Дата документу 16.12.2025Справа № 554/17626/25
Провадження № 2-н/554/5449/2025
Іменем України
16 грудня 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В., розглянувши заяву Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги, -
Заявник ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» у розмірі 25168,42 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.163, п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а також до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №2124976 від 12.12.2025 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві спільної часткової власності, розмір її частки становить 1/2. Натомість, інша 1/2 частки належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Згідно зі ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ч. 1, 2 ст.355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Отже, як встановлено із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів квартира на праві спільної власності належить двом співвласникам, отже, тягар сплати за комунальні послуги зобов'язані були б нести два співвласника, що спільно користуються майном, тоді як вимога пред'явлена лише до одного співвласника.
Власник несе тягар щодо утримання свого майна відповідно до розміру його частки у праві власності на таке майно. Проте із заяви не вбачається безспірне виникнення або порушення права грошової вимоги виключно до боржника, також в матеріалах заяви відсутня згода іншого співвласника щодо розпорядження спільним майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Таким чином, наведені обставини не вказують на безспірність заявлених вимог. Враховуючи вказане, суддя вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.165, 354 ЦПК України, суддя,-
Відмовити Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Заяву разом з доданими до неї матеріалами, повернути заявнику та роз'яснити, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з цими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л.В.Гольник