вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" грудня 2025 р. Справа № 910/3595/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
від відповідача: Андрейків О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 (повне рішення складено та підписано 02.06.2025) (суддя Трофименко Т.Ю.)
у справі № 910/3595/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Фермерського господарства "Віра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ"
про визнання частково недійсним договору та стягнення 2 988 355,00 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У березні 2025 року Фермерське господарство "Віра" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" (відповідач) про визнання недійсним пункту 8.3 додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 180321/ФЛ-1303 від 18.03.2021 (далі - Договір, Договір лізингу) та стягнення з відповідача на користь позивача отриманої ним вартості предмета лізингу в розмірі 2 988 355,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункт 8.3 додатку № 1 до Договору не відповідає нормам законодавства, чинного на момент укладення Договору, а сплачені позивачем на погашення вартості предмета лізингу кошти у зв'язку з розірванням між сторонами вказаного Договору мають бути повернуті, оскільки лізингоодержувач не набув у власність предмет лізингу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/3595/25 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що дії позивача, який уклав Договір із відповідачем у березні 2021 року, сплачував лізингові платежі, однак через чотири роки після укладення Договору і лише після відмови судами в задоволенні позовів про визнання недійсним Договору в цілому, а також про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 02.02.2024, почав стверджувати про невідповідність законодавству положень п. 8.3 додатку № 1 до Договору, не можуть вважатись добросовісними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 19.05.2025 у справі № 910/3595/25, Фермерське господарство "Віра" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 203, 215, 217, 628, 653, 655, 692, 693, 697, 806, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 1, 7, 10, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
При цьому скаржник зазначає, що наслідком розірвання Договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов'язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору, на які посилається відповідач, не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об'єкта лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16). Відповідно до пункту 8.3 додатку № 1 до Договору у разі припинення Договору лізингу з причин, вказаних в п.п. 8.1.4 - 8.1.15 цих Правил, лізингоодержувач зобов'язується повністю сплатити всю заборгованість за Договором лізингу, зокрема, зі сплати лізингових платежів та інших платежів, неустойки, відшкодування шкоди, в тому числі, понесеної лізингодавцем, у результаті такого припинення Договору лізингу. Цілком очевидно, що право отримання відповідачем (лізингодавцем) суми погашення вартості предмета лізингу (в т.ч. ПДВ), тобто відшкодування вартості предмета лізингу, в даному випадку відсутнє. Таким чином, дана норма Договору суперечить закону.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Віра" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/3595/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2025 об 11:00; задоволено заяву скаржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Фермерського господарства "Віра" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/3595/25; відкладено розгляд апеляційної скарги на 02.12.2025 о 10:30.
Позиції учасників справи
Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що Закон України "Про фінансовий лізинг" прямо передбачає можливість включити у склад плати за користування майном (лізингових платежів) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Оскаржуваний пункт Договору не містить зобов'язання позивача щодо сплати всіх лізингових платежів до кінця строку дії Договору, а лише заборгованості, яка утворилась до припинення Договору лізингу, в момент користування предметами лізингу, що не суперечить нормам матеріального права.
Позивач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення в даній справі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 02.12.2025 з'явився представник відповідача.
Представник позивача не вийшов на зв'язок у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору фінансового лізингу № 180321/фл-1303 від 18.03.2021, укладеного між Фермерським господарством "Віра" як лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" як лізингодавцем (Договір, Договір лізингу), лізингодавець набуває у власність предмети лізингу: Жатка для збирання зернових JONE DEERE 630 R - 1 (одна) одиниця; Жатка для збирання кукурудзи OROSHAZA H 5900 - 1 (одна) одиниця; Жатка для збирання соняшнику SUNWORKER - 1 (одна) одиниця; Комбайн зернозбиральний JONE DEERE 9770 STS - 1 (одна) одиниця; Трактор колісний CASE IH MX 310 - 1 (одна) одиниця; Сівалка механічна HORSCH SPRINTER 6 ST - 1 (одна) одиниця; Візок для транспортування жатки BRUNS SW96Z0B - 1 (одна) одиниця.
Згідно з п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2021) загальна сума Договору лізингу становить 5 730 936,32 грн.
За положеннями підп. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2021) перший лізинговий платіж становить 1 722 580,17 грн; останній лізинговий платіж становить 218 991,20 грн.
Пунктом 5.2 Договору встановлено строк лізингу - 33 місяці, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.
Статтею 2 додатку № 1 до Договору "Загальні правила фінансового лізингу" визначено лізингові та інші платежі, а також порядок розрахунків, зокрема, відповідно до п. 2.1 додатку № 1 до Договору лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу на умовах лізингу зобов'язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі згідно з Графіком лізингових платежів (додаток № 3 до Договору лізингу), а також інші платежі, вказані в Договорі лізингу.
У п. 11.2, 11.3 додатку № 1 до Договору встановлено, що строк лізингу розпочинається з дати підписання акта приймання-передачі предмета лізингу в лізинг, а закінчення строку лізингу вказується у Графіку лізингових платежів.
Пунктом 7.1 додатку № 1 до Договору передбачено, що право власності (розпорядження) на предмет лізингу протягом строку дії Договору лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії Договору лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.
Згідно з пунктом 7.3 додатку № 1 до Договору після закінчення строку лізингу та за умови належного виконання лізингоодержувачем Договору лізингу, зокрема, відсутності заборгованості зі сплати лізингових та інших платежів, в тому числі неустойки (штрафу, пені), предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача.
Пунктом 2.8 додатку № 1 до Договору встановлено обов'язок лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі згідно з Графіком лізингових платежів і незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодавця.
Пунктом 2.13 додатку № 1 до Договору передбачено, що у випадку дострокового припинення Договору лізингу з будь-яких підстав, незавершений лізинговий період оплачується лізингоодержувачем в повному обсязі.
Відповідно до пункту 8.1 додатку № 1 до Договору лізингодавець вправі відмовитися від Договору лізингу в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоодержувачу будь-якої шкоди, що виникла внаслідок відмови, зокрема, у випадку, якщо прострочення лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів (хоча б одного місячного лізингового платежу) або зі сплати неустойки (штрафів, пені), передбачених Договором лізингу, перевищує 30 календарних днів, при цьому, під простроченням розуміється в тому числі неповна сплата (підп. 8.1.5 п. 8.1 додатку № 1 до Договору).
Пунктом 8.3 додатку № 1 до Договору встановлено, що у разі припинення Договору лізингу з причин, вказаних в п.п. 8.1.4 - 8.1.15 цих Правил, лізингоодержувач зобов'язується повністю сплатити всю заборгованість за Договором лізингу, зокрема, зі сплати лізингових платежів та інших платежів, неустойки, відшкодування шкоди, в тому числі, понесеної лізингодавцем, у результаті такого припинення Договору лізингу.
При настанні випадків, передбачених п.п. 8.1.4 - 8.1.15 цих Правил та/або невиконанні умов, вказаних у п. 8.3 цих Правил, лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернення йому предмета лізингу/вилучити предмет лізингу. В такому разі лізингоодержувач зобов'язується протягом 1 (одного) дня з дати отримання повідомлення від лізингодавця доставити предмет лізингу в належному стані з урахуванням нормального зносу, до місця, визначеного лізингодавцем п. 8.4 додатку № 1 до Договору.
Згідно з пунктом 11.1 додатку № 1 до Договору, Договір лізингу й додатки (крім додатку № 4) набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, скріплення печатками (за наявності) та діють до повного виконання зобов'язань.
Додатком № 2 до Договору є Специфікація предмета лізингу, якою визначено найменування предмета лізингу, його вартість та інші характеристики.
Додатком № 3 до Договору є Графік лізингових платежів, в якому сторони погодили, що позивач здійснює щомісячно у період 20.04.2021 - 20.12.2023 оплату лізингових платежів у загальній сумі 4 166 700,00 грн, відсотків у загальній сумі 1 564 236,32 грн, всього - 5 730 936,32 грн (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.03.2021).
На виконання умов Договору 25.03.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі до Договору, за яким відповідач передав, а позивач отримав у користування визначені в даному акті предмети лізингу, а саме: Сівалку механічну HORSCH SPRINTER 6 ST вартістю 336 700,00 грн з ПДВ; Жатку для збирання кукурудзи OROSHAZA H 5900 вартістю 250 000,00 грн з ПДВ; Комбайн зернозбиральний JONE DEERE 9770 STS вартістю 2 200 000,00 грн з ПДВ; Жатку для збирання зернових JONE DEERE 630 R вартістю 140 000,00 грн з ПДВ; Жатку для збирання соняшнику SUNWORKER вартістю 140 000,00 грн з ПДВ; Трактор Колісний CASE IH MX 310 вартістю 1 000 000,00 грн з ПДВ; Візок для транспортування жатки BRUNS SW96Z0B вартістю 100 000,00 грн з ПДВ.
Загальна вартість предметів лізингу за вказаним Актом склала 4 166 700,00 грн.
02.02.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М. було вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 107) про вилучення у боржника (лізингоодержувача) - Фермерського господарства "Віра" на користь стягувача (лізингодавця) - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" предмета фінансового лізингу залишковою вартістю 1 419 780,30 грн з ПДВ, який був переданий лізингоодержувачу лізингодавцем у платне володіння та користування на підставі договору фінансового лізингу № 180321/фл-1303 від 18.03.2021, а саме: Трактора Колісного CASE IH MX 310; Комбайна зернозбирального JONE DEERE 9770 STS; Сівалки механічної HORSCH SPRINTER 6 ST; Жатки для збирання кукурудзи OROSHAZA H 5900; Жатки для збирання зернових JONE DEERE 630 R; Жатки для збирання соняшнику SUNWORKER; Візка для транспортування жатки BRUNS SW96Z0B, у зв'язку з несплатою лізингових платежів, починаючи з 20.10.2022.
У вказаному виконавчому написі нотаріуса також зазначено, що договір фінансового лізингу № 180321/фл-1303 від 18.03.2021 достроково припинено (розірвано) з 02.02.2024 на підставі підп. 8.1.5 п. 8.1 Договору та ст. 651 ЦК України за ініціативою стягувача (лізингодавця). Визначено, що предмет фінансового лізингу підлягає поверненню/вилученню у зв'язку з несплатою лізингових платежів, у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог чинного законодавства.
За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. було відкрито виконавче провадження № 74141876.
04.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. у ВП № 74141876 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у позивача (боржника) визначеного виконавчим документом майна, яке він за цим виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі, а саме: жатки для збирання соняшнику SUNWORKER, заводський номер 20161903, 2016 року випуску, якої не виявлено у боржника при здійсненні виконавчих дій.
У постанові приватного виконавця від 04.09.2024 у ВП № 74141876 вказано, що в процесі здійснення виконавчого провадження заходами приватного виконавця частково виконано виконавчий документ, вилучено у боржника та передано стягувачу предмети фінансового лізингу, зазначені у виконавчому документі, а саме: 1. трактор колісний CASE IH MX 310; 2. комбайн зернозбиральний JONE DEERE 9770 STS; 3. сівалку механічну HORSCH SPRINTER 6 ST; 4. жатку для збирання кукурудзи OROSHAZA H 5900; 5. жатку для збирання зернових JONE DEERE 630 R; 6. візок для транспортування жатки BRUNS SW96Z0B.
Звертаючись із позовом у даній справі, Фермерське господарство "Віра" послалось на те, що ним на виконання Договору, який розірвано (припинено) з 02.02.2024, сплачено відповідачу суму погашення вартості предмета лізингу в розмірі 2 988 355,00 грн, які підлягають відшкодуванню позивачу у зв'язку з ненабуттям ним у власність предметів лізингу за Договором. При цьому, позивач вказав про наявність підстав для визнання недійсним п. 8.3 додатку № 1 до Договору як такого, що суперечить вимогам законодавства, чинного на момент укладання Договору. Позивач вважає, що укладений між сторонами Договір є змішаним договором оренди та купівлі-продажу, а передбачені цим Договором платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна в майбутньому у власність. Відтак, за доводами позивача, визначене в п. 8.3 додатку № 1 до Договору право отримання відповідачем суми погашення вартості предмета лізингу в даному випадку відсутнє. Крім того, на переконання позивача, визнання п. 8.3 додатку № 1 до Договору недійсним є самостійною підставою для стягнення з відповідача сплачених ним коштів вартості предмета лізингу в розмірі 2 988 355,00 грн у порядку ст. 1212 ЦК України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що п. 8.3 додатку № 1 до Договору не суперечить нормам матеріального права, оскільки не містить зобов'язання позивача щодо сплати всіх лізингових платежів до кінця строку дії Договору, а лише заборгованості, яка утворилася до припинення Договору, що відповідає вимогам чинного законодавства та судовій практиці.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (чинного на день ухвалення оскаржуваного рішення суду) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 292 ГК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 (далі - Закон України "Про фінансовий лізинг", який був чинний до 13.06.2021) визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Спір у даній справі виник із приводу того, що п. 8.3 додатку № 1 до Договору, на думку позивача, суперечить законодавству, оскільки передбачає обов'язок лізингоодержувача сплатити повністю всю заборгованість за Договором лізингу у разі припинення Договору з причин, визначених у п.п. 8.1.4 - 8.1.15 додатку № 1 до Договору.
Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, якими є: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Також, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Підставою визнання недійсним пункту 8.3 додатку № 1 до Договору позивачем, зокрема, вказано те, що оспорюваний пункт Договору суперечить положенням ст. 693 ЦК України, якою визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як правомірно вказано місцевим господарським судом, до правовідносин лізингу застосування означених загальних положень законодавства про договорі купівлі-продажу є недоцільним, оскільки вартість предмета лізингу лізингодавець сплачує щомісячно, а відтак, до окремих частин договору фінансового лізингу можливо застосувати лише умови про договір купівлю-продаж у розстрочку.
Як визначено ч. 2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, яку правомірно враховано судом, належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Як обґрунтовано встановлено судом, позивач не повністю оплатив вартість предмета лізингу, а Договір було розірвано через порушення ним своїх зобов'язань, у зв'язку із чим у лізингодавця не виникло зобов'язання передати предмет лізингу у власність лізингоодержувача.
Факт розірвання Договору сторонами не оспорюється.
За положеннями ч. 2, 4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому судом враховано, що за положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" право на повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю, виникає у лізингоодержувача у випадку саме його відмови від договору лізингу, у разі, коли така відмова зумовлена простроченням передачі предмета лізингу.
У той же час ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка передбачає можливість лізингодавця відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, не визначено права лізингоодержувача на повернення сплачених ним коштів у разі припинення договору з підстав несплати лізингових платежів частково або у повному обсязі.
З аналізу умов пунктів 2.13, 8.1 та 8.3 додатку № 1 до Договору слідує, що у разі припинення Договору сплаті підлягає заборгованість, що утворилася до його припинення, тоді як решта несплаченої вартості предмета лізингу сплаті не підлягає, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5426/19.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Апеляційний господарський суд погоджується з позицію місцевого господарського суду, що позивач, уклавши спірний Договір, схвалив та прийняв його умови до виконання, та в подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання цього Договору, зокрема, шляхом визначення та прийняття предмета лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено Договором.
При цьому судом обґрунтовано встановлено, що укладений між сторонами Договір містить усі необхідні умови, притаманні саме цьому виду договорів, а його умови відповідають чинному законодавству.
З огляду на викладене, вмотивованим є висновок суду, що при укладанні Договору не було порушено приписів статей 203, 215 ЦК України, такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому виконання умов Договору було схвалено позивачем шляхом його підписання, прийняття відповідних прав та зобов'язань за укладеним правочином і їх подальшої реалізації.
При цьому матеріалами справи підтверджено, що відповідач неодноразово звертався до Фермерського господарства "Віра" з листами-вимогами про сплату лізингових платежів та в грудні 2023 року звернувся з листом-вимогою про повернення предмета лізингу за Договором, які в добровільному порядку позивачем виконано не було, у зв'язку із чим 02.02.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М. було вчинено виконавчий напис про вилучення у позивача на користь відповідача предметів лізингу за Договором.
У межах справи № 912/510/24 Фермерським господарством "Віра" було оскаржено виконавчий напис від 02.02.2024, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 107, за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.06.2024 у справі № 912/510/24, яке згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 05.07.2024, у задоволенні позову Фермерського господарства "Віра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСКА КАПІТАЛ" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 02.02.2024, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Обертун С.М., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 107, відмовлено.
Окрім того, Фермерське господарство "Віра" зверталось до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 180321/ФЛ-1303 від 18.03.2021 з підстав укладення вказаного Договору керівником позивача з перевищенням повноважень, без схвалення господарства та у зв'язку з відсутністю у відповідача ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 910/2800/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що Договір укладений керівником позивача з перевищенням повноважень, однак відсутні підстави вважати, що відповідач знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника позивача, а отримання позивачем коштів від відповідача і подальша сплата лізингових платежів, невжиття будь-яких заходів членами господарства з припинення Договору свідчать про його схвалення позивачем, крім того, відповідач мав відповідну ліцензію, тому відсутні підстави для визнання Договору недійсним та для витребування майна у відповідача на користь позивача.
Таким чином, при розгляді даної справи судом враховується, що Договір лізингу не було визнано недійсним повністю або частково, а тому його умови є обов'язковими для виконання сторонами.
При цьому судом обґрунтовано враховано і те, що позивачем не було повернуто відповідачу усіх предметів лізингу. Як зазначив відповідач, на підставі акта вилучення та передачі майна від 13.02.2024 обумовлені Договором предмети лізингу було вилучено у позивача, крім одного - жатки для збирання соняшнику SUNWORKER, заводський номер 20161903, 2016 року випуску, яка досі перебуває у володінні позивача, чого останнім не було спростовано.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, вмотивованим є висновок Господарського суду міста Києва про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 8.3 додатку № 1 до Договору, у зв'язку із чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
З урахуванням зазначеного, не може бути задоволена й вимога позивача про стягнення з відповідача отриманої ним вартості предмета лізингу у розмірі 2 988 355,00 грн, оскільки така вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним пункту Договору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного в даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Віра" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/3595/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена та підписана - 15.12.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська