ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5764/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філінюка І.Г.
суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
Південного міжобласного територіального відділення АМК України - Фінєєв Д.С.
ТОВ «КЛІАР-СІТІ» - адвокат Барбукова Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
1. Південного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025
по справі №916/5764/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ»
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу
суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 27 червня 2025 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу.
Позовні вимоги із посиланням на статтю 59, частини першу, другу статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, обґрунтовані тим, що на думку Позивача, оскаржуване рішення Відділення АМКУ є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано недійсним пункт 3 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.
Визнано недійсним пункт 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» штрафу в розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
Визнано недійсним пункт 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 щодо зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Обґрунтування рішення суду першої інстанції.
1. Щодо вимоги про скасування рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 про порушення ТОВ «КЛІАР-СІТІ» законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу, суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 58 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, скасування рішень, прийнятих у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відноситься до компетенції органів Антимонопольного комітету України. А тому, вказана вимога не підлягає задоволенню.
2. ТОВ «Кліар-Сіті» не доведено, що воно зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг із захоронення побутових відходів. А також не наведено відомостей про жодного конкурента навіть з урахуванням укрупнення ринку до рівня перероблення або видалення відходів. Тобто, Позивачем не доведено відсутність його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із захоронення побутових відходів у визначених територіальних (географічних) межах.
3. Дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об'єктивних причин укладення договору з ТОВ «Частюля» на 2020 рік про надання послуг із захоронення побутових відходів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвели до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 224 Рішення).
Суд зазначив, що Відділенням АМКУ доведено, що зловживання монопольним становищем з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання - ТОВ «Частюля», які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
4. Суд дійшов висновку про наявність підстав передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.
Суд дійшов висновку й про визнання недійсним пункту 6 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 щодо зобов'язання ТОВ «Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Південне міжрегіональне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення господарського суду від 16.06.2025 у справі № 916/5764/24 в частині:
1) Визнання недійсним пункту 3, 5, 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення від 28.10.2024 № 65/102- р/к у справі № 47-01/2020 та ухвалити нове рішення, згідно із яким у позові ТОВ «Кліар-Сіті» відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги Південно міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Скаржник зазначає, що при встановленні обставин вчинення порушення в частині встановлення різних умов у рівнозначних договорах щодо порядку сплати, суд першої інстанції звузив аналіз договорів лише до тих, що укладались ТОВ «Кліар-Сіті» із суб'єктами господарювання державної та комунальної власності, повністю проігнорувавши обставини, які встановлювали, що різні умови договорів мали місце і при укладенні договорів, де споживачами виступали підприємства приватної форми власності.
Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, що всі підприємства державної та комунальної власності, із якими ТОВ «Кліар-Сіті» уклало договір із умовою післясплати, не мали можливості здійснювати предоплату та отримували послуги від ТОВ «Кліар-Сіті» за допомогою відкритих торгів (відповідно до процедури, зазначеної у Законі України «Про публічні закупівлі»), хоча такі обставини не підтверджені жодним доказом, а лише базуються на голослівній заяві позивача, при тому, що у окремих договорах, укладених між ТОВ «Кліар-Сіті» та державними і комунальними підприємствами, мала місце умова - 100% предоплата.
Неправильне застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права - статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в контексті щодо кваліфікації зловживання монопольним становищем, адже судом першої інстанції не встановлено об'єктивні обставини щодо застосування різних умов договорів - обов'язкового елементу цього порушення та зроблений помилковий висновок щодо відсутності зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання.
Крім того, не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025р. у справі №916/5764/24 в частині відмови в задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ».
Скаржник звертає увагу суду, що не існує чіткого визначення який саме строк необхідно вважати затримкою укладання договору, одна доба чи десять, і який строк можна вважати незначним. Крім того, затримка укладання договору може бути пов'язана з виникненням різних об'єктивних причин, таких як необхідність додаткового узгодження умов, перевірки документів, або виникнення суперечностей між сторонами. Важливо розрізняти юридичну силу договору та момент його укладення, який може відрізнятися від дати, зазначеної в документі.
Господарський суд Одеської області не надав оцінки доводам ТОВ «Кліар-Сіті» про те, що в період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року між ТОВ «Частюля» та ТОВ «Кліар-Сіті» було постійне листування щодо уточнення (копії листів є в матеріалах справи) та погодження істотних умов договору. Тож ніяким чином з боку ТОВ «КліарСіті» не могло було ніякого ігнорування листів та звернень ТОВ «Частюля». В період січня 2020 року крім листування між ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Частюля», у зв'язку зі зміною законодавства розроблявся новий проект договору про надання послуг на захоронення, тому було запропоновано укласти додаткову угоду про пролонгацію попереднього договору, який діяв у 2019 році. У разі безпосереднього звернення до офісу ТОВ «Кліар-Сіті» за адресою м.Одеса, вул.Марії Демченко,30, та наданні необхідних документів, необхідних передбачених діючим законодавством, договір про надання послуг захоронення побутових відходів було би укладено та підписано в день звернення.
Позивач вважає, що суд помилково дійшов висновку, що Відділенням АМКУ було доведено, що ТОВ «Кліар-Сіті» (стара назва ТОВ «Союз») зловживало монопольним становищем, що призвело до ущемлення інтересів ТОВ «Частюля» та дискваліфікації його тендерної пропозиції на публічних торгах.
На запит ТОВ «Кліар-Сіті», листом від 09.05.2025р. вих.№20-Ч ТОВ «Частюля» заперечує щодо наявності порушених прав та вказує про відсутність претензій до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо процедури укладання договорів про надання послуг з прийому та захоронення відходів на 2020 рік.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.
15.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Кліар-Сіті».
17.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Кліар-Сіті» надійшов відзив на апеляційну скаргу Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025.
17.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “КЛІАР-СІТІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/5764/24.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.07.2025.
На момент надходження апеляційних скарг матеріали справи №916/5764/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/5764/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Південного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/5764/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
29.07.2025 матеріали справи №916/5764/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю “КЛІАР-СІТІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/5764/24.
Призначено розгляд апеляційних скарг Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 по справі №916/5764/24 до сумісного розгляду на 25.11.2025 о 15:00 год.
У судовому засіданні 25.11.2025 оголошено перерву до 11.12.2025.
В судових засіданнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» та Антимонопольного комітету України надали пояснення.
11.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржниками у апеляційних скаргах, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
13.07.2020 ТОВ «ЧАСТЮЛЯ» звернулось до Південного міжобласного Відділення Антимонопольного комітету України із Заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 06.07.2020 № 1-АКМУ (вхід. № 65-01/32-АМ).
Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2020 № 65/48-рп/к розпочато розгляд справи № 47-01/2020 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТОВ «Кліар-Сіті».
28.10.2024 Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 65/102-р/к у справі № 47-01/2020 (далі - Рішення від 28.10.2024).
У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті» (вул. Марії Демченко, 30, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код юридичної особи - 30586931) протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об'єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.
Згідно із пунктом 4 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Кліар-Сіті» штраф у розмірі 68 000,00 грн.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення, накладено на ТОВ «Кліар-Сіті» штраф у розмірі 68 000,00 грн.
У пункті 6 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 зобов'язано ТОВ «Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
15.11.2024 ТОВ «Кліар-Сіті» отримано Рішення від 28.10.2024 направлене на його адресу Відділенням АМКУ разом із супровідним листом від 07.11.2024 № 65-02/4130е (вхід. № 118).
Норми права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.
Ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
Товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно до пункту 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання:
не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;
є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків.
Ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції.
Територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.
Відповідно до пункту 2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії: встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання; складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи; складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп); визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку; визначення обсягів товару, який обертається на ринку; розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку; складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку; встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Згідно із пунктом 7 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається, зокрема, створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).
Пунктом 2 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III визначено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: - законності; - гласності; - захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Статтею 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III передбачено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів. Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність).
Пунктом 4.4 Методики встановлено, що перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території. Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.
Пунктом 5.1 Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися: фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи); технологічні зв'язки між виробниками і споживачами; можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування; співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів; можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні; рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи); наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки; наявність знаків для товарів і послуг; наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо; місце розташування специфічних груп споживачів; рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями. При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.
Згідно з пунктом 7.1 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
Пунктом 11.1 Методики передбачено, що для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:
статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;
адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.
Крім того, також можуть бути використані:
дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;
дані панельних обстежень споживачів - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) споживачів, які є репрезентативною моделлю загальної сукупності споживачів;
дані, що свідчать про виробничі плани підприємців учасників ринку, зокрема дані, опубліковані в засобах масової інформації;
дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців;
опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі) щодо оцінки рівня збалансованості ринку (попиту і пропозиції) та пріоритетів покупців щодо споживчих якостей товару за обраними критеріями взаємозамінності товарів при формуванні товарних груп;
відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.
Частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (частина друга статті 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).
Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.
Рішення, розпорядження Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, передбачені частиною першою цієї статті, оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (частина друга статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).
Відповідно до висновку Верховного Суду зроблений у постанові від 11.06.2020 у справі № 922/1966/18, згідно із яким, для правильного вирішення спору у справі судам необхідно однозначно встановити відповідність вказаного висновку Відділення АМК дійсним обставинам справи, враховуючи те, що господарські суди у розгляді такої категорії справ мають лише перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з'ясування обставин, які мають значення для справи; доведення АМК обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення.
Отже, перевірка відповідності висновку Відділення АМК дійсним обставинам справи, повноти їх з'ясування та доведення, є обов'язком суду, а не перебиранням непритаманних йому функцій, а також не є самостійним встановленням судом обставин інкримінованого порушення.
При цьому, позбавлення сторони надавати нові пояснення та докази на підтвердження своїх аргументів і обов'язок судів розглядати такі спори лише на підставі зібраних АМКУ доказів, без можливості надання доказів безпосередньо до суду, було б порушенням права на справедливий суд, встановленого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, а також принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Позиція суду.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 в частині займання монопольного (домінуючого) становища Позивача на ринку послуг із захоронення побутових відходів скаржниками в апеляційних скаргах не оскаржується, з цього приводу місцевим господарським судом встановлені наступні обставини.
У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано, що ТОВ «Кліар-Сіті» протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.
Аналогічний висновок зроблено у пункті 173 Рішення від 28.10.2024.
Так, визначення товарних, територіальних (географічних) та часових меж певних товарних ринків у справах про захист економічної конкуренції відноситься виключно до компетенції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, та здійснюється відповідно до наведених вище норм пунктів 4.4, 5.1, 6.1. 7.1, 1.1 Методики.
Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.
Рішенням № 65/102-р/к визначено, що ринком товару (товарний ринок) у справі про захист економічної конкуренції № 47-01/2020 є сфера обігу послуг із захоронення побутових відходів, що надавались протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року в межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» (пункти 122, 158 Рішення від 28.10.2024).
Відповідно до релевантних для правовідносин норм Законів України “Про відходи» від 05.03.1998 № 187/98-ВР (втратив чинність 09.07.2023) та “Про управління відходами» від 20.06.2022 № 2320-IX, послуга із захоронення відходів є специфічною (використання спеціально обладнаних полігонів/звалищ) та виокремленою.
Так, відповідно до висновку викладений у пункті 6.6 постанови Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 910/2352/21, згідно із яким, обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону № 2210 суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
У даному випадку, ТОВ «Кліар-Сіті» не доведено, що воно зазнає значної конкуренції на ринку надання послуг із захоронення побутових відходів. А також не наведено відомостей про жодного конкурента навіть з урахуванням укрупнення ринку до рівня перероблення або видалення відходів.
Тобто, Позивачем не доведено відсутність його монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг із захоронення побутових відходів у визначених територіальних (географічних) межах.
При цьому фактична відсутність конкурентів на цьому ринку встановлена у Рішенні від 28.10.2024, зокрема, шляхом опитування споживачів послуг ТОВ «Кліар-Сіті» із захоронення побутових відходів (таблиця 2 Рішення № 65/102-р/к).
Отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, відсутність підстав передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 1 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання, що ТОВ «Кліар-Сіті» протягом 2019 - 2023 років та січня - червня 2024 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення побутових відходів у територіальних (географічних) межах Одеського району Одеської області в зоні охоплення з радіусом 17 км навколо Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри», яке перебуває у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар-Сіті», із часткою 100 %, оскільки на цьому ринку не мало жодного конкурента.
Щодо зловживання Позивачем монопольним (домінуючим) становищем через вчинення дій із затримання укладення договору з іншим суб'єктом господарювання.
Так, у пункті 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об'єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
При цьому, у Рішенні від 28.10.2024 встановлені наступні обставини.
ТОВ «Кліар-Сіті» (Виконавець) був укладений з ТОВ «Частюля» (Замовник) договір від 01.12.2018 № 11 «Про надання послуг з прийому та захоронения відходів» (далі - Договір № 11) згідно з яким Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Замовнику послуги з прийому відходів 4-го класу небезпеки (тверді відходи, великогабаритні відходи, будівельні відходи тощо) для подальшого їх захоронення, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах, що передбачені цим договором (пункт 1.1 Договору). (пункт 192 Рішення).
Термін дії договору, укладеного ТОВ «Кліар-Сіті» з ТОВ «Частюля» про надання послуг з прийому та захоронення відходів від 01.12.2018 № 11 становив до 31.12.2019 (пункт 199 Рішення).
За інформацією ТОВ «Частюля», що підтверджується наданими Відділенню копіями документів, 21.11.2019 Товариство листом від 21.11.2019 № 21112019-1 з метою укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на 2020 рік направило до ТОВ «Кліар-Сіті» відповідну оферту (запит). (пункт 200 Рішення).
У даному запиті ТОВ «Частюля» просило ТОВ «Кліар-Сіті» укласти договір про надання послуг із захоронення побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» на 2020 рік у зв'язку з участю Товариства у процедурі торгів щодо надання послуг з утилізації сміття та поводження зі сміттям у м. Одесі, де однією з вимог участі було наявність у учасника укладеного договору терміном дії до 31.12.2020, згідно якого зібране сміття буде утилізоване, захоронене або перероблене, або надати гарантійний лист про укладення такого договору. (пункт 201 Рішення).
На вказаний запит ТОВ «Кліар-Сіті» надало гарантійний лист від 21.11.2019 № 616 щодо укладення договору на приймання відходів для подальшого захоронення 4-го класу небезпеки на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» на період 2020 року, який буде діяти з 01.01.2020. (пункт 202 Рішення).
08 січня 2020 року ТОВ «Кліар-Сіті» надіслало на електронну адресу ТОВ «Частюля» проект договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів на 2020 рік. (пункт 203 Рішення).
ТОВ «Частюля» листами від 21.01.2020 та 27.01.2020 повторно направляло до ТОВ «Кліар-Сіті» запит за № 1-4 щодо укладення договору. (пункт 204 Рішення).
Лише 14 лютого 2020 року ТОВ «Частюля» отримало підписаний з боку ТОВ «Кліар- Сіті» примірник договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів на період 2020 року, який датований 31.01.2020 та набирає чинності з 01.02.2020 (пункт 205 Рішення).
Таким чином, з 21.11.2019 (з моменту першого звернення ТОВ «Частюля» до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо укладення договору про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів) до 14.02.2020 (до моменту фактичного отримання примірника договору) ТОВ «Кліар-Сіті» без наявності об'єктивних причин затримувало укладення договору та ігнорувало звернення ТОВ «Частюля» щодо вирішення даного питання (пункт 206 Рішення).
Зі свого боку ТОВ «Частюля» не чинило перешкод щодо укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» на 2020 рік на умовах, встановлених ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 207 Рішення).
А саме, ТОВ «Частюля» не направляло до ТОВ «Кліар-Сіті» жодних листів щодо непогодження з умовами проекту договору та/або протоколів розбіжностей до проекту договору (пункт 208 Рішення).
Натомість, як встановлено Відділенням, у період з 21.11.2019 по 14.02.2020 ТОВ «Кліар-Сіті» укладено 48 договорів з іншими суб'єктами господарювання про надання послуг із захоронения твердих побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» (пункт 209 Рішення).
Інші суб'єкти господарювання, з якими укладено у ТОВ «Кліар-Сіті» договори, зазначили про відсутність випадків відтермінування, затягування укладення договору з боку Товариства (пункт 210 Рішення).
У 2018 році процедура укладення договору ТОВ «Частюля» тривала незначний період. Так, у листопаді 2018 року ТОВ «Частюля» звернулось до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо укладення договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів (пункт 211 Рішення).
Вже 28.11.2018 ТОВ «Частюля» одержало проект договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів, підписаний зі сторони ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 212 Рішення).
Тобто, кожного року ТОВ «Частюля», дотримуючись однієї і тієї ж процедури, зверталось до Відповідача щодо переукладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на наступний рік для можливості здійснення своєї господарської діяльності з надання послуг з вивезення побутових відходів (пункт 213 Рішення).
Отже, виходячи з вищезазначеного, поведінка ТОВ «Кліар-Сіті» в частині затягування укладення договору про надання послуг із захоронения твердих побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» не є типовою для даного суб'єкта господарювання та може свідчити лише про навмисне затягування процедури укладення договору про надання послуг на 2020 рік з певним суб'єктом господарювання (пункт 213 Рішення).
3 огляду на затягування процедури підписання договору з боку Товариства, ТОВ «Частюля» було позбавлене можливості прийняття участі у процедурах публічних закупівель, які відбувались у цей період, а саме, у двох процедурах:
- UA-2020-01-13-000459-а (замовник - ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», предмет закупівлі - утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям);
- UA-2020-01-22-001998-а (замовник - Одеський національний університет ім. Мечникова, предмет закупівлі - утилізація/видалення сміття та поводження зі сміттям). (пункт 215 Рішення).
Також тендерна пропозиція ТОВ «Частюля» була відхилена у процедурі закупівлі UA-2019-12-27-002784-b (замовник - Одеська державна академія будівництва та архітектури, предмет закупівлі - утилізація сміття та поводження зі сміттям) як така, що не відповідає умовам тендерної документації (пункт 216 Рішення).
При цьому, Відділенням встановлено, що ТОВ «Кліар-Сіті» крім надання послуг із захоронення побутових відходів, також є учасником ринку послуг з вивезення побутових відходів (пункт 221 Рішення).
В свою чергу, безпідставне затримання ТОВ «Кліар-Сіті» укладення договору з ТОВ «Частюля» про надання послуг із захоронения побутових відходів на 2020 рік, свідчить про те, що ТОВ «Кліар-Сіті», діючи як на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, так і на ринку послуг з їх вивезення, ухилялось від укладення договору з ТОВ «Частюля» та створило для нього ризики втрат обсягів побутових відходів, які ним безпосередньо збираються та вивозяться, а відтак і певної частини прибутку (пункт 222 Рішення).
Станом на 31.01.2020 договір між ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Частюля» про надання послуг із захоронення побутових відходів був укладений (пункт 223 Рішення).
Отже, дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об'єктивних причин укладення договору з ТОВ «Частюля» на 2020 рік про надання послуг із захоронення побутових відходів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвели до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 224 Рішення).
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що Відділенням АМКУ доведено, що зловживання монопольним становищем з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання - ТОВ «Частюля», які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Так, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III).
Отже, наявність чи відсутність наслідків у вигляді ущемлення інтересів суб'єкта господарювання - ТОВ «Частюля» не є обов'язковою ознакою для кваліфікації дій ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») як зловживання монопольним становищем. А відтак, не є підставою для скасування відповідних пунктів Рішення № 65/102-р/к.
Однак, у даному випадку, Відділення АМКУ доведений і причинно-наслідковий зв'язок між порушенням антимонопольного законодавства з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») та негативними наслідками для ТОВ «Частюля», а саме, у вигляді дискваліфікації його тендерної пропозиції на публічних торгах.
Отже, відсутні підстави, передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 2 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання, що дій ТОВ «Кліар-Сіті», які полягали у затриманні без об'єктивних причин укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів з товариством з обмеженою відповідальністю «Частюля» на 2020 рік, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення побутових відходів, що призвело до ущемлення інтересів суб'єкта господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги ТОВ «Кліар-Сіті», що тривалий час укладення договору було обумовлено листуванням щодо погодження суттєвих умов договору між ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Частюля».
З матеріалів справи вбачається, що Ззі свого боку ТОВ «Частюля» не чинило перешкод щодо укладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» на 2020 рік на умовах, встановлених ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 207 Рішення). А саме, ТОВ «Частюля» не направляло до ТОВ «Кліар-Сіті» жодних листів щодо непогодження з умовами проекту договору та/або протоколів розбіжностей до проекту договору (пункт 208 Рішення). Натомість, як встановлено Відділенням, у період з 21.11.2019 по 14.02.2020 ТОВ «Кліар-Сіті» укладено 48 договорів з іншими суб'єктами господарювання про надання послуг із захоронения твердих побутових відходів на території Одеського міського звалища ТПВ-1 «Дальницькі кар'єри» (пункт 209 Рішення). Інші суб'єкти господарювання, з якими укладено у ТОВ «Кліар-Сіті» договори, зазначили про відсутність випадків відтермінування, затягування укладення договору з боку Товариства (пункт 210 Рішення). У 2018 році процедура укладення договору ТОВ «Частюля» тривала незначний період. Так, у листопаді 2018 року ТОВ «Частюля» звернулось до ТОВ «Кліар-Сіті» щодо укладення договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів (пункт 211 Рішення). Вже 28.11.2018 ТОВ «Частюля» одержало проект договору про надання послуг з прийому та захороненню відходів, підписаний зі сторони ТОВ «Кліар-Сіті» (пункт 212 Рішення). Тобто, кожного року ТОВ «Частюля», дотримуючись однієї і тієї ж процедури, зверталось до Відповідача щодо переукладення договору про надання послуг із захоронення побутових відходів на наступний рік для можливості здійснення своєї господарської діяльності з надання послуг з вивезення побутових відходів (пункт 213 Рішення)
Крім того, колегія суддів враховує, що Рішенням № 65/102-р/к встановлено, що відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Одеської державної академії будівництва та архітектури від 04.02.2020 № 7 у процедурі закупівлі UA-2019-12-27-002784-b, де приймали участь ТОВ «Кліар-Сіті» (на той час - ТОВ «СОЮЗ») та ТОВ «Частюля», тендерна пропозиція останнього відхилена, оскільки у даного товариства було відсутнє документальне підтвердження права учасника на користування послугами сміттєзвалища, з підтвердженням виконання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із захоронення побутових відходів. При цьому, у складі тендерної документації ТОВ «Частюля» надало гарантійний лист ТОВ «Кліар Сіті» щодо укладення договору на захоронення побутових відходів з 01.01.2020. Отже, зазначений гарантійний лист не був достатнім для задоволення вимог замовника щодо тендерної документації, що спростовує позицію позивача з цього приводу.
Отже, судом першої інстанції зроблений вірний висновок, про те, що «у даному випадку, Відділення АМКУ доведений і причинно-наслідковий зв'язок між порушенням антимонопольного законодавства з боку ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») та негативними наслідками для ТОВ «Частюля», а саме, у вигляді дискваліфікації його тендерної пропозиції на публічних торгах».
Посилання позивача в апеляційній скарзі, що ТОВ «Частюля» міг укласти договір на переробку відходів замість договору на захоронення відходів, також не приймаються колегією суддів.
Так, Відділенням АМКУ встановлено, що послуга із захоронення не є взаємозамінною із іншими послугами з перероблення відходів. Так, послуга із захоронення відходів є специфічною (використання спеціально обладнаних полігонів/ звалищ) та відокремленою як відповідно до Закону України «Про відходи», так і Закону України «Про управління відходами», а послуга з оброблення відходів є технологічно відмінною від захоронення (потребує сортування, створення та підтримання іншої більш складної матеріально-технічної бази як для СГ, що надають такі послуги, так і для замовників та перевізників), має іншу цінову політику (споживачі отримують кошти при здаванні відходів до переробних об'єктів). Таким чином, споживач за звичайних умов не міг легко замінити послугу із захоронення на перероблення, що відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (пункт 5.1) виключає взаємозамінність таких послуг.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку й про відсутність підстав для визнання недійсним пункту 4 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про накладення на ТОВ «Кліар-Сіті» штрафу в розмірі 68 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені ТОВ «Кліар-Сіті» у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права.
Щодо відсутності зловживання Позивачем монопольним (домінуючим) становищем шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання.
Як вже зазначалось у пункті 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 визнано дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.
Відділення АМКУ дійшло висновку про те, що ТОВ «Союз» (ТОВ «Кліар-Сіті») поставило одних суб'єктів господарювання, в тому числі комунальні підприємства, у привілейоване становище по відношенню до інших, як до комунальних підприємств, так і суб'єктів господарювання іншої форми власності. Внаслідок дій ТОВ «Кліар-Сіті» щодо встановлення у договорах про надання послуг із захоронення побутових відходів для окремих суб'єктів господарювання інших умов оплати за надані послуги (фактичну відстрочку платежу на певну кількість днів) більшість споживачів опинились у нерівних умовах щодо отримання послуг.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний висновок у Рішенні від 28.10.2024 є таким, що зроблений при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, з огляду на наступне.
Так, при оцінці необхідності встановлення у договорах різних умов в частині здійснення оплати за надані послуги, необхідно враховувати специфіку та статус окремих суб'єктів господарювання, а саме, розрізняти комунальні підприємства які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань та за власні кошти.
Окремі суб'єкти господарювання оплачують послуги після їх отримання у зв'язку з тим, що їх фінансування здійснюється не за рахунок власного бюджету, а за рахунок місцевих бюджетів та можливе тільки на умовах післяплати (стаття 49 Бюджетного кодексу України).
При цьому, не всі комунальні та державні підприємства/установи фінансуються з місцевого бюджету і здійснюють розрахунок з бюджетних коштів, а є й такі, які мають у розпорядженні власні кошти, якими мають змогу розраховуватися.
Отже, застосування різних термінів оплати за надані послуги обумовлено, по-перше, волевиявленням обох сторін та погодженням істотних умов договору, в тому числі щодо зручного та прийнятного для обох сторін порядку та строків оплати наданих послуг, а, по-друге, можливістю здійснення або нездійснення комунальними підприємствами чи установами 100 % передплати за надані послуги.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до статті 33, частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівл» від 25.12.2015 № 922-VIII, при здійсненні публічної закупівлі проєкт договору готує замовник, який і встановлює умови оплати, а договір, що укладається з переможцем торгів за результатами проведеного аукціону, не може відрізнятися від проєкту договору зазначеного у тендерній документації. Тобто Позивач не має впливу на редакцію договору укладеного в процедурі публічних закупівель, зокрема умов щодо порядку оплати.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.
Тобто, встановлення інших умов до рівнозначних умов із суб'єктами господарювання може бути визнано законним, якщо виправдовується об'єктивними причинами. А в даному випадку об'єктивною причиною є той факт, що всі договори з умовою післяплати, укладалися відповідно до процедури, зазначеної в Законі України «Про публічні закупівлі» та були укладені за результатами проведених торгів комунальними підприємствами, які фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань.
При цьому, встановлення зазначених умов післяплати не завдає жодної шкоди іншим споживачам послуг зі збирання та вивезення побутових відходів. Отже для всіх споживачів були встановлені однакові умови у договорах.
Твердження Відповідача про те, що короткостроковість договору про надання послуг із захоронення побутових відходів із неможливістю його пролонгації може призвести до відсутності оперативної можливості його переукладання на наступний період або неможливості його укладання, як наслідок до накопичення побутових відходів, у зв'язку з неможливістю їх захоронення та відповідно до фінансових збитків суб'єктів господарювання, обґрунтовано не прийнято місцевим господарським судом.
Так, Колегією Відділення АМКУ не вказується в чому саме полягає неможливість пролонгації договорів про надання послуг із захоронення побутових відходів і в чому виражається неможливість його переукладання на наступний період.
На підставі викладеного, з огляду на те, що висновок у Рішенні від 28.10.2024 зроблений при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав передбачені частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001№ 2210-III, для визнання недійсним пункту 3 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про визнання дії ТОВ «Кліар-Сіті», які полягають у безпідставному встановленні різних умов в договорах щодо надання послуг із захоронення побутових відходів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин.
АМКУ в апеляційній скарзі зазначає, що при встановленні обставин вчинення порушення в частині встановлення різних умов у рівнозначних договорах щодо порядку сплати, суд першої інстанції звузив аналіз договорів лише до тих, що укладались ТОВ «Кліар-Сіті» із суб'єктами господарювання державної та комунальної власності, повністю проігнорувавши обставини, які встановлювали, що різні умови договорів мали місце і при укладенні договорів, де споживачами виступали підприємства приватної форми власності, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Так, наведені у таблиці 3 рішення АМКУ № 65/102-р/к підприємства приватної форми власності - ТОВ «Транасекогрупп», ПП «Град-Сервіс», ФОП Максименко В.В., ТОВ «Раф Сіті», ТОВ «Укрекологістік», ФОП Авербух О.А. мали в договорах умови, щодо оплати на протязі 2-х робочих днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку, що невірно трактується Південним МТБ АМКУ як післяплата за надані послуги. Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно, та об'єктивно дослідив наявні у справі докази та надав із належну оцінку
Відповідно до ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються такі відомості, як проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону. Таким чином, якщо договір на захоронення відходів укладається за результатами проведеної процедури публічної закупівлі, то умови договору диктує/встановлює замовник закупівлі, а не виконавець, оскільки договір про закупівлю укладався відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, такий вид договорів, як договори укладені з переможцем процедури закупівлі, має свої особливості, а умови такого договору встановлюється суб'єктом господарювання, який закуповує послуги із захоронення відходів, а саме замовником. Отже, Позивач не має впливу на редакцію договору укладеного в процедурі публічних закупівель, зокрема умов щодо порядку оплати.
Колегія суддів також зауважує, що перелічені в рішенні АМКУ № 65/102-р/к договори не можуть вважатися рівнозначними угодами, оскільки укладені з різними групами контрагентів, а саме бюджетними організаціями, юридичними особами, які розпоряджаються власними коштами на власний розсуд; перевізниками та утворювачами відходів. Щодо способу укладання договорів, такі договори діляться на договори укладені за результатами проведених публічних торгів у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» та договори, укладені на підставі вільного волевиявлення сторін та досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, що передбачено Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Суд, перевіряючи рішення АМКУ на відповідність закріпленим статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставам для зміни, скасування чи визнання недійсним, не повинен втручатися у дискрецію (вільний розсуд) АМКУ поза межами перевірки за наявними підставами. Проте суд забезпечує дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМКУ має враховувати при ухваленні рішень.
Отже, недоведення АМК або його територіальним відділенням, яке є стороною у справі, факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища, є підставою для визнання рішення АМК стосовно цього суб'єкта недійсним.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 5 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 про накладення на ТОВ «Кліар-Сіті» штрафу в розмірі 68 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
Також, на підставі викладеного, суд дійшов висновку й про визнання недійсним пункту 6 резолютивної частини Рішення від 28.10.2024 щодо зобов'язання ТОВ “Кліар-Сіті» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказаного у пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені скаржниками у апеляційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Південного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України та Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі № 916/5764/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Південне міжрегіональне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІАР-СІТІ».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.12.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.