адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.12.2025 Справа № 915/1135/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 915/1135/25
за позовною заявою Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, вул. Данила Галицького, 24, с. Новомар'ївка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55424
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" , Шлях Київ - Харків, корпус 134, Пирятинський район, Полтавська область, 37043
про стягнення 704 463,05 грн,
Без виклику учасників справи
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Новомар'ївська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" 704 463,05 грн заборгованості за договором про закупівлю №78 від 19.07.2024 року, з яких: 577 949,40 грн - сума основного боргу, 86 057,19 грн - пеня, 40 456,46 грн - штраф.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умови договору про закупівлю №78 від 19.07.2024 року в частині поставки палива на суму 577 949,40 грн, сплачену позивачем на виконання вказаного договору, а також не повернув позивачу вказані кошти на його вимогу.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір про закупівлю №78 від 19.07.2024 року, додаток №1 до договору №78 від 19.07.2024 року - специфікацію, додаток №2 до договору №78 від 19.07.2024 року - перелік та розташування (розміщення) стаціонарних АЗС у смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області, видаткові накладні №№Рн241001/010 від 01.10.2024 року, Рн241105/006 від 08.11.2024 року, Рн241105/007 від 08.11.2024 року, Рн241001/011 від 01.10.2024 року, Рн240902/004 від 02.09.2024 року, Рн240813/001 від 13.08.2024 року, Рн240902/003 від 02.09.2024 року, Рн240724/002 від 24.07.2024 року, платіжні інструкції №2158 від 11.11.2024 року, №2159 від 11.11.2024 року, №1870 від 30.10.2024 року, №1869 від 03.10.2024 року, №1868 від 03.10.2024 року, №1602 від 03.09.2024 року, №1604 від 03.09.2024 року, №1603 від 03.09.2024 року, №1514 від 14.08.2024 року, №1513 від 14.08.2024 року, №1386 від 25.07.2024 року, №1385 від 25.07.2025 року, невикористані талони, витяг із журналу реєстрації, лист №417 від 25.03.2025 р., №87 від 22.01.2025 року, претензію від 21.04.2025 року, договір №38 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 15.04.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001292 від 01.12.2017 року, ордер серія ВЕ №1153799 від 21.04.2025 р., розрахунок заборгованості за договором №78 від 19.07.2024 р., акт №1 приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання професійної правничої допомоги №38 від 15.04.2025 року, платіжну інструкцію №23/06/2025 від 24.06.2025 р.
Відповідач у відзиві на позов (вх. №12599 від 02.10.2025 року) заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне :
- відповідач повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору про закупівлю №78 від 19.07.2024 року та поставив йому товар у передбачені договором строк, кількості та номенклатурі. Належне виконання спірного договору підтверджується оприлюдненим самим позивачем у загальному доступі на офіційному сайті з держзакупівель звітом про виконання договору про закупівлю;
- долучені позивачем копії талонів на паливо не містять строку дії, а відтак не відповідають умова договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що додані до позову талони були отримані саме від відповідача;
- позов не містить жодного підтвердження того, що додані до позову талони на паливо були отримані від ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП". Вказані талони могли бути придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" по договору про закупівлю №67/02-1Т від 27.02.2023 року та у ТОВ "ЛОККАРД" по договорам про закупівлю товару №160/03-1Т від 15.03.2024 року та №282/01-1Т від 17.04.2024 року;
- матеріали справи не містять доказів відсутності палива та/або відмови в отоваренні талонів на АЗС, вказаних у додатку №2 до спірного договору, у встановлені договором строки при відповідному зверненні уповноважених осіб позивача;
- позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення на адресу ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" та отримання претензії: відсутній як розрахунковий документ, так і опис вкладення у цінний лист;
- позивач не надає жодних доказів обґрунтування початку нарахування пені з 01.01.2025 року, доказів порушення відповідачем строків поставки палива матеріали справи не містять.
Також відповідач у відзиві просив:
- поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву;
- залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (адреса: 49600, Україна, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок, 47, офіс, 206/2, код ЄДРПОУ 39821153);
- справу розглядати в порядку загального позовного провадження;
- проводити всі засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок А.В.
На підтвердження обґрунтованості заперечень на позов відповідач надав наступні докази (копії): Звіт про виконання Договору про закупівлю UA-2024-07-15-004433-а; договір про закупівлю №67/02-1Т (з додатком), довідку із зразками скретч-карток (талонів), пояснювальну записку про зразки талонів, договір про закупівлю товару №160/03-1Т від 15.03.2024 року (з додатками), договір про закупівлю товару №282/04-1Т від 17.04.2024 року (з додатками).
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
30.07.2025 року до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення 704 463,05 грн заборгованості за договором про закупівлю №78 від 19.07.2024 року, з яких: 577 949,40 грн - сума основного боргу, 86 057,19 грн - пеня, 40 456,46 грн - штраф (вх. № 11182/25).
Ухвалою від 01.08.2025 року Господарський суд Миколаївської області передав за підсудністю позовну заяву Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про стягнення 704 463,05 грн заборгованості за договором про закупівлю №78 від 19.07.2024 року
03.09.2025 року матеріали позовної заяви надішли до Господарського суду Полтавської області (вх. № 1779/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 03.09.2025 року справа № 915/1135/25 була передана на розгляд судді Тимощенко О. М.
Ухвалою від 08.09.2025 року суд залишив позовну заяву Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
11.09.2025 року до суду від позивача через систему Електронний суд надійшла заява про виконання ухвали суду від 08.09.2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Суд ухвалою від 15.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.
Суд ухвалою від 06.10.2025 року відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" про:
- розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
- про проведення судових засідань по справі №915/1135/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника відповідача Голубок А. В.;
- про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОККАРД" (код ЄДРПОУ 44574166).
Відносно клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву суд в ухвалі від 06.10.2025 року встановив, що відповідач не пропустив строк на подачу відзиву, а тому прийняв його до розгляду.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1478/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
19.07.2024 року між Новомар'ївською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір про закупівлю №78 (далі - договір, а. с. 7-10).
У договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник зобов'язується через мережу автозаправних станцій на підставі талонів передати у власність замовника товар асортименті за кодом ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти":
- Бензин А-95 (8600 л) (талон) для роботи генераторів на суму 480 568,00 грн., в т.ч. ПДВ 80 094,67 грн;
- Дизельне паливо (7500 л) (талон) для шкільних автобусів на суму 396 600,00 грн, в т. ч. ПДВ 66 100,00 грн;
(далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором (п. 1.1 договору);
- постачання палива здійснюється із використанням талонів, через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), визначених у Переліку АЗС (додаток 2 до цього договору) з наданням підтвердних на цю операцію документів (касових чеків). Покупець в порядку і на умовах визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику вартість палива (п. 1.2 договору);
- загальна ціна договору складає 877 168,00 грн (вісімсот сімдесят сім тисяч сто шістдесят вісім гривень нуль копійок), в т.ч. ПДВ 146 194,67 грн. Загальна ціна (вартість) палива включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені законодавством України (п. 2.1 договору);
- покупець здійснює оплату за паливо в безготівковому порядку за фактом його постачання. Датою здійснення будь-яких платежів покупцем за цим договором є дата списання відповідних коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 3.1 договору);
- строк поставки талонів постачальником до 31.12.2024 р.
Передача (відпуск) палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (додаток 2 до цього договору). Передача палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення покупцем (уповноваженим представником покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності покупця та/або уповноваженого представник покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки палива на АЗС (далі - талон). Талон на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, ламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) палива та номінал. На талон нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон є товарно-розпорядчим документом на паливо, на підставі якого здійснюється відпуск палива на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом (п. 4.1 договору);
- передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент палива посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача талонів покупцеві здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної (п. 6.1 договору);
- з моменту переходу до покупця права власності на паливо та до моменту його фактичного отримання на АЗС, пальне перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника (п. 6.2 договору);
- місце поставки палива с. Братське, Вознесенський район, Миколаївська область, вул. Промислова, 1, а безпосередня передача (відпуск) палива через АЗС, що визначені у додатку №2 до цього договору. Обов'язок постачальника фактичної передачі (відпуску) палива вважається виконаним з монету передачі (відпуску) такого палива на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талону кількість (обсяг) та асортимент палива за першою вимогою покупця по факту пред'явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього договору (п. 6.3 договору);
- оператор АЗС постачальника після завершення відпуску палива покупцю (уповноваженому представнику) зобов'язаний видати касовий (фіскальний) чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного палива (п. 6.4 договору);
- строк дії талонів становить 12 місяця, але в будь-якому випадку не менше ніж строк дії цього договору. У разі закінчення строку дії талонів на видачу палива, постачальник має можливість провести їх обмін на талони з діючим строком або повернути сплачені кошти (п. 6.5 договору);
- постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлене Паливо відповідно до умов цього договору (п. 7.1.3 договору);
- постачальник зобов'язаний: забезпечити покупцеві поставку палива (талонів) у строки, встановлені цим договором; забезпечити передачу (відпуск) палива на АЗС перелік, яких визначений у додатку № 2 до договору якість якого відповідає умовам, установленим розділом 3 цього договору; здійснювати облік операцій з видачі (повернення) та використання покупцем талонів; забезпечити достатню кількість, асортимент та відповідну якість палива на АЗС з метою своєчасного та належного виконання своїх обов'язків згідно цього договору; надати покупцю належним чином оформлену та підписану видаткову накладну (п. 7.2 - 7.2.7 договору);
- покупець має право: отримувати якісне паливо на АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за талонами постачальника, у відповідності до пред'явлених талонів; передавати талони уповноваженим представникам для одержання ними пального на АЗС (7.3 - 7.3.2 договору);
- покупець зобов'язаний: приймати поставлене паливо (талони) на основі видаткової накладної; з моменту передачі талонів постачальником забезпечити їх цілісність, належне зберігання та правомірне використання талонів покупцем (п. 7.4 - 7.4.3 договору);
- за порушення строків поставки палива або недопоставку палива постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки палива понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості палива, поставку якого прострочено (п. 8.4 договору);
- повідомлення, які надсилаються, відповідно до виконання умов договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені факсом, рекомендованим листом або доставлені іншим способом, погодженим сторонами (п. 12.3 договору);
- договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 р. Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженим представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) (п. 14.1 договору);
- додаткові договори та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (п. 16.1 договору);
- невід'ємною частиною цього договору є: специфікація (додаток №1), перелік та розташування (розміщення) стаціонарних АЗС у с. Братське Вознесенського району Миколаївської області (додаток №2) (п. 16.2 - 16.2. договору).
Додатком 1 до договору - специфікацією (а. с. 11 зворот) визначено найменування товару, КЕКВ, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, вартість без ПДВ та країну походження, а саме:
- бензин А-95 по талонам, КЕКВ 2275, кількість 8 600 л., ціна без ПДВ - 46,566667 грн, вартість без ПДВ - 400 473,33 грн, країна походження - Україна та/або країни ЄС;
- дизельне паливо по талонам, КЕКВ 2210, кількість 7 500 л., ціна без ПДВ - 44,066667 грн, вартість без ПДВ -330 500,00 грн, країна походження - Україна та/або країни ЄС.
Разом з ПДВ - 877 168,00 грн.
У додатку №2 до договору (а. с. 11) сторони узгодили адресу АЗС - смт. Братське, вул. Промислова, 1, назва АЗС - АNP.
На виконання умов договору відповідач передав позивачу талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 877 168,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №№Рн241001/010 від 01.10.2024 року, Рн241105/006 від 08.11.2024 року, Рн241105/007 від 08.11.2024 року, Рн241001/011 від 01.10.2024 року, Рн240902/004 від 02.09.2024 року, Рн240813/001 від 13.08.2024 року, Рн240902/003 від 02.09.2024 року, Рн240724/002 від 24.07.2024 року (а. с. 98 - 105).
В дотримання умов договору позивач здійснив повну оплату товару, що підтверджується платіжними інструкціями №2158 від 11.11.2024 року, №2159 від 11.11.2024 року, №1870 від 30.10.2024 року, №1869 від 03.10.2024 року, №1868 від 03.10.2024 року, №1602 від 03.09.2024 року, №1604 від 03.09.2024 року, №1603 від 03.09.2024 року, №1514 від 14.08.2024 року, №1513 від 14.08.2024 року, №1386 від 25.07.2024 року, №1385 від 25.07.2025 року на загальну суму 877 168,00 грн (а. с. 16 - 21).
Позивач зазначає, що станом дату звернення до суду в останнього є залишок недоотриманого товару на загальну суму 577 949,40 грн, в тому числі Бензин А-95 загальною кількістю 7 950 л. на суму 420 396,00 грн та Дизельне паливо загальною кількістю 2 820 л, на суму 157 553,40 грн.
В подальшому, у зв'язку з відсутністю товару позивач не зміг отримати бензин та дизельне паливо на заправці відповідача (обумовленої договором).
Позивач вказує, що ним на адресу відповідача було направлено листи №87 від 22.01.2025 року та №417 від 25.03.2025 року з вимогою виконати умови спірного договору щодо отоварення талонів (а. с. 63, 64), а також претензію (б/н від 21.04.2025 року) щодо погашення заборгованості у розмірі 577 949,40 грн у зв'язку з невиконанням умов договору (а. с. 65).
Враховуючи відсутність реагування зі сторони відповідача на вказані листи та претензію та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли в зв'язку з укладенням та виконанням договору поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем здійснена оплата суми по договору (877 168,00 грн), а відповідачем було передано позивачу за видатковими накладними №№Рн241001/010 від 01.10.2024 року, Рн241105/006 від 08.11.2024 року, Рн241105/007 від 08.11.2024 року, Рн241001/011 від 01.10.2024 року, Рн240902/004 від 02.09.2024 року, Рн240813/001 від 13.08.2024 року, Рн240902/003 від 02.09.2024 року, Рн240724/002 від 24.07.2024 року талони на паливно-мастильні матеріали на загальну суму 877 168,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1 Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону / картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів / карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах/ картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Разом з тим суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних №№Рн241001/010 від 01.10.2024 року, Рн241105/006 від 08.11.2024 року, Рн241105/007 від 08.11.2024 року, Рн241001/011 від 01.10.2024 року, Рн240902/004 від 02.09.2024 року, Рн240813/001 від 13.08.2024 року, Рн240902/003 від 02.09.2024 року, Рн240724/002 від 24.07.2024 року не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними талонів на пальне позивачу останній набув право на отримання дизпалива та бензину в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній. Передача талонів на пальне, які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар. Вказаним спростовуються доводи відповідача стосовно того, що підписання вказаної видаткової накладної свідчить про те, ним належно виконано свої зобов'язання за договором.
Підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про поставку постачальником замовнику товару за договором, оскільки фактично позивачу передані талони на пальне, які надають право замовнику на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за договором в майбутньому.
Як зазначає позивач, отоварити талони на бензин А-95 на суму 420 396,00 грн та дизельне паливо на суму 157 553,40 грн до закінчення строку дії спірного договору на автозаправній станції (АЗС) відповідно до додатку №2 до спірного договору "Перелік та розташування (розміщення) стаціонарних АЗС у с. Братське Вознесенського району Миколаївської області" не було можливим.
Відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування відповідних обставин щодо відсутності на автозаправній станції (АЗС), яка зазначена в додатку №2 до спірного договору, відповідної кількості палива та неможливості отримання палива за талонами, а на офіційному сайті АЗС "Авіас" відсутня інформація про працюючі АЗС на території України.
Крім того, обставини того, що АЗС мережі "Авіас", які обслуговують скретч-картки ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", не працюють, є загальновідомими, у зв'язку з чим не потребують доказування на підставі положень частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару замовнику в кількості за якістю і на умовах встановленими цим договором, забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним скретч-картки/талону (бланку) на певній АЗС (п. 7.3 п. п. 7.3.1, 7.3.5 договору).
Позивач вказує про залишок у нього талонів, отриманих саме від відповідача на виконання умов договору.
Суд не оцінює як правомірні доводи відповідача, що матеріали справи не містять доказів, що талони, про які у позові йде мова, були отримані ним саме від нього і саме по спірному договору, оскільки дані твердження не вказують та не доводять, що неотоварені позивачем талони поставлені не ним; не вказують та не доводять, що поставлені позивачу талони могли бути поставлені на виконання іншого договору.
Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Подібний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
При цьому, реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Саме дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Передбачений вказаною нормою стандарт доказування вірогідність доказів підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу) (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 16 квітня 2025 у справі № 922/5322/23).
На підтвердження цих посилань відповідач не надав жодного допустимого та належного доказу та не послався на існування таких, повністю переклавши на позивача доведення цих обставин, що є неприпустимим в силу наведеного вище.
З урахуванням викладених вище обставин та доказів, суд установив, що надані позивачем докази в підтвердження факту існування неотоварених талонів, що поставлені відповідачем по спірному договору, мають перевагу як більш вагомі докази, тобто існування стверджуваної останнім обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (заявлений відповідачем).
У зв'язку з наведеним вказані вище посилання відповідача суд вважає необґрунтованим.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач стверджує, що додані до позову талони могли бути придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39821153) (договір про закупівлю №67/02-1Т від 27.02.2023 року в межах закупівлі №UA-2023-03-01-006258-a) та у ТОВ "ЛОККАРД" (код ЄДРПОУ 44574166) (договір про закупівлю товару №160/03-1Т від 15.03.2024 року з додатками 1 та 2 в межах закупівлі в межах закупівлі № UA-2024-03-07-006896-a; договір про закупівлю товару №282/01-1Т від 17.04.2024 року з додатками 1 та 2 в межах закупівлі в межах закупівлі №UA-2024-04-04-002218-a).
Суд вважає, що дані твердження відповідача носять характер припущення та не підтверджені жодними доказами.
Так, Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено, що заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Також даною нормою встановлено, що використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
Отже, суб'єкти господарювання, які займаються торгівлею пальним, зобов'язані проводити розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 547 від 14.06.2016 р., суб'єкти господарювання, які використовують РРО (реєстратори розрахункових операцій) для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також здійснення операцій з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані, зокрема:
- застосовувати РРО, включені до Державного реєстру РРО, з додержанням встановленого порядку їх застосування;
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- подавати до контролюючих органів інформацію, визначену пунктом 7 статті 3 Закону, згідно з Порядком передачі;
- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, під час отримання товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій QR-коду, який дає змогу особі зчитувати та ідентифікувати з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);
- у кінці робочого дня (зміни) створювати у паперовій та/або електронній формі (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій;
- створювати контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі і забезпечувати їх зберігання на РРО (крім автоматів з продажу товарів (послуг)) протягом трьох років;
- надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця, з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним Законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування;
- створювати в паперовій та/або електронній формі X-звіти, Z-звіти та інші документи, що передбачені документацією на РРО, відповідно до законодавства.
На період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового (не більше 7 робочих днів) відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО (пункт 2 Розділу ІІІ Порядку).
Таким, чином, на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків).
Однак відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" було відпущено позивачу паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо).
Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" та ТОВ "ЛОККАРД" по одному з укладених з ними договорів поставки в матеріалах справи також відсутні.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що долучені позивачем копії талонів на паливо не містять строку дії, а відтак не відповідають умовам договору. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що додані до позову талони були отримані саме від відповідача.
Відповідно до п. 4.1 договору, передача (відпуск) палива згідно поставленим талонам здійснюється на АЗС постачальника, перелік яких визначено у Переліку АЗС (додаток 2 до цього договору). Передача палива (відпуск) здійснюється по факту пред'явлення покупцем (уповноваженим представником покупця) талону. Талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності покупця та/або уповноваженого представник покупця на одержання певної кількості (обсягу) та певної марки палива на АЗС (далі - талон). Талон на пальне виготовляється на паперовому носії; глянцевому паперовому носії, ламінованого плівкою; пластиковому носії. Містить емблему торгової марки, вказівку на вид (марку) палива та номінал. На талон нанесено штрих-код, голографічне зображення та інші ступені захисту. Талон є товарно-розпорядчим документом на паливо, на підставі якого здійснюється відпуск палива на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом (п. 4.1 договору).
Отже, пунктом 4.1 договору не передбачено зазначення на скретч-картаках (талонах) строку їх дії. На отриманих позивачем скретч-картаках за умовами договору строк дії не вказаний.
Суд зазначає, позивачем до позовної заяви долучено перелік скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС із зазначенням літражу кожної, виду та марки палива, штрих коду.
Крім того, на офіційному сайті "Авіас" за посиланням https://avias.ua/palivni-proekti/skretch-karta/ міститься роз'яснення, що паливна скретч-картка "Авіас" - безстрокова і дійсна до моменту отримання палива на АЗС.
Крім того, що умовами договору не передбачено необхідність складання сторонами окремих документів (зокрема, акту приймання-передачі) в підтвердження передачі скретч-карток (талонів), де б містився їх перелік з ідентифікуючими ознаками.
Суд звертає увагу на ту обставину, що саме відповідач є особою зобов'язаною поставити товар та забезпечити можливість отримати пальне за наданими ним талонами. Та саме на відповідача покладався обов'язок контролювати кількість використаних позивачем талонів та кількість талонів, що залишилася у розпорядженні позивача, адже кількість талонів, що перебуває у розпорядження позивача дорівнює кількості пального, що вже оплачене позивачем та має бути передане відповідачем по першій вимозі позивача із пред'явленням талонів встановленого та узгодженого сторонами зразка.
Згідно п. 6.5 договору, строк дії талонів становить 12 місяця, але в будь-якому випадку не менше ніж строк дії цього договору. У разі закінчення строку дії талонів на видачу палива, постачальник має можливість провести їх обмін на талони з діючим строком або повернути сплачені кошти.
З огляду на положення пункту 6.5. договору суд зазначає, що незалежно від причин не отримання товару по спірним талонам, позивач не втрачає право вимагати, зокрема повернення сплачених ним грошових коштів за пальне, яке не було отримано по цих талонах.
Таким чином, з викладених обставин вбачається не виконання відповідачем умов договору щодо належної поставки товару та виникнення у нього зобов'язання із компенсації позивачу вартості талонів, що не були отоварені.
За розрахунком позивача, враховуючи ціну за 1 л пального, передбачену в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, відповідач не виконав перед позивачем зобов'язань на загальну суму 577 949,40 грн.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано як кількість невикористаних позивачем талонів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується із загальною вартістю товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу, вважає його вірним та арифметично правильним.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення із відповідача 577 949,40 грн.
Також, з урахуванням п. 8.4 договору позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 86 057,19 грн за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року та штрафу у розмірі 40 456,46 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ЦК України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин".
Так, згідно п. 8.4 договору за порушення строків поставки палива або недопоставку палива постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості палива, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки палива понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості палива, поставку якого прострочено (п. 8.4 договору);
Досліджені умови договору узгоджуються з нормами чинного законодавства та усталеною судовою практикою.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пред'явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.
На дану обставину також вказав відповідач у відзиві на позов.
Позивач стверджує, що він звертався до відповідача з листами №87 від 22.01.2025 року та №417 від 25.03.2025 року з вимогою виконати умови спірного договору щодо отоварення талонів (а. с. 63, 64), а також претензією (б/н від 21.04.2025 року) щодо погашення заборгованості у розмірі 577 949,40 грн у зв'язку з невиконанням умов договору (а. с. 65).
Відповідно до п. 12.3 договору повідомлення, які надсилаються, відповідно до виконання умов договору, мають бути виконані у письмовій формі і вважатимуться переданими належним чином, якщо вони відправлені факсом, рекомендованим листом або доставлені іншим способом, погодженим сторонами.
При цьому, матеріали справи не містять ані доказів направлення вказаних листів та претензії за допомогою факсу, ані за допомогою поштового зв'язку (рекомендованим листом) чи іншим способом, погодженим сторонами.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.
Надані до позовної заяви витяги з журналів (а. с. 61, 62) не є належними та допуститими доказами направлення на адресу відповідача вищезазначених листів та претензії; вони також не дають можливості встановити які саме документи та за якою адресою було здійснено направлення 21.01.2025 р. та 25.03.2025 р.
Отже суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, встановив, що матеріали справи не містять, а позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів направлення на юридичну адресу відповідача листів №87 від 22.01.2025 року, №417 від 25.03.2025 року та претензії (б/н від 21.04.2025 року), тобто позивач окремо не звертався до відповідача з вимогою про виконання обов'язку з поставки товару, а отже він не реалізував своє право вимоги.
Крім того, суд зазначає, що з наявних у справі обставин неможливо встановити, з якого часу та на який обсяг товару відбулося порушення відповідачем умов Договору кожного разу, коли відповідач фактично не відвантажив паливо за пред'явленим талоном.
З огляду на зазначене, позовна вимога про стягнення пені за порушення строків поставки палива або недопоставку палива за період з 01.01.2025 року по 30.06.2025 року не підлягає задоволенню.
При цьому, враховуючи ту обставину, що відповідачем було прострочено поставку палива понад 30 днів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 7% вартості палива (п. 8.4 договору), суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення з ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" 40 456,46 грн штрафу.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому інші доводи та заперечення відповідача судом почуті, проте не оцінюються як обґрунтовані та правомірні, оскільки не впливають на зроблені судом висновки.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 577 949,40 грн основного боргу та 40 456,46 грн штрафу. Вимога про стягнення 86 057,19 грн пені не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Платіжною інструкцією №1712 від 24.07.2025 року на суму 10566,95 грн позивачем було підтверджено оплату судового збору за подання позовної заяви (а. с. 74).
Випискою від 24.07.2025 року підтверджено зарахування судового збору у розмірі 10 566,95 грн до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 82).
Отже, позивачем було внесено судовий збір в сумі 10 566,95 грн, тоді як необхідно було - 8 453,56 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
Переплата становить 2113,39 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та здійсненої переплати при сплаті судового збору, розмір судового збору, що підлягає до стягнення з відповідача становить 7 420,87 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 500,00 грн суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Так, 15.04.2024 адвокат Мірошниченко Олена Василівна, як адвокат, та Новомар'ївська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, як клієнт, уклали договір № 38 про надання професійної правничої (правової) допомоги (а. с. 70, 71, далі договір №38), відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (п. 1.1 договору №38).
Крім цього, за пунктом 4.1 договору, за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 16 500 грн, а за пунктом 4.2 клієнт оплачує надані послуги на протязі 10 днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.
В подальшому, 16.06.2025 адвокат та клієнт склали Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт, за змістом якого адвокат надав клієнту професійну правничу допомогу, а саме:
- підготовка претензії ТОВ "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП", з направленням їх в електронному вигляді та поштою вартістю 500 грн,
- підготовка матеріалів до суду, аналіз правової ситуації клієнта, підготовка правової позиції вартістю 2000 грн;
- підготовка позовної заяви до суду, в т.ч. розрахунок заборгованості, пені, штрафів, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях вартістю 3000 грн.
Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього акту, становить 5 500 грн (а. с. 72).
Як слідує з платіжної інструкції № 23/06/2025 від 24.06.2025 Новомар'ївська сільська рада перерахувала адвокату Мірошниченко Олені Василівні 5 500,00 грн з призначенням платежу "оплата за професійну правничу допомогу за дог.38 від 15.04.2025, акт 1 від 16.06.2025 без ПДВ" (а. с.73).
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що Новомар'ївська сільська рада довела факт здійснених витрат на правничу допомогу.
В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Також відповідач не скористався право на подачу клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи часткове задоволення позову, суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та співмірним зі складністю даної справи.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на підставі положень статті 129 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу по справі № 915/1135/25 підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 828,12 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, ЄДРПОУ 25392923) на користь Новомар'ївської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (вул. Данила Галицького, 24, с. Новомар'ївка, Вознесенський район, Миколаївська область, 55424, код ЄДРПОУ 04376009) 577 949,40 грн основного боргу, 40 456,46 грн штрафу, 7 420,87 грн судового збору та 4 828,12 грн витрат на правову допомогу.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 16.12.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко