29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"16" грудня 2025 р.Справа № 924/887/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» про грошові вимоги кредитора до боржника у справі
за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
за участю представників учасників справи:
заявника: не з'явився
боржника : не з'явився
арбітражний керуючий: Багінський А.О.
У судовому засіданні 16.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Фізична особа, ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Заверусі С.В.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2025 відкрито провадження у справі № 924/887/25, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича, призначено попереднє засідання суду.
08.10.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі № 924/887/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 07.11.2025.
21.11.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» подано до суду заяву про грошові вимоги кредитора до боржника, у якій просить визнати грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 в загальній сумі 54357,80 грн, з яких: 16513,00 грн за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726; 27000,00 грн за договором про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919; 4844,80 грн судового збору; 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Обґрунтовуючи подану заяву про грошові вимоги, заявник зазначив, зокрема, що Кредитор має до Боржника грошові вимоги на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726, право вимоги за яким перейшло до Кредитора від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт» на підставі договору факторингу від 12.11.2025 № 12112025. У свою чергу до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Профіт» право вимоги до Боржника перейшло на підставі договору факторингу з первісним кредитором від 14.10.2025 № 14102025. За умовами кредитного договору від 18.04.2025 сума кредиту складає 7000,00 грн, при цьому встановлюється пільговий період 30 днів з процентною ставкою 1,35 % в день та стандартний період 60 днів з процентною ставкою 1,59 % в день від суми кредиту. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726 становить 16513,00 грн.
Крім того, Кредитор має до Боржника грошові вимоги на підставі договору про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919 та договору факторингу від 19.09.2025 № 19092025. За умовами кредитного договору від 03.04.2025 Боржнику було надано кредит у розмірі 10000,00 грн терміном на 345 днів під відсотки. Відповідно до наданого розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за договором про споживчий кредит від 03.04.2025 становить 27000,00 грн.
01.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» подано до суду додаткові пояснення, у яких зазначено, зокрема, що комісії та штрафи, передбачені договором № 2723919, є законною складовою вартості фінансової послуги, їх структура повністю розкрита, вони відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а правові підстави для визнання таких умов нікчемними - відсутні. Крім того, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн підтверджені належними доказами та підлягають відшкодуванню як витрати провадження.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» надано суду додаткові пояснення від 11.12.2025, у яких заперечує твердження арбітражного керуючого про нікчемність комісії, оскільки спірна комісія не має інформаційного характеру, а становить частину узгодженого сторонами механізму погашення вартості фінансової послуги, тобто є частиною ціни договору. Крім того, кредитор вважає, що спірний штраф у розмірі 5000,00 грн нарахований за порушення графіку, а не як санкція за прострочений грошовий борг; воєнні обмеження на нього не поширюються.
Також представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» подано клопотання від 11.12.2025 про долучення доказів - протоколів КЕП до договору боржника з ТОВ «ФК «КІФ» та листа підтверджуючого переказ кредиту від ТОВ «ПрофітГід».
Арбітражним керуючим подано до суду повідомлення від 28.11.2025 про результат розгляду вимог кредитора, у якому зазначено, що загальна сума грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» до боржника, яка визнається керуючим реструктуризацією за вирахуванням комісій, витрат на правничу допомогу та штрафних санкцій, становить 30757,80 грн. Так, вимоги за договором про надання коштів у позику від 18 квітня 2025 року № 5807726 (первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КІФ») визнаються у повному обсязі в розмірі 16513,00 грн, оскільки згідно з наданою довідкою-розрахунком кредитор не здійснював нарахування неустойки (штрафів, пені), і вся сума складається виключно з тіла кредиту та відсотків за користування ним. Щодо вимог за договором про споживчий кредит від 03 квітня 2025 року № 2723919 (первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні Фінанси»), то визнанню підлягає лише сума у розмірі 9400,00 грн. Цей розмір відповідає залишку фактичної заборгованості за тілом кредиту (10000,00 грн виданих коштів мінус 600,00 грн погашення). Решта заявленої суми за цим договором, яка загалом становила 27000,00 гривень, складалася з комісій за обслуговування кредиту в розмірі 12600,00 грн та штрафних санкцій за порушення зобов'язання у розмірі 5000,00 грн, які підлягають відхиленню. Також до складу визнаних вимог включається сплачений судовий збір у розмірі 4844,80 грн, який є документально підтвердженими судовими витратами, понесеними кредитором для подання заяви. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн відхиляються повністю.
У відповіді на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» арбітражним керуючим зауважено, що комісія за обслуговування кредиту у розмірі 12600,00 грн підлягає відхиленню, оскільки за своєю правовою природою вона є платою за дії, які є обов'язком самого кредитора (ведення обліку, інформування, надання доступу до кабінету), а не платою за окрему, нову, додаткову послугу. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та практики Верховного Суду, такі умови договору є нікчемними. Крім того плата за користування кредитом здійснюється виключно у вигляді відсотків (ст. 1054 ЦК України) і боржник її сплачував у розмірі 0,01 %.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» про грошові вимоги кредитора до боржника, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 45 Кодексу про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Як зазначалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було здійснено 08.10.2025.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» заяву з грошовими вимогами до боржника подано 21.11.2025.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» від 21.11.2025 про визнання грошових вимог кредитора до боржника заявлена після закінчення строку, встановленого для подання вимог кредиторів.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Судом досліджено, що вимоги виникли на підставі наступного.
Так, за змістом заяви, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи вбачається, що 17.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «КІФ» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) у порядку використання інформаційно-телекомунікаційної системи укладено додатковий договір № 5807726170525 до договору про надання коштів у позичку, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726, відповідно до п. 2 якого сторонами визначено умови договору від 18.04.2025 № 5807726, до яких вносяться зміни:
2.1. Відповідно до п. 3.3. договору строк обраного Клієнтом наступного пільгового періоду складає: 30 календарних днів з 17.05.2025 по 15.06.2025.
2.2. З урахуванням п. 3.3. договору та п. 2.1. цього додаткового договору Товариство і Клієнт домовились внести такі зміни до договору:
1) п. 3.3. договору викласти в наступній редакції:
3.3. Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.
2) п.п. 3.4.1.-3.4.2. договору викласти в наступній редакції:
3.4.1. Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка.
3.4.2. Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна ставка у розмірі 1,59 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.
Пільговий період - 30 календарних днів з 17.05.2025 по 15.06.2025, пільгова процентна ставка (знижка) - 1,35 %;
Стандартний період - 60 календарних днів з 16.06.2025 по 15.08.2025, стандартна процентна ставка - 1,59 %.
Згідно з додатком № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726 загальна вартість кредиту становить 16103,50 грн, з яких 7000,00 грн - сума кредиту за договором, 9103,50 грн - проценти за користування кредитом.
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» підтверджено переказ коштів у розмірі 7000,00 грн. 18.04.2025.
14.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КІФ» (Клієнт) укладено договір факторингу № 14102025, відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
12.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» укладено договір факторингу № 12112025 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Згідно з довідкою - розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726 станом на 14.10.2025 становить 16513,00 грн (7000,00 грн - сума кредиту, 12348,00 грн нараховані відсотки; 2835,00 грн - сплата відсотків позичальником).
Крім того, 03.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежні Фінанси» (Кредитодавець / Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 2723919, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 03.04.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що загальні витрати Позичальника за кредитом складають 33300,00 грн. Денна процентна ставка складає: (33300,00 грн / 10000,00 грн) / 345 днів * 100 % = 0,97 %. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3257,21 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 43300,00 грн.
У п. 1.5.1. договору сторонами погоджено, що комісія за надання кредиту: 2500,00 грн, яка нараховується за ставкою 25,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.
Як передбачено п. 4.1. договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зв сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.
Відповідно до Графіку платежів (додаток № 1 до договору про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919) загальна вартість кредиту становить 43300,00 грн (10000,00 грн - сума кредиту, 30800,00 грн - обслуговування кредитної заборгованості, 2500,00 грн - комісія).
Листом від 17.10.2025 № 7/16746 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» надано інформацію Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні Фінанси» про здійснення трансакції клієнту ОСОБА_1 на суму 10000,00 грн відповідно до договору від 03.04.2024 № 2723919.
19.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Незалежні Фінанси» (Клієнт) укладено договір факторингу № 19092025, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 10.09.2025 до договору факторингу від 19.09.2025 № 19092025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором від 03.04.2025 № 2723919 становить 27000,00 грн, з яких 9400,00 грн - сума заборгованості по кредиту (тіло) за весь строк кредитування, 12600,00 грн - сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн - сума заборгованості по неустойці (штраф).
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2723919 становить 27000,00 грн (боржнику нараховано 9400,00 грн кредиту, 5000,00 грн штрафу згідно з п. 4.1. договору, 12600,00 грн комісії за обслуговування кредиту).
Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами від 18.04.2025 № 5807726 (в редакції додаткового договору від 17.05.2025 № 5807726170525) та від 03.04.2025 № 2723919 становить 43513,00 грн.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 грудня 2022 року у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як встановлено ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 280/4796/20.
Відповідно до правової позиці Верховного Суду, наведеної у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Крім того, як зазначено Верховним Судом в постанові від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Таким чином електронний підпис одноразовим ідентифікатором є аналогом власноручного підпису.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За приписами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Так, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо грошових вимог по договору від 18.04.2025 № 5807726 (в редакції додаткового договору від 17.05.2025 № 5807726170525) на суму 16513,00 грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12348,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Як слідує з матеріалів справи, а саме підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" та Log-файлу укладення електронного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 18.04.2025 № 5807726, а також не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 18.04.2025 було перераховано 7000,00 грн кредитних коштів. Однак, боржником в обумовлені договором строки не було погашено заборгованість за тілом кредиту в означеній сумі, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-розрахунком. Відтак, оскільки станом на час розгляду заяви з грошовими вимогами від 21.11.2025 несплаченою ОСОБА_1 залишається заборгованість по тілу кредиту згідно з договором від 18.04.2025 № 5807726 (в редакції додаткового договору від 17.05.2025 № 5807726170525) у розмірі 7000,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» в зазначеній сумі.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до зазначеного вище договору позики Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КІФ» (первісний кредитор) було надало боржнику кредит у розмірі 7000,00 грн терміном на 90 днів під відсотки. Процентна ставка застосовувалася диференційовано залежно від періоду користування коштами. Протягом пільгового періоду, який тривав з 18 квітня 2025 року по 16 червня 2025 року, діяла знижена процентна ставка, що становила орієнтовно 1,35 % на день (94,50 грн за день на суму кредиту), внаслідок чого за квітень, травень та частину червня було нараховано проценти у розмірі 1228,50 грн, 2929,50 грн та 1512,00 грн відповідно. Починаючи з 17 червня 2025 року, до заборгованості застосовувалася стандартна процентна ставка у розмірі 1,59 % на день (111,30 грн за день), що призвело до нарахування 3070,20 грн за залишок червня, 3450,30 грн за липень та 1669,50 грн за серпень 2025 року. Загальна сума нарахованих процентів за весь період користування коштами (120 днів) склала 12348,00 грн. При цьому, кредитором було враховано часткове погашення заборгованості позичальником, здійснене 17 травня 2025 року в розмірі 2835,00 грн, яке було зараховане в рахунок сплати процентів. Залишкова заборгованість за процентами складає 9513,00 грн (із врахуванням 2835,00 грн, сплачених боржником), та яка станом на час розгляду заяви з грошовими вимогами залишається непогашеною боржником. Відтак, із наведеного суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» в частині нарахованих відсотків в сумі 9513,00 грн.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (правонаступник права грошових вимог до боржника за договорами факторингу) про визнання грошових вимог до боржника по договору від 18.04.2025 № 5807726 (в редакції додаткового договору від 17.05.2025 № 5807726170525) підлягає задоволенню у розмірі 16513, грн, з яких 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9513,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Щодо грошових вимог по кредитному договору від 03.04.2025 № 2723919 на сумі 27000,00 грн, з яких 9400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12600,00 грн - заборгованість з комісії за обслуговування кредиту, 5000,00 грн - штрафні санкції.
Як слідує з матеріалів справи, а саме листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 17.10.2025 № 7/16746 та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 03.04.2025 було перераховано 10000,00 грн кредитних коштів. Однак, боржником 03.05.2025 було лише частково сплачено заборгованість за тілом кредиту у розмірі 600,00 грн, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення. Відтак, оскільки станом на час розгляду заяви з грошовими вимогами від 21.11.2025 несплаченою ОСОБА_1 залишається заборгованість по тілу кредиту згідно з кредитним договором від 03.04.2025 № 2723919 у розмірі 9400,00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» в означеній сумі.
Стосовно заперечень арбітражного керуючого про нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» боржнику 12600,00 грн комісії за обслуговування кредиту суд звертає увагу на таке.
У п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" дано визначення - загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, які включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Так, у договорі від 03.04.2025 № 2723919 кредитором та боржником погоджено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п. 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов'язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).
Відповідно до п. 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.2.2. договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 2.4.1 договору Позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1.3. договору протягом всього строку кредитування кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.
Відповідно до п. 3.3.2. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів.
У п. 9.1. договору сторонами погоджено, що у зв'язку з укладенням цього договору Позичальник отримує сервіси Кредитодавця пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту, за які встановлені комісії, що визначені цим договором. Якщо Позичальник не бажає отримувати вказані сервіси, необхідність отримання яких зумовлена укладенням цього договору, він може відмовитись від укладення цього договору. Відмова від цих сервісів після укладення договору здійснюється Позичальником одночасно з відмовою від одержання кредитуцього договору, згідно пп. 3.4.3, 3.4.4 договору, та за умови, що на момент відмови відповідні сервіси ще не були надані Позичальнику.
Водночас судом враховується визначена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Доказів визнання недійсним в цілому чи окремих частин договору про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919 суду не надано.
З приводу посилань арбітражного керуючого на нікчемність умови договору про обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Однак, доводів та доказів, які б підтверджували, що умови спірного кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредиту обмежують права боржника порівняно з правами, встановленими Законом України "Про споживче кредитування" та укладення договору з порушенням вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" суду не наведено та не надано.
Водночас, укладаючи договір про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919, боржник погодився з умовами договору та зокрема зазначив, що ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав Правила за посиланням https://pango.com.ua/s/documents, проект цього Кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма їх умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3); умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану; отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та в Законі України «Про споживче кредитування»; інформація надана йому Товариством з дотриманням вимог законодавства, зокрема у спосіб, що не ускладнює розуміння суті фінансової послуги, її істотних умов та не створює враження, що Позичальник не має права відмовитися від отримання фінансової послуги, без нав'язування її придбання (п. 5.1. договору).
Разом з тим, доказів, які б підтверджували відмову боржника від договору, зокрема його відмову від платного сервісу Кредитодавця, пов'язаного з обслуговуванням кредиту, за який встановлено комісію, як це передбачено п.п. 5.1, 9.1. кредитного договору, суду не надано.
Окрім того, судом звертається увага, що умови договору (п. 3.1.3.) узгоджуються із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в частині надання послуг безоплатного інформування кредитодавцем боржника не більше одного разу на місяць про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості. Разом з тим, сторонами у договорі, окрім наведених вище безоплатних послуг, було погоджено надання кредитодавцем платних послуг (у вигляді сервісів кредитодавця), зокрема сплати боржником комісії за обслуговування кредиту. Перелік таких платних послуг, що надаються боржнику не раз на місяць, а протягом всього строку кредитування (в т.ч. цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації) погоджено сторонами у розділі «Терміни та визначення» договору - Комісія за обслуговування кредиту, а саме: надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов'язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).
Тобто, із наведеного, дослідивши правову природу спірного договору, зокрема, розділ «Терміни та визначення» договору (Комісія за обслуговування кредиту), пункти 1.5.2, 2.2.2, 2.4.1, 3.1.3, 3.3.2, 5.1, 9.1, а також зміст чч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", суд вважає, що сторонами у договорі передбачено надання позичальнику додаткових платних банківських послуг, які не є тотожними тим, що передбачені Законом України "Про споживче кредитування" та надаються безоплатно. До того ж, у договорі сторонами передбачено надання позичальнику окремо безоплатних послуг, що наведені у зазначеному Законі.
Крім того, боржником та арбітражним керуючим не підтверджено обставин ненадання кредитодавцем позичальнику оплатних послуг (сервісів), за які встановлені комісії, пов'язаних з обслуговування кредиту. Звернень боржника до кредитодавця про відсутність чи неотримання означених послуг матеріали справи не містять.
Таким чином, ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» до боржника в частині нарахування останньому 12600,00 грн комісії за обслуговування кредиту.
Стосовно заявлених грошових вимог в частині 5000,00 грн штрафу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Водночас судом ураховується, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє дотепер.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23).
Ураховуючи викладене вище, суд, застосовуючи положення пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, вважає, що заява з грошовими вимогами в частині 5000,00 грн штрафу є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відтак, беручи до уваги зазначене вище, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (правонаступник права грошових вимог до боржника за договором факторингу) про визнання грошових вимог до боржника по договору про споживчий кредит від 03.04.2025 № 2723919 підлягає частковому задоволенню у розмірі 22000,00 грн, з яких 9400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12600,00 грн - заборгованість з комісії за обслуговування кредиту. Грошові вимоги заявника в частині нарахованого боржнику штрафу згідно з п. 4.1. договору за період з 05.06.2025 по 04.08.2025 (5 нарахувань по 1000,00 грн) у загальному розмірі 5000,00 грн судом відхиляються з підстав необґрунтованості.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн - судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника.
Щодо заявлених заявником грошових вимог у розмірі 6000,00 грн - витрати на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Так, у матеріалах справи знаходяться копії ордера на надання правничої допомоги адвокатом Калачиком В.В. від 17.11.2025 № 1247554, договору про надання правничої допомоги від 18.11.2025 № 8/2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.11.2018.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18.11.2025 між адвокатом Калачиком В.В. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням Правил адвокатської етики, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10-ти днів з дня підписання відповідного акту, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, зокрема складає необхідні документи, заяви про грошові вимоги кредитора; представляє інтереси клієнта в господарських справах та ін.
Згідно з п. 4.1. договору за правову допомогу, передбачену договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг.
18.11.2025 сторонами укладено акт № 3/2025 про надання правничої допомоги до договору від 18.11.2025 № 8/2025, яким сторони підтверджують, що Адвокатом виконано правничу допомогу щодо підготовки та подання заяви про грошові вимоги кредитора у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 у справі № 924/887/25 на загальну суму 6000,00 грн, а саме: 1000,00 грн - аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок (1 год.); 1000,00 грн - аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника (1 год.); 1000,00 грн - визначення складу і розміру грошових вимог кредитора (1 год.); 2000,00 грн - підготовка заяви про грошові вимоги кредитора (2 год.); 1000,00 грн - підготовка пакету документів для подання до суду в ЄСІТС (1 год.).
При розгляді заяви позивача про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Тобто, із наведеного випливає, що відшкодуванню підлягають не тільки витрати на професійну правничу допомогу, що вже фактично понесені позивачем, але й такі, що будуть понесені у майбутньому.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому у пп. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями чч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (чч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене вище у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази, зважаючи на предмет заяви про грошові вимоги до боржника, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь важкості справи, а також факт часткового задоволення судом заявлених грошових вимог, виходячи з обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом Калачиком В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп», керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність № 924/887/25, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» у вигляді правничої допомоги у розмірі 5310,60 грн (пропорційно розміру задоволених грошових вимог (88,51 %)). Решту витрат на професійну правничу допомогу суд відхиляє.
Посилання арбітражного керуючого на постанову Верховного Суду від 07.11.2025 у справі № 908/2948/23 суд оцінює критично, оскільки спірні правовідносини у наведеній справі (№ 908/2948/23) та у справі, що розглядається (№ 924/887/25), є різними, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах. Так, предметом розгляду у справі № 908/2948/23 було ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ "Банк Кредит Дніпро" (кредитора) на користь боржника 32000,00 грн витрат на правничу допомогу, натомість у справі № 924/887/25 предметом розгляду є стягнення з боржника на користь кредитора витрат на правничу допомогу за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.
Разом з тим, судом ураховано правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, відповідно до якої системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Отже, беручи до уваги викладене вище, проведені розрахунки та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» від 21.11.2025 про визнання грошових вимог до боржника за кредитним договором від 18.04.2025 № 5807726 (в редакції додаткового договору від 17.05.2025 № 5807726170525) у сумі 16513,00 грн та за кредитним договором від 03.04.2025 № 2723919 у сумі 22000,00 грн (всього в розмірі 38513,00 грн). Грошові вимоги заявника в частині нарахованого боржнику штрафу у розмірі 5000,00 грн за кредитним договором від 03.04.2025 № 2723919 суд відхиляє.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн - судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника та в розмірі 5310,60 грн - витрати на правничу допомогу.
Також судом зазначається, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» від 21.11.2025 надійшла з пропуском імперативного строку, встановленого законом, відтак грошові вимоги кредитора, які заявлені після завершення строку, визначеного ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Керуючись ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» від 21.11.2025 про визнання грошових вимог до боржника задовольнити частково.
Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» до ОСОБА_1 на суму 38513,00 грн боргу, 4844,80 грн судового збору та 5310,60 грн витрат на правничу допомогу.
Решту вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» до боржника відхилити.
Арбітражному керуючому включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського буд. 10, ідентифікаційний код 41240530) до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 16.12.2025.
Суддя Заверуха С.В.
Віддрук. 1 прим.
1 - до справи.
Направити ухвалу боржнику, кредитору та арбітражному керуючому до електронного кабінету Електронного суду.