Справа № 139/528/25
16 грудня 2025 року селище Муровані Курилівці
Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
його захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 , (яка приймає участь в режимі відеоконференції)
представника цивільного відповідача ТОВ «GALIZ-SV» адвоката ОСОБА_8 , (який приймає участь в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Муровані Курилівці кримінальне провадження №12025020000000584 від 20 квітня 2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Молдова, одруженого, пенсіонера, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,
ОСОБА_5 близько 10 години 40 хвилин 20 квітня 2025 року, керуючи автобусом марки «Scania Irizari 8», номерний знак Республіки Молдова, НОМЕР_1 , що здійснював міжнародне перевезення пасажирів, сполученням «Кишинів-Київ», рухаючись автодорогою М-21 «Житомир-Могилів-Подільський», поблизу с. Привітне Могилів-Подільського району Вінницької області, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, відволікся від керування, внаслідок чого не впорався з керуванням та допустив виїзд керованого автобуса у кювет ліворуч, з подальшим наїздом на дерево.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автобуса громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер під час надання йому медичної допомоги, пасажир автобуса неповнолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження та була госпіталізована до Вінницької обласної дитячої лікарні, де 17.05.2025 від отриманих травм померла, пасажири автобуса ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Громадянин Китайської народної Республіки ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді ділянки вдавлення на площині 10х7см з садном та мілкими ранками, які переходять на спинку носа, перелому кісток носа, рани у внутрішнього кінця правої брови, садна на правій щоці з раною у нижнього кінця, рани у основи правого вуха, масивного крововиливу в м'яких тканинах лобно-тім'яної ділянки голови зліва, вдавленого скілкового перелому лобної кістки з переходом на кістки основи черепу в переднє-черепній ямці справа та зліва, розриву твердої мозкової оболонки в ділянці обох переднє-черепних ямках та в лобній дільниці зліва, крововиливу у м'які мозкові оболонки обох півкуль лобної ділянки, забою речовини головного мозку обох півкуль лобних ділянок, набряку речовини головного мозку. Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок набряку речовини головного мозку, який розвинувся від вдавленого багато уламкового перелому лобної кістки, кісток основи черепу переднє-черепної ямки справа та зліва з пошкодженням твердої мозкової оболонки та речовини головного мозку. Дані тілесні ушкодження носять ознаку тяжких тілесних ушкоджень, між ними та смертю ОСОБА_9 є причинний зв'язок. При судово-токсикологічній експертизі крові трупа ОСОБА_9 наявність спиртів не виявлено.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: важкої відкритої черепно-мозкової травми - крововиливів в м'які тканини голови, підапоневротичну гематому склепіння черепа з емфіземою, множинних багато уламкових переломів кісток середньої та передньої черепних ямок основи черепа з заходженням країв уламків, багато уламкового перелому лобної кістки з переходом на очницю, перелому нижнього краю орбіти та передньої стінки гайморової пазухи справа, множинних переломів кісток лицьового черепа в тому числі кісток носа, стінок орбіти, стінок лобних, гайморових пазух та решітчастої кістки з гемосинусітом, забою головного мозку з просякненням кров'ю обох лобних ділянок, множинних внутрішньо мозкових гематом обох лобних долей, субарахноїдального крововиливу; закритого підокістного перелому основи проксимальної фаланги 1-го пальця правої кисті без зміщення; закритого перелому 1-ї п'ясної кістки правої кисті з допустимим зміщенням; забою правої гомілки та лівої дельтаподібної ділянки. Смерть ОСОБА_10 наступила від вказаної сполучної травми тіла. Між сполучною травмою тіла та смертю ОСОБА_10 є прямий причинний зв'язок. Сполучна травма тіла виявлена у ОСОБА_10 належить до тяжкого тілесного ушкодження.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваних ран верхньої губи, рублених ран спинки носа та крила носа справа, правої щоки, травматичного сколу коронки 11 зубу та часткового сколу 12 зуба верхньої щелепи справа, відкритого перелому кісток носа; закритого перелому стінок гайморової пазухи та латеральної стінки правої очниці; відкритої черепно-мозкової травми: забійно-рваної рани лобної ділянки голови, відкритого перелому кісток склепіння та основи черепу (лобної та скроневої кісток, тіла клиновидної кістки, турецького сідла), забою головного мозку, які відносяться до тяжких тілеcних ушкоджень.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правого плеча зі зміщенням уламків. Вказане ушкодження відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла 4-ї п'ясної кістки та крайового перелому основи проксимальної фаланги 3-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, рваної рани лівої ліктьової ділянки, різаної рани тильної поверхні правої кисті, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 10-го ребра справа, забою грудної клітини зліва, забою м'яких тканин правого стегна, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
У деталях та вузлах рульового керування, робочої гальмівної системи автобуса «Scania Irizari 8», номерний знак Республіки Молдова, НОМЕР_1 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автобуса до початку розвитку події ДТП не виявлено.
В даній дорожній ситуації водій автобуса ОСОБА_5 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху. Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді. В діях водія ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_5 за вищевказаних обставин порушив вимоги п.п.2.3 (б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2021 №1306 (зі змінами та доповненнями), згідно яких:
п. 2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настанням смерті ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, а також спричинило загибель кількох осіб.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальному акті обставини. Зокрема показав, що 20 квітня 2025 року він здійснював рейс за встановленим маршрутом та керував автобусом марки «Scania Irizari 8». Рухаючись у напрямку міста Києва, поблизу села Привітне Могилів-Подільського району Вінницької області під час руху його раптово засліпило сонячне світло, унаслідок чого він на короткий момент втратив можливість чітко контролювати дорожню обстановку, змістив транспортний засіб ліворуч, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди та виїзду автобуса у кювет з подальшим наїздом на дерево. Зазначив, що має понад 40 років водійського стажу. На момент події почувався бадьоро, не засинав за кермом та підтримував швидкість орієнтовно 60-70 км/год. Щиро кається у вчиненому, шкодує про наслідки події та щиро просить вибачення у потерпілих. Відшкодував збитки потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . При цьому зазначив, що потерпіла ОСОБА_7 на будь який контакт з ним не йде. Докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що 20 квітня 2025 року вона разом із дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 поверталися з відпочинку додому. Вони вже перетнули кордон і близько 10-години ранку рухалися автобусом у напрямку подальшого маршруту. Під час руху автобус раптово зійшов з проїзної частини і з'їхав у кювет. Як це сталося вона не бачила. Пам'ятає, лише як їм допомогли вийти з автобуса інші люди. ЇЇ дитина була у важкому стані та була доставлена до Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_9 померла від отриманих травм. У зв'язку з цим просила суд призначити обвинуваченому покарання відповідно до чинного законодавства України.
Потерпілий ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просив проводити судове засідання без його участі, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, понесені витрати йому відшкодовані. Щодо покарання поклався на розсуд суду та просив обвинуваченого суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_13 в судове засідання також не з'явилася, подала суду заяву, в якій просила проводити судові засідання без її участі. В заяві зазначила, що у зв'язку повним відшкодуванням обвинуваченим завданої їй в результаті вчиненого кримінального правопорушення моральної та матеріальної шкоди, будь-яких претензій до нього немає та цивільного позову заявляти не бажає. З урахуванням того, що ОСОБА_5 перед нею вибачився, повністю відшкодував завдану шкоду, і вона його вибачила та просить суворо не карати та не позбавляти волі.
Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася, у судовому засіданні брав участь її представник, який на початку розгляду підтримував поданий потерпілою цивільний позов. У подальшому представник потерпілої - цивільного позивача адвокат ОСОБА_15 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про залишення цивільного позову без розгляду, а також просив здійснювати подальший розгляд кримінального провадження без потерпілої та його як її представника. У зазначеній заяві він також повідомив, що потерпіла просить при призначенні покарання обвинуваченому обрати покарання, не пов'язане із позбавленням волі, на підтвердження цього подав її власноручно написану заяву.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого та постанов щодо речових доказів та судових витрат.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Обвинуваченому судом роз'яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, потерпілу, дослідивши письмові матеріали, та інші матеріали провадження, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 своїми необережними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості ушкодження, заподіяли тяжкі тілесні ушкодження, а також призвело до загибелі кількох осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, зважає на конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, те, що правопорушення вчинено з необережності, в стані алкогольного сп'яніння обвинувачений не перебував, інформацію про стан здоров'я обвинуваченого, який відповідно до консультації лікаря кардіолога хворіє на гіпертонічну хворобу серця, раніше не судимий, на даний час є пенсіонером, громадянином Республіки Молдова, з квітня 2025 року має постійне місце проживання на території України, за місцем колишньої роботи та проживання характеризується виключно позитивно.
До обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд відносить повне визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому, його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також добровільне відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, про що свідчать письмові заяви потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Також, до обставин які пом'якшують покарання та свідчать про щире каяття та належну критичну оцінку ОСОБА_5 скоєного, суд відносить добровільне перерахування грошових коштів на потреби Збройних Сил України у розмірі 50 000 гривень.
Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Конституційний Суд України у своєму рішенні за № 15-рп/2004 зазначив про те, що, окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Тобто, покарання повинно перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
З урахуванням сукупності обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк, який є мінімальною межею санкції ч. 3 ст. 286 КК України.
Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України, суд визнає неможливим, оскільки обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Загибель двох осіб є незворотнім наслідком злочину, ступінь тяжкості якого не може бути знижена будь-якими діями винної особи (посткримінальною поведінкою) або обставинами, що її характеризують.
Можливість виправлення засудженого без відбування покарання є оціночним поняттям, використання якого у судовій практиці закон пов'язує з необхідністю врахування комплексу факторів: тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи (ч. 1 ст. 75 КК України).
На думку суду, звільнення особи від відбування покарання за вчинення правопорушення, внаслідок якого загинули дві особи, не відповідатиме завданням кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК України.
Виплата обвинуваченим грошової компенсації потерпілим є обставиною, що пом'якшує покарання, але не може бути підставою для звільнення від його відбування. Така компенсація є дією, яка об'єктивно свідчить про критичне ставлення винної особи до вчиненого та її бажання зменшити негативні наслідки діяння. Разом з тим, цінність людського життя у сучасному суспільстві не може бути визначена грошовим еквівалентом.
Суд не приймає до уваги досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до висновків якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі, так як така досудова доповідь ґрунтується виключно на даних, що характеризують особу обвинуваченого, та зовсім не враховує факт настання тяжких і неповоротних наслідків, які настали внаслідок дій обвинуваченого, та не враховує негативне суспільне сприйняття покарання зі звільненням від відбуття покарання у даній справі.
На переконання суду, обвинувачений допустив порушення ПДР України і в результаті його протиправних дій настали надто тяжкі та неповоротні наслідки, а тому співмірним таким наслідкам покаранням є саме реальне позбавлення волі.
Саме таке покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Щодо призначення додаткового покарання, то суд зазначає, що санкція ч. 3 ст. 286 КК України щодо призначення додаткового покарання безальтернативна та передбачає обов'язкове призначення покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При визначенні строку додаткового покарання суд врахував тяжкі наслідки, що настали внаслідок наявності у обвинуваченого такого права.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна.
У межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 23 квітня 2025 року у справі №127/12352/25 було накладено арешт на майно, вилучене 20 квітня 2025 року під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: автобус «Scania Irizari 8», номерний знак Республіки Молдова, НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на вказаний автобус та картку водія на ім'я ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року арешт на автобус та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу скасовано, зазначене майно повернуто власнику.
Питання щодо скасування арешту картки водія на ім'я ОСОБА_5 зазначеною ухвалою вирішено не було. У зв'язку з ухваленням вироку суд приходить до необхідності скасування арешту з картки водія на ім'я ОСОБА_5 .
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, з урахуванням ухвали суду від 15 грудня 2025 року, якою автобус та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу повернуто власнику.
03.09.2025 року на підставі ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_11 в даному кримінальному провадженні було подано цивільний позов про стягнення солідарно з ТОВ «GALIZ-SV» та обвинуваченого ОСОБА_5 600 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, проте 08 грудня 2025 року представник потерпілої адвокат ОСОБА_15 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з повним відшкодуванням обвинуваченим та ТОВ «GALIZ-SV» завданої ОСОБА_11 моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи наведені положення, заява представника потерпілої-цивільного позивача адвоката ОСОБА_15 підлягає задоволенню, а поданий позов залишенню без розгляду.
Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що 20.04.2025 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.06.2025 включно. У подальшому ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.05.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., в разі внесення якої на ОСОБА_5 покладені обов'язки, визначені ч.5 ст. 194 КПК України.
На виконання зазначеної ухвали 02.05.2025 року заставодавцем ОСОБА_16 внесено на рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій області заставу в розмірі 302800,00 гривень.
З цього часу згідно із ч.4 ст.202 КПК України ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням обов'язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 починаючи з 20.04.2025 до 02.05.2025, виходячи з того, що відповідно до ст. 72 КК України одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, а початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід відраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
До набрання цим вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити щодо ОСОБА_5 , обраний ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.05.2025 року (справа №127/12359/25) запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України, строк дії яких з урахуванням відповідної стадії кримінального провадження ухвалами суду неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 27 листопада 2025 року.
Після набрання вироком законної сили заставу слід повернути заставодавцеві.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути процесуальні витрати за проведення судових інженерно-транспортних експертиз у сумі 5348 грн. 40 коп. в дохід держави (висновок експерта №СЕ-19/102-25/9259-ІТ від 29 квітня 2025 року) та (висновок експерта №СЕ-19/102-25/9389-ІТ від 28 квітня 2025 року).
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання за ч.3 ст.286 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення з 20 квітня 2025 до 02 травня 2025 року з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
Запобіжний захід у виді застави в розмірі 302800 гривень, з покладанням обов'язків визначених ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01.05.2025 року (справа №127/12359/25) щодо ОСОБА_5 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 302800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, внесену 02 травня 2025 року заставодавцем ОСОБА_16 на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 01.05.2025 року у справі №127/12359/25 на рахунок ТУ ДСА України у Вінницькій області повернути заставодавцю ОСОБА_16 .
Цивільний позов ОСОБА_11 до ТОВ «GALIZ-SV», ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23 квітня 2025 року (у справі №127/12359/25), в частині картки водія на ім'я ОСОБА_5 .
Речові докази у справі, а саме:
- автобус марки «Scania Irizari 8», номерний знак Республіки Молдова, НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на вказаний автобус - вважати повернутими власнику на підставі ухвали суду від 15 грудня 2025 року;
- картку водія на ім'я ОСОБА_5 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати на залучення експертів за проведення судових інженерно-транспортних експертиз (висновок експерта №СЕ-19/102-25/9259-ІТ від 29 квітня 2025 року) в сумі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 90 копійок та (висновок експерта №СЕ-19/102-25/9389-ІТ від 28 квітня 2025 року) в сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 50 копійок.
Вирок може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.
Суддя: