вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
10.12.2025м. ДніпроСправа № 904/2506/25
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС", м. Київ
про стягнення 20 069,87грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.
Представники:
Від позивача: Чіп Я.М., адвокат, ордер серії АЕ №1355773 від 11.03.2025
Від відповідача: Бичков В.В., адвокат, угода (договір) про надання професійної правничої допомоги у судовій справі від 27.05.2025
Від третьої особи: не з'явився
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт":
різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди в сумі 20 069,87грн;
про стягнення судових витрат, які за наведеним у позові попереднім (орієнтовним) розрахунком складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн;
про стягнення витрат, які пов'язані із оплатою послуг оцінювача за складання Звіту про оцінку вартості (розміру) збитку в розмір 6000,00грн.
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 10 березня 2025 року о 15:00год в м. Дніпро, просп. Слобожанський, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Mercedes - Benz Vito 116 CDI, р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Renault Premium, р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ТЗ Mercedes - Benz Vito 116 CDI, р/н НОМЕР_1 на чаас скоєння ДТП була застрахована страховим товариством "АРКС" на підставі страхового полісу № 221244494 від 31.05.2024; страхова сума за збиток спричинений майну складає 160 000 грн., франшиза 0, страхувальник - ТОВ "Такт" (відповідач).
Згідно Звіту про оцінку майна № 79-03.25 від 24 березня 2025 року, який складено на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "РЕНО" д.н.з. НОМЕР_2 без урахування зносу становить 37 089,92 гривень, з урахуванням зносу - 14 202,17 гривень. Страхова компанія виконала свої зобов'язання перед позивачем, та сплатила страхове відшкодування (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в порядку ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") в розмірі 15 450,13 гривень, що підтверджується долученою до позову платіжною інструкцією від 23 квітня 2025 року. Фактична вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого ТЗ позивача без урахування зносу становить 35 520 гривень, що підтверджується рахунком - фактурою ТОВ "Фолт-Транс" № СФ-00322 від 14 квітня 2025 року, та платіжною інструкцією № 34 від 17 квітня 2025 року.
Позивачка вважає, що відповідач, як власник транспортного засобу, при експлуатації якого був пошкоджений його транспортний засіб, зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка складає 20 069,87грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з наступних підстав:
- вимога стягнути витрати на проведення оцінки вартості пошкодженого майна в розмірі 6000,00грн є незаконною, оскільки представник страховика з'явився у визначений Законом строк для огляду пошкодженого майна, а тому потерпілий не має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. Лише у разі, якщо страховик не направив у визначений строк для огляду свого представника, страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження);
- на думку відповідача, має місце намір незаконного збагачення з боку ОСОБА_3 за рахунок відповідача, оскільки позивач, за наслідками розгляду відповіді на претензію відмовився надавати інформацію, увів в оману страхову компанію, що виплата страхового відшкодування ТОВ "Фолт Транс" виходить за межі вже оплачених ремонтних робіт та у позовній заяві повідомив суд про оплату вартості ремонтних робіт в інший день, а не в той в який відбулася виплата та докази виплати страхового відшкодування (платіжна інструкція № 34 від 17.04.2025) у справу навмисно не подав, звинуватив відповідача у формалізмі при спробі досудового вирішення спору;
- рахунок-фактура СФ-00322 від 14.04.2025 поданий у справу або не відповідає тому який оплачений, або що ТОВ "Фолт Транс" не є надавачем послуг з ремонту автомобіля позивача. Такі припущення ґрунтуються на тому, що ТОВ "Фолт Транс" доручає проведення таких робіт іншим особам, які не є платниками ПДВ, а це вже шахрайство по відношенню до страхової компанії. Також вказує на неналежність такого доказу, з огляду, на не зазначення у ньому необхідних реквізитів та посилань;
- поданий позивачем у справу звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 79-03.25 від 24.03.2025 має неточності, та невідповідності, що свідчить про неналежність такого доказу;
- заявлені представником позивача витрати на правову допомогу (10000,00грн) неспівмірні з сумою збитків заявлених до стягнення за позовом.
Відповідно до статті 90 ГПК України відповідач в порядку опитування ставить перед позивачем наступні питання:
1. ТОВ "Фолт транс" є авторизованим чи неавторизованим виконавцем надання послуг з ремонту транспортних засобів, в тому числі автомобіля ОСОБА_3 .?
2. Чи є у позивача інші документи, ніж рахунок-фактура № СФ-00322 від 14.04.2025, які підтверджують надання послуг з ремонту автомобіля Renault Premium, д/з НОМЕР_2 ?
3. Яким чином ТОВ "Фолт транс" розпорядилося коштами, отриманими як страхове відшкодування на підставі платіжної інструкції № 1130572 від 18.04.2025?
4. Які правові відносини (на момент дорожньо-транспортної пригоди яка мала місце 10.03.2025) були між водієм автомобіля Renault Premium, д/з НОМЕР_2 , ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачем, між ТОВ "Демо Транс" та позивачем?
5. Які причини завершення огляду автомобіля Renault Premium, д/з НОМЕР_2 , за адресою м. Дніпро, Пр. Слобожанський б. 6, 18.03.2025 до 16 год 30 хв (час на який було призначено його проведення) без участі представника ТОВ "Такт", який прибув для огляду вчасно?
6. На якій підставі до розрахунку вартості послуг у звіті про оцінку майна № 79-03.25 від 24.03.2025 включено зміна та встановлення акумуляторної батареї (АКБ) та мийка, що не потрібно для ремонту автомобіля Renault Premium, д/з НОМЕР_2 ?
7. Яким об'єктивним доказом підтверджується необхідність виконання робіт вказаних експертом у звіті ТЗ виміряти оптичним методом без регулюв та яка вартість цих послуг ТОВ "Фолт транс", якщо за даними відповідача вони не мають такого обладнання та такі послуги не надають?
8. Яка вартість кожної складової послуг вказаних у п. 1 рахунок-фактура № СФ-00322 від 14.04.2025 та чим це підтверджується?
9. В чому вбачається наявність господарського спору між сторонами в цій справі в межах позовних вимог про стягнення збитків завданих власнику транспортного засобу?
10. Які причини не надання позивачем відповідачу інформації та документів на вимогу згідно відповіді на претензію від 23.04.2025?
Також відповідач зазначає, що має понести витрати на професійну правничу допомогу враховуючи малозначність справи (ціну позову), розгляд її без виклику представників сторін, а саме гонорар в розмірі 1000,00 грн без ПДВ за 1 годину роботи адвоката не залежно від виду правничої допомоги.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача з огляду на таке:
- положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачений певний регламент дій страховика та взаємодія із власником пошкодженого майна, після отримання повідомлення про ДТП, яка полягає у встановленні розміру страхового відшкодування при настанні страхового випадку, і не містить в собі будь-яку заборону на залучення відповідних спеціалістів для визначення розміру спричиненого збитку. Крім цього, за положеннями ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування передбачено в обов'язковому порядку;
- в позовній заяві мала місце описка про дату виплати страхового відшкодування, замість вірної дати оплати 18.04.2025, помилково зазначено 23.04.2025, що по суті позову жодним чином нічого не змінює;
- разом із позовом були надані докази на підтвердження фактичних витрат на ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого ТЗ позивача без урахування зносу, що становить 35 520 гривень, а саме рахунок - фактуру ТОВ "Фолт-Транс" № СФ-00322 від 14.04.2025 та платіжну інструкцію №34 від 17.04.2025. Надані докази свідчать про предмет доказування та не суперечать іншим доказам у справі. Питання оформлення первинних бухгалтерських документів ТОВ "Фолт Транс" перебуває за межами контролю позивачки, яка є споживачем вказаних послуг, а не їх надавачем;
- на підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем було надано Звіт 79-03.25 від 24.03.2025, складений оцінювачем Коріновським Є.Ю., який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №671/20 від 25.04.2009, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №7533 від 10.06.2009, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6875 від 25.04.2009.
Посилання відповідача на наявні у Звіті оцінювача Коріновського Є. Ю. недоліки є особистим оціночним судженням, які зводяться до незгоди із розрахунками оцінювача, що відносяться до сфери спеціальних технічних знань.
Окрім того, разом із залученим позивачем оцінювачем, пошкоджений ТЗ одночасно оглядав судовий експерт Крутінь В.І. на замовлення страхової компанії, який в подальшому склав висновок експерта №10200 від 27.03.2025, із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Згідно висновків вказаної експертизи вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Рено", д.н.з. НОМЕР_2 без урахування зносу становить 46 078, 26грн (за Звітом позивача - 37 089,92грн), з урахуванням зносу на замінні складники 17 492,00грн (за Звітом позивача - 14 202,17грн).
Позивачем сплачено за ремонт пошкодженого автомобіля 35 520,00грн, що менше аніж розрахована вартість ремонту, як судовим експертом Крутнем В. І., так і оцінювачем Коріновським Є. Ю.
- розмір вказаних судових витрат не перевищує загальновідому середню вартість юридичних послуг у м. Дніпрі, щодо надання професійної - правової допомоги у подібних справах, а посилання на їх не співрозмірність із предметом і складністю справи та клопотання до зменшення є очевидно не обґрунтованим, та вказує на суб'єктивне зневажливе ставлення представника відповідача до статусу адвокатської діяльності.
Також позивачем надано відповіді на поставлені відповідачем питання:
1. Позивач не володіє інформацією про наявність або відсутність статусу ТОВ "Фолт транс", авторизованого чи неавторизованого виконавця надання послуг з ремонту транспортних засобів.
2. Всі наявні на цей час документи, що підтверджують надання послуг з ремонту автомобіля Renault Premium, д/з НОМЕР_2 , були надані разом із позовною заявою.
3. Вказаною інформацією не володіє.
4. Оскільки поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи, позивач відмовився від надання відповіді на поставлене запитання на підставі ч. 5 ст. 90 ГПК України.
5. Представник позивача завчасно викликав на спільний огляд всіх заінтересованих осіб, у тому числі відповідача, та експерта страхової компанії, що мав відбутися 18.03.2025 до 16 год 30хв, за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський б. 6. На вказаний огляд прибули оцінювач Коріновський Є. Ю. та судовий експерт Крутінь В.І. за направленням страховика, що підтверджується їх особистими протоколами огляду пошкодженого ТЗ. Причини з яких відповідач не направив на огляд свого представника (про який його було заздалегідь проінформовано) позивачу невідомі.
6. Вказаною інформацією не володіє, оскільки не є спеціалістом у сфері авто товарознавчих досліджень та експертної діяльності.
7. Вказаною інформацією не володіє, оскільки не є спеціалістом у сфері авто товарознавчих досліджень та експертної діяльності
8. Загальна вартість послуг зазначена у рахунку-фактурі № СФ-00322 від 14.04.2025, вартість кожної складової послуг не виокремлювалась з огляду на відсутність у цьому об'єктивної необхідності.
9. Підставою для виникнення зобов'язань є цивільне правопорушення (делікт), що виражається у заподіянні шкоди іншій особі (ст. 11 ЦК України).
10. Залишення відповіді на претензію від 23.04.2025 без реагування стало наслідком ознайомлення із її змістом та очевидного розуміння подальшого безперспективного досудового врегулювання із відповідачем питання компенсації спричиненого збитку.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, просить зменшити розмір гонорару адвокату до 3000,00грн, закрити провадження у справі у зв'язку із тим, що спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Клопотання про закриття провадження у справі мотивовано наступним. На момент вчинення ДТП за кермом належного позивачці автомобіля перебував водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , водій ТОВ "Демо Транс" з яким у позивача не має ніяких правових відносин, але який мав при собі свідоцтво про реєстрацію на автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_2 (2012 р.в., відноситься до типу колісні транспортні засоби (КТЗ) N3, сідельний тягач, максимальна маса, що перевищує 12 тонн), який зареєстрований за позивачем, як за фізичною особою. Види діяльності ФОП ОСОБА_3, виходячи з позову та додатків до нього, мають інформаційний характер та не доводять причинно-правовий зв'язок між діями відповідача та правовими наслідками для позивача. Позивач вимагає стягнення шкоди завданої його власному майну, яке на момент ДТП, перебувало у володінні третьої особи, яка в свою чергу, у цей момент і вважалася володарем джерела підвищеної небезпеки (пошкодженого транспортного засобу) та другим учасником ДТП. Саме ТОВ "Демо Транс", виходячи з пояснення водія ОСОБА_2 , використовувало у своїй діяльності пошкоджений автомобіль позивачки. Позивачка відмовилась повідомляти про правові підстави керування водієм ОСОБА_2 автомобілем позивачки. Передача ОСОБА_2 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номерний знак НОМЕР_2 , не є порушенням Правил дорожнього руху, але і не свідчить, що шкода внаслідок ДТП завдана фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3. З доданої до позову постанови у справі № 199/3442/25 про адмінправопорушення вбачається, що механічні пошкодженні завдані транспортним засобам та суд не дійшов висновку, що ОСОБА_3 завдано шкоди саме як фізичній особі - підприємцю. В той же час коло потерпілих осіб у справі про адміністративне правопорушення визначається протоколом про адміністративне правопорушення (в даному випадку серії ЕПР1 № 267862 від 10.03.2025 року) та має бути підтверджено постановою суду. Крім того, ОСОБА_3 зверталася за отриманням страхового відшкодування як приватна особа.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/1834/18, від 11.01.2022 у справі №904/1448/20).
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
Отже, у порядку цивільного судочинства, зазвичай, можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є, як правило, фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України).
У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання (п. 6.40)
За змістом статей 177 та 181 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
За положенням ст. 42 ГК України (чинний на дату виникнення спірних відносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, а ст. 320 ЦК України надає право власнику майна використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Однак, для встановлення використання такого майна для здійснення підприємницької діяльності, потрібно з'ясувати, що воно використовується для ведення відповідної діяльності саме фізичною особою, адже фізична особа вправі укладати щодо належного їй майна договори і не у межах господарської діяльності (наприклад, передати в оренду) (п. 5.20 постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі 914/15/24).
Як встановлено судом, власником автомобіля Renault Premium, р/н НОМЕР_2 , є фізична особа ОСОБА_3, яка має статус фізичної особи-підприємця.
Суд відзначає, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи (п. 82, 83 постанови Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17 (провадження №12-48гс20).
Таким чином, ОСОБА_3 має право використовувати належний їй на праві приватної власності автомобіль як фізична особа, так і для здійснення господарської діяльності, тобто у статусі фізичної особи-підприємця.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основними видами діяльності ОСОБА_3 є: 49.41. Вантажний автомобільний транспорт (основний), 52.29. Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.20. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 77.11. Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12. Надання в оренду вантажнпих автомобілів (а.с.39 том 1)
Водночас, судом встановлено, що 01.01.2024 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Демо-Транс" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів №КІП01/01/2024.
За умовами договору, орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння наступне майно, згідно з переліком у додатках до договору оренди транспортних засобів № КІП01/01/2024 від 01.01.2024, зокрема транспортний засіб Renault Premium спеціальний вантажний - спеціалізований сідловий тягач - Е, р/н НОМЕР_2 (п. 1 додатку №1).
Транспортні, засоби, що орендуються, будуть використовуватися орендарем з метою надання, транспортно - експедиційних послуг з перевезення вантажу по території України. Транспортні послуги можуть надаватись як самим орендарем, так й іншими особами з якими орендар попередньо укладе відповідний договір.
Термін оренди складає: два календарних роки, період з 01.01.2024 по 31.12.2025 включно.
Цим договором передбачено обов'язки орендаря: використовувати транспортні засоби, що орендуються, виключно за його цільовим призначенням; своєчасно здійснювати орендні платежі фінансувати профілактичне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів, що орендуються; здійснювати поточний ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів; здійснювати за необхідності поточну заміну деталей та частин транспортних засобів; здійснювати за власний рахунок заправлення транспортних засобів ПММ; застрахувати транспортні засоби, що орендуються, на термін оренди за власний рахунок; усі пошкодження, які отримують транспортні засоби з вини орендаря за строк оренди, орендар усуває за власний кошт.
Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Демо-Транс" (орендарем) при використанні автомобіля Renault Premium, р/н НОМЕР_2 , застрахована у ПАТ "СК "Перша" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222896737 від 19.08.2024 (а.с. 14).
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 справу №904/2506/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.
22 травня 2025 року від позивача на виконання вимог ухвали суду до господарського суду надійшла заява, надано пояснення та долучено відповідні докази.
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
26.06.2025 від позивачки надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.
Від відповідача 30.06.2025 надійшли заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.
Ухвалою суду від 21.08.2025 здійснено перехід до розгляду справи №904/2506/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.09.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС".
02 вересня 2025 року від позивача до господарського суду надійшла зава про проведення підготовчого засідання без участі уповноваженого представника, мотивоване перебуванням у відпустці.
03 вересня 2025 року від третьої особи до господарського суду надійшла заява про продовження строку для надання письмових пояснень на позовну заяву та доказів.
04 вересня 2025 року від відповідача до господарського суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів справи оригінал та копію полісу ОСЦПВ №ЕР221244494 від 02.06.2024.
Ухвалою суду від 08.09.2025 підготовче засідання відкладено на 06.10.2025.
Від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що на підставі ст.ст. 22, 29 п.п. 34.4. ст. 34 Закону АТ "СК "АРКС" було прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування на рахунок СТО ТОВ "Фолт-Транс" в розмірі 15 450,13 грн, виходячи з наступного розрахунку: 4 424,00 грн. + 816,75 грн. + 34 031,26 грн.*(1- 0,7) = 15 450,13 грн., де: 4 424,00 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт; 816,75 грн. - сума вартості необхідних для ремонту матеріалів без ПДВ; 34 031,26 грн. - сума вартості складових, що підлягають заміні без ПДВ; 0,7 - коефіцієнт фізичного зносу для КТЗ.
У судовому засіданні 06.10.2025 оголошено перерву до 20.10.2025.
17 жовтня 2025 року від позивача до господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору оренди транспортних засобів та додаток до нього від 01.01.2024, на підтвердження передачі позивачем в оренду ТОВ "Демо-Транс" пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу позивача.
20 жовтня 2025 року від відповідача до господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі. В додаткових поясненнях відповідач просить приєднати до матеріалів справи індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 4306/ІПК-99-00-24-03-03 від 11.08.2025.
З 20.10.2025 оголошено перерву до 04.11.2025.
Позивач та третя особа у підготовче засідання не з'явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
31 жовтня 2025 року від відповідача до господарського суду надійшли додаткові пояснення.
03 листопада 2025 року від позивача до господарського суду надійшла заява, якою просить врахувати висновки ВП ВС по подібним правовідносинам, які викладені у постанові від 25.02.2020 по справі №916/385/19 щодо підвідомчості вказаного спору саме юрисдикції господарського суду, а також проведення засідання без участі уповноваженого представника та призначення справи до судового розгляду.
04 листопада 2025 року від відповідача до господарського суду надійшли додаткові пояснення. Відповідач вважає, що правовідносини у справі, яка розглянута Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 25.02.2020 по справі № 916/385/19), не є подібними.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2025 відмовлено ТОВ "Такт" у задоволенні клопотання про витребування від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформації та доказів; відмовлено ТОВ "Такт" у задоволенні клопотання про витребування від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" завіреної належним чином копії договору оренди транспортних засобів № КІП01/01/24 від 1 січня 2024 року (з усіма додатками), а в разі його відсутності копію іншого договору з усіма додатками; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025, через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що о 17:30год у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область"), оголошено перерву до 10.12.2025.
Судом досліджені наявні в матеріалах справи докази.
У судовому засіданні 10.12.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, господарський суд, -
10 березня 2025 року о 15:00год в м. Дніпро, просп. Слобожанський, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Mercedes - Benz Vito 116 CDI, р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки Renault Premium, р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Дорожньо - транспортна пригода сталася в результаті порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2025 №199/3442/25.
За змістом цієї постанови, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00гривень.
Указані обставини не підлягають доказуванню в межах даної справи, оскільки згідно з частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно свідоцтва (серія НОМЕР_3 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 автомобіль Mercedes - Benz Vito 116 CDI належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Такт" (а.с. 10 на звороті - 11 том 1).
Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 автомобіль Mercedes - Benz Vito 116 CDI (ТОВ "Такт") при використанні автомобіля, застрахована у СК "АRX" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 221244494 від 02.06.2024.
Згідно свідоцтва (серія НОМЕР_4 ) про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 автомобіль Renault Premium належить ОСОБА_3 (а.с. 9 на звороті - 10 том 1).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 при використанні автомобіля, була застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Перша" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222896737 від 25.08.2024.
13.03.2025 позивач направив на адресу відповідача повідомлення про огляд пошкодженого транспортного засобу на 18.03.2025 (а.с. 30 на звороті том 1).
24.03.2025 ФОП Коріновським Є.Ю. на замовлення ОСОБА_4 було складено Звіт №79-03.25 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Вартість відновлювального ремонту становить 37 089,92грн. Вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Renault Premium, р/н НОМЕР_2 , становить 14 402,17грн (включаючи ПДВ на ремонтні роботи, запасні частини, матеріали фарбування) (з урахуванням зносу) (а.с. 13-15 том 1).
Згідно рахунку-фактура №401 від 18.03.2025 вартість оцінки матеріального збитку складає 6000,00грн (а.с. 28 на звороті том 1).
На підставі рахунку - фактура №401 від 18.03.2025, ФОП ОСОБА_3 перерахувала грошові кошти в сумі 6000,00грн ФОП Коріновському Є.Ю. за надані послуги з оцінки матеріального збитку (платіжна інструкція №37 від 15.05.2025, а.с.29 том 1).
Позивач зазначає, що фактична вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу без урахування зносу становить 35 520,00грн, що підтверджується рахунком - фактурою ТОВ "Фолт-Транс" №СФ-00322 від 14 квітня 2025 року (а.с. 29 на звороті том 1).
Згідно рахунку № СФ-00322 від 14.04.2025 вартість ремонтних робіт складає 29600,00грн (без ПДВ), 35520,00грн з ПДВ, а саме:
послуги з розборки-зборки, ремонтні роботи та матеріали, мийка авто - 4000,00грн (без ПДВ); ліхтар лівий задній (1шт) - 5500,00грн (без ПДВ);
балка крила зл (1шт) - 1000,00грн (без ПДВ);
кронштейн крила (2шт) - 2050,00грн (без ПДВ);
скоба кронштейна (2шт) - 800,00грн (без ПДВ);
кронштейн балки (1шт) - 8000,00грн (без ПДВ);
крило заднє ліве (1шт) - 8250,00грн (без ПДВ).
ФОП ОСОБА_3 перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ "Фолт-Транс" грошові кошти у розмірі 35 520,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34 від 17.04.2025 (а.с. 30 том 1).
АТ "СК "АРКС" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Фолт-Транс" грошові кошти у розмірі 15 450,13грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1130572 від 18.04.2025. Призначення платежу: страхове відшкодування згідно акту №ARX4400688, ОСОБА_3 , іпн НОМЕР_5 без ПДВ (а.с. 12 на звороті, том 1).
Отже, розмір спричиненої матеріальної шкоди, який в порядку ст. 22, 1192, 1194, 1166, 1188 ЦК України не відшкодовується страховиком та стягується безпосередньо із винної (відповідальної) у ДТП особи становить: 35520,00грн - 15450,13грн = 20 069,87грн.
Позивач направив на адресу відповідача претензію від 23.04.2025 з проханням на протязі семи робочих днів з моменту отримання заяви розглянути питання компенсації матеріального збитку у розмірі 20 069,87грн у позасудовий спосіб (а.с. 32 том 1).
У відповідь на претензію відповідач просив надати додаткові докази (а.с. 33 том 1).
Відповідач доказів відшкодування витрат позивача на відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля не надав.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з вимогами щодо стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Такт" матеріальної шкоди в розмірі 20 069,87грн та витрат на проведення оцінки вартості пошкодженого майна у розмірі 6 000,00грн, що і є предметом спору у даній справі.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон України №1961-ІV від 01.01.2024 в редакції на час виникнення спірних відносин) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 Закон України №1961-ІV від 01.01.2024).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закон України №1961-ІV від 01.01.2024).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закон України №1961-ІV від 01.01.2024).
Відповідно до ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі Закон № 1961-IV), страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
На підставі ст. 29 Закону 1961-IV, страховою компанією в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes - Benz Vito 116 CDI, р/н НОМЕР_1 , власником якого є відповідач, була застрахована в АТ "СК "АРКС".
Відповідно до п. 34.2 ст. 34. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Положеннями п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
На виконання вимог ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", АТ "СК "АРКС" з метою проведення огляду пошкодженого ТЗ "Renault", д/н НОМЕР_2 , було залучено експерта - автотоварознавця Крутінь Володимира Ігоровича (свідоцтво № 1382 від 30.10.2009), яким 18.03.2025 здійснено огляд, зафіксовано наявні пошкодження та необхідні роботи для відновлення, про що складено Акт огляду ТЗ.
Відповідно до п.п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Положеннями п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", визначено що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту… Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
На замовлення АТ "СК "АРКС", експертом Крутінь В.І., з метою визначення розміру збитку, завданого власнику пошкодженого в ДТП 10.03.2025 автомобіля "Renault", д/н НОМЕР_2 , було складено Висновок експерта № 10200 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 27.03.2025 (далі - Висновок № 10200 від 27.03.2025), відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу "Renault", д/н НОМЕР_2 , складає 17 492,00 грн.
11.03.2025 від Чіп Я. , представника ОСОБА_3 було отримано заяву про виплату страхового відшкодування за полісом ЦПВВНТЗ, в якій він просив здійснити виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування ТОВ "Фолт-Транс".
09.04.2025 АТ "СК "АРКС" було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "Фолт-Транс" у сумі 15 450,13 грн., вищевикладене підтверджується страховим актом ARX4395913.
10.04.2025 АТ "СК "АРКС" перераховано на вказаний у заяві про виплату страхового відшкодування за полісом ЦПВВНТЗ від 11.03.2025 рахунок СТО ТОВ "Фолт-Транс" страхове відшкодування у сумі 15 450,13 грн.
Проте, 15.04.2025 сплачені 10.04.2025 кошти було повернуто банком на рахунок АТ "СК "АРКС", зважаючи на помилку у банківських реквізитах.
В подальшому, від Чіп Я. , як представника ОСОБА_3 , було отримано заяву від 17.04.2025 щодо виплати страхового відшкодування, в якій він просив здійснити таку виплату та надав нові реквізити рахунку СТО ТОВ "Фолт-Транс".
АТ "СК "АРКС", на підставі ст.ст. 22, 29 п.п. 34.4. ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", було прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування на рахунок СТО ТОВ "Фолт-Транс" суми в розмірі 15 450,13 грн, виходячи з наступного розрахунку:
4 424,00 грн. + 816,75 грн. + 34 031,26 грн.*(1- 0,7) = 15 450,13 грн, де
4 424,00 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
816,75 грн. - сума вартості необхідних для ремонту матеріалів без ПДВ;
34 031,26 грн. - сума вартості складових, що підлягають заміні без ПДВ;
0,7 - коефіцієнт фізичного зносу для КТЗ.
18.04.2025 АТ "СК "АРКС" здійснило виплату на реквізити СТО ТОВ "Фолт-Транс" суму страхового відшкодування в розмірі 15 450,13 грн. шляхом переказу на реквізити, які були вказані у заяві від 17.04.2025, що підтверджується страховим актом ARX 4400688 від 17.04.2025 та платіжною інструкцією № 1130572 від 18.04.2025.
Виплата страхового відшкодування проведена в розмірі оціненої шкоди з врахуванням значення коєфіцієнту фізичного зносу та за вирахуванням ПДВ.
Отже, страхова компанія виконала свої зобов'язання перед позивачем, та сплатила страхове відшкодування (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу в порядку ст. 29 Закону) в розмірі 15450,13 гривень, що підтверджується долученою до позову платіжною інструкцією від 23 квітня 2025 року.
Поряд з цим, вказане страхове відшкодування не покриває завданих позивачу збитків у повному обсязі.
Приписами частини першої, другої ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2025 №199/3442/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власником автомобіля Mercedes - Benz Vito 116 CDI, р/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , є ТОВ "Такт". Докази на підтвердження спростування вказаної обставини відповідачем господарському суду надані не були.
Згідно з нормою частини першої ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 по справі №426/16825/16-ц дійшла висновку відповідно до якого аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів неправомірного заволодіння ОСОБА_1 належного відповідачу транспортного засобу, господарський суд доходить висновку, що завдані позивачу збитки мають бути відшкодовані безпосередньо ТОВ "Такт".
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Правова позиція, щодо відшкодування відповідальною за збиток особою різниці між страховим відшкодуванням (яке розраховується виходячи із вартості відновлювальних робіт з урахуванням зносу та фактичною вартістю ремонтних робіт (без урахування зносу) повністю підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах від 02 лютого 2022 року по справі №757/54513/16, у постанові від 13 травня 2019 року по справі №522/538/17, від 22 квітня 2019 року по справі №761/14285/16-ц та від 23 травня 2018 року по справі №641 /8540/15-ц.
Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди позивачем було надано Звіт 79-03.25 від 24 березня 2025 року, складений оцінювачем Коріновським Є.Ю., який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 671/20 від 25 квітня 2009року, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 7533 від 10 червня 2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6875 від 25.04.2009.
Згідно Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності України, Коріновський Є. Ю. має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (напрямок діяльності 1.3.- "Оцінка колісних транспортних засобів").
Звіт про оцінку містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, вартість. Звіт підписаний оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку та огляд пошкодженого майна, і скріплений печаткою та підписом. Згідно Висновку оцінювача Коріновського Є.Ю. вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу складових, що замінюються, складає 37089,92грн.
Водночас, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18).
Враховуючи фактичну вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Renault Premium, р/н НОМЕР_2 , яка складає 35 520,00грн (підтверджується рахунком фактурою №СФ-00322 від 14.04.2025 та платіжним дорученням від 17.04.2025), приймаючи до уваги відшкодування на користь позивача страховиком відповідача лише частини завданих позивачу збитків на суму 15 450,13грн, позивач просить стягнути з ТОВ "Такт" різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням), тобто 20 069,87 грн (35 520,00грн - 15 450,13 грн).
Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України). Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом після надання документів про такі витрати.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Демо Транс", як виконавець ремонтних робіт, є платником ПДВ, а також понесення ним витрат зі сплати податку на додану вартість позивачем до матеріалів справи не надано.
Згідно рахунку - фактура №СФ-00322 від 14.04.2025, який виставлено ТОВ "Фолт-Транс" на адресу ФОП ОСОБА_3, вартість послуг з розборки-зборки, ремонтні роботи та матеріали, мийка авто складають 29600,00грн без ПДВ (а.с.29 том 1).
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 14149,87грн (29600,00грн - 15 450,13 грн), без урахування суми податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 14149,87грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до Договору про надання експертних та інформаційних послуг, укладений між Коріновським Є.Ю. та ФОП ОСОБА_3, загальна вартість автотоварознавчого дослідження складає 6 000,00 грн.
Факт проведення оцінки на замовлення позивача підтверджується Звітом №79-03.25 від 24.03.2025, Рахунком № 401 від 18.03.2025 та платіжною інструкцією №37 від 15.05.2025 (а.с.28-29 том 1).
З огляду на результат вирішення справи, а також на прийняття Звіту №79-03.25 від 24.03.2025 як належного доказу та його врахування судом при ухваленні рішення у справі, витрати, пов'язані з проведенням оцінки, в розмірі 6000,00 грн є підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (ст. 1312 Конституції України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 126 ГПК України).
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
11.03.2025 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позивач, клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Радник" (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №11/03/25-1 (а.с. 110).
В порядку та на умовах, визначених цим договором та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу, із будь - яких правових питань, що виникають у клієнта з приводу ДТП, що мала місце 10.03.2025 в м. Дніпро за участі автомобіля "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 , та належного ТЗ вантажного автомобіля "Рено" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія Єрмілко О.М. (п. 1.1 договору).
Для надання професійної правничої допомоги клієнту, адвокатське об'єднання призначає відповідальних осіб: керуючого партнера Чіп Ярослава Миколайовича (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1918 від 17.11.2008) та заступника керуючого партнера Іваха Євгенія Вікторовича (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДП № 3499 від 24.11.2017) (п. 2.1 договору).
При розрахунку вартості юридичної (правничої) допомоги, враховується складність справи, час, витрачений адвокатським об'єднанням, його партнерами та співробітниками, спеціалізацію, галузі права, обсяг необхідних робіт, тощо. Тарифи адвокатського об'єднання щодо вартості правничої допомоги затверджується відповідним наказом керуючого партнера (п. 5.1 договору).
За надання правничої допомоги передбаченої умовами цього договору клієнт сплачує адвокатське об'єднання винагороду у вигляді гонорару у розмірі, в строк та на умовах, що визначається окремим додатком до цього договору (погодженням про розмір ставки адвокатського гонорар, та/або рахунком на оплату, та/або детальним розрахунком вартості правничої допомоги (адвокатського гонорару), актом виконаних робіт, тощо). У випадку, якщо строк сплати гонорару окремо не узгоджений сторонами, гонорар має бути сплачений на протязі 10 (десяти) робочих днів після його підписання (п. 5.2 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 (п. 6.1 договору).
24 червня 2025 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позивач, клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Радник" (адвокатське об'єднання) складено та підписано акт виконаних робіт по справі №904/2506/25 (детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару):
- ознайомлення із суттю правових питань клієнта, які потребують вирішення, у т.ч., аналіз наданих клієнтом документів, надання клієнту розгорнутої консультації щодо виконання предмету договору №11/03/25-1 від 11.03.2025, 2год, вартість години роботи 500,00грн, вартістю 1 000,00грн;
- підготовка та подача досудової претензії щодо скоєного ДТП на адресу ТОВ "Такт" від 23.04.2025, 1год, вартість години роботи 2000,00грн, вартістю 2 000,00грн;
- підготовка, подача позовної заяви та комплекту документів про стягнення матеріальних збитків до Господарського суду Дніпропетровської області (відповідач ТОВ "Такт"), один пакет документів (позов), вартість години роботи 3 000,00грн, вартістю 3 000,00грн;
- підготовка, подача відповіді на відзив до Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2506/25 (відповідач ТОВ "Такт"), вартістю 2 000,00грн;
- підготовка та подача до Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/2506/25 (відповідач ТОВ "Такт") заяви про розподіл судових витрат, вартістю 2 000,00грн. Всього 10 000,00грн (а.с. 111 том 1).
Клієнт та адвокатське об'єднання щодо вартості, якості, обсягу та порядку сплати погодженого теперішнім актом гонорару жодних претензій один до одного не мають (п. 3 акту).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 перерахувала на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання "Радник" грошові кошти у розмірі 10 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією: №40 від 24.06.2025 (а.с. 112).
Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання професійної правничої допомоги №11/03/25-1 від 11.03.2025 (а.с. 110); ордер серії АЕ №1355773 від 11.03.2025 (а.с. 34). Статус адвоката Чіп Ярослава Миколайовича підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1918 від 17.11.2008 (а.с. 35).
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
У разі відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, які надаються адвокатом, суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанова Касаційного господарського суду від 09.12.2021 у справі №922/3812/19).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечує проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, вважає достатньою для даної справи суму 3000,00грн.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, що склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, суд вправі покласти на сторону лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Господарський суд, розподіляючи витрати Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Процесуальні документи, наявні у справі, підтверджують надання правової допомоги позивачу у цій справі адвокатом Чіп Я.М.
Суд також враховує, що позивач просить стягнути витрати на підготовку та подачу досудової претензії щодо скоєного ДТП на адресу ТОВ "Такт" від 23.04.2025 у сумі 2000,00грн. Однак досудовий порядок вирішення спору не є обов'язковим згідно чинного законодавства, тому витрати на підготовку та звернення до відповідача із претензією не підлягають відшкодуванню.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; відсутність складних розрахунків в позовній заяві; ціною позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, наявність усталеної судової практики та те, що ця справа не є складною для адвокатів, які за своїм правовим статусом мають достатню правову кваліфікацію, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 8 000,00грн.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40грн, що підтверджується платіжною інструкцією 0.0.4371416296.1 від 16.05.2025. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 37, 41).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 1707,86грн (14149,87грн х2422,40грн/20069,87грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" про стягнення 20 069,87грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" (ідентифікаційний код 21858879; вул. Героїв Крут, буд. 16-А, м. Дніпро, 49005) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ) різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 14149,87грн (чотирнадцять тисяч сто сорок дев'ять гривень 87 коп), витрати на проведення оцінки вартості пошкодженого майна у розмірі 6 000,00грн (шість тисяч гривень 00коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1707,86грн (одна тисяча сімсот сім гривень 86 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00грн (вісім тисяч гривень 00коп.).
У решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.
Повне рішення складено 16.12.2025
Суддя Н.М. Євстигнеєва