номер провадження справи 6/181/25
16.12.2025 Справа № 908/3115/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/3115/25
за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача: Ткаченко Оксани Сергіївни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
08.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №3421/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2025) КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ткаченко Оксани Сергіївни про стягнення суми 18058,34 грн заборгованості за надані послуги з теплопостачання у період з 01.11.2021 р. по 31.07.2025 р. за типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії №74201621 від 01.11.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.10.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3115/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі» (вхід. № 3421/08-07/25 від 08.10.2025) залишено без руху, надано позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15.10.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 20953/08-08/25, документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач зазначив правильну адресу відповідача та надав докази направлення копії позовної заяви з додатками за місцезнаходженням відповідача.
Ухвалою суду від 17.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3115/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/181/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/3115/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Також в даній ухвалі судом зазначено, що згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, до реєстру 20.08.2014 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Ткаченко Оксани Сергіївни.
Отже, з 20.08.2014 Фізична особа-підприємець Ткаченко Оксана Сергіївна позбавлена статусу підприємця.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а законодавцем впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Договір оренди нежитлового приміщення (до якого позивачем надавались послуги з теплопостачання) №181/6 від 25.06.2002 був укладений Ткаченко Оксаною Сергіївною як приватним підприємцем для використання його для розміщення перукарні, що вказує на господарський характер правовідносин.
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) зобов'язання фізичної особи-підприємця (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.
З огляду на викладене дана справа відноситься до господарської юрисдикції.
Ухвалу суду від 17.10.2025 відповідно до вимог ст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу - Концерну «Міські теплові мережі'в електронному вигляді до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІКС.
Ухвала суду від 17.10.2025 про відкриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю зареєстрованого електронного кабінету у відповідача була направлена останньому на адресу його місцезнаходження відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру ( АДРЕСА_1 ). Ухвала 05.11.2025 була повернута підприємством поштового зв'язку до господарського суду без вручення адресату (відповідачу) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
Отже судом вжиті передбачені процесуальним законом заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №908/3115/25, відповідач 05.11.2025 вважається повідомленим про відкриття провадження у даній справі.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.11.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 16.12.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що Ткаченко Оксана Сергіївна використовувала нежитлове приміщення першого поверху 9-ти поверхового будинку, загальною площею 17,11 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська (нині Василя Сергієнко), буд. 68 на підставі договору оренди №181/6 від 25.06.2002.
02.10.2021 позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. Зазначає, що між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 74201621 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою.
За твердженням позивача, останнім в період з 01.11.2021 по 31.07.2025 було надано відповідачеві послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 18058,34 грн. Однак, відповідач не виконав свій обов'язок за договором в частині своєчасної оплати за надану послугу, у зв'язку з чим його заборгованість складає 18058,34 грн.
Позов обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ від 21.08.2019 №830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 та умовами Типового індивідуального договору № 74201621 про надання послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення першого 9-ти поверхового будинку, за адресою: м. Запоріжжя, Задніпровська (нині Василя Сергієнко), буд. 68, який укладений 01.11.2021.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Концерн «Міські теплові мережі» (надалі - позивач) діє на підставі статуту, який розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
25.06.2002 Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №6» (орендодавець) та приватний підприємець Ткаченко Оксана Сергіївна (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення №181/6, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.05.2002 №154/7 передає, в орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 17,1 кв.м. за адресою: вул. Задніпровська, 68, що знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО №6».
Вказаний договір укладено між сторонами строком з 25.06.2002 р. до 25.06.2005 р. (п. 11.1).
Пунктом 11.8 вказаного договору сторони визначили, що дія договору оренди припиняється внаслідок, серед іншого, закінчення строку, на який його було укладено.
До договору оренди нежитлового приміщення №181/6 між сторонами була укладена додаткова угода від 05.08.2011, якою продовжено строк дії договору оренди строком на три роки - по 25.06.2014 р. для розміщення перукарні.
Департамент управління активами Запорізької міської ради в листі від 10.10.2023 №2896/01-01-07/4307 за запит Концерну «МТМ» повідомило, що нежитлове приміщення загальною площею 17.1 кв.м за адресою вул. Василя Сергієнка, 68, передане в користування ПП Ткаченко О.С. за договором оренди від 25.06.2002 №181/6, та з орендного користування за актом приймання-передачі не повернуто.
Листом вих. №2560 від 20.08.2025 Комунальне підприємство «ГРАДОПРОЕКТ» повідомило, що за договором оренди від 25.06.2002 №181/6 орендоване приміщення Х,ХІ першого поверху (літ. А-9) площею 17,10 кв.м. за адресою Василя Сергієнка, буд. 68 ФОП Ткаченко О.С. за актом прийому-передачі Балансоутримувачу не поверталось.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», концерн «Міські теплові мережі» розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk).
Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Пунктом 11 Типового індивідуального договору встановлено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
В п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).
Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу (п. 33 Типового індивідуального договору).
Пунктом 34 Типового індивідуального договору встановлено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення оплати за спожиту послугу.
За період з 01.11.2021 по 31.07.2025 позивачем були сформовані та надіслані відповідачеві засобами поштового зв'язку рахунки на оплату спожитих послуг на загальну суму 18 058,34 грн, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень №88 та фіскальний чек від 25.09.2025 (арк.спр. 37).
Відповідач зобов'язання з оплати таких послуг не виконав.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають зокрема у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
За змістом ст. 25 вказаного Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).
Положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що:
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
02.10.2021 на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», концерн «Міські теплові мережі» розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk).
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Ураховуючи наведене, кожний споживач послуг повинен укласти з виконавцем цих послуг відповідний договір, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу.
Судом установлено, що 25.06.2002 між Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №6» (орендодавець) та Приватним підприємцем Ткаченко О.С. укладено договір оренди нежитлового приміщення №181/6, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.05.2002 №154/7 передає, в орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 17,1 кв.м. за адресою: вул. Задніпровська, 68, що знаходиться на балансі КП «ВРЕЖО №6» зі строком дії до 25.06.2005 р., який був продовжений додатковою угодою від 05.08.2011 на три роки - по 25.06.2014 р.
Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 ст. 763 ЦК України).
Зі змісту укладеного з відповідачем договору оренди №181/6 від 25.06.2002 р. та додаткових угод до нього судом установлено, що вказаний договір діяв до 25.06.2014 р.
Матеріали справи не містять доказів продовження строку договору №181/6 від 25.06.2002 або укладання з відповідачем нового договору найму нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 , площею 17,1 кв. м.
Судом з бази даних Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1628/25 позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Ткаченко Оксани Сергіївни задоволено. Ухвалено звільнити нежитлове приміщення першого поверху (літ.А-9) площею 17,1 кв.м. за адресою: вул. Василя Сергієнка 68, м. Запоріжжя, шляхом виселення Ткаченко Оксани Сергіївни ( АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Зазначене рішення суду набрало законної сили 23.10.2025 року.
У вказаному рішенні судом установлено, що Додатковою угодою від 01.09.2005 продовжено строк дії договору оренди від 25.06.2002 № 181/6 строком на 3 роки.
28.08.2011 листом № 2480/05 Комунальне підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 6" не заперечило щодо продовження строку дії Договору оренди від 25.06.2002 № 181/6 нежитлового приміщення в будинку № 68 по вул. Задніпровська, площею 17,1 кв.м., укладеного з Приватним підприємцем Ткаченко Оксаною Сергіївною строком на 3 роки для розміщення перукарні.
Тобто строк дії Договору продовжено до 25.06.2014.
За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, факт припинення Договору оренди нежитлового приміщення від 25.06.2002 № 181/6 також підтверджується рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.09.2025 у справі №908/1628/25.
Відтак суд виснує, що Ткаченко О.С. з 26.06.2014 не є користувачем нежитлового приміщення загальною площею 17,1 кв.м., розташованого за адресою: вул. Задніпровська, 68, оскільки договір оренди нерухомого майна припинив свою дію 25.06.2014 р. до моменту розміщення позивачем на офіційному вебсайті індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Отже, Ткаченко О.С. не була споживачем послуги з постачання теплової енергії у таке приміщення у спірному періоді.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи норми наведеного законодавства, якими врегульовано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, відсутність доказів користування відповідачем нежитловим приміщенням після 25.06.2014 р., а відтак і обов'язку відповідача оплачувати надані позивачем послуги після закінчення строку договору оренди нежитлового приміщення №181/6 від 25.06.2002, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
У задоволенні позовних вимог про стягнення з Ткаченко О.С. заборгованості у розмірі 18058,34 грн за надані послуги з теплопостачання у період з 01.11.2021 - 31.07.2025, суд відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 16.12.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько