Справа № 347/2013/25
Провадження № 2/347/1074/25
(Заочне)
11 грудня 2025 року м. Косів
Косівськийрайонний суд Івано-Франківськоїобласті в складі:
головуючоїсудді Кіцули Ю.С.,
секретаря Сумарука І.П.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором,-
Стислийвикладпозиційпозивача, та запереченьвідповідача.
29.09.2025 року ТОВ «ДіджиФінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 21.10.2023 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» подав Заявку на отримання кредиту №102762385, після чого оформивКредит онлайн ізвикористанням одноразового ідентифікатора (повідомлення смс), приведенні якого Відповідач підтвердив прийняття умов Договору про споживчийкредит №102762385 від 21.10.2023 року. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проектцього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистомукабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору.
На підставіплатіжного документу відповідачубулиперерахованікредитнікошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн.
У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов?язання належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 35249,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -9200 грн., заборгованість за відсотками- 25049,16 грн. та заборгованість за комісією - 1000 грн.
31.03.2025 року було укладено Договір факторингу №31032025, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс», право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором №102762385.
У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором №102762385 від 21.10.2023 року у розмірі 35249,16 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з?явився, однак в позовній заяві та додатково поданій заяві просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.54, 68).
Процесуальнідії у справі.
Ухвалою від 01.10.2025 року позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено до судового розгляду на 05.11.2025 року.
05.11.2025 року у зв'язку із зайнятістю судді в іншому провадженні судове засідання було відкладено на 11.12.2025 року.
Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 26.11.2025 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» (а.с.75).
Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/2013/25 відповіда ОСОБА_1 (а.с. 54, 68).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно копії Анкети-заяви на кредит №102762385 від 21.10.2023 року позичальника ОСОБА_1 , встановлено основні складові кретиту (сума кредиту, відсотки, сукупна вартість кредиту, тощо) та процес оформлення та розгляду заяви (а.с.17).
Судом встановлено, що 21.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102762385 (а.с.18-30), відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 105 днів з 21.10.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів (з дати видачі кредиту 21.10.2023 р. та завершується 05.11.2023 р.), поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.02.2024 року, дата остаточного погашення заборгованості (п.1.3.1 та п.1.3.2 Договору).
Відповідно до п.1.5.1 - комісія за надання кредиту становить 1000 грн., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2475 грн., які нараховуються за ставкою 1,65% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.
Згідно п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 31500 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до копії Графіка платежів зазначеного у Додатку №1 до Договору, загальна вартість кредиту становить 44975 грн., з яких 10000 грн. тіло кредиту, 33975 грн. Нараховані відсотки та 1000 грн. комісії (а.с.29).
З копії заяви на отримання кредиту №102762385 від 21.10.2023 року встановлено анкетні дані та місце реєстрації і проживання позичальника ОСОБА_1 , а також встановлено процес оформлення та розгляду заяви 102762385 (а.с.30).
Копією платіжного доручення №74906239 від 21.10.2023 року підтверджується факт перерахування позивачем ТОВ «Мілоан» відповідачу ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10000 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.31).
Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102762385 становить 35249,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9200 грн., заборгованість за відсотками - 25049,16 грн.та борг по комісії - 1000 грн. (а.с.32).
Відповідно докопії Договору факторингу №31032025 від 31.03.2025 року, ТОВ «Мілоан» (клієнт) відступило ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимог (а.с.34-36), оплата за яким підтверджується копією платіжної інструкції від 31.03.2025 року (а.с.37).
Згідно копії Витягу з Додатку до Договору факторингу №31032025 від 31.03.2025 року встановлено відступлення права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №102762385 від 21.10.2023 року, загальна сума заборгованості якого складає 35249,16 грн. (а.с.38).
З копії Статуту ТОВ «Діджи Фінанс» встановлено загальні положення діяльності товариства (а.с.39-41).
25.07.2025 року директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. напралялася досудова вимога ОСОБА_1 з пропозицією досудового врегулювання спору і погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.42).
Згідно копії Паспорта споживчого кредиту, ОСОБА_1 було надано інформацію до укладення договору про споживчий кредит (а.с.60-64).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивачаТОВ «Діджи Фінанс»).
Норми права, якізастосував суд, та мотивиїхзастосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).
Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами ЗаконівУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».
Так, відповідно до ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавстваабо за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
-електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 21.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102762385, відповідно до умов якого Кредитодавець надав позичальнику кредит у гривні, у розмірі 10000 грн. строком на 105 днів з 21.10.2023 року (дата надання кредиту), який складається з пільгового та поточного періодів, та сплатою комісії за надання кредиту, яка становить 1000 грн.
В свою чергу, позичальник зобов?язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.
Так, відповідно до п.1.3.1 та п.1.3.2 Договору,пільговий період складає 15 днів (з дати видачі кредиту 21.10.2023 р. та завершується 05.11.2023 р.), поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.02.2024 року, дата остаточного погашення заборгованості.
Згідно п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 2475 грн., які нараховуються за ставкою 1,65% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду.
Згідно п.1.5.3 Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 31500 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов'язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір.
Всупереч умов кредитного договору №102762385 від 21.10.2023 року відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.
Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «Діджи Фінанс», згідно Договору факторингу №31032025 від 31.03.2025 року.
Згідно наданої ТОВ «Мілоан» Відомості про щоденні нарахування та погашення, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №102762385 становить 35249,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9200 грн., заборгованість за відсотками - 25049,16 грн.та борг по комісії - 1000 грн. (а.с.32).
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про обґрунтованість цієї суми.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору №01-05/05 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 (а.с.43), Додаткової угоди №842 від 31.07.2025 року (а.с.45), копію Акту надання послуг №842 на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.07.2025 року, згідно якого загальна вартість наданих юридичних послуг становить 5000 грн.(а.с.46), копію Детального опису робіт (наданих послуг) на загальну суму 5000 грн (зворот а.с.46) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.47).
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг). А тому такі підлягають стягненню в повному обсязі у розмірі 5000 грн.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючисьстаттями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільногопроцесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №102762385 від 21.10.2023 року у розмірі - 35249 (тридцять п?ять тисяч двісті сорок дев?ять) грн. 16 коп., а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 5000 (п?ять тисяч) грн.витрат за надання професійної правничої допомоги.
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула