Постанова від 10.12.2025 по справі 902/562/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року Справа № 902/562/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Коломис В.В.

судді Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Ваколюк Ю.О.

позивача: не з"явився

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: Гуцол М.В. адвокат

третьої особи на стороні позивача: не з"явився

третьої особи на стороні відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зублевич" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24 (суддя Тварковський А.А., м.Вінниця, повний текст складено 06.12.2024)

за позовом: Керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, буд. 15а, м.Гайсин, Вінницька область, 23700) в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050)

до: Бершадської міської ради (вул. Героїв України, буд. 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400)

до: Фермерського господарства "Зублевич" (вул. Вишнева, буд. 2, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" (вул. Сергія Зулінського, 9, м. Вінниця, 21022)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м.Вінниця, 21027)

про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки

Керівником Гайсинської окружної прокуратури подано до Господарського суду Вінницької області позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич" про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру; витребування в Бершадської міської ради та Фермерського господарства «Зублевич» на користь Вінницької обласної ради, земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фермерське господарство "Зублевич" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року по справі № 902/562/24. Ухвалити нове рішення, яким в позові керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич" про скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки відмовити повністю.

Ухвалою суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Зублевич" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на03 лютого 2025 року.

29 січня 2025 року сформовано та подано Вінницькою обласною радою через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи апеляційної скарги відповідача-2 та просить суд апеляційну скаргу Фермерського господарства «Зублевич» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 26 листопада 2024 року в справі №902/562/24 без змін.

03 лютого 2025 року від Гайсинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Зублевич» на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі № 902/562/24 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у цій справі залишити без змін.

В судовому засіданні 03.02.2025 представник Фермерського господарства «Зублевич» підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідне пояснення.

Прокурор в судовому засіданні 03.02.2025 заперечила доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

В судове засідання 03.02.2025 Вінницька обласна Рада, Бершадська міська рада, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області представників не направили про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Поряд з цим, колегією суддів в судовому засіданні 03.02.2025 звернута увага присутніх учасників справи, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року прийнято до розгляду справу №911/906/23за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Яготинської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" про припинення права власності товариства на земельну ділянку, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у місті Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, витребування земельних ділянок. При цьому Верховний Суд передаючи вказану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 25.09.2024 зазначив, що наразі відсутній висновок Великої Палати Верховного Суду, який би визначав належний / ефективний спосіб захисту прав позивача у випадку, коли предмет спору внаслідок незаконних дій володільців зазнав змін і став частиною нового об'єкта речових прав, що включає поряд із належним позивачу майном інше майно, законність набуття якого позивачем не оспорюється. За висновком колегії суддів, вирішення цієї виключної правової проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, яка з урахуванням існування наведених вище критеріїв, є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку щодо визначення ефективного способу захисту у наведених подібних правовідносинах у контексті подання віндикаційного позову як належного та ефективного способу захисту прав власника нерухомого майна, що не потребує / потребує скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, колегія суддів поставила на розгляд питання зупинення провадження у справі №902/562/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23.

Представник відповідача-2 та прокурор в судовому засіданні 03.02.2025 не заперечили щодо зупинення провадження у справі №902/562/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23.

Ухвалою суду від 03.02.2025 зупинено провадження у справі №902/562/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Зублевич" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

14 листопада 2025 року судом апеляційної інстанції зареєстровано клопотання керівника Гайсинської окружної прокуратури від 13.11.2025 про поновлення провадження у справі №902/562/24 яке мотивоване тим, що на вебсайті «Єдиний державний реєстр судових рішень» за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/131648971 розміщено 11.11.2025 повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №911/906/23 (провадження №12-61гс24).

14 листопада 2025 року керівником Гайсинської окружної прокуратури подані письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Зублевич» на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі № 902/562/24 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у цій справі залишити без змін.

20 листопада 2025 року Вінницькою обласною радою подана заява щодо клопотання прокурора про поновлення провадження у справі, в якому позивач просив поновити провадження в справі №902/562/24 та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.11.2025 поновлено провадження у справі №902/562/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Зублевич" на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24. Розгляд справи призначено на 10 грудня 2025 року.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 10.12.2025 підтвердив доводи апеляційної скарги та надані відповідні пояснення в судовому засідання 03.02.2025. Просив ухвалити нове рішення, за яким в позові керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної Ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич" про скасування державної реєстрації земельної ділянки, витребування земельної ділянки відмовити повністю.

Прокурор в судовому засіданні 10.12.2025 підтримала заперечення доводів апеляційної скарги та відповідні пояснення надані у судовому засіданні 03.02.2025. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства «Зублевич» на рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі № 902/562/24 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у цій справі залишити без змін.

В судове засідання 10.12.2025 Вінницька обласна Рада, Бершадська міська рада, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області представників не направили про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2 в судових засідання 03.02.2025 та 10.12.2025 , розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та надавши оцінку доказам наявних в матеріалах справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру; витребування у Бершадської міської ради (вул. Героїв України, буд. 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 04051033) на користь Вінницької обласної Ради (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00022438) земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.; витребування у Фермерського господарства "Зублевич" (вул. Вишнева, буд. 2, с. Війтівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24412, код ЄДРПОУ 41985684) на користь Вінницької обласної Ради (вул. Соборна, буд. 70, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 00022438) земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що у Договорі оренди землі №10 від 22.01.2021 зазначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11,4508 га на дату укладення Договору в розмірі 860136,83 грн. Оскільки до витребування заявлена частина відповідної земельної ділянки площею 8,4 га, тому пропорційна вартість такої земельної ділянки становить 630 996,38 грн (73,36% від 860136,83 грн). Відтак за вказану вимогу підлягав сплаті судовий збір в розмірі 9464,95 грн (630 996,38 грн х 1,5%). Отже, сумарно судовий збір із заявлених позовних вимог складає 15520,95 грн (6056 грн + 9464,95 грн). Натомість прокурором при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 9084 грн, тобто недоплаченою залишається сума 6 436,95 грн. Таким чином, суд не має права приймати позовну заяву до розгляду та виносити рішення по справі без належної сплати судового збору

Поряд з цим, скаржник зазначає, що постановляючи рішення, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем (апелянтом). Оскільки, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановлену силу.

Відповідач-2 вважає себе добросовісним набувачем. Таким чином, суд повинен перевірити, чи обґрунтував прокурор в позовній заяві належним чином існування справедливого балансу між інтересами суспільства, пов'язаними з втручанням у право добросовісного набувача на мирне володіння майном, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності, зокрема, в чому полягає відповідний публічний інтерес.

Крім того, відповідач-2 зазначає, що можна витребувати лише індивідуально визначені речі, які фізично існують на момент витребування, зокрема земельні ділянки, які мають індивідуально визначені характеристики, а саме площу та кадастровий номер. Земельна ділянка, надана набувачеві на підставі договору оренди, не можна ототожнювати зі спірними земельними ділянками, які просив витребувати позивач, оскільки останні на час розгляду справи мають інші кадастрові номери та площі. Отже, Господарський суд Вінницької області всупереч практиці Верховного Суду прийняв незаконне рішення, яким витребував земельну ділянку, яка не є індивідуально визначеною річчю.

Відповідач-2 зазначає, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №002053 від 10.01.2003 року, який доданий до вказаної вище документації, визначено межі земельних ділянок площею 491,0 га, які надаються у постійне користування ВОКСЛП «Віноблагроліс», зокрема спірна земельна ділянка не входить у ці межі. Звертає увагу суду, що в матеріалах справи знаходиться рішення 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради №252 від 15 вересня 2000 року. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які додатки до цього рішення, де було б чітко визначено, які саме земельні ділянки передаються, яка кількість земельних ділянок передається, де вони знаходяться та яка їх площа. Більше того, в матеріалах справи також знаходиться акт прийому-передачі лісових насаджень площею 576 га, в тому числі лісополос 55 га Бершадському ТОВ «Райкомунлісу». І знову ж таки, відсутні будь-які додатки до цього акту, де було б визначено які саме земельні ділянки передаються, де вони знаходяться.

Поряд з цим, відповідач-2 зазначає, що власником ВОКСЛП «Віноблагроліс» являється Вінницька обласна рада, що означає, що як мінімум з 03.09.2018 Вінницькій обласні раді, в інтересах якої звернулась в суд Гайсинська окружна прокуратура, було відомо про спірну земельну ділянку та про те, що вона не знаходиться в постійному користування ВОКСЛП «Віноблагроліс», а отже пропущено строки позовної даності. Зауважує, що представником відповідача(апелянта) неодноразово зазначалось про пропущений строк позовної давності позивачем, однак Господарський суд Вінницької області всупереч чинному законодавству та судової практики проігнорував такі твердження та не застосував строки позовної давності.

Вінницька обласна рада заперечуючи доводи відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що рішенням 15 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 06.07.2000 №217 було припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств і передано ці землі у постійне користування спеціалізованим лісогосподарським підприємствам комунальної власності. На виконання цього рішення розпорядженням голови обласної ради від 28.08.2000 № 74 було створено Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Віноблкомунліс», яке згодом було перейменоване у ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Рішенням 16 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 15.09.2000 №252 землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств були передані у постійне користування цьому лісогосподарському підприємству. Законність зазначених рішень обласної ради підтверджена постановою Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/9322/16, що, на думку обласної ради, остаточно підтверджує правомірність набуття ВОКСЛП «Віноблагроліс» права постійного користування відповідними землями.

Вінницька обласна рада зазначає, що державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 проведена з порушенням вимог земельного і лісового законодавства, зокрема без дотримання порядку зміни цільового призначення земельної ділянки та без урахування матеріалів лісовпорядкування. Наголошує, що передача спірної ділянки у комунальну власність Бершадської міської ради та її подальша передача в оренду Фермерському господарству «Зублевич» відбулася без зміни цільового призначення земель із лісогосподарського на землі сільськогосподарського призначення. Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на положення статті 20 Земельного кодексу України, згідно з якими віднесення земель до певної категорії та зміна їх цільового призначення здійснюються виключно на підставі рішень уповноважених органів та відповідних проєктів землеустрою. При цьому зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення, що перебувають у державній або комунальній власності, потребує погодження Кабінету Міністрів України, чого у спірних правовідносинах здійснено не було.

Окремо Вінницька обласна рада підкреслює, що при формуванні та передачі спірної земельної ділянки не були враховані матеріали лісовпорядкування, які підтверджують її належність до земель лісового фонду. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до завершення державної реєстрації прав, але не пізніше 01.01.2027, право постійного користування землями лісогосподарського призначення підтверджується саме планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Такі матеріали щодо спірної ділянки були розроблені Українською лісовпорядною експедицією ДП «Укрдержліспроект» і підтверджують право постійного користування ВОКСЛП «Віноблагроліс». Зазначає, що саме ці матеріали мають враховуватися при вирішенні питання про перебування земельної лісової ділянки у користуванні лісогосподарського підприємства, що підтверджується правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24.12.2014 у справі №6-212цс14.

Таким чином, Вінницька обласна рада зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 02.02.2021 № 49-ОТГ спірну земельну ділянку передано у власність Бершадської міської ради, при цьому до її складу були включені землі, раніше передані у постійне користування ВОКСЛП «Віноблагроліс». Така передача відбулася з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, без згоди постійного землекористувача, без прийняття відповідного рішення уповноваженим органом та без вилучення земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Прокурор заперечуючи доводи апеляційної скарги відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000, прийнятим на виконання рішення від 06.07.2000, було припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств і передано ці землі, зокрема на території Війтівської сільської ради Бершадського району, у постійне користування обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству. Додатком до рішення визначено передачу 576 га лісів та інших лісовкритих площ. Факт такої передачі підтверджується актом приймання-передачі від 04.04.2001, складеним за участю представників колишнього КСП, органу місцевого самоврядування та лісогосподарського підприємства. Таким чином, прокурор наголошує, що земельні ділянки лісового фонду, у тому числі лісополоси, фактично і правомірно перейшли у користування лісогосподарського підприємства.

Прокурор зазначає, що матеріали лісовпорядкування 2005- 2006 та 2015 років, розроблених Українською лісовпорядною експедицією підтверджують, що на території Війтівської сільської ради у користуванні філії «Бершадський райагроліс» перебувають землі лісового фонду, зокрема квартал 19 із виділами 11 та 12 загальною площею 8,4 га. Частина цих ділянок не була охоплена державними актами, однак відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України правовстановлювальними документами на такі землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Прокурор обґрунтовує правове значення матеріалів лісовпорядкування, посилаючись на положення Лісового кодексу України у редакціях 2004 та 2015 років, якими передбачено визначення меж земель лісового фонду, їх внутрішньогосподарську організацію, топографо-геодезичні роботи та спеціальне картографування. На цій підставі зроблено висновок, що земельні ділянки кварталу 19 не вибували з користування ВОКСЛП «Віноблагроліс», а межі та площі землекористування належно підтверджені матеріалами лісовпорядкування.

Окремо прокурор наголошує, що рішення Вінницької обласної ради № 252 від 15.09.2000 хоча й не є безпосереднім документом, що посвідчує право постійного користування, однак є належною і чинною підставою для його набуття. Законодавством не встановлено граничного строку виконання такого рішення, а відповідно до Конституції України та перехідних положень Земельного кодексу України воно підлягає обов'язковому виконанню. Зазначену правову позицію підтверджено постановою Верховного Суду від 13.08.2024 у справі №910/9909/23.

Прокурор також звертає увагу на обставини формування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га. Встановлено, що під час виготовлення технічної документації із землеустрою у 2020 році не були враховані матеріали лісовпорядкування, а суміжний землекористувач - ВОКСЛП «Віноблагроліс», як і власник земель - Вінницька обласна рада, не були залучені до процедури встановлення меж. При цьому на ділянці зафіксовано наявність багаторічних насаджень, що підтверджується як землеустроєм, так і умовами договору оренди землі від 22.01.2021.

Поряд з цим, прокурор звертає увагу на те, що висновком комплексної земельно-технічної експертизи від 01.12.2023, якою встановлено накладення земель сільськогосподарського призначення на землі лісового фонду кварталу 19 та порушення вимог земельного законодавства при інвентаризації і формуванні спірної ділянки. На підставі цього зроблено висновок, що сформована ділянка є частиною єдиної лісової екосистеми та належить до земель лісогосподарського призначення.

Прокурор також вважає, що дії Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке безпідставно зареєструвало право державної власності на земельну ділянку, до складу якої включено землі лісового фонду комунальної власності, та надалі передало її в оренду ФГ «Зублевич» призвели до фактичного вилучення земель з постійного користування лісогосподарського підприємства без його згоди, з порушенням статей 149 та 150 Земельного кодексу України і без участі Вінницької обласної ради як уповноваженого розпорядника.

Окремо прокурор спростовує доводи апелянта щодо пропуску строку позовної давності. Наголошує, що реальне встановлення факту порушення права стало можливим лише після проведення експертизи та отримання відповідного висновку 01.12.2023, оскільки раніше ні власник, ні постійний землекористувач не були обізнані про накладення земель і зміну їх категорії. Відтак перебіг строку позовної давності слід обчислювати саме з цієї дати, що виключає підстави для його застосування.

Бершадська міська рада, Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс", Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно ч.3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

15 вересня 2000 року рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради № 252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним структурам" на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 "Про передачу земель лісового фонду" вирішено припинити право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації згідно з додатком (а.с.138-139 т.1).

На виконання зазначеного рішення керівником колишнього КСП "Агрофірма Війтівська" та Війтівським сільським головою передано ТОВ "Бершадьрайкомунліс" лісових насаджень на площі 576 га, у тому числі лісополоси 55,0 га на території Війтівської сільської ради, що підтверджується Актом від 04.04.2001 підписаним також іншими членами комісії (а.с.125 т.1).

Рішенням Вінницької обласної ради від 12.10.2001 №463 Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблкомунліс" перейменоване у Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс".

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства філії Бершадський "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", розробленого в 2006 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція, за планшетами та відомостями пояснювальної записки та карт-схеми поділу території, експлікації, вбачається, що на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області у користуванні філії перебуває 501 га (квартали 15-22) (а.с. 98-119 т.1).

Згідно із відомостями протоколу другої лісовпорядної наради від 15 грудня 2005 року про розгляд перспективного плану ведення лісового господарства, погодженого 23.12.2005 Державним Управлінням екологічної безпеки у Вінницькій області та затвердженого генеральним директором ВОКСЛП "Віноблагроліс", визначено розподіл площ земельних ділянок лісового фонду Бершадського райагролісу за адміністративними районами і місцевими органами. Зокрема визначено, що площа за даними лісовпорядкування по Війтівській сільській раді становить 501,0 га, а згідно державних актів - 491,0 га (а.с. 105-119 т.1).

Отже, різниця в таких площах становить 10 га лісових ділянок, та на такі землі не було виготовлено відповідні державні акти, правоустановлюючими документами на ці ділянки були саме матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" Вінницької області - Бершадська дільниця (таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків), який розроблений 2015 року Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція, які виготовлено з урахуванням попереднього проекту, до кварталу 19 включені виділи 11 та 12. Так, згідно із відомостями Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" Вінницької області площа виділу 11 кварталу 19 становить 0,7 га, за характеристикою вказаний виділ є біогалявиною, площа виділу 12 кварталу 19 становить 7,7 га, за характеристикою виділ засаджений лісовими культурами 30-річного віку (ЯЗ - ясен звичайний, ГЗ - граб звичайний, КЛГ- клен, ДЗ - дуб звичайний, ДЧР - дуб червоний) висотою 8-12 метрів (а.с.120-124 т.1).

Таким чином, за матеріалами лісовпорядкування вбачається, що на земельній ділянці виділу 12 кварталу 19 площею 7,7 га явно візуалізувались лісові насадження.

17 серпня 2021 року ВО "Укрдержліспроект" листом №673 повідомлено, що підставами для включення до Бершадської дільниці виділів 11,12 кварталу 19 при проведенні лісовпорядкування 2015 року були матеріали попереднього лісовпорядкування 2004 року, згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України. (а.с. 97 т.1)

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13.05.2019 № 129 "Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності" та технічного завдання Вінницькою регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області та серед земельних ділянок проінвентаризовано земельну ділянку під № 6 площею 11,4508 га (а.с.39-81 т.1).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09.04.2020 № 2-8529/15-20-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" до переліку земельних ділянок включено земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га на території Війтівської сільської ради Бершадського району, та надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок, включених до переліку для підготовки торгів до проведення земельних торгів, за рахунок земель державної власності (а.с. 87 т.1).

За результатами проведених торгів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області укладено з Фермерським господарством "Зублевич" як переможцем торгів договір оренди землі № 10 від 22.01.2021 (договір), відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, - багаторічні насадження, пасовище, строком на 7 років (пункти 1, 2, 8 договору) (а.с.144-149 т.1).

02 березня 2021 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру Вінницької області №49-ОТГ від 02.02.2021 та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 03.02.2020 права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га зареєстровано за власником - Бершадською міською радою (а.с.140-141 т.1).

Відповідно до висновку експерта від 01.12.2023 №КСЕ-19-23/57103 за результатами комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, у межах кримінального провадження №42021022120000009 від 08.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за фактом службової недбалості службових осіб землевпорядної організації товариства з обмеженою відповідальністю "Віатерра", якими під час підготовки проектної документації не вжито заходів до встановлення цільового призначення земельних ділянок, наявності на них лісової рослинності, унаслідок чого віднесено лісові земельні ділянки до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що в подальшому призвело до передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 в оренду для ведення фермерського господарства, чим порушено право користувача земельної ділянки дочірнього підприємства "Бершадський райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс", встановлені порушення під час розроблення документації із землеустрою та щодо землекористування (а.с. 126-136 т.1).

Згідно із пунктом 2 висновку експерта встановлено порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га, кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439. Також установлено, що розроблена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області частково не відповідає вимогам земельного законодавства. Отже, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, розташована в лісовому кварталі 19, який становить єдину екосистему, тобто є земельною ділянкою лісового фонду України.

З урахування вищевикладеного прокурор стверджує, що визначення спірної земельної ділянки як сільськогосподарської за результатами інвентаризації без урахування матеріалів лісовпорядкування та подальша передача в оренду лісової земельної ділянки без належних на те законодавчих підстав, створило загрозу використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Наведене, порушує інтереси держави, що і слугувало підставою для звернення із відповідним позовом до суду. Зокрема, прокурором заявлено до витребування частину земельної ділянки в загальному розмірі 8,4 га, враховуючи встановлені площі порушення меж та накладення земельних ділянок кварталу 19 (виділ 12 площею 7,7 га + виділ 11 площею 0,7 га) Бершадської дільниці ДП "Бершадський райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс" відповідно до правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, відповідно до висновку експерта від 01.12.2023 № КСЕ-19-23/57103 за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Щодо представництва керівником Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Вінницької обласної Ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді лише у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві, скарзі чи іншій процесуальній заяві зобов'язаний обґрунтувати, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, правові підстави для звернення до суду, визначені законом, а також зазначити орган, уповноважений державою виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором інтересів держави або громадянина в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на їх захист у випадках і порядку, встановлених законом. Прокурор має право представляти інтереси держави в суді у разі, якщо вони порушені або існує загроза їх порушення, а відповідний орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить їх захист, не здійснює або здійснює його неналежним чином, а також у разі відсутності такого органу. Перед поданням позову прокурор зобов'язаний повідомити відповідний орган або громадянина, інтереси якого представлятиме. Після підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор набуває процесуальних прав відповідної сторони. Такі підстави можуть бути оскаржені відповідним органом або громадянином.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: коли компетентний орган не здійснює або неналежно здійснює свій обов'язок із захисту інтересів держави, або коли такий орган взагалі відсутній.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає державний або місцевий орган, на який покладено обов'язок діяти з метою захисту інтересів держави у конкретній сфері правовідносин (статті 6, 7, 13, 143 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що саме компетентні органи зобов'язані насамперед захищати інтереси держави, а прокурор має лише субсидіарну функцію він не є альтернативним суб'єктом звернення до суду, а діє лише у випадку бездіяльності або неналежних дій уповноваженого органу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.09.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

При цьому чинне законодавство не містить чіткого визначення понять «нездійснення» чи «неналежне здійснення» функцій захисту інтересів держави, тому прокурор у кожному конкретному випадку має самостійно доводити такі факти, виходячи з обставин справи.

Під «нездійсненням захисту» розуміється пасивна поведінка уповноваженого органу, який, знаючи про порушення інтересів держави та маючи повноваження для їх захисту, не вживає жодних заходів для звернення до суду. «Неналежне здійснення захисту» означає активну, але неефективну діяльність органу, що не відповідає встановленому порядку та меті захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 03.12.2019 у справі №920/121/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 зазначила, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або мав знати про порушення інтересів держави, мав необхідні повноваження для їх захисту, однак у розумний строк не звернувся з позовом. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати факт бездіяльності такого органу, попередньо надавши йому можливість відреагувати на виявлені порушення. Невжиття компетентним органом заходів протягом розумного строку після отримання повідомлення прокурора є свідченням бездіяльності.

Таким чином, дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність належної реакції компетентного органу в розумний строк є достатньою підставою для підтвердження судом правомірності представництва. Якщо прокурор не отримав відповіді або з неї неможливо встановити причини бездіяльності органу, це не позбавляє його права звернутися до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Крім того, суд при оцінці підстав для представництва прокурора повинен враховувати не лише факт повідомлення компетентного органу перед поданням позову, а й попереднє листування між ними. Якщо орган, будучи поінформованим про порушення, не вжив заходів для їх усунення або прямо повідомив, що не планує цього робити, це є підтвердженням наявності підстав для представництва (постанова Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19).

У сфері земельних відносин держава має не лише право власності, а й обов'язок забезпечувати охорону земель, використовуючи їх з урахуванням екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства і територіальних громад. Захист таких публічних інтересів неможливий без існування спеціального суб'єкта, яким за Конституцією України є прокуратура.

Згідно ст. 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Частиною 2 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 30 Лісового кодексу України визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Так, як зазначено вище, рішенням Вінницької обласної ради від 15.09.2000 №252 передано землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Віноблкомунліс», яке надалі перейменовано у Вінницьке обласне комунальне сільськогосподарське підприємство «Віноблагроліс» (а.с.138-139 т.1).

Відповідно до п. 1.1. його Статуту (затвердженого рішенням 24 сесії обласної ради 7 скликання від 28.09.2017 №496) підприємство засноване на спільній власності територіальних громад Вінницької області та є об'єктом права спільної власності територіальних громад Вінницької області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада (Орган управління майном).

Разом з тим, вибуття всупереч закону земель із спільного власності територіальних громад, зміна категорії земель з порушенням норм земельного законодавства, вибуття земельної ділянки з постійного користування, суперечить інтересам держави щодо недопущення зловживань під час розпорядження землями лісогосподарського призначення та охорони земель як національного багатства.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель», об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Відтак передання земельної ділянки лісогосподарського призначення для цілей сільського господарства порушує також інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та забезпечення відповідних потреб відтворення лісів та природоохоронних комплексів.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Прокурор, звертаючись з даним позовом, зазначив, що підставою для представництва інтересів держави прокурором є порушення інтересів держави, які виражаються у невжитті Вінницькою обласною Радою як власником заходів, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення у спільну власність територіальних громад області.

Крім того, відповідних заходів щодо захисту порушених права не вжив і постійний користувач ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, колегія суддів вважає, що фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про належне володіння, користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у даному спорі Вінницькій обласній раді направлено запит вих. № 51/1-457вих-24 від 19.02.2024 на отримання інформації з метою з'ясування наявності підстав для представництва інтересів держави в суді (а.с. 165-167 т.1) .

Згідно ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Проте, потягом розумного строку, заходів щодо поновлення державних інтересів Вінницькою обласною радою вжито не було.

Зі змісту отриманої відповіді від 05.03.2024 №350/01.01-15/2024 вбачається, що Вінницькою обласною Радою відповідні заходи не вживались та орган місцевого самоврядування не заперечує проти представництва інтересів держави прокурором у даному спорі (а.с.168 т.1) .

06 травня 2024 року Вінницька обласна прокуратура на підставі п. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до Вінницької обласної ради з повідомленням про намір звернутися до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради з позовом щодо скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та витребування спірної ділянки на користь Вінницької обласної ради (а.с.171-173 т.1).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Вінницькою обласною радою тривало з 19 лютого 2024 року, однак Вінницька обласна рада не вживала дій щодо подання позову про визнання недійним договору та повернення спірних земельних ділянок.

Тобто, Вінницька обласна рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте заходів не вжила.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної ради.

Щодо позовних вимог у даній справі, аналізуючи встановлені обставини справи та спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції застосовуючи норми законодавства в фері земельних відносин, які існували на момент виникнення спірних правовідносин з урахуванням фактичних обставин справи, зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статей 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Стаття 321 Цивільного кодексу України встановлює принципи непорушності права власності. Відповідно до цієї норми право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради №252 від 15.09.2000 Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству Віноблкомунліс та відповідним структурам на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 Про передачу земель лісового фонду вирішено передати землі лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству Віноблкомунліс та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації (а.с.138 т.1).

В силу дії частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000), положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до цільового призначення всі землі України відповідно до цільового призначення поділяються на: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Як встановлено статтею 3 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000), розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до статті 4 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим. Вказаною нормою також встановлено, що не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств.

В силу приписів статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу; вилучення земель відповідно до статті 31 названого Кодексу; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель та їх моніторингу, додержанням земельного законодавства; розробка і виконання разом з районними та міськими Радами народних депутатів обласних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земельних ресурсів.

Підстави для припинення права користування землею визначені статтями 27, 28 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000). Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Земельного Кодексу України. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 27 Земельного Кодексу України, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Відповідно до статті 13 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення №252 від 15.09.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

З наведено випливає, що Головні управління Держгеокадастру не були наділені повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду належали виключно до компетенції обласних Рад народних депутатів.

За приписами статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом статті 7 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Статтею 30 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено повноваження обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.

Частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України (в редакції чинній на даний час) визначено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Як встановлено вище в даній постанові, Вінницька обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15 вересня 2000 року, землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств передав Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству Віноблкомунліс та відповідним структурам на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 "Про передачу земель лісового фонду".

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №910/9322/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до 1. Вінницької обласної ради, 2. Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Вінницяоблагроліс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Зозулинецька сільська рада Козятинського району Вінницької області, за участю Прокуратури Вінницької області, про скасування рішення Вінницької обласної Ради №217 від 6 липня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду"; скасування рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс"; визнати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999 судами досліджувалося питання щодо законності та чинності рішення Вінницької обласної ради №217 від 6 липня 2000 року Про передачу земель лісового фонду та рішення Вінницької обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 у задоволенні позову відмовлено. 25 липня 2017 року постановою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі №910/9322/16 без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.04.2018 року рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 у справі №910/9322/16 залишено без змін з мотивів, викладених в даній постанові суду касаційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Вінницька обласна рада є єдиним законним органом, який здійснює права власника земель лісового фонду, що передані Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству Віноблкомунліс, а тому її право підлягає відновленню.

Як визначено статтею 11 ЛК України, право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі державних земель громадам.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (чинного з 01.01.2013), до земель комунальної власності належать, зокрема, землі у постійному користуванні органів місцевого самоврядування та комунальних підприємств.

Стаття 17 ЛК України передбачає, що ліси надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним підприємствам без встановлення строку, на підставі відповідних рішень органів влади. Право постійного користування підтверджується державним актом на земельну ділянку. Аналогічні положення містить частина перша статті 57 ЗК України.

Відповідно до статті 54 ЛК України, облік лісів базується на матеріалах лісовпорядкування, що містять кількісну та якісну характеристику кожної лісової ділянки. Лісовпорядкування, за статтями 45 48 ЛК України, є обов'язковим на всій території України і спрямоване на забезпечення науково обґрунтованого ведення лісового господарства.

Відповідно до п. 5 розділу «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції,чинній з 31.07.2006 до 16.01.2020), до одержання в установленому порядку державними

лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування

земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України (в редакції, чинній з 16.01.2020 до 01.01.2022) визначено, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Колегія суддів відзначає, що матеріали лісовпорядкування, включаючи планово-картографічні матеріали, є основою для організації, планування та ведення лісового господарства. Вони підтверджують фактичне користування земельними ділянками. Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18 визнав, що такі матеріали є доказом права постійного користування лісовими ділянками.

Хоча пункт 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України прямо стосується державних лісогосподарських підприємств, його приписи аналогічно застосовні до комунальних лісогосподарських підприємств, оскільки вони діють на підставі того ж законодавства. Цю позицію підтверджено постановою Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №734/537/15-ц, де визнано, що планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом і для комунальних підприємств.

Беручи до уваги положення Статуту Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» та приписи статті 63 Господарського кодексу України, засновником Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» є Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс», а останнє є комунальним лісогосподарським підприємством. Отже, при вирішенні питання про належність земельної лісової ділянки користувачу необхідно застосовувати пункт 5 розділу Прикінцеві положення ЛК України у редакції, чинній на момент переходу земель з державної до комунальної власності у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (01.01.2013).

Відповідно до статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Так, з часу передачі земель у користування ВОКСЛП "Віноблагроліс" відповідні межі ділянок, які перебували у фактичному користуванні, встановлювались проектами організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того, що спірні земельні ділянки мають лісогосподарське призначення і перебувають у постійному користуванні ВОКСЛП "Віноблагроліс" прокурором подано Проект організації та розвитку лісового господарства філії Бершадський "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", розробленого в 2006 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція, за планшетами та відомостями пояснювальної записки та карт-схеми поділу території, експлікації, убачається, що на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області у користуванні філії перебуває 501 га (квартали 15-22).

При цьому згідно із відповіддю ВО "Укрдержліспроект" (а.с.97 т.1) підставами для включення до Бершадської дільниці виділів 11,12 кварталу 19 при проведенні лісовпорядкування 2015 року були матеріали попереднього лісовпорядкування 2004 року, згідно із пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Варто зазначити, що ВО «Укрдержліспроект» є уповноваженою установою, яка здійснює лісовпорядкування на всій території України, веде облік лісів і має повноваження щодо виготовлення офіційних лісовпорядних матеріалів, незалежно від форм власності користувачів.

У постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16-ц, від 22.11.2023 у справі №911/2523/20, від 20.12.2023 у справі №916/1517/22, від 12.03.2024 у справі №916/1533/21 викладено наступний правовий висновок: «ВО «Укрдержліспроект» створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування».

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з висновком експерта від 01.12.2023 № КСЕ-19-23/57103, складеним за результатами проведення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у межах кримінального провадження № 42021022120000009 від 08.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, встановлено факти службової недбалості з боку посадових осіб землевпорядної організації ТОВ «Віатерра». Зокрема, під час підготовки проєктної документації такими особами не було вжито належних заходів для з'ясування цільового призначення земельних ділянок та наявності на них лісової рослинності, внаслідок чого земельні ділянки лісового фонду були помилково віднесені до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Надалі це спричинило передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 для ведення фермерського господарства, чим було порушено право користування цією земельною ділянкою дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс».

Крім того, експертизою встановлено порушення, допущені під час розроблення документації із землеустрою, а також порушення вимог щодо землекористування. Так, відповідно до пункту 2 висновку експерта зафіксовано порушення меж землекористування та накладення земельних ділянок кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га і кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, що підтверджується правовстановлювальними документами. Також установлено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області у певній частині не відповідає вимогам земельного законодавства.

За наведених обставин сформована земельна ділянка з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га фактично розміщена в межах лісового кварталу 19, який є єдиною природною екосистемою, а відтак належить до земель лісового фонду України.

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 125/1501/20-ц вказано на допустимість висновку експерта складеного в межах кримінального провадження, як письмового доказу у цивільній справі, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі неухвалений.

Тобто, висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у межах кримінального провадження №42021022120000009 від 08.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України є належним та допустимим письмовим доказом у даній справі, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 761/4564/19, від 03.07.2024 у справі №756/11081/20.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи, а також безпосередньо законодавчими нормами доведено існування лісу на спірних земельних ділянках, віднесення їх до земель лісового фонду, що в свою чергу підтверджується факт перебування на праві постійного користування у ВОКСЛП "Віноблагроліс" спірних земельних ділянок лісового фонду і таке право користування підтверджено у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з Додатком №4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, до групи земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю належать ділянки, вкриті деревною або чагарниковою рослинністю з повнотою насаджень від 0,4 у молодняках і від 0,3 у старших групах, тобто при зімкненні крон не менше 30-40%.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що виходячи з установлених у справі даних та вимог зазначеного Порядку, спірні земельні ділянки за своїми ознаками та ступенем заліснення не можу належати до земель сільськогосподарського призначення. Це повністю спростовує аргументи відповідача, які ґрунтуються на технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що спірні земельні ділянки кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га і кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області безпідставно зареєстровано право державної власності на земельну ділянку, до складу якої об'єднано земельну ділянку лісогосподарського призначення комунальної власності, розпорядником якої є Вінницька обласна рада, а постійним користувачем - ВОКСЛП "Віноблагроліс". Водночас в законодавчо визначеному порядку цільове призначення такої землі не змінено.

Відповідно до п. 10 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.

Відтак, спірна земельна ділянка із спільної комунальної власності, розпорядником якої є Вінницька обласна рада, передана неуповноваженим органом до комунальної власності Бершадської територіальної громади в особі Бершадської міської ради, і у такий спосіб незаконно всупереч волі власника вибула із спільної власності громад області та з постійного користування ВОКСЛП "Віноблагроліс". Водночас положення ст. 149 ЗК України передбачають можливість такого вилучення компетентними органами лише за згодою землекористувача.

З урахуванням положень ст. 150 ЗК України рішення про вилучення для нелісогосподарських потреб земельних ділянок комунальної власності, які віднесені до земель лісогосподарського призначення, належить до повноважень відповідної обласної ради.

Отже, наказ Головного Управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 49-ОТГ від 02.02.2021, яким спірну ділянку передано у комунальну власність Бершадської територіальної громади суперечить актам цивільного законодавства, порушує інтереси держави в особі Вінницької обласної Ради, тому є незаконним.

Водночас, на даний час власником земельної ділянки за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га, до складу якої увійшли спірні земельні ділянки, кварталу 19 виділ 12 площею 7,7 га і кварталу 19 виділ 11 площею 0,7 га Бершадської дільниці ДП «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс», що були передані у комунальну власність Бершадської територіальної громади згідно із наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 49-ОТГ від 02.02.2021, тобто безвідплатно є Бершадська міська рада.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що право оренди є похідним від права власності, витребування майна з комунальної власності Бершадської міської ради припиняє правомочності відповідача 1 як власника землі та є підставою для витребування земельної ділянки у орендаря Фермерського господарства "Зублевич".

Аналогічна правова позиція зі схожими правовідносинами викладена у постанові КЦС ВС від 17.11.2021 у справі № 672/386/20.

Право оренди - це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельною ділянкою фактично утримує її у себе та використовує.

Таким чином, в порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з добросовісним набувачем договору оренди.

У Фермерського господарства "Зублевич" існує безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а його дії з утримання земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 площею 11,4508 га призводить до порушення майнових прав територіальних громад Вінницької області в особі Вінницької обласної ради.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено порушення права власності територіальної громади Вінницької області в особі Вінницької обласної ради на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення, а Бершадська міська рада та Фермерське господарство "Зублевич" зазначені обставини не спростувало, тому наступним питанням, яке підлягає з'ясуванню, є оцінка ефективності та правомірності способу захисту, про застосування якого просить прокурор.

Керівником Гайсинської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич" в якому просить:

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру;

- витребувати в Бершадської міської ради та Фермерського господарства «Зублевич» на користь Вінницької обласної Ради, земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов'язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-2407цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц.

Основна ідея, яка була реалізована Верховним Судом у згаданих судових рішеннях, полягає у тому, що для застосування такого дійсно ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв'язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є неодмінним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.

Тобто Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред'явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем.

Погоджуючись з правильністю та обґрунтованістю наведених правових висновків у правовідносинах, що склалися в згаданих справах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці правові позиції є частково не застосованими до тих правовідносин, що встановлені судами у даній справі, з огляду на наступне.

Колегія суддів відзначає, що згадані правові висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані за обставин, коли предметом позовної вимоги про витребування були об'єкти речових прав, які існували на момент вирішення такого спору судом. Позовні вимоги фактично стосувалися витребування того самого майна, що і вибуло з володіння власника, й таке витребування мало наслідком повернення усього первісного об'єкта у володіння власника з проведенням відповідної державної реєстрації речового права на підставі судового рішення (що набрало законної сили), що відновлювало обсяг речових прав на спірне майно до стану, який існував до порушення. У такому разі право власності позивачів підлягало захисту шляхом відновлення їх фактичного володіння цим майном внаслідок реєстрації їхніх речових прав на об'єкти, що були предметом позовів та були протиправно зареєстровані безпосередньо за відповідачами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що матеріали лісовпорядкування є документами, що підтверджують право постійного користування на раніше надані землі. Відомості про прийняття Вінницькою обласною радою рішень щодо зменшення площі земель, переданих у постійне користування, не приймались.

З огляду на вказане, формулювання вимоги про витребування земельної ділянки загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, дозволяє ідентифікувати спірну земельну ділянку, площею 8,4 га як об'єкт прав.

Натомість у справі №902/562/24, рішення у якій переглядає суд апеляційної інстанції, об'єктом, що є предметом позову про його витребування, є земельна ділянка, яка є відмінна від іншого нерухомого майна тим, що має подвійний правовий режим.

Земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 ЗК України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.

Тож суд апеляційної інстанції враховує, що у земельної ділянки подвійний правовий режим: з одного боку, вона є частиною земної поверхні, а з іншого - відомості в державному реєстрі є неодмінними для того, щоб земельна ділянка стала оборотоздатною.

Так, у цій справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що 24.11.2020 на підставі п.4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» зареєстровано право держави на новий об'єкт речових прав - земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, яка нині включає себе також і незаконно об'єднану спірну земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» за Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, який в подальшому на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницької області від 02.02.2021 №49-ОТГ протиправно передав у комунальну власність Бершадській територіальній громаді в особі Бершадської міської ради. Яка в свою чергу, в результаті вказаної зміни власника стала орендодавцем земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га за договором оренди землі №10 укладеного між Фермерським господарством «Зублевич» та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області.

Первісна земельна ділянка, залишаючись незмінною як частина земної поверхні в розумінні статті 79 ЗК України, припинила своє існування як окремий об'єкт цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України.

В свою чергу, колегія суддів відзначає, що повернення спірної земельної ділянки у володіння дійсного власника (Вінницької обласної ради) шляхом задоволення позовних вимог про витребування майна в повній мірі не відбудеться з огляду на те, що спірна земельна ділянка загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс», втратила статус об'єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації права, відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідно реєстраційної справи, оскільки за Бершадською міською радою зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.

Отже, особливістю цього спору у справі, рішення в якій переглядає суд апеляційної інстанції, є те, що спірна земельна ділянка, яка існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України як частини земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України як окремий об'єкт цивільних прав, була об'єднана з іншими належними відповідачу-1 земельними ділянками у створену нову земельну ділянку площею 11,4508 га з присвоєнням новоствореній ділянці також і кадастрового номеру, що призвело до того, що спірна ділянка, залишаючись тією ж частиною земної поверхні, перестала бути у статусі окремого об'єкта цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.

Відтак, колегія суддів відзначає, що у даній справі №902/562/24 предмет спору - земельна ділянка загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» зазнала змін і стала частиною нового об'єкта речових прав, що включає, поряд із належним позивачу майном, також й інше майно, законність набуття якого позивач не оспорює. Така обставина, як об'єднання спірної земельної ділянки з іншими, спричинить абсолютну неможливість виконання рішення щодо її витребування з огляду на те, що судове рішення про витребування земельної ділянки загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» вже не може бути підставою для державної реєстрації права власності позивача на спірну земельну ділянку, оскільки така ділянка як окремий об'єкти цивільного права нині не існує.

Іншими словами спірна земельна ділянка - це та сама частина земної поверхні, що й була до об'єднання, але відомості про неї в державному реєстрі є їхньою характеристикою, яка є істотною для справи, що переглядається.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Також у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, межі якої є відомими, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Відповідно до статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, зокрема й гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Основною ознакою об'єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість бути вільно відчуженим або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є нерозривно пов'язаними з фізичною чи юридичною особою.

Згідно із частиною першою статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правилами частини першої статті 79 ЗК України врегульовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом правил частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки відбувається шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною тринадцятою згаданої статті земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об'єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV (далі - Закон України №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI (далі - Закон України №3613-VI) визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій [навіть тій самій] земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об'єкта цивільного права обов'язковою умовою є наявність характеристик такого об'єкта, зокрема й її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.

Суд апеляційної інстанції констатує, що у даній справі йдеться про ту саму частину земної поверхні, ту саму ділянку у контексті статті 79 ЗК України, втім після об'єднання спірної ділянки з іншими належними на праві комунальної власності Бершадській міській раді земельними ділянками в певних їх характеристиках відбулися зміни, що не може бути не враховано.

Таким чином у ситуації, яка склалася у даній справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновоку, що повернення земельної ділянки у володіння власника (правомірного володільця) лише шляхом задоволення позову про витребування майна не відбувається з огляду на те, що спірна земельна ділянка площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» втратила статус об'єкта цивільних прав, тому саме лише рішення суду про витребування майна не є достатньою підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав, оскільки за Бершадською міською радою нині вже зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га. Наведене не відповідатиме меті віндикаційного позову, якою є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, а у разі позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає, зокрема, у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його правомірним власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об'єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається винятково з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Отже, у розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов'язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20.

Таким чином, об'єднання спірної ділянки не може бути перешкодою для застосування такого способу захисту, як віндикаційний позов, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц та від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19.

Втім реалізація такого способу захисту за усіма обставинами даної справи №902/562/24 є неможливою через створені відповідачем фактичні та юридичні перешкоди, які спричинили те, що формально юридично така спірна земельна ділянка як об'єкт цивільних прав припинила існування, а тому виконати подібне судове рішення та досягнути мету правосуддя у цій справі буде неможливо.

Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, про те, що частина земельної ділянки, межі якої є відомими, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою. Втім у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, врахуванню підлягають також і її особливі фактичні обставини, які полягають у тому, що та частина новоствореної ділянки, яка підлягає витребуванню, до її об'єднання з іншими ділянками існувала як окремий об'єкт цивільних прав, відомості про її кадастрові номери, площі, координати, межі та конфігурації є в архівному шарі Державного земельного кадастру.

З огляду на наведене реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови припинення права комунальної власності Бершадської міської ради на новостворену земельну ділянку за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, яка протиправно набута відповідачем з істотними вадами, оскільки складається як із ділянки, на яку відповідач має право, так і з ділянки, на яку він законного права не має, що виключає можливість збереження за Бершадською міською радою права власності на цю ділянку цілком. Та обставина, що новостворена земельна ділянка як окремий об'єкт цивільних прав не може правомірно належати Бершадській міській раді, має наслідком скасування її державної реєстрації.

Відтак вибрані прокурором способи захисту прав територіальної громади за таких обставин є абсолютно виправданими, в іншому разі - досягнення для позивача позитивного результату вимагатиме від нього непропорційних зусиль задля відновлення його порушеного права власності і не приведе до дієвого вирішення наявного спору.

Таке рішення не впливатиме на права Бершадської міської раді на ту земельну ділянку, яка йому правомірно належали до об'єднання, та на формування на основі цих ділянок нової ділянки, а тому права на них можуть бути зареєстровані у Державному земельному кадастрі за цим відповідачем.

Отже, правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є скасування державної реєстрації земельну ділянку за кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.

Як зазначено вище, задоволення віндикаційного позову є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій. Водночас здійснення таких дій можливе винятково у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а також якщо з формально юридичних міркувань такий об'єкт цивільних прав на час вирішення спору зберігся. Втім у справі, що переглядається, об'єкт, який є предметом позовної вимоги про витребування, формально юридично припинив своє існування і на нього не зареєстроване речове право за Бершадською міською радою.

З огляду на те, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, то для виконання рішення про витребування спірної земельної ділянки площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» потрібно також вирішити питання про припинення речового права на об'єднану земельну ділянку та про скасування її державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23 виснувала: «Іншими словами, лише задоволення позовної вимоги про витребування спірної частини земельної ділянки неможливе у зв'язку з її сформованістю з іншими земельними ділянками як єдиного об'єкта цивільних прав. У такому разі віндикація може бути застосованою винятково одночасно з позовом про припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та зобов'язання скасувати її державну реєстрацію, супроводжувати його в одному позові, але аж ніяк не заміняти собою цей позов чи передувати йому».

Таким чином, колегія суддів відзначає, що з урахуванням особливостей фактичних обставин справи, що переглядається, задоволення лише віндикаційного позову шляхом витребування у Бершадської міської раді та Фермерського господарства «Зублевич» на користь Вінницької обласної ради земельну ділянку, площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс», не приведе до повного відновлення порушеного права законного власника цієї ділянки, який не зможе вчиняти щодо свого майна будь-які дії у зв'язку з відсутністю державної реєстрації на конкретно визначене майно, а отже, не приведе до ефективного вирішення спору.

Відтак, заявлені прокурором вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру, нерозривно пов'язані з вимогою про витребування спірної земельної ділянки у межах, координатах та конфігурації до їх об'єднання.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23 колегія суддів наголошує на тому, що у спірних правовідносинах за жодних умов такий згаданий спосіб захисту, як скасування її державної реєстрації, не можуть бути застосований окремо як самостійний спосіб, бо його призначення полягає в забезпеченні реалізації віндикації як основного способу відновлення порушеного права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для виконання судового рішення потрібно буде внести відомості до Державного земельного кадастру про межі витребуваної земельної ділянки та здійснити державну реєстрацію цієї фактично новоствореної ділянки, яка можлива лише за заявою власника ділянки. Тому у випадку, коли земельна ділянка включає як землі, які належать неволодіючому власнику, так і землі, що належать новому володільцю, ефективний спосіб захисту має усувати перешкоди позивачу в поновленні права володіння первісною земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації та витребування спірної земельної ділянок. Це дозволить поновити права неволодіючого власника спірних земельних ділянок, наскільки це можливо, не створюючи стан невизначеності у відносинах між сторонами спору, не вимагаючи від них надалі вчинення дій для вичерпання конфлікту та не породжуючи подальших судових спорів, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23 визначаючи сферу застосування наведених висновків, акцентувала увагу на тому, що ці висновки застосовні в ситуації, коли відповідач вчиняє дії з метою унеможливлення витребування спірної земельної ділянки, яка до цього існувала не лише в розумінні статті 79 ЗК України - як частина земної поверхні, а й в розумінні статті 79-1 ЗК України - як окремий об'єкт цивільних прав, шляхом об'єднання з іншими належними йому ділянками, правомірність набуття яких не оспорюється. У такому разі потрібно припинити право власності на новостворену земельну ділянку зі скасуванням її державної реєстрації задля того, щоб зробити можливим віндикацію спірного майна. У таких правовідносинах зазначені вимоги є не самостійними способами захисту порушених прав, а слугують меті реалізації основного способу захисту, яким є витребування, а тому припинення права власності на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації не можуть бути застосовані окремо від віндикаційного позову у подібних правовідносинах.

Враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі та правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23, а саме те, що спірна земельна ділянка як об'єкт цивільного права припинена, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої обґрунтовано задовольнив позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до Бершадської міської ради та Фермерського господарства "Зублевич" про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру; витребування в Бершадської міської ради та Фермерського господарства «Зублевич» на користь Вінницької обласної ради, земельну ділянку загальною площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» та включена до земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га.

Оцінка відповідності заходу втручання у право на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, порушення якого констатував ЄСПЛ, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, визначених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні правила не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правила: 1) викладене в першому реченні першого абзацу закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладене в другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплене у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, потрібно тлумачити у контексті загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Критеріями допустимості заходу втручання у право на мирне володіння майном та його співвідношення із гарантіями, визначеними у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало воно легітимну мету (суспільний, загальний інтерес), що випливає зі змісту зазначеної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке повинне бути доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності визначена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом та з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Відповідно до практики ЄСПЛ ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього правила Конвенції (рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, § 40, 41; від 13 грудня 2007 року у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 3257/05, § 27-40; від 12 листопада 2013 року у справі «Пирантієне проти Литви» (Pyrantiene v. Lithuania), № 45092/07, § 42; від 31 травня 2016 року у справі «Вукушич проти Хорватії» (Vukusic v. Croatia), № 69735/11, § 50).

Згідно практики ЄСПЛ визнання права власності недійсним як таке не суперечить приписам статті 1 Першого протоколу, водночас воно повинне бути не лише визначене законом і мати законну мету, але й відповідати вимозі пропорційності. Потрібно встановити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав людини; пошук цього балансу притаманний Конвенції загалом. Цей обов'язковий баланс неможливо встановити, якщо зацікавлена особа несе надмірний індивідуальний тягар (рішення від 12 червня 2018 року у справі «Бейнарович та інші проти Литви» (Beinarovic and Others v. Lithuania), № 70520/10, 21920/10, 41876/11, § 138).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Тобто лише у разі дотримання всіх зазначених вище критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а отже, правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

З огляду на обставини даної справи вбачається, що земельна ділянка площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» незаконно вибула із комунальної власності Вінницької обласної ради, тобто без достатньої правової підстави.

Можливість віндикації майна визначена статями 387, 388 ЦК України, а можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки та припинення речового права на неї - в ЗК України та Законі України № 3613-VI. Тобто таке втручання має нормативну основу в національному законодавстві. Зазначені правила є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Задоволення позову в цій справі має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права територіальної громади мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення територіальній громаді Вінницької обласної ради земельної ділянки, переслідує легітимну мету контролю за розпорядженням майна відповідно до загальних інтересів. Важливість цих інтересів зумовлюється також і статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Такий захід втручання є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.

Суд апеляційної інстанції враховує, що, крім витребування спірної земельної ділянки, критерію пропорційності відповідає й скасування її державної реєстрації, оскільки ця новоутворена (об'єднана) земельна ділянка набута відповідачем з істотними вадами, бо складається як із ділянок, на які має право відповідач 1, так і тої, на яку він права не має, що виключає можливість збереження за Бершадською міською радою права комунальної власності та за Фермерським господарством «Зублевич» на праві оренди на цю об'єднану ділянку загалом, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.09.2025 у справі №911/906/23 .

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що сторони у справі в будь-якому разі будуть змушені звертатися до уповноважених органів та у законний спосіб створювати нові об'єкти речових прав.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що скасування її державної реєстрації не позбавить відповідача-1 можливості зареєструвати нову земельну ділянку, щодо якої немає спору, тобто ділянку за виключенням спірної ділянки площею 8,4 га, яка відповідає координатам кутів меж поворотних точок кварталу 19 виділу 11 площею 0,7 га та виділу 12 площею 7,7 га Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Також стосовно принципу пропорційності, то у разі витребування нерухомого майна від набувача на користь законного власника законодавство України надає такому набувачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту.

Відповідно до приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Частиною першою статті 661 ЦК України визначено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відтак, останній набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до попереднього незаконного набувача, в якого придбав спірне нерухоме майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України, а також має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів відповідно до змісту статті 390 ЦК України.

Поряд з цим, у пункті 269 постанови від 12 вересня 2023 року у справі №910/8413/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що втручання держави у право особи на мирне володіння майном, яке вона за добросовісної поведінки не могла б отримати у власність, не становить для такої особи надмірного тягаря.

В оцінці пропорційності втручання у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції також враховує поведінку відповідача щодо об'єднання спірної земельної ділянки з іншими належними йому ділянками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2000 року рішенням 16 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради № 252 "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним структурам" на виконання рішення 15 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради від 06.07.2000 "Про передачу земель лісового фонду" вирішено припинити право постійного користування землями лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств та передати землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс" та відповідним районним комунальним спеціалізованим лісогосподарським структурам в обсягах, що рахуються в земельно-обліковій документації згідно з додатком (а.с.138-139 т.1).

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства філії Бершадський "Райагроліс" ВОКСЛП "Віноблагроліс", розробленого в 2006 році Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Українська лісовпорядна експедиція, за планшетами та відомостями пояснювальної записки та карт-схеми поділу території, експлікації, убачається, що на території Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області у користуванні філії перебуває 501 га (квартали 15-22) (а.с. 98-119 т.1).

За результатами проведених торгів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області укладено з Фермерським господарством "Зублевич" як переможцем торгів Договір оренди землі № 10 від 22.01.2021 (Договір), відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439, площею 11,4508 га, - багаторічні насадження, пасовище, строком на 7 років (пункти 1, 2, 8 Договору) (а.с.144-149 т.1).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв'язку з наведеним добросовісність у правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісними, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися так, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ними ставляться. І навпаки - реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципи здійснення суб'єктивних цивільних прав, потрібно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц.

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України). Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею приписів частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Однак за умови добросовісності відповідача інтереси суспільства в частині дотримання вимог закону при вибутті спірної земельної ділянки з власності держави переважають приватний інтерес останнього як набувача такої земельної ділянки. При цьому відповідач вправі компенсувати витрати, понесені на набуття земельної ділянки та прав на неї шляхом пред'явлення відповідних позовів, а тому не нестиме “надмірний тягар». Можливість такої компенсації свідчить про відсутність порушення справедливого балансу інтересів позивача як власника земельної ділянки та відповідача як набувача земельної ділянки та прав на неї і покладення на останнього такого тягаря, який буде надмірним.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідач-2 Фермерське господарство «Зублевич» було обізнано із наявністю на спірній ділянці багаторічних насаджень.

Так, відповідно до п. 2 договору оренди землі № 10 від 22.01.2021, підписаного ФГ «Зублевич» в особі його керівника - Зублевича І.М., в оренду передається земельна ділянка площею 11,4508 га - багаторічні насадження, пасовище. При цьому, у як Договорі, так і в документації із землеустрою відсутні відомості про наявність інших видів угідь, зокрема ріллі, на земельній ділянці. Крім того, слід зауважити, що відповідно до абзацу 3 п. 41 договору визначено, що невід'ємними частинами договору є план або схема земельної ділянки та до договору долучено копію зазначеного вище кадастрового плану земельної ділянки, згідно із яким чітко вбачається наявність багаторічних насаджень площею 8,4150 га - вказана площа відповідає площі 8,4 га кварталу 19 виділам 11 та 12 Бершадської дільниці Дочірнього підприємства «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс».

Відтак, крім візуального сприйняття орендарем наявності на земельній ділянці багаторічних насаджень, про їх наявність чітко та однозначно указано в договорі оренди землі № 10 від 22.01.2021 та обов'язковому до нього додатку - кадастровому плані земельної ділянки.

Таким чином, Фермерське господарство «Зублевич» у силу зазначених обставин було обізнане із станом земельної ділянки та прийняв її у користування із наявними на ній багаторічними лісовими насадженнями, що виключає його добросовісність.

У спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст. ст. 18, 19, пункт «а» ч. 1 ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

Серед іншого цінність лісових земель та насаджень також підтверджується законодавчо визначеною необхідністю відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, які включають втрати лісових земель та чагарників (ст. 207 ЗК України у редакції на час укладення договору оренди).

Разом з тим, втрати лісогосподарського виробництва внаслідок незаконного вибуття з користування лісової ділянки ДП «Бершадський райагроліс» ВОКСЛП «Віноблагроліс» Вінницької області не відшкодовувались.

Таким чином, укладаючи договір оренди землі № 10 від 22.01.2021, за яким передано в оренду земельну ділянку площею 11,4508 га, з яких 8,4150 га - багаторічні насадження про що було відомо орендарю, фермерське господарство, як суб'єкт підприємництва несло ризики, пов'язані з тим, що ділянка в частині лісових насаджень не підлягала використанню для сільськогосподарських цілей. Виявляючи розумну обачність, відповідач не мав перешкод у з'ясуванні статусу ділянки у тому числі під час її візуального огляду та ознайомленням із змістом договору оренди землі № 10 від 22.01.2021 та додатками до нього.

Разом з тим, надання в оренду та використання лісових земель для цілей сільського господарства, та відповідно знищення багаторічних лісових насаджень на таких ділянках, суперечить визначеним вище інтересам держави, які полягають у збереженні та відтворенні лісів, забезпеченні оптимальної лісистості України та відповідно забезпеченні екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги у державі, забезпеченню інтересів держави у сфері лісового господарства, а також раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у тому числі охорони і збереження лісових ресурсів та рослинного світу.

Відтак, з урахуванням усіх обставин справи, витребування земельної ділянки, у тому числі в орендаря не порушує справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами відповідачів.

Отже, оцінивши на предмет сумісності заходу втручання у право відповідача на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суд зазначає, що право позивача витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності Вінницької обласної ради становить пропорційне втручання у право власності відповідача-1 та права оренди відповідача-2 з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами територіальної громади Вінницької області в особі Вінницької обласної ради та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.

Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням предмету спірних правовідносин, встановлених судом обставин та наведених норм права, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача 1 та право користування відповідача 2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Наведене, в свою чергу, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 388 ЦК України спростовує доводи Фермерського господарства "Зублевич" щодо неможливості витребування у нього спірної земельної ділянки, як у добросовісного набувача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції перевірив чи обґрунтував прокурор в позовній заяві належним чином існування справедливого балансу між інтересами суспільства, пов'язаними з втручанням у право набувача на мирне володіння майном, та інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності, зокрема, в чому полягає відповідний публічний інтерес.

Щодо застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 заперечуючи проти позову, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Суд бере до уваги, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 911/3736/21, від 06.07.2021 у справі № 921/430/19 та від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16 прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Так, прокурору було відомо про порушення права держави в особі Вінницької обласної Ради уже 08.04.2021 за фактом кримінального провадження внаслідок самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення. Наведене підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42021022120000009 від 08.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за фактом службової недбалості службових осіб землевпорядної організації товариства з обмеженою відповідальністю "Віатерра", якими під час підготовки проектної документації не вжито заходів до встановлення цільового призначення земельних ділянок, наявності на них лісової рослинності, унаслідок чого віднесено лісові земельні ділянки до земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, що в подальшому призвело до передачі земельної ділянки з кадастровим номером 0520485800:01:003:0439 в оренду для ведення фермерського господарства (а.с. 38, т. 1).

Таким чином, початок перебігу трирічного строку позовної давності у спірних правовідносинах припадає на 09.04.2021 та мав би сплинути 08.04.2024, водночас позовну заяву зареєстровано 16.05.2024.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 Велика Палата Верховного Суд вказала, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що на момент подання прокурором позову у даній справі та ухвалення оскаржуваного рішення в Україні діяли наступні нормативні правові акти.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який скасовано з 01.07.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії (розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022)

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено та який триває на даний час.

В свою чергу, продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії карантину та воєнного стану, не зараховується при обчисленні такого строку.

Оскільки початок перебігу такого строку припав на період дії та карантину та такий строк продовжується на період дії воєнного стану в Україні, отже, відповідний строк не є пропущеним.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що строк позовної давності за вимогами прокурора у цій справі не пропущений, а тому протилежні твердження відповідача є помилковими.

Щодо доводів відповідача-2 в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не мав права приймати позовну заяву до розгляду та виносити рішення по справі без належної сплати судового збору, оскільки прокурором при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 9084 грн, тобто недоплаченою залишається сума 6 436,95 грн з загальної суми судового збору 15520,95 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Згідно із п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Абзацом 1 ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України).

Отже, судовий збір з позовної заяви про витребування майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У договорі оренди землі №10 від 22.01.2021 зазначена нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 11,4508 га на дату укладення Договору в розмірі 860136,83 грн.

Оскільки до витребування заявлена частина відповідної земельної ділянки площею 8,4 га, тому пропорційна вартість такої земельної ділянки становить 630 996,38 грн (73,36% від 860136,83 грн).

Відтак за вказану вимогу підлягав сплаті судовий збір в розмірі 9464,95 грн (630 996,38 грн х 1,5%).

Отже, сумарно судовий збір із заявлених позовних вимог складає 15520,95 грн (6056 грн + 9464,95 грн).

Натомість прокурором при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 9084,00 грн, тобто недоплаченою залишається сума 6 436,95 грн.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може достягнути належну суму судового збору.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 05.08.2021 у справі №911/1070/20 Верховний Суд за наслідками касаційного розгляду справи, зокрема, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь Державного бюджету України з відповідних осіб недоплачених сум судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг. Верховний Суд у постановах від 01.08.2024 у справі №910/5740/21 зауважив про те, що недоплачений судовий збір може бути достягнутий судом у порядку пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, зокрема, якщо апеляційні скарги були прийняті до провадження, розглянуті та задоволені апеляційним судом без сплати судового збору в повному обсязі. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц також дійшла висновку про необхідність достягнення на користь Державного бюджету України судового збору, не доплаченого за подання касаційної скарги.

Таким чином, відповідний висновок щодо необхідності достягнення за результатами розгляду справи до Державного бюджету України судового збору в разі недоплати його позивачем, скаржником при зверненні з позовом, апеляційною / касаційною скаргою є чітким, зрозумілим, послідовним та сприяє однозначному застосуванню приписів частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" та частини 2 статті 163 ГПК України,.

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку достягнути з Вінницької обласної прокуратури 6 436,95 грн недоплаченої суми судового збору при зверненні до суду із позовом.

5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі Фермерського господарства "Зублевич" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, суд апеляційної інстанції вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зублевич" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24 без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Зублевич" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 26.11.2024 у справі №902/562/24 без змін.

2. Справу №902/562/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" грудня 2025 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Попередній документ

132607528

Наступний документ

132607530

Інформація про рішення:

№ рішення:	132607529
№ справи:	902/562/24
Дата рішення:	10.12.2025
Дата публікації:	17.12.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права власності на земельну ділянку

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.11.2025)
Дата надходження:	26.12.2024
Предмет позову:	скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

18.06.2024 12:30	Господарський суд Вінницької області
13.08.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
02.09.2024 12:00	Господарський суд Вінницької області
19.09.2024 11:30	Господарський суд Вінницької області
29.10.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
21.11.2024 10:00	Господарський суд Вінницької області
26.11.2024 14:00	Господарський суд Вінницької області
03.02.2025 15:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
10.12.2025 11:00	Північно-західний апеляційний господарський суд