79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.12.2025 Справа № 914/302/25
Господарський суд Львівської області в складу головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Синеон» (79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Лемківська, будинок 9; ЄДРПОУ 45383669);
до відповідача: Приватного підприємства «Лігар» (80423, Львівська область, с. Батятичі, вул. Льонарська, 2 В, код ЄДРПОУ: 39524280);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: фізична особа-підприємець Микитин Степан Тимкович (адреса: АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 );
про: стягнення коштів,-
За участю представників:
від позивача: Дубінін Р.В.;
від відповідача: Коць Є.П.;
від третьої особи: не з'явився.
06 лютого 2025 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» (далі також ТзОВ «Синеон-Плюс») до Приватного підприємства «Лігар» (далі також відповідач, ПП «Лігар») про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - фізичну особу-підприємця Микитина Степана Тимковича (далі також третя особа, ФОП Микитин С.Т).
Ухвалою суду від 24 липня 2025 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Синеон-Плюс» про зміну предмета позову з витребування майна з чужого незаконного володіння на стягнення коштів у розмірі 1' 036' 254, 28 грн.
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року замінено позивача ТзОВ «Синеон-Плюс» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Синеон».
Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 11 грудня 2025 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи сторін
Аргументи позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №?12 02/2025 від 20 лютого 2025 року набув у ТзОВ «Синеон-Плюс» право вимоги до ПП «Лігар» на пиломатеріали деревини породи дуб червоний об'ємом 128,087 куб.м балансовою вартістю 1' 036' 254,28 грн. В свою чергу, у ТзОВ «Синеон-Плюс» вказане право вимоги існувало згідно договору № 03-10/2022 року від 06 жовтня 2022 року укладеного із ПП «Лігар», за умовами котрого останній зобов'язався надати послуги з сушіння і переробки пиломатеріалів листяних порід. Так, на виконання умов договору ТзОВ «Синеон-Плюс» закупило та поставило ПП «Лігар» для сушіння пиломатеріали деревини породи дуб червоний. Разом з тим, після закінчення строку дії договору відповідач не повернув ці пиломатеріали, а в подальшому безпідставно відчужив їх третім особам.
З огляду на вказане позивач просить суд стягнути з відповідача балансову вартість поставлених та неповернутих пиломатеріалів в розмірі 1' 036' 254,28 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з огляду на таке:
1) Між ПП «Лігар» та ТзОВ «Синеон-Плюс» відсутні будь-які договірні відносини щодо поставки пиломатеріалів. Предметом Договору №03-10/2022 від 06 жовтня 2022 року було сушіння та переробка пиломатеріалів, а не їх купівля-продаж.
2) На момент здійснення поставки виробничі потужності ПП «Лігар» перебували у користуванні іншого суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудзахід» (далі також ТзОВ «Євробудзахід»), а тому будь-які господарські операції з пиломатеріалами проводилися між ТзОВ «Євробудзахід» та іншими контрагентами.
3) Позивачем не доведено факту отримання ПП «Лігар» будь-яких пиломатеріалів від позивача, оскільки на актах приймання-передачі сировини відсутні підписи представника відповідача.
4) Посилання позивача на статтю 387 ЦК України та статтю 1212 ЦК України є помилковим, оскільки позивач не довів права власності на спірне майно, не довів факту набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, не довів наявності будь-якого майна у володінні ПП «Лігар». Відтак, відсутні елементи складу безпідставного набуття майна, а отже і підстав для застосування зазначених статей Цивільного кодексу України.
Обставини, встановлені судом
20 лютого 2025 року між ТзОВ «Синеон-Плюс» (за договором - цедент) та ТзОВ «ФК «Синеон» (за договором - цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №?12 02/2025, відповідно до пункту 1 якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги на пиломатеріали деревини породи дуб червоний об'ємом 128,087 куб.м. балансовою вартістю 1' 036' 254,28 грн, поставлені ПП «Лігар» згідно актів приймання-передачі в період жовтень - листопад 2022 року, належне цедентові і стає кредитором за майновими зобов'язаннями, які виникли між цедентом і ПП «Лігар» (код ЄДРПОУ 39524280).
До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі і на умовах, що існували на момент набрання чинності цим договором та підтверджується видатковою накладною №01-02/2025 від 20 лютого 2025 року (пункт 3 договору).
Як зазначає позивач, право вимоги, яке він за договором від 20 лютого 2025 року набув від ТзОВ «Синеон-Плюс» підтверджується такими документами:
1) договором №?03-10/2022 від 06 жовтня 2022 року, укладеним між ТзОВ «Синеон» та ПП «Лігар» згідно із пунктом 1.1 якого ПП «Лігар» здійснює сушіння і переробку пиломатеріалів листяних порід, що належить ТзОВ «Синеон» (том 1, а.с. 84- 85);
2) документами, які підтверджують факт закупівлі ТзОВ «Синеон-Плюс» у Державного підприємства «Самбірське лісове господарство» (далі також ДП «Самбірське лісове господарство») 138,5970 куб.м. деревини, поставку якої здійснювали:
- ФОП Левкович Р.В., що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ЛВГ № 860845 від 26 серпня 2022 року на суму 87' 640,54 грн, серії ЛВГ № 860847 від 26 серпня 2022 року на суму 6' 051,23 грн, серії ЛВГ №860835 від 22 серпня 2022 року на суму 126' 062,23 грн, серії ЛВГ №860731 від 18 липня 2022 року на суму 132' 729,70 грн, серії ЛВГ № 861064 від 29 жовтня 2022 року на суму 26' 084,14 грн, серії ЛВГ № 871063 від 29 жовтня 2022 року на суму 80' 046,62 грн;
- ПП «Жасмин-Плюс», що підтверджується товаро-транспортними накладними серії ЛВГ №804491 від 30 липня 2022 року на суму 128' 772,47 грн, серії ЛВГ №860711 від 13 липня 2022 року на суму 150' 777,37 грн;
-ФОП «Бийник», що підтверджується товаро-транспортною накладною ЛВГ № 850705 від 11 липня 2022 року на суму 13' 132,38 грн.
Вантажоодержувачем за кожною із перелічених ТТН є ТзОВ «Синеон-Плюс» (том 1, а.с. 82;86);
3) документами, які підтверджують факт передачі ТзОВ «Синеон-Плюс» для сушіння деревини ПП «Лігар», а саме:
- товарно-транспортною накладною № 03-11/2022 від 22 листопада 2022 року (том 1, а.с.50);
- актами приймання-передачі давальницької сировини для переробки від 11 жовтня 2022 року № 01-10/2022 на суму 156' 139,78 грн (том 1, а.с.43); від 17 жовтня 2022 року № 02-10/2022 на суму 168' 514,58 грн (том 1, а.с.44); від 21 жовтня 2022 року № 03-10/2022 на суму 162' 209,66 грн (том 1, а.с.45); від 27 жовтня 2022 року № 05-10/2022 на суму 99' 622,48 грн (том 1, а.с.47); від 27 жовтня 2022 року № 06-10/2022 на суму 43' 380,72 грн (том 1, а.с.48); від 01 листопада 2022 року № 01-11/2022 на суму 147' 492,80 грн (том 1, а.с.49) та від 26 жовтня 2022 року № 04-10/2022 (том 1, а.с.46) із доказами їх надіслання відповідачу (том 1, а. с. 16).
З урахуванням того, що укладений із відповідачем договір №?03-10/2022 від 06 жовтня 2022 року закінчив строк дії 31 грудня 2022 року, ПП «Лігар» не повернуло ТзОВ «Синеон-Плюс» після сушіння отримані пиломатеріали об'ємом 128,087 кубічних метрів деревини породи дуб червоний, а в подальшому, за твердженням представника позивача (висловленим в судовому засіданні) відчужило їх на користь третіх осіб, позивач просить стягнути з відповідача балансову вартість цих пиломатеріалів в розмірі 1' 036' 254, 28 грн
Оцінка суду
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
За змістом статтей 512 та 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 516 ЦК України).
У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про стягнення з ПП «Лігар» грошових коштів у розмірі 1' 036' 254, 28 грн у якості відшкодування вартості пиломатеріалів, які відповідачем безпідставно відчужено на користь третіх осіб.
Підставами позову слугують обставини того, що відповідне право вимоги позивач набув у ТзОВ «Синеон-Плюс» згідно договору відступлення права вимоги (цесії) №?12 02/2025 від 20 лютого 2025 року. В свою чергу, у ТзОВ «Синеон-Плюс» право вимоги до відповідача існувало у зв'язку з перебуванням з останнім в договірних відносинах щодо надання послуг сушіння і переробки пиломатеріалів (договір №?03-10/2022 від 06 жовтня 2022 року) і відповідне право підтверджується як фактом закупівлі та передачі для сушіння ПП «Лігар» пиломатеріалів деревини породи дуб червоний об'ємом 128,087 куб.м., балансовою вартістю 1' 036' 254,28 грн, так і фактом закінчення строку дії договору та неповернення відповідачем цієї деревини.
Надаючи оцінку предмету та підставам заявленого позову, а також доказам, поданим на підтвердження заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТзОВ «ФК «Синеон», оскільки позивачем не доведено існування обставин, які є підставами цього позову.
Перш за все, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів існування договірних відносин між ТзОВ «Синеон-Плюс» та ПП «Лігар» щодо переробки та сушіння пиломатеріалів.
Так, наявний у справі договір із ПП «Лігар» №?03-10/2022 від 06 жовтня 2022 року не береться судом до уваги, позаяк такий укладено не ТзОВ «Синеон-Плюс» (код ЄДРПОУ 44197310), як замовником, а іншою юридичною особою - ТзОВ «Синеон» (код ЄДРПОУ 39524280). При цьому позивач, ТзОВ «ФК «Синеон» (код ЄДРПОУ 45383669), теж не є стороною цього договору.
Будь-які інші договори, які б підтверджували факт існування правовідносин між ТзОВ «Синеон-Плюс» та ПП «Лігар» в матеріалах справи - відсутні. Відсутність інших договорів визнав і представник позивача у судовому засіданні 24 листопада 2025 року, що підтверджується протоколом судового засідання № 5500543.
Крім того, наявні у справі акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки (№ 01-10/2022 від 11 жовтня 2022 року, № 02-10/2022 від 17 жовтня 2022 року, № 03-10/2022 від 21 жовтня 2022 року, № 04-10/2022 від 26 жовтня 2022 року, № 05-10/2022 від 27 жовтня 2022 року, № 06-10/2022 від 27 жовтня 2022 року, № 01-11/2022 від 01 листопада 2022 року та № 03-11/2022 від 22 листопада 2022 року) не можуть слугувати ні підтвердженням існування договірних відносин між ТзОВ «Синеон-Плюс» та ПП «Лігар», ні підтвердженням факту передачі первісним кредитором пиломатеріалів відповідачу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, в том числі, такі обов'язкові реквізити як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, наявність підпису (або іншого ідентифікуючого реквізиту) є обов'язковим реквізитом первинного документа, без якого такий документ не може вважатися належним підтвердженням факту здійснення господарської операції.
Суд зауважує, що акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки оформлені та підписані виключно ТзОВ «Синеон-Плюс» в односторонньому порядку, не містять підпису ПП «Лігар» та не підтверджені жодними доказами їх погодження чи прийняття відповідачем, у зв'язку з чим такі акти не можуть розцінюватися як належні та допустимі докази фактичного здійснення відповідної господарської операції.
Та обставина, що ТзОВ «Синеон-Плюс» надсилало вищезазначені акти відповідачу жодним чином не свідчить про те, що господарська операція з отримання останнім пиломатеріалів відбулася.
Що стосується решти наданих позивачем доказів, то такі не спростовують викладених вище висновків суду.
Так, суд зазначає, що надані позивачем товарно-транспортні накладні серії ЛВГ № 860845 від 26 серпня 2022 року, серії ЛВГ № 860847 від 26 серпня 2022 року, серії ЛВГ №860835 від 22 серпня 2022 року, серії ЛВГ №860731 від 18 липня 2022 року, серії ЛВГ № 861064 від 29 жовтня 2022 року, серії ЛВГ № 871063 від 29 жовтня 2022 року, серії ЛВГ №804491 від 30 липня 2022 року, серії ЛВГ №860711 від 13 липня 2022 року, серії ЛВГ № 850705 від 11 липня 2022 року фіксують виключно факт переміщення вантажу між перевізником та зазначеним у них вантажоодержувачем, зокрема між ФОП Левковичем Р.В., ПП «Жасмин-Плюс» або ФОП «Бийником» та ТзОВ «Синеон-Плюс». Вказані документи підтверджують лише факт закупівлі ТзОВ «Синеон-Плюс» пиломатеріалів, однак не свідчать про їх передачу відповідачу для сушіння та переробки.
Щодо товарно-транспортної накладної № 03-11/2022 від 22 листопада 2022 року, де вантажовідправником зазначено ТзОВ «Синеон-Плюс», вантажоодержувачем - ПП «Лігар», а перевізником - ФОП Микитин С.Т., суд зауважує, що накладна не містить підпису відповідальної особи вантажоодержувача, що виключає можливість достовірно встановити, чи дійсно товар було передано ПП «Лігар», і, відповідно, цей документ не може підтверджувати факт отримання товару ПП «Лігар» .
Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено заяву свідка Левковича Романа Васильовича, про те, що 11 жовтня 2022 року, 17 жовтня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, 27 жовтня 2022 року 01 листопада 2022 року Левкович Р.В. надавав послуги перевезення пиломатеріалів дубових необрізаних загальною кількості 95,923 кубічних метри з с. Чижки та с. Годвишня, Львівської області до с. Батятичі, Львівської області. Місцем розвантаження Левкович Р.В. вказує місцезнаходження ПП «Лігар».
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Як вже зазначалося вище, відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обставини господарської операції між юридичними особами (факт передачі товару) повинні відображатися у первинних документах підписаних двома сторонами (видатковими накладними, актами приймання-передачі і ін.). За відсутності таких документів, встановлення відповідних обставин згідно звичаїв ділового обороту та практики Верховного Суду можливе лише на підставі інших письмових чи електронних доказів, зміст котрих свідчить про визнання юридичною особою факту отримання товару, а не показами свідків.
А тому заява свідка Левковича Романа Васильовича не може братися судом до уваги, позаяк є недопустимим доказом у справі.
Щодо поданого позивачем аудіозапису розмови, то такий судом оцінюється критично, оскільки з його змісту неможливо встановити, кому саме належать голоси, зафіксовані на записі та чи стосується розмова обставин, що слугують підставою позову. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що один із голосів належить представнику відповідача. Крім того, зміст наданого аудіозапису не дає змоги достовірно встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на все викладене вище, суд зазначає, що у встановленому законом порядку позивачем не доведено факту існування у нього вимоги до ПП «Лігар». За таких обставин заявлені позовні вимоги є безпідставними, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Звертаючись до суду із позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 12' 435,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 171 від 07 січня 2025 року (том 1, а.с.6).
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви у справі № 914/302/25 покладається на позивача.
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 130, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Синеон» до Приватного підприємства «Лігар» відмовити.
2.Судовий збір залишити за позивачем.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
4.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів дня складення повного судового рішення. в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
5.Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
6.Повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року.
Суддя Бургарт Т.І.