ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2025Справа № 910/12533/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логіста-центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик"
про стягнення 562 550,22 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логіста-центр» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-буд-логістик» про стягнення 562 550,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди № 24/11 від 30.09.2024, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.
Розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки такі документи власноруч долучені позивачем до позовної заяви без підпису відповідача на них, що у сукупності може свідчити не про існування таких документів з підписом у відповідача, а про непогодження на момент звернення з позовом до суду таких документів відповідачем.
23.10.2025 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про збільшення розміру позовних, згідно якої позивач зазначає про здійснену часткову оплату відповідачем заборгованості в розмірі 80 425,00 грн, а також включає в предмет позову вимоги щодо заборгованості зі сплати орендної плати за серпень та вересень 2025 року, долучаючи до заяви відповідні Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000224 від 31.08.2025 на суму 90 000,00 грн та № ОУ-0000225 від 30.09.2025 на суму 90 000,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що означена заява не підлягає прийняттю до розгляду, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-буд-логістик» про стягнення заборгованості з орендної плати за період травень - липень 2025 року, та нараховані на суму спірної заборгованості: пеню, 3 % річних і інфляційні втрати на підставі положень статті 625 ЦК України.
У той же час, у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач вже просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" заборгованість за нові періоди - серпень та вересень 2025 року.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 911/2109/22).
Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі №922/53/19).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (постанови Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №910/13267/18, від 03 серпня 2020 року №911/2139/19).
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі.
Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц вказала, що збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Положення Господарського процесуального кодексу України встановлюють для позивача право у виключних випадках змінювати предмет та підстави позову при новому розгляді справи, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, однак не передбачають можливість на вказаній стадії судового провадження у справі заявляти нові додаткові позовні вимоги.
За таких обставин, хоч подана позивачем заява і була названа останнім як заява про збільшення позовних вимог, за своїм змістом така заява, у частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за нові періоди - серпень та вересень 2025 року, є новими позовними вимогами, оскільки такі вимоги не змінюють ні предмет вимоги позивача з якою він звернувся до суду вперше - стягнення заборгованості з орендної плати за період травень - липень 2025 року, та нараховані на суму спірної заборгованості: пеню, 3 % річних і інфляційні втрати на підставі положень статті 625 ЦК України, ні підстави їх стягнення (заборгованість за означений період). Натомість стягнення заборгованості з орендної плати за нові періоди, незважаючи на те, що вказана заборгованість виникла із одного Договору, однак жодним чином не пов'язана із вимогами про стягнення заборгованості орендної плати у первісно заявлений період травень-липень 2025 року та становить самостійний предмет позову щодо стягнення саме таких сум і обґрунтовується самостійними доказами на обґрунтування (фактичними підставами) для їх стягнення (акти приймання-передачі послуг, періоди прострочення та періоди нарахування відповідних сум).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23.
Суд також зазначає, що розгляд заявлених позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог нових періодів заборгованості з орендної плати спільно з первісними вимогами в одному провадженні міг бути здійснений лише у разі дотримання позивачем положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, тобто самостійного позову з додатковими вимогами після відкриття провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/36/22.
Відтак, оскільки подана позивачем заява про збільшення позовних вимог за своєю правовою природою є новою позовною заявою, яка направлена на одночасну зміну предмету та підстав позову, така заява суперечить приписам ч. 3 ст. 46 ГПК України.
10.11.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідачем також заявлено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.
В свою чергу, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 13.10.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 28.10.2025 включно.
Частиною 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас, у даному випадку, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом згідно ухвали від 13.10.2025 вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін
В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, якою унормовано особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
При цьому, згідно з частинами 2 та 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, оскільки справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а процесуальні дії можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, з огляду на встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України строк для подання відзиву на позовну заяву, а також відсутність будь-якого обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд не приймає до розгляду поданий відповідачем поза строком відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
12.11.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
08.12.2025 представником відповідача подано заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.
12.12.2025 представником позивача подано письмові пояснення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Логіста-центр» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-буд-логістик» (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди № 24/11 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (тимчасове володіння і користування) наступне майно (далі - об'єкт оренди): частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м.
Загальна площа об'єкта оренди - 1350,70 кв.м.
Місце знаходження об'єкта оренди: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 19 (пункти 1.2 та 1.3 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.
Згідно з п 4.1 Договору об'єкт оренди надаються в оренду на строк з 01.10.2024 до 31.12.2025 включно.
У відповідності до п. 5.1 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди становить за: частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м. - 108 056,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 5.2 Договору загальний розмір орендної плати за місяць складає 108 056,00 грн.
За умовами п. 5.4 Договору оплата за надане в оренду майно проводиться шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця наперед на наступний місяць до 25 числа поточного місяця.
Згідно з п. 7.1.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.
Відповідно до п. 8.5 Договору об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.
У відповідності до п. 9.2.1 Договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів більше двох місяців, орендар сплачує пеню орендодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
На виконання Договору оренди 01 жовтня 2024 року сторони склали та підписали акт приймання-передачі за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування площі розташовані за адресою: м. Київ. вул. Бориспільська, 19, а саме: частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м.
У подальшому сторони уклали низку додаткових угод до Договору оренди, якими внесено зміни та доповнення до нього, а саме: 31 жовтня 2024 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, за умовами якої сторони домовились з 01.11.2024 внести зміни в Договір, виклавши пункти 1.1, 1.2, 5.1 та 5.2 Договору в новій редакції:
- 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (тимчасове володіння і користування) наступне майно (далі - об'єкт оренди):
частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м.
частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м.;
- 1.2 загальна площа об'єкта оренди - 2350,70 кв.м.;
- 5.1 розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить за період з 01.11.2024 за місяць:
- частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м. - 108 056,00 грн без ПДВ.
- частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м. - 80 000,00 грн без ПДВ;
- 5.2 загальний розмір орендної плати з 01.11.2024 за місяць складає 188 056,00 грн без ПДВ.
На виконання Додаткової угоди № 1 до Договору оренди 01 листопада 2024 року сторони склали та підписали акт приймання-передачі за яким орендодавцем передано, а орендарем прийнято в строкове платне користування площі розташовані за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 19, а саме: частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м.
23 січня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди, за умовами якої сторони домовились з 01.03.2025 внести зміни в Договір, виклавши пункти 5.1 та 5.2 Договору в новій редакції:
- 5.1 розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить за період з 01.03.2025 за місяць:
- частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м. - 121 563,00 грн без ПДВ.
- частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м. - 90 000,00 грн без ПДВ;
- 5.2 загальний розмір орендної плати з 01.03.2025 за місяць складає 211 563,00 грн без ПДВ.
24 червня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору оренди, за умовами якої сторони домовились з 01.07.2025 внести зміни в Договір, виклавши пункти 1.1, 1.2, 5.1 та 5.2 Договору в новій редакції:
- 1.1 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (тимчасове володіння і користування) наступне майно (далі - об'єкт оренди):
частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м.;
- 1.2 загальна площа об'єкта оренди - 1000,00 кв.м.;
- 5.1 розмір орендної плати за користування об'єктом оренди становить за період з 01.07.2025 за місяць:
- частина головного корпусу КПД літ. Д' (ІІІ проліт) - площею 1000,00 кв.м. - 90 000,00 грн без ПДВ;
- 5.2 загальний розмір орендної плати з 01.07.2025 за місяць складає 90 000,00 грн без ПДВ.
30 червня 2025 року за Актом повернення частини орендованого майна по Договору оренди, орендар повернув, а орендодавець прийняв площу, розташовану за адресою: м. Київ. вул. Бориспільська, 19, а саме: частина головного корпусу КПД літ Д' (ІІ проліт) - площею 1350,70 кв.м.
Відповідно до складеного та підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2025 року, заборгованість відповідача станом на 31.07.2025 за Договором становить 513 126,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за Договором за період з травня по липень 2025 включно, яка становить 513 126,00 грн.
Також, у зв'язку з порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 7 903,54 грн, 3% річних у розмірі 5 805,97 грн та пеню в розмірі 35 714,71 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 286 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.4 Договору оплата за надане в оренду майно проводиться шляхом перерахування орендарем грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця наперед на наступний місяць до 25 числа поточного місяця.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором оренди, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за Договором за період з травня по липень 2025 включно, яка становить 513 126,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000095 від 31.05.2025 на суму 211 563,00 грн, № ОУ-0000147 від 30.06.2025 на суму 211 563,00 грн та № ОУ-0000171 від 31.07.2025 на суму 90 000,00 грн.
Також, відповідно до складеного та підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2025 року, заборгованість відповідача станом на 31.07.2025 за Договором становить 513 126,00 грн.
Судом також враховано, що з наданої позивачем банківської виписки вбачається здійснення відповідачем 17.10.2025 оплати у розмірі 80 425,00 грн згідно рахунку № СФ-0000289 від 17.10.2025, тобто за інший період, а отже означена оплата не стосується спірного періоду з травня по липень 2025 року.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 513 126,00 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, сплату орендної плати в розмірі 513 126,00 грн за період травень-липень 2025 року не здійснив.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене вище, невиконання зобов'язань відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаних сум заборгованості відповідачем не надано, в зв'язку з чим, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 513 126,00 грн.
Також, у зв'язку з порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 7 903,54 грн, 3% річних у розмірі 5 805,97 грн та пеню в розмірі 35 714,71 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 9.2.1 Договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів більше двох місяців, орендар сплачує пеню орендодавцю в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням періодів основної судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 35 714,71 грн.
В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 5 805,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 903,54 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов'язань за Договором.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-буд-логістик» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 16, кім. 4; ідентифікаційний код: 45323505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логіста-центр» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 19; ідентифікаційний код: 42131478) заборгованість у розмірі 513 126 (п'ятсот тринадцять тисяч сто двадцять шість) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 903 (сім тисяч дев'ятсот три) грн 54 коп., 3% річних у розмірі 5 805 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн 97 коп., пеню в розмірі 35 714 (тридцять п'ять тисяч сімсот чотирнадцять) грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 60 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 16.12.2025
Суддя О.А. Грєхова