Справа № 909/148/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.12.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу EXIMGROUP LTD за вх. № 9136/25 від 16.10.2025 на дії державного виконавця заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича та начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Француза Івана Григоровича по справі
за позовом: EXIMGROUP LTD (Bulgaria, Burgas 8000, str. Perushtitsa, 61/4, (Болгарія, область Бургас, муніципалітет Бургас, м. Бургас 8000, вул. Перущіца № 61, поверх 4) State cod (Персональний ІК): 204472018, адреса для кореспонденції: пр. Д. Яворницького, 105/31, м. Дніпро, 49038, представник позивача: адвокат - Донець Сергій Олександрович, бульвар Кучеревського, буд. 1, офіс 149, м. Дніпро, 49101
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковель", участок Щивки, будинок 2, село Поляниця, місто Яремче, Івано-Франківська область, 78593
про стягнення 64 763,08 доларів США (борг - 51 193,40 доларів США; пеня - 9 986,14 доларів США; штраф - 3 583,54 доларів США), що за курсом НБУ станом на 21.02.2018 (день подання позову) складає 1 753 327,30 грн
за участю:
від позивача (скаржника): Донець Сергій Олександрович
від позивача (скаржника): Логінова Оксана Юріївна - директор
від відповідача: Госедло Роман Іванович
від Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: державний виконавець Шаманський Павло Сергійович
установив: на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла скарга EXIMGROUP LTD за вх. № 9136/25 від 16.10.2025 на дії державного виконавця заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича та начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Француза Івана Григоровича.
Скарга обгрунтована неправомірними діями державного виконавця, які полягають у закінченні виконавчого провадження постановою від 07.10. 25 з виконання наказу №404 від 14.06.2018 виданого на підставі рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 року, в той час як кошти стягнуті з боржника на рахунок визначений стягувачем не перераховані.
Скаржник в судовому засіданні скаргу на дії ДВС підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив суд в її задоволенні відмовити.
В обгрунтування своїх заперечень посилається на безпідставність подання до суду скарги на дії державного виконавця, мотивуючи тим , що кошти з боржника в розмірі 2 960 952,19 грн стягнуто і знаходяться на рахунку державної виконавчої служби. Виконавче провадження закінчено з дотриманням правил «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012. Водночас зазначив, що у зв'язку із наявністю заборони НБУ на здійснення переказу коштів на кореспонденські рахунки банків-нерезидентів у іноземній валюті у період воєнного стану , перерахування стягнутих у гривнях коштів стягувачу в іноземній валюті , як вирішено рішенням суду, є ускладненим .
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2018 позов задоволено та стягнуто з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на користь Folton Trade Limited суму боргу - 51 193,40 доларів США; пеню - 9 986,14 доларів США; штраф - 3 583,54 долари США. Загалом 64 763,08 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.02.2018 (день подання позову) складало 1 753 327,30 грн та судовий збір в сумі 26 299,91 грн.
14.06.2018 на виконання рішення суду від 22.05.2018 Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ №404.
За заявою позивача Folton Trade Limited про відкриття виконавчого провадження Івано-Франківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 04.07.2018 відкрито виконавчого провадження № 56704380 з виконання наказу № 404 від 14.06.2018 , а 12.07.2018 приєднано зазначене виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження № 56493039.
Ухвалою від 27.08.2018 Господарський суд Івано-Франківської області на підставі поданої заяви Folton Trade Limited замінив стягувача (позивача по справі) Folton Trade Limited його правонаступником EXIMGROUP LTD (Bulgaria, Burgas 8000, str. Perushtitsa, 61/4, (Болгарія, область Бургас, муніципалітет Бургас, м. Бургас 8000, вул. Перущіца № 61, поверх 4) State cod (Персональний ІК): 204472018.
Ухвалою від 10.04.2025 господарський суд на підставі заяви EXIMGROUP LTD за вх. № 4693/25 від 21.03.2025 замінив боржника Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (відповідача по справі) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Буковель" (78593, Івано-Франківська область, місто Яремче, село Поляниця, участок Щивки, будинок 2, код ЄДРПОУ 40628724).
07.10.2025 державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським Павлом Сергійовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56704380 на підставі п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Зі змісту постанови вбачається , що 03.10.2025 на рахунок Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківській області надійшла сума коштів, стягнутих з боржника, достатня для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
В заяві від 07.10.2025 EXIMGROUP LTD до виконавчої служби, зазначено актуальні реквізити стягувача для перерахування коштів стягнутих з боржника на підставі рішення суду.
13.10.2025 на електронну адресу стягувача надійшов від відділу ДВС лист-відповідь, мотивований неможливістю перерахування коштів на банківський рахунок стягувача в доларах США через наявну заборону Національного банку України під час воєнного стану здійснювати перерахування валюти за межі країни та запропоновано надати гривневий рахунок для зарахування стягнутих коштів.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Отже, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
У силу приписів статті 19 Конституції України, статті 1 Закону Законом України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Положеннями статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах "Бурдов проти росії" від 07 травня 2002 року, "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року).
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:
- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України");
- "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України");
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України").
Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" (заява N 56849/00) від 29 червня 2004, "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень ЄСПЛ у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Як встановлено судом державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №404 від 14.06.2025 про стягнення з ДП "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" на користь Folton Trade Limited суму боргу - 51 193,40 доларів США; пеню - 9 986,14 доларів США; штраф - 3 583,54 доларів США. Загалом 64 763,08 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.02.2018 (день подання позову) складало 1 753 327,30 грн та судовий збір в сумі 26 299,91 грн, а постановою державного виконавця від 07.10.2025 закінчено виконавче провадження з посиланням на п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження передбачено ст. 39 "Про виконавче провадження". У пункті 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено підставою закінчення виконавчого провадження - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як вбачається з тексту постанови державний виконавець закінчив виконавче провадження, у зв'язку із надходженням 03.10.2025 на рахунок Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції суми коштів, стягнутих з боржника та керуючись абзацом 3 пункту 21 Розділу 3 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 зі змінами та доповненнями, яким передбачено , що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби/приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.
Водночас , кошти стягувачу не перераховано у звязку з тим , що Національним банком України прийнято Постанову №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", відповідно до п.14 якої заборонено уповноваженим установам здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, укладаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.
За таких обставин закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" є передчасним , оскільки зазначена норма чітко визначає, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме повне виконання рішення.
Стягнення суми заборгованості з боржника на рахунок виконавчої служби не є виконанням рішення суду , тобто завершенням виконавчого провадження, адже кошти слід стягнути з боржника на користь стягувача.
Неведене свідчить про незаконність прийняття заступником начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманським Павлом Сергійовичем постанови про закінчення виконавчого провадження №56704380 від 07.10.2025 , так як закінчення виконавчого провадженні в подальшому, при виникненні перешкод , унеможливить встановлення інших шляхів порядку та способу виконання рішення суду.
Незавершені дії державного виконавця Шаманського Павла Сергійовича з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області №404 від 14.06.2018, зокрема не перерахування коштів стягнених з боржника на рахунок стягувача не свідчить про належне повне виконання судового рішення щодо стягнення коштів зазначених в наказі Господарського суду Івано-Франківської області №404 від 14.06.2018 .
Щодо заявленої вимоги про визнання неправомірними дій начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Француза Івана Григоровича, то суд приходить до висновку в їх задоволенні відмовити з підстав як відсутності обгрунтування у скарзі, так і відсутності аргументів та доказів в підтвердження. В судовому засіданні представник стягувача-скаржника послався на відсутність контролю за виконанням рішення суду з боку начальника відділу державної виконавчої служби, водночас не надав будь-яких доказів звернення до останнього тощо.
Щодо вимоги про зобов'язання державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вирішити питання про відновлення виконавчого провадження з виконання Наказу №404 від 14.06.2018, то суд важає, що державний виконавець зобовязаний самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконання виконавчого документу наприклад, відкривати, поновити або закінчувати виконавче провадження.Суд може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статтей 74, 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За наведених обставин, враховуючи обов'язковість виконання рішення суду, наявність встановленого факту порушень зі сторони державного виконавця вимог закону щодо винесення 07.10.2025 постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 56704380 з примусового виконання наказу суду №404 від 14.06.20218, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст. 234, 235, 342,343 Господарського процесуального кодексу України, суд-
скаргу EXIMGROUP LTD за вх. № 9136/25 від 16.10.2025 на дії державного виконавця заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича та начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Француза Івана Григоровича - задовольнити частково.
Визнати незаконною постанову державного виконавця - заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича про закінчення виконавчого провадження №56704380 від 07.10.2025 та скасувати її.
Визнати неправомірними дії державного виконавця - заступника начальника Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманського Павла Сергійовича щодо неперерахування боргу у виконавчому провадженні №56704380 за банківськими реквізитами наданими стягувачем згідно валюти виконання зазначеній у виконавчому документі - наказі №404 від 14.06.2018 виданому Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/148/18, а саме долар США.
Зобов'язати уповноваженого державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії з перерахування стягнутих коштів в розмірі 64763,08 доларів США та судовий збір - 26299, 91 грн, в еквіваленті до доларів США за курсом НБУ, на дійсний поточний банківський рахунок стягувача EXIMGROUP LTD (Bulgaria, Burgas 8000, str. Perushtitsa, 61/4. (Болгарія, область Бургас, муніципалітет Бургас, м. Бургас 8000, вул. Перущіца № 61, поверх 4)). State cod (Персональний ІК): 204472018.
Beneficiary bank: Bulgarian American Credit Bank
S.W.I.F.T.: BGUSBGSF
IBAN: НОМЕР_1 .
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 15.12.2025.
Суддя С. М. Кобецька