Провадження № 11-кп/821/595/25 Справа № 711/4881/25 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 грудня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретарки - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисниці - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги захисниці ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6.06.2025 р. у кримінальному провадженні № 12025250310001662 від 9.05.2025 р., -
Зазначеним вироком ОСОБА_8 , який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, громадянин України,
українець, має середню освіту, не одружений,
не працює, раніше судимий:
- 30.11.2005 р. Придніпровським райсудом м.
Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч .3 ст. 185,
ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 5.03.2009 р. Придніпровським райсудом м.
Черкаси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років
позбавлення волі;
- 3.12.2012 р. Черкаським райсудом Черкась-
кої обл. за ч. 1 ст. 249 КК України до штрафу
у розмірі 1700 грн.;
-15.08.2013 р. Придніпровським райсудом м.
Черкаси за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 4 ро-
ків позбавлення волі;
-18.02.2019 р. Придніпровським райсудом м.
Черкаси за ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 3
років 8 місяців позбавлення волі;
- 4.02.2022 р. Смілянським міськрайсудом
Черкаської обл. за ч. 2 ст. 185 КК України до
1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 9.03.2022 р. Смілянським міськрайсудом
Черкаської обл. за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст.
71 КК України до 3 років позбавлення волі;
-17.08.2022 р. Смілянським міськрайсудом
Черкаської обл. за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК
України до 3 років 1 місяця позбавлення
волі;
- 21.10.2022 р. Придніпровським райсудом
м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 71
КК України до покарання у вигляді 3 років 4
місяців позбавлення волі, звільнений
1.05.2025 р.,
проживає
АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахується з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою. Зараховано у строк відбутого ОСОБА_8 покарання строк попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з 28.05.2025 р. до дня набрання вироком законної сили, згідно вимог ч. 5 ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати відсутні. Питання про речові докази судом вирішені відповідно до вимог КПК України.
Вироком суду встановлено, що 8.05.2025 р. о 18:02 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в торгівельній залі приміщення магазину «Єва 1303А» ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: бульв. Шевченка, 305 у м. Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Верховною Радою України, який в подальшому продовжений, шляхом вільного доступу, з торгівельної полиці зазначеного магазину таємно викрав чуже майно, а саме парфумовану воду жіночу Lanvin Eclat d'arpeqe 100 мл вартістю 3 719 грн. (без ПДВ). Приховавши вищевказаний товар до власної сумки, ОСОБА_8 вийшов з приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на суму 3 719 грн.
Він же, 18.05.2025 р. о 16:04 год. повторно, перебуваючи в торгівельній залі приміщення магазину «Єва 1302» ТОВ «РУШ», розташованого за адресою: вул. Благовісна, 251 у м. Черкаси, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного етану в Україні», затвердженого Верховною Радою України та який в подальшому продовжений, шляхом вільного доступу, з торгівельної полиці зазначеного магазину таємно викрав чуже майно, а саме парфумовану воду жіночу Lanvin Eclat d'arpeqe 100 мл вартістю 3 719 грн. (без ПДВ). Приховавши вищевказаний товар до власної сумки ОСОБА_8 вийшов з приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на суму 3 719 грн.
Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Не погоджуючись з вироком суду, захисниця ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання, оскільки призначене судом покарання занадто суворе та необґрунтоване.
Судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано повне визнання своєї вини обвинуваченим, щире каяття, також не враховано, що у обвинуваченого на утриманні перебуває неповнолітня донька, що останній має постійне місце проживання і його виправлення можливе без позбавлення волі, а тому просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання у бік пом'якшення та призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України (іспитовий термін).
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу, в якій він вказує на те, що призначене йому покарання є невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить пом'якшити призначене покарання, оскільки на його думку судом першої інстанції не враховано щиросердне каяття, повне визнання вини, перебування у нього на утриманні неповнолітньої доньки та стан його здоров'я, а тому просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання у бік пом'якшення та призначити покарання із застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України.
Заслухавши доповідь судді, захисницю ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляційні скарги, просили задовольнити їх із вказаних мотивів, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, натомість вважала оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, відповідно до змісту вироку суду, обвинувачений ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції повністю визнав свою вину. З огляду на це, кримінальне провадження було розглянуте судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України без дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.
З урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, окрім того сторона захисту в апеляційних скаргах не оскаржує обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність вини, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Що стосується вимог апеляційних скарг захисниці та обвинуваченого щодо необхідності змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, застосувати вимоги ст. 75 КК України або ст. 69 КК України, то апеляційний суд вважає зазначені доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, при призначенні покарання обвинуваченому суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів, має постійне місце проживання, на час розгляду справи місцевим судом офіційно не працював, не одружений, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, особою з інвалідністю не являється, матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність в нього неповнолітніх дітей на утриманні, вину визнав, обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільну допомогу слідству, обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочинів та з урахуванням всіх цих даних, на переконання апеляційного суду, обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Так, у судовому засіданні місцевого суду обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, неодноразово вибачався за вчинене та висловлював жаль з цього приводу, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.
Проте, апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування вимог ст. ст. 75 та 69 КК України чи приписів ст. 691 КК України.
Доводи апеляції захисниці та обвинуваченого про наявність підстав для зміни вироку та застосування вимог ст. ст. 69 та 75 КК України не відповідають принципам індивідуалізації і справедливості покарання та про існування можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому задоволенню не підлягають, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, що безумовно свідчить про те, що він не зробив належних висновків, продовжував злочинну діяльність, ці обставини вказують на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарань, які призначались за попередніми вироками, тому й підстав для застосування ст. 75 КК України суд першої інстанції не вбачав, як не вбачає їх і суд апеляційної інстанції.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що суд не врахував всіх обставин справи, а саме того, що в нього на теперішній час виникла підозра на захворювання туберкульоз, а йому призначено занадто суворе покарання, то суд апеляційної інстанції також вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки обвинувачений зможе отримувати медичну допомогу і в місцях позбавлення волі.
У п. п. 1 п. 3 розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 р. № 1769/5, зазначено, що ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до увэязнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.
У п. п. 1 п. 4 розділу І вказаних вище Правил, серед іншого, зазначено, що увєязнені і засуджені мають право:
на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за винятком обмежень, передбачених законодавством;
за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;
купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення на суму та у кількості, що передбачені Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами.
Пунктами 3 та 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 р. № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 р. за № 990/25767 (із змінами), встановлено, що:
медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров'я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров'я, системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством;
у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.
Вказані норми права дають підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_8 є можливість реалізувати своє право на охорону здоров'я та отримати відповідну медичну допомогу за місцем ув'язнення.
Доводи апеляційної скарги захисниці ОСОБА_7 , що судом не враховано визнання вини обвинуваченим, щире каяття, також не враховано, що в обвинуваченого на утриманні перебуває неповнолітня донька, що останній має постійне місце проживання і його виправлення можливе без позбавлення волі, є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відомостей про наявність в обвинуваченого неповнолітніх дітей на утриманні.
Що стосується доводів обвинуваченого про призначення занадто суворого покарання, то суд апеляційної інстанції також вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання лише у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, апеляційний суд погоджується з вироком місцевого суду з приводу виду та розміру покарання, яке призначене у мінімальному розмірі санкції статті з урахуванням саме обставин, які встановлені і враховані судом та пом'якшують покарання, вважає, що саме такий вид покарання і на такий строк буде достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Апеляційний суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для пом'якшення призначеного покарання, як про це просять апелянти, саме таке призначене покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобіганню вчинення нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Місцевим судом не допущено істотних порушень норм кримінального чи кримінального процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисниці ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягають, оскільки захисницею та обвинуваченим ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду не наведено переконливих мотивів, які б давали підстави для призначення більш м'якого покарання.
Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -
Вирок Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6.06.2025 р. стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Апеляційні скарги захисниці ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді