Справа № 194/894/25
Номер провадження № 2/194/703/25
11 грудня 2025 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Корягіна В.О.,
з участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в спрощеному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування майнової, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 29.03.2025 року о 15-25 год., в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова, керував мопедом Дельта без д.н.з., рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталось зіткнення, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_3 , 29.03.2025 року о 15-25 год., в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова, керував мопедом Дельта без д.н.з., та скоїв ДТП, а саме здійснив зіткнення з автомобілем Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 , після чого місце пригоди залишив, а сам втік, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року по справі № 194/547/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року по справі № 194/546/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу - мопеду на момент вчинення ДТП не була застрахована, тому відповідач несе відповідальність. Згідно звіту №6725 матеріальний збиток власнику транспортного засобу Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склав 64152,90 грн. Просить стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди спричиненої механічними пошкодженням належного позивачу транспортного засобу автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 вартість ремонту у розмірі 64152, 90 грн., та вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності у розмірі 5000, 00 та суму сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Позивач в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові та просила стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди спричиненої механічними пошкодженням належного позивачу транспортного засобу автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 вартість ремонту у розмірі 64152, 90 грн., та вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності у розмірі 5000, 00 та суму сплаченого судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, однак подали заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Суд вислухавши позивача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850,00 грн. Також, постановою суду встановлено, що ОСОБА_3 29.03.2025 року о 15-25 год., в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова, керував мопедом Дельта без д.н.з., рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого сталось зіткнення, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.11 Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року виправлено описку в постанові від 11 квітня 2025 року та вважається правильним державний номерний знак автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 .
Крім того, постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та накладено на адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 3400,00 грн. Також, постановою суду встановлено, що ОСОБА_3 , 29.03.2025 року о 15-25 год., в м. Тернівка на перехресті вул. Харківська та вул. Чкалова, керував мопедом Дельта без д.н.з., та скоїв ДТП, а саме здійснив зіткнення з автомобілем Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 , після чого місце пригоди залишив, а сам втік, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП. Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2025 року виправлено описку в постанові від 11 квітня 2025 року та вважається правильним державний номерний знак автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .
Згідно звіту №6725 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ від 11 травня 2025 року ФОП ОСОБА_4 , матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 44974,04 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Geely МР-7151А д.н.з. НОМЕР_1 без урахування коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 64152,90 грн.
Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру ФОП ОСОБА_4 від 09.05.2025 року, оцінка вартості матеріального збитку, яка сплачена ОСОБА_1 складає 5000 грн.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом належними та допустимими доказами.
З урахуванням позовних вимог які заявлені позивачем суд вважає, що до даних правовідносин застосовуються спеціальні норми Закону - ст.ст. 1187,1188 ЦК України.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статті 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
За змістом пунктів 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до статті 1.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
Відносно транспортного засобу - мопеду не встановлено коригуючий коефіцієнт.
Сторонами не оспорюється, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 , як водія транспортного засобу - мопеду на момент вчинення ДТП не була застрахована.
В п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід мати на увазі, що для цілей обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів у пункті 1.5 статті 1 Закону № 1961-IV наведено визначення транспортних засобів. У зв'язку із цим якщо шкоди завдано з вини особи, діяльність якої пов'язана з використанням іншого транспортного засобу (наприклад, гужової повозки, велосипеда) або механізму, що не належить до транспортних засобів (сільськогосподарські збиральні машини, косарки тощо), цивільно-правова відповідальність якої не підлягає обов'язковому страхуванню, шкода відшкодовується за загальними правилами, визначеними ЦК.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого, тобто позивач від доказування вини відповідача звільняється.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
В постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі № 753/21177/16-ц зазначено, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Згідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) Страсбург, 10 лютого 2010 року, остаточне 10/05/2011), з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, проаналізувавши та оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних по справі доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, про повне задоволення позовних вимог, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 64152,90 грн. та вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності 5000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12-13, 17, 18, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешкаючогоза адресою: АДРЕСА_3 , на відшкодування майнової, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 64152,90 грн., вартість послуг суб'єкта оціночної діяльності 5000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , мешкаючогоза адресою: АДРЕСА_3 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 15.12.2025 року.
Головуючий суддя В.О. Корягін