Справа № 184/1871/25
Номер провадження 2/184/1265/25
(Заочне)
12 грудня 2025 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Руденко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Покровський міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019 у розмірі 9882,00 гривень, судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.12.2019 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3494403014/192520 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі, право вимоги за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019 укладеним з ОСОБА_1
03.06.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 1-03/06/2021, відступив право вимоги за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019 до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача на суму 9882,00 грн.
Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019 в розмірі 9882,00 грн, з яких: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6882,00 грн. - прострочена за комісіями і відсотками. Наведене стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом встановлено, що 26.12.2019 ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3494403014/192520, шляхом підписання останнім одноразовим ідентифікатором кредитного договору №3494403014/192520 від 26.12.2019 з додатками, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000 грн. на строк 30 днів.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019, що уклали ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 03.06.2021 року між ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» було укладено договір відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019, що уклали ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 . Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019, станом на 26.05.2025 загальна сума заборгованості складає 9882,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 6882,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
На адресу ОСОБА_1 позивачем направлялася вимога про виконання зобов'язань за кредитним договором, яка була проігнорована відповідачем.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № №3494403014/192520 від 26.12.2019 позивач вважає, що заборгованість відповідача складає прострочене тіло кредиту 3000 грн., прострочені відсотки 6882 грн.
Але договір №3494403014/192520 від 26.12.2019 укладений на визначений строк 30 днів, встановлена фіксована процентна ставка 1,85% на день, договором розрахована сума процентів 1499,40 грн.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказано на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд підтримує правовий висновок, сформований Великою Палатою ще у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12. Цей правовий висновок має тенденцію до застосування судами першої та апеляційної інстанції в будь-яких кредитних спорах.
ВС/КЦС у постанові від 20 вересня 2018 року по справа № 712/12031/15-ц зазначає що строк кредитного договору у даному випадку сплив, тому проценти не повинні сплачуватись боржником, оскільки зі спливом строку кредитування припиняється право банку нараховувати проценти за кредитом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:
«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).
Також слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі №186/1376/19. Загальним правилом визначено, що у разі пред'явлення вимоги в порядку ст. 1048 ЦК України банком боржнику чи у разі закінчення кредитного договору на суму заборгованості не нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а застосовується інший порядок, передбачений ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, після спливу визначеного цим договором строку кредитування, який складає 30 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 24.01.2020.
Виходячи з наведеного, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом тільки за період з 26.12.2019 по 24.01.2020, що виходячи з погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 1499,40 грн. (3000 грн. х 1,85% х 30 днів) (п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, додаток № 1).
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 10500 грн.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, позивач просить стягнути на свою користь судові витрати в сумі 10500 грн., які були понесені ним при звернення до суду.
На підтвердження наданих послуг позивач долучив до матеріалів справи: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; квитанція про оплату правової допомоги від 20.10.2025, рахунок.
Суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10500 грн. є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 4780,65 грн. (10500 грн. х 45,53 % (4499,40/9882х100%) ) витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 112,02 грн. (2442,40 грн. х 45,53%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, б. 12) заборгованість за Кредитним договором №3494403014/192520 від 26.12.2019 у розмірі 4499,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 112,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4780,65 грн.
В задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.12.2025
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко