адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
11.12.2025 Справа № 917/920/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452,
до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030,
про стягнення 79 180 167,17 грн.
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдин", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676
2. Полтавська обласна рада (вул. Соборності, 45, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 22530614)
Секретар судового засідання Токар А.В.
Представники: згідно протоколу
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», Полтавська обласна рада) - про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у червні-липні 2024р., а саме: основний борг у сумі 64 254 552,06 грн; 3 % річних 1 030 200,39 грн; пеня 8 480 148,64 грн; інфляційні втрати 5 415 266,08 грн.
Ухвалою від 12.05.2025р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки для подання заяв по суті спору. 27.05.2025р. до суду надійшов відзив на позов (а.с.52-58), на який позивач відреагував шляхом подання заперечень від 02.06.2025р. (а.с.97-102). 11.06.2025р. до суду подано клопотання відповвідача про визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів та поновлення строку на подання доказів (у засіданні 12.06.2025р. відповідач просив розцінювати вказані додаткові пояснення як заперечення на відповідь на відзив0. Протокольною ухвалою від 12.06.2025р. суд поновив процесуальний строк на подання заперечення та доданих до нього доказів, надав строк позивачу відреагувати на подані заперечення, залучив третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ГК Нафтогаз Трейдинг", встановив процесуальні строки для направлення залученій тртеій особі копії позовної заяви з додатками, подання письмових пояснень третьої особи та реагувань на них, відклав підготовче засідання на 22.07.2025р. 23.06.2025р. до суду надійшли письмові пояснення третьої особи.
Крім того, ухвалою від 28.08.2025р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавську обласну раду, встановлено процесуальні строки для направлення залученій тртеій особі копії позовної заяви з додатками, подання письмових пояснень третьої особи та реагувань на них, відкладено підготовче засідання на 22.07.2025р. 11.09.2025р. третя особа надала письмові пояснення по суті спору (а.с.195-196), а також клопотання про розгляд справи без участі її представника, яке судом було задовлено.
Ухвалою від 30.09.2025р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.10.2025р. У судовому засіданні при розгляді справи по сутіоглошувалися перерви, про що учасники справи повідомлялися судом належним чином. 11.12.2025р. суд проголосив скорочене рішення, повідомив про порядок його оскарження та набрання ним законної сили.
Стислий виклад позицій учасників справи:
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого природного газу на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», типову форму якого затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Відповідач у відзиві на позов (вх. № 7016 від 27.05.2025р., арк.справи 52-58, том 1) проти позову заперечує, зокрема, з огляду на те, що Типовий договір постачання природного газу постачальником останньох надії підписаний тільки з боку пзивача (відповідачем не підписувався, повернутий з обгрунтуванням причин відмови); вказаний договір не містить дати його укладання та періоду постачання газу; в порушення умов п.3.5 Типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії докази своєчасної закупівлі газу Постачальником на підтвердження понесення збитків, як підставидля стягнення з відповдіача основного боргу та санкцій, не надані; підстав для автоматичного включення з 01.06.2024р. по 30.06.2024р.. з 01.07.2024р. по 30.07.2024р. оператором ГТС об"ємів природного газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії не було - діючим законодавстовм єдиним постачальником для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" було визначено ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Також у відзиві відповідач просить зменшити розмір стягуваних з нього пені, інфляційних та 3 % річних до 0,00 грн (згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України), виходячи з того, що, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» внаслідок тимчасового перебування на його балансі окремого майна ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», а також через раніше напрацьовані борги ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (третьою особою) в сумі 354 448 466,24 грн., до яких він не має жодного відношення, стало "борговим заручником". При цьому відповідач звертає увагу, що діючим законодавством не передбачено можливості включення до витрат підприємства при розрахунку заборгованості з різниці в тарифах обсягів природного газу, придбаних у постачальника останньої надії ТОВ «ГК «Нафтогаз України» за період з квітня по вересень 2024 року, за фактичною ціною придбання. Відповідач вказує, що фінансовий збиток ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за січень-квітень 2025 року склав 234 299 204,96 грн, тому вважає, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, яке фактично вчинене не з вини підприємства.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 7282 від 02.06.2025, арк.справи 97-103, том 1) заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що:
-пунктом 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) визначено, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205,633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника;
-договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання; на письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу;
-до несвоєчасної несплати заборгованості за Договором призвели саме бездіяльність та не виконання своїх обов'язків відповідачем ;
-постанова КМУ №812 не дає гарантій для відповідача, що постачальником газу повинен бути виключно ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». До того ж, серед ПЕРЕЛІКУ теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, для яких визначено окремий порядок розподілу коштів для їх перерахування органами Державної казначейської служби на небюджетні рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, який затверджений у Додатку Постанови КМУ №812, - відсутній Відповідач (ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО»). Прямої норми у Постанові КМУ №812 немає, що єдиним постачальником для Відповідача має бути ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», а відповідачем не вказано і в самому відзиві про таку норму;
-відповідач був включений до реєстру споживачів позивача на інформаційній платформі і йому було поставлено газ з ресурсу позивача, адже укладення Типового договору з постачальником «останньої надії» відбувається поза волею позивача і позивач не має права відмовити у постачанні газу у рамках Типового договору. При цьому сама по собі позиція відповідача, що він мав перебувати ніби у реєстрі споживачів на інформаційній платформі у іншого постачальника не може звільнити відповідача від оплати за поставлений газ з ресурсу Позивача у рамках Типового договору з постачальником «останньої надії», що підтверджено даними інформаційної платформи (аналогічних висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року №904/2867/22);
-факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, в тому числі в спірний період, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом Оператора ГТС від 17.03.2025р. №ТОВВИХ-25-4302, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ - АТ "Полтавагаз" (Форма № 10);
-відповідача не навів у відзиві виняткових випадків та підстав для зменшення розміру відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Від третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 23.06.2025 надійшли письмові пояснення (вх. №8342, арк.справи 146-147, том 1), в яких зазначено, зокрема, про таке:
-ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у спірний період (червень-липень 2024 року) не було постачальником газу для відповідача; Таким постачальником газу для Відповідача у відповідному періоді був позивач, як постачальник «останньої надії»;
-ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не мала обов'язку укладати договори на постачання газу з Відповідачем, оскільки прямою вказівкою закону такого обов'язку для третьої особи не визначено, що кореспондується з ч. 3 ст. 179 та з ч. 3 ст. 184 ГК України;
-в судовій справі № 910/9976/24 встановлено факт, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» мало укладений договір з постачальником «останньої надії». У свою чергу, між ТОВ «ГК "Нафтогаз Трейдинг» та ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у спірний період не було укладеного договору постачання природнього газу, а тому у ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" не було обов'язку здійснювати постачання природнього газу, так і не було обов'язку для реєстрації відповідача в реєстрі споживачів на інформаційній платформі Оператора ГТС. Також третя особа просить розглядати суд без участі її представника, дане клопотання було судом задовлено.
Від третьої особи Полтавської обласної ради 11.09.2025р. надійшли письмові пояснення (вх. №11693, арк.справи 195-198, том 1), в яких зазначена третя особа в задоволенні позовної заяви просить відмовити в повному обсязі та зазначає, зокрема, про таке:
-рішенням Полтавської обласної ради від 14.10.2022 року №481 прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» (587 одиниць майна);
-включення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до реєстру постачальника останньої надії відбулось внаслідок існування у ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (третьої особи), ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не мало відношення до вищевказаної заборгованості. Проте, як вбачається з листування між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», позиція останнього була зведена до того, що саме ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повинно було здійснити оплату заборгованості ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» задля продовження перебування в реєстрі постачальника зі спеціальними обов'язками;
-вартість природного газу, що підлягала відшкодуванню ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за рахунок тарифних коштів, складалася з ціни, що була встановлена для підприємств, які споживали газ на умовах постачальника зі спеціальними обов'язками, вищезазначеною постановою;
-у відповідно сті до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і відповідач не може нести відповідальність за заборгованість ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" перед ТОВ "Нафтогаз Трейдинг".
Фактичні обставини справи, встановлені судом:
Позивач відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі Закон № 329), постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.06.2024 по 30.06.2024; з 01.07.2024 по 30.07.2024 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується поданими позивачем доказами, а саме:
- листом оператора ГТС від 17.03.2025 № ТОВВИХ-25-4302 та інформацією щодо
остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000XAK0U00A;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Ф-10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС- кодом 56XQ0000XAK0U00A (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Крім того, як встановлено судом (пояснення третьої особи від 23.06.2025р.), рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 у справі № 910/9976/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 було відмовлено в задоволенні позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ТОВ «Газопостачальна компанія (ГК) «Нафтогаз Трейдинг», зокрема, стосовно заявлених вимог про визнання протиправними дій відповідача по виключенню позивача з реєстру постачальників ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.04.2024; про зобов'язання відповідача внести зміни до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» шляхом включення позивача як споживача з 01.04.2024 до реєстру постачальників ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на інформаційній платформі Оператора ГТС.
ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач) брав участь у розгляді справи № 910/9976/24 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Зазначеними вище судовими актами, прийнятими по справі № 910/9976/24, було також встановлено, що ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» не визначено «постачальником останньої надії» у порядку, встановленому Законом України «Про ринок природного газу», оскільки таким постачальником є ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач); договір постачання природного газу споживачу - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в частині постачання природного газу постачальником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» припинив свою дію 31.03.2024. Вказані судові рішення залишені без змін Верховним Судом (постанова від 29.04.2025р.).
Вищевикладене спростовує доводи відповідача. викладені ним у відзиві на позов.
Судом досліджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі Типовий договір), відповідно до умов якого постачальником є позивач (копія додана позивачем до позовної заяви (а.с.40-41). Відповідно до підпункту 4.2 Типового договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Враховуючи викладене, зазначеними вище доказами підтверджується, що обсяг природного газу, використаний відповідачем у спірному періоді та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить з 01.06.2024р. по 30.06.2024р. - 1 240 595,00 тис.куб.м. на суму 32 014 966,43 грн; з 01.07.2024р. по 30.07.2024р. - 1 293 819,00 тис.куб.м. на суму 32 239 585,63 грн.
Позивач здійснив нарахування вартості спожитого відповідачем (Споживачем) природного газу на підставі відповідних даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримані в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Відповідно до п. 4.1 Типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 (в редакції Постанови КМУ № 1102).
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідний витяг Архіву ціни газу ПОН для непобутових споживачів, які діяли у спірному періоді, доданий до позовної заяви у вигляді роздруківки.
Відповідно до пункту 4.3 Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Типового договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу та акти приймання-передачі газу за спірний період та Акти приймання-передачі природного газу, однак відповідачем такі рахунки оплачені не були (що не заперечується відповідачем).
Вартість поставленого позивачем як постачальником «останньої надії» та використаного відповідачем природного газу у спірному періоді визначена позивачем та становить 64 254 552,06 грн, що відповідачем також не заперечується.
Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне:
Стаття 1 Закону України від 09.04.2015 № 329-VIII «Про ринок природного газу» (далі Закон № 329), визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Згідно з частинами 1, 3 статті 12 Закону № 329, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 329, споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону № 329, постачальник «останньої надії» це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Як було зазначено судом вище, за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом № 329, Цивільним кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (абзац четвертий пункту 1 розділу VI Правил).
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону № 329 оператор газотранспортної системи суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Водночас, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення зазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, позивач та відповідач (як постачальник та покупець/споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС, та, як суб'єкти ринку природного газу, мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
У п.4 ч.3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).
Відповідачем не надані суду докази, які б свідчили про те, що протягом спірного періоду на інформаційній платформі містилися відомості про постачання відповідачу природного газу не позивачем, а будь-яким іншим постачальником.
Оскільки, згідно з відомостями інформаційної платформи, у відповідача на початок спірного періоду були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (відповідач не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача (відповідача) було автоматично включено (зареєстровано) Оператором ГРМ в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Як було встановлено судом, надані позивачем докази підтверджують факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі в період з 01.06.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 30.07.2024 (далі спірний період); віднесення газу, спожитого відповідачем у відповідний період, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії», а також факт споживання відповідачем у спірний період вказаних позивачем об"ємів природного газу.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 904/2867/22, витяг з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) є належними та допустимими доказами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
Судом встановлено, що надані відповідачем докази (відомості, надані ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «Полтавагаз» як оператором ГРМ) стосуються споживача природного газу з персональним ЕІС-код 56ХQ0000ХАК0U00А, який належить саме відповідачу, що встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.03.2025 за участю цих же сторін, яке набрало законної сили, та не заперечується відповідачем у відзиві.
Враховуючи викладене, відповідно до положень абзацу четвертого пункту 1 розділу VI Правил, у спірний період правовідносини між сторонами по справі були врегульовані умовами типового публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» ( які за змістом відповідають Типовому договору), в якому позивач є постачальником, а відповідач споживачем (покупцем).
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії» (Абзац другий пункту 2 розділу VI Правил).
З урахуванням викладених обставин, суд констатує, що позивачем доведено той факт, що протягом спірного періоду ним як постачальником «останньої надії» здійснювалося постачання природного газу відповідачу на умовах, визначених Типовим договором.
Водночас, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо недоведеності позивачем факту постачання у спірному періоді природного газу відповідачу саме як постачальником «останньої надії», враховуючи встановлені судом обставини.
Оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого договору застосовуються загальні положення Цивільного кодексу (далі ЦК) України, зокрема, щодо обов'язковості виконання зобов'язань, які виникли відповідно до умов договору (статті 11, 202, 509, 526, 629 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Як було встановлено судом, вартість спожитого відповідачем у спірному періоді природного газу, визначена позивачем відповідно до п. 4.1 Типового договору, не була сплачена відповідачем у строк, встановлений п.4.4 Типового договору (до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу).
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий в спірному періоді природній газ на суму 64 254 552,06 грн визнаються судом обґрунтованими.
Позивач також просить стягнути з відповідача 8 480 148,64 грн пені, 5 415 266,08 грн інфляційних та 1 030 200,39 грн 3 % річних від простроченої суми.
Водночас, відповідач у відзиві просить зменшити розмір стягуваних з нього пені, інфляційних та 3 % річних до 0,00 грн.
Судом приймається до уваги, що згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
З урахуванням викладеного, інфляційні втрати позивача, нараховані відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, не є неустойкою в розумінні ст.549 ЦК України.
Частиною третьою ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення; зменшення судом інфляційних втрат вказаною нормою не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, судом приймається до уваги, що при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних,суд обмежений нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Відповідна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4.5 Типового договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд здійснив перевірку алгоритму нарахування пені позивачем; судом встановлено, що розрахунок є обгрунтованим та арифметично правильним. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, яке обґрунтоване тим, що включення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до реєстру постачальника останньої надії відбулось внаслідок існування у ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», майно якої було передане відповідачу в жовтні 2022, заборгованості перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позиція якого була зведена до того, що саме ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» повинно було здійснити оплату заборгованості ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» задля продовження перебування відповідача в реєстрі постачальника зі спеціальними обов'язками та отримання природного газу за пільговою ціною.
На думку відповідача, у відповідності до частини другої статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не може нести відповідальності за заборгованість ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». Різниця між запланованими витратами на придбання природного газу у складі тарифу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та фактичною вартістю природного газу склала 153 504 502,81 грн. Відповідач посилається на те, що має витрати на оплату праці, на послуги з водопостачання, купує електроенергію в результаті чого фінансовий збиток відповідача за січень-квітень 2025 склав 234 299 204,96 грн (відзив на позов, арк.справи 52-58, том 1).
Суд приймає до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту вказаної норми вбачається право суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати (відповідна правова позиція викладена в п.7.31 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в п.141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Відповідно до правової позиції, викладеної в п.п.7.17-7.18 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання (п. 7.10 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що застосування неустойки як міри відповідальності має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, тому судом має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція викладена в п.п.7.20,7.25 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).
Судом приймаються до уваги також інші доводи відповідача, враховуючи специфіку даної справи. Так, як вказує відповідач, Внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації, здійснення нею ракетних ударів та пошкодження майна ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», зазначене товариство станом на початок опалювального сезону 2022 року було позбавлене можливості здійснювати постачання теплової енергії споживачам м. Кременчука.
Рішенням Полтавської обласної ради № 473 від 22.09.2022 року «Про надання згоди на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» було надано згоду на безоплатне прийняття з державної у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи Навчально-методичний центр з газової безпеки» .
На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 № 894-Р «Про передачу цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу ТОВ Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад Полтавської області», Полтавською обласною радою було прийнято рішення від 14.10.2022 № 481 «Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи «Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області».
Пунктом 4 вказаного розпорядження вирішено після затвердження акту приймання - передачі передати на баланс, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (відповідача), майно, зазначене у додатку до цього рішення, а саме цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу «Кременчуцька ТЕЦ».
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 20.10.2022 № 1508 «Про визначення Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води», виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука з покладанням відповідних обов'язків згідно чинного законодавства визначено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (відповідача).
Зміст зазначених вище нормативних актів міститься в загальному доступі, на веб-ресурсах відповідних органів, та визнається судом обставинами, які є загальновідомими.
З урахуванням викладеного, відповідачем на початку опалювального сезону першого року повномасштабної військової агресії російської федерації були прийняті на себе функції виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам м. Кременчука, в тому числі населенню, які фактично виконувалися ним протягом опалювальних сезонів 2022-2025 років.
Як свідчить зміст судових рішень, прийнятих у справі № 910/9976/24, в якій брали участь відповідач (як позивач) та позивач (як третя особа), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як постачальником було відмовлено ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в укладенні договору на постачання природного газу за пільговою ціною, зокрема, з підстав непогашення заборгованості ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за отримані останнім енергоносії (природний газ).
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 910/9976/24 встановлено факт надходження 13 червня 2024 року на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» чергового листа № 125/2/2/1-5271 від 12.06.2024 від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», в якому останнім зазначено про необхідність погашення заборгованості ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» за отримані енергоносії.
Вказаними вище судовими рішеннями також встановлено, що станом на момент розгляду справи № 910/9976/24 листи від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» з аналогічними вимогами продовжували надходити на адресу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», а саме лист від 02.08.2024 № 125/2/2/1-6857, тобто відповідний лист надійшов в серпні 2024 (в межах спірного періоду).
Як встановлено судом, у спірному періоді відповідачем не було укладено договір з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», яке відповідно до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 812, виконує обов'язки з постачання виробникам теплової енергії за пільговою ціною фіксованих обсягів природного газу, що використовуватимуться для виробництва теплової енергії для потреб надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню.
Водночас, судом приймається до уваги, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (відповідач) внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії (в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (https://poda.gov.ua/attachments/155628).
Згідно п. 3.2. Ліцензійних умов, при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Згідно п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування», питання щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств, вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідно до власного Статуту, засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, засновником підприємства є Полтавська обласна рада (http://te.pl.ua/spozhivacham/naselennyu/dovdkov-ta-nformacyn-materali/statut-pdpriyemstva/).
Отже, тарифи на постачання теплової енергії відповідачем встановлюються Полтавською обласною радою.
В той же час, вартість теплової енергії (гарячої води), поставленої відповідачем населенню протягом спірного періоду за встановленими тарифами, не може бути в повному обсязі компенсована відповідачу споживачами, оскільки у відповідних тарифах не закладена фактична (ринкова) вартість природного газу, за якою відповідні обсяги газу були отримані від позивача як постачальника «останньої надії».
З урахуванням викладеного, суд констатує, що виникнення заборгованості перед позивачем у спірному періоді значною мірою знаходиться в причинному зв'язку не тільки з діями відповідача як постачальника теплової енергії, а із обставинами, які об'єктивно склалися протягом 2022-2024 років (передача відповідачу майна Кременчуцької ТЕЦ, зруйнованої внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації, покладення на відповідача обов'язків виконавця послуг з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам м. Кременчука, в тому числі населенню, за наявності непогашених боргів ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», як постачальника газу зі спеціальними обов'язками для забезпечення загальносуспільних інтересів).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (п.144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22). Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22). Суд зазначає, що обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер, а тому й розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами в конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень законодавства, тобто в межах судового розсуду.
Відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Згідно поданої відповідачем довідки від 21.05.2025р. (а.с.67, то м1), станомна 01 травня 2025р. дебіторська заборгованість споживаачів за теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води складає 1 000 414 829,37 грн. Згідно довідки від 27.05.2025р. (а.с.81, том 10), станом на цю ж дату поточна кредиторська заборгованість за отримані роботи, послуги та інші зобов"язання складає 1 255 655,0 тис.грн.
З урахуванням обставин справи, встановлених судом, враховуючи необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суд вважає можливим зменшити на 80 % розмір стягуваної з відповідача пені та стягнути на користь позивача
1 696 029,73 грн пені.
Саме такий загальний розмір неустойки (пені), на думку суду, відповідає конкретним обставинам справи, встановленим судом, є обґрунтованим, справедливим, розумним та таким, що буде слугувати стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки). Оскільки пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, позивач не може планувати свої доходи та видатки з урахуванням надходжень відповідних платежів, тому зменшення розміру пені, на думку суду, не буде мати своїм наслідком негативний вплив на фінансовий стан позивача.
В той же час, суд погоджується з доводами відповідача, що збільшення розміру боргових зобов'язань відповідача на початку нового опалювального сезону, за відсутності можливості компенсувати відповідні втрати за рахунок населення, на надання послуг з теплопостачання якому відповідачем використовується близько 80 % придбаного газу, може мати серйозні негативні наслідки не тільки для відповідача, але й для невизначеного кола споживачів послуг з опалення в зимовий період ( в тому числі медичних, навчальних закладів, бюджетних установ, а також населення), тобто призвести до порушення загальносуспільних інтересів.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 64 254 552,06 грн, пені в розмірі 1 696 029,73 грн., трьох процентів річних у сумі 1 030 200,39 грн, інфляційних втрат у сумі 5 415 266,08 грн. В іншій частинрі суд відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом неустойки, оскільки відмова в позові в цій частині не пов"язана з необгрунтовністю дій та розрахунків позивача).
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» ( 36008, м. Полтава, вул. Польська, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у сумі 64 254 552,06 грн, пеню в розмірі 1 696 029,73 грн., три проценти річних у сумі 1 030 200,39 грн, інфляційні втрати у сумі 5 415 266,08 грн, судовий збір у сумі 847 840,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 16.12.2025р.
Суддя О.С.Мацко