ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
16.12.2025справа №910/15560/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (В'їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038; ідентифікаційний код 43649019; далі - Товариство) про забезпечення позову
у справі № 910/15560/25
за позовом Товариства
до Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 00032767)
про визнання недійсним розпорядження від 02.10.2025 №09/208-р,
без виклику представників сторін,
Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним розпорядження державного уповноваженого АМК від 02.10.2025 №09/208-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі №126-26.13/135-25 (далі - Розпорядження).
Позовні вимоги мотивовано тим, що Розпорядження є невмотивованим, безпідставним та прийнятим із перевищенням меж дискреційних повноважень, оскільки відповідач: дійшов хибного висновку про наявність у п'яти аптечних мереж значної частки на ринку роздрібного продажу лікарських засобів, їх володіння ринковою владою та можливість впливати на товарообіг, - такий висновок є взаємосуперечливим і ґрунтується на неналежних доказах; дійшов необґрунтованого висновку про існування змови на ринку для обмеження доступності лікарських засобів і зменшення обсягів їх реалізації, не зазначивши джерел даних, що це підтверджують, а також не конкретизувавши об'єкти проведеної оцінки; помилково встановив нібито зменшення обсягів реалізації лікарських засобів у позивача (мережа « 9-1-1») за період з лютого 2025 року, хоча фактичні дані свідчать про протилежне; прийняв Розпорядження, яке порушує принцип справедливого балансу (пропорційності) між публічним і приватним інтересом, оскільки за відсутності належних, підтверджених доказами підстав воно є інструментом невиправданого втручання АМК в операційну та комерційну діяльність Товариства.
Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- на період до набрання законної сили рішенням суду у даній справі зупинити дію та виконання Розпорядження в частині:
початку розгляду справи за ознаками вчинення Товариством порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що полягають в обмеженні обсягів реалізації лікарських засобів та можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;
доручення збору та аналізу доказів у справі Департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери АМК щодо Товариства;
про визнання недійсним та скасування Розпорядження;
- заборонити посадовим та службовим особам Департаменту досліджень і розслідувань ринків виробничої сфери АМК та будь-яким іншим особам здійснювати збір та аналіз матеріалів у справі №126-26.13/135-25, розпочатій на підставі Розпорядження, а також вчиняти будь-які інші дії, передбачені Порядком розгляду АМК та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», затвердженим розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 (далі - Порядок), щодо Товариства.
Заяву мотивовано тим, що: у разі не зупинення дії Розпорядження заявник буде зобов'язаний у стислі строки реагувати на запити та вимоги АМК, надавати великий обсяг документів, забезпечувати доступ до приміщень і майна, брати участь у перевірках тощо; такі дії створюють ризик блокування господарської діяльності заявника, розкриття комерційної таємниці й конфіденційної інформації та можуть мати незворотні наслідки; застосування АМК таких заходів, як огляд приміщень, опечатування систем електронних комунікацій, арешт або вилучення майна, може фактично зупинити ключові бізнес-процеси заявника, обмежити доступ працівників до електронних ресурсів та інших платформ, унеможливити відпуск лікарських засобів, формування й виконання замовлень; таким чином, розгляд справи, ініційований Розпорядженням, створює не лише загрозу порушення прав заявника, а й ризик переривання безперебійного забезпечення пацієнтів лікарськими засобами, що становить суспільно значущий інтерес.
АМК 16.12.2025 подав суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких вказав таке:
- у постанові від 17.02.2025 зі справи №916/4391/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що за положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті»; вказані правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (постанови від 22.08.2019 у справі №916/492/19, від 14.11.2019 у справі №914/938/19, від 15.06.2020 у справі №910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20);
- застосований судом спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на підставі подання, а саме приймати у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції будь-які рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі направлений на заборону прийняття в майбутньому відповідачем та органами рішень, прийняття яких є дискреційними повноваженням останніх в межах розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що не узгоджується з принципами адміністративного судочинства та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.12.2020 зі справи №826/16754/18); застосування таких заходів забезпечення позову фактично перешкоджає реалізації АМК його дискреційних повноважень і виходить за межі допустимого судового втручання, що суперечить правовим висновкам Верховного Суду, зокрема, викладеним у наведеній постанові, у зв'язку з чим такі заходи не можуть бути застосовані;
- Розпорядження прийнято державним уповноваженим АМК за наслідком виявлення ознак порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що полягають в обмеженні обсягів реалізації лікарських засобів та можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; отже, Розпорядження прийнято в межах повноважень АМК;
- водночас відповідне розпорядження не підлягає виконанню суб'єктом господарювання, а отже зупинення дії не пов'язано з позовними вимогами позивача; враховуючи те, що Розпорядження не порушує прав суб'єктів господарювання, запропоновані Товариством заходи забезпечення позову не спрямовані на сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав, а тому відсутні підстави для їх застосування, що відповідає наведеним висновкам Верховного Суду.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».
Згідно з абзацами першим - четвертим пункту 3 розділу VII Порядку уповноважені на розгляд справи працівники Комітету, територіального відділення, які здійснюють збір та аналіз доказів, проводять дії, спрямовані на всебічне, повне й об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін.
Зокрема, у справах можуть проводитися такі дії:
дослідження регіонального або загальнодержавного ринку;
одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які фіксуються у протоколі;
проведення перевірок суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
вилучення чи накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації, які можуть свідчити про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, бути доказами чи джерелом доказів у справі;
проведення огляду приміщень та інших володінь суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що перевіряються;
опломбування (опечатування) приміщення, іншого володіння, систем електронних комунікацій чи місць зберігання інформації;
опитування споживачів (юридичних та фізичних осіб).
Дії у справах, передбачених абзацами п'ятим - восьмим цього пункту, проводяться у визначеному законодавством порядку на підставі судового рішення господарського суду.
За результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, що вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа, разом із матеріалами справи.
Відповідно до пункту 8 розділу VII Порядку розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Комітету чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Комітету, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.
Частиною другою статтею 38 Закону передбачено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов'язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов'язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.
Відтак питання щодо зупинення розгляду справи є виключно дискреційними повноваженнями відповідного органу АМК, а тому суд не вправі самостійно зупиняти дію і виконання Розпорядження та забороняти АМК здійснювати збір і аналіз матеріалів в антимонопольній справі, розпочатій на підставі Розпорядження.
Отже у задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з частиною шостою статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Миколаївщини» (В'їзд Білостоцький, буд. 3, м. Харків, 61038; ідентифікаційний код 43649019) про забезпечення позову у справі № 910/15560/25.
Ухвала набрала законної сили 16.12.2025 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Оксана Марченко