ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
10 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2129/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 (повний текст складено та підписано 08.10.2025, суддя Найфлейш В.Д.)
у справі №916/2129/25
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2025 у цій справі, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражну керуючу Колмикову Тетяну Олександрівну тощо.
АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 8 568 704,47 грн., в тому числі:
- сума простроченого кредиту - 6 595 536,59 грн.
- заборгованість за простроченими процентами - 1 973 167,88 грн.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25, зокрема заяву АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з грошовими вимогами до боржника - задоволено частково, визнано АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" кредитором з грошовими вимогами до боржника на суму 7 145 647 гривень 85 копійок, а також судовий збір в сумі 6056 гривень 00 копійок, в іншій частині грошових вимог - відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" скористалося своїм правом на дострокове повернення позики за Договором овердрафту, що підтверджується вимогою та рішенням Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим грошові вимоги в сумі 1 423 056,62 грн задоволенню не підлягають.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з апеляційною скаргою в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 в частині відмови в задоволенні кредиторських вимог АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в сумі 1 423 056,62 грн;
- задовольнити в повному обсязі заяву АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" про грошові вимоги конкурсного кредитора у справі № 916/2129/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 : 1. За договором овердрафту № ОV/U/03-2-0012 і договором поруки № ОV/U/03-2- 0012/P1 в загальній сумі 8 568 704,47 грн., в тому числі: сума простроченого кредиту - 6 595 536,59 грн; заборгованість за простроченими процентами - 1 973 167,88 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного:
- умовами договору овердрафту сторонами погоджено нарахування процентів за користування кредитними коштами виходячи з часу фактичного користування, при цьому сторони погодили, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються за період користування грошовими, тобто з дати їх отримання до дати їх повернення (погашення заборгованості за Кредитом);
- за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання;
- чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання із наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми;
- Банк вважає безпідставними твердження арбітражного керуючого і боржника про відсутність у Кредитодавця права нараховувати проценти за користування кредитними коштами в рамках часового проміжку від дати їх отримання до дати їх повернення або до дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, оскільки таке право Банку встановлено за домовленістю сторін умовами договору;
- на думку апелянта, є помилковим посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на положення пункту 18 "Прикінцевих та Перехідних положень" ЦК України в частині нарахування кредитором процентів за договором овердрафту, оскільки сплата відсотків за договором овердрафту не є відповідальністю згідно зі статтею 625 ЦК України і не є неустойкою, та звільнення від сплати відсотків нарахованих відповідно до умов Договору овердрафту п. 18 "Прикінцевих та Перехідних положень" ЦК України не передбачено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 10.12.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшли відзиви на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої та боржника в яких останні просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражна керуюча та боржник зазначають, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось, у зв'язку з пред'явленням до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. До того ж, рішенням суду було стягнуто заборгованість по відсотках, що існувала на дату звернення з позовною заявою, а тому, проведення подальшого нарахування Банком відсотків за користування кредитом є неправомірним.
У судове засідання призначене на 10.12.2025 представники учасників справи не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції по даній справі оскаржується апелянтом лише в частині відхилення грошових вимог АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 у сумі 1 423 056,62 грн, колегією суддів відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, ухвала переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у липні 2025 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 8 568 704,47 грн.
Дана заборгованість складається з:
- суми простроченого кредиту - 6 595 536,59 грн;
- заборгованості за простроченими процентами - 1 973 167,88 грн.
Так, наявні матеріли справи свідчать про те, що між АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" та ТОВ "ТАРУС ФУД" було укладено договір овердрафту №OV/U/03-2-0012 від 26.07.2023, на виконання умов якого Банком було надано ТОВ "ТАРУС ФУД" кредитні кошти в розмірі 6 600 120,00 грн.
В забезпечення виконання Договору овердрафту між АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" і ОСОБА_1 було укладено договір поруки №ОV/U/03-2-0012/Р1 від 26.07.2023 за умовами якого Поручитель зобов'язався перед Кредитодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань за Договором овердрафту, в тому числі, відшкодовувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у Кредитодавця, в зв'язку з укладенням та виконанням Договору овердрафту, та які передбачені умовами Договору овердрафту.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Договору овердрафту, 31.05.2024 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на адресу ТОВ "ТАРУС ФУД" було направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості за овердрафтом у повному обсязі та сплати нарахованих процентів за договором не пізніше 10 календарних днів, а саме не пізніше 10.06.2024 шляхом сплати, зокрема: 6 595 536,59 грн заборгованості за овердрафтом, в тому числі простроченої 756 968,90 грн; 86 111,58 грн простроченої станом на 01.05.2024 заборгованості за відсотками за користування овердрафтом; заборгованості за відсотками за користування овердрафтом станом на момент повного погашення заборгованості за овердрафтом, яка буде нарахована банком після 01.05.2024 і про суму якої можна дізнатися в АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК".
Також, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 по справі №910/10351/24 стягнуто солідарно з ТОВ "ТАРУС ФУД" та ОСОБА_1 на користь АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" заборгованість у розмірі 6 595 536 грн. 59 коп. та заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом у розмірі 507 493 грн. 08 коп. також, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" судовий збір у розмірі 42 618 грн 18 коп.
З огляду на те, що вказане рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 по справі №910/10351/24, ані ТОВ "ТАРУС ФУД", ані ОСОБА_1 на теперішній час не виконано, суд першої інстанції виснував, що грошові вимоги на загальну суму 7 145 647,85 грн є безспірними.
Щодо грошових вимог АТ "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 у сумі 1 423 056,62 грн, місцевий господарський суд зазначив, що вони не підлягають визнанню, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось у зв'язку з пред'явленням до боржника вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Колегія суддів дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги учасників справи, вважає такий висновком суду першої інстанції вірним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
Крім того, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Як вже було вказано вище, та не заперечується учасниками справи, 31.05.2024 АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на адресу ТОВ "ТАРУС ФУД" було направлено повідомлення-вимогу щодо дострокового погашення заборгованості за овердрафтом у повному обсязі та сплати нарахованих процентів за договором не пізніше 10 календарних днів.
Ураховуючи наведені висновки про застосування норм права та встановлені судом у цій справі обставини щодо пред'явлення Банком вимоги позичальнику про дострокове виконання зобов'язань за договором в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, судом першої інстанції було вірно встановлено, що АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" втратило право нараховувати передбачені Договором овердрафту відсотки за користування кредитом після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні-вимозі (тобто з 31.05.2024).
У тому заявлені Банком грошові вимоги до боржника у розмірі 1 423 056,62 грн, які складаються з нарахованих процентів з користування кредитом, не підлягають визнанню, оскільки нараховані після пред'явлення вимоги про дострокове погашення боргу по кредиту.
Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані доводи апелянта про те, що право Банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами встановлено за домовленістю сторін умовами договору, а тому вважає правомірним нараховувати проценти за користування кредитними коштами в рамках часового проміжку від дати їх отримання до дати їх повернення, оскільки як вже було вказано вище та узгоджується з сталою практикою Верховного Суду, з огляду на пред'явлення Банком до позичальника вимоги про дострокове повернення грошових коштів, останній втрати право нараховування передбачених кредитним договором відсотків за користування кредитними коштами.
Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК.
У частині третій статті 6 ЦК зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК.
Твердження сторони про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння стороною правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 17.09.2025 по справі №905/1197/24.
Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору овердрафту за користуванням овердрафтом кредитодавець нараховує, а позичальник сплачує проценти за ставкою, яка є фіксованою та встановлюється у розмірі 25% річних (п. 1.10. Договору).
У відповідності до розрахунку заборгованості, який додано Банком до заяви із грошовими вимогами до боржника, останнім нараховано саме 25 % річних за користуванням овердрафтом, а не 3% річних передбачених ст. 625 ЦК України (т.2, а.с. 46).
За приписами ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У даному випадку, такою заявою по суті справи, за аналогією з ГПК України, є заява Банку із грошовими вимогами до боржника.
Відповідно, з огляду на наведені законодавчі приписи, у заяві по суті справи (у даному випадку заяві із грошовими вимогами до боржника), Банк навів власні обґрунтування виникнення заборгованості, а також навів відповідний розрахунок.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що ані у заяві із грошовими вимогами до боржника, ані у наданому до неї розрахунку, Банк не посилався на нарахування та заявлення до стягнення саме 3% річних передбачених ст. 625 ЦК України, із наведенням відповідних періодів заборгованості та розрахунку.
Відповідно, твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 у сумі 1 423 056,62 грн без змін.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 у сумі 1 423 056,62 грн відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення в цій частині без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.09.2025 по справі №916/2129/25 в частині відхилення грошових вимог Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 у сумі 1 423 056,62 грн залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постави складено та підписано 15.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.