15 грудня 2025 р. Справа № 902/875/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/875/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року відкрито провадження у справі № 902/875/25. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/875/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання у справі на 15.12.2025 року.
При цьому, 17.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
20.10.2025 року до суду від ТОВ "Коллект Центр" надійшла заява б/н та б/д (вх. № 01-36/1319/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 70 163,00 грн у справі №902/875/25.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року призначено заяву ТОВ "Коллект Центр" б/н та б/д (вх. № 01-36/1319/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25 до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2025 р. о 10:00 год..
Також, ухвалою суду від 27.11.2025 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Коллект Центр" адвоката Васюти К.С. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/875/25, яке призначено на 15.12.2025 р. о 10:00 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Крім цього, ухвалою суду від 05.12.2025 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Белінської Н.О. у судовому засіданні, яке призначено на 15.12.2025р. о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/875/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату представники учасників цієї справи в судове засідання не з'явилися.
Натомість, судом встановлено, що 14.11.2025 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення № 02-823/7579 від 14.11.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Коллект Центр" у справі № 902/875/25.
Судом було оглянуто подане повідомлення та долучено до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Суд, оглянувши наявні матеріали справи, дійшов висновку про можливість розгляду заяви ТОВ "Коллект Центр" про визнання грошових вимог до боржника за відсутності представників учасників цієї справи та за наявними у справі доказами.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Коллект Центр" б/н та б/д про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25, 20.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2111057041235.
Відповідно п. 1.1. договору, Товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчий мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.
Відповідно п. 1.2. договору, кредит надається на строк, зазначений у заяві - анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно п. 1.3. договору , орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Відповідно п. 1.4. Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі "процентна ставка"), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 1,4% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,24% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4. a);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б)
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в)
д) тип процентної ставки фіксована.
Разом з тим, 01.12.2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір відступлення права вимоги № 1-12 відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, і в тому числі за договором кредиту № 2111057041235.
10.03.2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" було укладено договір № 10-03/2023/01 відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило, а ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 2111057041235.
Водночас, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року № 296/7914/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованість за договором № 2111057041235 від 20.04.2021 у розмірі 56 635,00 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10500,00 грн.
Також, 22.05.2025 року на підставі виконавчого листа, що виданий на виконання рішення № 296/7914/24, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області, Волковою Євгенією Олегівною відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення заборгованості в розмірі у розмірі у розмірі 56 635,00 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 500,00 грн.
В рамках відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_2, стягнень не було, що в свою чергу відображено в розрахунку заборгованості.
За таких обставин, сума кредиторських вимог встановлена рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року № 296/7914/24 становить 70 163,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 600,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 51 035,00 грн, заборгованості за судовими витратами за подачу позовної зави в розмірі 3 028,00, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Також, у заяві повідомлено, що ТОВ "Коллект Центр" не є заінтересованою особою відносно боржника - ОСОБА_1 , в розумінні ст. 1 КУзПБ та договір на підставі якого Товариство заявляє свої кредиторські вимоги до боржника, є таким, що не забезпечений заставою (є беззаставним).
На підставі викладеного, Заявник просить суд : визнати кредиторські вимоги ТОВ "Коллект Центр" до ОСОБА_1 в сумі 70 163,00 грн та 4 844,80 грн судового збору і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-823/7579 від 14.11.2025 року про результати розгляду вимог ТОВ "Коллект Центр" у справі №902/875/25, сума кредиторських вимог встановлена рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року № 296/7914/24 становить 70 163,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 600,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 51 035,00 грн, заборгованості за судовими витратами за подачу позовної зави в розмірі 3 028,00, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Такі вимоги є безспірними.
Отже, стосовно договору фінансового кредиту № 2111057041235 від 20.04.2021 р., укладеного між ТОВ "Коллект Центр" та ОСОБА_1 , керуюча реструктуризацією (арбітражний керуючий) фізичної особи ОСОБА_1 , Белінська Наталія Олександрівна, визнає вимоги ТОВ "Коллект Центр" в розмірі 70 163,00 грн в повному обсязі.
Також, у цьому повідомленні вказано, що заява з грошовими вимогами від ТОВ "Коллект Центр" була надіслана в 30-денний строк.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 17.09.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Коллект Центр" б/н та б/д про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25, надійшла до суду 20.10.2025 року за вх. № 01-36/1319/25 (сформована в системі "Електронний суд" - 17.10.2025), тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26.03.2025 року у справі № 296/7914/24 ухвалено : позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306) заборгованість за Договором №2111057041235 від 20.04.2021 у розмірі 56 635 (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 00 коп, витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 10 500 (десять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище рішення суду від 26.03.2025 року у справі №296/7914/24 набрало законної сили 28.04.2025 року.
Водночас, із змісту рішення суду від 26.03.2025 року у справі № 296/7914/24 вбачається, зокрема, наступне.
Судом встановлено, що 20.04.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 2111057041235, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5 600,00 грн строком на 16 днів, зі сплатою відсотків відповідно до п. 1.4 договору.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 600,00 грн. Дана обставина підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей», згідно якого на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 20.04.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 5600,00 грн.
01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВ "СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111057041235.
10.03.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111057041235.
Також, як вбачається з матеріалів цивільної справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 умов договору № 2111057041235 у загальному розмірі 56 632,00 грн, тому позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 26.03.2025 року у справі №296/7914/24 обставини щодо набуття Заявником - ТОВ "Коллект Центр" від ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання фінансових послуг №2111057041235 від 20.04.2021 року, а також наявність заборгованості Боржника - ОСОБА_1 перед ТОВ "Коллект Центр" за відповідним договором, є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
При цьому, судом встановлено, що Заявником також долучені до заяви, зокрема, копії таких документів : договір про надання фінансових послуг № 2111057041235 від 20.04.2021 року (укладений між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 , із додатками); договір факторингу № 1-12 від 01.12.2021 року (укладений між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт Капітал", із додатками); договір № 10-01/2023/01 від 10.03.2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (укладений між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр"); Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором № 10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року; Реєстр Боржників до Договору № 10-01/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, в якому за порядковим номером 11938 вказано Боржника - ОСОБА_1 , договір № 2111057041235.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як підтверджено матеріалами справи, 22.05.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області, Волковою Євгенією Олегівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Корольовського районного суду м. Житомира № 296/7914/24 від 06.05.2025 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Коллект Центр" заборгованості в розмірі 56 635,00 грн, витрат зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 10 500,00 грн.
Водночас, у заяві Заявником повідомлено, що в межах відкритого виконавчого провадження № НОМЕР_2, стягнень не було, що в свою чергу відображено в розрахунку заборгованості.
Так, згідно наявного у справі розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ "Коллект Центр" (судове рішення № 296/7914/24) станом на 15.10.2025 року заборгованість становить у сумі 70 163,00 грн, з яких : 56 635,00 грн - заборгованість з основного зобов'язання, що визначено рішенням суду; 10 500,00 грн - заборгованість за витратами на правову допомогу; 3 028,00 грн - заборгованість за судовим збором.
Отже, беручи до уваги викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання сума заборгованості в загальному розмірі 70 163,00 грн, підтверджена описаним вище рішенням суду та наявними у справі доказами, а тому підлягає визнанню.
Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Коллект Центр" в загальній сумі 70 163,00 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Коллект Центр" б/н та б/д (вх. № 01-36/1319/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 70 163,00 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Коллект Центр" б/н та б/д (вх. № 01-36/1319/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/875/25.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 70 163,00 грн (друга черга задоволення); а також 4 844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/875/25.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/875/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "Сенс Банк" - ccd@sensebank.com.ua; представнику АТ "Сенс Банк" Коваленко К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Фінтеч Лаб" - info@fintechlab.org.ua; ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" - FincomEICE@gmail.com, ІНФОРМАЦІЯ_6; ТОВ "Коллект Центр" - info@collect-center.com.ua, представнику ТОВ "Коллект Центр" адвокату Васюті К.С. - ІНФОРМАЦІЯ_5
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.