8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
15 грудня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4377/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
без виклику сторін
розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову по справі
за позовом Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (61004, м. Харків, бульв. Гончарівський, 20)
до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7), 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16) 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека- 227" (61000, м. Харків, пр. Постишева, 22) 4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлових приміщень
Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, відповідача, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-227", 4. ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його;
- визнати незаконним та скасувати п. 19 Додатку до Рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 2009/15 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.11.2015 № 5312-В-С, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека-227» та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та зареєстрований в реєстрі за №371 від 19.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В.;
- витребувати у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, 6-:-13 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 84,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 22 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 132048163101).
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2025 у справі № 922/4377/25 позовну заяву залишено без руху та надано прокурору строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
12.12.2025 прокурором було подано заяву про забезпечення позову (вх. № 29154), у якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 132048163101 - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, 6-:-13 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 84,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 22.
15.12.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли письмові пояснення (вх. №29308) з матеріалами усунутих недоліків, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у справі № 922/4377/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Отже, з урахуванням прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі у справі № 922/4377/25 ухвалою господарського суду Харківської області від 15.12.2025, розглянувши матеріали поданої заяви прокурора про забезпечення позову від 12.12.2025 р., суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з вимогами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
На обґрунтування заяви про забезпечення позву, прокурор зазначає, зокрема про те, що Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова до Господарського суду Харківської області пред'явлено позовну заяву в інтересах держави до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ТОВ АПТЕКА-227, ОСОБА_1 , про скасування п. 19 Додатку до Рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 2009/15 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна у комунальну власність.
Так, прокурором зазначено, що предметом спору у даній справі є, зокрема, вимога про витребувати у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, 6-:-13 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 84,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 132048163101).
Отже, у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі ОСОБА_1 втрачає право власності на спірне майно.
Водночас, прокурором наголошено про те, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, на думку прокурора, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Таким чином, на переконання прокурора, наявність у відповідача 3 - ОСОБА_1 правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб. До того ж, ОСОБА_1 знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову у визначений прокурором у заяві спосіб.
Прокурором вказано про те, що вказані способи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, носить матеріальний характер, власником спірної майна є ОСОБА_1 , а відсутність обтяжень не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.
У своїй заяві прокурором неоднаразово зазначено про те, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. Подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином. Отже існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти відповідні дії щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення про повернення майна з володіння відповідача в разі задоволення такого позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу вищевикладеного слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 19 Додатку до Рішення 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 2009/15 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 05.11.2015 № 5312-В-С, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека-227» та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та зареєстрований в реєстрі за №371 від 19.11.2015, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В.;
- витребувати у недобросовісного набувача ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, 6-:-13 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 84,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 22 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 132048163101).
Отже предметом позову є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.11.2015 № 5312-В-С та витребування нежитлових приміщень.
Водночас у наданій до суду заяві про забезпечення позову, прокурор просить суд заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 132048163101 - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-4, 6-:-13 в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 84,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Постишева, 22.
При цьому, доводи прокурора про те, що Відповідач-3 має наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно, що саме по собі, на переконання прокурора, вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, оскільки такі припущення не є обставиною, які доводять необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, будь-яких доказів щодо того, що відповідач-3 у період з укладення спірного договору - з 2015 року по період звернення прокурора з даною заявою разом з позовом - 2025 рік вчиняла/вчиняє будь-які дії спірного нерухомого майна, прокурором до суду не надано.
При цьому, матеріали заяви не містять, а прокурором не надано до суду підтвердження щодо вчинення відповідачем-3 дій, які направлені на відчуження спірного нерухомого майна, або таких, які свідчать про можливе ускладнення ефективного захисту.
У зв'язку із чим, самі лише посилання та припущення прокурора на те, що наявність у відповідача-3 зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім, та на те, що подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, не є достатньою підставою для забезпечення позову у визначений прокурором спосіб.
З аналізу вищевикладеного слідує, що застосування вказаних прокурором заходів забезпечення позову є недоведеним з боку прокурора, є неспівмірним, та не відповідає принципу адекватності заходу забезпечення позову щодо можливих невідворотних наслідків, а самі лише припущення та посилання прокурора на те, що існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, а подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об'єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Доводи прокурора, наведені у заяві не витримують документального доказування.
При цьому, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 року у справі №910/1200/20.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, у даному разі, за висновками суду, прокурором не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, а самі лише припущення прокурора, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, та вжиття заходів забезпечення позову, які є неспівмірними та порушують права інших осіб.
Також, прокурор не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, про що сам зазначає прокурор у своїй заяві, прокурор також не навів обґрунтованого припущення про те, що не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям такого заходу прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Враховуючи вищевикладене, за відсутності жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими чинний закон пов'язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку, що прокурором не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, тому у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити, як в необґрунтованій та недоведеній.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 15.12.2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв