Рішення від 04.12.2025 по справі 914/2160/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2025 Справа № 914/2160/22

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут»,

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,

про стягнення 1 863 236 184,64 грн,

представники сторін:

від позивача: Овчарук О.О.;

від відповідача: Станько М.М.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», про стягнення 1 863 236 184,64 грн.

Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 22.07.2025 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 04.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обгрунтовує позовні вимоги, неналежним виконанням відповідачем умов Рамкового договору купівлі - продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021. Заборгованість становить 1 273 489 749,32 грн. На основну суму заборгованості нараховано пеню, три відсотки річних, інфляційні втрати та штраф.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив позовні вимоги з наступних підстав.

Обсяги природного газу, визначені Позивачем у актах приймання-передачі, не відповідають обсягам, що були фактично передані відповідачу, а природний газ, переданий за Договором, не відповідає параметрам якості, визначеним Кодексом ГРМ.

У зв'язку з дією форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022, позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" в частині стягнення з Товариства основного боргу є передчасними, а в частині стягнення 3% річних, пені, інфляційних втрат та штрафу - безпідставними.

Правовідносини щодо проведення розрахунків між Позивачем і Відповідачем за Рамковим та Індивідуальним договорами зазнали імперативного регулюючого впливу держави.

У ТОВ "Львівгаз збут" відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з Позивачем за отриманий природний газ за договором, оскільки всі розрахунки здійснюються в узгодженому сторонами порядку - на підставі Договору про Договірне списання.

Відповідач в ході розгляду справи погасив частину заборгованості в розмірі 44 409 050,36 грн.

Відповідач просив зменшити штрафні санкції та відстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Позиція третьої особи-1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» зазначило, що у взаємовідносинах з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВ «Львівгаз Збут» Оператор ГТС діє у відповідності до мов Договору, положень Кодексу ГТС та інших нормативно-правових актів.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (далі - Відповідач) 30.09.2021 укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ (далі- Рамковий договір).

Відповідно до пункту 1.1 Рамкового договору цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - «Індивідуальний Договір». Форма Індивідуального Договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору.

Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього договору, у

письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід'ємну частину цього договору (пункт 1.2. Рамкового договору).

Відповідно до пункту 1.3 Рамкового договору, умовами Індивідуального Договору визначається Договірна ціна, Договірна вартість, Договірний обсяг, Періоди поставки, порядок оплати, Пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим Договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального Договору, застосовуються положення цього Рамкового Договору.

За умовами пункту 1.4 Рамкового договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим Договором.

Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором (пункт 3.1. Рамкового договору).

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3. Рамкового договору).

Відповідно до пунктів 3.9 та 3.10 Рамкового договору, після закінчення Періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за Періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору. Комерційний акт вважається отриманим Покупцем в день направлення його Продавцем на електронну адресу Покупця, також Продавець надсилає на підпис Покупцю оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Продавця на поштову адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору.

Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем Комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за Періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.

Продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального Договору (пункт 4.2. Рамкового договору).

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального Договору та округлюється до 2-х знаків після коми, (пункт 4.3 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору, Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

Згідно пункту 6.3. Рамкового договору, за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

30 вересня 2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 (далі - Індивідуальний договір).

Загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (пункт 1. Індивідуального договору).

Плановий договірний обсяг газу за Загальний період поставки складає 620 500,00 тис. куб.м. (пункт 3 Індивідуального договору).

Протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання Продавцем Заявки, Сторони укладають відповідну Додаткову угоду до Індивідуального Договору, в якій визначають Договірний обсяг природного газу на Період поставки, відповідно до поданої Заявки та його Договірну вартість (пункт 7 Індивідуального договору).

Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховуються як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору, оплата Договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Відповідно до додаткової угоди №10-БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 (в редакції додаткової угоди №2 від 29.10.2021) до Індивідуального договору №БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №10-БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Відповідно до пункту З Індивідуального Договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Жовтень 2021» складає 61 580,250 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №10-БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовшись, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Жовтень 2021» складає 380 771 212,50грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 76 154 242,50 грн., разом 456 925 455.00 грн...».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_10-БГр-ЛВГЗ за жовтень 2021 відповідно до умов Індивідуального Договору.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 №1_10-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 №1_10-БГр-ЛВГЗ (жовтень 2021), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №11-БГр-ЛВГЗ від 22.10.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2021) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №11-БГр-ЛВГЗ від 22.10.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Листопад 2021» складає 78 820,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №11-БГр-ЛВГЗ від 22.10.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Листопад 2021» складає 487 370 333,33грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 97 474 066,67 грн., разом 584 844 400.00 грн...».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_11-БГр-ЛВГЗ за листопад 2021 відповідно до умов Індивідуального Договору .

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №1_11-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №1_11-БГр-ЛВГЗ (листопад 2021), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №12-БГр-ЛВГЗ від 22.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2021) до Індивідуального договору № БГp-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №12-БГр-ЛВГЗ від 22.11.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Відповідно до пункту З Індивідуального Договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Грудень 2021» складає 123 250,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №12-БГр-ЛВГЗ від 22.11.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Грудень 2021» складає 762 095 833,33грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 152 419 166,67 грн, разом 914 515 000,00 грн... ».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_12-БГр-ЛВГЗ за грудень 2021 відповідно до умов Індивідуального Договору від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЛВГЗ.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 №1_12-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 №1_12-БГр-ЛВГЗ (грудень 2021), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №01-БГр-ЛВГЗ від 21.12.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди № 01-БГр-ЛВГЗ від 21.12.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Січень 2022» складає 95 030,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди № 01-БГр-ЛВГЗ від 21.12.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Січень 2022» складає 587 602 166,67грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 117 520 433,33 грн., разом 705 122 600,00 грн... ».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_01-БГр-ЛВГЗ за січень 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЛВГЗ.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 №1_01-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 №1_01-БГр-ЛВГЗ (січень 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №02-БГр-ЛВГЗ від 24.01.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.02.2022) до Індивідуального договору № БГp-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №02-БГр-ЛВГЗ від 24.01.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Лютий 2022» складає 73 540,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №02-БГр-ЛВГЗ від 24.01.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Лютий 2022» складає 454 722 333,33грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 90 944 466,67 грн, разом 545 666 800,00 грн...».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_02-БГр-ЛВГЗ за лютий 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЛВГЗ.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр-ЛВГЗ (лютий 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №03-БГр-ЛВГЗ від 22.02.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №03-БГр-ЛВГЗ від 22.02.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Березень 2022» складає 76 250,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №03-БГр-ЛВГЗ від 22.02.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Березень 2022» складає 471 479 166,67грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 94 295 833,33 грн., разом 565 775 000,00 грн...».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_03-БГр-ЛВГЗ за березень 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЛВГЗ.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 №1_03-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 №1_03-БГр-ЛВГЗ (березень 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №04-БГр-ЛВГЗ від 22.03.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, сторони домовились:

- пункт 1 Додаткової угоди №04-БГр-ЛВГЗ від 22.03.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Квітень 2022» складає 53 470,000 тис.куб.м...».

- пункт 3 Додаткової угоди №04-БГр-ЛВГЗ від 22.03.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Квітень 2022» складає 330 622 833,33грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 66 124 566,67 грн., разом 396 747 400,00 грн...».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_04-БГр-ЛВГЗ за квітень 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору від 30.09.2021 №БГр-21/22-ЛВГЗ.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №1_04-БГр-ЛВГЗ підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 №1_04-БГр-ЛВГЗ (квітень 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За вимогам ст. 264 ГК України передбачено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) приєднаними мережами у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов'язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 5 Правил визначено, що діючий постачальник природного газу, з яким укладено договір постачання природного газу і який постачає природний газ споживачу; ЕІС-код (Energy Identification Code) персональний код ідентифікації споживача, як суб'єкта ринку природного газу або його вузла обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи); оператор газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою.

Постановою НКРЕКП № 2080 від 07.10.2019 року внесено зміни до Кодексу ГРМ (та до Договору відповідно), згідно з якими з 01.01.2020 року запроваджено новий порядок розрахунків за послуги з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об'ємів споживання об'єктів споживачів за попередній рік.

Відповідно до п. 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови НКРЕКП від 07.10.2019 року № 2080, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Газовим роком у розумінні положень глави 1 розділу І Кодексу ГРМ є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено Рамковий договір купівлі продажу природного газу № 2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021, з урахуванням укладеного індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ від 30.09.2021 із змінами, внесеними до нього, який сторонами виконувався. Позивач на виконання вищевказаного договору у період з 01.10.2021 по 30.04.2022 поставив відповідачу природний газ, водночас відповідач не провів повну оплату, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 1 273 489 749,32 грн.

Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 1 273 489 749,32 грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами.

Щодо аргументу Відповідача про отримання природного газу неналежної якості упродовж жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначив, що Позивачем не проведено перерахунку обсягів природного газу, переданого Відповідачу за Рамковим договором та Індивідуального договору у зв'язку із недотриманням параметрів якості природного газу за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.

Вказаний аргумент Відповідача не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому не може бути прийнятий до уваги судом з огляду на такі обставини.

Як вже було зазначено вище Позивач та Відповідач за змістом пунктів 3.1., 3.3., 3.4. та 6.5. Рамкового договору узгодили, що продаж природного газу та перехід права власності на природний газ відбувається у віртуальні торговій точці (ВТТ). Після переходу права власності на природний газ Відповідач несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Після надання торгового сповіщення Позивач не несе відповідальність за подальше використання природного газу Відповідачем. Позивач не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Зобов'язання Позивача з передачі природного газу Відповідачу є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальній торговій точці (ВТТ), тобто у точці в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу III Кодексу ГТС, відповідальним за якість газу є:

- у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;

- у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Отже, Позивач не входить до кола вищезазначених осіб та, як наслідок, не несе відповідальності за якість газу на точці виходу з ГТС.

В свою чергу, відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Таким чином особою, яка несе відповідальність за якість газу при передачі з точки виходу з ГТС до точки входу до суміжної системи Оператора ГРМ є ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Також слід зазначити, що посилання Відповідача на відсутність в комерційних актах відомостей щодо фізико-хімічних показників газу також не заслуговують на уваги з огляду на те, що така вимога до змісту комерційного акту положеннями пункту 3.10. Рамкового договору не визначена.

Крім того, суд ухвалою від 14.11.2022 зупиняв провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/2365/22.

Рішенням від 27.11.2023 у справі №914/2365/22 залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 встановлено наступне.

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

За змістом ст. 12 Закону №329-VІІI права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Обставинами справи встановлено, що типовий договір постачання природного газу було затверджено Постановою НКРЕКП №2500 від 30.09.2015.

Ні в суді першої, ні в апеляційній інстанціях, сторонами не заперечується та обставина, що ТОВ «Львівгаз збут» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність на території Львівської області із постачання природного газу споживачам. Зокрема, як зазначає позивач, природний газ, що є предметом даного спору він постачав фізичним особам (населенню).

Отже, як вірно відмічено судом першої інстанції, у правовідносинах із побутовими споживачами ТОВ «Львівгаз збут» виступає постачальником природного газу.

Однак, враховуючи те, що природний газ, котрий постачався населенню, вказане товариство закупляло в ГК «Нафтогаз Трейдинг», то в правовідносинах з останнім ТОВ «Львівгаз збут» виступає оптовим покупцем, оскільки в розумінні Закону №329-VІІІ (п. 21 ч. 1 ст. 1) оптовий покупець - це суб'єкт господарювання, який придбаває природний газ на підставі договору купівлі-продажу не для власного споживання.

В цей же час, ГК «Нафтогаз Трейдинг» у правовідносинах із позивачем є оптовим продавцем, адже є суб'єктом, який реалізує природний газ оптовому покупцю або постачальнику на підставі договору купівлі-продажу (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ).

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між ТОВ «Львівгаз збут» та ГК «Нафтогаз Трейдинг» виникли на підставі Рамкового договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2021 та укладеного відповідно до його умов Індивідуального договору.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом Рамкового та Індивідуального договорів був природний газ, тобто товарна продукція що складає суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) (п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону №329-VІІІ; п. 2.2 Рамкового договору).

Згідно з п. 2.3 Рамкового договору фізико-хімічні показники газу, який передається Покупцеві, повинні відповідати вимогам, визначеним розділом ІІІ Кодексу ГТС.

До таких показників пункт 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС відносить, зокрема, вміст метану (С1), мол. % - мінімум 90, а також температуру точки роси за вологою °С при абсолютному тиску газу 3,92 МПа не більше мінус 8 (-8).

Згідно положень ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Статтею 678 ЦК України визначено правові наслідки, які наступають в разі передання товару неналежної якості.

Зокрема, згідно вказаної статті покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як вірно відмічено судом першої інстанції, положення ст. 678 ЦК України наділяють покупця рядом прав у випадку отримання ним товару неналежної якості. Однак, аналіз вказаних положень свідчить про те, що необхідною умовою реалізації покупцем своїх прав, передбачених ст. 678 ЦК України є сукупність двох обставин, а саме: 1) доведення покупцем факту, що йому було передано товар неналежної якості; 2) факт знаходження неякісного товару у володінні покупця. В такому випадку останній може реалізувати передбачені вказаною статтею права незалежно від можливості використання товару неналежної якості за призначенням.

Обставинами та матеріалами справи встановлено та не заперечується жодною із сторін та обставина, що весь об'єм газу, який було придбано ТОВ «Львівгаз збут» у ГК «Нафтогаз Трейдинг», було реалізовано кінцевому споживачеві (населенню) та фактично спожито останнім ще до моменту подання позовної заяви.

З врахуванням наведеного обґрунтованим є висновок суду про те, що до спірних відносин не підлягають застосуванню положення ст. 678 Цивільного кодексу України, а відтак і можливість реалізації останнім його прав, передбачених вказаною статтею.

Згідно положень ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Для відшкодування особі збитків їй необхідно довести три елементи складу цивільного правопорушення, а саме: порушення зобов'язання особою, яка завдає збитки; факт спричинення збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками. Натомість вина відповідача презюмується та повинна бути спростована останнім. У разі недоведення одного із цих елементів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

ТОВ «Львівгаз збут» покликається на те, що ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало йому природний газ неналежної якості, ФХП котрого не відповідали встановленим вимогам, щодо вмісту в ньому метану, а також температурі точки роси за вологою.

Як вбачається з Рамкового та Індивідуального договорів, передача ГК «Нафтогаз Трейдинг» природного газу та його прийняття ТОВ «Львівгаз збут» здійснювалися на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС (п. 19 Індивідуального договору та п. 3.3 Рамкового договору).

З моменту передачі природного газу на ВТТ до позивача переходить право власності на природний газ і останній несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на нього. З цього моменту ГК «Нафтогаз Трейдинг» не відповідає за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС (пункти 3.3, 3.4 та 6.5 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС віртуальна торгова точки (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) це точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу.

З огляду на описане, передача ГК «Нафтогаз Трейдинг» природного газу позивачу відбувалася в точці газотранспортної системи, яка не має визначеного фізичного розташування, однак котра знаходиться між точкою (точками) входу та точкою (точками) виходу з газотранспортної системи.

Судом першої інстанції вірно вказано, що продавець газу (ГК «Нафтогаз Трейдинг»), як і його покупець (ТОВ «Львівгаз збут») на віртуальній торговій точці є рівноцінними замовниками послуг з транспортування газу в Оператора ГТС. Відтак, на ВТТ природний газ продається під час його транспортування.

Комерційними актами приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2021 по квітень 2022 (Т-8 а.с.129-173) підтверджується та обставина, що значну частину природного газу, котрий ГК «Нафтогаз Трейдинг» продавав позивачу, вказане товариство теж закупляло в НАК «Нафтогаз України» у ВТТ. Іншу частину газу, ГК «Нафтогаз Трейдинг» закупляло у підземних сховищах газу Оператора газосховищ.

Згідно вимог ст. 76 ГПК України належними є докази , на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини , які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріали справи не містять доказів того, що в момент передачі позивачу природного газу у ВТТ, цей газ був неякісний, зокрема його ФХП не відповідали встановленим вимогам щодо вмісту в ньому метану, а також температури точки роси за вологою.

Наявні в матеріалах справи паспорти ФХП природного газу по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т-3 а.с.1 - 303; Т-4 а.с.1 - 394) та Звіти про недотримання параметрів якості природного газу, переданого від Оператора ГТС АТ «Львівгаз» за різними маршрутами по Львівській області за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 (Т-2, а.с.173- 278) є неналежними доказами та не доводять факт порушення ГК «Нафтогаз Трейдинг» свого обов'язку щодо передачі природного газу належної якості у ВТТ. Даного не спростовано в апеляційній скарзі .

Як вірно налогошено судом першої інстанції, з вище вказаних документів вбачається лише, що ФХП придбаного ТОВ «Львівгаз збут» природного газу не відповідали встановленим вимогам у точках виходу з газотранспортної системи, а не у ВТТ, однак точка (точки) виходу з ГТС є відмінною (відмінними) від ВТТ.

Чинним законодавством України не передбачено можливості визначення якості природного газу в момент його передачі покупцю на ВТТ, оскільки, згідно пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу з ГТС.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що з огляду на неможливість визначення ФХП природного газу в момент його передачі на ВТТ, а відтак і неможливість довести обставини того, що такий газ був неякісним, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 12 ЦК України про те, що поведінка особи вважається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене судом, презюмується, що продавець природного газу у ВТТ передає покупцю газ належної якості.

Відтак ТОВ «Львівгаз збут» не довів, що ГК «Нафтогаз Трейдинг» було порушено зобов'язання, щодо передачі йому природного газу, ФХП котрого не відповідали вимогам, визначеним Кодексом ГТС та відповідним стандартам, відповідно до чого правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог до ГК «Нафтогаз Трейдинг».

Щодо аргументу Відповідача про оспорюваність обсягів споживання, що визначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу до Рамкового договору та Індивідуального договору у період жовтень 2021 року по квітень 2022 року.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Взаємовідносини оператора газотранспортної системи із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи визначає Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням;

- віртуальна торгова точка (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи, на щоденній основі згідно з вимогами цього Кодексу (далі - ВТТ);

- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

- замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу;

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;

- портфоліо балансування - сукупність подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу;

- торгове сповіщення - інформаційне повідомлення відповідно до форми, встановленої цим Кодексом, що направляється оператору газотранспортної системи від замовника послуг транспортування природного газу щодо обсягів природного газу, які він відчужив або набув;

Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу XIV Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Замовник послуг транспортування має право надавати торгове сповіщення виключно після набуття/відчуження права власності на такий обсяг (об'єм) природного газу за договором купівлі-продажу природного газу (або іншою цивільно-правовою угодою) іншому замовнику послуг транспортування у відповідну газову добу на віртуальну торгову точку.

Отже, проаналізувавши терміни, які використовуються у Кодексі ГТС, можна дійти висновку про те, що суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як оптовий продавець та оптовий покупець відповідно), які уклали договір купівлі-продажу природного газу та на його виконання здійснюють приймання-передачу природного газу у віртуальній торговій точці (віртуальній точці, на якій відбувається передача природного газу) користуються ресурсами інформаційної платформи Оператора ГТС та таким інструментом, як торгове сповіщення (наведений висновок в повній мірі відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним за змістом постанови від 08.07.2020 по справі № 910/8751/19).

В контексті викладеного слід також звернути увагу на окремі умови Рамкового договору купівлі - продажу природного газу №2рд_БГр-ЛВГЗ від 30.09.2021 (далі - Рамковий договір).

Загальна кількість природного газу, що передається Продавцем Покупцю на виконання цього Договору, дорівнює обсягу природного газу, що передається відповідно до умов Індивідуального Договору за цим Договором, та визначається на підставі Комерційних актів (пункт 2.1. Рамкового договору).

Так відповідно до пункту 3.1. Рамкового договору Позивач та Відповідач узгодили, що перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором.

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається Сторонами відповідно до Індивідуального Договору. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3. Рамкового договору).

Після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ (пункт 3.4. Рамкового договору).

Після надання торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем (пункт 3.12. Рамкового договору).

Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС (пункт 6.5. Рамкового договору).

Відповідно до пункту 11 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС, передача природного газу, поданого до газотранспортної системи між замовниками послуг транспортування, здійснюється у віртуальній торговій точці шляхом подання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень відповідно до вимог глави 2 розділу XIV цього Кодексу.

Відповідно до Глави 2 розділу XIV цього Кодексу ГТС передача природного газу, поданого в газотранспортну систему, між двома портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору газотранспортної системи торгових сповіщень на відчуження чи набуття природного газу, що були надані оператору газотранспортної системи по відношенню до однієї газової доби.

Оператор газотранспортної системи забезпечує функціонування інформаційної платформи, на якій здійснюється опрацювання наданих торгових сповіщень (пункт 2 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Обробка торгових сповіщень оператором газотранспортної системи здійснюється цілодобово не довше тридцяти хвилин, крім випадку якщо замовником послуг транспортування не визначено інший строк набрання чинності торговим сповіщенням, що дає можливість подовжити термін обробки торгового сповіщення до двох годин (пункт 3 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Замовник має право змінити або відкликати надане торгове сповіщення до моменту його підтвердження оператором газотранспортної системи (пункт 4 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 5 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС торгове сповіщення має містити таку інформацію:

- газова доба, коли передаватиметься природний газ;

- ідентифікацію відповідних портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу, між якими відбувається передача природного газу, зокрема реквізити замовників, їх ЕІС-коди;

- зазначення чи є це торговим сповіщенням на відчуження чи набуття;

- обсяг природного газу, що передається (набувається), виражений у куб.м та одночасно (інформативно) в одиницях енергії (кВт·год).

Згідно пункту 8 Глави 2 Розділу XIV цього Кодексу ГТС якщо оператор газотранспортної системи отримує торгові сповіщення на відчуження та на набуття, що збігаються, та якщо обсяги природного газу у сповіщеннях є рівними, то оператор газотранспортної системи погоджує таку передачу природного газу та відносить такі обсяги природного газу на відповідні портфоліо балансування:

- як відбір з газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на відчуження;

- як подачу до газотранспортної системи по відношенню до портфоліо балансування замовника послуг транспортування природного газу, що надає торгове сповіщення на набуття.

Передача природного газу здійснюється на віртуальній торговій точці.

У випадку коли обсяги природного газу в парі торгових сповіщень на відчуження та набуття, що збігаються, не є рівними, оператор газотранспортної системи відхиляє обидва сповіщення.

Таким чином, правовідносини між Позивачем та Відповідачем є такими, що відбуваються на оптовому ринку купівлі-продажу природного газу.

Продаж природного газу та перехід права власності на природний газ відбувається у віртуальні торговій точці (ВТТ).

Після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Після надання торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем.

Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.

Відчуження Позивачем та набуття Відповідачем природного газ здійснюється шляхом надсилання сторонами оператору газотранспортної системи торгових сповіщень в електронному вигляді, які формуються та скріплюються ЕЦП уповноваженої особи на інформаційній платформі Оператора ГТС та в обов'язковому порядку містять обсяг природного газу, що передається (набувається).

В подальшому Оператор ГТС, за результатом розгляду отриманих торгових сповіщень, здійснює їх підтвердження про що Позивач (Продавець) та Відповідач (Покупець) отримують відповідне інформаційне повідомлення від Оператора ГТС.

Після підтвердження торгового сповіщення Оператор ГТС збільшує обсяг природного газу Відповідача (Покупця), який приймає природний газ, та зменшує обсяг природного газу Позивача (Продавця), який передає природний газ, на обсяг природного газу, який був вказаний у підтвердженому торговому сповіщенні.

Таким чином, зобов'язання Позивача з передачі природного газу Відповідачу є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальні торговій точці (ВТТ).

В даному випадку, передача природного газу на ВТТ, що вже поданий до ГТС відбувається як такою, що вже приведений до стандартних умов та відповідає ФХП.

Також слід наголосити, що жодних претензій щодо кількості або якості переданого Позивачем природного газу з боку Відповідача не заявлялось та не пред'являлось.

Доказів протилежного Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином посилання Відповідача на відсутність в комерційних актах відомостей щодо передання Відповідачу природного газу приведеного до стандартних умов є безпідставним з огляду на те, що така вимога до змісту комерційного акту положеннями пункту 3.10. Рамкового договору не визначена.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Галузь використання Методики приведення об'єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 26.02.2004 № 116 (далі - Методика № 116), визначено в п. 2 Методики № 116, де зазначено, що дія цієї Методики поширюється на суб'єкти господарювання, які у господарсько-виробничій діяльності для вимірювання об'єму спожитого газу використовують лічильники, крім випадків використання газу за показами лічильників громадянами-підприємцями для власних потреб.

Таким чином, взаємовідносини Позивача та Відповідача, які виникли на підставі Рамкового договору, не регулюються нормами Кодексу ГРМ та Методики № 116, на норми яких Відповідач безпідставно посилається за змістом Відзиву на позовну заяву.

Враховуючи викладене, твердження Відповідача щодо передачі газу без приведення до стандартних умов в кількості меншій ніж вказано в комерційних актах приймання-передачі природного газу є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на введений в Україні 24.02.2022 року воєнний стан, суд зауважує, що сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення від невиконання взятих на себе зобов'язань.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).

Щодо різниці між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з постачання природного газу, які підлягають компенсації державою.

27.07.2022 набрав чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин в ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшої відновлення їх функціонування» №2479-ІХ (далі Закон 2479-ІХ), який визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування.

Статтею 3 Закону 2479-IX, передбачено, що фінансування компенсації передбачених статтею 2 цього Закону, здійснюється за рахунок видатків державного бюджету за цільовим призначенням, що передбачаються Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік". Частиною третьою статті 2 Закону №2479-ІХ, передбачено, що постачальника природного газу компенсуються:

- заборгованість побутових споживачів, що врегульовується згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу";

- різниця між вартістю послуг з постачання природного газу побутовим споживачам з урахуванням втрат, понесених внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, за період з 1 березня 2022 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, та фактичним рівнем оплати побутовими споживачами послуги з газопостачання.

Обсяг різниці, яка підлягає компенсації згідно з абзацом третім цієї частини, підтверджується Регулятором щомісяця за даними звітності постачальників природного газу.

Таким чином, для процедури врегулювання заборгованості шляхом компенсації з державного бюджету, необхідною умовою є обсяг різниці (сума), яка підлягає компенсації, що підтверджується Регулятором щомісяця за даними звітності постачальників природного газу.

Різниця, як й право на її отримання, Відповідачем не доведено, доказів в матеріалах справи відсутні, а тому є передчасним посилання на частину 3 статті 2 Закону №2479-ІХ.

Щодо посилання на те, що Відповідач здійснює розрахунки перед Позивачем за умовами п.14 Індивідуального договору №БГр_21/22-ЛВГЗ, а тому самостійно не має можливості впливати на розрахунки.

Сторони за змістом пункту 14 Індивідуального договору № БГр-21/22-ЛВГЗ погодили, що Покупець зобов'язується надати Продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку Періоду поставки: Жовтень 2021, Листопад 2021, Грудень 2021, Січень 2022, Лютий 2022, Березень 2022, Квітень 2022, один з наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним Договором:

- 14.1 у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% Договірної вартості газу за відповідний Період поставки, визначеної Сторонами у Додатковій угоді до Індивідуального Договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 Індивідуального Договору, та закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього Індивідуального Договору. Банківська гарантія має бути складена Банком-гарантом за формою та відповідати вимогам, що наведені у Додатку 2 до цього Індивідуального Договору. Усі витрати, пов'язані з банківською гарантією, здійснюються за рахунок Покупця.

- 14.2 укласти Договір або додаткову угоду до Договору банківського рахунку щодо здійснення Договірного списання (надалі - Договір про Договірне списання) з рахунку Покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів. Договір про Договірне списання укладається між Покупцем, Продавцем та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок Покупця.

Покупець також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів від побутових споживачів та не здійснювати розрахунки з побутовими споживачами із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений Договір про Договірне списання.

Договір про договірне списання має містити умови, викладені у Додатку 3 до цього Індивідуального Договору.

На виконання пункту п.14 Індивідуального договору №БГр-21/22-ЛВГЗ, сторонами було визначено один із видів забезпечення, а саме: Договір про договірне списання (Додаток №3 до Індивідуального договору №БГр-21/22-ЛВГЗ).

Відповідно до пункту 2 Договору про договірне списання, у разі порушення Покупцем умов розрахунків за поставлений природний газ оплата за природний газ за цим Договором здійснюється шляхом щоденного Договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків Покупця, на які надходять кошти від побутових споживачів за поставлений природний газ, на банківський рахунок Продавця.

Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Продавця здійснюється з дати отримання банком повідомлення Продавця про порушення строків розрахунків за цим Договором, на підставі відповідного Договору про Договірне списання до повного виконання зобов'язань Покупця в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим Договором без застосування платіжних вимог від Продавця (пункт 3 Договору про договірне списання).

Таким чином, умови Договору про договірне списання не обмежують Відповідача у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЛВГЗ, не ставлять повноту та своєчасність виконання Відповідачем договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь Позивача в залежність від умов Договору про договірне списання, не змінюють строків здійснення розрахунків за Індивідуальним договором №БГр-21/22-ЛВГЗ.

У зв'язку з чим, Відповідач мав можливість впливати на стан розрахунків за Індивідуальним договором БГр-21/22-ЛВГЗ.

Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним Договором.

Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (пункт 4.5. Рамкового договору).

Пункт 12 Індивідуального договору №БГр-21/22-ЛВГЗ, оплата Договірної вартості за відповідний Період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Таким чином, Відповідач по справі №914/2160/22 не був обмежений здійснювати розрахунки за отриманий природний газ поза межами механізму автоматичного списання коштів, а відтак міг впливати на порядок і строк здійснення розрахунків.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Рамковим договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Рамкового договору складає 110 210 802,98 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову (період нарахування з 16.12.2021 по 30.06.2022).

З огляду на порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмір 10 % від суми простроченого платежу у розмірі 410 691 983,08 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Рамкового договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 12 739 528,30 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову (період нарахування з 16.12.2021 по 30.06.2022).

Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Розрахунок індексу інфляції здійснено Позивачем у відповідності до рекомендацій, наданих відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97-р.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 56 104 120,96 грн, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (період нарахування з 01.03.2022 по 30.06.2022).

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та штрафу і встановлено, що такі проведено вірно.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Розгляд справи триває більше трьох років, оскільки відповідач використовуючи процесуальні механізми заявляв необґрунтовані клопотання, оскаржував відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів в апеляційному порядку, подавав формальні позовні заяви, які в подальшому залишав без розгляду і в такий спосіб затягнув розгляд справи на тривалий строк.

Так позивачем заявлено клопотання про забезпечення доказів, однак судом відмовлено в задоволенні такого клопотання, що послугувало підставою для апеляційного оскарження. Судом апеляційної інстанції, ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів від 02.04.2025 у справі №914/2160/22 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Водночас, відповідач отримавши відмову в задоволенні апеляційної скарги звертається з заявою про відшкодування судових витрат. Постановою від 17.06.2025 в задоволенні заяви представника відповідача ТОВ "Львівгаз збут" - Станька Мар'яна Миколайовича (вх. ЗАГС №01-05/1585/25 від 26.05.25) про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/2160/22 відмовлено. В подальшому відповідач звертається до суду апеляційної інстанції з заявою про виправлення описки. Ухвалою від 25.06.2025 суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" від 19.06.2025 (вх. № 01-05/1880/25 від 19.06.2025) про виправлення описки у постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №914/2160/22.

Суд в ході дослідження усіх обставин справи в їх сукупності може достеменно стверджувати про затягування відповідачем розгляду справи.

Відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження по справі №914/2160/22 до набрання законної сили рішенням по справі №914/185/25, що перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області. Ухвалою від 02.04.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням по справі №914/185/25. Ухвалою від 14.07.2025 у справі №914/185/25 суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" про залишення позовної заяви без розгляду, позов у справі № 914/185/25 залишив без розгляду.

Відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження по справі №914/2160/22 до набрання законної сили рішенням по справі №380/1365/25. Ухвалою від 02.04.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішенням по справі №380/1365/25. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про залишення позовної заяви без розгляду, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень залишено без розгляду.

Необґрунтованими виявились доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» у справі 914/2365/22 до якою було зупинено провадження у справі №914/2160/22.

Перелічені факти вказують на штучний характер вищезазначених позовів, які не спрямовані на досягнення дійсного результату.

Крім того, відповідач просив призначити експертизу та зупинити провадження у справі, однак судом було відмовлено в задоволення такого клопотання.

Переліченні дії відповідача вказують на недобросовісних характер поведінки та небажання виконувати зобов'язання за договором.

Така поведінка відповідача свідчить про умисну та свідому бездіяльність і спростовує твердження про неможливість проведення розрахунків.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що "у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".

Неналежне планування своєї діяльності Відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної діяльності Відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Щодо посилання Відповідача на ст. 233 ГК України, суд звертає увагу, що дана стаття передбачає право суду на зменшення штрафної санкції, але за певних умов та обставин.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Окрім того, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен:

- з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків,

- об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу,

- ступінь виконання зобов'язань,

- причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання,

- незначність прострочення у виконанні зобов'язання,

- невідповідність розміру пені наслідкам порушення,

- негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідачем не надано доказів, на підтвердження винятковості обставин, а отже підстави для зменшення пені відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи умови Договору, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з поставки, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми пені та штрафу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Позивач не вимагає стягнення збитків (така позовна вимога не заявлялася) та не надав доказів завдання йому збитків, тому і не надавав відповідних доказів.

Під збитками у ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання (тобто суму заборгованості боржника).

З такою позицією погоджується Верховний суд в своїй постанові від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.

Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв'язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-473цс16.

Стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу та розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

Якщо кредитором заявлено також вимогу про стягнення збитків у значенні ст. ст. 224, 225 ГК, і доведено їх розмір, то така сума теж повинна братися судом до уваги при вирішення питання про зменшення розміру пені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК.

Суд звертає увагу на позицію Верховного суду, що викладена в постанові від 10.06.2021 у справі №910/6471/20: « 25. Апеляційною інстанцією вказано, що "заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій позивачем не спростовано доводів відповідача про відсутність збитків позивача". При цьому судом не взято до уваги, що обов'язок з обґрунтування і доведення того, що порушення договірних зобов'язань не завдало значних збитків контрагенту, покладається на сторону, до якої застосовується санкція, тобто на Відповідача, див. пункт 20 цієї постанови; натомість позивач не зобов'язаний був у даному разі доводити наявність у нього збитків у зв'язку з неналежним виконанням умов Контракту відповідачем. Пов'язаних з цим обставин та доказів суд апеляційної інстанції не встановив та не дослідив».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 № 222 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» покладено спеціальні обов'язки, як суб'єкта ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», забезпечує галузі національної економіки природним газом. ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу постачальником «останньої надії» спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» входить до «Групи Нафтогаз», яка є найбільшою в Україні групою компаній паливно-енергетичного комплексу, що стоїть на захисті енергонезалежності країни та слугує опорою для державного бюджету.

Енергетична безпека країни - це впевненість у наявності, доступності та можливості стабільно отримувати паливо та енергію належної якості як щодня за звичайних умов, так і у випадку за надзвичайних обставин. Іншими словами, енергетична безпека - це захищеність держави, її громадян та економіки від дефіциту енергії.

Питання енергетичної безпеки стало актуальним з моменту незалежності і особливо загострилося з початком російської агресії проти України, що змусило принципово по-новому поглянути на питання енергетичної безпеки України, яка своєю чергою є необхідною умовою існування держави.

Отже, вчасні розрахунки з позивачем за отриманий природний газ, є вкрай важливими для інтересів та безпеки держави.

Таким чином, Позивач також приймає участь у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та конституційного ладу нашої країни під час війни.

Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги ті обставини, що відсутні підстави для зменшення пені та штрафу, а матеріали справи не містять належних достатніх та допустимих доказів для такого зменшення - відсутні підстави для задоволення клопотання Відповідача.

Щодо відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Судом враховано, що норма статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відстрочення це відкладення виконання судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, а тому під час розгляду відповідної заяви мають бути досліджені та оцінені доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати також відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто не лише відсутність обігових коштів на банківських рахунках боржника, а і одночасно відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення та наявність загрози банкрутства може бути підставою для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27 жовтня 1993 року).

Відповідачем не надано та відповідно в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за цим договором, з огляду на те, що умови укладеного Договору не передбачають будь-яких обмежень Відповідача при здійсненні розрахунків з Позивачем, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.

Наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Доказів того, що боржник звертався до стягувача з метою двостороннього врегулювання питання щодо строків сплати боргу суду не надано.

Заборгованість у відповідача виникла за поставлений йому природний газ у період з 01.10.2021 до 30.04.2022.

Тобто, фактично грошове зобов'язання строк виконання якого настав, не виконується боржником більше 3 - х років.

Суд відзначає, що боржник не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

На переконання суду, надання за таких обставин боржнику додаткового часу для невиконання судового рішення може призвести до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, суд вважає, що боржник в даному випадку не довів наявності виняткових обставин достатніх в сукупності для відстрочення виконання рішення суду по справі.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання грошового зобов'язання та рішення суду, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Підлягає закриттю провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 44 409 050,36 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 847 653,43 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження по справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 44 409 050,36 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» (79039, м. Львів, вул. Т. Шевченка, 111 А, код ЄДРПОУ: 39594527) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість в розмірі 1 819 674 787,71 грн, у тому числі: основний борг 1 229 080 698,96 грн, пеня 110 210 802,98 грн, три проценти річних 12 739 528,30 грн, інфляційні втрати 56 104 120,96 грн, штраф 410 691 983,08 грн та судовий збір в розмірі 847 653,43 грн.

4. В задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення відмовити.

5. В задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Горецька З.В.

Попередній документ

132608760

Наступний документ

132608762

Інформація про рішення:

№ рішення:	132608761
№ справи:	914/2160/22
Дата рішення:	04.12.2025
Дата публікації:	17.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (10.11.2025)
Дата надходження:	09.09.2022
Предмет позову:	про стягнення боргу, 3% річних, пені, інфляційних втрат та штрафу

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

10.10.2022 10:30	Господарський суд Львівської області
14.11.2022 11:00	Господарський суд Львівської області
24.02.2025 09:45	Господарський суд Львівської області
24.03.2025 11:00	Господарський суд Львівської області
05.05.2025 15:45	Господарський суд Львівської області
13.05.2025 10:50	Західний апеляційний господарський суд
21.05.2025 09:45	Західний апеляційний господарський суд
17.06.2025 12:50	Західний апеляційний господарський суд
21.07.2025 15:30	Господарський суд Львівської області
22.07.2025 12:00	Господарський суд Львівської області
08.09.2025 13:00	Господарський суд Львівської області
06.10.2025 10:15	Господарський суд Львівської області
10.11.2025 10:15	Господарський суд Львівської області
24.11.2025 11:00	Господарський суд Львівської області