ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.12.2025Справа № 910/9763/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/9763/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ"
до Приватного підприємства "МІЛЕКС"
про стягнення 561 785,95 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Балацький І.В.;
від відповідача: Хохлов В.О.
Приватне підприємство "МІЛЕКС" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" про стягнення 1161211,61 грн, з яких: 889489,00 грн - вартість обладнання, 61802,46 грн - пеня, 177897,80 грн - штраф, 25023,10 грн - втрати від інфляції, 6999,25 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №23102023 поставки обладнання від 23.10.2023 в частині оплати поставленого відповідачу обладнання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9763/24; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
26.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "МІЛЕКС" пені за недотримання строків монтажу обладнання у розмірі 561785,95 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач за зустрічним позовом посилається на прострочення Приватним підприємством "МІЛЕКС" зобов'язання з своєчасного монтажу обладнання за договором №23102023 поставки обладнання від 23.10.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" до Приватного підприємства "МІЛЕКС" про стягнення 561785,95 грн; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі № 910/725/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сосновський продукт" на користь ПП "Мілекс" 889 489 грн основного боргу, 60 490,11 грн пені, 177 897,80 грн штрафу та 6 853,44 грн 3% річних. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Проведено зустрічне зарахування грошових сум, присуджених до стягнення кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Стягнуто з ТОВ "Сосновський продукт" на користь ПП "Мілекс" 572 944,40 грн заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 910/9763/24 скасовано в частині стягнення з Приватного підприємства "Мілекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновський продукт" пені у сумі 561 785,95 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 6 741,43 грн, а також проведення зустрічного зарахування грошових сум, присуджених до стягнення з кожної зі сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сосновський продукт" на користь Приватного підприємства "Мілекс" заборгованості у сумі 572 944,40 грн та витрат зі сплати судового збору у сумі 10 279,53 грн.
Справу № 910/9763/24 у зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/9763/24 передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 прийнято справу № 910/9763/24 до провадження в частині розгляду зустрічної позовної заяви та ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2025 о 14 год. 40 хв.
28.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви Приватного підприємства "МІЛЕКС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у зв'язку з недотриманням заявником приписів ст. 197 ГПК України.
04.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача за зустрічним позовом повторно надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 задоволено заяву Приватного підприємства "Мілекс" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11.09.2025 на адресу суду від ТОВ "Сосновський продукт" надійшло клопотання про поновлення строків на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи, а саме: договору сервісного обслуговування № 10/09-2024 від 10.09.2024; рахунку на оплату № 212 від 12.09.2024, платіжну інструкцію № 3649 від 29.10.2024; акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 12/09-2024 від 12.09.2024; рахунку на оплату № 213 від 16.10.2024; платіжної інструкції № 3650 від 23.10.2024; акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 16/10-2024 від 16.10.2024. Дане клопотання обґрунтоване позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.07.2025 по даній справі щодо долучення судом першої інстанції до матеріалів справи протокольною ухвалою у судовому засіданні 28.11.2024 договору на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладеного з ТОВ "Тайм Пак Плюс" та актів від 12.09.2024 і від 16.10.2024, зокрема, не навів мотивів, на підставі яких дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони (ТОВ "Сосновський продукт") про долучення зазначених доказів до справи після закриття підготовчого провадження у справі. При цьому, заявник зазначає, що подання додаткових доказів після закриття підготовчого провадження було зумовлено позицією ПП «Мілекс», наведеною у відзиві на зустрічну позовну заяву та озвучену позицію представником у судовому засіданні 07.11.2024. Водночас, означеними доказами, які позивач просить долучити до матеріалів справи, ТОВ "Сосновський продукт" не обґрунтовувало підстави зустрічного позову, а необхідність їх долучення виникла, у зв'язку з необхідністю спростування заперечень відповідача.
15.09.2025 на адресу суду від ТОВ "Сосновський продукт" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача (ПП «МІЛЕКС») за період з 11.11.2023 по 15.09.2025 пеню у загальному розмірі 1 340 930,86 грн, нараховану, на підставі п. 9.1. Договору за недотримання строків по монтажу та запуску обладнання №23102023 поставки обладнання від 23.10.2023.
15.09.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про поновлення строків на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 18.09.2025 за клопотанням представника ПП «МІЛЕКС» було оголошено перерву до 09.10.2025.
Присутній у підготовчому засіданні 09.10.2025 представник позивача просив задовольнити клопотання про поновлення строків на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи, а також прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання позивача про поновлення строків на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи, з посиланням на обставини, наведені у письмових запереченнях, а також заперечив щодо прийняття до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, відзначає наступне.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).
За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою - четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущений строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.
Таким чином, за змістом вказаної норми, процесуальний строк, який не закінчився, може бути продовжений судом за клопотанням сторони або з власної ініціативи, а строк який закінчився - поновлений.
Враховуючи, що докази, які позивач за зустрічним позовом просить приєднати до матеріалів справи, безпосередньо не випливали з підстав заявленого зустрічного позову та фактично є доказами, якими позивач спростовую заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що клопотання ТОВ "Сосновський продукт" про поновлення строків на подання доказів та приєднання їх до матеріалів справи підлягає задоволенню з метою виконання завдань та приписів господарського судочинства, визначених у ст. 2 ГПК України.
Крім того, ураховуючи, що заява позивача за зустрічним позовом про збільшення розміру позовних вимог подана з дотриманням приписів ст. 46 ГПК України, суд також дійшов висновку про її прийняття до розгляду.
Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають розгляду в межах нової ціни позову - 1 340 930,86 грн.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 09.10.2025 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.11.2025.
Присутній у судовому засіданні 13.11.2025 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, посилаючись на обставини наведені у відзиві на зустрічних та в інших поясненнях, долучених до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 216 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 04.12.2025.
У судовому засіданні 04.12.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.10.2023 між Приватним підприємством "МІЛЕКС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" (покупець) було укладено договір поставки обладнання № 23102023 (надалі - договір), до вимог п.1.1. якого продавець (постачальник) зобов'язується поставити та змонтувати обладнання, а покупець зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити та належним чином прийняти вказане обладнання. Найменування, кількість, ціна окремої одиниці та загальна вартість обладнання вказуються у додатку № 1 (Специфікація), що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.2.1. договору, асортимент, кількість, комплектність та ціна Обладнання, що поставляється за цим Договором, визначені в додатку 1, технічні характеристики на Обладнання визначені в інструкції по експлуатації, яка буде надана під час запуску обладнання, що складають невід'ємну частину цього договору.
Згідно із п. 2.2. договору, ціна обладнання за цим договором на момент його укладення складає 2 523 059,50 грн, в тому числі ПДВ - 420 509,92 грн., що є еквівалентом 65 000 Євро за курсом УМВБ на момент підписання договору (курс договору).
Згідно із п. 2.5. договору, у ціну обладнання за цим договором входить ціна робіт, які постачальник зобов'язується виконати в місці проведення робіт - Україна, м Київ-02099, вул. Зрошувальна, 19.
Згідно додатку 1 до договору, асортимент, кількість, комплектність обладнання являє собою "Повністю автоматичний термоформер BRT-S".
Обладнання поставляється комплектно у відповідності до експлуатаційної документації на обладнання (п.2.8. договору).
Відповідно до п. 3.2. договору, строк поставки обладнання складає 5 календарних днів з моменту отримання постачальником повної суми першого платежу, зазначеного п.4.1.1. даного договору.
Датою поставки є дата фактичної передачі обладнання покупцю в місці поставки постачальником в порядку, встановленому чинним законодавством (п.3.4. договору).
Відповідно до п.3.5. договору, продавець зобов'язаний передати обладнання з наступними документами: видаткова накладна; експлуатаційна документація.
Відповідно до п.5.1. договору, постачальник зобов'язується виконувати роботи по монтажу та запуску в експлуатацію обладнання в строк 10 (десять) робочих днів з дня поставки обладнання за умови відповідності стану місця проведення робіт вимогам, встановленим в додатку 3 до договору. Місцем проведення робіт за цим договором є Україна, м. Київ-099, вул. Зрошувальна, 19.
У п.5.1.3. договору передбачено, що здача постачальником виконаних робіт по монтажу здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийняття-здачі виконаних робіт, який підписується покупцем не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з дати надання такого акту постачальником. В разі, якщо у вказаний у цьому пункті строк покупець не надасть постачальнику підписаний акт або письмову мотивовану відмову від підписання такого акту, то роботи вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень.
Згідно із п.9.1. договору, якщо постачальником не дотримано строків поставки або монтажу обладнання, передбачених пунктами 3.2., 5.1. договору, він зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення строків поставки або монтажу обладнання. Пеня нараховується за весь період прострочення строків поставки або монтажу по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
27.10.2023 ПП "МІЛЕКС" поставило, а ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" прийняло обладнання (автоматичну пакувальну машину серія BRT-S, серійний номер 21S30158), вартість якого становить 2523059,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №Б00000189 від 27.10.2023, підписаною представниками покупця та постачальника покупця та скріпленою їх печатками.
Водночас, згідно із п.5.1. договору, у ПП "МІЛЕКС" наявне зобов'язання за договором виконувати роботи по монтажу та запуску в експлуатацію обладнання в строк 10 (десять) робочих днів з дня поставки обладнання.
Отже, за обґрунтуваннями позивача за зустрічним позовом монтаж та запуск в експлуатацію обладнання ПП "МІЛЕКС" мав бути здійснений у строк до 10.11.2023.
Спір за зустрічним позовом виник у зв'язку із тим, що за доводами ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" (позивача за зустрічним позовом) відповідач за зустрічним позовом ПП "МІЛЕКС" в порушення зобов'язань за договором не здійснив монтаж обладнання у строки встановлені в п.5.1. договору, у зв'язку із чим позивач за зустрічним позовом нарахував на підставі п.9.1. договору пеню у сумі 2 523 059,50 грн (за період з 11.11.2023 (день, наступний за днем закінчення строку, протягом якого відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по монтажу та запуску в експлуатацію обладнання) по 15.09.2025 (день подання заяви про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом).
ПП "МІЛЕКС" проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:
- позивач за зустрічним позовом не надав належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів на обґрунтування зустрічної позовної заяви;
- ТОВ СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" здійснило часткову оплату другого платежу по договору, чим фактично визнало дотримання ПП "МІЛЕКС" передбачених п.5.1. договору строків монтажу та запуску обладнання в експлуатацію;
- ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" відмовилося від підписання акта прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023, не надавши при цьому письмову мотивовану відмову від підписання такого акту, що відповідно до п. 5.1. договору свідчить про прийняття таких робіт;
- починаючи з 08 листопада 2023 року по теперішній час позивач за зустрічним позовом не пред'являв до ПП "МІЛЕКС" жодних письмових претензій щодо невиконання монтажних робіт або щодо некомплектності поставленого обладнання, або претензій про сплату пені за неотримання строків монтажу обладнання;
- надані позивачем додаткові докази не спростовують факту, що можтаж обладнання не здійснювало ПП "МІЛЕКС".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як установлено судом, 27.10.2023 ПП "МІЛЕКС" поставило, а ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" прийняло обладнання (автоматичну пакувальну машину серія BRT-S, серійний номер 21S30158), вартість якого становить 2523059,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №Б00000189 від 27.10.2023, підписаною представниками покупця та постачальника покупця та скріпленою їх печатками.
Згідно із п. 2.5. договору, у ціну обладнання за цим договором входить ціна робіт, які постачальник зобов'язується виконати в місці проведення робіт - Україна, м Київ-02099, вул. Зрошувальна, 19.
У п.5.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується виконувати роботи по монтажу та запуску в експлуатацію обладнання в строк 10 (десять) робочих днів з дня поставки обладнання за умови відповідності стану місця проведення робіт вимогам, встановленим в додатку 3 до договору. Місцем проведення робіт за цим договором є Україна, м. Київ-099, вул. Зрошувальна, 19.
Відповідно до п.5.1.3. договору, здача постачальником виконаних робіт по монтажу здійснюється шляхом підписання сторонами акту прийняття-здачі виконаних робіт, який підписується покупцем не пізніше ніж протягом 5-ти робочих днів з дати надання такого акту постачальником. В разі, якщо у вказаний у цьому пункті строк покупець не надасть постачальнику підписаний акт або письмову мотивовану відмову від підписання такого акту, то роботи вважаються прийнятими в повному обсязі без зауважень.
Отже, зі змісту укладеного між сторонами договору, ПП "МІЛЕКС" мало здійснити монтаж поставленого обладнання та запуск в експлуатацію обладнання у строк до 10.11.2023 та документом, що підтверджує факт введення обладнання в експлуатацію є акт прийняття-здачі виконаних робіт, який підписаний сторонами.
ПП "МІЛЕКС" стверджує, що 08 листопада 2023 року в присутності представників ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ", змонтував та запустив обладнання в експлуатацію, одночасно провівши з представниками покупця відповідні навчання по самостійному використанню та роботі на вказаному обладнанні.
Однак, директор ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" Цуркан Ю.В. відмовилась від підписання акта прийняття-здачі виконаних робіт.
ПП "МІЛЕКС" надано у матеріали справи акт прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023, підписаний лише зі сторони ПП "МІЛЕКС" представником постачальника Іванченком О.В., інженерами ПП "МІЛЕКС": Масленком В.В., Каравашкіним М.Є., менеджером ПП "МІЛЕКС" - Кабанець К.Ю.
На підтвердження факту передачі акту ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" та відмови останнього від підписання акту ПП "МІЛЕКС" надав у матеріали справи диск із записами відео та аудіо (доданий до первісного позову).
Суд дослідив наданий ПП "МІЛЕКС" доказ - диск із відео- та аудіо записами.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).
В силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Верховний Суд у п. 8.22 постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 дійшов висновку, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, у розумінні положень норми ст. 79 ГПК України на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дослідивши доданий до справи ПП "МІЛЕКС" доказ - диск із відео- та аудіо записами, суд відзначає, що особи зображені на відеозапису не зазначили ні своїх прізвищ, імен, не вказали документів, на підставі яких представляють ПП "МІЛЕКС"; з наданих відео- та аудіо записів взагалі неможливо встановити місце та дату створення записів, визначити про які саме документи йде мова, а відтак, виходячи з принципу вірогідності, суд не приймає вказаний диск в якості належного та допустимого доказу.
Доказів направлення ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" акту прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023 відповідач за зустрічним позовом не надав. При цьому, за відсутності доказів направлення/надання покупцю акту прийняття-здачі виконаних робіт від 08.11.2023 безпідставним є посилання ПП "МІЛЕКС" на п.5.1.3. договору, згідно із яким за відсутності підписаного покупцем акту або мотивованої відмови від його підписання роботи вважаються прийнятими.
Отже, суд дійшов висновку, що Приватним підприємством "МІЛЕКС" належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами, обставин, які б підтверджували факт передачі ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ", а також монтажу обладнання, не доведено.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на здійснення покупцем часткової оплати за другим платежем як визнання факту монтажу обладнання, суд відхиляє, оскільки за умовами договору належним доказом, що підтверджує монтаж та введення в експлуатацію обладнання є акт прийняття-здачі виконаних робіт.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, порушення зобов'язання, може полягати, зокрема, у невиконанні зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки матеріали справи не містять підписаного між сторонами акту прийняття-здачі виконаних робіт, доказів монтажу та запуску обладнання в експлуатацію, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом, що відповідач допустив порушення зобов'язання з виконання робіт по монтажу та не дотримався строків в встановлених договором.
Разом з тим, ураховуючи докази, надані до справи позивачем за зустрічним позовом, а саме: договір на сервісне обслуговування від 10.09.2024, укладений з ТОВ "ТАЙМ ПАК ПЛЮС", акти від 12.09.2024, від 16.10.2024 на підтвердження факту здійснення виконавцем ТОВ "ТАЙМ ПАК ПЛЮС" технічного обслуговування та робіт щодо обладнання, виходячи з принципу вірогідності, суд дійшов висновку, що фактичне користування обладнанням ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" розпочало з 12.09.2024, відтак, нарахуванням пені слід здійснювати з 11.11.2023 по 11.09.2024.
Щодо посилання позивача за первісним позовом про неодноразові повідомлення постачальника з приводу недоліків обладнання шляхом листування в месенджері, то суд зазначає, що електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) може розглядатися судом як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Однак, з наданої ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" до матеріалів справи роздруківки електронного листування у месенджері неможливо ідентифікувати його авторів та неможливо встановити, хто саме відправляв повідомлення.
Відтак, наявні у справі роздруківки електронного листування не підтверджують факту звернення ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" до ПП "МІЛЕКС" з зауваженнями щодо поставленого обладнання, невідповідності його вимогам якості та вимогами усунути недоліки такого обладнання.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначалося судом вище, у п. 9.1. договору сторони погодили, що якщо постачальником не дотримано строків поставки або монтажу обладнання, передбачених пунктами 3.2., 5.1. договору, він зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання за кожен день прострочення строків поставки або монтажу обладнання. Пеня нараховується за весь період прострочення строків поставки або монтажу по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Здійснивши розрахунок пені, судом установлено, що сума пені за період з 11.11.2023 по 11.09.2024 складає 599976,53 грн.
Відтак, позовні вимоги ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню в розмірі 599 976,53 грн.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції залишаються за ПП «МІЛЕКС», оскільки в частині первісного позову рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 та постановою Верховного Суду від 31.07.2025, а в частині зустрічного позову за результатами нового розгляду судом також частково визнано обгрунтованим зустрічний позов ТОВ "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ".
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Зустрічний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "МІЛЕКС" (45630, Волинська обл., Луцький р-н, село Княгининок, вул. Фальківська, буд. 1; код ЄДРПОУ 20135363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОСНОВСЬКИЙ ПРОДУКТ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 19, код ЄДРПОУ 35488945) пеню у сумі 599 976 грн 53 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 8 999 грн 65 коп.
3. В іншій частині вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.12.2025.
Суддя А.І. Привалов