11 грудня 2025 року м. Харків Справа №917/819/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Пихтіна Ю.А. (адвокат), свідоцтво серія ПТ №2115 від 11.04.2018 року, довіреність №29-14/48 від 02.01.2025 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни (вх.№1760П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», вул. Польська, 2 а, м.Полтава, 36008,
до фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни, АДРЕСА_1 ,
про стягнення 76380,94 грн заборгованості,-
18.04.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до відповідача фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни про стягнення заборгованості за індивідуальним договором №5265 від 01.11.2022 року про надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 76380,94 грн, з яких: 65643,91 грн - основна заборгованість, 171,71 грн - пеня, 2349,78 грн - 3% річних, 8215,54 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25 (повний текст складено 21.07.2025 року, суддя Тимощенко О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Польська, 2А, код ЄДРПОУ 03338030, НОМЕР_2 Укргазбанк МФО 320478) 65643,91 грн основного боргу; 171,37 грн пені; 2348,19 грн 3% річних, 8215,54 грн інфляційних втрат та 2422,33 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- здійснити розподіл судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- судом першої інстанції прийнято рішення за недоведеності обставин використання відповідачем відповідного приміщення для підприємницької діяльності, які суд першої інстанції визнав встановленим. Так, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця Корень О.О., згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є АДРЕСА_2 , тобто інша адреса, ніж та щодо якої позивач пред'явив позовні вимоги до позивача про стягнення заборгованості;
- зроблено помилковий висновок про відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення і визнано відповідне приміщення опалювальним. Так, матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2017 року між ФОП Корень О.О. та Кременчуцькою філією ПАТ «Полтаваобленерго» було укладено договір про постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідачем отримано від Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» Технічні умови на реконструкцію системи опалення від 30.05.2017 року №13-13-07-1/153 на об'єкт - реконструкція системи опалення нежитлового приміщення по вул. Лейтенанта Покладова), відповідно до яких відповідачу необхідно було розробити проєкт відокремленої системи опалення нежитлового приміщення, який відповідно до п. 8 підлягав погодженню з Кременчуцькою філією ПАТ «Полтаваобленерго», Кременчуцькою філією ДП «Полтавастандартметрологія» та з балансоутримувачем будинку. На виконання яких було розроблено робочий проєкт реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 в м. Кременчуці, який був належним чином затверджений. Теплопостачальником було проведено відповідні дії, які оформлено належним чином - актом про пломбування від 11.09.2017 року, відповідно до якого на інших частинах тепловикористовуючої установки запломбовано запірну арматуру. При цьому до моменту пломбування покази лічильника теплової енергії становили 0.00. Вказані покази відповідного лічильника у розмірі 0,00 Гкал, підтверджуються також самим позивачем у позовній заяві;
- вчинено помилковий висновок про відсутність доказів прийняття на комерційний облік засобу вимірювальної техніки, встановленого в 2017 році, а також доказів його опломбування. Згідно з актом прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії №2410 від 12.09.2017 року, 11.09.2017 року було прийнято вузол обліку за адресою: вул. Лейтенанта Покладова, 6/24, м. Кременчук, Полтавська область. Факт встановлення та прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії відповідача, за адресою: вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 в м.Кременчук, його відповідності технічним вимогам, наявність необхідної технічної документації, а також дозвіл експлуатації з боку Кременчуцька філія ПАТ «Полтаваобленерго» (попередній надавач послуг) - підтверджується матеріалами справи, а також підтверджується та обставина, що будь-яких зауважень щодо приладу обліку не було;
- судом першої інстанції було проігноровано, що в даному випадку споживання теплової енергії є побутовим, позивачем не надано доказів зворотного, тому саме на позивача було покладено обов'язок здійснення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, оплата якої мала здійснюватись за рахунок відповідача. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином повідомляв відповідачу про необхідність проведення періодичної повірки лічильника;
- розрахунок заборгованості виконаний позивачем є невірним, адже при його здійсненні позивач мав враховувати покази відповідного лічильника, однак такі покази враховані не були, а суд першої інстанції передчасно дійшов до висновків, що показники відповідного лічильника правомірно не були враховані позивачем. У своїй сукупності вказане свідчить про відсутність підстав для стягнення як суми боргу так і 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено учасникам справи строк протягом якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. При цьому, судом роз'яснено про можливість надання та звернення до суду засобами електронного зв'язку і порядок такого звернення. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалено витребувати у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/819/25.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена сторонам у справі через підсистему електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 21.08.2025 року.
29.08.2025 року матеріали справи №917/819/25 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10356 від 01.09.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Склярук О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2025 року призначено справу №922/819/25 за апеляційною скаргою відповідача - фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року до розгляду в судове засідання на 27.11.2025 року.
Вказана ухвала була направлена сторонам у справі через підсистему електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 20.11.2025 року.
У судовому засіданні 27.11.2025 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві. Представник відповідача або відповідач особисто у судове засідання не з'явилися, про час та місце повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
З метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи нез'явлення в судове засідання відповідача, приймаючи до уваги неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, колегією суддів оголошено перерву у розгляді справи до 11.12.2025 року про що винесено відповідну ухвалу.
10.11.2025 року від відповідача надійшла заява (вх.№14259), в якій зазначає, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі і просить її задовольнити. При цьому вважає за необхідне проведення судового засідання здійснювати без участі відповідача та її представника.
До початку судового засідання 11.12.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№14305), в якому просить відкласти судове засідання по справі №917/819/25 призначене на 11.12.2025 року на іншу дату та час, з урахуванням обставин щодо неможливості участі Браташ Ю.П. у судових засіданнях у проміжок часу з 9:30 год. до 12:30 год.
Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:
1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
2) згідно ухвал суду у даній справі, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов'язковою;
3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Так, відповідач, ініціюючи апеляційне провадження виклав у апеляційній скарзі свої доводи. Позиція учасників даного судового процесу викладена у письмових документах, що наявні в матеріалах справи. Сторонами не подано нових доказів чи доводів;
4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;
5) вбачається непослідовна поведінка відповідача, яка полягає в тому, що 27.11.2025 року від представника відповідача надійшла заява, в якій повідомлено, що адвокат Браташ Ю.П. не приймає участь у розгляді даної апеляційної скарги у зв'язку із повідомленою клієнтом Корень О.О. інформацією про те, що її захист буде здійснювати інший представник. У подальшому, 10.12.2025 року надано заяву про необхідність проведення судового засідання без участі відповідача та її представника, а перед судовим засіданням представником Браташ Ю.П. надано клопотання про відкладення;
5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк. При цьому, строк розгляду апеляційної скарги є таким, що добігає кінця.
Таким чином, з огляду на наведене та на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнає за можливе розглянути справу №917/819/25 за відсутністю його представника.
У судовому засіданні 11.12.2025 року представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Свідоцтвом НВО 380419 (зареєстровано в реєстрі за №308) та свідоцтвом НВО 380420 (зареєстровано в реєстрі за №310) від 13.02.2017 року посвідчено, що Корень Оксані Олександрівні (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві власності майно - приміщення вбудованого офісу, загальна площа 49,3 кв.м, що знаходиться у багатоквартирному будинку за адресою: вул. Покладова Лейтинанта, 6/24 м. Кремнечук, Полтавська область. Це також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна.
Отже, вказане нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового багатоквартирного будинку.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Корень Оксана Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець (06.03.2008 року - дата проведення державної реєстрації).
Позивач стверджує, що спірне нежитлове приміщення використовується відповідачем для здійснення господарської діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси та має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку №6/24 по вул. Лейтенанта Покладова, який не оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ).
01.03.2017 року між фізичною особою-підприємцем Корень О.О. (далі - відповідач, споживач) та Кременчуцькою філією ПАТ «Полтаваобленерго» було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2410 (з додатками №1, 2, 3, 4, 4-4, 7).
Відповідачем було отримано від Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» технічні умови на реконструкцію системи опалення (вих. № 13-13-07-1/153 від 30.05.2017 року) на об'єкт - реконструкція системи опалення нежитлового приміщення по вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 (замовник - Корень О.О.).
На виконання отриманих технічних умов розроблено робочий проект реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 в м.Кременчуці , який належним чином затверджений.
Відповідно до акту допуску тепловикористовувальної установки від 11.09.2017 року на об'єкті споживача ФОП Корінь О. О., що знаходиться за адресою - вул. Лейтенанта Покладова, 6/24, м. Кременчук, було здійснено автономне підключення (після електричного вузла ж/будинку), тип лічильника теплової енергії - Multikal 302, лічильник ГВП - відсутній. На підставі результатів технічного огляду та оформленої технічної документації було надано дозвіл на експлуатацію тепловикористовувальної установки з 11.09.2017 року (підписано представником підрядної організації, представником інспекції Кременчуцької філії ВАТ «Полтаваобленерго» та начальником інспекції Кременчуцької філії ВАТ «Полтаваобленерго».
Згідно з актом про пломбування від 11.09.2017 року (а.с. 229) на частинах тепловикористовуючої установки - запірній арматурі опалення та фланцевому з'єднанні (шайба) було встановлено пломби ПАТ «Полтаваобленерно» (відповідно серія №434 (2 шт. та 1 шт.). Також відповідно до вказаного акту покази теплового лічильника Multikal 302 становили 0,00. Вказана інформація позивачем визнається.
Відповідно до акту прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії, затвердженого 12.09.2017 року, представниками енергопогстачальної організації (Кременчуцької філії ВАТ «Полтаваобленерго»), науково-метрологічного центру (начальник сектору ВЕТТВ Кременчуцької філії ДП «Полтавастандартметрологія») у присутності споживача Корень О.О. було прийнято вузол обліку за адресою - вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 в м. Кременчуці (ФОП Корень О.О.). Згідно з вказаного акту було зроблено технічний огляд вузла обліку теплової енергії, у результаті чого встановлено, що прилад обліку споживання теплової енергії встановлено згідно проекту, держповірка від 17.06.2017 року, технічна документація в наявності, зауважень немає. З 11.09.2017 року енергопостачальна організація дозволила експлуатацію приладів обліку теплової енергії. Покази приладу обліку на день приймання - кількість тепла - 0,00 Гдж, Теплолічильник - Multikal 302.
У квітні 2019 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області створено ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ», яке розпочало з 25.04.2019 року надавати послуги з постачання теплової енергії мешканцям лівобережжя м. Кременчука.
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - позивач, виконавець) визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерел Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідальних обов'язків згідно з законодавством.
ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м.Кременчуці.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №739 від 06.06.2017 року.
01.10.2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України №1022 та №1023 від 08.09.2021 року, якими затверджено типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та про надання послуг з постачання гарячої води.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
На офіційному веб-сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», за посиланням: http://te.pl.ua позивач опублікував індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року та порядок його укладення.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Відповідно до акту про пуск теплоносія від 07.11.2022 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2022/2023 подано теплоносій до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вулиця Лейтенанта Покладова, б. 6/24, в т.ч. нежитлового приміщення, яке належить відповідачу на праві власності. Відповідно до акту перевірки системи теплопостачання від 31.03.2023 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2022/2023 припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 31.03.2023 року.
Відповідно до акту підключення до системи теплопостачання від 01.11.2023 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2023/2024 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вулиця Лейтенанта Покладова, б. 6/24, в т.ч. нежитлового приміщення, яке належить відповідачу на праві власності. Відповідно до акту перевірки системи теплопостачання від 28.03.2024 року, у зв'язку із закінченням опалювального періоду 2023/2024 припинено подачу теплоносія до вказаного житлового будинку 28.03.2024 року.
Відповідно до акту підключення до системи теплопостачання від 06.11.2024 року, у зв'язку із початком опалювального періоду 2024/2025 теплоносій подано до житлового будинку за адресою: м. Кременчук, вулиця Лейтенанта Покладова, б. 6/24, в т.ч. нежитлового приміщення, яке належить відповідачу на праві власності 06.11.2024 року.
Станом на 01.11.2022 року (початок спірного періоду) співвласники багатоквартирного будинку за адресою: м. Кременчук, вулиця Лейтенанта Покладова, б. 6/24 не повідомили ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про прийняття рішення щодо вибору моделі договірних відносин і не уклали з підприємством відповідні договори на послугу з постачання теплової енергії та послугу з постачання гарячої води.
Виходячи з викладеного, взаємовідносини між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Кременчук, вулиця Лейтенанта Покладова, б. 6/24, в тому числі і з ФОП Корень О.О., як власником нежитлового приміщення за зазначеною адресою, з 01.11.2022 року врегульовано індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання і опубліковані на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Отже, відповідач є суб'єктом користування послугою постачання теплової енергії (споживачем), яка надається ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Індивідуальному договору присвоєно №5265 від 01.11.2022 року.
За умовами п.1 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 індивідуального договору він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 індивідуального договору).
Пунктом 5 індивідуального договору визначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно пункту 11 індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.
У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12 індивідуального договору).
Відповідно до умов п. 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 (Офіційний вісник України, 2019, №71, ст.2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya- potreb-nshih-spozhivachv/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb-nshih-spozhivachv/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 індивідуального договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32 індивідуального договору).
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 індивідуального договору).
Пунктами 51, 52, 54, 55 індивідуального договору врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
У разі відключення приміщення споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку цей договір не припиняє своєї дії.
Протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені рішеннями Полтавської обласної ради:
- №477 від 30.09.2022 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго»;
- №669 від 28.07.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- №687 від 26.09.2023 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго»;
- №854 від 30.08.2024 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, що надаються ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua/ та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl.ua/ в розділі «Тарифи» далі «Тарифи для потреб інших споживачів» (за посиланням http://te.pl.ua/tarifi/tarifi-dlya-potreb- nshih-spozhivachv/).
Як вказав позивач у позові та встановив суд першої інстанції, нежитлове приміщення фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни має підключення до внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку 6/24 по вулиці Лейтенанта Покладова, який не оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ); та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року оснащене індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії.
Позивач стверджує, що починаючи з січня 2023 року індивідуальний розподільний прилад обліку теплової енерегії відповідача некомерційний (закінчився термін повірки).
За таких обставин, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії розраховано позивачем із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315 (зі змінами в редакції наказу Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 року №358) (далі - Методика 315). На підставі вказаної Методики ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» з 01.11.2022 року проводить розрахунок обсягів наданих комунальних послуг на виконання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року №830, в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 року №1022.
Так, загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії на опалення визначається розрахунковим методом у кожному розрахунковому періоді і розподіляється між усіма споживачами (власниками житлових, нежитлових приміщень, приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом) у відповідності до Методики.
З 01.11.2022 року, відповідно до п. 2 розділу II Методики, загальний обсяг, спожитої у будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на:
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.) (визначається спрощено та складає 25% від загального обсягу, спожитої будинком, теплової енергії, згідно п. 8, розділу IV Методики, (ст. 7) та розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (Sзбл.буд.) (ст. 4), (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень (ст. 3), згідно п. 12, розділу IV Методики;
- обсяг спожитої теплової енергії на забезпечення безпосередньо опалення житлових та нежитлових приміщень (Qприм) визначається як різниця загального обсягу, спожитої у будинку, теплової енергії (Qоп.буд) та обсягу теплової енергії донарахованої до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень (Qдон.пр), обсягу спожитої теплової енергії приміщень з транзитними мережами внутрішньобудинкової системи опалення (Qвідкл) та обсягу теплової енергії, спожитої на забезпечення загальнобудинкових потреб (Qоп.збп.), (ст. 11 = ст. 6 - ст 8 - ст.10 -ст. 7); розподіляється на площі житлових/нежитлових приміщень, підключених до ЦСО (ст. 5), пропорційно до площі кожного приміщення.
Також відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води). Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 20,20 грн/міс (з ПДВ).
За період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року позивачем у справі складено акти приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 65643,91 грн та виставлено рахунки на оплату на ту ж саму суму.
Протягом періоду з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року на адресу відповідача направлялися рахунки на оплату.
Предметом спору у цій справі є вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року, а також вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги заявлені до фізичної особи-підприємця Корень О. О. як до власника приміщення вбудованого офісу, до якого позивач поставляв теплову енергію та як до споживача послуг з постачання теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року, що є публічним договором приєднання.
Матеріалами справи підтверджується, що Корень О. О. у спірний період заборгованості була зареєстрована як суб'єкт господарювання (дата державної реєстрації - 06.03.2002 року). Відтак, заявлений розмір заборгованості охоплюється періодом реєстрації відповідача як ФОП.
З моменту державної реєстрації ФОП фізична особа фактично перебуває у двох правових статусах - як фізична особа, та як ФОП.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, власником приміщення вбудованого офісу за адресою вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 у м. Кременчуці , значиться фізична особа.
Відповідно до вимог чинного законодавства суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. Чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності, як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця (постанова Верховного Суду від 28.11.2024 року у справі №904/844/24).
При укладенні договору №2410 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2017 року, на який відповідач посилається, Корень О.О. вказана як фізична особа-підприємець, у всіх рахунки на оплату та в актах приймання-передачі наданих послуг за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №5265 від 01.11.2022 року зазначається, що споживачем є фізична особа-підприємець.
У свідоцтвах НВО 380419 (зареєстровано в реєстрі за №308), НВО 380420 (зареєстровано в реєстрі за №310) від 13.02.2017 року, витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об'єкта нерухомого майна зазначено, що Корень О.О. є власником приміщення вбудованого офісу, який не являється об'єктом житлової нерухомості.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до посилань апелянта, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП місцем реєстрації його як фізичної особи-підприємця є АДРЕСА_2 , а не вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 у м. Кременчуці . Оскільки відповідна обставина не свідчить про те, що спірне приміщення не використовується для ведення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.02.2025 року Корень О.О. (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець з 06.03.2022 року; види діяльності: надання послуг перукарням та салонам краси (основний), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи №916/1261/18 та №916/385/19 дійшла висновку про те, що спір, що виникає з приводу майна, яке належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності, є господарським.
Для встановлення факту користування відповідачем спірного нежитловим приміщенням, яке належить йому на праві власності з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 року у справі №686/19389/17.
Позивач стверджує, що нежитлове приміщення за адресою вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 у м. Кременчуці ФОП Корень О.О. використовує під час здійснення підприємницької діяльності, тому у правовідносинах стосовно обслуговування цього приміщення відповідач виступає в якості фізичної особи-підприємця.
Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи срніншотами веб-сторінок, де відображено, що в будинку №6/24 по вул. Лейтенанта Покладова у м. Кременчуці знаходиться Студія-школа нігтьового дизайну Оксани Корень.
Твердження апелянта щодо недоведення здійснення відповідачем підприємницької діяльності за відповідною адресою є необгрунтованими та повністю спростовуються наданим до відзиву на позов договором №2410 про постачання теплової енергії від 01.03.2017 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Полтаваобленерго» та фізичною особою-підприємцем Корень Оксаною Олександрівною, яка діє на підставі свідоцтва, за адресою нежитлового приміщення по вул. Покладова Лейтенанта, 6/24, зазначену у додатку №1, додатку №2 та додатку №4-4 до цього договору.
Таким чином, використання відповідачем приміщення вбудованого офісу за адресою вул. Лейтенанта Покладова, б. 6/24 у м. Кременчуці для здійснення підприємницької діяльності є доведеним, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є належними та допустимими. Доказів на спростування вищевикладених обставин відповідач не надав.
Отже, з огляду на належний суб'єктний склад сторін в судовому процесі та відсутність доказів використання відповідачем належного останній нерухомого майна не у підприємницьких цілях, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у цій справі відноситься до категорій спорів, визначених ст. 20 ГПК України та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Взаємовідносини між сторонами спору у даній справі регулюються індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2022 року №5265, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 09.11.2017 року №2189 «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до статей 5, 12 цього Закону, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема - послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).
Враховуючи факт опублікування позивачем тексту договору на власному офіційному веб-сайті, то можна стверджувати, що позивач зробив офіційну пропозицію про укладення індивідуального договору.
У свою чергу, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 індивідуального договору).
Таке ж положення містить п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022).
Отже, належними обставинами на підтвердження укладення відповідного договору мають бути будь-які з перелічених дій: підписана споживачем (боржником) заява-приєднання, сплата рахунку за надані послуги чи факт отримання послуги.
З огляду на відсутність в матеріалах даної справи будь-яких доказів, що підтверджують подання відповідачем заяви-приєднання чи сплату рахунків за надані послуги, та, водночас, враховуючи обставини справи, які підтверджені, зокрема: рішеннями міського голови Кременчуцької міської ради «Про початок опалювального сезону 2022-2023», «Про початок опалювального сезону 2023-2024» та «Про початок опалювального сезону 2024-2025» (які є загальнодоступними та наявні в Інтернеті); актами підключення житлового будинку по вулиці Лейтенанта Покладова 6/24 у м. Кременчуці до системи постачання теплоенергії у 2022-2025 роках, якими зафіксований факт подачі та припинення подачі теплоносія позивачем до житлового будинку по вул. Лейтенанта Покладова 6/24, в якому знаходиться нежитлове приміщення - приміщення вбудованого офісу ФОП Корень О. О.; актами перевірки системи теплопостачання про початок та закінчення опалювальних періодів у спірному періоді, суд приходить до висновку, що факт приєднання відповідачем до індивідуального договору підтверджується фактом отримання ним послуги від позивача, що свідчить про укладення між сторонами спору індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
За таких обставин, відсутність письмового договору між сторонами не є підставою для не оплати заборгованості за реально спожиту відповідачем теплову енергію. Тому заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на те, що ФОП Корень О.О. не укладала договору на постачання теплової енергії від 01.11.2022 року з позивачем та не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волю відповідача до отримання відповідної комунальної послуги від позивача, визнаються необґрунтованими.
Як зазначалось вище, обсяг наданих відповідачу послуг з постачання теплової енергії підлягає нарахуванню із застосуванням Методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі, комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року №315.
На підтвердження обґрунтованості вартості послуг позивачем надано інформацію щодо обсягів теплової енергії, відпущеної на потреби опалення приміщення ФОП Корень О.О. за адресою вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 за період 11/2022-01/2025, інформацію про розмір опалювальних площ, детальні розрахунки відповідно до площі спірного приміщення, а саме, по нежитловому приміщенню за адресою: вул. Лейтенанта Покладова, м. Кременчук, нарахування проводилося за обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи; за обсяги теплової енергії, спожитої на потреби безпосередньо опалення приміщення відповідача за період з 01.11.2022 року по 31.12.2024 року на підставі Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 року №315 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій №358 від 28.12.2021 року).
Згідно пояснень позивача щодо обсягів теплової енергії на потреби опалення, нежитлове приміщення ФОП Корень О.О. має підключення від внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку №6/24 по вулиці Лейтенанта Покладова, який не оснащено вузлом комерційного обліку теплової енергії (ВКО/ТЕ). Також багатоквартирний будинок №6/24 по вул. Лейтенанта Покладова має внутрішньоквартальне підключення до тепломереж за схемою «з ЦТП», тому позивачем застосовано тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів).
Вартість послуги з постачання гарячої води та умовно-змінна частина тарифу на теплову енергію, наданих з жовтня 2023 року, визначена з урахуванням особливостей з нарахуванням плати за природний газ у зв'язку з щомісячною зміною ціни природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії для категорії «інші споживачі», передбачених постановою КМУ №1209 від 10.11.2021 року.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 01.12.2021 року щомісяця проводиться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води).
Розмір плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії у розрахунку на одного абонента (з урахування витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку) становить 20,20 грн/міс (з ПДВ).
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідач стверджує, що теплопостачальником (станом на 2017 рік) - Кременчуцькою філією ПАТ «Полтаваобленерго» було проведено відповідні дії по відключенню спірного приміщення від існуючої системи теплопостачання - запломбовано запірну арматуру.
У 2017 році порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила №630).
Відповідно до пункту 24 Правил №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил №630).
Згідно з пунктом 26 Правил №630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядок відключення окремих житлових приміщень будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року №4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.12.2005 року за №1478/11758.
Відповідно до вищевказаного Порядку №4, дозвіл для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення надавала міжвідомча комісія, яка створювалась рішенням органу місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
З метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій у житловому фонді та зупинення практики хаотичних відключень приміщень будинків до вищевказаного Порядку №4 були внесені зміни і доповнення, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169, а саме, з грудня 2007 року дозволяється відключення від мереж централізованого опалення лише окремих будинків в цілому.
Відповідно наявного в матеріалах справи копії акту про пломбування від 11.09.2017 року на частинах тепловикористовуючої установки - запірній арматурі опалення та фланцевому з'єднанні (шайба) було встановлено пломби ПАТ «Полтаваобленерно» (відповідно серія №434 (2 шт. та 1 шт.). Також відповідно до вказаного акту покази теплового лічильника Multikal 302 становили 0,00.
Апелянт посилаючись на вказаний акт, подає його одночасно як доказ факту відключення від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, і як доказ факту встановлення та прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії за адресою відповідача по вул. Лейтенанта Покладова, 6/24 у м.Кременчуці, що одночасно є несумісним.
Акт про пломбування від 11.09.2017 року підтверджує лише, що на частинах тепловикористовуючої установки - запірній арматурі опалення та фланцевому з'єднанні (шайба) теплового лічильника Multikal 302 було встановлено пломби ПАТ «Полтаваобленерно» (відповідно серія № 434 (2 шт. та 1 шт.), які унеможливлюють несанкціоноване втручання в роботу лічильника, про що свідчить і застереження в акті у вигляді примітки від самовільного зриву чи пошкодження пломб.
Надалі актом прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії від 12.09.2017 року, вже опломбований прилад обліку Multikal 302, встановлений у нежитловому приміщенні відповідача за вказаною адресою, було прийнято на комерційний облік.
Таким чином, наданий представником відповідача до суду першої інстанції Робочий проект реконструкції системи опалення нежитлового приміщення по вул. Лейтенанта Покладова, 6/24, підтверджує лише реконструкцію системи опалення в 2017 році з метою встановлення в нежитловому приміщенні відповідача приладу обліку теплової енергії, при якій надання послуги з постачання теплової енергії не припиняється, оскільки відключення нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не здійснювалося.
Фактично, поданий позивачем акт про пломбування від 11.09.2017 року, не є належним доказом відключення спірного нежитлового приміщення від системи теплопостачання.
Відповідно до вимог Порядку №169 так само як і Правил №630 належним доказом відключення/відокремлення приміщень споживача від системи централізованого опалення та постачання гарячої води є, зокрема, акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води встановленої форми. Разом з тим, такий акт наразі в матеріалах справи відсутній, як і відсутні відомості, що такі дії вчинялись.
Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, то приміщення вважається опалювальним.
Відповідач заперечуючи проти вимог позивача вказував, що нарахований позивачем розмір заборгованості у розмірі 65643,91 грн за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року, є необґрунтованим, здійсненим всупереч норм Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244.
Посилаючись на абз. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», відповідач стверджує, що періодична повірка засобів вимірювальної техніки вузлів розподільного обліку здійснюється згідно з міжповірочним інтервалом, зазначеним у технічному паспорті на цей засіб, але не менш як один раз на шість років для засобів механічного типу та не менш як один раз на дев'ять років для засобів інших типів. Згідно акту прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії від 12.09.2017 року відповідна повірка лічильника була здійснена 17.06.2017 року, тому станом на 01.01.2023 року відповідний термін здійснення повірки не закінчився.
Колегія суддів ставиться критично до таких доводів апелянта, оскільки вони спростовуються наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, яким для теплолічильників установлено міжповірочний інтервал у 4 роки.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором.
Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, зареєстрованим 01.11.2016 року за №1417/29547, для лічильників води та теплолічильників установлено міжповірочний інтервал - 4 роки.
Разом з тим, з наданого відповідачем акту прийняття комерційного вузла обліку теплової енергії від 12.09.2017 року вбачається, що держповірка приладу проводилась 17.06.2017 року, тобто термін її дії закінчився у крайньому разі 17.06.2021 року.
Слід відмітити, що власником засобу вимірювальної техніки вузла розподільного обліку (про наявність і повірку якого вказує відповідач) - є саме відповідач, а оператор (теплопостачальна організація) бере його на облік. За загальним правилом, власність зобов'язує. Отже посилання на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач належним чином повідомляв відповідача про необхідність проведення періодичної повірки лічильника є сумнівними, оскільки відповідач як власник такого засобу не обмежений у своєму праві ініціювати питання щодо проведення такої повірки. Разом з тим матеріали справи таких відомостей не містять.
Позивач вказує, що з часу визначення ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука, у підприємства відсутня інформація щодо прийняття на комерційний облік індивідуального розподільного приладу обліку за адресою: м. Кременчук, вул. Лейтенанта Покладова 6/24 з доказами його встановлення та проведення періодичної повірки, що підтверджує правильність його функціонування на момент прийняття на комерційний облік.
Для здійснення нарахувань на підставі показників індивідуального (розподільного) засобу обліку теплової енергії, споживачам необхідно дотримуватись правил користування індивідуальними засобами обліку води, а саме: індивідуальні засоби обліку теплової енергії обов'язково мають бути прийняті на абонентський облік надавача послуг, опломбовані надавачем послуг, вчасно повірені, а їхні показники щомісяця мають передаватись до теплопостачальної організації.
Суд першої інстанції вказав, що позивач помилково стверджує, що індивідуальний розподільний прилад обліку теплової енергії відповідача вважається некомерційним саме з 01.2023 року (закінчився термін повірки).
Дана обставина впливає на розрахунок заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії, адже позивач за листопад та грудень 2022 року при здійсненні нарахувань приймав до уваги наявність теплового лічильника Multikal 302, тоді як він вже був некомерційний (оскільки покази лічильника були 0,00 (що не заперечується сторонами), а у листопаді та грудні 2022 року при обрахунку враховувалась мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення приміщень).
Перевіривши розрахунок заборгованості за отримані послуги з постачання теплової енергії у спірний період з 11.2022 року по 01.2025 року, встановлено, що розмір становить 69202,07 грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 65643,91 грн (не вірно здійснено розрахунок заборгованості за листопад та грудень 2022 року). Так, вірний розмір за листопад 2022 року - 4970,00 грн, за грудень 2022 року - 5974,40 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, місцевий господарський суд, у відповідності до положень ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано дійшов висновку, що саме розмір 65643,91 грн підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за укладеним між сторонами індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року надано акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки на оплату послуг з постачання теплової енергії.
Зазначені рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію здійсненого нарахування: за фактичне споживання теплової енергії (умовно - змінна частина двоставкового тарифу) (постачання теплової енергії, опалення - розподіл по площі, опалення - загальнобудинкові витрати); плата за абонентське обслуговування за загальний спірний період; за приєднане теплове навантаження (послуга з постачання теплової енергії).
Вказані вище рахунки підписані лише зі сторони виконавця (позивача) та відповідно не містять підписів зі сторони замовника (відповідача).
Водночас, суд звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).
Разом з тим, у постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ч.1 ст. 901 ЦК України.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
З урахуванням приписів п. 34 індивідуального договору, строк оплати поставленої теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року, є таким, що настав.
Відтак, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, відсутності будь-яких доказів з боку відповідача на підтвердження виконання умов індивідуального договору про оплату наданих позивачем послуг, суд вірно прийшов до висновків про порушення умов договору відповідачем в частині оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 року по 31.01.2025 року у загальному розмірі 65643,91 грн та стягнення з відповідача такої заборгованості є обґрунтованим у зв'язку з чим вірно задоволено позовні вимоги.
За порушення умов індивідуального договору позивач нарахував відповідачу: 171,71 грн пені за загальний період з 01.05.2024 року по 28.02.2025 року; 2349,78 грн 3% річних за загальний період з 02.01.2023 року по 28.02.2025 року та 8215,54 грн інфляційних витрат за період з січня 2023 року по лютий 2025 року.
Цивільний кодекс України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до умов індивідуального договору споживач зобов'язаний, зокрема: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу - сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором (підпункти 3, 6, пункту 41 індивідуального договору).
Пунктами 44, 45 індивідуального договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України чи ст. 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в за період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок позивача заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням норм чинного законодавства України і наявних між сторонами правовідносин, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про належність розміру 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача - 2348,19 грн та 171,37 грн пені, оскільки у розрахунку позивача мала місце помилка щодо дати початку розрахунку; 8215,54 грн інфляційних втрат.
Щодо заперечень відповідача про заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги встановлених у зв'язку з карантинними обмеженнями, а у подальшому у зв'язку із введенням військового стану, слід вказати таке.
Заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги була встановлена на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни (до 31.07.2023 року), а загальний період, за який позивач просить стягнути пеню, - з 01.05.2024 року по 28.02.2025 року, тобто за період на який відповідні обмеження вже не застосовуються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Вказана норма закону регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, тоді як відповідач у даній справі є фізичною особою - підприємцем, який здійснює господарську діяльність.
Отже, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України і не є підставою наразі для відмови у стягненні пені.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин і норм права, і не підтверджені відповідними належними доказами у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача - фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року у справі №917/819/25 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 15.12.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.І. Склярук
Суддя П.В. Тихий