ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відкладення розгляду справи
"08" грудня 2025 р. Справа № 918/90/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22 (суддя Церковна Н.Ф.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Костюк Анатолія Віталійовича
до Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про переведення прав та обов'язків покупця
за участю представників:
позивача - Діонісьєв І.М.;
відповідача - Незнамова Т.О., Мартинов О.Ю., Сумко В.Р.;
третьої особи - Любаренко І.О., Любаренко Д.О.;
В провадженні Північно-західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2025 відкладено розгляд справи на 08.12.2025 о 11:00 год.
В судовому засіданні 08.12.2025 судом було оглянуто матеріали справи № 569/14585/21 (провадження 22-ц/4815/1356/24), зокрема: копію договору від 16.08.2024 № 2380724, укладеного між ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє на підставі довіреності Хомяк Л.П. та АБ "Любаренко та партнери"; копію довіреності від 14.03.2023, якою ОСОБА_1 уповноважила Хомяк Л.П. та Хомяк С.М. представляти її інтереси; договір від 16.08.2024 № 2380724, укладений між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери"; ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2024 у справі № 569/14585/21 та постанову Рівненського апеляційного суду від 05.12.2024 у справі №569/14585/21.Копії зазначених документів долучено до матеріалів справи.
Представники відповідача та позивача в судовому засіданні 08.12.2025 підтримали клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, просять його задоволити.
Представники третьої особи в судовому засіданні заперечили проти клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, просять відмовити в його задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні 08.12.2025 клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначає, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати, тому наявні підстави для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Надаючи оцінку доводам, викладеним у клопотанні про закриття провадження у справі, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 ст. 60 ГПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Згідно з ч. 1 ст. 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Підписання та/або подання скарг, заяв чи клопотань є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга).
Відповідно до п. 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 9 Положення передбачено, що ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Перелік реквізитів, які має містити ордер визначені у пункті 12 Положення.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги процесуального законодавства в господарському суді, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером. Договір про надання правової допомоги, на підтвердження повноважень представника, в господарських судах не вимагається. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 904/151/20.
Як встановлено апеляційним судом, апеляційна скарга подана до Північно-західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від імені ОСОБА_1 адвокатом Любаренко І.О. на підставі ордеру від 08.08.2025 Серії АА № 1096840. Підставою для видачі адвокату Любаренку І.О. ордеру від 08.08.2025 серії АА № 1096840 вказано договір про надання правової допомоги від 16.08.2024 № 2380724.
При цьому зі змісту доданого до апеляційної скарги ордера від 08.08.2025 серії АА № 1096840, як документа на підтвердження повноважень представника скаржника, вбачається, що він містить всі обов'язкові реквізити, передбачені змістом пункту 12 Положення.
Також адвокатом Любаренко І.О. надано суду апеляційної інстанції договір від 16.08.2024 №2380724, укладений між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери" (оригінал оглянуто судом в судовому засіданні 27.11.2025). При цьому адвокат зазначає, що саме на підставі вказаного договору він представляє інтереси ОСОБА_1 в суді у даній справі.
Колегія суддів встановила, що між ОСОБА_1 (клієнт) та АБ "Любаренко та партнери" (адвокатське бюро) укладений договір про надання правничої допомоги від 16.08.2024 № 2380724 (далі - договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу обсягом та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до пп. 2.1.3.3 п. 2.1. договору, адвокатське бюро, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної допомоги: представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта.
Даний договір підписаний безпосередньо ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери".В судовому засіданні представники ОСОБА_1 підтвердили вказану обставину.
Беручи до уваги надані до матеріалів справи докази (ордер від 08.08.2025 серії АА № 1096840 та договір від 16.08.2024 № 2380724, укладений між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери") на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на надання повноважень адвокату Любаренку І.О., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи у встановленому порядку посвідчують повноваження адвоката Любаренка І.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у даній справі в тому числі і підписання апеляційної скарги.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи представників позивача та відповідача про те, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не мала права її підписувати, та як наслідок відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
В той же час, безпідставними є посилання у клопотанні про закриття провадження у справі на копію договору від 16.08.2024 № 2380724, укладеного між ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє на підставі довіреності Хомяк Л.П. та АБ "Любаренко та партнери", та копію довіреності від 14.03.2023, якою ОСОБА_1 уповноважила Хомяк Л.П. та Хомяк С.М. представляти її інтереси, оскільки адвокатом Любаренко І.О. звернута увага суду на те, що саме на підставі договору від 16.08.2024 № 2380724, який укладено між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери" він представляє інтереси ОСОБА_1 в суді у даній справі.
Також колегія суддів зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010).
Із урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17).
Матеріали даної справи не містять доказів того, що договір від 16.08.2024 № 2380724, укладений між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери" не підписувався ОСОБА_1 (таких обставин в суді не доведено), або договір припинив свою дію чи визнаний недійсним в судовому порядку (розірвано). Позивачем та відповідачем не спростовано у встановленому законом порядку факту його укладення між сторонами.
Також суд звертає увагу на те, що повноваження адвоката Любаренка І.О. представляти інтереси ОСОБА_1 в суді також досліджувалися при розгляді заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі № 569/14585/21.
В матеріалах справи № 569/14585/21 також містяться такі ж самі копії договору від 16.08.2024 № 2380724, укладеного між ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє на підставі довіреності Хомяк Л.П. та АБ "Любаренко та партнери", копія довіреності від 14.03.2023, якою ОСОБА_1 уповноважила Хомяк Л.П. та Хом'як С.М. представляти її інтереси, та договір від 16.08.2024 №2380724, який укладено між ОСОБА_1 та АБ "Любаренко та партнери", які також були долучені сторонами до даної справи № 918/90/20.
Так, постановою Рівненського апеляційного суду від 05.12.2024 у справі № 569/14585/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Любаренком І.О. було задоволено; скасовано ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 22.10.2024, якою повернуто заяву адвоката Любаренка І.О. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази, які б підтверджували право Хомяк Л.П. звертатися до Адвокатського бюро в інтересах ОСОБА_1 для звернення до суду із заявою в порядку виконання рішення суду є необґрунтованими, оскільки із долученої довіреності вбачається, що ОСОБА_1 уповноважує Хомяк Л.П. , Хомяка С.М. , зокрема, вести від її імені справи в судах всіх інстанцій при розгляді цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших справ з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, заявникові, третій особі, потерпілому, обвинуваченому, в тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду; виконувати будь-які інші дії, передбачені законодавством України, які представники будуть вважати за необхідне і доцільне, з метою належного виконання повноважень, наданих цією довіреністю, а тому довірена особа, в межах наданих їй повноважень, реалізувала конституційне право ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.
Також до суду апеляційної інстанції представником відповідача подано клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, яке мотивоване тим, що у суду були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22. Судом апеляційної інстанції проігноровано положення ст. ст. 120, 242, 256, ч. 2 ст. 261 ГПК України, а тому наявні підстави для закриття апеляційного провадження у справі.
Представники відповідача та позивача в судовому засіданні 08.12.2025 підтримали клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, просять його задоволити.
Представники третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, просять відмовити в його задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні 08.12.2025 клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження, мотивоване тим, що у суду були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
За приписами ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що скориставшись правом на апеляційний перегляд судового рішення, ОСОБА_1 (її представник) звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 01.06.2022 з порушенням встановленого процесуального строку та одночасно заявила про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши причини такого пропуску.
Так, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 визнано неповажними підстави, наведені ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі №918/90/22 залишено без руху. Роз'яснено скаржнику про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
В той же час, 09.09.2025 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 (її представника) надійшли додаткові пояснення, в яких заявник навів мотиви щодо необхідності поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 заяву скаржника визнано обґрунтованою, поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку з визнанням судом наведених заявником причин пропуску строку поважними, відкрито апеляційне провадження за її апеляційною скаргою з наступним призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення 174 цього Кодексу (частина 2). Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).
Отже, за змістом ст. 260 ГПК України у системному взаємозв'язку зі статтями 119, 256 цього Кодексу можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження залежить від того, чи будуть визнані судом наведені скаржником у відповідній заяві причини пропуску цього строку поважними (крім випадків, зазначених в частині 2 статті 261 ГПК України).
Так, у разі, якщо особа одночасно з поданням апеляційної скарги (1) не порушує питання про поновлення процесуального строку, або (2) якщо наведені нею в заяві підстави визнаються судом неповажними, апеляційна скарга залишається без руху з наданням такій особі (1) можливості звернутися до суду з відповідною заявою або (2) вказати інші підстави для поновлення строку. Неподання особою відповідної заяви або визнання інших наведених нею причин пропуску строку неповажними мають спільний процесуальний наслідок - відмову у відкритті апеляційного провадження у справі у порядку ст. 261 ГПК України. У випадку ж визнання наведених скаржником причин поважними суд поновлює пропущений процесуальний строк та відкриває апеляційне провадження у справі, про що постановляє ухвалу.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що з огляду на визначений процесуальним законом алгоритм, оцінка судом наведених скаржником причин пропуску процесуального строку та предмет їх поважності (або неповажності), з урахуванням у тому числі поданих своєчасно заперечень інших учасників справи, відбувається на етапі перевірки відповідності поданої апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства, за результатами чого суд приймає рішення про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження за такою апеляційною скаргою.
У даному випадку судом апеляційної інстанції в ухвалі від 15.09.2025 на виконання приписів ст. 119 ГПК України за наслідками оцінки наведених скаржником причин пропуску процесуального строку та визнання їх поважними було вчинено процесуальну дію з поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та, відповідно, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а отже підтверджено відповідність апеляційної скарги вимогам статей 256, 258 ГПК України.
В свою чергу, нормами ГПК України не передбачено можливості для суду повторно вирішувати питання про поважність (або неповажності) причин пропуску строку на апеляційне оскарження вже після відкриття провадження у справі.
При цьому посилання відповідача, як підставу для закриття провадження у справі на положення ст. ст. 120, 242, 256, ч. 2 ст. 261 ГПК України, судова колегія вважає помилковими, з огляду на те, що даними нормами процесуального права не передбачено можливості закриття апеляційного провадження у справі.
Апеляційний господарський суд також зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Так, у справі "Sunday Times v. United Kingdom" ЄСПЛ суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності.
До правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom"). Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
З урахуванням зазначеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку із тим, що у суду були відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
Також представник відповідача заявив в судовому засіданні 08.12.2025 усне клопотання про зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25.
Представники відповідача та позивача в судовому засіданні підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, просять його задоволити.
Представники третьої особи в судовому засіданні заперечили щодо клопотання про зупинення провадження у справі, просять відмовити в його задоволенні.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі №918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25, колегія суддів зазначає наступне.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Статтею 227 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об'єктивної неможливості розгляду справи, в процесуальних кодексах не визначені. Водночас, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
При цьому пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. ч. 4-6 ст. 75 ГПК України).
Тож, об'єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв'язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Предметом спору у даній справі № 918/90/22 є вимога позивача про переведення на нього прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу торгових павільйонів. Правовими підставами позову є положення ст. 362 ЦК України. Відповідно, під час розгляду цієї справи суду необхідно встановити чи наявні/відсутні правові підстави для переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу.
В той же час, як встановлено апеляційним судом, в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа № 569/22075/25 за заявою представника ОСОБА_4 адвоката Мартинова О.Р. про визнання ОСОБА_1 безвісно відсутньою.
Отже, враховуючи предмет та підстави позову у справі № 918/90/22, колегія суддів дійшла висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи №569/22075/25; судом не встановлено наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду справи № 918/90/22 та встановлення відповідних фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Суд звертає увагу на те, що незалежно від результату розгляду справи № 569/22075/25, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 918/90/22 на підставі наявних доказів.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вирішення спору у даному провадженні між ФОП Костюком А.В. та ПП "Регіональна компанія "Лідер-М",третя особа ОСОБА_1 про переведення на позивача прав та обов'язків покупця за договорами купівлі-продажу торгових павільйонів, є можливим без вирішення справи № 569/22075/25 за заявою представника ОСОБА_4 про визнання безвісно відсутньою ОСОБА_1 , а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі № 918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Із урахуванням викладеного, розглянувши клопотання відповідача про закриття та зупинення провадження у справі, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку відкласти розгляд справи на іншу дату.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).
Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.
Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є строк, що має забезпечити реалізацію процесуальних прав сторін у справі, повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи, з урахуванням ст. ст. 7, 13 ГПК України. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне відкласти розгляд апеляційної скарги на рішення суду поза межами строку, встановленого ст. 273 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 216, 234, 235, 273 ГПК України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
2. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі у зв'язку із тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив скаржнику пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 у справі № 918/90/22.
3. Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №918/90/22 до вирішення справи № 569/22075/25.
4. Розгляд справи відкласти на "15" січня 2027 р. о 14:15 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 6.
5. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
6. Копію ухвали направити учасникам справи.
.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.