Справа № 386/2305/25
Провадження № 2/386/986/25
про залишення позовної заяви без руху
15 грудня 2025 року селище Голованівськ
Суддя Голованівського районного суду Кіровоградської області Гут Ю. О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про поновлення строку для вступу у спадщину та визнання права власності на частку у спадковому майні
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про поновлення строку для вступу у спадщину та визнання права власності на частку у спадковому майні, в якій просить визнати за нею право власності на частку житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Перегонівка, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області 01.02.2019 та поновити їй строк для вступу у спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись з позовною заявою, поданою позивачкою, та документами, доданими до неї, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст. 175, ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України). Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно або балансовою довідкою юридичної особи.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивачкою заявлено вимогу зокрема про визнання права власності в порядку спадкування на частку у спадковому майні, однак, позивачкою в позовній заяві взагалі не зазначену ціну позову, у зв'язку з чим позивачці слід визначити ціну позову, обумовлену дійсною вартістю майна на час подання позову до суду, та зазначити її в позовній заяві (в якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, а також дійсна вартість майна може підтверджуватись висновком суб'єкта оціночної діяльності).
Згідно пункту 10 частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України,ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, загальною сумою всіх вимог.
Проте до позову не доданий документ, що підтверджує дійсну вартість спірного майна, станом на час подання позовної заяви до суду, що унеможливлює визначити ціну позову і, відповідно, від вартості майна сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка заявила одну вимогу немайнового характеру про поновлення строку для вступу у спадщину та одну вимогу майнового характеру визнання права власності на частку у спадковому майні. До позовної заяви додана квитанція про сплату судового збору за позовну заяву у розмірі 1211, грн.. 20 коп .
З викладеного вбачається, що позивачці слід визначити та зазначити ціну позову, виходячи з дійсної вартості спірного майна на момент звернення до суду з позовною заявою,з наданням суду документів, що підтверджують сплату судового збору за вимогу майнового характеру про визнання права власності на частку у спадковому майні у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивачці виходячи з оцінки вартості житлового будинку необхідно сплатити судовий збір згідно з вимогами наведеного законодавства України, водночас урахувати частину сплаченого судового збору.
За п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позові зазначається і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому суд зазначає, у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч. 2 ст. 1270, ст. 1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суд звертає увагу, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Згідно приписів ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області про поновлення строку для вступу у спадщину та визнання права власності на частку у спадковому майні - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня отримання останнім копії ухвали суду.
Роз'яснити представнику позивача, що в разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута останньому, що не перешкоджає повторному зверненню із аналогічною позовною заявою до суду.
Копію ухвали суду надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя: Гут Ю. О.