номер провадження справи 5/101/25
08.12.2025 Справа № 908/2463/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (пров. Чорновола, буд. 3, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131; код ЄДРПОУ 37018799)
До відповідача: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 73 286,40 грн.,
За участю представників сторін:
Від позивача: Сидоренко В.А. (в режимі відеоконференції) - довіреність № б/н від 26.11.2024, свідоцтво серії КВ № 000012 від 10.04.2017;
Від відповідача: не з'явився;
11.08.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 73 286,40 грн.
11.08.2025 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2463/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 13.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2463/25 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/101/25 та зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться з 11.09.2025.
Судом встановлено, що згідно Відповіді №1668781 від 14.08.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_1 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.08.2025 про відкриття провадження у справі № 908/2463/25 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
Однак, 03.09.2025 копія ухвали від 13.08.2025 у справі №908/2463/25 повернулась до суду з зазначенням АТ "Укрпошта" причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до Відповіді №1872976 від 09.10.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є АДРЕСА_3 .
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2025 розгляд справи № 908/2463/25 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 03.11.2025 о/об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 17.10.2025 № 908/2463/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" про забезпечення проведення судового засідання призначеного на 03.11.2025 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою суду від 03.11.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 24.11.2025 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд".
Ухвалою суду від 24.11.2025 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 08.12.2025 об 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції, явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 08.12.2025 здійснювалось в режимі відеоконференції і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі зазначивши, що 26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Марченко Валентиною Петрівною (Покупець) укладений договір поставки № 55/19/60 (Договір), згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (Товар, Продукція), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором. Відповідно до п. 3.1. договору, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього Договору або визначені в інших документах (видаткові накладна, додаткова угода). На виконання умов Договору, серед іншого, Покупцем було прийнято від Постачальника Товар за Договором на підставі видаткової накладної від 04.02.2022 № 202201037 на суму 73 286,40 грн. Строк оплати до 07.03.2022. В порушення умов договору, ФОП Марченко В.П. оплату за отриманий товар по вказаній видатковій накладній не здійснила, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 73 286,40 грн.
Відповідно до тексту Договору поставки №55/19/60 від 26.06.2019, Покупцем є фізична особа Марченко Валентина Петрівна. При укладанні згаданого Договору, Постачальником було допущено помилку щодо не зазначення наявності статусу фізичної особи-підприємця (далі - «ФОП») у Покупця попри наявність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - «ЄДР»). Згідно витягу з ЄДР, ОСОБА_1 перебувала у статусі ФОП після внесення запису про державну реєстрацію від 20.06.2019 до внесення запису про державну реєстрацію про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 16.01.2024. Договір поставки №55/19/60 було укладено 26.06.2019 після внесення запису про державну реєстрацію Відповідача фізичною особою-підприємцем. Остання поставка згідно видаткової накладної № 202201037, щодо якої виникла заборгованість та щодо стягнення заборгованості за якою звертається Позивач була датована від 04.02.2022. Таким чином, від моменту укладення Договору поставки №55/19/60 від 26.06.2019 до моменту здійснення поставки 04.02.2022 №202201037 на суму 73 286 гривень 40 копійок Марченко Валентина Петрівна мала статус фізичної особи-підприємця. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з Марченко В.П. на користь ТОВ "Трау Нутришин Україна" основну заборгованість на суму 73 286,40 грн.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до даних "Діловодство спеціалізованого суду" Господарського суду Запорізької області у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС.
Згідно з відповіді № 1872976 від 09.10.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, фактична адреса проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_3 .
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвал суду від 09.10.2025, 03.11.2025 № 908/2463/25 направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи містяться копії ухвал Господарського суду Запорізької області від 09.10.2025, 03.11.2025 № 908/2463/25, які направлені судом на адресу Марченко Валентини Петрівни рекомендованими листами з повідомленнями про вручення та повернулись до суду з відміткою АТ "Укрпошта" причина повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», відповідно.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи № 908/2463/25 в суді.
Станом на 08.12.2025 відповідач запропонований ухвалами суду від 09.10.2025 та 03.11.2025 № 908/2463/25 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
08.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Марченко Валентиною Петрівною (Покупець) укладений договір поставки № 55/19/60 (Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору у терміни та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі товар, продукція), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.
За умовами п. 1.3 Договору сторони погодили, що всі поставки товару, які здійснені у межах Договору Постачальником Покупцю, вважаються такими, що здійснені на умовах Договору навіть тоді, коли посилання на Договір не здійснено у документі, яким підтверджується передання товару.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна кількість товару, що є предметом поставки за Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами можуть бути визначені у специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до Договору, і є його невід'ємними частинами (далі Додатки) або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу товару від Постачальника Покупцю.
Відповідно до п. 2.2 Договору, сторони встановлюють ціну товару, що постачається на умовах Договору, у Додатках до Договору.
Згідно з п. 2.3 Договору, також Постачальник може попередньо повідомити Покупця про наявність та вартість конкретного товару шляхом листів або електронного листа без складення Додатку і у подальшому відобразити ціну товару у документі, що фіксує приймання-передачу товару від Постачальника Покупцю.
Загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставок товару, що здійснені в межах даного договору (п. 2.4. договору).
За умовами п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника у строки, що визначені умовами Додатків до Договору або визначені в інших документах (видаткова накладна, додаткова угода).
Відповідно до п. 3.2 Договору, Покупець здійснює розрахунки, що складаються із вартості товару згідно з номенклатурою.
Згідно з п. 3.3 Договору моментом виконання зобов'язань Покупця з оплати товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. У разі ненадходження грошових коштів від Покупця Постачальник залишає за собою право затримати передачу наступної (поставки) партії товару Покупцю. Дане положення застосовується також у випадку погодження між сторонами здійснення Покупцем повної або часткової попередньої оплати за товар.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що строк поставки партій продукції визначається заявкою Покупця, за умови її погодження Постачальником.
Відповідно до п. 4.2 Договору, поставка товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних Додатків та умовами п. 4.1 Договору і за умови належного виконання Покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов Договору.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у Додатках до Договору або на підставі заявки Покупця, яка може бути здійснена листом або електронним листом, за умови її погодження Постачальником. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару Покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних.
За умовами п. 6.2 Договору, особливі умови поставки кожної окремої партії товару та місце передачі товару (склад) вказуються у заявках Покупця, за умови їх погодження Постачальником, або визначаються сторонами у Додатках до Договору.
Відповідно до п. 6.5 Договору, перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням за кількістю та якістю (зокрема, з перевіркою маркування і цілісності тари, пломб (за їх наявності), наявності ознак пошкодження або псування товару).
Згідно з п. 6.6 Договору, товар вважається переданим Постачальником і прийняти Покупцем за кількістю (одиниць виміру) відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній (товарно-транспортній накладній), за якістю відповідно до критеріїв якості, вказаних у сертифікаті якості підприємства-виробника.
За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору (п. 9.1. договору).
Пунктом 10.1. договору визначено, що вирішення спорів здійснюється господарським судом відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 13.2 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2019, а в частині виконання Покупцем власних зобов'язань за Договором до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна зі сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то Договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі.
Сторони домовились, що факсові або надіслані скан-копії електронною поштою копії договорів та/або документів матимуть юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами (п. 13.3 Договору).
Доказів визнання Договору недійсним у судовому порядку, його зміни або припинення до матеріалів справи сторонами не долучено. Отже, Договір був чинним протягом спірного періоду.
Як зазначає ТОВ "Трау Нутришин Україна" та встановлено судом, відповідно до тексту Договору поставки № 55/19/60 від 26.06.2019, Покупцем є фізична особа ОСОБА_1 . При укладенні Договору Позивачем було допущено помилку щодо не зазначення наявності статусу Фізичної особи-підприємця у Покупця попри наявність відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебувала у статусі Фізичної особи-підприємця з 20.06.2019 по 16.01.2024. Тобто, на момент укладення Договору та прийняття товару за Договором поставки № 55/19/60 від 26.06.2019, Відповідач перебував у статусі Фізичної особи-підприємця.
Таким чином, попри наявність помилки у договорі поставки № 55/19/60 від 26.06.2019 щодо не зазначення у Покупця про наявність статусу Фізичної особи-підприємця, у розділі 14 Договору вказаний код ЄДРПОУ ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , присвоєння якого фізичній особі не передбачено чинним законодавством України.
Крім цього, згідно з умовами Договору, сам предмет Договору та його кількість свідчать про здійснення Відповідачем підприємницької діяльності, для чого ним і було замовлено товар у Позивача.
Отже, ОСОБА_2 , укладаючи Договір, перебувала у статусі Фізичної особи-підприємця, що підтверджується як суттю правовідносин, так і наявністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо неї.
Матеріали справи також свідчать про те, що з моменту укладення Договору № 55/19/60 від 26.06.2019 Позивачем (до припинення статусу Фізичної особи-підприємця Відповідачем), зокрема здійснено такі поставки товару відповідно до наведених нижче видаткових накладних, які, як зазначає Позивач, останнім оплачені повністю (а.с. 11-14):
- № 201911913 від 08.10.2019 на суму 54 278,40 грн., строк оплати до 08.11.2019 (п. 1);
- № 202002775 від 13.03.2020 на суму 94 222,80 грн., строк оплати до 13.04.2020 (п. 1);
- № 999911848 від 04.10.2021 на суму 107 637,60 грн., строк оплати до 04.11.2021 (п. 1).
Така систематичність поставок є додатковим підтвердженням здійснення Відповідачем саме підприємницької діяльності.
До того ж, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Відповідача були:
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний).
При цьому, товар, який продано Позивачем Відповідачу, у переважній більшості й є готовим кормом для тварин (свиней, великої рогатої худоби), курей.
Враховуючи викладене, чітко простежується мета придбання товару Відповідачем у Позивача для здійснення підприємницької діяльності.
Статтею 50 Цивільного кодексу України визначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом (ч. 1). Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою (ч. 2). Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем (ч. 3).
Частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом ст.ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати. Фізична особа підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 роз'яснила таке: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем".
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18).
Отже, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у Відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції.
На виконання умов Договору, 04.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 73 286,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 202201037 від 04.02.2022, яка підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень.
Згідно з п. 1 видаткової накладної № 202201037 від 04.02.2022, покупець сплачує постачальнику вартість товару за даною поставкою на умовах: 100,00 % від суми вартості даної поставки до 07.03.2022.
В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, у зв'язку з чим станом на 08.12.2025 сума основної заборгованості ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" складає 73 286,40 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
Як встановлено судом, п. 1 видаткової накладної № 202201037 від 04.02.2022 на суму 73 286,40 грн. встановлено, що покупець сплачує постачальнику вартість товару за даною поставкою на умовах: 100,00 % від суми вартості даної поставки до 07.03.2022.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі або частково суду не надав, які і контррозрахунку спірної суми.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару на суму 73 286,40 грн., тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ та від 19.11.2024 № 4059-ІХ, з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року відповідно, прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 2 422,40 грн.
Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою ТОВ "Трау Нутришин Україна" сплачений судовий збір на суму 3 028,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 1165 від 08.08.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З урахуванням вищевикладеного, питання щодо повернення позивачу надмірно-сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. може бути вирішено судом після надходження відповідного клопотання позивача.
Крім цього, позивачем орієнтовно заявлено до стягнення 131 500,00 грн. витрат на правову допомогу. Відповідач не надав заперечень щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.
Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після надання ТОВ "Трау Нутришин Україна" відповідних доказів у встановленому законом порядку.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (пров. Чорновола, буд. 3, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131; код ЄДРПОУ 37018799) основну заборгованість у розмірі 73 286 (сімдесят три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.