Справа № 221/3109/2012
Провадження 6/127/435/25
16 грудня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво та заміни позивача по цивільній справі № 221/3109/2012,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про процесуальне правонаступництво та заміни позивача по цивільній справі № 221/3109/2012. Заява мотивована тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 21.09.2012 року у цивільній справи № 221/3109/2012 задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнуто солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/03- 11/728 від 06.12.2007 року в сумі 88690,91 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 28.05.2012 року становило 708862,10 гривень - основного боргу та боргу за відсотками, пені в сумі 12554,54 грн. та за кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року в сумі 971511,24 гривень, а також судовий збір в сумі 3219,00 грн. Рішення набрало законної сили 02.10.2012 року. 26.12.2012 року на виконання зазначеного рішення видано виконавчі листи відносно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.07.2013 року відкрито виконавче провадження № 39019278 (постановою головного державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції Ланового В.В.), яке в подальшому передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2018 року (суддя Антонюк В.В.) серед іншого замінено стягувана у виконавчому провадженні № 39019278 з примусового виконання виконавчого листа № 221/3109/12 від 26.12.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт». 30.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «ІНКОМ- ФІНАНС» укладено Договір № 209 (портфельне відступлення права вимоги), згідно умов якого ТОВ «ФК «ФОРІНТ» відступив ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» Права Вимоги за Кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року та за Кредитним договором № 010/03-11/728 від 06.12.2007 року, в обсязі та на умовах, що існували на Дату відступлення Прав Вимоги. Також, відповідно до договору комісії від 30.04.2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС», Акту прийому-передачі прав вимоги до договору комісії від 30.04.2025 року - ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ІНКОМ- ФІНАНС» (яке у свою чергу придбало у ТОВ «ФК «Форінт») право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року та за Кредитним договором № 010/03-11/728 від 06.12.2007 року, зобов'язання за якими були підставою звернення до суду за захистом своїх прав у справі № 221/3109/2012. Отже, ОСОБА_1 є правонаступником прав та обов'язків ТОВ «ФК «Форінт» у даній справі. Сторонами у повному обсязі виконані зобов'язання за Договором комісії від 30.04.2025 року, таким чином, відповідно до ст.ст. 442, 512, 514, 517 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», а також ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» відступили права Вимоги за Кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року та за Кредитним договором № 010/03-11/728 від 06.12.2007 року, а отже вибули із правовідносин за вказаним договорами. Отже, з дати відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» перестало бути кредитором за кредитними договорами та забезпечувальними договорами за ними, а ОСОБА_1 став виключним та єдиним кредитором за зазначеними вище вказаними договорами. Просить здійснити процесуальне правонаступництво сторони (позивача) у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та замінити позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» його правонаступником - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), у даній справі.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися надали суду заяви про розгляд заяви у їх відсутність.
Дослідивши матеріали заяви та справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниця від 21.09.2012 року у цивільній справи № 221/3109/2012 задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнуто солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/03- 11/728 від 06.12.2007 року в сумі 88690,91 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 28.05.2012 року становило 708862,10 гривень - основного боргу та боргу за відсотками, пені в сумі 12554,54 грн. та за кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року в сумі 971511,24 гривень, а також судовий збір в сумі 3219,00 грн. Рішення набрало законної сили 02.10.2012 року.
26.12.2012 року на виконання зазначеного рішення видано виконавчі листи відносно боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3
25.07.2013 року відкрито виконавче провадження № 39019278 (постановою головного державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції Ланового В.В.), яке в подальшому передано до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області ЦМУ МЮ (м. Київ).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2018 року замінено стягувана у виконавчому провадженні № 39019278 з примусового виконання виконавчого листа № 221/3109/12 від 26.12.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».
30.04.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ТОВ «ІНКОМ- ФІНАНС» укладено Договір № 209 (портфельне відступлення права вимоги), згідно умов якого ТОВ «ФК «ФОРІНТ» відступив ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» Права Вимоги за Кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року та за Кредитним договором № 010/03-11/728 від 06.12.2007 року, в обсязі та на умовах, що існували на Дату відступлення Прав Вимоги.
Також, відповідно до договору комісії від 30.04.2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС», Акту прийому-передачі прав вимоги до договору комісії від 30.04.2025 року - ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ІНКОМ- ФІНАНС» (яке у свою чергу придбало у ТОВ «ФК «Форінт») право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 010/03-11/258 від 15.09.2008 року та за Кредитним договором № 010/03-11/728 від 06.12.2007 року, зобов'язання за якими були підставою звернення до суду за захистом своїх прав у справі № 221/3109/2012.
Так, згідно з ч.1-2ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтями 46,47 ЦПК України передбачено, що вони можуть мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони (цивільна процесуальна правоздатність) та здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи -правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред'явлення виконавчого документа до виконання, пов'язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п'ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, однак коли таке виконавче провадження закінчено (як у справі, яка переглядається) та відсутні підстави для його відновлення, то досягнення цієї процесуальної мети неможливе.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Враховуючи те, що рішення Староміського районного суду м. Вінниці винесено 21.09.2012року та 26.12.2012 року видано виконавчі листи, дане рішення могло бути звернено до виконання протягом трьох років та фактично виконано, однак заявник не надав жодних доказів про відкриття виконавчого провадження чи про його виконання.
Водночас, подаючи у 2025 році дану заяву про заміну позивача, заявник одночасно не подав заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, не обґрунтовуючи поважність причин цього.
З огляду на викладене, враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55, 258, 260 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про процесуальне правонаступництво та заміни позивача по цивільній справі № 221/3109/2012 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: