Провадження № 11-кп/821/708/25 Справа № 712/7726/24 Категорія: ст. 336 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12024250310001945 від 10.06.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси Черкаської області, українець, громадянин України, тимчасово не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
У порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, за таких обставин.
05.05.2024 військовозобов'язаному ОСОБА_8 , маючому військовий квиток серії НОМЕР_1 , який, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2963 від 01.05.2024, визнаний обмежено придатним до військової служби, у зв'язку з оголошенням Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про необхідність з'явитись на 06 год 00 хв 08.05.2024 до вказаного центру, для вибуття в складі команди НОМЕР_2 для проходження служби.
Однак ОСОБА_8 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов, а також про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оголошеної Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, без поважних причин, діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України від 25.03.1992 №2232-XII, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не прибув 08.05.2024 о 06 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки в складі команди НОМЕР_2 для проходження служби, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не заперечуючи доведеності вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і правильності кваліфікації дій обвинуваченого, порушує питання про зміну вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2025 в частині призначеного ОСОБА_8 покарання через його невідповідність тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки із звільненням від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 2 роки, поклавши обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Захисник, посилаючись на положення ст. 50, 65 КК України, зазначає, що при призначенні ОСОБА_8 покарання за ст. 336 КК України судом не в повній мірі враховані дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують його покарання.
Вказує, що ОСОБА_8 вчинив хоча і умисний, однак нетяжкий злочин, раніше не судимий, лікувався в КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер» з діагнозом «синдром залежності від вживання алкоголю», офіційно не працевлаштований, має такі захворювання: часткова вторинна адентія, втрата жувальної ефективності; розповсюджений псоріаз, прогресивна стадія, змішаний тип; зріла катаракта правого ока, за місцем проживання характеризується задовільно, порушень громадського порядку не допускав. Крім того ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому та намагався виправити ситуацію, що склалася, зокрема 27.02.2025 повторно пройшов медичний огляд ВЛК і звертався до центру комплектування щодо проходження військової служби, однак йому роз'яснена можливість повторного звернення за наслідками набрання законної сили судового рішення в цьому провадженні.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_8 не є злісним «ухилянтом» від проходження військової служби, від отримання повісток не відмовлявся, будучи доставленим до районного центру комплектування, їхав до військових частин, де його не приймали на службу через наявні захворювання та зловживання алкогольними напоями.
Наведене, на думку захисника, з урахуванням обмеженої придатності обвинуваченого до виконання обов'язків військової служби, що значно знижує рівень суспільної небезпечності вчиненого, вказує на можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та доцільність його звільнення з випробуванням.
Наголошує, що сам факт вживання ОСОБА_8 алкогольних напоїв, не є тією обставиною, що безсумнівно вказує на неможливість застосування до нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням та стверджує про небезпеку для інших військовослужбовців при зарахуванні до складу військової частини особи з алкогольної залежністю, якою є обвинувачений.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_8 , який не повідомив про поважні причини свого неприбуття, що, з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду по суті заявлених апеляційних вимог.
Ураховується, що в судовому засіданні присутній захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , який не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, думки захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити в повному обсязі з наведених в ній доводів, прокурора про законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність апеляційних вимог сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не належить.
Частинами 1 та 2 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і ґрунтуватись на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального, кримінального процесуального закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в повному обсязі, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України та учасниками судового провадження не оспорюється.
Кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, колегія суддів визнає правильною, такою, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону щодо меж судового розгляду, передбачених ст. 337 КПК України.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів виходить з вимог ст. 65 КК України про те, що воно призначається враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, яке, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Як убачається з вироку, обгрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_8 , місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, лікувався в КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер ЧОР» з діагнозом «синдром залежності від вживання алкоголю», на обліку у лікаря психіатра не перебуває, тимчасово не працює, має незадовільний стан здоров'я, зловживає алкогольними напоями, а також інші обставини кримінального провадження в їх сукупності. При цьому суд не встановив обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 .
На переконання суду апеляційної інстанції, за наведених вище обставин, призначене ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах передбачених санкцією ст. 336 КК України є справедливим, таким, що відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого, попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Зважаючи на невстановлення в кримінальному провадженні двох і більше пом'якшуючих покарання ОСОБА_8 обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів не вбачає правових підстави для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.
Те, що 27.02.2025 ОСОБА_8 повторно пройшов медичний огляд і, з його слів, звертався до центру комплектування щодо проходження служби, на чому наголошує в апеляційній скарзі сторона захисту в підтвердження наявності у обвинуваченого щирого каяття, було предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції.
Зокрема, судом обгрунтовано зазначено, що саме по собі визнання ОСОБА_8 своєї провини та безрезультатне намагання виправити ситуацію, за відсутності відвертої негативної оцінки обвинуваченим протиправності дій, їх осуді з позиції психологічної переорієнтації, яка, у тому числі оцінена з точки зору посткримінальної поведінки останнього, який продовжив зловживати алкогольними напоями, допускав явку в суд з ознаками сп'яніння, порушення порядку в залі суду, а також неявку до суду без поважних причин, не вказує на наявність щирого каяття, як обставини, передбаченої ст. 66 КК України.
Щодо неможливості звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного йому місцевим судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, колегія суддів зауважує про таке.
Приписами ст. 75 КК України регламентовано звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Системне тлумачення цих правових норм дозволяє зробити висновок, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
Водночас, з огляду на положення ст. 75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.
Ураховується, що незважаючи на те, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, яке належить до нетяжкого злочину, воно характеризується підвищеною суспільною небезпечністю, оскільки відмова від захисту Батьківщини може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, та, в умовах воєнного стану, є неприпустимою.
Наголошується, що обмежена придатність до військової служби не знижує ступінь суспільної небезпечності ухилення від призову, оскільки це діяння, пов'язане з ухиленням від виконання конституційного обов'язку, яке є злочином. Придатність з обмеженнями, хоча й передбачає виконання служби в тилових, штабних чи забезпечуючих підрозділах, не означає звільнення від обов'язку служити, а отже, ухилення від нього є суспільно небезпечним.
З огляду на наведене, визнаються непереконливими зауваження захисника про те, що обмежена придатність ОСОБА_8 до військової служби знижує рівень суспільної небезпечності вчиненого ним діяння.
Зауважується, що в умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.
На думку колегії суддів, установлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, на чому наполягає сторона захисту, адже у такому разі буде досягнута мета злочину, якої прагне досягнути особа, що ухиляється від призову.
Тому колегія суддів уважає призначене ОСОБА_8 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки таким, що відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстави вважати, що таке покарання є явно несправедливим через його суворість, відсутні.
Розглянувши кримінальне провадження в межах заявлених апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.08.2025 щодо ОСОБА_8 є законним і обґрунтованим, а підстави, передбачені ст. 409 КПК України, в тому числі з наведених в апеляційній скарзі обставин, для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців у порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді