вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
15.12.2025м. ДніпроСправа № 904/5744/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про заборгованості у сумі 230 227 грн 79 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 230 227 грн 79 коп. , з яких: 54 682 грн 89 коп. - 3% річних, 175 544 грн 90 коп. - інфляційні втрати.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 по справі №904/2522/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача плати за користування вагонами в сумі 939 932,64 грн, збору за зберігання вантажу в сумі 34 164,72грн, інфляційних втрат в розмірі 31366,12 грн, 3% річних в розмірі 9970,12 грн (всього - 1 015 433,60 грн).
Зі змісту рішення по справі №904/2522/23слідує, що відповідач, не маючи належних підстав, проставив заперечення у відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №№31129407, 01019001, 02019003, 06019006, 07019007, 08019008, 08019009, 10019010, 12019011, 12019012, 06049015, 06049016 та накопичувальних картках ф. ФДУ-92 №№24129072, 24129073, 29129076, 29129077, 29129078, 30129079, 30129080, 30129081, 31129082, 07029001, чим у свою чергу, унеможливив списання залізницею належних їй коштів (974 097,36грн.) відповідно до умов Договору.
На суму боргу 974 097,36 грн., який підтверджується відомостями ф.ГУ-46 № №31129407, 01019001, 02019003, 06019006, 07019007, 08019008, 08019009, 10019010, 12019011, 12019012, 06049015, 06049016, а також накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №№ 24129072, 24129073, 29129076, 29129077, 29129078, 30129079, 30129080, 30129081, 31129082, 07029001, за період з 01.01.2023 по 12.05.2023 позивачем було нараховано 31366,12 грн. інфляційних втрат та 9970,12 грн. 3% річних (всього - 41 336,24 грн.).
27.03.2025 платіжними дорученнями № 4500012691, № 4500012517, № 4500012516 ПрАТ “ІнГЗК» було перераховано на рахунок залізниці 1 015 433,60 грн плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, інфляційних втрат та 3% річних (копія витягу з реєстру документів по рахунку зі спеціальним режимом використання додається).
Зважаючи на те, що рішення суду було виконано відповідачем 27.03.2025, позивачем за період з 13.05.2023 по 26.03.2025 нараховано та заявлено до стягнення 175 544,90 грн. інфляційних витрат та 54 682,89 грн. 3% річних на суму боргу 974 097, 36 грн з ПДВ.
Ухвалою господарського суду від 14.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
27.10.2025 від відповідача до суду через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що спірним договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним документів або наявності спору щодо наданих послуг. Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Обставини, встановлені судом у справі № 904/2522/23, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами. Тому стягнення здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
З огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області.
За розрахунком відповідача 3% річних складають 1 200 грн 94 коп. Інфляційні втрати, на думку відповідача, нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення тривало неповний місяць.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 по справі № 904/2522/23 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 939 932,64 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 34 164,72 грн., інфляційну складову у розмірі 31 366,12 грн., 3% річних у розмірі 9 970,12 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 231,50 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі №904/2522/23 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 у справі 904/2522/23, встановлено таке.
Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (в подальшому реорганізоване у Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця") та Публічним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (в подальшому реорганізоване у Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат") укладено договір № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч від 02.06.2014 “Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" (надалі - договір). Цим договором врегульовано відносини між сторонами щодо подачі і забирання вагонів.
Пунктом 21 договору № ПР/М-20-240/НЮдч (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.09.2021) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.04.2020 до 31.03.2025 включно.
Відповідно до п. 4 договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції по сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.
Крім того, на сайті Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця", 26.11.2021 оприлюднено текст Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання загонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювач; надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовнику, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору).
Згідно з пунктом 1.6 договору, договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http:///www.uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 1.7 договору встановлено, що договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).
Згідно умов цього договору, він вводиться в дію з 01.12.2021.
Відповідач у встановленому порядку звернувся до позивача із заявами про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позивач, в свою чергу, надав Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" повідомлення про укладення договору № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020.
Пунктом 9.6 договору передбачено, що умови договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами, укладеними між сторонами. У випадку наявності суперечностей між договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені договором.
За таких обставин, з 01.12.2021 правовідносини сторін регулюються умовами договору №ПР/М-20-240/НЮдч від 20.03.2020 та Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020. При цьому, положення останнього мають пріоритет.
В грудні 2022 року за залізничними накладними №№47696240, 47696216, 47696224, 47696232, 47696257, 47696273, 47696299, 47696463, 47696513, 48692, 003334, 003339, 003337, 006756, 003343, 003336, 003350, 006755, 16856, 003341, 264044, 003348, 006757, 003352, 003342, 003346, 003344, 003353, 003345, ' 003347, 606533, 000180, 01527, 01507, 16853, 48823, 48827, 01511, 01526, 01539, 01533, 01506, 01538, 01528, 01530, 48824, 01514, 044453, 16854, 03315, 006760, 17023, 49318, 03316, 03327, 262535, 49321, 49263, 49319, 262550, 03332, 49372, 03328, 03329, 49371, 006753, 03321, 03319, 03326, 03324, 03333, 03322, 606210, 03325, 03323, 03320, 49322, 49320, 01553, 262543, 003331, 006758, 03330, 49317, 006759, 044438, 044446, 49373, 47305669, 4730561, 47305461, 47305719, 47315981, 47305529, 47305495, 47305743, 47316120, 47305560, 47315981, 42288571, 47305487, 47305479, 47305552, 47328224, 47316203, 47328216, 47316161, 47328083, 47328018, 47316179, 47316138, 47316195, 47316146, 47316187, 47328109, 47328091, 47328075, 47316211, 47342787, 47329917, 47328307, 47328497, 47328323, 47328604, 47342803, 47328596, 47342829, 47342811, 47174313, 42160697, 42370338, 47361670, 47316039, 47325758, 47324785, 47324793, 47316708, 47341607, 47341524, 47505607, 47505623, 47505631, 47505615, 47326038, 47246012, 47544770, 47523956, 47523949, 47523931, 42248104, 47276894, 47276878, 47277116, 47229950, 47263231, 47306311, 47306394, 47326046, 47326053, 47535661, 47280136, 47328166, 47328489, 47303219, 47322805, 47276860, 47467394, 47325212, 47325378, 47325436, 47326020, 47326053, 47316070 залізницею прийнято до перевезення на адресу відповідача порожні власні вагони.
На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, дані вагони було затримано за наказами № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ “ІнГЗК».
Накази про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Інгулець неприйнятих ПАТ “ІнГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу та які заважали залізниці виконувати технологічні операції з вантажами.
За фактом затримки станціями Кривий Ріг - Сортувальний, Мусіївка у порядку, передбаченому пунктами 9,10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 8 від 19.12.2022, № 8 від 24.12.2022, № 56 від 22.12.2022, № 56 від 20.12.2022, № 57 від 24.12.2022, № 57 від 24.12.2022; акти загальної форми ф. ГУ-23 № 8 від 19.12.2022, № 11127 від 20.12.2022, № 11128 від 24.12.2022.
Після прибуття на станцію призначення вагони були затримані на коліях станції Інгулець, про що складено акти загальної форми № 903 від 23.12.2022, №№ 920, 921, 922, 923 від 29.12.2022, №№925, 926, 927, 932, 933 від 30.12.2022, №№ 1, 2, 3 від 01.01.2023.
На виконання абз.4 п.10 розділу ІІІ Правил, відповідні повідомлення про затримку вагонів вручено станцією призначення представникам відповідача на протязі двох годин після його отримання.
Факт скупчення вагонів на станції призначення Інгулець з вини ПрАТ "Інгулецький ГЗК" під час видачі наказів № 328 від 19.12.2022, № 331 від 20.12.2022, № 332 від 24.12.2022 підтверджений актами загальної форми ГУ-23 (т. 1 а.с. 51 - 70).
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 31129407, 01019001, 02019003, 06019006, 07019007, 08019008, 08019009, 10019010, 12019011, 12019012, 06049015, 06049016 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф. ФДУ-92 № 24129072, 24129073, 29129076, 29129077, 29129078, 30129079, 30129080, 30129081, 31129082, 07029001 в загальній сумі 974 097,36грн.
По відомості ф. ГУ-46 № 10019010 плату за користування 9 вагонами нараховано згідно пам'яток ф. ГУ-45 №№ 17, 25 за період з 09.01.2023 05:15 по 10.01.2023 01:30 (загальний час-20 год 15хв.). При цьому, в період затримки за вищевказаними пам'ятками відбулася затримка 9 вагонів з вини залізниці, про що складено акти загальної форми ф. ГУ-23 №№ 12, 13 від 09.01.2023 за період з 09.01.2023 22:00 по 09.01.2023 23:35 (загальний час - 01 год. 35 хв.). Від підпису акту № 13 від 09.01.2023 представник ПрАТ “Інгулецький ГЗК» відмовився, про що залізницею складено акт загальної форми ф. ГУ-23 № 3006 від 10.01.2023. Таким чином, час затримки 9 вагонів з вини вантажовласника за відомістю ф. ГУ-46 №10019010 складає 18 год. 10 хв.
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальну картку працівниками ПрАТ "Інгулецький ГЗК" було підписано із запереченнями: “З нарахованою сумою не згодні, так як, на підставі листа ЦМ-13/693 від 05.04.2022, до часу користування вагонами не повинен включатись час дії комендантської години»; “З нарахованою сумою не згодні, так як вагони пред'явлені в порушення на під'їзну колію ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні вагони внаслідок забезпеченості порожніми вагонами понад перероблювану потужність під'їзних колій ПрАТ "Інгулецький ГЗК"».
В пункті 5 договору № ПР/М-20-240/НЮдч зазначено, що здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПрАТ "Інгулецький ГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у “Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження» ф.ГУ-2.
Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу вагонів, відповідач повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.
Внаслідок того, що відповідач несвоєчасно вивільняв колії станції Інгулець від вантажу який прибув на його адресу - спричинив ситуацію з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним і довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПрАТ "Інгулецький ГЗК". При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини комбінату була знижена пропускна спроможність для перевезення і інших поїздів.
Відповідно до статті 908 ЦК України та статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Пунктом 6.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що при виконанні функцій відправника (одержувача) оператори сплачують залізницям плату за перевезення вантажів у власних вантажних вагонах за перевезення цих вагонів у порожньому стані та інші платежі, які виникають у процесі перевезень, згідно з тарифами, що діють на залізничному транспорті, із застосуванням чинних коефіцієнтів.
Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Така сама правова позиція викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 08.10.2018 у справі № 904/8012/17.
Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
В пункті 14 договору № ПР/М-20-240/НЮдч зазначено, що власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії “ЄРЦ».
Основні положення та порядок роботи залізниць України встановлені Правилами технічної експлуатації - нормативним відомчим документом Укрзалізниці, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854. У пункті 16.3 Правил технічної експлуатації зазначено, що порядок використання колій для приймання та відправлення поїздів має бути вказаний в технічно-розпорядчому акті станції.
Технічно-розпорядчий акт - нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.
Згідно зі статтею 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня.
Так, позивачем надано докази повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК", які зареєстровані у книзі повідомлень форми ГУ-2.
Додатково слід звернути увагу, що при прибутті на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" спірних вагонів залізницею були складені повідомлення про затримку вагонів, які були вручені представникам відповідача. Разом з тим, відповідач зазначив про неможливість приймання вагонів, що надійшли.
Згідно з пунктом 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.
Згідно з частиною 1 статті 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ст. 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у випадку:
- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Згідно з ч.1 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до Листа ВГСУ від 12.06.2014 №0701-11/96/715/14, вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію.
Частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано належних доказів, які б підтвердили відсутність його вини у затримці вагонів. Відповідно до матеріалів справи, затримка вагонів на станції Інгулець мала місце з вини вантажоодержувача, яким несвоєчасно забирались вагони на свою під'їзду колію, що призвело до скупченості вагонів на станції.
Щодо заперечень відповідача стосовно здійснення спірних нарахувань за користування вагонами та збору за зберігання вантажу без урахування вимог телеграмного розпорядження від 05.04.2022 № ЦМ-13/693 та про необхідність зменшення нарахованої залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки вагонів в період дії комендантської години слід зазначити про таке.
Рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.
До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням № ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
Зі змісту вказаних документів вбачається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.
Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
Проте, акти загальної форми із зазначенням цих обставин не складались, а складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 та відомості не містить жодних заперечень відповідача з проводу саме неможливості забирання вагонів внаслідок дії комендантської години.
Правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Проте, відповідач не довів, що (1) під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), як і до початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; (2) у спірний період робота залізничних станцій та під'їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; (3) направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що ПрАТ "Інгулецький ГЗК" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; (4) направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
Крім того, рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 квітня 2023 року у cправі № 904/2019/22.
Перевіривши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу суд встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.
При цьому, щодо строків, у які відповідач мав сплатити залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу слід зазначити про таке.
Пунктом 1.4 Договору про надання послуг сторони погодили, що надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктом 2.1.4 Договору про надання послуг передбачено обов'язок Замовника сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.
Отже, Договором про надання послуг передбачено обов'язок відповідача сплачувати послуги залізниці, але не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання.
З огляду на законодавчо встановлений порядок оплати спірних у даній справі послуг (автоматичне списання з рахунку відповідача), оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу.
Отже, виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). При цьому, незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період.
За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 939 932,64 грн., збору за зберігання вантажу у розмірі 34 164,72 грн. є обґрунтованими.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційну складову у розмірі 31 366,12 грн. за загальний період (фактично) з січня 2023 року по квітень 2023 року та 3% річних у розмірі 9970,12 грн. за загальний період з 30.12.2022 по 12.02.2023.
Перевіривши розрахунки інфляційної складової та 3% річних суд встановив, що вони виконані правильно та відповідають вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової у розмірі 31 366,12 грн. та 3% річних у розмірі 9 970,12 грн. є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №904/2522/23 підлягають задоволенню повністю.
За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.
Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2024 у справі №904/2522/23 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені у судовому рішенні у справі №904/2522/23 не підлягають доказуванню в даній справі.
21.04.2025 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025, які набрали законної сили 11.03.2025, судом видано наказ.
На виконання рішення господарського суду Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1 015 433 грн 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №№4500012691, 4500012517, 4500012516 від 27.03.2025.
Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу з 13.05.2023 до 26.03.2025.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини п'ятої ст. 307 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 194 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4 договору).
Замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Беручи до уваги факти, встановлені у справі №904/2522/23, рішення, яке набрало законної сили, відповідач підписав вищевказані відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 із запереченнями.
Вказане унеможливило списання залізницею плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами.
При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 договору обов'язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 договору.
Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.
Звідси, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.
Отже, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Оскільки оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 у справі №904/2746/24, від 08.04.2025 у справі №904/3042/24, від 16.09.2025 у справі №904/1367/25, від 29.10.2025 у справі №904/647/25, від 04.11.2025 у справі №904/3735/25, від 17.11.2025 у справі 904/3734/25).
За порушення строків внесення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, позивач нарахував (по кожній відомості плати за користування вагонами окремо) та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 54 682 грн 89 коп. за період з 13.05.2023 по 26.03.2025 та інфляційні збитки у розмірі 175 544 грн 90 коп. за період з травня 2023 року по березень 2025 року включно.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом та втрат від інфляції встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов'язання, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов 2 762 грн 73 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (50102, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. ЄжиҐедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 3% річних у розмірі 54 682 грн 89 коп., втрати від інфляції у розмірі 175 544 грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 762 грн 73 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.12.2025.
Суддя І.А. Рудь