29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"10" грудня 2025 р. Справа № 924/789/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи
за позовом фермерського господарства ''Бевуз'', Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Рудка
до товариства з обмеженою відповідальністю ''Олійний край'', м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1
про стягнення 3082948,79 грн., з яких 2892198,70 грн. - основного боргу, 115687,95 грн. - пені, 14025,18 грн. - 3% річних, 61036,96 грн. - інфляційних втрат
За участю представників:
від позивача: Рарицький Т.В. - згідно ордера №1102836 від 04.08.2025р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
У судовому засіданні, згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення. Скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення проголошується 10.12.2025р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою суду від 05.08.2025р. у задоволенні заяви фермерського господарства ''Бевуз'' про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовлено.
Ухвалою суду від 11.08.2025р. відкрито провадження у справі №924/789/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.09.2025р. залучено до участі у справі №924/789/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на іншу дату.
16.10.2025р. постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Позивач просить стягнути з відповідача 3082948,79 грн., з яких 2892198,70 грн. - основного боргу, 115687,95 грн. - пені, 14025,18 грн. - 3% річних, 61036,96 грн. - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. щодо розрахунку за поставлений соняшник. Стверджує, що 12.04.2025р. поставив відповідачу 98030 кг соняшнику на загальну суму 2892198,70 грн. Однак, товар не був оплачений.
Зауважує, що 30.05.2025р. сторони уклали додаткову угоду до договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р., згідно якої вирішили припинити дію договору шляхом його розірвання. При цьому визначили, що згідно п. 3 цієї додаткової угоди відповідач зобов'язується здійснити сплату заборгованості перед позивачем за фактично поставлений товар на загальну суму 2892198,70 грн. до 09.06.2025р. включно. Однак, заборгованість так і не було сплачено.
Пеня нарахована з посиланням на п. 6.1 договору за період 21.04.2025р. (починаючи з 6-го банківського дня) - 30.05.2025р. (дата укладення угоди про розірвання договору), а стягнення 3% річних (10.06.2025р.-07.08.2025р.) та інфляційних втрат (за травень - червень 2025 року) заявлено з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач наданим йому правом відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому, останній був належним чином повідомлений про слухання даної справи шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету в ЄСІТС (ухвала від 11.08.2025р. отримана 12.08.2025р.; ухвала від 11.09.2025р. отримана 12.09.2025р.).
З приводу вказаного вище, відмічається, що суд вживав заходів до того, щоб відповідач мав можливість захистити свої інтереси, неодноразово відкладаючи розгляд справи, надаючи можливість подати відзив на позов, з метою дотримання принципу змагальності та рівності сторін процесу.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника.
Враховуючи те, що розгляд справи неодноразово відкладався, відповідач під час розгляду справи мав достатньо часу та можливості для здійснення захисту своїх інтересів, а відсутність відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, як і ненадання ним відзиву на позов, не перешкоджає вирішенню спору по суті. Наявні у матеріалах справи документи, за висновками суду, є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Отже, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача, відповідно до ст. 202 ГПК України, за наявними в матеріалах справи доказами.
Третя особа представника в судове засідання не направила. Ухвала суду від 11.09.2025р. направлена на юридичну адресу третьої особи, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, ухвалу повернуто без вручення з відміткою ''адресат відсутній за вказаною адресою''.
Однак, у заяві від 25.08.2025р. третя особа надала пояснення з приводу позовних вимог, згідно яких вказує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру являється співвласником товариства з обмеженою відповідальністю ''Олійний край'' та володіє часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50%.
Вказує, що в розумінні п. 9.1 Статуту товариства, договір поставки №042025/2 від 01.04.2025р. являється значним, а згідно п. 9.4 Статуту рішення щодо укладення значного правочину може бути прийнято загальними зборами учасників або директором товариства за наявності згоди загальних зборів учасників.
Зауважує, що договір поставки №042025/2 від 01.04.2025р укладений всупереч відсутності відповідного рішення загальними зборами учасників ТОВ ''Олійний край'' про укладення значного правочину з позивачем та/або надання згоди на вчинення значного правочину.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
01.04.2025р. між фермерським господарством ''Бевуз'', як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Олійний край", як покупцем, укладено договір поставки №042025/2, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити соняшник врожаю 2024 року українського походження насипом.
Строки та умови поставки передбачено у розділі 4 договору. Так, зокрема, згідно п.п. 4.1. - 4.3 постачальник здійснює поставку товару в повному об'ємі на умовах ОАР м. Хмельницький, Хмельницька область, вулиця Романа Шухевича, 8/7-В згідно Інкотермс в редакції 2020 року в строк до 15.04.2025р. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. Кожен автомобіль повинен супроводжуватися оригіналами наступних документів: товарно-транспортної накладної (типова форма №1-ТН). Датою поставки та перехід права власності на товар є дата його приймання зерновим складом або портом.
Порядок розрахунків сторони погодили в розділі 5 договору поставки, поміж іншого, згідно п. 5.1 покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 86% вартості товару на поточний рахунок постачальника не пізніше 5-го банківського дня з дати поставки товару та виписки вагового реєстру на кожну партію товару та 14% вартості товару не пізніше 3-го банківського дня з моменту реєстрації податкової накладної у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника.
За умовами п. 5.1.1 для розрахунку постачальник має надати:
- рахунок-фактуру на 100% вартості товару, із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;
- оригіналу видаткової накладної, виписаної у відповідності до діючого законодавства України;
- податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН, відповідно до вимог ст. 187 та ст. 201 Податкового кодексу України.
Згідно п.п. 6.1, 6.2. у випадку, якщо покупець здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.
Договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору (п. 9.2).
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар - соняшник на загальну суму 2892198,70 грн., що підтверджується видатковою накладною №5 від 12.04.2025р. та товарно-транспортними накладними (форми №1-ТН) №15 від 12.04.2025р., №16 від 12.04.2025р., №17 від 12.04.2025р., №18 від 12.04.2025р.
Договір, видаткові та товарно-транспортні накладні містять підписи представників сторін, скріплені відтисками печаток.
У зв'язку з поставкою товару позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №5 від 12.04.2025р. за поставку соняшнику врожаю 2024 року, в кількості 98030 кг на загальну суму 2892198,70 грн.
Однак, оплату поставленого товару відповідач не здійснив.
Борг відповідача перед позивачем за поставлений соняшник склав 2892198,70 грн., про що, поміж іншого свідчить акт звірки взаємних розрахунків, підписаний між сторонами за період 01.04.2025р. - 29.05.2025р.
У подальшому, 30.05.2025р. сторони підписали додаткову угоду до договору поставки, за умовами якої (п. 1) сторони домовились припинити дію договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. шляхом його розірвання.
За умовами п. 3 додаткової угоди відповідач зобовязується здійснити сплату заборгованості перед позивачем за фактично поставлений товар у кількості 98 тон на загальну суму 2892198,70 грн. до 09.06.2025р. включно на розрахунковий рахунок позивача вказаний у даній додатковій угоді.
До того ж, згідно п. 4 додаткової угоди, припинення договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. не впливає на обовязок відповідача оплатити зазначену в п. 3 цієї угоди заборгованість, а також не виключає право позивача вимагати її стягнення у встановленому законом порядку.
Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами (п. 6).
Однак, відповідачем заборгованість так і не була оплачена.
Борг відповідача за поставлений товар склав 2892198,70 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором, на підставі п. 6.1 договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 115687,95 грн. за період 21.04.2025р. (починаючи з 6-го банківського дня) - 30.05.2025р. (дата укладення угоди про розірвання договору).
Крім того, відповідачу нараховано 14025,18 грн. - 3% річних (10.06.2025р.-07.08.2025р.) та 61036,96 грн. - інфляційних втрат (за травень - червень 2025 року).
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.
У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р., і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, позивач зобов'язався поставити та передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити соняшник врожаю 2024 року українського походження насипом.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Факт належного виконання позивачем умов договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. в частині поставки відповідачу товару - соняшнику на загальну суму 2892198,70 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №5 від 12.04.2025р. та товарно-транспортними накладними (форми №1-ТН) №15 від 12.04.2025р., №16 від 12.04.2025р., №17 від 12.04.2025р., №18 від 12.04.2025р., які підписані представниками сторін і скріплені відтисками печаток.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
У ст. 692 ЦК України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати за фактично поставлений товар сторони погодили у п. 5.1, згідно якого відповідач здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування 86% вартості товару на поточний рахунок позивача не пізніше 5-го банківського дня з дати поставки товару та виписки вагового реєстру на кожну партію товару та 14% вартості товару не пізніше 3-го банківського дня з моменту реєстрації податкової накладної у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку позивача.
Однак, в подальшому, сторони уклали 30.05.2025р. додаткову угоду до договору поставки, за умовами якої (п. 1) домовились припинити дію договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. шляхом його розірвання, а в п. 3 додаткової угоди відповідач зобовязався сплатити заборгованість позивачу за фактично поставлений товар у кількості 98 тон на загальну суму 2892198,70 грн. до 09.06.2025р. включно.
У даному випадку судом приймається до уваги ч. 1 ст. 625 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд розцінює пункт 3 додаткової угоди від 30.05.2025р., як зміну сторонами договору в частині строку виконання зобов'язання за договором поставки №042025/2 від 01.04.2025р., а також визнання відповідачем боргу в розмірі 2892198,70 грн. та строком виконання цього зобов'язання до 09.06.2025р.
З приводу посилань на те, що договір поставки №042025/2 від 01.04.2025р. являється значним та укладеним всупереч відсутності відповідного рішення загальними зборами учасників ТОВ ''Олійний край'' про укладення значного правочину з позивачем та/або надання згоди на вчинення значного правочину, судом приймається до уваги ст. 204 ЦК України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Договір поставки №042025/2 від 01.04.2025р. і додаткова угода від 30.05.2025р. не визнані недійсними у встановленому порядку і не є такими в силу закону, відповідно, зобов'язання сторін мають бути виконані належним чином.
Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем боргу в розмірі 2892198,70 грн.
Оскільки, відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у строк встановлений додатковою угодою від 30.05.2025р., не виконав, він вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 2892198,70 грн. - основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою належними у справі доказами та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Сплата неустойки, якою серед іншого є пеня, являється наслідком порушення виконання зобов'язання (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Розмір пені, передбачений законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
У пункті 6.1 договору поставки №042025/2 від 01.04.2025р. передбачено сплату відповідачем пені у випадку порушення строків плати товару в розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.
За порушення строків оплати товару, на підставі п. 6.1 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 115687,95 грн. за період 21.04.2025р. (починаючи з 6-го банківського дня) - 30.05.2025р. (дата укладення угоди про розірвання договору).
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення пені та встановлено, що її розмір підлягає обмеженню, встановленому ст. 3 Закону України ''Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань''.
Здійснивши перерахунок пені з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, правомірно заявлений розмір пені складає 98255,52 грн.
Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 98255,52 грн., а в решті необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду України від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду України від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 14025,18 грн. - 3% річних (10.06.2025р.-07.08.2025р.) та 61036,96 грн. - інфляційних втрат (за травень - червень 2025 року) та встановлено, що вказані нарахування здійснені у можливих межах, арифметично правильно, з огляду на що вимоги про їх стягнення є правомірними та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 2892198,70 грн. - основного боргу, 98255,52 грн. - пені, 14025,18 грн. - 3% річних, 61036,96 грн. - інфляційних втрат.
В решті позову належить відмовити.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Олійний край'' (м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 8/7-В; код ЄДРПОУ 43617830) на користь фермерського господарства ''Бевуз'' (Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Рудка, вул. Сонячна, 2; код ЄДРПОУ 38178316) 2892198,70 грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто вісім гривень сімдесят копійок) - основного боргу, 98255,52 грн. (дев'яносто вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) - пені, 14025,18 грн. (чотирнадцять тисяч двадцять п'ять гривень вісімнадцять копійок) - 3% річних, 61036,96 грн. (шістдесят одну тисячу тридцять шість гривень дев'яносто шість копійок) - інфляційних втрат, 36786,20 грн. (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят шість гривень двадцять копійок) - витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 грудня 2025 року
Суддя В.В. Димбовський