ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/8983/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Путіловської Людмили Валентинівни
до ОСОБА_1
про стягнення 1 577 673, 66 грн.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 15.12.2025.
Фізична особа - підприємець Путіловська Людмила Валентинівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 1 577 673, 66 грн, з яких: 1 233 980, 00 грн основний борг, 222 916, 79 грн пені, 22 608, 46 грн 3 % річних, та 98 168, 41 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 14.11.2024 № 14/11/2024-1 щодо оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 08.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 задоволено усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 22.09.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 розгляд справи відкладено на 13.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 розгляд справи відкладено на 27.10.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 оголошено перерву у судовому засіданні на 01.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 оголошено перерву в судовому засіданні на 15.12.2025.
Представник позивача та сам позивач в судовому засіданні 15.12.2025 надали пояснення суду та підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача та сам відповідач у судовому засідання 15.12.2025 надали пояснення суду та заперечили проти задоволення позовних вимог, просили в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 15.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
14.11.2024 між ФОП Путіловською Л.В. (постачальник) та ФОП Лехітченком Д.К. (покупець) укладено договір поставки № 14/11/2024-1.
Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Лехітченко Д.К. за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, про що внесено відповідні відомості до реєстру.
Однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а тому дана справа повинна розглядатися в господарському суді.
Вказаний висновок, зазначений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18.
Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність покупцеві - Ароматизатори (надалі по тексту - Товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити його.
Згідно п. 2.1. Договору, ціна та загальна вартість товару, асортимент, кількість на кожну партію товару вказуються у видаткових накладних. Всі видаткові накладні, за якими постачальником був поставлений товар покупцю протягом строку дії Договору, є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.2. Договору сторони визначили, що оплата вартості товару, який поставляється на умовах цього Договору, проводиться до терміну, зазначеного у товарно-транспортній накладній, але в будь-якому випадку не більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати поставки Товару.
На підставі пункту 3.3. Договору, днем отримання партії Товару вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію Товару.
Згідно видаткової накладної від 14.11.2024 № 1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 233 980, 00 грн.
Позивач враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений товар звернувся до господарського суду з даним позовом.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Господарським судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на умовах визначених договором, що підтверджується видатковою накладною від 14.11.2024 № 1, яка підписана відповідачем без зауважень. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 1 233 980, 00 грн.
З огляду на те, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, як і будь-яких заперечень на позов, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 1 233 980, 00 грн підлягає задоволенню.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню від суми замовлення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення, 3 % річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 222 916, 79 грн за період з 30.11.2025 по 10.07.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України в редакції виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців, тобто з 30.11.2024 по 30.05.2025.
Отже, за розрахунком суду за вказаний період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 179 947, 24 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 22 608, 48 грн 3 % річних та 98 168, 41 грн інфляційних втрат.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, Господарський суд міста Києва вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 98 168, 41 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 22 608, 48 грн.
Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування доводів позивача.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця ПУТІЛОВСЬКОЇ ЛЮДМИЛИ ВАЛЕНТИНІВНИ ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) основну заборгованість у розмірі 1 233 980 (один мільйон двісті тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн 00 коп., пеню у розмірі 179 947 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн 24 коп., три відсотка річних у розмірі 22 608 (двадцять дві тисячі шістсот вісім) грн 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 98 168 (дев'яносто вісім тисяч сто шістдесят вісім) грн 41 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23 020 (двадцять три тисячі двадцять) грн 56 коп.
3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 16.12.2025.
Суддя І.В. Алєєва