Рішення від 04.12.2025 по справі 902/1062/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2025 р. Cправа № 902/1062/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури (23100, Вінницька область, місто Жмеринка, вулиця Національна, будинок 6А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача - Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області, 23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 04325495

до відповідача-1 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до відповідача-2 - Приватного підприємства "Зето" 23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 194"А", ідентифікаційний код юридичної особи 31222981

про зобов'язання повернути земельні ділянки

за участю:

прокурора - Кавун О.І., згідно посвідчення

представник позивача - не з'явився

відповідач-1, представник відповідача-2 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 30.07.2025 року надійшла позовна заява № 52-2833вих-25 від 28.07.2025 (вх. № 1127/25 від 30.07.2025) керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 та до Приватного підприємства "Зето" про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Разом із позовною заявою 30.07.2025 до суду від керівника Жмеринської окружної прокуратури надійшла заява № 52-2834вих-25 від 28.07.2025 (вх. № 01-48/31/25 від 30.07.2025) про забезпечення позову.

Ухвалою від 01.08.2025 судом заяву керівника Жмеринської окружної прокуратури № 52-2834вих-25 від 28.07.2025 (вх. № 01-48/31/25 від 30.07.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1062/25 призначено до розгляду у судовому засіданні 11.08.2025 о 10:00.

Згідно вимог частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом 01.08.2025 було здійснено запит щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача - ОСОБА_1 .

08.08.2025 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову № б/н від 11.08.2025 (вх. № 01-34/8322/25 від 08.08.2025).

11.08.2025 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову № б/н від 11.08.2025 (вх. № 01-34/8337/25 від 11.08.2025).

У судовому засіданні 11.08.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду заяви керівника Жмеринської окружної прокуратури № 52-2834вих-25 від 28.07.2025 (вх. № 01-48/31/25 від 30.07.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1062/25 до 10:00 год. 20.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.08.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 15.08.2025 (вх. № 01-34/8564/25 від 15.08.2025).

15.08.2025 до суду від прокурора надійшли пояснення № 15/3-979вих-25 від 14.08.2025 (вх. № 01-34/8568/25 від 15.08.2025).

У відповідь на запити до суду 19.08.2025 року надійшов лист з інформацією про місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою від 20.08.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/1062/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2025 року о 10:00.

20.08.2025 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання № б/н від 19.08.2025 (вх. № 01-34/8740/25 від 20.08.2025) у якому останній повідомив про розірвання між відповідачами договорів суборенди, зазначив, що на його переконання відсутня загроза невиконання чи утруднення виконання рішення, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову просив відмовити, розгляд справи провести за відсутності представника відповідача-2.

Ухвалою від 20.08.2025 судом заяву керівника Жмеринської окружної прокуратури № 52-2834вих-25 від 28.07.2025 (вх. № 01-48/31/25 від 30.07.2025) про забезпечення позову у справі № 902/1062/25 задоволено частково, заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га, 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га, окрім здійснення реєстраційних дій про повернення вказаних земельних ділянок територіальній громаді, заборонено державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії, спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об'єднання спірних земельних ділянок, у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову у справі № 902/1062/25 відмовлено.

17.09.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява № б/н від 17.09.2025 (вх. № 01-34/9937/25 від 17.09.2025) про проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача-2.

Ухвалою від 18.09.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1062/25, призначено справу № 902/1062/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 16.10.2025 року о 14:00 год.

16.10.2025 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява № б/н від 16.10.2025 (вх. № 01-34/11223/25 від 16.10.2025) про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 16.10.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1062/25 по суті до 10:00 06.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

31.10.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 31.10.2025 (вх. № 01-34/11806/25 від 31.10.2025).

05.11.2025 до суду від Вінницької обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення № б/н від 05.11.2025 (вх. № 01-34/12002/25 від 05.11.2025).

У судовому засіданні 06.11.2025 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/1062/25 по суті до 09:30 18.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком судового засідання 18.11.2025 суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1062/25 по суті на 12:00 год. 04.12.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з'явився прокурор. Представник позивача, відповідач-1, представник відповідача-2 не з'явилися, про дату час та місце розгляду заяви повідомлялись ухвалою суду від 19.11.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа та трекінг поштового відправлення.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач, відповідачі у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

За наслідками судового засідання, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення в межах цього судового засідання.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Керівник Жмеринської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_2 та до Приватного підприємства "Зето" про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею145,4313 га.

На обгрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 03.09.2012 № 405 ОСОБА_3 передано в оренду земельні ділянки загальною площею 196,3595 га, з них 145,4313 га ріллі та 34,5687 га пасовищ із земель резервного фонду Клекотинської сільської ради та 16,3595 га пасовищ із земель запасу Мурафської сільської ради для створення фермерського господарства.

На підставі зазначеного розпорядження між Шаргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 30.12.2012 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Клекотинської сільської ради.

Відповідно до пунктів 2, 8 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 180 га в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34 5687 га за межами населеного пункту, з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209. Договір укладено на 25 років.

За умовами пунктів 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди за ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку зареєстровано 06.12.2013.

Прокурор зазначив, що ОСОБА_3 фермерське господарство не створив.

Водночас 07.12.2013 між ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Зето" укладено договір суборенди землі, за умовами якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 180 га, у тому числі: рілля - 145,4313 га, пасовище - 34,5687 га, для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду, яка розташована на території Клекотинської сільської ради за межами населеного пункту з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209.

Договір суборенди укладений строком на 10 років. Надалі, згідно додаткової угоди до договору суборенди земельної ділянки від 12.02.2014 договір укладено на 24 роки 11 місяців.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право суборенди земельної ділянки ПП "Зето" зареєстровано 07.12.2013.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2022 у справі № 152/58/22 задоволено позов ОСОБА_1 (спадкоємиці ОСОБА_3 ) до Мурафської сільської ради Жмеринського району про визнання в порядку спадкування права користування земельною ділянкою. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 (цільове призначення - для ведення фермерського господарства), площею 180 га, що розташована на території Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, орендарем якої був ОСОБА_3 відповідно до договору оренди землі від 30.12.2012, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис про речове право (оренду) № 3729163).

25.04.2022 між Мурафською сільською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2012, якою змінено сторони договору та розмір орендної плати.

Прокурор зазначив, що з огляду на виявлені порушення вимог земельного законодавства, Вінницька обласна прокуратура звернулась до суду з метою захисту інтересів держави та територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 у справі № 902/39/24, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, задоволено позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 та ПП "Зето", третя особа - Жмеринська районна державна адміністрація про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Зобов'язано ОСОБА_1 та ПП "Зето" повернути територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га, в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34,5687 га.

За доводами прокурора, під час вжиття заходів щодо виконання судового рішення з'ясовано, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , рішенням 45 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 1658 від 22.10.2024 надано дозвіл орендареві ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 180 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0209, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка перебуває в неї в користуванні на умовах оренди, відповідно угідь, а саме 34,5687 га - пасовище, 145,4313 га - рілля.

На замовлення ОСОБА_1 у листопаді 2024 року виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Рішенням 46 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 1682 від 28.11.2024 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (загальною площею 180,00 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0209) для ведення фермерського господарства.

У результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 утворено земельні ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 перенесена до архівного шару у зв'язку з її поділом.

За твердженням прокурора, до договору оренди землі від 30.12.2012 та додаткової угоди від 25.04.2022 внесені зміни щодо земельних ділянок, які є об'єктом оренди.

До Державного реєстру прав на нерухоме майно 21.01.2025 внесено відомості про право комунальної власності Мурафської сільської ради Жмеринського району на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га. Також до державного реєстру внесені відомості про реєстрацію речового права оренди на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 та права суборенди за ПП "Зето".

За твердженням прокурора, ОСОБА_3 використав спрощений порядок одержання земельної ділянки в оренду для використання її іншим суб'єктом господарювання (суборендарем ПП "Зето") поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів, тому договори оренди та суборенди земельної ділянки є нікчемними та створені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 земельні ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га, з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га, які є об'єктом оренди підлягають поверненню власнику територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради.

Позивач письмової позиції по суті позову не виклав.

Відповідач-1, відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

03.09.2012 року Шаргородською районною державною адміністрацію винесено розпорядження № 405, за змістом пунктів 1, 2 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу Мурафської та резервного фонду Клекотинської сільських рад загальною площею - 196,3595 га, в тому числі: 145,4313 га ріллі га 34,5687 га пасовищ із земель резервного фонду Клекотинської сільської ради га 16,3595 га пасовищ із земель запасу Мурафської сільської ради для створення фермерського господарства ОСОБА_3 та передано в оренду ОСОБА_3 земельні ділянки загальною площею - 196,3595 га, з них 145,4313 га ріллі та 34,5687 га пасовищ із земель резервного фонду Клекотинської сільської ради та 16,3595 га пасовищ із земель запасу Мурафської сільської ради для створення фермерського господарства (т. 1 а.с. 39-40).

На підставі зазначеного розпорядження 30.12.2012 року між Шаргородською районною державною адміністрацією, як орендодавцем та ОСОБА_3 , як орендарем укладено договір оренди землі згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель запасу та резервного фонду Клекотинської сільської ради (далі - договір оренди) (т. 1 а.с. 41-49).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 180 га в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34,5687 га за межами населеного пункту, кадастровий номер 0525383000:03:002:0209.

За змістом пункту 3 договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції, цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (пункти 15, 16 договору).

За змістом пункту 20 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно пунктів 1, 3 акту прийому - передачі об'єкту оренди від 2013 року (без дати) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 180,0000 га, в тому числі: рілля - 145,4313, пасовища - 34,5687 га із земель запасу та резервного фонду Клекотинської сільської ради, кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 терміном на 25 років. З моменту фактичної передачі та підписання цього акту право користування на об'єкт оренди переходить від орендодавця до орендаря (т. 1 а.с.46).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.12.2013 зареєстровано право оренди ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 (т. 1 а.с. 29-31).

07.12.2013 між ОСОБА_3 як орендарем та Приватним підприємством "Зето" як суборендарем укладено договір суборенди землі, відповідно до пункту 1 якого орендар надає, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, за межами населеного пункту (далі - договір суборенди) (т. 1 а.с. 50-59).

Пунктами 2, 2.1. договору суборенди передбачено, що в суборенду передається земельна ділянка загальною площею 180 га, у тому числі: рілля - 145,4313 га, пасовище - 34,5687 га, для ведення фермерського господарства із земель резервного фонду, яка розташована на території Клекотинської сільської ради за межами населеного пункту. Кадастровий номер земельної ділянки 0525383000:03:002:0209.

Пунктом 6 договору суборенди в редакції додаткової угоди від 12.02.2014 визначено, що договір укладено на 24 роки 11 місяців. Після закінчення строку дії договору суборендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі суборендар повинен не пізніше ніж за дев'яносто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право суборенди земельної ділянки ПП "Зето" зареєстровано 07.12.2013 (т.1. а.с.29-31).

Згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.09.2018 №2-12704/15-18-сг та акту приймання - передачі земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 передано у комунальну власність Мурафської сільської об'єднаної територіальної громади (т.1. а.с.60-64).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності Мурафської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 зареєстровано 08.11.2018 (т.1. а.с.29-31).

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2022 у справі №152/58/22 задоволено позов ОСОБА_1 (спадкоємиці ОСОБА_3 ) до Мурафської сільської ради Жмеринського району про визнання в порядку спадкування права користування земельною ділянкою. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 (цільове призначення - для ведення фермерського господарства) площею 180 га, що розташована на території Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (т.1. а.с.65-71).

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14.02.2022 у справі №152/58/22 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (т.1. а.с.65-71).

29.03.2022 року Мурафською сільською радою ухвалено рішення № 839 про перегляд договору оренди земельної ділянки комунальної власності, за змістом пунктів 1, 2 якого вирішено, зокрема, внести зміни до договору оренди землі від 30.12.2012 року на земельну ділянку площею 180 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0209, виклавши в новій редакції відомості про орендодавця Мурафську сільську раду та орендаря ОСОБА_1 , укласти додаткову угоду до договору оренди землі та провести реєстрацію права (т.1. а.с.72).

25.04.2022 між Мурафською сільською радою та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2012, якою змінено найменування сторін договору та викладено у новій редакції пункт 9 договору щодо порядку внесення і розміру орендної плати (т.1. а.с.73).

Як убачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було створено та зареєстровано фермерське господарство (т.1. а.с.150-153).

Також судом установлено, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/39/24 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Зето" про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га, в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34,5687 га.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 року позов задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_1 та Приватне підприємство "Зето" повернути територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га, в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34,5687 га (т.1. а.с.75-92).

Надалі, рішенням 45 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 1658 від 22.10.2024 надано дозвіл орендареві ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 180 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 сільськогосподарського призначення, яка перебуває в неї в користуванні на умовах оренди, відповідно угідь, а саме 34,5687 га - пасовище, 145,4313 га - рілля (т.1. а.с.93).

- 34,5687 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0423;

- 145,4313 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0424.

За змістом пунктів 2, 3 цього рішення вирішено внести зміни до договору оренди землі від 30.12.2012 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 25.04.2022 року, а саме пункт 2 наведеного договору викласти в редакції: «в оренду передається земельна ділянка загальною площею 180,0000 га в тому числі: рілля - 145, 4313 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0424 за межами с. Клекотина Мурафської сільської ради, пасовище - 34,5687 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0423 за межами с. Клекотина Мурафської сільської ради». Сільському голові укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (т.1. а.с.141).

За даними Державного земельного кадастру кадастровий номер земельної ділянки 0525383000:03:002:0209 скасований у зв'язку з її поділом ( т. 1. а.с. 120, 131).

За твердженням прокурора до договору оренди землі від 30.12.2012 та додаткової угоди від 25.04.2022 внесені зміни щодо земельних ділянок, які є об'єктом оренди. Сторонами даної обставини не спростовано.

Листом від 30.12.2024 року № 06-07-1095 Мурафська сільська рада Жмеринського району повідомила Жмеринську окружну прокуратуру, що заходи щодо забезпечення виконання судового рішення у справі №902/39/24 Мурафською сільською радою не вживалися (т. 2 а.с.19).

Судом установлено, що 01.08.2025 року між ОСОБА_1 та ПП "Зето" укладено угоду про розірвання договору суборенди землі, предметом якої передбачено, що цією угодою розривається договір суборенди землі, укладений між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ПП "Зето" на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0424 та 0525383000:03:002:0423 сільськогосподарського призначення із земель Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (т.1. а.с.230).

Як убачається з витягів від 11.08.2025 року з Державного реєстру речових прав 07.08.2025 року до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення права суборенди ПП "Зето" на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0424 та земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0423 на підставі угоди про розірвання договору суборенди землі від 01.08.2025 року (т.1. а.с.233 зворот-234).

07.08.2025 року ПП "Зето" звернулося до Мурафської сільської ради Жмеринського району із повідомленням про розірвання договору суборенди землі укладеного між ОСОБА_1 та ПП "Зето" на земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 сільськогосподарського призначення із земель Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області та повідомило, що акт приймання передачі земельної ділянки буде підписано між сторонами після збору врожаю, а саме після 25.09.2025 року (т.1. а.с.225 зворот) .

У свою чергу, 08.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Мурафської сільської ради Жмеринського району із заявою про розірвання договору оренди землі укладеного між Мурафською сільською радою та ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 сільськогосподарського призначення із земель Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. У заяві запропоновано підписати акт приймання передачі земельної ділянки після збору врожаю, а саме після 25.09.2025 року (т.1. а.с.224 зворот - 225).

19.09.2025 року Мурафською сільською радою на 56 сесії 8 скликання ухвалено рішення № 2076, зі змісту якого убачається, що розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, рада вирішила відмовити ОСОБА_1 в розірванні договору оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 (т. 2 а.с. 85-86).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 04.12.2025 року речове право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 на підставі договору оренди землі від 30.12.2012 року зареєстровано за ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 105-108).

Докази повернення позивачу - Мурафській сільській раді спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 ОСОБА_1 та ПП "Зето" у матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є матеріально - правова вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 та до Приватного підприємства "Зето" про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі судом встановлено таке.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірних земельних ділянок є Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області.

Мурафська сільська рада має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Однак, за твердженням прокурора зазначеним органом місцевого самоврядування не здійснено захист порушених прав територіальної громади.

Отже, прокурором вірно зазначено, що уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі та належним позивачем є Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов'язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій) необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов'язано саме зі з'ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов'язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом".

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі № 910/14844/21.

Судом враховано, що Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області як власник земельних ділянок має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Зверненню прокурора до суду з позовом у цій справі передувало направлення Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області листа Жмеринської окружної прокуратури від 15.07.2025 № 52- 2710 ВИХ-25 за змістом якого Мурафську сільську раду повідомлено, що ОСОБА_3 , отримавши у користування земельну ділянку, фермерське господарство не створив, а на підставі договору від 07.12.2013 передав ділянку у суборенду ПП "Зето", поінформовано про використання ОСОБА_3 спрощеного порядку одержання земельної ділянки в оренду для використання її іншим суб'єктом господарювання, поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів, зазначено, що на замовлення ОСОБА_1 (спадкоємиці ОСОБА_3 ) виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, у результаті чого утворені земельні ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га. У цьому листі окружною прокуратурою запитано чи зверталась (має намір звернутись) Мурафська сільська рада з позовом до суду про повернення територіальній громаді земельних ділянок з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га для ведення фермерського господарства.

Мурафська сільська рада листом від 18.07.2025 № 06-07-702 повідомила, що сільська рада не має наміру звертатись до суду щодо повернення земельних ділянок з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га для ведення фермерського господарства.

Отже, Мурафською сільською радою Жмеринського району Вінницької області не було самостійно вжито заходів щодо захисту інтересів територіальної громади. Такі дії обгрунтовано оцінені прокурором як бездіяльність компетентного органу.

Листом від 21.07.2025 № 52-2754 ВИХ-25 у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Жмеринська окружна прокуратура повідомила Мурафську сільську раду Жмеринського району Вінницької області про звернення до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_4 та ПП "Зето" про повернення територіальній громаді земельних ділянок з кадастровим номером 0525383000:03:003:0423 площею 34,5687 га та з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18 зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 914/225/18.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.

Оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у цій справі.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин та розгляду спору по суті судом враховано таке.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Згідно вимог частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до положень статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин 2, 3 статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Положення статті 123 ЗК України регулюють загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Водночас, відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема, потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст.5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальний щодо загальної статі 123 ЗК України.

За змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом із тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №911/32/20, від 07.06.2023 у справі №922/3737/19.

Водночас, згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" метою отримання земельної ділянки в оренду із земель комунальної власності є саме створення та ведення фермерського господарства.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Натомість, відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства за спрощеним пільговим порядком поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів мають виключно фізичні особи, які відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" можуть його створити.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки.

Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі (п.6.36-6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19).

За наслідком аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (п.53 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18).

Суд звертає увагу, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі в оренду з конкретною метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі.

У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі N 922/1832/19 зазначено: якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Як уже було зазначено, у провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/39/24 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Зето" про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га, в тому числі: рілля - 145,4313 га та пасовище - 34,5687 га.

Під час розгляду справи № 902/39/24 судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що "будь-які докази створення та реєстрації фермерського господарства після отримання земельної ділянки ОСОБА_3 як орендарем та в подальшому його спадкоємцем ОСОБА_1 , а також безпосереднього використання ними орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства у матеріалах справи відсутні.

Натомість, судами встановлено отримання спірної земельної ділянки в цілях її фактичного використання іншою юридичною особою, оскільки орендарем після реєстрації права оренди на цю ділянку (06.12.2013) на підставі договору суборенди від 07.12.2013 передано її ПП "Зето" (суборендар)".

Враховуючи підстави і порядок отримання ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в оренду, приймаючи до уваги не створення останнім фермерського господарства як обов'язкової умови для надання в оренду такої ділянки поза передбаченою законом процедурою - проведення земельних торгів, а також передачу земельної ділянки в суборенду та відповідно використання землі іншою юридичною особою, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що вказане свідчить про порушення мети з якою надавалася така земельна ділянка поза межами проведення аукціону (безкоштовно) на привілейованих умовах, тобто саме з метою створення та ведення фермерського господарства, а також про відсутність дійсного волевиявлення на ведення фермерського господарства саме тією особою, яка отримувала земельну ділянку.

Під час розгляду справи №902/39/24 суди встановили, що дії ОСОБА_3 щодо отримання земельної ділянки та передачу її в суборенду були фактично спрямовані на отримання іншим суб'єктом, а саме ПП "Зето", такої ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів, що є порушенням принципу добросовісності та істотним порушенням орендарем вимог ст.116, 118, 121, 124, 134 ЗК України, ст.7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" щодо процедури набуття права оренди на спірну земельну ділянку, а також умов укладеного договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані обставини є наслідком незаконності розпорядження Шаргородської районної державної адміністрації №405 від 03.09.2012 "Про затвердження проекту землеустрою та відведення земельних ділянок в оренду із земель запасу Мурафської та резервного фонду Клекотинської сільських рад для створення фермерського господарства".

Господарським судом Вінницької області у рішенні від 28.05.2024 року у справі №902/39/24 зазначено, що "оскільки ОСОБА_3 використав спрощений порядок одержання земельної ділянки в оренду для використання її іншим суб'єктом господарювання (суборендарем ПП "Зето") поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів, тому укладені договори оренди та суборенди земельної ділянки є нікчемними в силу приписів частин першої, другої статті 228 ЦК України".

Враховуючи встановлений факт використання ОСОБА_3 спрощеного порядку одержання земельної ділянки в оренду для використання її іншим суб'єктом господарювання (суборендарем ПП "Зето") поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з судом першої інстанції, що укладений договір оренди земельної ділянки є нікчемним в силу приписів ч.1, 2 ст.228 ЦК України та зазначила, що внаслідок укладення нікчемного договору оренди, який не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ОСОБА_3 як орендар спірної земельної ділянки не набув жодних майнових прав на неї, в тому числі і щодо передачі у користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до приписів частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2024 року у справі № 914/585/22 зазначено, що преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.

Частинами 1, 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Приймаючи до уваги, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 року, встановлено обставину нікчемності договору оренди землі від 30.12.2012 року, укладеного між Шаргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 та встановлено, що внаслідок укладення нікчемного договору оренди, який не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, ОСОБА_3 як орендар спірної земельної ділянки не набув жодних майнових прав на неї, в тому числі і щодо передачі у користування іншій особі (суборенда) вказані обставини не підлягають повторному доказуванню та встановленню.

Разом з тим, під час розгляду справи №902/1062/25 судом установлено, що після набрання рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2024 року законної сили, земельну ділянку відповідачами не було повернуто територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради, натомість вчинені дії щодо поділу спірної земельної ділянки на дві земельні ділянки.

Так, рішенням 45 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 1658 від 22.10.2024 надано дозвіл орендареві ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 180 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0209 сільськогосподарського призначення, яка перебуває в неї в користуванні на умовах оренди, відповідно угідь, а саме 34,5687 га - пасовище, 145,4313 га - рілля (т.1. а.с.93).

- 34,5687 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0423;

- 145,4313 га кадастровий номер 0525383000:03:002:0424.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи, що вищезазначені рішення Мурафської сільської ради регулюють правовідносини сторін, зокрема щодо внесення змін до договору оренди землі, який визнано судом нікчемним, та ухвалені в обхід рішення суду, яке є обов'язковим до виконання, суд дійшов висновку, що такі рішення є незаконними та не можуть породжувати відповідних правових наслідків, а також бути підставою для зміни або набуття відповідних прав та обов'язків.

Судом установлено, що реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га, яку рішенням Господарського суду Вінницької області у справі №902/39/24 суд зобов'язав відповідачів повернути територіальній громаді в особі Мурафської сільської ради, за даними Державного земельного кадастру скасовано у зв'язку з її поділом, внаслідок якого утворено та зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га.

Надаючи оцінку наведеній обставині, судом враховано, що відповідно до статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок серед іншого здійснюється шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок.

Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209, яка була предметом спору у справі № 902/39/24, залишаючись незмінною як частина земної поверхні в розумінні статті 79 ЗК України, припинила існування як об'єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України, оскільки її державна реєстрація скасована із закриттям відповідних розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та із перенесенням відомостей щодо неї до архівного шару державного земельного кадастру.

Утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га - земельні ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га, з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га за загальною площею, конфігурацією, цільовим призначенням та видом угідь відповідають характеристикам припиненої як об'єкта цивільних прав земельної ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 площею 180 га.

Спірні земельні ділянки - це ті самі частини земної поверхні, що й були до поділу, але відомості про них у державному реєстрі є їхньою характеристикою, що виділяє їх як окремі об'єкти речових прав у цивільному обороті.

Судом установлено, що до Державного реєстру прав на нерухоме майно 21.01.2025 внесено відомості про право комунальної власності Мурафської сільської ради Жмеринського району на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га та на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га. Також до державного реєстру внесені відомості про реєстрацію речового права оренди на вказані земельні ділянки за ОСОБА_1 та права суборенди за ПП "Зето" та відповідно права територіальної громади на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209 не поновлені, у зв'язку з її поділом.

Надалі, як убачається із матеріалів справи 01.08.2025 року між ОСОБА_1 та ПП "Зето" укладено угоду про розірвання договору суборенди землі, предметом якої передбачено, що цією угодою розривається договір суборенди землі, укладений між орендарем ОСОБА_1 та суборендарем ПП «Зето» на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0424 та 0525383000:03:002:0423 сільськогосподарського призначення із земель Клекотинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області (т.1. а.с.230).

Відповідно до інформації, що міститься у витягах від 11.08.2025 року з Державного реєстру речових прав 07.08.2025 року до Державного реєстру речових прав внесено запис про припинення права суборенди ПП "Зето" на земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0424 та земельну ділянку кадастровий номер 0525383000:03:002:0423 на підставі угоди про розірвання договору суборенди землі від 01.08.2025 року (т.1. а.с.233 зворот-234).

Станом на день ухвалення рішення у справі, докази повернення Мурафській сільській раді спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0424, 0525383000:03:002:0423 ОСОБА_1 та ПП "Зето" у матеріалах справи відсутні.

Отже, земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:03:002:0423 та 0525383000:03:002:0424, які утворились в результаті поділу ділянки з кадастровим номером 0525383000:03:002:0209, продовжують перебувати у користуванні відповідачів.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах поділ земельної ділянки не є правоутворюючою обставиною, оскільки внесення змін до нікчемного правочину щодо об'єкту оренди не є підставою для виникнення нового правочину з оренди спірного майна.

Однак, наявність зареєстрованого речового права оренди ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки порушує інтереси територіальної громади та перешкоджає їй у розпорядженні цими ділянками.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права, судом враховано таке.

Згідно вимог частин 1-2 статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та пункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, аби убезпечити особу повторно звертатись до суду за захистом своїх прав.

Приписами частини 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями частин 1, 2 статті 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.

Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він мас майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним. Об'єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв'язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення (пункт 96 постанови).

Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об'єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18).

Відтак, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем треба розглядати як таке, що не є пов'язаним з позбавленням власника його володіння цим об'єктом. Тобто зайняття останнього не є заволодінням ним. Такий власник, зберігаючи володіння його майном, може заявити негаторний позов, тобто просити суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні відповідним об'єктом, зокрема шляхом повернення останнього (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 ЗК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі № 545/1431/20, від 11.04.2024 у справі № 545/1103/20 та від 23.10.2024 у справі № 545/1096/20 скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов'язанням повернути земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що в аспекті спірних правовідносин, враховуючи нікчемність договору оренди землі, та як наслідок не набуття ОСОБА_3 як орендарем, а надалі і ОСОБА_2 будь-яких прав на спірні земельні ділянки, у тому числі і щодо передачі у користування іншій особі (суборендарю), відсутність правових підстав для володіння та користування земельними ділянками відповідачами у справі, відсутність доказів повернення територіальній громаді спірних земельних ділянок, вимога про зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки є належним та ефективним способом захисту, який призведе до поновлення прав та інтересів територіальної громади в особі Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі, відповідно до частини 7 статті 145 ГПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно частини 8 статті 145 ГПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду Вінницькою обласною прокуратурою за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 12 112,00 гривень та за подання заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі 1514,00 гривень.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 13 626,00 гривень у рівних частках покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватне підприємство "Зето" (23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 194"А", ідентифікаційний код юридичної особи 31222981) повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області (23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 04325495) земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0423 площею 34,5687 га.

3. Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватне підприємство "Зето" (23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 194"А", ідентифікаційний код юридичної особи 31222981) повернути територіальній громаді в особі Мурафської cільської ради Жмеринського району Вінницької області (23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 04325495) земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:03:002:0424 площею 145,4313 га.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 6 813,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Зето" (23530, Вінницька обл., Жмеринський р-н, село Мурафа, вул. Коцюбинського, будинок 194"А", ідентифікаційний код юридичної особи 31222981) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Монастирська, будинок 33, код ЄДРПОУ: 02909909, Державна казначейська служба України, м. Київ, р/р UA568201720343110002000003988, МФО 820172, отримувач Вінницька обласна прокуратура) 6 813,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

9. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разу відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 грудня 2025 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Жмеринській окружній прокуратурі; zhmerynka@vin.gp.gov.ua;

3, 4, 5 - Вінницькій обласній прокуратурі, позивачу, відповідачу-2, до електронних кабінетів у системі ЄСІТС;

6 - відповідачу-1; 22562, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Берестівка, вул. Садова, буд.1.

Попередній документ

132607665

Наступний документ

132607667

Інформація про рішення:

№ рішення:	132607666
№ справи:	902/1062/25
Дата рішення:	04.12.2025
Дата публікації:	18.12.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Вінницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (27.02.2026)
Дата надходження:	30.07.2025
Предмет позову:	про забезпечення позову

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

11.08.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
20.08.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
18.09.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
16.10.2025 14:00	Господарський суд Вінницької області
06.11.2025 10:00	Господарський суд Вінницької області
18.11.2025 09:30	Господарський суд Вінницької області
04.12.2025 12:00	Господарський суд Вінницької області
04.03.2026 12:00	Господарський суд Вінницької області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШАМШУРІНА М В

відповідач (боржник):

Муравська Таїса Андріївна

Приватне підприємство "Зето"

заявник:

Жмеринська окружна прокуратура

позивач (заявник):

Жмеринська окружна прокуратура

Мурафська сільська рада

представник відповідача:

Залокоцька Вікторія Дживанівна