ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2025Справа № 910/15304/25
Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши
позовну заяву Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 34080,01 грн
Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ", відповідно до прохальної частини якого просить суд:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 26.11.2021 до договору №854П-Т221 від 16.11.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ";
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 29.11.2021 до договору №854П-Т221 від 16.11.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ";
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 22.12.2021 до договору №854П-Т221 від 16.11.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" на користь Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 34080,01 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з ч.3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України). При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу (ч.2 ст.58 ГПК України).
За приписами ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного вбачається, що позов про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 34080,01 грн не належить до категорії малозначних спорів, таким чином представником у такій справі може бути адвокат, законний представник. Також можливе самопредставництво юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.60 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.
Верховний Суд зауважує, що за відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику (ухвали КГС ВС від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-г/8, від 23.01.2020 у справі № 905/1144/19, від 02.03.2020 у справі № 910/6718/19, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19).
За відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, повертає позовну заяву і додані до неї документи (постанова КГС ВС від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20).
З поданої позовної заяви вбачається, що її підписано електронним цифровим підписом та подано до Господарського суду міста Києва через систему "Електронний суд" представником Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України" Барановським Дмитром Олександровичем.
На підтвердження наявності у Барановського Д.О. повноважень діяти від імені та в інтересах Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України до суду з додатками до позовної заяви подано довіреність б/н від 09.12.2025, виданої в порядку передоручення, яка сформована у в підсистемі ЄСІТС "Електронний Суд", якою Перепелиця Сергій Миколайович на підставі витягу з ЄДР від 12.11.2024, уповноважує Барановського Д.О. представляти інтереси Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі №922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі №908/592/19, які в силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Як зазначалося вище, на підтвердження наявності у Барановського Д.О. повноважень діяти від імені та в інтересах Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України до суду подано довіреність у порядку передоручення від 09.12.2025.
Однак, зазначені матеріали позовної заяви не містять документів, інформації про те, що вказана особа наділена повноваженнями саме на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, довіреність, за відсутності доказів, передбачених частиною 3 статті 56 Господарського процесуального України, не є доказом того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені підприємства в порядку самопредставництва.
Суд звертає увагу, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2021 у справі №917/106/20 та від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в інформації про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи - Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України - відсутні дані про Барановського Д.О.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" (ч.4 ст.60 ГПК України).
Як вже було встановлено судом, позовна заява від імені Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова національної академії наук України підписана його представником Барановським Д.О., який діє на підставі довіреності без надання доказів на підтвердження того, що вказана особа має статус адвоката.
Довіреність, яка долучена до позовної заяви, на підтвердження наявності Барановського Д.О. повноважень представляти інтереси позивача, зокрема, у Господарському суді міста Києва, також не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката.
Водночас у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня інформація про те, що Барановський Дмитро Олександрович має статус адвоката.
Отже, позивачем не надано підтверджень того, що позовну заяву підписано особою, яка має право це вчиняти відповідно до ч.3 ст.56, ч.1 ст.58 ГПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України підписано особою, яка не має права її підписувати у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про повернення заявникові позовної заяви та доданих до неї документів.
Оскільки позовна заява Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України була подана через систему "Електронний суд", то суд не надсилає її засобами поштового зв'язку заявнику.
Згідно із ч.8 ст.174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позовну заяву Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України і додані до неї документи повернути заявнику.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О. Турчин