ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 грудня 2025 року Справа № 903/607/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі №903/607/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни
до Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича
про стягнення 18947,88 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни 18947,88 грн штрафу та 2422,80 грн витрат по сплаті судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.07.2025 у справі №903/607/25 змінено, викладено її резолютивну частину в редакції даної постанови. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни на користь Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича 1136,52 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
17.11.2025 на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в яких остання просить стягнути на її користь 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 3 ст.244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи
За змістом ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегією суддів встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначала про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Заява про прийняття додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат були подані позивачем 17.11.2025, тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України.
Відтак, колегією суддів встановлено дотримання позивачем строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України, а тому її заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає розгляду судом.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі №903/607/25 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення у даній справі та відповідно стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.
Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у додаткових постановах Верховного Суду у справі №910/1929/19 від 01.06.2022, у справі №903/999/23 від 17.01.2025)
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, ч.4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).
Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано до суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги №01/14/04/2025 від 14.04.2025; копію акту виконаних робіт/приймання наданих послуг №1/17/11/25 від 17.11.2025 на суму 5000,00 грн; детальний опис виконаних робіт та наданих послуг у справі №903/607/25.
Матеріали справи також містять копію ордера серії ВС №1416471 від 22.09.2025 на надання правничої допомоги Фізичній особі-підприємцю Андруневчин Соломії Володимирівні адвокатом Біликом Павлом Богдановичем.
14.04.2025 між Фізичною особою - підприємцем Андруневчин Соломією Володимирівною (клієнт) та адвокатом Біликом Павлом Богдановичем (виконавець) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №01/14/04/2025, згідно п.1 якого виконавець зобов'язується представляти інтереси клієнта в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах державної виконавчої служби, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, у всіх судових органах (у т.ч. в судах першої, апеляційної, касаційної інстанціях) та всіх судочинства (у т.ч. але не виключно у господарському, цивільному, адміністративному, кримінальному) у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях.
Згідно з п.7 договору, клієнт зобов'язується відшкодувати виконавцю витрати, пов'язані з виконанням договору. Оплата виконаних робіт/наданих послуг за договором проводиться на підставі актів виконаних робіт/ приймання наданих послуг. Вартість виконаних робіт/наданих послуг встановлюється у актах приймання виконаних робіт/наданих послуг залежно від фактичних обсягів виконаних робіт/наданих послуг. Вартість послуг/робіт, що надаються згідно з договором становить 1000 грн за годину надання/виконання виконавцем клієнту послуг/робіт.
З акту виконаних робіт/приймання наданих послуг №1/17/11/25 від 17.11.2025, а також детального опису виконаних робіт та наданих послуг від 17.11.2025 вбачається, що на виконання умов вищевказаного договору адвокатом Біликом П.Б. надано, а Фізичною особою-підприємцем Андруневчин С.В. прийнято при апеляційному перегляді рішення суду у справі №903/607/25 послуги на загальну суму 5000,00 грн, а саме:
1) усні консультації з приводу апеляційного перегляду справи - 1 год/ 1000,00 грн;
2) підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 год/ 3000,00 грн;
3) підготовка заяви про відшкодування судових витрат з урахуванням часу на її подання - 1 год./ 1000,00 грн.
Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на загальну суму 5000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.3 ст.237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч.1 ст.30 вищевказаного Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19; п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п.127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 ).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд повинен враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Апеляційний суд також враховує, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.126 ГПК України (схожа правова позиція, викладена у додаткові постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі №824/20/23).
Разом з тим, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. (Схожий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №922/2417/22).
Дослідивши наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт/приймання наданих послуг №1/17/11/25 від 17.11.2025 та детальний опис виконаних робіт та наданих послуг від 17.11.2025, колегія суддів вважає, що заявлена в сукупності сума до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн є завищеною.
Щодо наданої адвокатом послуги "підготовка заяви про відшкодування судових витрат з урахуванням часу на її подання" (1000,00 грн), колегія суддів зазначає, що така заява фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже нею понесені, а тому витрати на підготовку такої заяви відшкодуванню не підлягають. (Схожа правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Разом з тим, визначені у акті виконаних робіт/ приймання наданих послуг №1/17/11/25 від 17.11.2025 послуги "усні консультації з проводу апеляційного перегляду справи" (1000,00 грн) та "підготовка і подання відзиву на апеляційну скаргу" (3000,00 грн), є доведеними, та такими, які в сукупності разом із іншими матеріалами справи, у повній мірі підтверджують обсяг наданої позивачу правової допомоги адвокатом, а відтак підлягають задоволенню у загальному розмірі 4000,00 грн.
З огляду на вказане, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги обставини справи та характер спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення з Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі №903/607/25 - задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Войдюка Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Андруневчин Соломії Володимирівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.