Справа № 568/1721/25
Провадження № 3/568/880/25
12 грудня 2025 року м. Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Кондратюк В.В.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів матеріали, які надійшли від Батальйону № 3 з обслуговування Дубенського району Полку УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 173-2 (два епізоди) Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
(права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП і вимоги ст. 63 Конституції України судом роз'яснені),
14.10.2025 до Радивилівського районного суду Рівненської області з Батальйону №3 з обслуговування Дубенського району Полку патрульної поліції УПП в Рівненській області ДПП надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що 23.09.2025 12 год. 06 хв. в с.Березини на вул.Центральній, 14, водій ОСОБА_1 , керував електроскутером «CORSO PRIME», без н/з, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 7510» (0327) та проведення такого огляду у медичному закладі - відмовився.
Згідно ст. 266 ч. 2 КУпАП велася безперервна відео фіксація на технічні пристрої: № 476429, 470472.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколу про адміністративне правопорушення він не надавав, відомості про оскарження ним дій працівників поліції суду не надано.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив п. 2.5 «Правил дорожнього руху», що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР України), а його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
При цьому, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Відповідні положення в тому числі були викладені й в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Розділом 2 Правил дорожнього руху встановлено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Пунктом 2.5 Розділу 2 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Покладення Правилами дорожнього руху на водія лише механічного транспортного засобу обов'язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, не свідчить, з урахуванням наведених законів, що особи, які керують іншими транспортними засобами, не несуть відповідальності за відмову від проходження такого огляду.
Отже, положення ст. 130 КпАП України поширюються і на водіїв інших транспортних засоби, в тому числі електроскутерів.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати додаткові обов'язки визначені національним законодавством України.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 №4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У пункті 3 вказаної Інструкції роз'яснено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
12.11.2025 до Радивилівського районного суду Рівненської області з Батальйону №3 з обслуговування Дубенського району Полку патрульної поліції УПП в Рівненській області ДПП надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (2 епізоди) ОСОБА_1 .
З матеріалів справи встановлено, що 20.10.2025, близько 23:30 год, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме: кричав, нецензурно лаявся, словесно погрожував своїй дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Окрім того, 20.10.2025, близько 23:30 год, за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: кричав, нецензурно лаявся, словесно погрожував в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого була завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Під час складання протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України, зауважень до протоколів про адміністративне правопорушення він не надавав, відомості про оскарження ним дій працівників поліції суду не надано.
Згідно із ч.1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно із ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно із ч. 3 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню
Згідно ч. 4 ст. 269 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сім'я, згідно з положеннями ст. 3 Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав, підтвердив обставини викладені у протоколах.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено частинами 1-3 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному провадженні за формою, на відмінну від їх належності, що визначається як придатність таких доказів для використання їх за змістом.
При цьому, у відповідності до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462584 який складено на бланку відповідного зразка з серійним номером уповноваженою на те особою, в ньому викладена суть адміністративного правопорушення, місце його вчинення, опис установлених обставин, він містить підпис працівника поліції, підпис ОСОБА_1 (а.с.1);
- актом огляду від 23.09.2025 12 год. 14 хв., згідно якого, огляд проведений у зв'язку із виявленими у ОСОБА_1 ознак сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводився за допомогою «Alcotest Drager 7510»(серійний №0327), не проводився, ОСОБА_1 відмовився, що засвідчив своїм підписом. Свідки відсутні, проводилася фіксація за допомогою технічних приладів відеозапису № 470472 та №476429(а.с.3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 23.09.2025 о 12 год. 20 хв. ОСОБА_1 направлено до закладу охорони здоров'я. Огляд у медичному закладі не проводився, ОСОБА_1 - відмовився, складено протокол серії ЕПР1 № 462584 (а.с.4);
- зобов'язанням, згідно якого 23.09.2025 працівниками поліції було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом - електроскутером «CORSO PRIME», без н.з. (а.с.5);
- оглянутими в судовому засіданні відеозаписами, які містяться на диску(а.с.8). Вказаний відеозапис зроблено працівниками поліції з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026, в тому числі щодо безперервності запису згідно п. 5 вказаної Інструкції.
Встановлюючи наявність адміністративних правопорушень (домашнього насильства) в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП (два епізоди), повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколами серії АА № 097549 від 20.10.2025 та серії АА № 097550 від 20.10.2025 про адміністративні правопорушення(а.с.18,32);
- рапортом про реєстрацію в ЄО № 6874 від 20.10.2025 (а.с.20-21);
- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 20.10.2025(а.с.22);
- формами оцінки ризиків від 20.10.2025 згідно яких поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки по відношенню до потерпілої ОСОБА_4 - високий, а по відношенню до потерпілої ОСОБА_3 - низький(а.с.23-24,34-35);
- копією термінового заборонного припису серії АА № 531281 від 20.10.2025 (а.с.25);
- витягом з бази ІПНП, відповідно до якої постановою Радивилівського районного суду притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 26.12.2024 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.26);
- відеозаписом (а.с.27).
Розглянувши зазначену справу про адміністративне правопорушення та на підставі зібраних у справі доказів суд вважає, що при складанні адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ'єктивність в оцінюванні дій правопорушника. Судом не було виявлено порушень при зібранні матеріалів для складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Зазначені в протоколі обставини узгоджуються з даними, викладеними в матеріалах справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 173-2 (два епізоди) КУпАП.
Оскільки під час розгляду справи встановлена провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень і останній підлягає адміністративній відповідальності, у справі, необхідно винести постанову, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме про накладення адміністративного стягнення.
Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлено.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання КУпАП.
У ч.2 ст.33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
У той же час, передбачивши можливість накладення одного стягнення за кілька правопорушень, законодавець не визначив, що в такому випадку необхідно вважати «більш серйозним правопорушенням» з числа вчинених та який критерій для цього необхідно використовувати, а саме чи то характер вчинених правопорушень (ступінь суспільної небезпеки), чи то суворість стягнення, або ж всі ці обставини в сукупності, що дозволило б чітко і не двозначно розмежовувати та обирати вірну санкцію з декількох статей, у межах якої і накладати стягнення за правилами ст. 36 КУпАП.
Зокрема, стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). При цьому за вчинення правопорушень можуть застосовуватись такі стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування т/з, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті. Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види стягнень і передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення правопорушень, які грубо порушують правопорядок (ст. 24 КУпАП).
Наведена система адміністративних стягнень містить різні за характером і правовими наслідками санкції, що дає змогу враховувати при призначенні стягнення як особливості вчинення правопорушення, так і особу порушника. Однак на відміну від закону України про кримінальну відповідальність (ст. 51 КК), де всі покарання розташовані ієрархічно в певній послідовності від менш тяжких до більш тяжких, із розташування в переліку видів адміністративних стягнень не можна зробити висновок щодо оцінки законодавцем значення кожного з видів цих стягнень у співвідношенні між собою.
Повертаючись до обставин справи, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні трьох правопорушень, а саме в тому, що він керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно встановленого порядку огляду на такий стан (ч. 1 ст. 130 КУпАП), а також у тому, що він вчинив домашнє насильство (ст. 173-2 КУпАП).
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, передбачає відповідальність у виді накладення шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
Співставлення вказаних у ч. 1 ст. 130 і ч. 3 ст. 173-2 КУпАП видів стягнень не дозволяє зробити однозначний висновок про те, яке саме з перелічених правопорушень є «більш серйозним» у розумінні ст. 36 КУпАП за так званим критерієм суворості стягнення, так як накладення стягнення у кожній справі потребує індивідуального підходу, при якому враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, наслідки, що настали тощо, зважуючи які в сукупності суддя в межах своїх дискреційних повноважень і визначає стягнення за те чи інше правопорушення. Тобто, якщо надавати право вибору виду стягнення, то для однієї особи більш прийнятним стягненням буде штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік, а для іншої штраф, громадські роботи або взагалі адміністративний арешт.
Необхідно наголосити на тому, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає тільки одне стягнення (основне та додаткове) у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування т/з на строк 1 рік, тобто є «безальтернативним» як за видом, так і розміром, тоді як за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на особу можуть бути накладені штраф (у меншому розмірі, ніж за ч. 1 ст. 130 КУпАП), громадські роботи чи адміністративний арешт. При цьому для кожного виду стягнення встановлена мінімальна та максимальна межа його розміру.
Також варто зауважити, що якщо притримуватись того правового механізму, згідно якого адміністративний арешт є найсуворішим видом стягнення і відповідно застосовувати критерій суворості у разі накладення стягнення за ст. 36 КУпАП, то в такому випадку особа цілком можливо може бути піддана такому стягненню за одне правопорушення, яке є значно меншим від стягнення, передбаченого в санкції іншого правопорушення, наприклад за ч. 1 ст. 130 і ч. 3 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі від 1020 грн до 1360 грн, що очевидно є більш м'яким стягненням серед усіх інших можливих стягнень (за видом і розміром), так як передбачені в санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП громадські роботи чи адміністративний арешт ще не означає, що має бути застосований саме такий вид стягнення, однак що повністю суперечить меті адміністративного стягнення.
Таким чином, з огляду на відсутність у законодавстві України про адміністративні правопорушення чіткого визначення критеріїв, які б дозволяли здійснити оцінку значення кожного з видів адміністративних стягнень у співвідношенні між собою, накладення стягнення за принципом більш серйозного правопорушення (фактичне поглинання менш суворого стягнення більш суворим), сформульованого в ст. 36 КУпАП, виходячи виключно із видів стягнення свідчитиме про формалізованій підхід до розгляду справи, оскільки не дозволятиме об'єктивно співставити всі суттєві обставини вчинених правопорушень, які впливають на визначення виду та розміру стягнення.
Аналізуючи викладене, при вирішенні питання, санкцію якої саме статті КУпАП необхідно застосувати при накладенні стягнення за вчинені правопорушення, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (судом), треба всебічно, повно та об'єктивно з'ясовувати всі обставини, ретельно проаналізувати склад (диспозицію) кожного правопорушення, оцінювати обстановку їх вчинення з тим, щоб був дотриманий принцип індивідуалізації відповідальності та правової визначеності, що у свою чергу і впливатиме на визначення виду та розміру стягнення.
Матеріалами справи була доведена вина ОСОБА_1 у тому, що він керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження відповідно встановленого порядку огляду на такий стан (ч. 1 ст. 130 КУпАП). Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а об'єктивна сторона виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Незважаючи на те, що факт керування ОСОБА_1 т/з у стані алкогольного сп'яніння не був встановлений, оскільки він відмовився від проходження огляду на такий стан, але відповідні ознаки (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, млява мова) він мав, що підтверджується матеріалами справи, а також тим, що він був відсторонений від керування автомобілем.
Керування т/з як у стані алкогольного сп'яніння, так і з такими ознаками, що за суттю є одним і тим самим, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, тяжкість якого обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, зокрема знижується увага водія та швидкість його реакції, що зумовлює загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб. Варто зауважити, що т/з законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки, а тому особа, яка володіє чи користується т/з, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
Самі ці обставини і зумовили прийняття законодавцем ЗУ № 1231-IX від 16.02.2021, яким було посилено відповідальність як за керування т/з у стані сп'яніння, так і за відмову від проходження огляду на відповідний стан.
Крім того, також було доведено вину ОСОБА_1 у повторному протягом року вчиненні домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини вчиненого в присутності малолітньої дитини, тобто вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, об'єктом якого є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об'єктивна сторона виражається в умисному вчиненні будь-яких дій психологічного (погрози, образи), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Враховуючи обставини вчинених ОСОБА_1 діянь, суддя вважає, що в даному випадку більш серйозним правопорушенням є ч. 1 ст. 130 КУпАП як таке, що має більший ступінь суспільної небезпеки, на відміну від ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на викладене, в цій конкретній справі індивідуальні права та інтереси ОСОБА_1 не превалюють над публічними (суспільними) інтересами щодо можливої невідворотності відповідальності за вчинення правопорушення з підвищеною суспільною небезпечністю, тому доцільним є накладення на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інформація щодо наявності пільг встановлених законодавством України у ОСОБА_1 в суду немає, такої інформації він особисто суду не повідомляв.
Таким чином, на підставі ст.40-1 КУпАП з ОСОБА_1 , на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.36, 130, 173-2, 283, 284, 294 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя,
Об'єднати справи про вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 :
№ 568/1721/25 (провадження № 3/568/880/25) за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
№ 568/1943/25 (провадження № 3/568/984/25) за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП;
№ 568/1944/25 (провадження № 3/568/985/25) за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі № 568/1721/25.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і застосувати стягнення:
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік;
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (протокол серії АА № 097549 від 20.10.2025), у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одну тисячу двадцять) гривень;
-за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (протокол серії АА № 097550 від 20.10.2025), у виді штрафу в дохід держави в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одну тисячу сто дев'яносто) гривень.
У порядку ч. 2 ст.36 КУпАП остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.
Реквізити для сплати штрафу: Отримувач коштів: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300; Код за ЄДРПОУ: 38012494; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача: 899998; Рахунок отримувача: UA218999980313020149000017001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.
Повний текст постанови виготовлено 15.12.2025.
Суддя Володимир КОНДРАТЮК