Постанова від 02.12.2025 по справі 911/165/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2025 р. м.Київ Справа№ 911/165/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Доманської М.Л.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.12.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Фармак", Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025)

та апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх", Акціонерного товариства "Фармак"

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025

у справі № 911/165/18 (суддя - Третьякова О.О.)

За позовом Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH; 40789, Мюнхейм, Німеччина)

до Акціонерного товариства "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Київська митниця Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Компанія "Assia Chemical Industries Ltd" (Ізраїль, 2 Denmark, Petah Tikva, Israel)

про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У січні 2018 Компанія "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом, заявивши вимоги до ПАТ "Фармак" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "Фармак", далі - відповідач) про заборону відповідачу використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339 без дозволу його власника - позивача та про вилучення і знищення товару - фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг торговельної марки "Teva", заявленого на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA №125100/2018/300832 та імпортером якого є відповідач.

Позовна заява з посиланням на приписи, зокрема, статей 15, 418, 424, 431, 459, 462, 464 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 6, 21, 28 Закону України від 15.12.1993 № 3687-XII "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон № 3687) мотивована тим, що Товариством здійснюється імпорт продукції під торговельною маркою "Teva", в якому застосовано винахід за патентом України № 73339 на діючу речовину "Rivaroxaban", що є порушенням прав інтелектуальної власності Компанії, оскільки вона (Компанія) є власником майнових прав на винахід за патентом України № 73339 "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові", який використовується при виробництві та продажу лікарського засобу "Ксарелто" (Xarelto), діючою речовиною якого є "ривароксабан" ("Rivaroxaban").

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував з підстав імпорту фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг згідно з митною декларацією № UA №125100/2018/300832 з науковою метою, що відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» не визнається порушенням прав, що випливають з патенту.

На підтвердження наявності наукової мети імпорту фармсубстанції «Rivaroxaban» у кількості 9 кг під час першого розгляду справи відповідачем було надано до матеріалів справи: копію Статуту АТ «Фармак», пункт 3.2 якого відносить до предмету діяльності Товариства наукову діяльність, копію положення про науковий структурний підрозділ - Центральну лабораторію фармацевтичної розробки, завданням якої є організація та проведення науково-дослідних та експериментальних робіт з фармацевтичної розробки, довідку про структуру і штат Лабораторії від 09.10.2018 № 17-8/93, копію наказу генерального директора відповідача від 21.04.2017 № 527, яким затверджено програму заходів щодо науково-технічної розробки лікарського препарату на основі субстанції «Rivaroxaban».

Рух справи

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2018 у справі №911/154/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 у цій справі.

Постановою Верховного Суду від 14.04.2020 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №911/165/18, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу №911/165/18 до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 вказав наступне:

- причиною виникнення цього спору є питання щодо наявності або відсутності підстав для заборони Товариству використовувати винахід за патентом України № 73339 без дозволу його власника;

- за змістом статей 462, 464 ЦК України та статей 6, 28, 31 Закону № 3687: об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); авторство і право власності на винахід, корисну модель засвідчуються патентом; права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу; патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів; патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу; не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі), зокрема, з науковою метою або в порядку експерименту;

- відповідно до статей 1 та 4 Закону № 848: наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; науковий підрозділ - структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей; науковий працівник - вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством; суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації;

- отже, виходячи з аналізу статті 31 Закону № 3687 та статті 1 Закону 848: не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу з науковою метою або в порядку експерименту; для здійснення Лабораторією як науковим підрозділом Товариства наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, не лише в її штаті мають бути передбачені посади наукових працівників у кількості не менш як 50 відсотків, але й ці посади мають бути зайняті працівниками, які є саме науковими працівниками - мають вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадять наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання;

- попередні судові інстанції у прийнятті судових рішень виходили, зокрема, з того, що Лабораторія є самостійним структурним підрозділом Товариства, який підпорядковується керівнику департаменту досліджень та розробки, а відповідно до наведеної Товариством структури та штату Лабораторії 59 працівників з 71 займають керівні та інженерні посади, що є більше 50 відсотків, встановлених у Законі № 848, для проведення Лабораторією наукової діяльності;

- проте попередні судові інстанції не звернули уваги на те, що до предмета доказування у цій справі належить відповідність й кваліфікаційних ознак наявних працівників Лабораторії (наукових працівників) вимогам Закону № 848, а тому судам належало б не обмежуватися структурою та штатом Лабораторії з посиланням на довідку Товариства від 09.10.2018 № 17-8/93, оскільки перелік формальних вимог до осіб, що мають заповнювати посади у штаті Лабораторії, не є належним та допустимим доказом відповідності конкретних працівників цим вимогам (науковий працівник);

- при цьому Компанія як у письмових поясненнях від 29.10.2018 до місцевого суду, так і в апеляційній скарзі до апеляційного суду послідовно наголошувала про те, що Товариством не подано жодного належного доказу, на підставі якого можна встановити дійсну кількість наукових працівників Лабораторії, тоді як попередні судові інстанції зазначене залишили поза увагою;

- отже, наведене дозволяє дійти висновку про те, що попередні судові інстанції не звернули уваги на відсутність доказів, на підставі яких можна встановити дійсну кількість наукових працівників Лабораторії, та помилково обмежились встановленням наявності в штаті Лабораторії лише певної кількості відповідних посад на підставі довідки Товариства від 09.10.2018 № 17-8/93, що згідно з приписами пунктів 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду;

- водночас з огляду на необхідність доведення використання запатентованої речовини саме з науковою метою (як визначеного законодавцем випадку обмеження майнових прав Компанії - власника відповідного патенту) до предмета доказування у цій справі входять й наявність у відповідача технічної можливості (обладнання) для проведення відповідних наукових робіт, й кількість речовини, зазвичай необхідної для реалізації проголошеної мети (надмірна для наукової мети кількість речовини може бути ознакою підготовки до вчинення інших - ніж наукові дослідження - дій). Разом з тим відповідні доводи позивача з цього приводу залишилися без належних дослідження та оцінки;

- разом з тим перелік наведених обставин не є вичерпним. Для правильного вирішення даного спору належить дослідити та оцінити усі фактичні обставини, які доводять або спростовують наявність у даному випадку наукової мети.

Ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 (повний текст складено та підписано 16.06.2025) позовні вимоги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" до Акціонерного товариства "Фармак" про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід шляхом заборони вчинення дій та вилучення й знищення товару задоволено частково, а саме: вилучено у Акціонерного товариства "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63, код ЄДРПОУ 00481198) та знищити товар - фармсубстанції Rivaroxaban кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417, CAS:366789-02-8, торговельної марки "Teva", виробник: "Assia Chemical Industries Ltd" (Ізраїль), заявлений на митне оформлення до Київської митниці Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018, імпортером якого є Акціонерне товариство "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63, код ЄДРПОУ 00481198);

Також, відмовлено в задоволенні позовної вимоги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" до Акціонерного товариства "Фармак" про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортання крові" за патентом України №73339 без дозволу його власника - компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх. Стягнуто з Акціонерного товариства "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 63, код ЄДРПОУ 00481198) на користь компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх (Німеччина 40789, Мюнхейм, вул.А.Нобеля, 10 / Bayer Intellectual Property GmbH, Germany, 40789, Monheim, Alfred Nobel Str. 10) 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних мотивовано наступним:

- оскільки імпорт (ввезення) відповідачем на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018 є використанням відповідачем винаходу, який охороняється патентом України на винахід №73339, та був вчинений відповідачем без дозволу позивача як власника патенту, а тому позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення відповідачем виключних майнових прав інтелектуальної власності позивача як володільця патенту, передбачених статтею 464 Цивільного кодексу України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано наступним:

- безстрокова та абсолютна заборона відповідачу використовувати винахід за патентом України №73339, як про це просить позивач у позовній заяві, не є належним способом захисту порушеного права інтелектуальної власності позивача у межах заявленої позивачем підстави позову у цій справі, враховуючи заявлену позивачем вимогу про знищення товару, та суперечить положенню статті 465 Цивільного кодексу України, яке визначає строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, та положенню частини 5 статті 28 Закону №3687-XII, яке передбачає наявність випадків, за яких використання винаходу не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу;

- тобто будь-особа, яка не є власником патенту, не може бути на позбавлена можливості на майбутнє використовувати винахід у випадках, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Додатковим рішенням від 26.06.2025 у справі № 911/165/18, Господарський суд Київської області:

- заяву компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат шляхом стягнення 16310,00 євро витрат на професійну правничу допомогу та 1199871,00 грн витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи у справі №911/165/18 (вх.суду №4558 від 21.05.2025) задовольнив частково;

- стягнув з Акціонерного товариства "Фармак" на користь компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" 6524 (шість тисяч п'ятсот двадцять чотири) євро витрат на професійну правничу допомогу та 299967 (двісті дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 75 коп. витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи у справі №911/165/18.

Додаткове рішення суд першої інстанції мотивував наступним:

- незазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не є причиною для відмови у задоволенні таких витрат, засновані на порушенні норм процесуального права;

- приймаючи до уваги, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі становлять фіксовану суму (16310,00 євро), яка для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони була обмежена розміром 50% (8155,00 євро), але при цьому також не всі надані адвокатами послуги в описі та відповідні витрати позивача на професійну правничу допомогу є неминучими, то суд, виходячи із критерію розумності та співмірності, вказані витрати позивача на правову допомогу для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони додатково обмежує на 20%, а саме до розміру 6524,00 євро ((8155 х 100%-20%) = 6524 євро);

- суд не вбачав підстав позбавляти позивача права на отримання відшкодування понесених останнім витрат на проведення судової експертизи у справі, оскільки станом на момент пред'явлення позову у цій справі (січень 2018) позивач не міг знати про те, що справа №911/165/18 буде направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та про відповідні додаткові витрати позивача;

- виходячи із критерію розумності та співмірності, заявлені позивачем витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням комплексної комісійної судової для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, суд обмежив розміром 50%, що становить 599935,50 грн., але врахувавши при цьому, що не всі експерто-години та відповідні витрати позивача є неминучими, то суд, виходячи із критерію розумності та співмірності, ці витрати позивача на проведення комплексної комісійної судової експертизи додатково обмежив на 50%, а саме до розміру 299967,75 грн (599935,50-50%) = 299967,75 грн);

- суму в розмірі 299967,75 грн суд визнав співмірною розміру витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи, які можуть бути розраховані на основі заперечень відповідача щодо кількості витрачених експерто-годин на проведення цієї експертизи;

- для цілей розподілу витрат позивача в розмірі 1199871,00 грн на проведення вказаної судової експертизи та їх відшкодування протилежною стороною врахуванню підлягає саме 1/4 цих витрат позивача (1199871 - 50% - 50%), що становить 299967,75 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на рішення та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені Оксазолідинони і їх застовування для запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339 без дозволу його власника, "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені Оксазолідинони і їх застовування для запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339 без дозволу його власника Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх (Bayer Intellectual Property GmbH) - скасувати та постановити нове рішення, яким позовну вимогу Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування про запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339 без дозволу його власника - " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Bayer Intellectual Property GmbH) - задовольнити. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначав, що:

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 465, 467 ЦК України та ч. 5 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» №3687-XII (далі - Закон №3687-XII);

- з урахуванням встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи документах, цілком підставними є висновки суду першої інстанції, що імпорт (ввезення) відповідачем на митну територію України фармсубстанції «Rivaroxaban» є порушенням прав позивача на винахід за Патентом №73339, гарантовані йому ст.ст. 424, 464 ЦК України та ст. 28 Закону №3687-XII;

- проте, судом першої інстанції було невірно витлумачено положення ст. 465 ЦК України та ч. 5 ст. 28 Закону №3687-XII, якими зокрема визначено строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід та випадки, за яких використання винаходу не визнається порушенням;

- заявлена позивачем вимога про заборону використання винаходу за Патентом №73339 за своєю суттю не є безстроковою та абсолютною, а обмежується строком дії Патенту;

- судом були встановлені умисні дії відповідача, що спрямовані на систематичне порушення прав позивача на винахід за Патентом №73339, а саме його використання без згоди позивача, і означені дії відповідача з використанням винаходу за Патентом №73339 (імпорт, подача заяв про реєстрацію лікарських засобів) очевидно не є такими, що підпадають під випадки, що передбачені ч. 5 ст. 28 Закону №3687-XII;

- предмет позову у даній справі №911/165/18 складається із основної вимоги, а саме: 1) Заборони відповідачу використовувати винахід за Патентом №73339 без дозволу його власника та похідної вимоги, а саме: 2) Вилучення та знищення товару фармсубстанції Rivaroxaban кількістю 9 кг згідно митної декларації UA №125100/2018/300832 від 11.01.2018, а тому обраний позивачем спосіб захисту у формі заборони відповідачу порушувати права інтелектуальної власності позивача на винахід за Патентом №73339 є цілком ефективним, оскільки забезпечує належний та повний захист прав позивача без необхідності звернення до суду за додатковим захистом;

- спеціальні норми чинного законодавства України, а саме ч. 5 ст. 28, ст. 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та міжнародного законодавства надають власнику патенту (позивачу) виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі (1) забороняти таке використання, що охоплює зупинення реєстрації як превентивний захід та (2) право звертатися до суду з будь- якими вимогами, не забороненими законом, відповідно, єдиним ефективним способом захисту позивача в цій частині є чітко визначена Законом №3687-XII заборона використання винаходу за Патентом №73339, а тому порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом, а відповідне рішення суду має створити юридичну визначеність у спірних правовідносинах та запобігти конфліктам у майбутньому;

- висновок суду першої інстанції, що будь-особа, яка не є власником патенту, не може бути позбавлена можливості на майбутнє використовувати винахід у випадках, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу, покладає на позивача надмірний тягар доказування у справі щодо захисту його прав інтелектуальної власності;

- за відсутності судової заборони на використання відповідачем винаходу, що охороняється патентом №73339, на підставі ч. 5 ст. 28 Закону №3687- XII, позивач змушений повторно звертатися до суду для захисту своїх порушених прав;

- норми міжнародного права підтверджують необхідність припинення порушення прав позивача шляхом встановлення заборони використання відповідачем винаходу за Патентом №73339 для виконання міжнародних зобов'язань України та забезпечення ефективного захисту від зловживань правами позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Компанія Bayer Intellectual Property GmbH подала апеляційну скаргу, в якій просила відкрити провадження у справі за апеляційною скаргою Компанії Bayer Intellectual Property GmbH на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 в частині зниження відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу на додаткові 20%, а витрат, пов'язаних із призначенням судової експертизи - на додаткові 50% від розміру, визначеного за результатами задоволення позовних вимог. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 в частині:

- обмеження витрат Компанії Bayer Intellectual Property GmbH на професійну правничу допомогу для цілей її відшкодування за рахунок протилежної сторони на 20%, від розміру, визначеного за результатами задоволення позовних вимог (а саме , 8155*100%-20%=6524,00 євро);

- зниження витрат Компанії Bayer Intellectual Property GmbH пов'язаних із проведенням судової експертизи, для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, на 50 % від розміру, визначеного за результатами задоволення вимог ( а саме 599 935,50 - 50 %) = 299 967,75 грн., -

скасувати та постановити нове додаткове рішення, яким присудити відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних із призначенням судової експертизи, в розмірі 100 % розміру, визначеного за результатами задоволення позовних вимог. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначав, що в додатковому рішенні суд урахував, що позовні вимоги у цій справі були задоволені частково. У зв'язку з цим, заявлені позивачем витрати на правову допомогу у фіксованій сумі 16310,00 євро для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони суд обмежив розміром 50%, що становить 8155,00 євро. Позивач не заперечує проти вказаних висновків суду, і вважає, що підставою для перегляду вказаної суми може бути перегляд судом апеляційної інстанції судового рішення за розглядом цієї справи по суті.

При цьому, позивач не погоджується з висновками суду про обмеження присуджених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на додаткові 20%, а саме до розміру 6524,00 євро, з огляду на наступне:

- розмір гонорару на професійну правничу допомогу представників позивача був зазначений у поданому до суду договорі № 105 від 05.12.2023 та додатку до цього договору № 105-09 від 21.12.2023, зокрема, пунктом 2.1 зазначеного додатку визначено фіксований розмір гонорару 16 625, 00 євро щодо представництва в суді першої інстанції;

- виходячи з розміру фіксованої ставки гонорару, з огляду на обсяг наданих представниками позивача послуг та виконаних робіт та з урахуванням тривалості розгляду справи вартість юридичного супроводу справи №910/9140/24 адвокатами АО «АМБАССАДОРС» відповідає умовам співмірності та неминучості;

- висновки додаткового рішення про зниження присудженого позивачу розміру витрат на професійну правничу допомогу на додаткові 20% від розміру, визначеного за результатами задоволення позовних вимог (а саме, 8155 х 100%-20% = 6524,00 євро) суперечать обставинам, що мають значення для справи і які суд повністю не з'ясував.

розміру присуджених витрат,

Також, позивач зазначає в апеляційній скарзі, що при визначенні суми понесених витрат, суд у додатковому рішенні вказав, що позовні вимоги у цій справі були задоволені частково, відтак, заявлені витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням комплексної комісійної судової для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони суд обмежив розміром 50%, що становить 599935,50 грн., проти чого позивач не заперечує і вважає, що перегляд вказаного розрахунку буде проведений у випадку перегляду основного рішення суду першої інстанції від 15.05.2025 судом апеляційної інстанції.

Проте, позивач не погоджується з іншими висновками суду стосовно витрат, пов'язаних з призначенням судової експертизи, з огляду на наступне:

- позивач належним чином довів, а суд першої інстанції встановив, що розмір понесених позивачем витрат на оплату комплексної комісійної судової експертизи склав 1 199 871,00 грн., які були обмежені у 50%, і виходячи із критерію розумності та співмірності, ці витрати позивача на проведення комплексної комісійної судової експертизи суд додатково обмежив на 50%, а саме до розміру 299967,75 грн (599935,50-50%) = 299967,75 грн), з чим позивач не погоджується;

- ухвалою від 20.06.2025 у цій справі, суд призначив проведення судової експертизи, а також зобов'язав позивача оплатити вартість витрат по проведенню судової експертизи, докази чого надати суду, а також попередив сторін про майнову відповідальність, передбачену ст.135 ГПК України, зокрема, за ухилення від вчинення дій, обов'язок вчинення яких покладено господарським судом на учасника судового процесу;

- наявність обов'язку у позивача оплатити рахунок експертної установи у встановлений законом строк, та відсутність у нього права та можливості погоджували або впливати на суму виставленого рахунка та кількість визначених експертною установою експерто-годин свідчать про неминучість таких витрат, понесених позивачем;

- аргументи додаткового рішення про те, що не весь висновок комплексної комісійної судової експертизи від 31.05.2024 № 007-СІВ/20 був покладений в основу рішення суду від 15.05.2025 у цій справі, також суперечать чинному законодавству, оскільки законом не передбачено залежність відшкодування понесених витрат на оплату судової експертизи від того, в якій мірі суд врахував відповідний доказ при вирішенні спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Фармак" на рішення та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Фармак" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 в частині задоволення позовної вимоги про вилучення Акціонерного товариства "Фармак", заявленого на митне оформлення до Київської митниці Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018, імпортером якого є Акціонерне товариство "Фармак" - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Змінити мотивувальну частину Рішення господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання крові" за патентом України № 733339 без дозволу його власника - компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх, а саме мотивувати відмову у позові відсутністю порушеного права. Здійснити новий розподіл судових витрат у справі № 911/165/18, поклавши їх на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Скаржник зазначав, що висновки суду про невідповідність лабораторії статусу наукового підрозділу ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, та не відповідають встановленим обставинам справи:

- під час нового розгляду справи відповідачем було надано до матеріалів справи докази наявності станом на час виникнення спору (2018 рік) на відповідних посадах Лабораторії 71 (семи десяти одного працівника), 53 (п'ятдесят три) з яких відповідають ознакам «наукового працівника» за всім необхідними критеріями;

- визначальне значення має зміст трудової функції (посадової інструкції) наукового працівника, а не формальна тотожність назви його посади переліку основних посад наукових працівників, визначених статтею 31 Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність», який не є вичерпним;

- відповідність кваліфікації працівників Лабораторії для здійснення наукової діяльності підтверджується висновками експертів, а залишення поза увагою висновків експертів в частині з'ясування питання достатності кваліфікації працівників Лабораторії для здійснення наукової діяльності в оскаржуваному рішенні, суперечить мотивам призначення судової експертизи в цій справі; висновки судових експертів в справі (висновок комплексної комісійної експертизи - в частині, що містить відповідь по суті поставленого питання) підтверджують достатність кваліфікації працівників Лабораторії для виконання наукових робіт;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо переліку основних посад наукових працівників (стаття 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») до визначення критеріїв статусу «вченого» (п. 4 статті 1), «наукового працівника» (п. 20 статті 1) і «наукового структурного підрозділу» (п. 19 статті 1 цього ж Закону);

- матеріалами справи підтверджується, що понад п'ятдесят відсотків працівників Лабораторії (принаймні 53 з 71), відомості про яких містяться в матеріалах справи, відповідають всіх критеріям «наукового працівника» і володіють достатньою кваліфікацією для реалізації наукових проектів підприємства відповідача у сфері фармацевтичної розробки;

Також, скаржник вказував, що висновок суду про недоведеність наукової мети доказами наявності відповідного обладнання суперечить вказівкам Верховного Суду, та встановленим обставинам справи:

- відповідачем було доведено належними і допустимими доказами, що таке обладнання в нього наявне;

- Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 фактично було підтверджено право комерційного підприємства бути суб'єктом наукової діяльності, за умови відповідності вказаним критеріям (наявність наукового підрозділу, та технічної можливості для виконання наукових робіт), і це право ґрунтується безпосередньо на статті 4 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», яка прямо відносить до суб'єктів такої діяльності юридичних осіб незалежно від форми власності;

- висновок суду про можливість використання обладнання для виробничих, а не наукових цілей, суперечить матеріалам справи;

- обладнання, яке експлуатується в Лабораторії, використовується саме для наукових, а не для виробничих цілей, відповідно до завдань і функцій останньої;

- на підставі висновку експерта Рубан О.А. судом встановлено достатність обладнання для виконання всіх необхідних етапів науково-технічної розробки лікарського засобу, передбачених пунктами 3.1-3.5 додатку до наказу АТ «Фармак» від 21.04.2017 № 527, у зв?язку з чим висновок про недоведеність наукової мети використання обладнання прямо суперечить встановленим обставинам справи щодо достатності обладнання відповідача для виконання фармацевтичних розробок, та використання в науковій діяльності;

Крім того, скаржник посилався на те, що висновок суду щодо ненаукового характеру фармацевтичної розробки ґрунтується на неправильному засуванні норм матеріального права, і спростовується матеріалами справи, а неврахування позиції доктора фармацевтичних наук, професора НФаУ О.Кухтенка, і натомість посилання на висновки підписані ОСОБА_1 , Ю.Цепою та Ю. Нечипором, які не ґрунтуються на спеціальних знаннях в сфері фармацевтики, спростовує правильність висновків суду щодо нібито ненаукового характеру фармацевтичної розробки.

Також, скаржник наголошував, що обґрунтування оскаржуваного рішення обставинами, не охопленими предметом і підставою позову, є порушенням норм процесуального права - статті 14, 76, 80, 86, 104, 236-238 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Акціонерне товариство "Фармак" подало апеляційну скаргу в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Компанії Bayer Intellectual Property GmbH про розподіл судових витрат у справі № 911/165/18.

Скаржник зазначав наступне:

- висновки суду про те, що незазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не є причиною для відмови у задоволенні таких витрат, засновані на порушенні норм процесуального права;

- позивачем разом з позовною заявою взагалі не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу;

- якби позивачем в позовній заяві було зазначено певну суму витрат на професійну правничу допомогу, але фактичних їх розмір був би більшим (враховуючи, зокрема, новий розгляд справи), то позивач був би вправі доводити інший фактичних розмір витрат, однак в першій заяві по суті спору (позовній заяві) попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (в будь-якому розмірі) не було подано взагалі;

- судом першої інстанції було не враховано обізнаність представників позивача з вимогами процесуального законодавства при поданні позовної заяви, та безпідставно не застосовано частину другу статті 124 ГПК України;

- відповідач заперечував проти стягнення на користь позивача - компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на відсутність доказів виставлення АО «АМБАССАДОРС» рахунків про оплату правничої допомоги позивачу, та витрат на оплату експертизи в цій справі, оскільки її було оплаченого зовсім іншою особою, за відсутності доказів здійснення такої оплати за рахунок коштів позивача або їх подальшої компенсації останнім;

- на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копії: Договору № 105 від 05.12.2023 та додатку № 105-09 від 21.12.2023 до нього; рахунків №105-9-01 від 08.03.2024 на суму 788,00 євро; №105-9-02 від 16.04.2024 на суму 955,00 євро; №105-9-04 від 07.06.2024 на суму 175,00 євро; №105-9-05 від 10.07.2024 на суму 210,00 євро; №105-9-06 від 19.08.2024 на суму 3 487,00 євро; №105-9-07 від 11.09.2024 на суму 3 487,00 євро; №105-9-08 від 04.10.2024 на суму 3 697,00 євро; №105-9-09 від 11.11.2024 на суму 3 511,00 євро, однак, зміст зазначених доказів свідчить про недоведеність ні факту прийняття позивачем-клієнтом послуг з професійної правничої допомоги, ані виникнення у нього зобов'язань з їх оплати;

- поза увагою суду залишилося те, що кожен з рахунків містить застереження такого змісту: «Сторони підтверджують, що на дату оплати цього рахунка послуги належним чином надані та прийняті Клієнтом», отже, за відсутності будь-яких звітів чи актів наданих послуг, доказом приймання наданих послуг, і виникнення зобов'язань є принаймні оплата згідно рахунків.

Також, скаржник зазначав, що не можна вважати доведеними і витрати позивача на оплату судової експертизи, оскільки:

- витрати на експертизу понесені не позивачем, а АО «САЄНКО ХАРЕНКО», тобто є витратами представника;

- дійсність витрат саме позивача (а не представника) на оплату експертизи, як і виникнення згідно з умовами договору зобов'язань з компенсації таких витрат представнику не доведено;

- не доведено і розумність розміру витрат на судову експертизу, адже відповідно до наданих документів сума витрат АО «САЄНКО ХАРЕНКО» на оплату експертизи склала 1 199 871,00 грн., у т.ч. ПДВ - 199 978,50 грн., що визначена шляхом добутку вартості однієї експерто-години 238,98 грн. на 4 184 експерто-годин, і зазначена тривалість 4 184 експерто-годин критерію розумності судових витрат відповідає;

- оскільки сума сплаченого АО «САЄНКО ХАРЕНКО» ПДВ 199 978,50 грн. відноситься до складу податкового кредиту, вона відшкодовується платнику податку на додану вартість у визначеному ПК України порядку, у зв?язку з чим судом безпідставно було включено до розподілу судових витрат суму ПДВ 199 978,50 грн. в складі вартості експертизи, адже податковим законодавством визначено спеціальний механізм її повернення (компенсації) платнику;

- оскаржуване додаткове рішення не містить ні мотивів врахування суми ПДВ в цілях розподілу витрат, ні відхилення заперечень відповідача з цього приводу.

Короткий зміст відзиву Акціонерного товариства "Фармак" на апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на рішення

15.08.2025 від Акціонерного товариства "Фармак" через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на рішення, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" - задовольнити повністю, з огляду на наступне:

- судом правильно відмовлено в позові в частині заборони використання винаходу, але така відмова ґрунтується на помилкових мотивах, і має грунтуватися саме на відсутності (недоведеності) порушеного прав інтелектуальної власності позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено, що імпорт фармсубстанції Rivaroxaban кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417, заявлений на митне оформлення згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832, здійснювався з науковою метою;

- частиною другою статті 31 Закону № 3687-ХІІ встановлено, що не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі), зокрема, з науковою метою або в порядку експерименту, а матеріалами справи підтверджується, що наказом генерального директора відповідача від 21.04.2017 № 527, було затверджено програму заходів щодо науково-технічної розробки лікарського препарату на основі субстанції «Rivaroxaban»;

- жодним доказом в матеріалах справи не доведено, що спірна кількість 9 кілограмів є надмірною для виконання наукових робіт;

- наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_2 , технічного директора АТ «Фармак», засвідчено, що кожна фармацевтична розробка є індивідуальною, неможливо наперед точно визначити кількість вихідної речовини і вказана кількість може бути різною для різних проектів і становити від 0,1 кг до 100 кг залежно від обсягу запланованих заходів;

- відповідно до пунктів 3.1-3.5 програми науково-технічної розробки, затвердженої наказом генерального директора відповідача від 21.04.2017 № 527, її виконання було покладено на Центральну лабораторію фармацевтичної розробки, яка є одним з типів наукових підрозділів в розумінні п. 19 ст. 1 зазначеного Закону, а посади в Лабораторії впродовж 2018 році були зайняті конкретними працівниками з відповідною освітою та кваліфікацією, яка дозволяла здійснення наукової діяльності;

- наявність і достатність технічної можливості для виконання наукових робіт, в кількості 61 одиниць обладнання, підтверджується первинною обліковою документацією, матеріалами інвентаризації на підприємстві відповідача за 2018 рік, а також висновком експерта Рубан О.А. від 01.02.2022;

- матеріалами справи повністю підтверджується заявлена відповідачем наукова мета імпорту спірних 9 кілограмів фармсубстанції Rivaroxaban, поданих до митного оформлення згідно митної декларації UA №125100/2018/300832 від 11.01.2018, що відповідно до частини другої статті 31 Закону № 3687-ХІІ не вважається порушенням прав інтелектуальної власності позивача;

- висновки суду першої інстанції щодо недоведеної такої мети встановленим обставинам справи суперечать матеріалам справи, та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права, суперечать вказівкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 14.04.2020, та засновані на надмірному формалізмі;

- при з'ясуванні кількості субстанції, зазвичай необхідної для досягнення наукової мети, поза увагою суду першої інстанції залишилася відсутність в справі доказів, які б засвідчували, що 9 кілограмів субстанції є надмірною кількістю для таких цілей;

- в порушення вимог статті 76 ГПК України, суд взяв до уваги докази, які не стосуються предмету доказування, і яких не існувало на час виникнення спору та подання позову (січень 2018 року), такі як митні декларації періоду 2020-2023 рр., а також заяви про державну реєстрацію лікарських засобів, подані в 2023 році;

- за таких умов, відмова в позові в частині вимог про заборону використання винаходу за патентом України № 73339 хоча і є цілком правильною, але має ґрунтуватися на зовсім інших мотивах, а саме: відмова в позові має бути мотивована відсутністю (недоведеністю) порушеного права позивача, адже відповідно до частини другої статті 31 Закону № 3687-ХІІ використання винаходу з науковою метою не вважається порушенням прав;

- відмова в основній позовній вимозі виключає задоволення похідної вимоги;

- відсутності підстав для заборони відповідачу використовувати винахід жодних підстав вилучати і знищувати в останнього товар, в якому застосовано винахід, також не існує;

- закон не передбачає певного строку чинності судового рішення, після спливу якого воно втрачає властивість бути обов'язковим до виконання, а тому, оскільки позовна вимога про заборону відповідачу використовувати винахід заявлена без конкретизації строку дії такої заборони, зокрема хронологічними межами чинності патенту № 73339, її задоволення, якби для цього існували правові підстави, створювало б ризик безстроковості такої заборони, в силу обов'язковості судового рішення;

- доводи апеляційної скарги позивача про неефективність оскаржуваного рішення обґрунтовані обставинами, які не стосуються предмету спору;

- зі змісту позовної заяви слідує, що порушенням своїх прав позивач вважає дії відповідача щодо імпорту спірної кількості фармацевтичної субстанції згідно названої митної декларації, тобто використання винаходу шляхом його імпорту, а отже, будь-які інші події і правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем пізніше подання позову, після 2018 року, і не стосуються імпорту спірних 9 кілограмів фармацевтичної субстанції, - даним позовом не охоплюються;

- з'ясуванню в цій справі підлягають обставини імпорту фармацевтичної субстанції - Rivaroxaban кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417 згідно спірної митної декларації № UA125100/2018/300832, заявленої до митного оформлення в січні 2018 року, зокрема, з'ясуванню підлягає наукова мета імпорту даної партії товару;

- натомість, предметом спору не охоплені, і не підлягають з'ясуванню в справі № 911/165/18 обставини: здійснення будь-яких інших імпортних операцій в 2020-2023 рр. (крім операції згідно спірної митної декларації № UA125100/2018/300832), подання і розгляд будь-яких заяв про реєстрацію лікарських засобів, впродовж 2023-2025 років;

- оцінка законності і мети імпортної операції згідно МД № UA125100/2018/300832, поданої в січні 2018 року, не залежить і не може залежати від інших подій, які відбулися впродовж 2020-2025 рр. та не були пов'язані з зазначеною митною операцією;

- судом першої інстанції в порушення ст. 76 ГПК України було помилково покладено в основу оскаржуваного рішення вищевказані обставини та події 2020-2023 років.

Короткий зміст відзиву Акціонерного товариства "Фармак" на апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на додаткове рішення

15.08.2025 від Акціонерного товариства "Фармак" через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на додаткове рішення, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому відповідач просить апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" - задовольнити повністю, з огляду на наступне:

- сам по собі розмір гонорару адвоката, визначений договором, є не єдиним критерієм, що підлягає врахуванню при вирішенні питання про розподіл судових витрат, і тому для суду не є обов'язковим;

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18);

- суд не зв'язаний сумою, визначеною умовами договору про надання правничої допомоги, а повинен оцінити заявлений до відшкодування розмір витрат на таку допомогу на предмет її відповідності наведеним вище критеріям;

- доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків про невідповідність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу критеріям співмірності, неминучості та необхідності;

- доводи про зобов'язання оплатити витрати на правничу допомогу в сумі 16310,00 євро в майбутньому умовам договору не відповідають, адже за умовами Додатку № 105-09 від 21.12.2023 до Договору № 105 від 05.12.2023 (якщо ототожнити дату рахунку з датою його виставлення) такі витрати вже мали бути оплачені в минулому;

- відповідач вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають не лише критеріям співмірності та неминучості, але також й критерію реальності судових витрат, а тому в їх стягненні належало відмовити повністю, про що наголошено у відповідній апеляційній скарзі;

- витрати на судову експертизу в сумі 1 199 871,00 грн. не відповідають критерію неминучості, оскільки передумовою виникнення у позивача вказаного обов'язку стала ініціатива самого позивача, втілена в клопотанні про призначення комплексної комісійної судової експертизи від 29.05.2020 (доповнене 10.06.2020), і саме позивач просив доручити проведення конкретній установі - Відокремленому структурному підрозділу ДП «Інформаційні судові системи» «Центр судової експертизи та експертних досліджень»;

- позивач жодним чином не був обмежений в праві замовити висновок експерта на договірних засадах (як це зробив відповідач), а не ініціювати призначення експертизи ухвалою суду, чим створювати для себе правові наслідки у вигляді обов'язку сплатити ту суму, яку в установа (яку визначив сам позивач) нарахувала в односторонньому порядку;

- передбачені частиною п'ятою статті 129 ГПК України критерії є однаковими для всіх видів судових витрат, а тому оскільки витрати на експертизу не були необхідними для справи, а судом враховано не весь висновок комісійної комплексної експертизи, суд вправі відмовити у відшкодуванні таких витрат, які не відповідають критерію необхідності;

- витрати на експертизу понесені не безпосередньо позивачем, а АО «САЄНКО ХАРЕНКО», тобто є витратами представника;

- не доведено дійсність витрат саме позивача (а не представника) на оплату експертизи, як і виникнення згідно з умовами договору зобов'язань з компенсації таких витрат представнику.

Короткий зміст відзиву Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на рішення

18.08.2025 від Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на рішення, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення, з огляду на наступне:

- проаналізувавши надані відповідачем матеріали щодо кількості та призначення наявного у Центральній лабораторії з фармацевтичної розробки (надалі також - «Лабораторія») виробничого обладнання, суд прийшов до висновку, що вказане виробниче обладнання може використовуватись як в процесі виробництва лікарських препаратів, так і в процесі певної наукової діяльності. Однак «сама по собі наявність у відповідача такого обладнання для здійснення розробок лікарських препаратів не вказує саме на наукову мету використання такого обладнання відповідачем та наукову діяльність відповідача за обставин, коли сам відповідач є суб'єктом комерційної діяльності, основним видом діяльності якого є здійснення виробничої діяльності». Відтак надані Відповідачем докази про наявність у нього виробничого обладнання, яке може бути використане для здійснення діяльності із фармацевтичної розробки, саме по собі недоказує наукової мети імпорту Відповідачем запатентованої фармсубстанції;

- повно дослідивши наявні у справі докази (нормативні внутрішні документи), якими врегульовано статус Лабораторії, як окремого структурного підрозділу AT «Фармак», господарський суд логічно виснував, що «сама по собі наявність у відповідача Лабораторії з фармацевтичної розробки та затвердженого Положення не свідчить про наукову діяльність відповідача та наукову мету імпорту відповідачем фармсубстанції». Надані Відповідачем докази не свідчать про те, що Лабораторія науковим підрозділом в розумінні пункту 19 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», що посади наукових працівників в Лабораторії становлять не менш як 50 відсотків. Суд погодився з доводами позивача про те, що із наданих відповідачем доказів вбачається, що тільки 15 працівників займають посади, які в контексті означеного закону визначені як наукові посади;

- господарський суд надав оцінку як факту відсутності доказів реального ведення фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень та отримання наукових та (або) науково-технічних (прикладних) результатів у періоді 2018-2025 стосовно субстанції Rivaroxaban переліченими відповідачем працівниками Лабораторії так і факту подання Відповідачем в цей період заяви про реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "Фенікс" з діючою речовиною "ривароксабан" та заяви про реєстрацію лікарського засобу "Ривароксобан" з діючою речовиною "ривароксабан", які були прийняті 08.08.2023 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до розгляду та були відкликані відповідачем після звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід (справи № 910/16758/23 та №910/16766/23). Відтак, на основі всебічного встановлення обставин господарської справи, що входять до предмету доказування у даному спорі, означені факти були оцінені як такі, що свідчать про відсутність наукової діяльності та саме наукової мети імпорту Відповідачем субстанції Rivaroxaban;

- суд надав оцінку поведінці відповідача у процесі розгляду означеного спору в судовому порядку (з 2018 по 2025 рік) та обґрунтовано виснував, що факт ввезення відповідачем субстанції в значно більшій кількості (39,15165 кг), ніж та, про необхідність в якій стверджував відповідач у спорі, є суперечливою поведінкою відповідача та спростовує проголошену відповідачем наукову мету її ввезення;

- висновки суду першої інстанції ґрунтується на поєднанні кількох взаємопов'язаних критеріїв, які у своїй сукупності дозволяють відкинути тезу відповідача про «виключно науковий» характер імпорту спірної субстанції;

- наявність обладнання, яке може функціонально застосовуватися і для виробництва, і для досліджень, не є доказом того, що воно фактично використовувалося саме для наукової мети. Формальне створення Лабораторії та затвердження положення про неї не трансформує її автоматично у науковий підрозділ у розумінні закону, якщо фактичний штат не складається з наукових працівників у нормативному розумінні, а діяльність не спрямована на отримання верифікованих наукових результатів. Відсутність підтвердження будь-яких фундаментальних чи прикладних досліджень із субстанцією Rivaroxaban у період 2018-2025 років, а натомість активні дії відповідача щодо реєстрації лікарського засобу на її основі, які збіглися у часі з тривалим судовим спором, додатково свідчать про комерційну спрямованість використання ввезеної речовини. Невідповідність задекларованої «наукової» мети фактичній кількості ввезеної субстанції (понад 39 кг, що у рази перевищує обґрунтовану дослідницьку потребу), була правильно кваліфікована судом як суперечлива поведінка сторони, яка підриває достовірність її пояснень;

- аналіз переліку посад працівників Лабораторії підтверджує правильність висновків суду про те, що тільки 15 працівників займають посади, які в контексті Закону України «Про наукову та науково-дослідну діяльність», визначені як наукові посади (тобто керівники, начальники відповідних підрозділів, а також головні, провідні інженери та ін.), а решта посад працівників Лабораторії не входить до переліку наукових посад, у зв'язку з чим не повинні бути враховані на підтвердження відповідності Лабораторії встановленим вимогам до наукової установи;

- спроба відповідача довести, що більшість працівників Лабораторії є «науковими працівниками» у розумінні закону, ґрунтується на підміні понять та довільному тлумаченні норми статті 31 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

- постанова Верховного Суду від 14.04.2020 не містить висновку про те, що сама по собі наявність у відповідача обладнання автоматично доводить наукову мету імпорту. Йдеться лише про окреслення частини предмета доказування - встановлення того, чи мала місце технічна можливість проведення досліджень. Проте наявність технічної можливості є лише передумовою, яка потребує співвіднесення з іншими фактичними обставинами справи: кадровим складом Лабораторії, науковим статусом її працівників, результатами дослідницької роботи та поведінкою відповідача у процесі імпорту та подальших дій. Лише комплексне дослідження цих чинників дозволяє суду зробити висновок про наявність чи відсутність наукової мети. Саме такий підхід і був застосований господарським судом першої інстанції, який не підмінив вказівок Верховного Суду, а реалізував їх у межах своєї виключної компетенції щодо оцінки доказів;

- алгоритм дій відповідача, вказує на те, що останнім без дозволу правовласника за допомогою ввезеної та розмитненої запатентованої речовини та за допомогою власних потужностей здійснюється її технічна розробка, що завершується спробою зареєструвати отриманий в її результаті лікарський засіб та намаганням введення у цивільний обіг нового лікарського засобу в обхід законних прав та інтересів власника патенту;

- згідно з ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Включення до мотивувальної частини рішення оцінки доказів, отриманих у процесі нового розгляду справи, які стосуються подальших дій Відповідача (повторні імпортні операції, листи про виробничу мету, подання заяв на реєстрацію готових лікарських засобів), не є виходом за межі позовних вимог, а навпаки є виконанням судом свого обов'язку перевірити bona fides поведінки сторони та дати оцінку усім релевантним обставинам;

- господарський суд правомірно і логічно виснував, що для правильного вирішення спору у справі № 911/165/18 у межах первісних позовних вимог необхідним та достатнім є встановлення наявності або відсутності саме наукової мети при здійсненні відповідачем спірного імпорту фармсубстанції на територію України. У випадку, якщо імпорт запатентованої фармсубстанції фактично був здійснений з іншою метою, ніж наукова, то для вирішення спору у межах первісного позову не має суттєвого значення встановлення іншої конкретної мети здійснення спірного імпорту, а достатнім є встановлення саме наявності або відсутності наукової мети у здійсненні відповідачем спірного імпорту.

Короткий зміст відзиву Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення

18.08.2025 від Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення, з огляду на наступне:

- висновки додаткового рішення про те, що незазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку розглянутих судом витрат на професійну правничу допомогу не є причиною для відмови у задоволенні таких витрат, в повній мірі відповідає положенням процесуального законодавства та є законним;

- позивач дотримався встановленого порядку щодо заявлення судових витрат, адже на етапі нового розгляду справи в суді першої інстанції, в підготовчому засіданні 29.11.2024 позивач заявив про понесення ним як витрат на проведення судової експертизи, так і витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи;

- застосування положень ст. 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи;

- посилання на різницю між заявленим у позові розміром витрат щодо проведення експертизи, та фактичних витрат, що мали місце та були заявлені на стадії нового розгляду справи, є необґрунтованими;

- суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що відповідно до п.2.7 додатку від 21.12.2023 № 105-09 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2023, укладеного між позивачем- клієнтом із адвокатським об'єднанням, зобов'язання у позивача-клієнта по оплаті рахунків виникає після виставлення рахунку, а сам факт подання позивачем суду копій вказаних рахунків адвокатського об'єднання вказує на те, що позивач отримав ці рахунки та визнає виникнення у нього зобов'язання з їх оплати;

- умови Договору про надання правової допомоги №105 від 05.12.2023 та Додатку № 105-09 від 21.12.2023 до нього підтверджують, що вартість правничої допомоги є фіксованою та визначається з розрахунку одного кола представництва інтересів позивача в судах, зокрема, першої інстанції та складає 16 625 євро без податків, що свідчить про те, що позивач доручив об'єднанню представництво його інтересів в суді у справі №911/165/18, а вартість послуг з надання правничої допомоги встановлена в розмірі фіксованої суми, зокрема, 16625 євро за супровід справи в суді першої інстанції;

- п. 2. Додатку № 105-09 сторони визначили фіксовану суму гонорару за професійну правничу допомогу щодо представництва у цій справі (по кожній інстанції), і те, що Договір та Додаток № 105-09 підписані сторонами, позивач належним чином довів, а відповідач не спростував наявність зобов'язання позивача щодо оплати послуг професійної правничої допомоги у встановленій договором сумі;

- факт понесення витрат, пов'язаних з призначенням судової експертизи, належним чином доведений позивачем, а наявність обов'язку у позивача оплатити рахунок експертної установи у встановлений законом строк, та відсутність у нього права та можливості погоджували або впливати на суму виставленого рахунка свідчать про неминучість таких витрат, понесених позивачем;

- враховуючи, що участь у проведенні експертного дослідження брало п'ять осіб (експертів та спеціалістів), а матеріали справи є об'ємними (і на період проведення експертизи становили 18 томів), то загальна кількість визначених експертною установою кількість експерто-годин є обґрунтованою;

- сума ПДВ підлягає включенню до суми відшкодування витрат позивачу;

- згідно стандарту вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був, з розумною впевненістю можна стверджувати доведеність позивачем розміру заявлених судових витрат і факту їх оплати позивачем;

- зважаючи на відсутність клопотання (заяви) відповідача про зменшення розміру судових витрат, у суду відсутній обов'язок за власною ініціативою вирішувати про зменшення розміру судових витрат (окрім, як пропорційно до кількості задоволених позовних вимог.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя- Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Козир Т.П.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2025, апеляційну скаргу "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH) на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя- Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Козир Т.П.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 29.07.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Козир Т.П.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 30.07.2025 апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на додаткове рішення передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Доманська М.Л., Козир Т.П.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 та від 09.07.2025 витребувано у Господарського суду Київської області справу № 911/165/18, відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

30.07.2025 справа № 911/165/18 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/165/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025), розгляд справи призначено на 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/165/18 за апеляційною скаргою Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025) в частині відмови задоволенні позовної вимоги про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені Оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339 без дозволу його власника Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх, об'єднано апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" та Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 для спільного розгляду в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/165/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025, об?єднано апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" та Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025, для спільного розгляду в одне апеляційне провадження, призначено судове засідання на 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/165/18 за апеляційною скаргою Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025, об?єднано апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" та Акціонерного товариства "Фармак" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 та апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" та Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025, для спільного розгляду в одне апеляційне провадження, призначено судове засідання на 30.09.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Фармак" про проведення судового засідання в закритому судовому засіданні частково. Питання розгляду справи № 911/165/18 у закритому судовому засіданні вирішено здійснювати щодо кожного судового засідання окремо. Оголошено перерву в розгляді апеляційних скарг Акціонерного товариства "Фармак", Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025) та апеляційних скарг Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх", Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 до 28 жовтня 2025 року о 14 год 00 хв.

Судове засідання 28.10.2025 не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 розгляд справи № 911/165/18 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Фармак", Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 (повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025) та апеляційні скарги Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх", Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 призначено на 02 грудня 2025 о 13:45 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 02.12.2025 з?явились: представник скаржника - Акціонерного товариства "Фармак", та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанії "Assia Chemical Industries Ltd" (Ізраїль, 2 Denmark, Petah Tikva, Israel).

Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 02.12.2025 представник скаржника - Акціонерного товариства "Фармак" просив рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 в частині задоволення позовної вимоги про вилучення Акціонерного товариства "Фармак", заявленого на митне оформлення до Київської митниці Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби, згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018, імпортером якого є Акціонерне товариство "Фармак" - скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Змінити мотивувальну частину Рішення господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про заборону Акціонерному товариству "Фармак" використовувати винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання крові" за патентом України № 733339 без дозволу його власника - компанії Байєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх, а саме мотивувати відмову у позові відсутністю порушеного права. Також, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 представник скаржника просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Компанії Bayer Intellectual Property GmbH про розподіл судових витрат у справі № 911/165/18. Також, представник надав пояснення щодо апеляційних скарг Компанії Bayer Intellectual Property GmbH, та заперечував проти них з підстав, наведених у відзивах.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанії "Assia Chemical Industries Ltd" (Ізраїль, 2 Denmark, Petah Tikva, Israel) в судовому засіданні надав пояснення щодо поданих апеляційних скарг.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, і що вірно встановлено судом першої інстанції і перевірено судом апеляційної інстанції, позивач є юридичною особою за законодавством Федеративної Республіки Німеччина та власником патенту України №73339 на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" (заявка № 2002076161 подана 11.12.2000, публікація про видачу здійснена 15.07.2005, очікувана дата закінчення терміну дії патенту 11.12.2025).

Даний винахід стосується засобів для запобігання згортанню крові. Винахід за патентом України №73339 використовується позивачем та пов'язаними з ним корпоративними правами особами при виробництві та продажу лікарського засобу "Ксарелто" (Xarelto), діючою речовиною якого є "ривароксабан" (Rivaroxaban).

Молекула "ривароксобану" (Rivaroxaban) захищена чинним патентом України №73339 у першому незалежному пункті формули винаходу, а також заявлена у залежному пункті 7 формули винаходу.

Відповідач є юридичною особою за законодавством України, основним видом діяльності відповідача є виробництво фармпрепаратів і матеріалів.

Також, згідно з пунктом 3.2 Статуту відповідача, затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів ПАТ "Фармак" (протокол № 27 від 30.06.2017), предметом діяльності відповідача є, поміж іншого, здійснення наукової та науково-технічної діяльності, спрямованої на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технології; здійснення прикладних наукових досліджень та проведення науково-дослідних, проектно-конструкторських, технологічних та проектно-пошукових робіт; виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інших робіт, пов'язаних з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Відповідач володіє певним виробничим обладнанням, яке може використовуватись як в процесі виробництва фармпрепаратів, так і в процесі певної наукової діяльності (в т.ч. ваги, магнітні мішалки, вагові гирі, хроматографи, сухожарові шафи, центрифуги, мікроскопи тощо).

В складі відповідача в якості його структурного підрозділу діє Центральна лабораторія фармацевтичної розробки (тут і далі - Лабораторія).

Генеральним директором відповідача 31.01.2014 затверджено Положення № 19-01 про Центральну лабораторію фармацевтичної розробки, надалі - Положення, відповідно до якого лабораторія є самостійним структурним підрозділом відповідача, який підпорядковується керівнику департаменту досліджень та розробки (пункт 1.1 Положення).

Лабораторія призначена для організації та проведення науково-дослідних та експериментальних робіт з фармацевтичної розробки і впровадження технологій нових лікарських засобів та удосконалення діючих технологій і методів контролю лікарських засобів (пункт 1.2 Положення). До складу Лабораторії входять: технологічна лабораторія, аналітична лабораторія, лабораторія розробки активних субстанцій, лабораторія розробки рідких лікарських засобів, сектор спеціальних проектів з фармацевтичної розробки, сектор експертизи та підготовки документації, сектор підтримки фармацевтичної розробки (пункт 1.7 Положення).

До задач і функцій Лабораторії, відносяться, зокрема, організація і проведення науково-дослідних та експериментальних робіт щодо розробки і впровадження інноваційних технологій, нормативної документації та нових методів аналізу з контролю якості сировини, продукції нових лікарських засобів та субстанцій згідно з планами розробки та впровадження нових лікарських засобів; розробка і перегляд методів контролю якості; оформлення супровідної документації на стадіях лабораторних робіт, дослідно-промислової апробації та удосконалення технологій і методів контролю для подальшої розробки нормативно-технічної документації; надання зацікавленим структурним підрозділам звітних даних науково-дослідних експериментів для розробки технічної документації на інноваційні лікарські засоби та виготовлену продукцію; організація робіт з науково-дослідними установами України і зарубіжжя з розробки нових лікарських засобів; контроль виконання робіт, що провадяться зовнішніми організаціями та експертиза отриманих результатів; участь у реалізації наукових проектів підприємства (пункти 2.1, 2.2, 2.9, 2.14, 2.17, 2.22 Положення).

Відповідачем наведені структура та штат Лабораторії, у складі якої 59 працівників з 71 займають керівні та інженерні посади, що підтверджується довідкою від 09.10.2018 №17-8/93.

Наказом відповідача від 21.04.2017 №527 затверджено програму заходів щодо науково-технічної розробки лікарського препарату на основі субстанції "Rivaroxaban"; наказано: провести науково-технічну розробку та дослідження лікарського препарату на основі субстанції "Rivaroxaban"; забезпечити наявність вхідної сировини (субстанції) для проведення науково-технічної розробки; після завершення науково-технічної розробки підготувати звіт з фармацевтичної розробки з відображенням одержаних результатів; після проведення науково-технічної розробки залишок виготовленого продукту знищити.

У 2018 році відповідач здійснив спробу ввезення на митну територію України в якості імпортера товару - фармсубстанції "Rivaroxaban" кількістю 9 кг торговельної марки "Teva", виробник: "Assia Chemical Industries Ltd.", у зв'язку з чим подав до Київської митниці ДФС (на час розгляду справи №911/165/18 реорганізована в Київську митницю Держмитслужби) митну декларацію UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018.

12.01.2018 Київська митниця ДФС звернулась до позивача із листом №255/2/10-70-18-04-47 про призупинення митного оформлення товару - фармсубстанції (зразок для проведення хімічних, фізичних досліджень, розробка і апробація аналітичних методів контролю якості) "Rivaroxaban" кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417, САS: 366789-02-8, торговельної марки "Teva", виробник: "Assia Chemical Industries Ltd.", заявленої згідно з митної декларації UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018, імпортер - відповідач.

В подальшому, в січні 2018 року, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з цим позовом до відповідача, вказуючи, що такі дії відповідача щодо ввезення, без дозволу позивача, на митну територію фармсубстанції Rivaroxaban кількістю 9 кг є порушенням прав інтелектуальної власності позивача на використання майнових прав на винахід "Заміщені осказолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України №73339.

Відповідач при розгляді справи №911/165/18 в суді не заперечував, що зразок вказаної субстанції ввозився ним на територію України (згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018) та що в зразку субстанції застосовано винахід, який охороняється патентом України №73339, проте зазначав, що зразок фармсубстанції "Rivaroxaban" ввозиться ним виключно з науковою метою, що виключає порушення прав, визначених у патенті.

При цьому, з метою ввезення зразку субстанції, відповідач звертався до Міністерства охорони здоров'я в порядку, передбаченому наказом Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження порядку ввезення на територію України незареєстрованих лікарських засобів, стандартних зразків, реагентів" від 26.04.2011 №237. У відповідь Міністерство охорони здоров'я України листом вих. № 18.1-07/3868 від 19.12.2017 не заперечувало щодо ввезення на митну територію України незареєстрованого лікарського засобу, стандартних зразків, реагентів, зокрема, Rivaroxaban кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417, виробник "Assia Chemical Industries Ltd.", мета ввезення: проведення хімічних, фізичних досліджень, розробка та апробація аналітичних методів контролю якості.

В ході розгляду справи №911/165/18, ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018 у справі №911/165/18 за заявою позивача були вжиті заходи забезпечення позову, а саме до набрання рішенням суду у справі законної сили в порядку забезпечення позову зупинено митне оформлення та накладено арешт на товар - фармсубстанцію "Rivaroxaban" кількістю 9 кг, торговельної марки "Teva", який заявлений на митне оформлене згідно з митною декларацією від 11.01.2018 UA№125100/2018/300832 та імпортером якого є відповідач.

В подальшому, рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2018 у справі №911/165/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, в позові було відмовлено та заходи забезпечення позову були скасовані. Проте, постановою Верховного Суду від 14.04.2020 були скасовані рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №911/165/18, а справа була передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після скасування заходів забезпечення позову у справі №911/165/18 (у зв'язку із набранням чинності рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у цій справі), відповідач 14.02.2020 завершив процедуру митного оформлення товару - фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг торговельної марки "Teva", заявленого на митне оформлення до Київської митниці ДФС згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018, та вказаний товар був ввезений на митну територію України відповідачем як імпортером.

Згодом, після ввезення 14.02.2020 на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018 та в проміжку часу, коли ще не було ухвалене рішення суду першої інстанції у справі №911/165/18 після направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно з постановою Верховного Суду від 14.04.2020, відповідач здійснив ще 9 імпортних операцій нових (наступних) партій товару, в результаті чого загальна кількість ввезеної відповідачем на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" за період з 14.02.2020 по 13.02.2023 склала 39,15165 кг.

Наведена обставина ввезення відповідачем на митну територію України за період 2020-2023 рр. фармсубстанції "Rivaroxaban" в загальній кількості 39,15165 кг сторонами не заперечується та підтверджується оформленими митними деклараціями щодо імпорту цієї фармсубстанції, вантажоодержувачем-імпортером в яких вказаний відповідач, а саме UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018, №UA100170/2020/029478 від 28.08.2020, №UA100290/2020/337946 від 02.12.2020, №UA100170/2020/047805 від 30.12.2020, №UA100290/2020/302646 від 01.02.2021, №UA100290/2020/302910 від 02.02.2021, №UA100290/2020/309497 від 30.03.2021, №UA100040/2020/327749 від 25.08.2021, №23UA100110520837U6 від 27.01.2023 та №23UA100110521478U8 від 13.02.2023.

В усіх наведених митних деклараціях в графі 33 кодом товару, що імпортується, вказано " 29349990", що відповідає товару товарної позиції 2934 "Нуклеїнові кислоти та їх солі, визначеного або не визначеного хімічного складу; інші гетероциклічні сполуки" УКТ ЗЕД.

З метою митного оформлення товару, імпорт якого здійснювався відповідачем згідно з наведеними митними деклараціями, відповідач подав до Київської митниці Держмитслужби також лист від 06.12.2022 №0612/10, у якому повідомляв митному органу, серед іншого, що субстанції, ввезення яких відповідачем здійснюється за кодом УКТ ЗЕД 2934, не підпадають під визначення терміну товарів подвійного використання, так як ввозяться та використовуються відповідачем виключно для власних виробничих потреб для виробництва готових лікарських засобів.

В подальшому, після ввезення відповідачем на митну територію України за період з 14.02.2020 по 13.02.2023 фармсубстанції "Rivaroxaban" в загальній кількості 39,15165 кг, 08.08.2023 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" було прийнято до розгляду заяву відповідача про реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "Фенікс" з діючою речовиною "ривароксабан" та заяву відповідача про реєстрацію лікарського засобу "Ривароксобан" з діючою речовиною "ривароксабан".

Після цього позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Фармак" та Міністерства охорони здоров'я України, в яких просив Господарський суд міста Києва: 1) зобов'язати АТ "Фармак" припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України №73339; 2) заборонити АТ "Фармак" на строк чинності майнових прав на винахід, використовувати винахід та посягати на права позивача на винахід, в тому числі, шляхом подачі заяв про реєстрацію лікарського засобу із використання цього винаходу, виготовлення продуктів (лікарських засобів) із застосування зазначеного винаходу, застосування таких продуктів (лікарських засобів), пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення) та іншого введення продуктів (лікарських засобів) в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях; 3) заборонити Міністерству охорони здоров'я України реєструвати лікарський засіб під торговою назвою "Фенікс", діюча речовина "Rivaroxaban", поданий 08.08.2023 на реєстрацію Акціонерним товариством "Фармак" (справа №910/16758/23 Господарського суду міста Києва, ухвала про відкриття провадження у справі №910/16758/23 від 01.11.2023).

Також позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Фармак" та Міністерства охорони здоров'я України, в яких просив Господарський суд міста Києва: 1) зобов'язати Акціонерне товариство "Фармак" припинити порушення прав інтелектуальної власності позивача на винахід за патентом України №73339; 2) заборонити Акціонерному товариству "Фармак" на строк чинності майнових прав на винахід використовувати винахід та посягати на права позивача на винахід, в тому числі, шляхом подачі заяв про реєстрацію лікарського засобу із використанням цього винаходу, виготовлення продуктів (лікарських засобів) із застосуванням зазначеного винаходу, застосування таких продуктів (лікарських засобів), пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продажу, імпорту (ввезення) та іншого введення продуктів (лікарських засобів) в цивільний оборот або їх зберігання в зазначених цілях; 3) заборонити Міністерству охорони здоров'я України реєструвати лікарський засіб під торговою назвою "РИВАРОКСАБАН", діюча речовина "rivaroxaban", поданий 08.08.2023 на реєстрацію Акціонерним товариством "Фармак" (справа №910/16766/23 Господарського суду міста Києва, ухвала про відкриття провадження у справі №910/16766/23 від 15.01.2024).

Сторони не заперечують та із ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2024 про закриття провадження у справі №910/16766/23 та залишення позову без розгляду в частині та постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі №910/16758/23, які є в загальному доступі, також випливає, що після відкриття провадження у справі №910/16766/23 та у справі №910/16758/23 відповідно лікарський засіб "Фенікс" та лікарський засіб "Ривароксабан" були зняті з розгляду за заявою самого відповідача (АТ "Фармак") у відповідності до наказу ДП "Державний експортний центр МОЗ України" №07 від 11.01.2024 "Про зняття з розгляду реєстраційних матеріалів".

Крім того, під час нового розгляду справи, було виконано судові експертизи:

- комплексну комісійну експертизу, призначену ухвалою суду від 26.06.2020, результати якої оформлено висновком комплексної комісійної експертизи від 31.05.2024 № 007-СІВ/20;

- експертизу, виконану на замовлення відповідача, результати якої оформлено висновком експерта Рубан О.А. від 01.02.2022.

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Ч. 6. ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

Ч. 7 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг Акціонерного товариства "Фармак" та Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності (пункт 2 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач є власником патенту України №73339 на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" (заявка №2002076161 подана 11.12.2000, очікувана дата закінчення терміну дії патенту 11.12.2025).

Відповідно до частини 2 статті 464 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Стаття 1 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" - Закон №3687-XII, визначає, що винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; патент (патент на винахід, деклараційний патент, патент на корисну модель) - охоронюваний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). Патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Частинами першою, четвертою статті 418 Цивільного кодексу України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом; право інтелектуальної власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Частина друга статті 459 Цивільного кодексу України визначає, що об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (стаття 462 Цивільного кодексу України).

Частина перша статті 6 Закону №3687-XII визначає, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Частиною другою статті 28 Закону №3687-XII передбачено, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо використання не порушує прав інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом (частина п'ята статті 28 Закону №3687-XII).

Будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України (частина перша статті 34 Закону №3687-XII).

Отже, у випадку порушення прав власника патенту, власник патенту має право вимагати припинення порушення його прав.

Водночас, за змістом статті 31 Закону №3687-XII встановлені дії, які не визнаються порушенням прав, що випливають із патенту, зокрема, за змістом частини другої вказаної статті не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу, зокрема, з науковою метою або в порядку експерименту.

Відповідно до статей 1 та 4 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", надалі - Закон №848-VIII, наукова діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; науковий підрозділ - це структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей; науковий працівник - це вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством; суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Направляючи справу №911/165/18 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 у цій справі вказав, що виходячи з аналізу статті 31 Закону №3687-XII та статті 1 Закону №848-VIII 848 не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу з науковою метою або в порядку експерименту; для здійснення Лабораторією як науковим підрозділом відповідача наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, не лише в її штаті мають бути передбачені посади наукових працівників у кількості не менш як 50 відсотків, але й ці посади мають бути зайняті працівниками, які є саме науковими працівниками - мають вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадять наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання.

При цьому, для правильного вирішення даного спору належить дослідити та оцінити усі фактичні обставини, які доводять або спростовують наявність у даному випадку наукової мети при здійсненні відповідачем спірної операції імпорту фармсубстанції "Rivaroxaban" в Україну.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача та наявним доказам щодо наявності у відповідача певної виробничо-матеріальної бази для здійснення Центральною лабораторією фармацевтичної розробки відповідача (тут і далі - Лабораторія) розробки лікарського препарату на основі субстанції "Rivaroxaban", суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що надані відповідачем докази з більшою вірогідністю відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що у відповідача є в наявності достатньо обладнання (в т.ч. ваги, магнітні мішалки, вагові гирі, хроматографи, сухожарові шафи, центрифуги, мікроскопи тощо) для розробки лікарського препарату на основі субстанції "Rivaroxaban".

Також, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що висновок комплексної комісійної експертизи від 31.05.2024 №007-СІВ/20 - є неповним в частині того, що, як випливає із стор.149 цього висновку (том 14, ас.178, пункт 1 відповідей-висновків), наявного у відповідача обладнання недостатньо для виконання всього об'єму робіт, які описані в Програмі заходів щодо науково-технічної розробки лікарського препарату на основі субстанції Rivaroxaban від 21.04.2017 №527. Неповнота висновку експертизи в цій частині полягає в тому, що він ґрунтується на аналізі лише 23 позицій обладнання відповідача, в той час як відповідачем надані докази про наявність у відповідача більшої кількості обладнання, ніж фактично проаналізовано експертами.

Разом з тим, відповідно до наданого самим відповідачем висновку експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 (стор.21, том 13, ас.130, пункт 1 відповідей-висновків) обладнання відповідача забезпечує технічну можливість виконання всього об'єму робіт, які описані в Програмі заходів щодо науково-технічної розробки лікарського препарату на основі субстанції Rivaroxaban від 21.04.2017 №527.

Цей висновок експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 ґрунтується на аналізі усіх відомостей (доказів) про наявне у відповідача обладнання, які надані відповідачем та містяться в матеріалах справи №911/165/18 і які зазначені на стор. 3 цього висновку.

Як випливає із цього висновку експерта Рубан О.А. від 01.02.2022, у відповідача наявне обладнання для проведення фізико-хімічних досліджень речовин, що є першим етапом розробки; також наявне обладнання для проведення лабораторного етапу та виконання досліджень поліморфної форми, біофармацевтичних досліджень, досліджень з вивчення стабільності лабораторних серій таблеток тощо, що є другим етапом розробки; а також наявне обладнання для напрацювання дослідної серії таблеток-ядер із визначеним складом допоміжних речовин та інших досліджень, що входять до заключного етапу розробки.

Крім того, судом першої інстанції обгрунтовано відхилено заперечення позивача, які стосуються оформлення висновку експерта Рубан О.А. від 01.02.2022, оскільки наведені доводи зводяться до прояву надмірного формалізму.

Беручи до уваги, що відповідач є виробником фармакологічних препаратів та надані ним докази щодо наявного у нього обладнання, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для сумніву в питанні наявності у відповідача достатнього обладнання для здійснення розробок лікарських препаратів.

Разом з тим, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, вказане виробниче обладнання може використовуватись як в процесі виробництва лікарських препаратів, так і в процесі певної наукової діяльності. Тобто сама по собі наявність у відповідача такого обладнання для здійснення розробок лікарських препаратів не вказує саме на наукову мету використання такого обладнання відповідачем та наукову діяльність відповідача за обставин, коли сам відповідач є суб'єктом комерційної діяльності, основним видом діяльності якого є здійснення виробничої діяльності.

Відповідно до стандарту Міністерства охорони здоров'я України "Настанова. Лікарські засоби. Фармацевтична розробка (ICH Q8) СТ-Н МОЗУ 42-3.0:2011" (частина 1 розділ 2 "Фармацевтична розробка"), який прийнято та якому надано чинності наказом МОЗ України від 03.10.2011 №634) "ціль фармацевтичної розробки - розробити якісний препарат і процес його виробництва, щоб постійно випускати продукцію із заданими функціональними характеристиками. Інформація і знання, одержані при дослідженнях в ході фармацевтичної розробки, а також досвід виробництва надають наукове розуміння, яке служить основою для встановлення простору проектних параметрів, специфікацій і виробничого контролю".

Фармацевтична розробка лікарського засобу здійснюється під час його створення організаціями-розробниками, виробниками або фізичними особами та іншими суб'єктами та включає проведення досліджень для встановлення показників якості і технології виробництва, що забезпечує виробництво лікарського засобу із заданими функціональними характеристиками, які відповідають його цільовому призначенню.

Відповідно до ст. 1 Закону №848-VIII, наукова діяльність - це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Із наведеного випливає, що фармацевтична розробка не завжди пов'язана із науковою метою та науковою діяльністю, а саме з таким критерієм, як наукова новизна, адже фармацевтична розробка може здійснюватися на основі раніше набутих наукових знань для встановлення показників якості і технології виробництва лікарського засобу, не переслідуючи при цьому отримання нових наукових знань.

Навіть у випадку, якщо фармацевтична розробка супроводжується науковою діяльністю та веде до отримання нових наукових знань, тим не менше не вся ця діяльність є повністю науковою, беручи до уваги, що, по-перше, фармацевтична розробка складається із декількох етапів і не кожен її етап може супроводжуватись науковою діяльністю, і, по-друге, основною ціллю фармрозробки є не одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування шляхом проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень, а розробка якісного фармпрепарату і процесу його виробництва, щоб випускати продукцію із заданими функціональними характеристиками.

Зокрема, як також відмічено у висновку експертів за результатами проведення комплексної комісійної судової експертизи від 31.05.2024 №007-СІВ/20 у цій справі, створення генерика не є створенням нового препарату або способом нового використання оригінального препарату, що є результатом наукової діяльності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем докази про наявність у нього виробничого обладнання, яке може бути використане для здійснення діяльності із фармацевтичної розробки, самі по собі не доказують наукову мету імпорту відповідачем запатентованої фармсубстанції. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Проаналізувавши доводи відповідача та наявні докази щодо наявності у відповідача Лабораторії із штатом працівників в кількості 71 працівника, з яких, як стверджує відповідач, 53 працівники відповідають вимогам п.20 ст.1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Закону №848-VIII) та відповідно до трудового договору у межах своїх посадових обов'язків професійно провадять наукову, науково-технічну, науково-організаційну діяльність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В процесі розгляду справи №911/165/18 і позивач і відповідач висловили спільну думку про те, що питання щодо відповідності або невідповідності працівників лабораторії категорії "науковий працівник" відповідно до п.20 ст.1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Закону №848-VIII) є правовим питанням, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що ні висновок комплексної комісійної судової експертизи від 31.05.2024 №007-СІВ/20 у частині цього питання, ні висновок експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 у частині цього ж питання не мають значення для вирішення даного спірного питання.

Обґрунтовуючи свої наміри здійснювати наукову діяльність, відповідачем було подано до матеріалів справи Положення № 19-01 про Центральну лабораторію фармацевтичної розробки, затверджену Генеральним директором ПАТ "Фармак" 31.01.2014, згідно пунктом 1.1 якого, Центральна лабораторія фармацевтичної розробки є самостійним структурним підрозділом ПАТ "Фармак", який підпорядковується керівнику департаменту досліджень та розробки.

Центральна лабораторія фармацевтичної розробки призначена для організації та проведення науково-дослідних та експериментальних робіт з фармацевтичної розробки і впровадження технологій нових лікарських засобів та удосконалення діючих технологій і методів контролю лікарських засобів (п. 1.2 Положення).

До складу Центральної лабораторії фармацевтичної розробки входять: технологічна лабораторія, аналітична лабораторія, лабораторія розробки активних субстанцій, лабораторія розробки рідких лікарських засобів, сектор спеціальних проектів з фармацевтичної розробки, сектор експертизи та підготовки документації, сектор підтримки фармацевтичної розробки (пункт 1.7 Положення).

Як обгрунтовано вказав суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки відповідач є виробником лікарських засобів, то сама по собі наявність у відповідача Лабораторії з фармацевтичної розробки та затвердженого Положення - не свідчить про наукову діяльність відповідача та наукову мету імпорту відповідачем фармсубстанції.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 зазначено, що до предмета доказування у цій справі належить відповідність й кваліфікаційних ознак наявних працівників Лабораторії (наукових працівників) вимогам Закону №848-VIII, оскільки перелік формальних вимог до осіб, що мають заповнювати посади у штаті Лабораторії, не є належним та допустимим доказом відповідності конкретних працівників цим вимогам (науковий працівник).

При цьому, відповідно до ст. 4 Закону №848-VIII суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад'юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Згідно з пунктом 19 статті 1 Закону №848-VIII, науковий підрозділ - це структурний підрозділ юридичної особи, основним завданням якого є провадження наукової, науково-технічної або науково-організаційної діяльності, у штаті якого посади наукових працівників становлять не менш як 50 відсотків. Типами наукового підрозділу є інститут, науково-дослідна частина, управління, відділення, комплекс, центр, відділ, лабораторія, секція, сектор, бюро, група, філіал, дослідна станція, дослідне поле, ботанічний сад, дендропарк, обсерваторія, наукова (науково-технічна) бібліотека, науковий (науково-технічний) музей.

Згідно з пунктом 20 статті 1 Закону №848-VIII, науковий працівник - це вчений, який має вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадить наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Також, відповідно до пункту 4 статті 1 цього Закону №848-VIII, вчений - це фізична особа, яка проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і отримує наукові та (або) науково-технічні (прикладні) результати.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані відповідачем докази не підтверджують, що Лабораторія відповідача є науковим підрозділом в розумінні пункту 19 статті 1 Закону №848-VIII і що посади наукових працівників в Лабораторії становлять не менш як 50 відсотків.

Також, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не спростовані доводи позивача про те, що із наданих відповідачем доказів вбачається, що тільки 15 працівників займають посади, які в контексті Закону №848-VIII, визначені як наукові посади.

В частині 1 ст.31 Закону №848-VIII, яка визначає посади наукових працівників, перелічені основні посади наукових працівників наукових установ (їхніх філій, інших відокремлених підрозділів), наукових підрозділів юридичних осіб державної та інших форм власності.

В частині 2 ст.31 Закону №848-VIII визначено, що до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, за якою присуджено науковий ступінь.

Водночас, із наданого відповідачем переліку працівників, лише 15 працівників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ) займають посади наукових працівників, які визначені в ст.31 Закону №848-VIII.

Проаналізувавши доводи відповідача про те, що визначений в ст.31 Закону перелік посад наукових працівників не є вичерпним, суд апеляційної інстанції враховує, що саме на відповідача покладається тягар доведення того, що відповідні працівники Лабораторії обіймають посади наукових працівників та професійно провадять наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та мають відповідну кваліфікацію.

Водночас, відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що працівники Лабораторії відповідача як наукові працівники відповідають критерію "вченого" у розумінні пункту 4 та пункту 20 статті 1 Закону №848-VIII статті 1 цього Закону №848-VIII, як не надано і доказів того, що кваліфікація вказаних відповідачем працівників, інформація про яких міститься в матеріалах справи №911/165/18, відповідно до їх освіти та спеціалізації фактично застосовувалась для здійснення наукової діяльності та проведення відповідних наукових робіт для реалізації проголошеної відповідачем мети стосовно субстанції Rivaroxaban, яка охороняється патентом України на винахід №73339. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім того, про відсутність наукової діяльності та саме наукової мети імпорту відповідачем субстанції Rivaroxaban свідчить також, з одного боку, відсутність доказів реального ведення фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень та отримання наукових та (або) науково-технічних (прикладних) результатів у періоді 2018-2025 стосовно субстанції Rivaroxaban переліченими відповідачем працівниками Лабораторії та, з другого боку, подання відповідачем в цей період заяви про реєстрацію лікарського засобу під торговою назвою "Фенікс" з діючою речовиною "ривароксабан" та заяви про реєстрацію лікарського засобу "Ривароксобан" з діючою речовиною "ривароксабан", які були прийняті 08.08.2023 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до розгляду та були відкликані відповідачем після звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід (справи №910/16758/23 та №910/16766/23).

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими виснвоками суду першої інстанції про суперечливу поведінку відповідача у спорі щодо кількості фармсубстанції, необхідної для реалізації проголошеної відповідачем мети її імпорту. Так, відповідач у спорі спочатку стверджував, що ввезення на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018 було необхідним відповідачу для здійснення наукової діяльності і саме така кількість субстанції (9 кг) є необхідною для реалізації проголошеної відповідачем наукової мети. Однак в процесі вирішення цього спору відповідач здійснив ще 9 імпортних операцій нових (наступних) партій товару, в результаті чого загальна кількість ввезеної відповідачем на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" за період з 14.02.2020 по 13.02.2023 склала 39,15165 кг, що набагато більше тієї кількості фармсубстанції, про необхідність в якій для реалізації проголошеної наукової мети відповідач первісно стверджував у спорі.

Доводи відповідача про те, що підставою позову у справі №911/965/18 є імпорт відповідачем фармсубстанції лише в обсязі 9 кг згідно з митною декларацією №UA125100/2018/300832 від 11.01.2018, а тому, як стверджує відповідач, обставина подальшого імпорту відповідачем цієї ж субстанції у періоді 2020-2023 рр. згідно з митними деклараціями №UA100170/2020/029478, №UA100290/2020/337946, №UA100170/2020/047805, №UA100290/2020/302646, №UA100290/2020/302910, №UA100290/2020/309497, №UA100040/2020/327749, №23UA100110520837U6, №23UA100110521478U8 не належить до підстав позову у цій справі, суд ом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на наступне.

Зміна підстав позову та доповнення його новими обставинами - є різними процесуальними категоріями, які є відмінними.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Відмовляючи у прийнятті заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову у справі №911/165/18, суд першої інстанції погодився з відповідачем в тому, що позивач цією заявою змінював і предмет і підстави позову. Адже у цій заяві від 07.11.2024 позивач по суті стверджував про інше (нове) порушення права позивача відповідачем (нову фактичну та правову підставу позову), яке полягає не в імпорті відповідачем запатентованої фармсубстанції на митну територію України без дозволу відповідача та без наукової мети у кількості 9 кг, а у вчиненні відповідачем дій з підготовки до введення та подальшого введення нового лікарського препарату з використанням винаходу за патентом України №73339 в господарський обіг в обхід законних прав та інтересів власника патенту.

Тому, у разі прийняття судом першої інстанції заяви позивача від 07.11.2024 про зміну предмета позову це вимагало би також необхідність встановлення (з урахуванням частково зміненого предмета позову) наявності або відсутності нових підстав позову, а саме того, чи вчинив відповідач дії з підготовки до введення та введення нового лікарського препарату в господарський обіг та чи порушили такі дії, у разі їх вчинення, права позивача.

Водночас, для правильного вирішення спору у справі №911/165/18 у межах первісних позовних вимог необхідним та достатнім є встановлення наявності або відсутності саме наукової мети при здійсненні відповідачем спірного імпорту фармсубстанції на територію України. У випадку, якщо імпорт запатентованої фармсубстанції фактично був здійснений з іншою метою, ніж наукова, то для вирішення спору у межах первісного позову не має суттєвого значення встановлення іншої конкретної мети здійснення спірного імпорту, а достатнім є встановлення саме наявності або відсутності наукової мети у здійсненні відповідачем спірного імпорту.

При цьому обставина подальшого імпорту відповідачем цієї ж субстанції згідно з митними деклараціями №UA100170/2020/029478, №UA100290/2020/337946, №UA100170/2020/047805, №UA100290/2020/302646, №UA100290/2020/302910, №UA100290/2020/309497, №UA100040/2020/327749, №23UA100110520837U6, №23UA100110521478U8 хоч і виникла, як вірно зазначає відповідач, після пред'явлення позивачем позову у справі №911/165/18, тим не менш ця обставина та відповідні докази обгрунтовано не залишені судом першої інстанції без уваги та правової оцінки, адже вони стосуються вирішення спору у межах первісного позову та повноти встановлення обставин, які мають значення для справи, а саме наявності або відсутності наукової мети у здійсненні відповідачем спірного імпорту.

Вирішуючи питання щодо кількості речовини, необхідної для реалізації проголошеної відповідачем мети її імпорту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази не виключають, що для виконання заходів, передбачених у п.3.1-3.5 додатку 1 до наказу ПАТ "Фармак" від 21.04.2017 №527, могла бути необхідною саме та її кількість, про яку стверджував відповідач у спорі, а саме 9 кг. Зокрема, відповідно до наданого самим відповідачем висновку експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 приблизна орієнтовна необхідна кількість субстанції може складати до 9,34 кг (стор. 21 цього висновку, пункт 2 відповідей-висновків, том 13, ас130).

Разом з тим, факт ввезення відповідачем цієї субстанції в значно більшій кількості (39,15165 кг), ніж та, про необхідність в якій стверджував відповідач у спорі, є суперечливою поведінкою відповідача та спростовує проголошену відповідачем наукову мету її ввезення.

У зв?язку з наведеним, доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції здійснено обґрунтування оскаржуваного рішення обставинами, не охопленими предметом і підставою позову, є порушенням норм процесуального права - статті 14, 76, 80, 86, 104, 236-238 ГПК України, - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки згідно з ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, а отже, включення до мотивувальної частини рішення оцінки доказів, отриманих у процесі нового розгляду справи, які стосуються подальших дій відповідача (повторні імпортні операції, листи про виробничу мету, подання заяв на реєстрацію готових лікарських засобів), не є виходом за межі позовних вимог, а навпаки є виконанням судом свого обов'язку перевірити поведінку сторони та дати оцінку усім релевантним обставинам.

Аналізуючи наданий відповідачем висновок експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 щодо питання першого та третього висновків-відповідей, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що питання, які були поставлені відповідачем та на які фахівцем були надані відповіді у висновку експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 стосовно обладнання та персоналу відповідача, стосуються лише потенційної спроможності використання обладнання та персоналу відповідача для виконання заходів з розробки лікарського препарату на основі субстанції Rivaroxaban.

Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, висновок експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 не є доказом фактичного використання відповідачем запатентованої речовини суто для наукової мети.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів ні в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, використання запатентованої речовини саме з науковою метою (як визначеного законодавцем випадку обмеження майнових прав позивача власника відповідного патенту), в той час як інші обставини та докази вказують на відсутність у відповідача такої наукової мети при імпорті фармсубстанції (лист відповідача від 06.12.2022 №0612/10, у якому останній повідомляв, що субстанції, ввезення яких відповідачем здійснюється за кодом УКТ ЗЕД 2934, ввозяться та використовуються відповідачем виключно для власних виробничих потреб; відсутність доказів наукової діяльності Лабораторії відповідача та наукової новизни при використанні ним фармсубстанції; відсутність доказів залучення відповідачем працівників, інформація про яких міститься в матеріалах справи №911/165/18, відповідно до їх освіти та спеціалізації для здійснення наукової діяльності та проведення відповідних наукових робіт для реалізації проголошеної відповідачем мети стосовно субстанції Rivaroxaban; факт ввезення відповідачем фармсубстанції у більшій кількості, ніж та, про необхідність в якій для досягнення проголошеної мети імпорту відповідач первісно стверджував у спорі; факт подання відповідачем заяви про реєстрацію лікарського засобу "Фенікс" та заяви про реєстрацію лікарського засобу "Ривароксобан" з діючою речовиною "ривароксабан", які були прийняті 08.08.2023 Державним підприємством "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України" до розгляду та згодом відкликані відповідачем після звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовами до відповідача про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід - справи №910/16758/23 та №910/16766/23).

При цьому порушенням прав володільця патенту вважається не лише безпосереднє використання винаходу без згоди володільця патенту, але й будь-яке посягання на права, передбачені, зокрема, статтею 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", в т.ч. імпорт виготовленого продукту із застосуванням запатентованого винаходу.

Оскільки імпорт (ввезення) відповідачем на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018 є використанням відповідачем винаходу, який охороняється патентом України на винахід №73339, та був вчинений відповідачем без дозволу позивача як власника патенту, у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення відповідачем виключних майнових прав інтелектуальної власності позивача як володільця патенту, передбачених статтею 464 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

З урахуванням вищенаведеного, судом апеляційної інстанції відхиляються і доводи скаржника АТ «Фармак» в апеляційній скарзі про те, що висновок суду щодо ненаукового характеру фармацевтичної розробки ґрунтується на неправильному засуванні норм матеріального права, і спростовується матеріалами справи, а неврахування позиції доктора фармацевтичних наук, професора НФаУ ОСОБА_18 , і натомість посилання на висновки, підписані ОСОБА_1 , ОСОБА_19 та Ю. Нечипором, які не ґрунтуються на спеціальних знаннях в сфері фармацевтики, спростовує правильність висновків суду щодо нібито ненаукового характеру фармацевтичної розробки, оскільки вказані доводи спростовуюються як наявними матеріалами справи, так і встановленими обставинами.

Доводи АТ «Фармак» про те, що наявною в матеріалах справи заявою свідка ОСОБА_2 , технічного директора АТ «Фармак», засвідчено, що кожна фармацевтична розробка є індивідуальною, неможливо наперед точно визначити кількість вихідної речовини і вказана кількість може бути різною для різних проектів і становити від 0,1 кг до 100 кг залежно від обсягу запланованих заходів - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на приписи ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, адже на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. При цьому, наявний в матеріалах справи обсяг документів підтверджує обгрунтовані доводи позивача у позові про підтверджений факт порушення відповідачем виключних майнових прав інтелектуальної власності позивача як володільця патенту, передбачених статтею 464 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 432 Цивільного кодексу України, яка визначає способи захисту порушеного права інтелектуальної власності, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів за рахунок особи, яка вчинила порушення.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про вилучення у відповідача та знищення товару - фармсубстанції Rivaroxaban кількістю 9 кг, серії 150100217, 150100317, 150100417, CAS:366789-02-8, торговельної марки "Teva", виробник: "Assia Chemical Industries Ltd", заявленого на митне оформлення згідно з митною декларацією UA 125100/2018/300832 від 11.01.2018, імпортером якого є відповідач, є обґрунтованими, позивачем доведені, а відповідачем не спростовані, тому обгрунтовано задоволені судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано відповідачем в апеляційній скарзі.

Також, розглянувши вимогу позивача про повну заборону відповідачу використовувати винахід за патентом України №73339 без дозволу його власника - позивача, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.465 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на винахід мають певний строк чинності.

Частина 5 статті 28 Закону №3687-XII передбачає наявність випадків, коли використання винаходу не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Відтак, враховуючи суть порушення права інтелектуальної власності позивача у межах заявленої позивачем підстави позову у цій справі (імпорт відповідачем без дозволу позивача фармсубстанції Rivaroxaban), належним способом захисту порушеного права позивача може бути знищення такого товару, який було імпортовано з порушенням права інтелектуальної власності позивача.

Позивачем з метою захисту його порушеного права у цьому спорі заявлена вимога про знищення товару, який було імпортовано з порушенням права інтелектуальної власності позивача, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Водночас, безстрокова та абсолютна заборона відповідачу використовувати винахід за патентом України №73339, як про це просить позивач у позовній заяві, не є належним способом захисту порушеного права інтелектуальної власності позивача у межах заявленої позивачем підстави позову у цій справі, враховуючи заявлену позивачем вимогу про знищення товару, та суперечить положенню статті 465 Цивільного кодексу України, яке визначає строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, та положенню частини 5 статті 28 Закону №3687-XII, яке передбачає наявність випадків, за яких використання винаходу не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу.

Тобто, будь-особа, яка не є власником патенту, не може бути на позбавлена можливості на майбутнє використовувати винахід у випадках, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу.

У зв?язку з наведеним, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати винахід за патентом України №73339 без дозволу його власника - позивача. Доводи позивача в ці частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими обставинами.

Доводи відповідача про те, що мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у задоволенні позовної вимоги про заборону відповідачу використовувати винахід за патентом України №73339 без дозволу його власника - позивача, слід змінити, а саме мотивувати відмову у позові відсутністю порушеного права - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки як встановлено як судом першої інстанції, і перевірено судом апеляційної інстанції, імпорт (ввезення) відповідачем на митну територію України фармсубстанції "Rivaroxaban" у кількості 9 кг згідно з митною декларацією UA№125100/2018/300832 від 11.01.2018 є використанням відповідачем винаходу, який охороняється патентом України на винахід №73339, та був вчинений відповідачем без дозволу позивача як власника патенту, у зв?язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт порушення відповідачем виключних майнових прав інтелектуальної власності позивача як володільця патенту, передбачених статтею 464 Цивільного кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)". Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

У зв'язку з частковим задоволенням позову, витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України обгрунтовано покладені судом першої інстанції на відповідача в сумі 8810,00 грн, враховуючи задоволення однієї позовної вимоги із двох (з яких 1762,00 грн - судовий збір за подання позову, 881,00 грн - судовий збір за заяву про забезпечення позову, 2643,00 грн - судовий збір за апеляційну скаргу, 3524,00 грн - судовий збір за касаційну скаргу, що сукупно становить 8810,00 грн).

Щодо апеляційних скарг Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" та Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

При ухваленні рішення від 15.05.2025 у справі №911/165/18 питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, та витрат на проведення судової експертизи у справі судом вирішено не було, враховуючи, що до закінчення судових дебатів сторони зробили заяву про те, що докази понесення судових витрат будуть подані ними протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

21.05.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.суду №4558 від 21.05.2025), надалі - заява про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача 16310,00 євро витрат на професійну правничу допомогу та 1199871,00 грн витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи у справі №911/165/18.

30.05.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення щодо розміру судових витрат, заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Звертаючись в січні 2018 до господарського суду з даним позовом, позивач у позовній заяві зазначав, що орієнтовний розмір витрат позивача на проведення судової експертизи у справі становить 30000,00 грн, про понесення або намір понести витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із позовом позивач в позовній заяві не зазначав.

В подальшому, постановою Верховного Суду від 14.04.2020 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі №911/165/18, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу №911/165/18 до суду першої інстанції на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 14.04.2020 вказав, що для правильного вирішення даного спору суду першої інстанції належить дослідити та оцінити усі фактичні обставини, які доводять або спростовують наявність у даному випадку саме наукової мети при імпорті відповідачем запатентованої речовини.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2020 справа №911/165/18 прийнята до провадження суддею Третьяковою О.О., встановлено учасникам справи строк для подачі письмових пояснень у справі з урахуванням висновків, що містяться в постанові Верхового Суду від 14.04.2020, та призначено у справі підготовче засідання.

За результатами з'ясування у підготовчому засіданні правових позицій учасників справи щодо призначення судової експертизи, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 призначено у цій справі комплексну комісійну судову експертизу, проведення якої доручено Відокремленому структурному підрозділу Державного підприємства "Інформаційні судові системи" "Центр судової експертизи та експертних досліджень" (ВСП "Центр судової експертизи та експертних досліджень").

03.07.2024 до Господарського суду Київської області від ВСП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" надійшов висновок експертів від 31.05.2024 №007-СІВ/20 за результатами проведення комплексної судової експертизи.

У зв'язку із надходженням висновку експертів, ухвалою суду від 08.07.2024 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання у справі судом першої інстанції відкладалось 26.07.2024, 06.09.2024, 04.10.2024, 11.10.2024 та 07.11.2024 та 21.11.2024 для надання усім учасникам справи можливості реалізувати їх процесуальні права на стадії підготовчого провадження та у зв'язку із витребуванням судом доказів.

В підготовчому засіданні у суді першої інстанції 29.11.2024, позивач заявив про понесення ним як витрат на проведення вищевказаної судової експертизи, так і витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат позивач в підготовчому засіданні 29.11.2024 не надав. За результатами з'ясування правових позицій учасників справи про можливість закриття підготовчого провадження протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2024.

19.12.2024, 23.01.2025, 06.02.2025, 13.03.2025, 28.03.2025, 10.04.2025, 17.04.2025, 05.05.2025 та 15.05.2025 в суді першої інстанції відбулись судові засідання у справі, протягом яких представники позивача, відповідача та третьої особи-2, які з'являлись в судові засідання, надали суду пояснення по суті справи та судом з'ясовувались обставини справи та докази.Також від учасників справи суду надходили письмові пояснення щодо обставин та доказів, які досліджувались в ході розгляду справи.

Представництво позивача в суді першої інстанції при новому розгляді справи, після направлення справи №911/165/18 на новий розгляд до суду першої інстанції постановою Верховного Суду від 14.04.2020 у цій справи, з грудня 2023 здійснювали адвокати Адвокатського об'єднання "Амбассадорс" Огнев'юк Я.В., Білошук О.В. Кочін Г.І. та Лисенко М.П. на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.12.2023 №105 та додатку від 21.12.2023 до вказаного договору, укладеного між Адвокатського об'єднання "Амбассадорс" та компанією "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" як клієнтом.

При ухваленні рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі №911/165/18, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення судової експертизи у справі судом вирішено не було, враховуючи зроблену позивачем до закінчення судових дебатів заяву про те, що докази понесення витрат будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.

21.05.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення разом із відповідними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивач вчасно та обгрунтовано звернувся до господарського суду першої інстанції в порядку частини 8 ст.129 та частини 1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення судової експертизи у справі.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст.126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з частиною 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів:

- копію договору про надання правової допомоги від 05.12.2023 №105, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатським об'єднанням "Амбассадорс" разом із додатком від 21.12.2023 №105-09, відповідно до якого вартість послуг адвокатського об'єднання щодо представництва інтересів позивача є фіксованою та становить 16625,00 євро за представництво в суді першої інстанції;

- копії рахунків адвокатського об'єднання "Амбассадорс" позивачу на загальну суму 16310,00 євро;

- інформацію про залучених адвокатським об'єднанням "Амбассадорс" адвокатів для надання правової допомоги позивачу у справі та їх кваліфікацію;

- детальний опис наданих адвокатами послуг (всього 24 позиції).

На підтвердження понесених витрат на проведення судової експертизи, яка була призначена ухвалою суду від 26.06.2020 у цій справі, позивачем також надано в якості доказів:

- копію договору про надання правової допомоги від 25.02.2020 №01-05-0702/20, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатським об'єднанням "Саєнко Харенко" разом із Додатковою угодою №1 від 24.12.2021, Додатковою угодою №2 від 19.12.2022 та Додатком від 25.02.2020 до вказаного договору про надання правової допомоги. Із вказаних доказів випливає, що у періоді з 25.02.2020 до 31.12.2023 правову допомогу позивачу у справі №911/165/18 надавало адвокатське об'єднання Саєнко Харенко", а 31.12.2023 строк дії вказаного договору про надання правової допомоги закінчився;

- копію супровідного листа від 20.02.2023 та рахунку від 20.02.2023 №11-Екс ВСП "Центр судової експертизи та експертних досліджень" Державного підприємства "Інформаційні судові системи" на суму 1199871,00 грн для оплати вартості проведення комплексної судової експертизи у цій справі №911/165/18;

- копію платіжної інструкції №392 від 20.04.2023 на суму 1199871,00 грн про оплату адвокатським об'єднанням "Саєнко Харенко" Державному підприємству "Інформаційні судові системи" вартості проведення комплексної судової експертизи у цій справі №911/165/18 в загальній сумі 1199871,00 грн;

- копію Акту приймання-передачі наданих послуг №007-СІВ/20 від 02.07.2024, відповідно до якого Державне підприємство "Інформаційні судові системи" надало, а адвокатське об'єднання "Саєнко Харенко" прийняло послугу з проведення комплексної судової експертизи у справі №911/165/18, вартість послуги - 1199871,00 грн.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним, недоведеним та не був заявлений в позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат, суд з цього приводу відмічає, по-перше, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу стосуються виключно періоду повторного розгляду справи в суді першої інстанції після її повернення на новий розгляд постановою Верховного Суду від 14.04.2020 у цій справі, а саме періоду з грудня 2023, коли представництво інтересів позивача у справі почало здійснювати адвокатське об'єднання "Амбассадорс".

При цьому при новому розгляді справи №911/165/18 в суді першої інстанції та до закриття підготовчого провадження позивач в підготовчому засіданні 29.11.2024 заявив про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом цієї справи та відповідний намір отримати відшкодування цих витрат в разі ухвалення рішення на користь позивача.

Доводи скаржника АТ «Фармак» про те, що висновки суду про те, що незазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не є причиною для відмови у задоволенні таких витрат, засновані на порушенні норм процесуального права, адже позивачем разом з позовною заявою взагалі не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції враховує, що незазначення позивачем в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи не є вагомою причиною, щоб позбавляти позивача права на отримання відшкодування понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу в тій частині, яка стосується нового розгляду справи, оскільки станом на момент пред'явлення позову у цій справі (січень 2018) позивач не міг знати про те, що справа №911/165/18 буде направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та про відповідні додаткові витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв'язку із новим розглядом справи. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції враховує відсутність обумовлених процесуальним законом підстав для застосування положень частини 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з обгрунтованими висновками суду першої інстанції (зробленими з урахуванням заперечень відповідача) в частини того, що не всі заявлені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі в загальній сумі 16310,00 євро відповідають критерію реальності, співмірності та неминучості таких витрат та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з урахуванням наступного.

Позовні вимоги у цій справі були задоволені не повністю, а частково, у зв?язку з чим, виходячи із критерію розумності та співмірності, заявлені позивачем витрати на правову допомогу у фіксованій сумі 16310,00 євро для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони суд першої інстанції обгрунтовано обмежив розміром 50%, що становить 8155,00 євро, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того, заявлені позивачем в описі наданих адвокатами послуг такі позиції послуг адвокатів, як "аналіз процесуальних документів, підготовлених попереднім представником позивача", "формування юридичної стратегії захисту та її обговорення з клієнтом", "підготовка та подання заяви про зміну предмета позову", "аналіз пояснень відповідача щодо заяви про зміну предмета позову", "систематичне надання письмових звітів клієнту англійською мовою щодо статусу судової справи" та відповідні витрати позивача на правову допомогу у зв'язку з цим не відповідають критерію неминучості витрат, оскільки: 1) сам по собі аналіз документів та отримання клієнтом відповідних консультацій та стратегій є правом клієнта (позивача), але не відноситься до представництва прав клієнта (позивача) при розгляді справи в суді та частково може охоплюватись (є складовою) інших позицій наданих адвокатами послуг в описі (підготовка клопотань, пояснень, участь в судових засіданнях тощо); 2) подання заяви про зміну підстав позову є правом позивача-клієнта, однак відповідна заява позивача у цій справі не була прийнята судом до розгляду, отже відсутні підстави для покладення відповідних витрат на протилежну сторону.

Заявлені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі становлять фіксовану суму (16310,00 євро), про що позивачем надані відповідні докази.

В свою чергу, позивач в описі наданих адвокатами послуг не навів обсягу витрачених годин в розрізі надання кожної окремої послуги (позиції послуг в описі), що позбавляє суд точно визначити частку вартості вищевказаних послуг адвокатів ("аналіз процесуальних документів, підготовлених попереднім представником позивача", "формування юридичної стратегії захисту та її обговорення з клієнтом", "підготовка та подання заяви про зміну предмета позову", "аналіз пояснень відповідача щодо заяви про зміну предмета позову", "систематичне надання письмових звітів клієнту англійською мовою щодо статусу судової справи") у сукупній фіксованій вартості правової допомоги. Однак, виходячи із стандарту доказування "вірогідності доказів", більш вірогідним є те, що вказана частка вартості становить 20%. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги позивача в цій частині є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції вмотивовано та обгрунтовано застосував надані йому процесуальним законом повноваження, і відповідно, врахував обставини спору та надані послуги на правничу допомогу, з урахуванням принципу співмірності.

Таким чином, оскільки понесені позивачем витрати на правову допомогу у цій справі становлять фіксовану суму (16310,00 євро), яка для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони була обмежена розміром 50% (8155,00 євро), але при цьому також не всі надані адвокатами послуги в описі та відповідні витрати позивача на професійну правничу допомогу є неминучими, відповідно, виходячи із критерію розумності та співмірності, вказані витрати позивача на правову допомогу для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони обгрунтовано додатково обмежені судом першої інстанції, з виснвоками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, на 20%, а саме до розміру 6524,00 євро ((8155 х 100%-20%) = 6524,00 євро).

На підставі ст.126 та ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача) підлягають витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6524,00 євро. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи відповідача про необхідність повної відмови позивачу у відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу - судом апеляційної інстанції відхиляються, з огляду на складність справи, обсяг наданих адвокатами послуг, витрачений час та значенням справи для сторони, в той час як позивач дійсно отримував професійну правничу допомогу у цій справі та поніс відповідні витрати, проте, з урахуванням того, що не всі заявлені позивачем витрати підлягають відшкодуванню за рахунок протилежної сторони.

Доводи відповідача про відсутність доказів виникнення у позивача як клієнта зобов'язання по оплаті рахунків адвокатського об'єднання на загальну суму 16310,00 євро, копії яких надані позивачем, - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгурнтовані з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.7 додатку від 21.12.2023 №105-09 до договору про надання правової допомоги від 05.12.2023, укладеного між позивачем-клієнтом із адвокатським об'єднанням, зобов'язання у позивача-клієнта по оплаті рахунків виникає після виставлення рахунку, а сам факт подання позивачем суду копій вказаних рахунків адвокатського об'єднання вказує на те, що позивач отримав ці рахунки та визнає виникнення у нього зобов'язання з їх оплати.

В свою чергу, умови Договору про надання правової допомоги №105 від 05.12.2023 та Додатку № 105-09 від 21.12.2023 до нього підтверджують, що вартість правничої допомоги є фіксованою та визначається з розрахунку одного кола представництва інтересів позивача в судах, зокрема, першої інстанції та складає 16 625 євро без податків, що свідчить про те, що позивач доручив об'єднанню представництво його інтересів в суді у справі №911/165/18, а вартість послуг з надання правничої допомоги встановлена в розмірі фіксованої суми, зокрема, 16625 євро за супровід справи в суді першої інстанції.

П. 2. Додатку № 105-09 сторони визначили фіксовану суму гонорару за професійну правничу допомогу щодо представництва у цій справі (по кожній інстанції), і те, що Договір та Додаток № 105-09 підписані сторонами, позивач належним чином довів, а відповідач не спростував наявність зобов'язання позивача щодо оплати послуг професійної правничої допомоги, проте, розмір якої обгрунтовано встановлено судом першої інстанції у розмірі 6524,00 євро, про що зазначено вище.

Крім того, позивачем понесені також витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням Державним підприємством "Інформаційні судові системи" комплексної комісійної судової експертизу у цій справі, яка була призначена ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020.

Щодо доводів відповідача про те, що цей розмір витрат (1199871,00 грн) значно перевищує заявлений позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат в позовній заяві (30000,00 грн), суд апеляційної інстанції зазначає, що ці витрати позивача виникли після повернення справи на новий розгляд з урахуванням постанови Верховного Суду від 14.04.2020 у цій справі.

Вказана комплексна комісійна судова експертиза у цій справі була призначена ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 для з'ясування обставин, які підлягали встановленню у цій справі. При цьому на момент призначення вказаної експертизи ухвалою суду від 26.06.2020 жодна із сторін не надала суду висновок експерта з цих самих питань.

Водночас станом на момент пред'явлення позову у цій справі (січень 2018) позивач не міг знати про те, що справа №911/165/18 буде направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та про відповідні додаткові витрати позивача.

Відповідно до частини 6 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що відсутні обумовлені процесуальним законом підстави для позбавлення позивача права на отримання відшкодування понесених останнім витрат на проведення судової експертизи у справі, оскільки станом на момент пред'явлення позову у цій справі (січень 2018) позивач не міг знати про те, що справа №911/165/18 буде направлена на новий розгляд до суду першої інстанції та про відповідні додаткові витрати позивача.

З приводу цих витрат позивача та доводів відповідача про неспівмірність, недоведеність та нерозумність цих витрат, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи:

Разом з тим, як обгрунтовано врахував суд першої інстанції, не всі заявлені позивачем витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням Державним підприємством "Інформаційні судові системи" комплексної комісійної судової експертизи у цій справі, відповідають критерію реальності, співмірності та неминучості таких витрат та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на наступне.

Позовні вимоги у цій справі були задоволені не повністю, а частково.

У зв'язку з цим, виходячи із критерію розумності та співмірності, заявлені позивачем витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням комплексної комісійної судової для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони, обгрунтовано обмежені судом першої інстанції розміром 50%, що становить 599935,50 грн., з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржниками в апеляційних скаргах.

Також, на момент призначення вказаної експертизи ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2020 жодна із сторін, в т.ч. і сам відповідач не надав суду висновок експерта з цих самих питань, в т.ч. не повідомляла суд про намір замовити проведення альтернативної експертизи (експертного дослідження).

Разом з тим, судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано враховано, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що не весь висновок комплексної комісійної судової експертизи від 31.05.2024 №007-СІВ/20 був покладений в основу рішення суду від 15.05.2025 у справі №911/165/18 та відповідно не всі заявлені експерто-години відповідають критерію неминучості та розумності витрат, беручи до уваги, що в процесі розгляду справи №911/165/18 і позивач і відповідач висловили спільну думку про те, що питання щодо відповідності або не відповідності працівників лабораторії категорії "науковий працівник" відповідно до п.20 ст.1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" - є правовим питання, у зв'язку з чим ні висновок комплексної комісійної судової експертизи від 31.05.2024 №007-СІВ/20 у частині цього питання, ні висновок експерта Рубан О.А. від 01.02.2022 у частині цього ж питання не мають значення для вирішення даного спірного питання.

Отже, з огляду на те, що понесені позивачем витрати в розмірі 1199871,00 грн на проведення комплексної комісійної судової експертизи для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони суд першої інстанції правомірно обмежив розміром 50%, що становить 599935,50 грн, але при цьому також не всі експерто-години та відповідні витрати позивача є неминучими, то виходячи із критерію розумності та співмірності, ці витрати позивача на проведення комплексної комісійної судової експертизи, обгрунтовано обмежені судом першої інстанції на 50%, а саме до розміру 299967,75 грн (599935,50-50%) = 299967,75 грн), з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, а вказана сума в розмірі 299967,75 грн співмірна розміру витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи, які можуть бути розраховані на основі заперечень відповідача щодо кількості витрачених експерто-годин на проведення цієї експертизи.

В свою чергу, відповідач в судовому засіданні в суді першої інстанції 26.06.2025 пояснив, що комплексна комісійна судова експертиза, у зв'язку з якою позивачем заявлені витрати в розмірі 1199871,00 грн, могла тривати, на думку відповідача, не більше 65 робочих днів. Заявлений відповідачем період (65 днів) відповідає умовному обсягу 1040 експерто-годин на проведення експертизи (із розрахунку 8 годин в день враховуючи залучення щонайменше двох експертів (без урахування годин роботи залучених також спеціалістів для її проведення): 65 х 8 х 2= 1040). Визначений таким чином розрахунково умовний обсяг експерто-годин (1040 годин) відповідає витратам на проведення експертизи в розмірі 298240,80 грн (враховуючи, що вартість експерто-години ДП "Інформаційні судові системи" відповідно до рахунку становить 286,77 грн з ПДВ: 1040 х 286,77 грн = 298240,80 грн).

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що для цілей розподілу витрат позивача в розмірі 1199871,00 грн на проведення вказаної судової експертизи та їх відшкодування протилежною стороною врахуванню підлягає 1/4 цих витрат позивача (1199871 - 50% - 50%), що становить 299967,75 грн.

Доводи відповідача про відсутність доказів оплати позивачем витрат в розмірі 1199871,00 грн на проведення вказаної судової експертизи - є необгрунтованими, оскільки із наявних доказів вбачається, що адвокатське об'єднанням "Саєнко Харенко", оплачуючи Державному підприємству "Інформаційні судові системи" вказані витрати в розмірі 1199871,00 грн на проведення судової експертизи відповідно до платіжної інструкції №392 від 20.04.2023, діяло при цьому за дорученням клієнта-позивача у цій справі №911/165/18, та в його інтересах і від його імені.

Доводи АТ «Фармак» в апеляційній скарзі про те, що оскільки сума сплаченого АО «Саєнко Харенко» ПДВ 199 978,50 грн. відноситься до складу податкового кредиту, вона відшкодовується платнику податку на додану вартість у визначеному ПК України порядку, у зв?язку з чим судом безпідставно було включено до розподілу судових витрат суму ПДВ 199 978,50 грн. в складі вартості експертизи, адже податковим законодавством визначено спеціальний механізм її повернення (компенсації) платнику, і відповідно, оскаржуване додаткове рішення не містить ні мотивів врахування суми ПДВ в цілях розподілу витрат, ні відхилення заперечень відповідача з цього приводу - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, з огляду на наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем понесені витрати в розмірі 1199871,00 грн у зв'язку із проведенням Державним підприємством "Інформаційні судові системи" комплексної комісійної судової експертизу у цій справі, в у вказану суму оплати експертною установою включено відповідний податок у складі вартості наданої послуги, яка підлягає відшкодуванню у встановленому порядку, а підстави для виключення вказаної суми податку із складу наданої послуги - відсутні, і процесуальним законом не передбачені.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу та проведення судової експертизи шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 6524,00 євро витрат на професійну правничу допомогу та 299967,75 грн витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи у справі №911/165/18.

Інші доводи, посилання та обргрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте, не є такими, що впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Крім того, позивачем до апеляційної скарги були долучені додаткові докази, які судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржників є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням меж апеляційного оскарження, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтовані рішення та додаткове рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішенні та додатковому рішенні суду першої інстанції, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в оскаржуваних скаржниками частинах ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг, з урахуванням меж апеляційного оскарження, як не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного додаткового рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на скаржників за поданими ними апеляційними скаргами на рішення.

Стосовно оскарження позивачем та відповідачем додатково рішення, суд апеляційної інстанції враховує правові висновки постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 2040/6743/18 про те, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак", на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH; 40789, Мюнхейм, Німеччина) на рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2025 у справі № 911/165/18 залишити без змін.

4. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Фармак" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення.

5. Апеляційну скаргу Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property GmbH; 40789, Мюнхейм, Німеччина) на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі № 911/165/18 залишити без змін.

6. Судовий збір за подачу апеляційних скарг залишити за скаржниками.

7. Матеріали справи № 911/165/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано: 15.12.2025.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Доманська

Т.П. Козир

Попередній документ

132607268

Наступний документ

132607270

Інформація про рішення:

№ рішення:	132607269
№ справи:	911/165/18
Дата рішення:	02.12.2025
Дата публікації:	17.12.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (12.01.2026)
Дата надходження:	06.01.2026
Предмет позову:	про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід

Розклад засідань:

Минулі засідання (37)

30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
30.01.2026 17:18	Господарський суд Київської області
15.01.2020 15:00	Північний апеляційний господарський суд
14.04.2020 10:30	Касаційний господарський суд
22.05.2020 11:00	Господарський суд Київської області
10.06.2020 12:00	Господарський суд Київської області
26.06.2020 12:00	Господарський суд Київської області
21.01.2021 16:20	Господарський суд Київської області
29.01.2021 10:00	Господарський суд Київської області
17.02.2022 11:00	Господарський суд Київської області
11.03.2022 11:00	Господарський суд Київської області
18.07.2022 15:00	Господарський суд Київської області
26.07.2024 11:00	Господарський суд Київської області
06.09.2024 11:00	Господарський суд Київської області
04.10.2024 11:00	Господарський суд Київської області
11.10.2024 11:00	Господарський суд Київської області
07.11.2024 15:30	Господарський суд Київської області
21.11.2024 16:00	Господарський суд Київської області
29.11.2024 11:30	Господарський суд Київської області
19.12.2024 15:00	Господарський суд Київської області
23.01.2025 16:40	Господарський суд Київської області
28.03.2025 10:45	Господарський суд Київської області
10.04.2025 16:30	Господарський суд Київської області
17.04.2025 16:00	Господарський суд Київської області
05.05.2025 15:00	Господарський суд Київської області
12.06.2025 17:30	Господарський суд Київської області
26.06.2025 17:30	Господарський суд Київської області
30.09.2025 13:30	Північний апеляційний господарський суд
28.10.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
02.12.2025 13:45	Північний апеляційний господарський суд