Справа № 190/2248/25
Провадження №2/190/1032/25
05 грудня 2025 року м.П»ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок.
В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 08 травня 1958 року його батько ОСОБА_3 купив домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке в подальшому перебудував та ввів в експлуатацію 28 травня 1969 року, отримавши свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння. Рішенням виконавчого комітету П'ятихатської міської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області змінено назву вулиці на «Мамона», номер домоволодіння на « АДРЕСА_2 ». 28 грудня 1999 року на підставі заяви батька прийнято рішення П'ятихатської міської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області про відчуження частини домоволодіння з будівлею на його користь, на підставі якого вирішено: вилучити з землекористування ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , частину присадибної ділянки загальною площею 255 кв.м. з розташованими на ній будівлями літньої кухні, сараю та вбиральні, у самостійне землекористування ОСОБА_1 , присвоївши домоволодінню поштову адресу АДРЕСА_3 . Ділянку в'їзду загальною площею 42,0 кв.м залишити в суміжному землекористування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Признано будівлю по АДРЕСА_3 житловим будинком. Нам підставі зазначеного рішення ним було отримано свідоцтво про право власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 та проведено реєстрацію в П'ятихастьському БТІ.
В жовтні 2025 року звернувся із заявою до державного реєстратора виконавчого комітету П'ятихатської міської ради Дніпропетровської області про реєстрацію права власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 за ним, але отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документана нерухоме майно.
У зв'язку з вищевикладеним, просить визнати за ним право власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 29,9 кв.м., допоміжною площею 17,8 кв.м, сарай площею 12,3 кв.м., вбиральню площею 7,9 кв.м.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача ОСОБА_4 надав до суду заяву з проханням справу розглядати за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі і на підставах викладених позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду надала заяву з проханням справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі/а.с.34/.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_3 , а матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 5/.
ОСОБА_6 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є ОСОБА_3 , а матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 8/.
04 червня 1977 року відповідач ОСОБА_6 (дівоче прізвище ) уклала шлюб з ОСОБА_7 , після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище нареченого - « ОСОБА_8 », про що свідчить копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища /а.с.9/, 09 березня 1984 року зазначений шлюб розірвано, про що свідчить копія свідоцтва про розірвання шлюбу /а.с.10/.
30 квітня 1987 року відповідач ОСОБА_9 (дошлюбне прізвище) уклала 2-й шлюб з ОСОБА_10 , після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище нареченого - « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 11/.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть/а.с.12/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть/а.с.13/.
Після смерті ОСОБА_3 03 грудня 2012 року відкрита спадкова справа №53844182 в П'ятихатській державній нотаріальній конторі, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі /а.с зв. бік 13/.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 28 травня 1969 року ОСОБА_3 належить домоволодіння по АДРЕСА_2 /а.с. 14/.
Згідно з рішенням виконавчого комітету П'ятихатської міської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області №228 від 28.12.1999 року вирішено вилучити з землекористування ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 , частину присадибної ділянки загальною площею 255 кв.м. з розташованими на ній будівлями літньої кухні, сараю та вбиральні; виділити вищевказану ділянку у самостійне землекористування ОСОБА_1 , присвоївши домоволодінню поштову адресу АДРЕСА_3 ; ділянку в'їзду загальною площею 42,0 кв.м залишити в суміжному землекористування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; признати будівлю по АДРЕСА_3 житловим будинком; внести відповідні зміни у технічну документацію /а.с. 15/.
Відповідно до копії акту виносу в натурі земельної ділянки та розбиття будівель від 26 січня 2000 року встановлені межі земельної ділянки ОСОБА_3 що знаходиться в АДРЕСА_2 із суміжним домоволодінням по АДРЕСА_3 /а.с. зв. бік 16/.
Згідно з домовою книгою по АДРЕСА_3 з 17.07.2000 року прописаний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва на право власності /а.с. 17/.
Відповідно до копії технічного паспорту № НОМЕР_1 від 08.09.2025 року житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 має загальну площу земельної ділянки 288 кв.м., забудовану 84 кв.м., складається з житлового будинку, сарая, вбиральні, споруди /а.с.19-20/.
Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 08.09.2025 року замовником є ОСОБА_12 , ідентифікатори об'єктів будівництва: Житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_3 , статус об'єкта - проектний. /а.с. 21-22/.
Відповідно до рішення П'ятихатської міської ради №1157-22/VІІІ від 31 жовтня 2022 року в АДРЕСА_5 /а.с. 18/.
Згідно з копією інформаційної довідки ДП КП «Кам'янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №177 від 11.09.2025 року відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно , що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 відсутні /а.с. 23/.
Відповідно до рішення про відмову в проведенні реєстраційної дії №81309321 від 13.10.2025 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно /а.с. 24/.
Відповідно до частин першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (стаття 4 вказаного Закону).
Отже, державна реєстрація це не підстава набуття права власності на нерухоме майно, а засвідчення державою вже набутого права власності, яке виникло, зокрема, на підставі правочину, при цьому факт реєстрації права власності на нерухоме майно є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення речового права, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.
Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).
Згідно із статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює згідно з законом по своїй волі, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Тобто, законом надано право особі, яка вважає себе власником, звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого права власності. При цьому, враховуючи специфіку цивільного та цивільного процесуального законодавства, на таку особу покладається обов'язок доведення наявності обставин та підстав визнання права власності на спірне майно.
Так, матеріалами справи підтверджується інснування обставин, з якими закон пов'язує визнання за позивачем права власності в порядку ст. 392 ЦК України, рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно перешкоджає та зумовлює неможливість реалізації права власності позивача, у тому числі вільно розпоряджатися нерухомим майном, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими, що і дає підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на домоволодіння по АДРЕСА_4 , яке складається з житлового будинку згальною площею 47,7 кв.м., житлова площа 29,9 кв.м., допоміжна площа 17,8 кв.м., сараю площею 12,3 кв.м., вбиральні площею 7,9 кв. м..
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса