16 грудня 2025 року м. Харків Справа № 913/543/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№ 13789) про зупинення провадження у справі №913/543/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№2379 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.2025 (прийняте у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Зюбановою Н.М., повне рішення складено 20.10.2025) у справі №913/543/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до відповідача Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області, с. Марківка Старобільського району Луганської області,
про стягнення 81012 грн 06 коп.,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області про стягнення 51019 грн 42 коп. боргу, 3896 грн 35 коп. 3% річних, 15319 грн 31 коп. інфляційних нарахувань та 10776 грн 98 коп. пені за договором постачання природного газу від 03.11.2021 № 11-1030/21-БО-Т.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.10.2025 у справі №913/543/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області про стягнення 81012 грн 06 коп. задоволено частково.
Стягнуто з Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області, селище Марківка Старобільського району Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - 48834 грн 29 коп. боргу, 3729 грн 47 коп. 3% річних, 14663 грн 16 коп. інфляційних нарахувань, 2000 грн 00 коп. пені та 2318 грн 65 коп. судового збору.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Суд вважав доведеним факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у лютому 2022 року та визнав обґрунтованими вимоги щодо поставки газу на суму 48834 грн.
Щодо решти боргу у сумі 2185 грн 13 коп., який складається з вартості газу, поставленого за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у кількості 0,13200 тис.куб.м, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки застосував до спірних правовідносин Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та зазначив, що з 24.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.
Також судом вказано, що подібну правову позицію щодо заборони передачі енергоресурсів на тимчасово окуповану територію висловлено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, в якій, окрім цього, зазначено, що правовий режим на такій території не залежить від ухвалення уповноваженим органом державної влади рішення про визнання такої території як тимчасово окупованої.
Розрахунок позивача щодо 3% річних у сумі 3896 грн 35 коп. (за період з 16.04.2022 по 31.10.2024) та інфляційних нарахувань у сумі 15319 грн. 31 коп. (за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року) суд уточнив з урахуванням часткового задоволення вимог по боргу та ухвалив, що до стягнення на користь позивача підлягають 3729 грн 47 коп. 3% річних та 14663 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань.
Крім того, судом вказано, що позивач застосував відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, передбачену п. 7.2 договору у вигляді пені у загальній сумі 10776 грн. 98 коп. (за період з 16.04.2022 по 15.10.2022), проте за уточненим розрахунком суду ці вимоги складали 10315 грн 41 коп. Також, суд першої інстанції, керуючись критерієм розумності та дотриманням балансу майнових інтересів сторін, дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для реалізації дискреції суду на зменшення пені до 2000 грн 00 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.2025 у справі №913/543/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 185,13 грн основного боргу, 8 776,98 грн пені, 166,88 грн 3% річних, 656,15 грн інфляційних втрат та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; здійснити новий розподіл судових витрат (судового збору) за розгляд справи у суді першої інстанції; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:
- рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 3, 13, 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та з порушенням норм процесуального права;
- за статтями 13 і 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» заборона на переміщення товарів та на здійснення господарської діяльності прямо діє лише щодо територій, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 3. Для територій, визнаних тимчасово окупованими під час воєнного стану (пункт 3 частини першої статті 3), дія цієї заборони може бути встановлена лише за рішенням Кабінету Міністрів України. Станом на лютий 2024 року такого рішення Кабінетом Міністрів України не приймалося;
- на час виникнення спірних правовідносин (лютий 2022 року) діяв Закон №1618-IX згідно якого заборона переміщення товарів, робіт і послуг поширювалася виключно на територію Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, тобто на території, зазначені у пунктах 1- 3 частини першої статті 3 Закону № 1618-IX. Жодної згадки про інші тимчасово окуповані території, зокрема на території Луганської області, у цій редакції Закону не було;
- відповідачем належних та допустимих в розумінні ст.ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України актів про припинення як споживання так і розподілу, та, як наслідок, постачання природного газу на об'єкти відповідача, до матеріалів справи не представлено;
- відповідачем не надано жодного доказу (наказу, розпорядження тощо), що він призупинив свою діяльність або те, що він не користувався майном (обладнанням тощо) за яким відбувалось споживання природного газу у спірний період;
- під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач фактично визнав наявність заборгованості за поставлений природний газ у сумі 51 019,42 грн, а також визнав обґрунтованість нарахованих інфляційних втрат у розмірі 15 319,31 грн, проте, суд першої інстанції безпідставно не надав належної оцінки цьому визнанню, не дослідив зазначені докази та не застосував приписи статті 191 ГПК України;
- судом першої інстанції було неправомірно зменшено суму пені, яка підлягала стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, оскільки матеріали справи взагалі не містять жодного доказу на підтвердження майнового стану відповідача, наявності/відсутності коштів на рахунках,тощо, отже, суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об'єктивно вирішити питання про зменшення пені.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№2379 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 20.10.2025 у справі №913/543/24 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Встановлено відповідачу строк до 10.12.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 10.12.2025 для подання заяв, клопотань, тощо.
27.11.2025 до суду від апелянта надійшли письмові пояснення (вх.№ 13789).
Разом з письмовими поясненнями від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №913/543/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
В обґрунтування клопотання про зупинення апеляційного провадження позивач зазначає наступне. Станом на теперішній час відсутня усталена правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, що виникли у зв'язку з тимчасовою окупацією окремих територій України після 24 лютого 2022 року. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до розгляду якої зупинялося провадження у розглядуваній справі №913/543/24).
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі №913/543/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 виходить з наступного.
Предметом розгляду у справі №913/543/24 є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області про стягнення боргу в загальній сумі 81012 грн 06 коп, з якої: 51019 грн 42 коп. - основний борг; 3896 грн 35 коп. - 3% річних; 15319 грн 31 коп. - інфляційні нарахування; 10776 грн 98 коп. - пеня.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем природного газу за договором № 11-1030/21-БО-Т про постачання природного газу від 03.11.2021. За означеним договором постачання газу здійснюється до Відділу культури, національностей, релігій та туризму Марківської селищної ради Луганської області, юридична адреса якого: 92400, Луганська область, Старобільський район, селище Марківка, вул. Центральна, б. 18.
За змістом позову основну заборгованість у сумі 51019 грн 42 коп. складають у т.ч. вимоги за поставлений відповідачу природний газ у лютому 2022 року (з 01.01.2022 по 28.02.2022 включно).
У відповідності до наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією.
У вказаному переліку значиться Марківська селищна територіальна громада (UA44140050000026566) Луганської області (24.02.2022), на території якої зареєстрований відповідач.
Тобто, період, за який позивач просить стягнути основну заборгованість за поставлений природний газ частково охоплюється періодом перебування території місцезнаходження відповідача в тимчасовій окупації.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.02.2025 провадження у справі № 913/543/24 зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Розгляд справи №908/1162/23 стосувався питання застосування положень статей 13, 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
В Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікована постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
В означеній постанові об'єднана палата вказала наступне:
- у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 №2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої території російською федерацією в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася;
- висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 13-1 Закону з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону;
- з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові, об'єднана палата не вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.11.2025 передав справу №280/5808/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 (до закінчення перегляду якої в суді першої інстанції зупинялося провадження у справі №913/543/24).
Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ч.1, п.6 ч.2 ст.36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
У силу приписів ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Враховуючи вищезазначене, а також предмет та підстави апеляційного оскарження рішення, що переглядається, обставини та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №280/5808/23 для відступу, зокрема, від висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, щодо поширення положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, що були тимчасово окуповані, починаючи з 24.02.2022 та щодо яких відсутнє окреме рішення Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання апелянта та зупинити провадження у справі №№913/543/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього, зокрема, від 19.11.2025 у справі №904/6645/23, від 19.11.2025 у справі №916/3666/22, від 18.11.2025 у справі №916/1946/23 тощо.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вх.№ 13789) про зупинення провадження у справі №913/543/24 задовольнити.
2.Зупинити провадження у справі №913/543/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №280/5808/23.
3.Зобов'язати учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза
Суддя П.В. Тихий