16 грудня 2025 року м. Харків Справа № 917/1302/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
без виклику сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (2119П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 (ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Байдуж Ю.С., дата складання повного рішення 15.09.2025)
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ 42399676; вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645
про стягнення 90 361,85 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про стягнення 90 361,85 грн, що включає в себе 81 974,85 грн основного боргу, 5987,97 грн пені, 586,98 грн 3% річних та 1812,05 грн інфляційних втрат.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору постачання природного газу № 15-7515/24-БО-Т від 15.10.2024.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116):
- 5562,12 грн заборгованості за природний газ поставлений по договору;
- 76 412,73 грн вартості безпідставно отриманого природного газу;
- 412,99 грн пені;
- 40,57 грн 3% річних;
- 122,95 грн інфляційних втрат;
- 2213,02 грн - витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався тим, що:
- Договором погоджено поставку природного газу лише на 6,03 тис. куб. м вартістю 99 819,96 грн., відповідач оплатив поставлений йому природний газ на загальну суму 94 257,84 грн., отже заборгованість за Договором склала 5562,12 грн (99 819,96 грн - 94 257,84), яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача;
- відповідач порушив умови Договору, прострочивши оплату поставленого природного газу в сумі 5562,12 грн. і таке прострочення з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та викладених обґрунтувань становить 87 днів, з 18.02.2025 по 15.05.2025;
- з матеріалів справи вбачається прострочення оплати поставленого природного газу за період жовтень 2024, оскільки така оплата мала бути вчинена відповідачем не пізніше 15.12.2024 (а враховуючи те, що зазначена дата припадає на вихідний день (неділя) - до 16.12.2024), проте була здійснена ним лише 21.12.2024, тобто відповідач прострочив оплату на 4 календарних дні;
- враховуючи те, що відповідач вартість поставленого природного газу, отриманого у жовтні, сплатив з простроченням, а за грудень - сплатив лише частково, з нього підлягає стягненню на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 5562,12 грн;
- нарахування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення оплати поставленого природного газу у жовтні 2024 року позивачем здійснено правильно, в тому числі, позивачем правильно визначено періоди прострочення, а тому в цій частині позовні вимоги задовольняються судом у розрахованому позивачем розмірі, що складає 7,18 грн пені та 0,80 грн 3 % річних;
- розрахунок, наданий позивачем за прострочення відповідачем оплати природного газу у грудні 2024 року, не узгоджується з обставинами, встановленими судом у даній справі, здійснивши самостійно розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що за прострочення оплати заборгованості за Договором в сумі 5562,12 грн з відповідача підлягає стягненню: 405,81 грн - пені, 39,77 - 3 % річних та 122,95 грн - інфляційних втрат;
- обсяг природного газу, використаний відповідачем та внесений в алокацію позивача склав 10.646 тис. куб, тобто на 4,616 тис. куб. м більше, ніж сторони визначили Договором (п. 2.4. Рішення), отже, використання природного газу обсягом 4,616 тис. куб. м відповідачем відбувалося в позадоговірному порядку;
- у зв'язку з тим, що укладення будь-якого іншого договору постачання природного газу у спірний період (грудень 2024 року) судом першої інстанції не встановлено, а в діючий договір сторони зміни не вносили, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не мав правових підстав для використання природного газу понад обсяги, встановлені Договором, а саме в обсязі 4,616 тис. куб. м., а отже, такі спірні правовідносини є кондикційні, а тому спір, який виник з таких правовідносин має вирішуватися відповідно до положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна;
- позивач у позові розраховує заборгованість за природний газ з врахуванням вартості, що визначена Договором (п. 2.2. цього Рішення), проте, суд першої інстанції не погодився з таким розрахунком, оскільки, по-перше, судом не встановлено у даній справі наявність договірних відносин на поставку газу понад обсягом, за який утворилася заборгованість; по-друге, у зв'язку з невідповідністю такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 1213 ЦК України, за якими вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи, разом з тим, відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 14.09.2025 (дата, що передує даті постановлення рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, середньозважена ціна природного газу становить 23 654,40 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3 (https://ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products), що не відповідає ціні, наведеній у рахунку позивача;
- здійснивши розрахунок вартості безпідставно отриманого відповідачем природного газу, судом першої інстанції встановлено, що вартість природного газу в обсязі 4,616 тис. м. куб, яка підлягає відшкодуванню, становить 109 188,71 грн з ПДВ (23 654,40 грн - ціна газу за тис.м3 з ПДВ х 4,616 тис. м куб - обсяг газу), правильність такого розрахунку констатовано Верховним Судом у Постанові від 23 липня 2024 року у справі № 924/738/23, де Верховний Суд переглядав справу у подібних правовідносинах, проте, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за природний газ в сумі 81 974,85 грн, 5562,12 грн з яких є заборгованістю за Договором постачання природного газу, отже, враховуючи принцип диспозитивності, позов слід задовольнити в частині стягнення вартості безпідставно отриманого природного газу на суму 76 412,73 грн;
- з обставин справи не вбачається наявності встановлених строків оплат зобов'язання на суму 76 412,73 грн, оскільки воно виникло без належних правових підстав, в свою чергу, вимогу про сплату боргу позивач на адресу відповідача не направляв, а тому у суду відсутні правові підстави вважати зазначене зобов'язання простроченим, в протилежному випадку - матеріали справи не дозволяють суду встановити період такого прострочення, отже, за наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 5562,12 грн заборгованості за природний газ, поставлений по Договору, 76 412,73 грн вартості безпідставно отриманого природного газу, 412,99 грн пені, 40,57 грн 3% річних, 122,95 грн інфляційних втрат.
Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 5 574,98 грн, 3% річних в сумі 546,41 грн, інфляційних втрат в сумі 1 689,10 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги просить покласти на відповідача по справі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що :
- за періоди поставки жовтень - грудень 2024 Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі;
- протягом дії договору та споживання природного газу відповідач жодного разу не звертався до Постачальника в порядку п.п. 3.5.2-3.5.4 із вмотивованою відмовою від підписання актів та жодних листів щодо незгоди із застосованою при розрахунку вартості спожитого газу, наявною у актах, та/або із зазначеним обсягом спожитого природного газу у актах, до позивача як постачальника за Договором не надходило, крім того, із листами щодо проведення звірки розрахунків/обсягів спожитого газу відповідач також до возивача не звертався і висвітлені у актах обсяги спожитого природного газу відповідають той інформації, яка була отримана від Оператора ГТС як адміністратора інформаційної платформи ;
- розрахунок пені, що підлягає стягненню у цій справі, здійснено у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України (чинний нормативно-правовий акт у момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду першої інстанції), та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
- у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому;
- норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п.93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23)), обов'язок сплатити вартість природного газу в сумі 76 412,73 грн, який було спожито відповідачем поза межами Договору (за висновками господарського суду) виник у останнього відразу після його безпідставного набуття, отже, рішення суду про відмову в стягнення пені в сумі 5 574,98 грн, 3% річних в сумі 546,41 грн, інфляційних втрат в сумі 1 689,10 грн. суперечить нормам статті 1212 та 530 Цивільного Кодексу України та правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (2119П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25.
Вирішено розгляд апеляційної скарги ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (2119П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Встановлено відповідачу строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.
Сторонами, в тому числі і відповідачем, 20.10.2025 через систему «Електронний суд» в електронному кабінеті отримано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2024 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується відповідними довідками, отже останнім днем строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є 04 .11.2024 включно.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним некомерційним підприємством "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ЕІС-код 56XS000198YM6009, був укладений Договір постачання природного газу № 15-7515/24-БО-Т від 15.10.2024 (далі Договір), строком дії в частині поставки газу з жовтня 2024 року до 31.12.2024 (включно) (п. 2.1., 13.1. Договору).
Враховуючи положення пунктів п. 1.1., 1.2., 2.1., 4.1 Договору Договору, його предметом цього Договору є здійснення ня Постачальником Споживачеві природного газу за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ) для використання Споживачем для своїх власних потреб, в кількості 6,03000 тис куб. м, в жовтні, листопаді та грудні 2024 року, за ціною 16 390,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м та з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (163,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м), за що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок з позивачем ().
Відповідно до пункту 4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладення становить 99 819,96 грн з ПДВ.
Також сторони у Договорі встановили такі умови:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору);
- в будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п. 2.4. Договору);
- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору);
- Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору);
- на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2 Договору);
- Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору);
- у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору);
- оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього Договору (п. 5.1 Договору);
- у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).
Згідно з даними наданих позивачем актів приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025 (а.с. 11-12), Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ:
- у жовтні 2024 року в обсязі 0,14700 тис. куб. м вартістю 2433,42 грн;
- у листопаді 2024 року в обсязі 2,54700 тис. куб. м вартістю 42 162,76 грн;
- у грудні 2024 року в обсязі 7,95200 тис. куб. м вартістю 131 636,51 грн.
Всього за вказаними актами поставлено 10.646 тис. куб. м природного газу на суму 176 232,69 грн (включно з тарифом на послуги транспортування природного газу).
Зазначені акти були направлені на електронну адресу відповідача, що підтверджується відповідними скрінами (а. с. 31-32), однак підписані Споживачем не були і мотивованої відмови від їх підписання Споживач Постачальнику не направляв.
На Адвокатський запит представника позивача ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 04.06.2025 № ТОВВИХ-25-8878 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно, які відповідають об'ємам, вказаним у вищезазначених актах приймання-передачі природного газу (а.с. 19-21).
Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, в розмірі 94 257,84 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 01.01.2024 по 26.05.2025.
Не оплаченою залишилася сума заборгованості за поставлений природний газ, який постачався відповідачу у грудні 2024 року.
За розрахунками позивача, станом на момент пред'явлення позову відповідач має заборгованість за поставлений газ у розмірі 81 974,85 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого та спожитого газу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів керується таким.
Відповідно до укладеного між сторонами Договору (пункт 2.1) сторони спору узгодили поставку природного газу обсягом 6,03 тис куб. м на загальну суму, що складає 99 819,96 грн з ПДВ.
Крім того, у пункту 2.2 Договору відповідач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу повністю покривають його потреби у відповідному розрахунковому періоді
Як вже зазначалося, відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Позивач здійснив постачання відповідачу природного газу в об'ємі 10,646 тис. куб. м:
- у жовтні 2024 року в обсязі 0,14700 тис. куб. м;
- у листопаді 2024 року в обсязі 2,54700 тис. куб. м;
- у грудні 2024 року в обсязі 7,95200 тис. куб. м.
Отже, об'єм поставленого позивачем відповідачу природного газу перевищив той об'єм, який сторони погодили у договорі, на 4,616 тис. куб. м ( 10,646 тис. куб. м - 6,03 тис. куб. м).
Водночас, жодні додаткові угоди до Договору щодо коригування обсягів природного газу сторони не укладали, а тому місцевий господарський суд цілком правомірно застосував умови Договору лише до тієї частини заборгованості, яка стосується обумовленого Договором об'єму та вартості природного газу - 6,03 тис. куб. м вартістю 99 819,96 грн.
Як вже зазначалося, відповідач оплатив поставлений йому природний газ на загальну суму 94 257,84 грн., а тому заборгованість за поставлений позивачем по Договору природний газ в узгодженому цим Договором об'ємі склала 5562,12 грн (99 819,96 грн - 94 257,84 грн.).
Враховуючи умови п. 5.1. Договору, розрахунок за природний газ отриманий у грудні 2024 року відповідач мав здійснити, з урахуванням вихідного дня, на який припадає кінцевий день розрахунку, до 17.02.2025, отже, відповідач порушив умови договору, прострочивши оплату поставленого природного газу за Договором в сумі 5562,12 грн.
Як правильно встановив місцевий господарський суд, таке прострочення становить 87 днів: з 18.02.2025 по 15.05.2025.
Також суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем допущено прострочення оплати поставленого природного газу за період жовтень 2024, оплата за який мала бути вчинена відповідачем, з урахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день (неділю) - до 16.12.2024. Проте, оплата була здійснена відповідачем 21.12.2024 (а. с. 33). Отже, відповідач прострочив оплату на 4 календарних дні.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, оскільки відповідач вартість поставленого природного газу (в обумовлених Договором об'ємах), отриманого у жовтні, сплатив з простроченням, а за грудень - сплатив лише частково, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5562,12 грн заборгованості за Договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Відповідно до умов пункту 7.2 Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Також статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення умов договорів відповідачем, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення оплати поставленого природного газу у жовтні 2024 року, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про його арифметичну правильність та нормативну обґрунтованість та про наявність у зв'язку з цим достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 7,18 грн пені та 0,80 грн 3 % річних за вказане прострочення.
Також колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наданий позивачем розрахунок за прострочення відповідачем оплати природного газу у грудні 2024 року не узгоджується із обставинами справи, оскільки здійснений на суму заборгованості, яка виходить за межі обумовленого Договором об'єму газу, що має бути поставлений Постачальником Споживачу.
Перевіривши здійснивши місцевим господарським судом самостійний розрахунок, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за прострочення оплати заборгованості за Договором в сумі 5562,12 грн з відповідача підлягає стягненню: 405,81 грн - пені, 39,77 - 3 % річних та 122,95 грн - інфляційних втрат.
Щодо решти заборгованості за поставлений позивачем відповідачу природний газ в об'ємі 4,616 тис. куб. м, яка виникла в позадоговірному порядку, колегія суддів керується таким.
Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2022 року у справі № 685/1008/20 (провадження № 61-7861св22) зазначив, що принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12).
Як правильно встановив місцевий господарський суд, відповідач не заперечував проти обставини постачання йому позивачем природного газу у заявлених у позовній заяві об'ємах, в тому числі і поставленого понад погоджені Договором об'єми.
До того ж, матеріали справи не містять жодних доказів укладення іншого договору постачання природного газу у спірний період (грудень 2024 року), аніж Договір постачання природного газу № 15-7515/24-БО-Т від 15.10.2024 і сторони у своїх письмових заявах у вказаній справі про інший договір, який би обумовлював регулювання постачання природного газу в зазначений період, не згадували.
Водночас, в діючий Договір сторони зміни або Доповнень щодо коригування об'ємів газу, що постачався відповідачу, не вносили, а тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що використання природного газу понад обсяги, встановлені Договором, а саме: в обсязі 4,616 тис. куб. м. було - здійснено без відповідної правової підстави.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, керуючись принципом «jura novit curia», правомірно кваліфікував такі спірні правовідносини як кондикційні та застосував до них відповідні норми, а саме: положення статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Подібний висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі № 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/6422/21.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 628/1203/19.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року Справа № 911/2593/23).
Також місцевий господарський суд послався на релевантну практику Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, а також у постанові від 20.11.2024 у справі 917/1297/23.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, у вказаних справах предметом спору було стягнення Постачальником заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.
Так, Верховний Суд в даних постановах зазначив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
Так, з огляду на обставини справи, з яких вбачається, що безпідставно набутим майном у даному випадку є природний газ в обсязі 4,616 тис.куб.м, що є речовиною, яка споживається в момент її отримання, зазначене майно не може бути повернуте в натурі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд (у складі колегії суддів, яка входить до Корпоративної палати) у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в якій вирішувалися подібні правовідносини (безпідставного набуття майна - природного газу).
При цьому, погоджуючись з висновками апеляційного суду, Верховний Суд у цій справі (№ 924/738/23) зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
Отже, у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач у позові розраховує заборгованість за природний газ, поставлений понад узгоджений у Договорі об'єму, з врахуванням вартості природного газу, що визначена пунктом 2.2 Договору.
Проте, як правильно зауважив місцевий господарський суд, між сторонами відсутні договірні правовідносини на поставку газу понад обсяг, визначений Договором і здійснений позивачем розрахунок заборгованості за постачання зазначеного об'єму газу не узгоджується із положеннями ч. 2 ст. 1213 ЦК України, за якими вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи.
Місцевий господарський суд цілком правомірно виходив з інформації щодо ціни природного газу станом на 14.09.2025 (дата, що передує даті постановлення рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, згідно з якою середньозважена ціна природного газу становить 23 654,40 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3 (https://ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products), що різниться із ціною, наведеною у Рахунку позивача.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок вартості безпідставно отриманого відповідачем природного газу, колегія суддів вважає його правильним. Так, за даними цього розрахунку вартість природного газу в обсязі 4,616 тис. м. куб, яка підлягає відшкодуванню, становить 109 188,71 грн з ПДВ (23 654,40 грн - ціна газу за тис.м3 з ПДВ х 4,616 тис. м куб - обсяг газу).
Правильність такого розрахунку констатовано Верховним Судом у Постанові від 23 липня 2024 року у справі № 924/738/23, де Верховний Суд переглядав справу у подібних правовідносинах.
Однак, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за природний газ в сумі 81 974,85 грн, 5562,12 грн з яких, як встановлено судом вище, є заборгованістю за Договором постачання природного газу.
Отже, виходячи з принципу диспозитивності, який полягає, зокрема, в розгляді спору судом в межах заявлених позивачем позовних вимог та наведених норми законодавства, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення вартості безпідставно отриманого природного газу на суму 76 412,73 грн.
Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати боргу відповідачем в сумі 76 412,73 грн, колегія суддів керується таким.
Як вже зазначалося, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Поставка позивачем та використання відповідачем природного газу понад обсяги, встановлені Договором, а саме в обсязі 4,616 тис. куб. м., було здійснено без відповідного договору, тобто без відповідної правової підстави, про що вже було зазначено вище.
Отже, відсутні підстави для застосування до відповідача, який прострочив оплату поставленого поза Договором газу, пені, яка передбачена пунктом 7.2 Договору.
Також жодна норма законодавства не передбачає стягнення пені в певному розмірі у кондиційних правовідносинах при постачанні природного газу понад обумовлені договором об'єми.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, в тому числі в частині відмови у стягненні з відповідача 5574,98 грн пені., нарахованої на заборгованість з постачання природного газу в обсязі 4,616 тис. куб. м. понад встановлені договором об'єми.
Разом з цим, позивачем не наведено обґрунтованих доводів, які б спростовували обставину того, що постачання газу в об'ємі 4,616 тис. куб. м. відбулося в позадоговірному порядку.
Позивач в апеляційній скарзі в зазначеному аспекті посилається на те, що відповідач не висловлював незгоди щодо постачання йому природного газу понад встановлені договором об'єми і не направляв позивачеві вмотивованої відмови від підписання актів, які містили дані також і про постачання газу понад встановлені договором об'єми. Водночас позивач вказує, що у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому та підкреслює, що аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у справі №314/3995/15 від 25.06.2018 року та у справі № 752/18477/15-ц від 11.07.2018 року.
Однак обставина невисловлення відповідачем обґрунтованої відмови від підписання актів в розрізі постачання газу понад встановлені договором об'єми жодним чином не свідчить про внесення сторонами до договору змін або доповнень, які б коригували постачання природного газу за Договором, а значить - не спростовує позадоговірний характер постачання відповідачу газу в об'ємі 4,616 тис. куб. м.
Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача пені в розмірі 5574,98 грн пені, нарахованої на заборгованість з постачання природного газу в обсязі 4,616 тис. куб. м. понад встановлені Договором об'єми.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Водночас, як зазначено в пункті 91 постанови Велика Палата Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12- 45гс23) (пункт 91 постанови) зробила правовий висновок, що норма частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України регулює відносини, коли у боржника існує обов'язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов'язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов'язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.
Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23)).
Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов'язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується (п.93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23)).
Отже, апелянт правомірно зазначає, що обов'язок сплатити вартість природного газу в сумі 76 412,73 грн, який було спожито відповідачем поза межами Договору, виникає у останнього відразу після його безпідставного набуття, а не з моменту пред'явлення до нього відповідної вимоги.
Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки з обставин справи не вбачається наявності встановлених строків оплати зобов'язання на суму 76 412,73 грн і вимогу про сплату боргу позивач на адресу відповідача в порядку частини 2 статті 530 ЦК України не направляв, то відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та 3%, нарахованих позивачем на вказану заборгованість.
Отже, місцевий господарський суд безпідставно недостягнув з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 546,41 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 689,10 грн., а тому рішення в зазначеній частині необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зазначеної частини позову.
В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін як законне та обґрунтоване
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (2119 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 546,41 грн і інфляційних втрат в розмірі 1 689,10 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116) 3% річних в розмірі 546,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 689,10 грн.
В решті рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2025 у справі № 917/1302/25 залишити без змін.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116) 2272,93 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1040,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 16.12.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко