Справа №229/5781/21
Провадження № 1/211/1/25
15 грудня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
прокурорів ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
підсудного ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області (у режимі відеоконференції) кримінальну справу №1/229/2/2025 (ЄУН 229/5781/21) за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Краматорськ Донецької області, громадянство України, неодружений, освіта середня, не працює, особа з інвалідністю, раніше судимий: 19.04.2002 року Олександрівським районним судом Донецької області за ст.ст. 187 ч. 4, 263 ч. 1, 357 ч. 3, 309 ч. 2, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Звільнився 29.01.2008 року на підставі ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 8 днів. Мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд
05 жовтня 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин (більш точний час не встановлений), в районі будинку АДРЕСА_2 , особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 , разом з підсудним ОСОБА_11 , відкривши за допомогою ключа автомобіль марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_9 , запропонував підсудному ОСОБА_11 викрасти з автомобіля чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_13 .
Вислухавши пропозицію особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 , підсудний ОСОБА_11 надав свою добровільну згоду на участь у викраденні чужого майна з вищевказаного автомобілю, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , досягнувши з ним попередньої змови на спільне вчинення цього злочину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 та підсудний ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, розпочали таємно викрадати виноград, алкогольні напої та інше майно, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , з багажника автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_9 .
У цей час, до будинку № 93 по вул. Паркова у м. Краматорську Донецької області на автомобілі таксі під керуванням ОСОБА_15 , під'їхали потерпілий ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які, помітивши особу, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 та підсудного ОСОБА_11 поруч з автомобілем марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_9 , спробували їх затримати, вимагаючи припинити злочинні дії та залишатися на місці. Проте, особа яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 та підсудний ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що вони помічені потерпілим ОСОБА_13 , а також ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , які розуміли характер їх протиправних дій, і що в процесі вчинення злочину, а саме викрадення чужого майна з вищевказаного автомобілю, яке розпочалося таємно, переросло у відкрите, ігноруючи це, і, утримуючи в руках викрадене майно, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , з місця вчинення злочину втекли, розпорядившись у подальшому чужим майном на власний розсуд.
Таким чином, особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 разом з підсудним ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , а саме:
- 5 кг винограду різних сортів, загальною вартістю 120 грн 00 коп.;
- 14 банок пива «Львівське 1715», ємністю 0.5 л, вартістю 04 грн 70 коп. за одну банку, загальною вартістю 65 грн 80 коп.;
- 1 пляшку "Martini Bianco" ємністю 0.5 л, вартістю 47 грн 00 коп.;
- набір ключів, вартістю 500 грн 00 коп.;
- 1 ніж сувенірний, вартістю 300 грн 00 коп.,
заподіявши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 1032 гривні 80 коп.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України не визнав та пояснив, що він разом з ОСОБА_14 відбували покарання в одній виправній колонії, де і познайомилися. Після відбуття покарання він повернувся до м. Краматорськ де одружився. У шлюбі у нього народився син. Він працював, вчився, займався ремонтом автомобілів. ОСОБА_18 після звільнення з місць позбавлення волі приїхав до м. Краматорськ в пошуках роботи, де вони зустрілися. ОСОБА_14 працював у нього в гаражі. Він платив йому гроші за виконану роботу. Між ними склалися відносини як між працівником та роботодавцем. Потім йому зателефонував раніше знайомий ОСОБА_19 , який сказав, що йому потрібно зустрітися з ОСОБА_14 . Він підвіз ОСОБА_14 до магазину «АТБ», який знаходиться по вул. Паркової в м. Краматорськ Донецької області. Що відбувалося потім, йому не відомо.
Цього дня, 05 жовтня 2009 року після обіду, він знаходився в іншому районі міста Краматорська. Приблизно о 18 годині він на своєму авто марки «ВАЗ 2109» буксирував автомобіль марки «ВАЗ 2105» під керуванням ОСОБА_20 з гаражу, який розташований біля тролейбусного депо по вул. Кима в м. Краматорськ, до будинку № 42 по вул. Ульянівська в м. Краматорськ. По дорозі тричі рвався трос, тому поїздка тривала більше години. Це бачив його знайомий ОСОБА_21 , який в той час працював таксистом. К місцю призначення автомобіль вони притягнули, коли на вулиці вже було темно. З будинку вийшов господар і він почув, що розпочалася програма «Новини», яка по програмі о 20 годині 00 хвилин. В це час від ОСОБА_14 на його телефон прийшло СМС-повідомлення. Він зателефонував ОСОБА_22 , той спитав його, де він знаходиться і попросив забрати його біля магазину «Червона калина», який розташований на перехресті вулиці Паркової та бульвару Краматорського в м. Краматорськ. Він відповів ОСОБА_14 , що зможе забрати його через 30-40 хвилин. Він довіз ОСОБА_20 і брата його дружини ОСОБА_23 до перехрестя вулиць Астраханської і Ульянівської в м. Краматорськ приблизно о 20 годині 15 хвилин, де їх висадив і поїхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де його чекав ОСОБА_14
05 жовтня 2009 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, коли він під'їхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то побачив, що у ОСОБА_14 була кров на голові та шиї. Він спитав у нього, що трапилося? ОСОБА_18 попросив відвезти його до гаражу. В гаражі ОСОБА_14 помився, переодягнувся, після чого приблизно о 21 годині він відвіз його додому в смт. Новий світ Донецької області. Після цього йому зателефонував ОСОБА_19 і попросив під'їхати до арки, яка знаходиться у центрі міста Краматорськ. Коли він приїхав, то ОСОБА_19 розповів, що він разом з ОСОБА_14 прийшли до нього додому. Потім туди прийшов колишній чоловік його співмешканки ОСОБА_24 . Між ними виникла бійка, яка тривала декілька хвилин.
Наступного дня 06 жовтня 2009 року біля свого дому його затримали працівники поліції і доставили до Краматорського МВ, де він розповів все, що йому було відомо. Його добу тримали в поліції без їжі, без води, застосовували тортури, вимагали гроші. Він підписав покази, які були написані оперуповноваженим, обмовивши себе. 07 жовтня 2009 року після обіду працівники поліції його відпустили. Потім слідчий ОСОБА_25 повідомив йому, що справу відносно нього закрито. Потім слідчий ОСОБА_26 викликала його та провела впізнання, під час якого таксист ОСОБА_15 впізнав його. Він сказав слідчому, що у нього є алібі, і в цей час він був в іншому районі міста Краматорська. Після цього, таксист ОСОБА_15 відповів слідчому, що він не впевнений, що на місці вчинення злочину був саме він, але схожий на того чоловіка. Також його впізнав чоловік потерпілої ОСОБА_9 . Після цього його взяли під варту.
Просить суд його виправдати, оскільки цей злочин він не вчиняв, у нього є алібі, яке можуть підтвердити свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , а слідчий ОСОБА_26 сфабрикувала проти нього цю кримінальну справу.
Незважаючи на зайняту підсудним ОСОБА_11 позицію, направлену на невизнання своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальній справі та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, дійшов таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.275 КПК України (в ред.1960р.) розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Відповідно до ст. 64 КПК України (в ред.1960р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.
Так, подія та обставини вчинення злочину, а також винність підсудного ОСОБА_11 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, при обставинах вказаних у вироку, на переконання суду, у повному обсязі підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.
Згідно протоколу допиту в якості підозрюваного ОСОБА_11 за участі його захисника від 07 жовтня 2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснив, що 05 жовтня 2009 року він допомагав своєму знайомому ОСОБА_27 ремонтувати автомобіль «Газель», а потім за його проханням перегнав «Газель» на п.Беленьке. Вже було темно, котра була година, він не знає. В цей час йому на мобільний телефон ОСОБА_14 надіслав СМС-повідомлення з проханням передзвонити. Він зателефонував ОСОБА_22 , той став говорити, що в квартирі виникла бійка, що він не знає, де він знаходиться і що йому робити. Він спитав у ОСОБА_22 , де той знаходиться, на що останній відповів, що він знаходиться біля магазину «Червона калина». Він зрозумів, що це магазин в районі перетину вулиці Паркової та бульвару Краматорського. Він сказав ОСОБА_22 , що зараз під'їде. Він під'їхав і зустрівся з ОСОБА_22 . Під час зустрічі ОСОБА_18 розповів йому, що в квартирі виникла бійка з незнайомим чоловіком, що чоловік попросив його вийти, щоб він поговорив з ОСОБА_28 . Чоловік був у крові, з ним домовилися. Подробиці не розповідав. Також, ОСОБА_18 розповів, що ОСОБА_28 привів його у квартиру, де також знаходилася співмешканка ОСОБА_28 . Потім прийшов чоловік, як він зрозумів, ОСОБА_18 в цей момент був десь в стороні, коли почалася бійка, а коли він вийшов, то цей чоловік був з ножем, а потім він або ОСОБА_28 вдарили чоловіка сокирою по голові. Потім ОСОБА_18 зайшов у сусідню кімнату, а чоловік залишився з ОСОБА_28 . Після цього, ОСОБА_28 дав йому ключі від машини і попросив його вийти і підігнати автомобіль, щоб кудись поїхати. І він, ОСОБА_18 , не може знайти машину.
Він разом з ОСОБА_22 пішли на стоянку до магазину «АТБ», потім повернулися і знайшли автомобіль, який стояв біля дома. Машина була марки «Рено» і належала цьому чоловіку. ОСОБА_18 за допомогою ключа відключив сигналізацію, підійшов до машини і відкрив багажник. В багажнику лежали виноград, фрукти. В цей момент під'їхав якийсь автомобіль, з якого вийшли раніше незнайомі йому люди, які стали голосно кричати і робити їм зауваження з приводу того, що вони відкрили машину. ОСОБА_18 сказав йому, що один з них це чоловік, з яким була бійка. Вони втекли в сторону магазину «АТБ», де на стоянці стояла його машина. Там ОСОБА_18 виявив, що загубив мобільний телефон своєї дочки, який брав у неї у цей день. Він запропонував ОСОБА_22 повернутися, ОСОБА_18 не хотів, він наполіг. Вони повернулися у двір, і на місці, де стояв автомобіль, знайшли мобільний телефон ОСОБА_22 , а також 5 банок пива «1715» і виноград, який він забрав. Потім вони поїхали до гаражу, який належав його діду, який знаходиться в пос. Веселе Донецької області.
По дорозі йому зателефонував ОСОБА_29 і запропонував зустрітися біля арки будинку «Китайська стіна» по вул. Щорса, 40. Вони під'їхали туди, там його чекав ОСОБА_28 з якоюсь жінкою. ОСОБА_18 з машини не виходив. ОСОБА_28 розповів йому, що під час розмови чоловік кинувся на них з ножем і він був вимушений вдарити його сокирою. Також, ОСОБА_28 спитав, що робити, якщо чоловік звернеться до поліції. Він відповів йому, що треба розповісти все як було. Також ОСОБА_28 сказав, що грошей для ОСОБА_22 у нього немає. Після цього, він з ОСОБА_22 поїхав у вищевказаний гараж, де ОСОБА_18 переодягнув футболку і пішов додому, а він пішов до себе додому. У ОСОБА_22 була розбита голова (т.1 а.с.231-232).
Згідно з протоколом допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_11 за участі його захисника від 03 жовтня 2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України не визнав та пояснив, що цей злочин він не вчиняв, раніше обмовив себе під тиском працівників поліції. В момент вчинення злочину він знаходився зі своїми знайомими у своєму гаражі, а потім буксирував автомобіль свого друга. Майно ОСОБА_30 він не викрадав (т.2 а.с.250).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КПК України (в ред. 1960р.) показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
Так, згідно з протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_13 від 08.10.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту відкритого викрадення чужого майна з його автомобіля пояснив, що 05 жовтня 2009 року коли він вийшов на вулицю з квартири, де мешкала ОСОБА_24 , то побачив, що його машина «Рено Кенгу» зеленого кольору стоїть на тому місці, де він її залишив, а саме біля будинку № 93 по вул. Паркової. Він зателефонував своєї цивільній дружині і розповів, що на нього напали, при цьому сказав, щоб вона взяла другі ключі від машини, барсетку з грошима і виходила вниз. Також, він повідомив про те, що трапилося, племіннику та ОСОБА_31 .
ОСОБА_32 сказав, що зараз під'їде до його під'їзду. Він пішов до свого під'їзду, де його вже чекала цивільна дружина. К під'їзду під'їхав ОСОБА_32 , племінник, племінниця та його сестра. Племінник з сестрою залишилися у нього в квартирі, щоб ніхто не прийшов, поки їх не буде, оскільки ключи від квартири були у одного з нападників «длинного». Він разом з ОСОБА_33 і співмешканкою на таксі поїхали до його автомобіля. Коли вони вийшли із машини, то побачили, що з його автомобіля двоє чоловіків витягують ящик з виноградом та продукти. Він крикнув «Стоять!» Один з чоловіків підняв голову і він побачив, що це був високий чоловік, з темним волоссям, а другий був «длинный». Побачивши їх, чоловіки почали убігати в сторону дитячого садочку. Цих чоловіків він зможе впізнати (т.2 а.с.7-11).
Згідно з свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 36 років, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис №2221 (т.2 а.с.185).
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_13 - це її рідний брат. Він перебував у шлюбі з ОСОБА_24 . Від шлюбу у них є спільна дитина, син ОСОБА_27 . Останнім часом ОСОБА_13 мешкав разом з іншою жінкою ОСОБА_17 , яка була вагітна від нього. ОСОБА_24 також мешкала з іншим чоловіком. Разом з тим, їх шлюб не був розірваний, оскільки ОСОБА_24 не давала згоди на розірвання шлюбу. ОСОБА_13 займався реалізацією яєць, орендував кіоски на ринку. 04 жовтня 2009 року у її брата ОСОБА_34 був день народження, який вони разом святкували на дачі в с. Богородичне Донецької області. 05 жовтня 2009 року вони разом поверталися в м. Краматорськ на автомобілі марки «Renault Kengoo». Вона бачила, що в багажнику автомобіля знаходився ящик винограду, пиво, мартіні, які залишилися після святкування дня народження її брата.
Пам'ятає, як її чоловік ОСОБА_32 та ОСОБА_17 розповідали, що двоє чоловіків убігали від машини з ящиком винограду в сторону садочка. Все що їй відомо, це зі слів її брата ОСОБА_34 . Вона бачила його в той день, коли його побили. Він одразу все їй розповів. Барсетку з грошима її брат залишив вдома, щоб ОСОБА_24 не просила у нього гроші. ОСОБА_35 з її чоловіком спочатку поїхали на таксі до машини, оскільки її брат боявся, що її можуть угнати, а потім вже у лікарню. У лікарні її брат розповідав, що бачив, як підсудні нишпорили у його автомобілі. Раніше ОСОБА_14 , ОСОБА_11 і ОСОБА_19 вона не знала.
Вона повністю підтверджує показання, які вона надавала під час досудового розслідування і які були оголошені судом у судовому засіданні.
Суд, проаналізувавши показання, які потерпіла ОСОБА_9 надала у судовому засіданні, уважає, що вони узгоджуються з її показаннями, які вона надавала під час досудового слідства.
Так, згідно протоколу допиту в якості потерпілої ОСОБА_9 від 02.11.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, остання по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснила, що 04 жовтня 2009 року вона, її матір ОСОБА_36 , син ОСОБА_37 , дочка ОСОБА_38 , чоловік ОСОБА_32 , ОСОБА_17 поїхали на дачу святкувати день народження її брата ОСОБА_34 .
Вранці наступного дня 05 жовтня 2009 року, ОСОБА_39 сказав, що необхідно раніше повернутися до м. Краматорськ, оскільки о 16 годині 00 хвилин він планує зустрітися з ОСОБА_24 . Приблизно о 15 годині 00 хвилин вони поїхали до м. Краматорськ. Федір зателефонував ОСОБА_40 і сказав, що трохи затримується. Спочатку ОСОБА_39 завіз їх, а потім відвіз ОСОБА_41 , після чого мав намір поїхати до ОСОБА_40 . Вона попросила ОСОБА_42 щоб він подзвонив їх після того, як поговорить з ОСОБА_43 . Вона хвилювалася за брата, оскільки знала, що ОСОБА_44 мешкає разом з раніше судимим чоловіком. Дзвінка від ОСОБА_34 не було, тому вона і її чоловік телефонували брату. Їх злякав тремтячий голос ОСОБА_34 , який перший почав розмову і сказав, що з ним все в порядку.
Приблизно о 19 годині 45 хвилин вона знову зателефонувала брату і ОСОБА_39 їй сказав, що вже про все домовився і ставить машину. Після цього, о 20 годині 15 хвилин ОСОБА_13 зателефонував її сину і сказав, що на нього напали в квартирі ОСОБА_40 і попросив під'їхати і відвезти його у лікарню. Далі, він здійснив дзвінки їй, ОСОБА_45 і її чоловіку. Вони одразу викликали таксі, під'їхали до будинку ОСОБА_34 . Біля під'їзду вони побачили ОСОБА_34 разом з ОСОБА_46 . Федір пояснив, що на нього напали в квартирі ОСОБА_40 , з його слів, хотіли позбавити його життя, оскільки били сокирою по голові. Федір попросив її разом з сином залишитися у його квартирі, через те, що у нього забрали всі ключи (від контейнерів на ринку, квартири і автомобіля) і він боявся, що нападники зможуть проникнути у його квартиру. Федір разом з ОСОБА_46 її чоловіком поїхали к тому місту, де він залишив свій автомобіль. Федір переживав, що автомобіль можуть угнати.
У подальшому, зі слів ОСОБА_34 та її чоловіка, їй стало відомо, що коли вони під'їхали до міста, де знаходився автомобіль, вони побачили двох чоловіків, які нишпорили у машині. Зі слів ОСОБА_34 , один з них був той, який наносив йому удари сокирою по голові. Другого чоловіка Федір у квартирі не бачив. Коли Федір і її чоловік вийшли з автомобіля таксі, її брат крикнув їм «Стоять!». На що чоловіки взяли деяке майно і стали убігати у темряву вздовж будинку. Із автомобіля було викрадено: ящик винограду крупних сортів масою 5 кг, вартістю 24 грн. за 1 кг, 14 банок пива ємністю 0,5л «Львівське 1715», вартістю 4,70 грн. за одну банку, пляшку «Мартіні б'янко» ємністю 0,5л вартістю 47 грн., набір ключів вартістю 500 грн., ніж сувенірний (подарував її син) вартістю 300 грн. (т.2 а.с.187-191).
Згідно довідки СПД ОСОБА_47 станом на 05.10.2009 року вартість набору автомобільних ключів - головок в залежності від виробника і кількості складає від 200 грн. до 550 грн. (т.2 а.с.179)
Згідно довідки директора ОТЦ «БУМ» ТОВ Буммір» від 31 жовтня 2009 року вартість станом на 05.10.2009 року складає:
1 банка пива «Львівське 1715», жб, 0,5л - 4.70грн.
1 пляшка «Мартіні б'янко», 0,5л - 45,27 грн.
1 кг винограду білого - 22,50 грн.
1 кг винограду рожевого - 23,66 грн. (т.2 а.с.180).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтвердила показання потерпілої ОСОБА_9 та пояснила, що вона співмешкала з ОСОБА_13 приблизно 3-5 років до його смерті. 04 жовтня 2009 року вони разом з ОСОБА_13 святкували його день народження на дачі в с. Богородичне Донецької області. 05 жовтня 2009 року ОСОБА_48 поїхав до своєї дружини ОСОБА_49 . Після цього вона зустріла ОСОБА_13 біля під'їзду з діркою у голові. Вони сіли у таксі і поїхали забирати автомобіль ОСОБА_13 . Вона бачила, як двоє чоловіків грабували автомобіль ОСОБА_13 . Вже потім вона побачила, що з машини зникли мартіні, пиво, ящик винограду, ключи. Під час досудового слідства вона впізнала двох чоловіків, які знаходилися 05 жовтня 2009 року біля автомобіля ОСОБА_13 . Далі, вони сіли в автомобіль ОСОБА_13 і поїхали до лікарні, де йому зробили операцію. У ОСОБА_13 також була зламана рука. Подробиці вона вже не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу.
Вона повністю підтверджує свої показання, які вона надала під час досудового слідства, і які були оголошені судом у судовому засіданні.
03 листопада 2025 року під час додаткового допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 уточнила, що під час досудового слідства в ході її допиту, вона вказувала час події приблизно, оскільки перебувала у шоковому стані. Пам'ятає, що 05 жовтня 2009 року до лікарні вони їхали приблизно 5-10 хвилин, рухалися на автомобілі Федора швидко. По дорозі вони нікуди не заїжджали та ніде не зупинялися. Коли вони приїхали до лікарні, лікар прийняв їх одразу. Оскільки час звернення за медичною допомогою в усіх медичних документах, які маються в матеріалах кримінальної справи вказаний «20 годин 10 хвилин», то враховуючи час, який вони їхали від місця вчинення злочину до лікарні, то вчинений ОСОБА_11 та ОСОБА_14 грабіж з автомобіля ОСОБА_13 відбувся 05 жовтня 2009 року близько 20 години 00 хвилин. Вона наполягає, що з автомобіля ОСОБА_13 зникло певне майно, але яке саме вже не пам'ятає, оскільки пройшло більше п'ятнадцяти років. Також вона стверджує, що один з чоловіків, яких вона бачила біля автомобіля ОСОБА_13 05 жовтня 2009 року близько 20 години 00 хвилин, був саме підсудний ОСОБА_11 .
Під час досудового розслідування вона впізнала ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , як осіб, які 05 жовтня 2009 року викрали з багажника автомобіля майно, яке належало ОСОБА_13 . Коли вони під'їжджали на таксі до машини ОСОБА_13 , на вулиці сутеніло. Вона бачила цих чоловіків через вікно автомобіля таксі або коли пересідала з автомобіля таксі до автомобіля ОСОБА_13 .. Раніше вона не знала підсудного ОСОБА_11 , тому не має жодних підстав його оговорювати.
Вона спростовує алібі підсудного ОСОБА_11 , оскільки категорично стверджує, що бачила його разом з ОСОБА_14 05 жовтня 2009 року близько 20 год. 00 хв. безпосередньо біля автомобіля ОСОБА_13 під час вчинення грабежу.
Суд, проаналізувавши показання, які свідок ОСОБА_17 надала у судовому засіданні, приходить до висновку, що вони узгоджуються з її показаннями, які вона надавала під час досудового слідства.
Так, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 08.12.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, остання по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснила, що ОСОБА_13 - це її цивільний чоловік, з яким вона разом мешкає протягом трьох років. 05.10.2009 року біля 19 годин 30 хвилин вона зателефонувала ОСОБА_13 , той сказав, щоб вона одягнулася і вийшла його зустріти, оскільки йому пробили голову. Коли вона вийшла на вулицю, то ОСОБА_39 підходив до будинку. Вона побачила у ОСОБА_34 в області лоба з лівої сторони, наскрізну рану. Він сказав, що це зробила « ОСОБА_44 зі своїм співмешканцем». Після цього, ОСОБА_39 сказав, що потрібно повернутися до квартири, зібрати все цінне, взяти барсетку, оскільки у нього забрали ключи від квартири, контейнерів та машини. Вони взяли те, що сказав ОСОБА_39 і вийшли на вулицю, де до них на таксі під'їхали ОСОБА_50 з дружиною ОСОБА_51 та сином. ОСОБА_52 з сином залишилися у їх квартирі, а вони втрьох (вона, ОСОБА_53 і ОСОБА_39 ) поїхали на таксі до магазину «Взуття» (зараз це магазин «АТБ») по вул. Паркової. Федір пояснив, що необхідно забрати автомобіль, інакше його можуть угнати. В машині вона їхала на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_39 і ОСОБА_50 позаду.
Коли вони під'їжджали до вказаного ОСОБА_54 місця, де стояв його автомобіль, то в світі фар вони побачили, як двоє чоловіків нишпорять у машині. На звук проїжджаючого автомобіля вони повернулися, але потім продовжили те, що робили. Вони зупинилися біля автомобіля, Федір вийшов з таксі і закричав «Стоять!». Але чоловіки почали убігати, уносячи з собою якісь речі з автомобіля. Пізніше вони зрозуміли, що це був виноград, пиво, мартіні, тощо. Це були чоловіки віком 35-40 років, обидва високого зросту. Один дуже худорлявої статури з великим носом. Другий також був високого зросту, щільної статури, з залисинами в області скронь. Пізніше, зі слів ОСОБА_34 , їй стало відомо, що той чоловік, який був з залисинами, це один з тих, хто бив його сокирою по голові. В автомобілі був відсутній ящик винограду, ніж, 14 банок пива «Львівське 1715», ключи-шестигранники, пляшка «Мартіні». Чоловіки убігли. Вони пересіли в автомобіль Федора, який завели за допомогою запасного ключа, і поїхали у травмпункт (т.2 а.с.290-293).
Згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання по фотознімках від 09 березня 2010 року за участю свідка ОСОБА_17 , остання вказала на фото №1 і пояснила, що впізнала цього чоловіка, якого бачила 05.10.2009 року, коли вона разом з ОСОБА_33 та ОСОБА_13 під'їхали на таксі до будинку по АДРЕСА_2 за магазином «АТБ». Коли машина таксі практично зупинилася біля автомобіля «Рено», який належить ОСОБА_13 , і останній разом з ОСОБА_33 почали виходити з автомобілю, цей чоловік став убігати разом з іншим, раніше впізнаним нею, ОСОБА_14 . До цього, як їх машина зупинилася, у світлі фар вона бачила, що впізнаний і другий чоловік щось шукають у машині ОСОБА_13 .
Відповідно до довідки на фото №1 зображений ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.4 а.с.181-182).
Згідно з додатковим протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 11.03.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, остання пояснила, що під час досудового слідства вона давала правдиві показання, нікого не обмовляла. Пред'явлених їй для впізнання осіб, вона раніше не знала, неприязних відносин між ними не було (т.4 а.с.162).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_37 підтвердив показання потерпілої ОСОБА_9 та пояснив, що 05 жовтня 2009 року йому зателефонував ОСОБА_13 і повідомив, що його побили в квартирі ОСОБА_24 та попросив викликати таксі і приїхати до нього. Він викликав таксі, заїхав до батьків і разом з ними поїхав до ОСОБА_13 додому. ОСОБА_13 стояв на вулиці, на голові у нього була кров. Він з матір'ю залишився у його квартирі, а ОСОБА_13 разом з ОСОБА_17 і вітчимом ОСОБА_33 поїхали у лікарню. Перед цим, ОСОБА_13 попросив заїхати за його автомобілем, оскільки він хвилювався, щоб його не угнали. Наступного дня він прийшов до ОСОБА_13 у лікарню, там вже знаходилися двоє слідчих. ОСОБА_13 прийшов до тями і лікар дозволив його відвідувати. Про обставини злочину ОСОБА_13 розповідав йому особисто. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 помер у лікарні. Подробиці він вже не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу.
Він повністю підтверджує свої показання, які він надав в ході досудового розслідування і які були оголошені судом у судовому засіданні.
Суд уважає, що показання, які свідок ОСОБА_37 надав у судовому засіданні, узгоджуються з його показаннями, які він надавав в ході досудового слідства.
Так, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_55 від 02.11.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснив, що ОСОБА_13 - це рідний брат його матері ОСОБА_9 , який мешкає разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_56 у квартирі АДРЕСА_3 на протязі трьох років. У ОСОБА_13 є дружина ОСОБА_24 , з якою він уклав шлюб в 1993 році. Від шлюбу у них є дитина ОСОБА_57 , 1994 року народження. Приблизно 5 років ОСОБА_13 разом зі своєю дружиною не мешкає, але шлюб не розірваний. У квітні 2009 року ОСОБА_13 у колі родини повідомив, що займається питанням розірвання шлюбу з ОСОБА_24 , однак остання до суду не з'являється, згоди на розірвання шлюбу йому не надає.
04 квітня 2009 року Федір святкував свій день народження на дачі у колі своєї родини. Вранці наступного дня 05 жовтня 2009 року, ОСОБА_35 сказав, що необхідно збиратися, оскільки він планує зустрітися з ОСОБА_24 . Де саме вони планували зустрітися, він не говорив. ОСОБА_35 висадив їх біля під'їзду приблизно о 16 годині 30 хвилин, після чого він планував заїхати ненадовго додому і потів відправитися до ОСОБА_40 . Приблизно о 20 годині 15 хвилин Федір зателефонував йому і повідомив, що на нього у квартирі ОСОБА_40 , де вони зустрілися, напали і спричинили сокирою тілесні ушкодження в області голови. ОСОБА_35 попросив терміново під'їхати до нього додому. Коли вони утрьох під'їхали до дому ОСОБА_34 , то він був на вулиці зі своєю дружиною ОСОБА_46 . Федір попросив його залишитися з матір'ю у квартирі, оскільки боявся, що нападники можуть проникнути у його оселю, через те, що у нього були викрадені ключі, а сам разом з ОСОБА_46 і ОСОБА_33 на автомобілі таксі поїхав до будинку, де мешкала ОСОБА_44 , так як, зі слів ОСОБА_34 , нападники забрали також ключі від його автомобілю і могли його угнати (т.2 л.д.229-232).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_32 підтвердив показання потерпілої ОСОБА_9 , та пояснив, що загиблий ОСОБА_13 - це рідний брат його дружини. 05 жовтня 2009 року ОСОБА_13 побили і він через декілька днів помер.
Він був свідком викрадення майна з автомобіля ОСОБА_13 05 жовтня 2009 року. Коли він разом з ОСОБА_17 і ОСОБА_13 на таксі під'їхали, то він побачив біля автомобіля двох раніше незнайомих чоловіків, які забирали з багажнику виноград, пиво, інструмент. ОСОБА_13 вийшов з машини і крикнув «Стоять!». Незнайомці почали убігати.
Під час досудового розслідування слідчим було проведено впізнання, під час якого він впізнав ОСОБА_11 і ОСОБА_14 , які знаходилися в той вечір біля автомобіля ОСОБА_13 . Він і зараз стверджує, що саме ОСОБА_11 і ОСОБА_14 вчинили грабіж з автомобіля ОСОБА_13 . Він бачив, як ОСОБА_11 убігав від автомобіля, тримаючи ящик з пивом або з виноградом, який потім кинув. Цей ящик вони не забирали, а поїхали одразу у лікарню.
Раніше він не був знайомий з ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , підстав для їх обмови у нього немає. З 2000 по 2004 він дійсно працював разом з захисником ОСОБА_10 на одному підприємстві в м. Краматорськ. Він знав, що чоловік ОСОБА_10 працює директором іншого підприємства в м. Краматорськ. Однак, про те, що у них є син ОСОБА_11 , він не знав. Дізнався він про це лише тоді, коли ОСОБА_58 звернулася до нього з проханням, забрати заяву з поліції про вчинений її сином злочин.
Він спростовує алібі підсудного ОСОБА_11 , оскільки категорично стверджує, що 05 жовтня 2009 року він бачив його разом з ОСОБА_14 безпосередньо біля автомобіля ОСОБА_13 під час вчинення грабежу. Підстав для обмови ОСОБА_11 у нього немає. Зі свідком ОСОБА_15 він не був раніше знайомий, його він не шукав, фото ОСОБА_11 йому не показував. У нього ніколи не було фото ОСОБА_11 , а ОСОБА_15 він бачив лише один раз, 05 жовтня 2009 року, коли той підвозив їх на таксі.
У нього є рідний брат, який працював директором АТП, але ОСОБА_15 ніколи не працював під його керівництвом, як стверджує підсудний ОСОБА_11 . Його брат зараз перебуває за кордоном десь у Польщі, зв'язку з ним у нього не має.
17 вересня 2025 року під час додаткового допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_32 пояснив, що точного часу, коли йому зателефонував ОСОБА_13 05 жовтня 2009 року, він не фіксував, але може вказати, що це було приблизно о 19:30 год. До парковки, де ОСОБА_13 залишив свою машину, вони їхали від його дому на таксі приблизно 3 хвилини. Коли вони під'їжджали до парковки, на вулиці було не дуже темно, сутеніло. Пам'ятає, що коли вони під'їхали, то ОСОБА_11 і ОСОБА_59 , які знаходилися біля машини ОСОБА_13 , кинули ящик та побігли. Він підійшов до того ящика і побачив, що там було пиво. Він не пам'ятає, чи забрали вони той ящик з пивом, чи ні. Про те, що саме пропало з машини, він дізнався 05 жовтня 2009 року зі слів ОСОБА_60 . На парковці біля машини ОСОБА_13 вони були недовго. Далі, приблизно о 20 годині 00 хвилин вони поїхали до лікарні. До лікарні вони їхали на автомобілі Федора приблизно 7-10 хвилин. Керував автомобілем він. Їхали швидко, приблизно 60 км/год. Лікар прийняв їх одразу, вони не чекали у черзі. Він не дивився на годинник того дня, тому вважає, що правильний час вказаний у медичних документах, які маються в матеріалах кримінальної справи.
Суд виснує, що показання, які свідок ОСОБА_32 надав у судовому засіданні, узгоджуються з його показаннями, які він надавав в ході досудового слідства.
Так, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_61 від 21.10.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснив, що його дружина ОСОБА_9 є рідною сестрою ОСОБА_13 . ОСОБА_13 проживав за адресою: АДРЕСА_4 разом з ОСОБА_46 , з якою перебував у цивільному шлюбі на протязі трьох років. У ОСОБА_62 була дружина ОСОБА_24 , з якою він уклав шлюб приблизно в 1993 році. Від шлюбу у них є спільна дитина - ОСОБА_57 , 1994 року народження. Приблизно п'ять років ОСОБА_13 спільно зі своєю дружиною не мешкає. У зв'язку з тим, що ОСОБА_63 завагітніла, ОСОБА_39 став активно займатися розірванням шлюбу.
04 квітня 2009 року ОСОБА_39 святкував свій день народження на дачі. Вранці, 5 жовтня 2009 року ОСОБА_35 сказав, що треба збиратися, оскільки він планує зустрітися з ОСОБА_43 . Тому, нам усім було відомо, що ввечері він пішов до неї. Де саме вони планували зустрітися, ОСОБА_39 не говорив. ОСОБА_35 висадив їх біля під'їзду приблизно о 16 годині 30 хвилин, після чого він планував заїхати ненадовго додому і потів відправитися до ОСОБА_40 . Він попросив ОСОБА_34 передзвонити йому і розповісти про що вони домовилися з ОСОБА_43 . Однак дзвінка довго не було, тому він сам зателефонував йому біля 19 години 00 хвилин. Він ще нічого не встиг спитати у ОСОБА_34 , як почув у слухавку: «Миша, у меня все хорошо, все нормально». Він попросив його передзвонити. Но дзвінка не було і тоді вже захвилювалася його дружина і зателефонувала ОСОБА_64 приблизно через 20-30 хвилин. По телефону він сказав їй, що вже іде. Приблизно о 20 годині 30 хвилин Федір передзвонив на телефон його сина, а потім і йому. Він повідомив, що його «порубали» і попросив щоб він терміново приїхав до нього додому.
Приблизно через 7 хвилин він разом з дружиною і сином під'їхали до дому ОСОБА_34 . Він стояв на вулиці з ОСОБА_46 . На голові він тримав ганчірку. Федір сказав, щоб моя дружина з сином йшли в квартиру, так як у нього забрали ключі від квартири і він боявся, щоб його не пограбували. Вони утрьох: ОСОБА_65 , він і ОСОБА_63 сіли в таксі. Федір сказав водію, щоб той їхав до магазину «Взуття» (зараз це магазин «АТБ») по вул. Паркова. Федор розповів, що його побили і забрали ключі. В машині ОСОБА_39 показав йому рану на голові в лобній області, вона була наскрізна.
Коли вони під'їжджали до вказаного ОСОБА_54 місця, де стояв автомобіль ОСОБА_30 , то в світі фар він побачив, як двоє чоловіків нишпорять у машині. Вони зупинилися біля автомобіля ОСОБА_34 . Коли він вийшов з таксі, то на відстані двох метрів від себе, побачив двох чоловіків. Впізнати він їх зможе, так як дуже добре їх розгледив. Це двоє молодих чоловіків 30-40 років. Обидва високого зросту. Один дуже худорлявої статури, підборіддя майже не було, великий ніс. Другий був також високого зросту, трохи щільнішої статури, з залисинами в області скронь. Пізніше, зі слів ОСОБА_34 , йому стало відомо, що той, який був з залисинами, це один з тих, хто бив його сокирою по голові. Другий, який також бил його сокирою по голові, був співмешканець ОСОБА_40 , якого ОСОБА_64 раніше представляли як племінника покійного тестя.
Слід за ним з машини вийшов Федір і крикнув: «Стоять!», після чого ці чоловіки убігли. В автомобілі були відсутні: ящик винограду, ніж, пиво «Львівське 1715» 14 банок, ключи-шестигранники, пляшка «Мартіні». Хлопці убігли. Він розрахувався з таксистом, після чого вони пересіли в автомобіль Федора (т.2 а.с.167-171).
Згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 31 жовтня 2009 року за участю свідка ОСОБА_61 , останній впізнав ОСОБА_11 , якого бачив 05.10.2009 року, коли він з ОСОБА_13 під'їхав на таксі до автомобілю ОСОБА_13 марки «Рено». Вказаний громадянин оглядав багажник. Після того, як ОСОБА_39 крикнув «Стоять!», цей молодий чоловік взяв з багажнику ящик і почав убігати. Доганяти його вони не стали, так як у ОСОБА_34 була розбита голова і переламана рука, необхідно було їхати до травматології і забрати автомобіль, який був відчинений. Цей молодий чоловік, якого він бачив з близької відстані, був з іншим чоловіком, якого він також зможе впізнати. Раніше з ОСОБА_11 він знайомий не був, вперше побачив його 05.10.2009 року (т.2 а.с.174-176).
В ході проведення очної ставки між свідком ОСОБА_11 та свідком ОСОБА_33 31.10.2009 року, останній надав аналогічні показання, які він надавав рід час його допиту 21.10.2009 року (т.2 а.с.167-171), уточнивши, що 05.10.2009 року приблизно о 19 год. 45 хв. - 20 год. 00 хв. на його мобільний телефон подзвонив рідний брат його дружини - ОСОБА_13 і попросив під'їхати, так як йому заподіяли рублені рани сокирою.
Також, свідок ОСОБА_32 додав, що коли вони під'їхали до вказаного ОСОБА_54 місця у двір магазину, то на площадці побачили автомобіль «Рено», зеленого кольору, який належить ОСОБА_13 . В багажнику автомобіля нишпорили двоє чоловіків. На звук проїжджаючого автомобіля вони обернулися, щоб подивитися хто їде, після чого продовжили ритися у багажнику машини. В цей момент він побачив їх обличчя вперше. Бондарев сказав водію таксі зупинитися біля «Рено». Він сидів за водієм, тому коли він вийшов з автомобіля таксі, то опинився буквально в 1,5-2м від цих чоловіків. Чоловіки знову обернулися в їх сторону. Федір закричав чоловікам «Стоять!». Але молоді люди схопили ящик винограду, пиво і з вказаними предметами побігли вздовж будинку у темряву. Вони не стали їх наздоганяти, так як машина була відчинена і необхідно було їхати в травмпункт.
На даний час він категорично стверджує, що одним з тих чоловіків був ОСОБА_11 , так як він добре його розгледів. ОСОБА_11 він не обмовляє. Він категорично стверджує, що його показання правдиві.
Свідок ОСОБА_11 в ході проведення очної ставки надавати пояснення відмовився (т.2 а.с.177-178).
Аналізуючи показання потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_61 , ОСОБА_55 , які вони надали у судовому засіданні, будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, суд дійшов висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать один одному, а також їх показанням, які вони надавали в ході досудового слідства під час їх допиту, пред'явлення осіб для впізнання та проведення очних ставок, а також узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_13 (протокол допиту потерпілого від 08.10.2009 року т.2 а.с.7-11), та не суперечать іншим доказам, які були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, а тому суд визнає їх правдивими і такими, що можуть бути покладені в основу вироку при встановлені винуватості підсудного ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Підстав для обмови підсудного ОСОБА_11 судом не установлено, оскільки раніше а ні потерпіла ОСОБА_9 , а ні свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_32 , ОСОБА_37 з останнім знайомі не були.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що в 2009 році він працював у службі таксі «Авто-лайн» у м. Краматорськ. 05 жовтня 2009 року диспетчер служби таксі надав йому замовлення. Він під'їхав на вказану адресу, де його чекав чоловік, який сів на заднє сидіння автомобілю і назвав адресу: вул. Н.Курченко або вул. Паркова, точно він вже не пам'ятає.
Коли вони приїхали на вказану адресу, то він побачив, що на вулиці стояла жінка з чоловіком, який був у крові. Чоловік тримався за голову, в руках у нього була ганчірка або рушник. Жінка сіла на переднє сидіння, а чоловік на заднє сидіння автомобілю. Він спитав: «В травматологію?» Чоловік сказав: «ні» і назвав адресу по вул. Паркова в м. Краматорськ у районі магазину «АТБ». Біло темно, приблизно 22-23 години. Він заїхав у двір, там стояв мікроавтобус сірого кольору. Він зупинився, з авто вийшов чоловік, жінка залишилася з ним в автомобілі. Біля мікроавтобусу знаходилися два незнайомих чоловіка, які щось шукали у машині. Він запропонував викликати поліцію. Незнайомці почали убігати від мікроавтобусу. Чоловік, який викликав таксі, розрахувався з ним і він поїхав.
Через деякий час він почав працювати далекобійником. Коли він повернувся з рейсу, йому зателефонував чоловік, з яким він зустрівся. Це був брат директора АТП, свідок ОСОБА_66 . Він сказав йому, що потрібна допомога. Також він сказав, що чоловік з розбитою головою помер і треба впізнати двох незнайомців, які були в той день біля мікроавтобусу. Він відповів, що не розгледив їх, тому не зможе їх впізнати. Чоловік сказав, що допоможе. Після цього він дістав фото одного незнайомого чоловіка, показав його і сказав, що саме цей чоловік був біля машини. Також він сказав, що цей чоловік є злочинцем, і через нього загинув потерпілий. Потім цей чоловік зателефонував до поліції і сказав, що він прийде.
Він прийшов до слідчого, яка показала йому фото другого незнайомого чоловіка. Він сказав адвокату, що він сумнівається, оскільки не бачив обличчя тих, хто був біля мікроавтобусу. Під час впізнання ОСОБА_11 спитав у нього: «Ви впевнені, що це був саме я?» Він відповів, що не впевнений на 100%. Протокол впізнання він підписав, але не читав його. На очній ставці з ОСОБА_11 він сказав, що останній схожий на того чоловіка, що був біля машини 05 жовтня 2009 року, але 100% гарантії, що це був саме ОСОБА_11 , він не дає, оскільки не хотів обмовити його. Його переконали, що потрібно впізнати ОСОБА_11 , що він є злочинцем, що через нього загинула людина.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 10.12.2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснив, що з листопада 2007 року по листопад 2009 року він працював водієм у службі таксі «Авто-лайн» АТП 11410 м. Краматорська. 05 жовтня 2009 року через диспетчера йому передали замовлення везти клієнта з вул. Паркової,93 на вул. Н.Курченко,21. Коли він під'їхав до вказаного адресу, на вулиці його чекав чоловік. Чоловік був збуджений, у нього рясно текла кров з голови. Він прикривав рану на голові ганчіркою. Він подумав, що вони поїдуть у травматологію, але чоловік вказав адресу: вул. Н.Курченко, 21. Біля вказаного адресу вони забрали ще одного чоловіка і жінку. Жінка сіла на переднє сидіння, а чоловіки розташувалися на задньому сидінні. Він подумав, що тепер вони поїдуть до травмпункту, але чоловік, у якого була голова у крові, сказав їхати назад к тому будинку, звідки він його забрав. Він хвилювався за свій автомобіль, який там залишився. Він зрозумів, що його побили і що його автомобіль хочуть угнати.
Коли вони заїжджали у двір повз магазину «АТБ», то в світлі фар побачили автомобіль «Рено-Кенго», фургон. Задні двері в машині були відчинені і там стояли двоє чоловіків, які щось шукали у багажнику. Скільки часу було, він не пам'ятає, але світло фар в його автомобілі були увімкнені. Коли вони проїжджали, то ці чоловіки обернулися і він побачив їх обличчя. Чоловік, у якого йшла кров з голови, сказав: «Ось машина і ось вони». Потім він сказав зупинитися біля автомобіля «Рено». Він так і зробив. Чоловік, у якого була кров, виходячи з машини сказав: «Стоять!» Чоловіки знову обернулися до них обличчям і він ще раз побачив їх обличчя. Чоловіки були за зростом трохи вище за нього (його зріст 170 см), до 35 років, обличчя мали злий вираз. Більш детально описати їх він не може, але впізнати зможе. В чому вони були одягнуті, він не пам'ятає. Коли їм крикнули «Стоять!» чоловіки обернулися і, побачив їх, а також те, що звертаються до них, почали убігати. В руках у них щось було. Але він не звернув на це увагу, так як запропонував їх догнати. Також він запропонував викликати поліцію, але чоловік у якого йшла кров з голови сказав: «Яка поліція?!» Він побачив, що цей чоловік наляканий і в поліцію звертатися не хоче. Після цього, інший чоловік з вусами з ним розрахувався і він поїхав (т.4 л.д.1-2).
Згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 25.12.2009 року за участю свідка ОСОБА_15 , останній вказав на чоловіка під №3 і пояснив, що бачив цього чоловіка в жовтні 2009 року. Коли він працював водієм таксі, був випадок, коли він підвозив двох чоловіків і жінку до будинків АДРЕСА_5 . Між цими будинками стояв автомобіль «Рено-кенго». Коли вони в'їхали у двір, він побачив у світлі фар, що у багажному відділенні щось роблять двоє чоловіків. Один з них був чоловік, який зараз присутній під №3. Впізнаний представився як ОСОБА_11 .
Згідно довідки до протоколу під номером 3 - ОСОБА_11 (т.4 а.с.101-103).
Під час проведення очної ставки між свідком ОСОБА_15 та підозрюваним ОСОБА_11 у присутності його захисника 25.12.2009 року, ОСОБА_15 надав аналогічні показання, які він надавав в під час його допиту 10.12.2009 року (т.4 л.д.1-2), додавши, що на стоянці у дворі будинків АДРЕСА_5 вони побачили автомобіль «Рено», в багажному відділенні якого, двоє чоловіків щось роблять. Коли вони під'їжджали і освітили цих чоловіків, вони обернулися, одного з цих чоловіків він тепер знає, це впізнаний ним ОСОБА_11 . Вони зупинилися, тоді Пацев і другий чоловік почали убігати. Уносили чи чоловіки щось він не знає, не бачив, але йому здалося, що один з чоловіків прижимає щось до себе. Предметів у них він ніяких не бачив. Чоловік, якого він впізнав ОСОБА_11 , схожий на того, який був біля автомобіля, але стовідсоткової впевненості у нього немає.
На запитання захисника свідок ОСОБА_15 пояснив, що він не може стверджувати, що це був ОСОБА_11 , але він дуже схожий (т.4 а.с.104-105).
Аналізуючи показання свідка ОСОБА_15 , які він надав у судовому засіданні, будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, суд дійшов висновку, що вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать його показанням, які вони надавав під час досудового слідства під час його допиту та проведення очної ставки між ним та підозрюваним ОСОБА_11 , а також частково узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_9 свідків ОСОБА_61 , ОСОБА_17 та ОСОБА_67 .
Разом з тим, суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_15 в частині того, що 05 жовтня 2009 року коли вони заїхали у двір у районі магазину «АТБ» і побачив мікроавтобус сірого кольору, біля якого два незнайомих чоловіка, щось шукали в машині, то було темно, приблизно 22-23 години, оскільки ці показання суперечать показанням свідків ОСОБА_68 та ОСОБА_17 щодо часу вчинення злочину, а також спростовуються письмовими доказами, які були досліджені судом безпосередньо у судовому засіданні, а саме випискою лікаря, відповідно до якої ОСОБА_13 , 1973 року народження, звернувся до міського цілодобового травмпункту КМУ «Міська лікарня №3» 05.10.2009 року о 20 год. 10 хв. (т.1 а.с.185).
Також, час звернення потерпілого ОСОБА_13 до лікувального закладу підтверджується повідомленням про нещасний випадок невиробничого характеру від 19.10.2009 року, згідно з яким останній звернувся до травматологічного відділення міської лікарні №3 м. Краматорська 05.10.2009 року о 20 год. 10 хв. (т.2 а.с.181).
Згідно посмертного епікризу до історії хвороби №7240 ОСОБА_13 , 36 років, поступив 05.10.2009 о 20:10, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17:20 (т.2 а.с.182).
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_15 в частині часу, коли він 05 жовтня 2009 року підвіз ОСОБА_13 разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_33 до місця вчинення злочину (22-23 год.), суперечать вищевказаним медичним документам, в яких зафіксований точний час звернення потерпілого ОСОБА_13 до медичного закладу, а саме до травматологічного відділення міської лікарні №3 м. Краматорська, а тому його показання в цій частині не можуть бути визнані судом правдивими.
Суд також критично відноситься до показань свідка ОСОБА_15 в частині того, що ОСОБА_32 зустрічався з ним та під час їх зустрічі показував йому фотографію ОСОБА_11 і умовляв впізнати його, мотивуючи це тим, що цей чоловік є злочинцем, і через нього загинув потерпілий, з наступних підстав.
Так, під час додаткового допиту свідка ОСОБА_61 , останній у судовому засіданні категорично заперечував ці обставини та пояснив, що з ОСОБА_15 він не був знайомий, його він не шукав, фото ОСОБА_11 йому не показував. У нього ніколи не було фото ОСОБА_11 , а ОСОБА_15 він бачив лише один раз, 05 жовтня 2009 року, коли той підвозив їх на таксі.
Також, свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що раніше він не був знайомий з ОСОБА_11 , підстав для його обмови у нього немає. З 2000 по 2004 він дійсно працював разом з ОСОБА_10 на одному підприємстві, знав що її чоловік працює директором іншого підприємства в м. Краматорськ. Однак, про те, що у них є син, він не знав. Дізнався він про це лише тоді, коли ОСОБА_10 звернулася до нього з проханням забрати заяву з поліції про вчинений її сином злочин.
Аналізуючи показання свідка ОСОБА_15 , які він надав в ході досудового слідства під час його допиту 10.12.2009 року (т.4 л.д.1-2), а також в ході проведення очної ставки між ним та підозрюваним ОСОБА_11 25.12.2009 року (т.4 а.с.104-105), суд уважає можливим визнати їх правдивими, оскільки ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_69 та ОСОБА_17 , які вони надавали у судовому засіданні та підчас досудового слідства, і визнані судом правдивими, а також не суперечать показанням потерпілого ОСОБА_13 , які він надавав слідчому під час досудового слідства (протокол допиту від 08.10.2009 року т.2 а.с.7-11).
У судове засідання свідок ОСОБА_70 не з'явився, надав суду заяву, в якій просить суд розглянути кримінальну справу без його участі. На показаннях, наданих ним на досудовому слідстві, наполягає (т.19 а.с.3).
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_71 від 15.02.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній повідомив, що він з 2002 року є приватним підприємцем. З 1994 року він знайомий з ОСОБА_72 , підтримує з ним дружні відносини. ОСОБА_13 також приватний підприємець. Він може його охарактеризувати як відкритого, дружелюбного, веселого, працелюбного чоловіка. Його дружина ОСОБА_24 офіційно ніде не працювала, однак допомагала чоловіку. Йому відомо, що між ОСОБА_13 та його дружиною виникли розбіжності і вони припинили разом жити. Приблизно з 2002-2003 року він припинив спілкування з родиною ОСОБА_73 . Йому відомо, що приблизно за рік до його смерті ОСОБА_13 почав зустрічатися з іншою жінкою. Зі слів ОСОБА_13 , він матеріально допомагав сину, передавав гроші на його утримання (т.4 а.с.153).
У судове засідання свідок ОСОБА_74 не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить суд розглянути кримінальну справу без її участі. На показаннях, даних нею на досудовому слідстві, наполягає (т.19 а.с.4).
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_75 від 15.02.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, остання повідомила, що з 01.08.2005 року вона працює у ОСОБА_13 реалізатором на ринку. Відносини між ними гарні, довірчі. Може охарактеризувати ОСОБА_13 лише з позитивного боку, як справедливого, спокійного, уважного чоловіка. Конфліктів між ними ніколи не було. Його дружина ОСОБА_24 також торгувала на ринку спеціями. Які відносини склалися між ОСОБА_13 та його дружиною, їй не відомо. За вказівкою ОСОБА_13 вона неодноразово передавала гроші його дружині. З ОСОБА_24 вона спілкувалася рідко, тому не може її охарактеризувати (т.4 а.с.154).
У судове засідання свідок ОСОБА_76 не з'явився, згідно рапорту ДОП СДОГ ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 05.10.2020 року встановити місцезнаходження останнього на теперішній час не надалося можливим (т.19 а.с.5).
Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_77 від 03.03.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній повідомив, що з 2002-2003 року по сусідству в квартирі АДРЕСА_6 стала мешкати родина ОСОБА_73 (чоловік ОСОБА_78 , дружина ОСОБА_79 та їх син ОСОБА_27 ). Федір працював і забезпечував родину, а ОСОБА_44 займалася вихованням сина. Перед їх розтаванням ОСОБА_44 почала працювати на ринку, де продавала спеції. Квартира була оформлена на ОСОБА_80 , так як квитанції на оплату комунальних послуг приходили на її ім'я. За час їх спільного проживання в цій квартирі, він ніколи не чув щоб вони сварилися. Федір був працелюбним, чуйним, добрим ввічливим. ОСОБА_80 охарактеризувати він не може, так як давно її не бачив (т.4 а.с.175).
У судовому засіданні особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_24 пояснила, що в 1993 році вона уклала шлюб з ОСОБА_13 . Від шлюбу в 1994 році у них народився син. В 2004 році вона пішла від чоловіка. В 2007 році вона познайомилася з ОСОБА_19 , з яким почала мешкати разом в орендованій квартирі АДРЕСА_7 . Дитина мешкала у бабусі в м. Добропілля Донецької області.
В 2009 році ОСОБА_13 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Вона до суду не ходила, оскільки хворіла. У суді ОСОБА_13 сказали, що поки вона хворіє, то рішення не приймуть і шлюб не розірвуть. 06 жовтня 2009 року вона збиралася їхати в м. Донецьк на лікування, про що повідомила ОСОБА_13 .
З ОСОБА_14 та ОСОБА_11 вона раніше знайома не була. ОСОБА_14 вона вперше побачила 05 жовтня 2009 року, коли той разом з ОСОБА_19 прийшли до її квартири. ОСОБА_19 сказав їй, що йому треба поспілкуватися з ОСОБА_14 по роботі. Вони були в одній кімнаті, а вона в іншій. В цей час хтось подзвонив у двері. Вона відкрила двері, побачила ОСОБА_13 , який відштовхнув її. ОСОБА_13 перебував у стані алкогольного сп'яніння, вона злякалася. Він прийшов до неї, з метою щоб вона підписала якісь документи. З кухні в коридор вискочив ОСОБА_14 , між ними почалася бійка. ОСОБА_19 завів її до спальної кімнати, тому самої бійки вона не бачила. Потім вона побачила ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вже у зальній кімнаті. Вона стала кричати, щоб вони зупинили бійку і заспокоїлися. В цей час їй стало погано і вона повернулася у спальну кімнату, щоб прийняти ліки.
Потім, коли вона повернулася, то побачила, що ОСОБА_14 і ОСОБА_19 всі у крові. ОСОБА_19 показував ОСОБА_13 медичні документи, які підтверджували її хворобу. ОСОБА_13 сказав, що раніше він не вірив що вона хворіє, уважав, що вона його обманює. Після цього, ОСОБА_13 написав розписку, в якій вказав, що жодних претензій до неї він не має. ОСОБА_13 не бажав викликати поліцію, так як хотів вирішити все мирним шляхом.
В цей же день, приблизно о 18 годині приїхав її брат, з яким вона поїхала до матері в м. Добропілля, де її згодом затримали працівники поліції. Приблизно о 21 годині її привезли до Краматорського МВ, де стали вимагати зізнатися у замовному вбивстві її чоловіка. Слідчий ОСОБА_81 бив її по обличчю, тягав за волосся, принижував її, знущався над нею. Також від неї вимагали обмовити ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 . Вона сказала слідчому, що нічого писати та підписувати не буде. Вона одразу написала заяву в поліцію по цьому факту. У подальшому, слідчий ОСОБА_26 вимагала 10000 доларів за те, щоб вона проходила по справі як свідок, але у неї таких грошей не було, тому її заарештували.
У судовому засіданні особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст.121 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.4, 189 ч.4 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 пояснив, що він разом з ОСОБА_11 відбували покарання в одній виправній колонії, де і познайомилися. У нього з ОСОБА_11 склалися дружні відносини. Після відбуття покарання, він приїхав до м. Краматорськ, де хотів відкрити свій бізнес. ОСОБА_11 запропонував йому займатися ремонтом машин. ОСОБА_11 познайомив його з ОСОБА_19
05 жовтня 2009 року біля магазину «АТБ» в м.Краматорськ він зустрівся з ОСОБА_19 . Вони придбали газету і почали читати об'яви, шукаючи приміщення або гараж для оренди. ОСОБА_11 не був присутній підчас зустрічі, а лише підвіз його. Потім вони пішли до ОСОБА_19 додому. ОСОБА_19 мешкав разом з ОСОБА_24 . Після обіду, вже ближче до вечора, коли він знаходився у приміщенні кухні, хтось подзвонив у двері. Він побачив, що якісь незнайомий чоловік зайшов у квартиру та відштовхнув ОСОБА_24 . Він сказав цьому чоловіку, щоб той поводив себе нормально. Чоловік був у стані алкогольного сп'яніння. В цей час ОСОБА_19 перебував у спальній кімнаті. Чоловік замахнувся на нього, він наніс йому один удар, а незнайомець вдарив його. Це все відбувалося у коридорі. Від удару чоловік присів. В коридорі знаходився ящик з інструментами. Незнайомець дістав з ящика сокиру і замахнувся на нього, вдаривши його по голові. В цей час з кімнати вийшов ОСОБА_28 . У дверному пройомі висіла металева труба, яка використовувалася як турнік. ОСОБА_28 взяв цю трубу і наніс потерпілому удар по руці, вибивши таким чином з його рук сокиру. Він схопив сокиру і наніс потерпілому обухом сокири один удар в лобну частину голови, а потім ще один удар сокирою по голові. Потім вони перемістилися в зальну кімнату, де він наніс потерпілому один удар рукою в обличчя та один удар рукою в тулуб. ОСОБА_19 також наносив удари руками і ногами потерпілому. Потерпілий впав на підлогу, вдарившись потилицею о стіну. Після цього, потерпілий заспокоївся. Конфлікт тривав приблизно 5-6 хвилин.
Аптечки вдома не виявилося, тому він взяв у потерпілого ключи від автомобіля, щоб пошукати аптечку. Він спустився вниз, вийшов на вулицю. До машини він одразу не підходив, чекав коли стемніє, оскільки був у крові. Поряд з машиною стояв кіоск, де знаходилися незнайомі молоді хлопці. Він попросив їх йому допомогти, оскільки було вже темно. Коли він відчинив багажник, то побачив пиво, виноград і ще щось. В цей час під'їхав автомобіль таксі, з якого вибігли ОСОБА_82 і потерпілий з перемотаною головою. Вони почали кричати: «Стоять!» Він втік.
Він визнає, що тілесні ушкодження спричинив потерпілому ОСОБА_13 разом з ОСОБА_19 , але ніякого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_13 , він не брав. Умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_13 у нього не було. Раніше з потерпілим ОСОБА_13 він не був знайомим. Змови між ним, ОСОБА_19 та ОСОБА_24 не було. На досудовому слідстві він себе обмовив. Слідчий ОСОБА_26 сфальсифікувала справу.
Згідно з протоколом допиту в якості підозрюваного ОСОБА_14 за участі його захисника від 07 жовтня 2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній по факту викрадення чужого майна з автомобіля пояснив, що 05 жовтня 2009 року він вийшов з квартири ОСОБА_40 на вулицю, зателефонував ОСОБА_11 і попросив забрати його. ОСОБА_11 під'їхав через 15 хвилин. Він сів в автомобіль, сказав, що треба «валити звідти». Показав йому ключи від автомобіля. ОСОБА_11 сказав, що треба подивитися, можливо, гроші лежать у машині. Вони заїхали в аптеку, ОСОБА_11 купив дві пари рукавичок. Потім вони знайшли машину «Рено» зеленого кольору, вона стояла біля будинку. Обійшли машину ззаду, подивилися у багажнику. Грошей в машині не було. Вони забрали ящик пива, пляшку мартіні. В цей час під'їхала машина «Ланос» світлого кольору. З машини виліз якийсь чоловік з вусами, з іншої сторони - потерпілий. Вони побігли. Потерпілий кричав: «Не убігайте, я на все згоден». Все, що взяли в машині, викинули.
На питання слідчого підозрюваний ОСОБА_14 пояснив, що пиво лежало ззаду в багажнику, 8 банок «Львівське 1715». ОСОБА_83 лежало зі сторони водія в кишені двері. В бардачку лежали ключі, їх взяв Пацев. Ключі шестигранники, маленькі. Після того, як побачили потерпілого і убігли від автомобіля, вони повернулися хвилин через 15. У нього випав телефон. Вони повернулися, ОСОБА_84 зателефонував, телефон заграв і він знайшов його. Ключи лежали від «Рено». Вони їх також підібрали. Ключи потім залишили перед гаражем Пацева на даху козирка (т.1 а.с.242-248).
Згідно протоколу допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_14 за участі його захисника від 18.03.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній на підставі ст.63 Конституції України від надання показань відмовився (т.5 а.с.86).
Аналізуючи показання особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 , які він надавав 07 жовтня 2009 року під час допиту в якості підозрюваного за участі його захисника, щодо обставин вчинення злочину 05 жовтня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_11 (т.1 а.с.242-248), суд визнає їх правдивими, оскільки вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать іншим доказам, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, а також не суперечать показанням свідків ОСОБА_61 та ОСОБА_17 , які визнані судом правдивими, які як на досудовому слідстві так і у судовому засіданні стверджували, що 05 жовтня 2009 року саме ОСОБА_11 і ОСОБА_14 вчинили відкрите викрадення чужого майна, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , з автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 .
Так, під час цього допиту підозрюваний ОСОБА_14 у присутності захисника, детально розповів, де і яка саме машина стояла біля будинку, якої марки і якого кольору, що саме і де знаходилося в автомобілі, який належав потерпілому ОСОБА_13 . Також підозрюваний ОСОБА_14 вказав модель автомобіля таксі та його колір, на якому під'їхали потерпілий ОСОБА_13 і свідок ОСОБА_32 , зазначивши, що у останнього були вуса, що відповідає дійсності, так як ОСОБА_32 дійсно має вуса.
Крім того, ці показання підозрюваного ОСОБА_14 в частині того, що ключі від автомобіля «Рено» вони залишили перед гаражем ОСОБА_11 на даху козирка, підтверджуються протоколом огляду місця події від 07.10.2009 року, згідно з яким у водостоці під дахом гаражу № НОМЕР_3 у гаражному кооперативі «Анжеліка», який розташований по вул. Кима в м. Краматорськ були виявлені та вилучені ключи від автомобіля з пультом управління центральним замком і брелком у вигляді ящірки (т.1 а.с.283-291).
Згідно з протоколом огляду від 10.10.2009 року потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що ці ключи від автомобіля з пультом управління центральним замком і брелком у вигляді ящірки - є ключами, від належного її брату автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , які вона впізнала по формі, розміру, і специфічному брелку у вигляду ящірки (т.4 а.с.40).
Також, згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 08 грудня 2009 року за участю свідка ОСОБА_61 , останній впізнав ОСОБА_14 , який разом з ОСОБА_11 ( який був впізнаний ним раніше в ході досудового слідства) нишпорив у машині ОСОБА_13 , тобто перебирав речі, коли 05.10.2009 року він разом з ОСОБА_13 під'їхав на таксі до автомобілю останнього. Відбувалося це у дворі будинку по АДРЕСА_2 біля магазину «АТБ» (т.2 а.с.290-297).
Під час проведення очної ставки між свідком ОСОБА_33 та обвинуваченим ОСОБА_14 у присутності його захисника 08.12.2009 року, ОСОБА_32 надав аналогічні показання, які він надавав під час його допиту від 21.10.2009 року (т.2 а.с.167-171), уточнивши, що 05.10.2009 року приблизно о 19 год. 30 хв. йому зателефонував ОСОБА_13 і попросив під'їхати до нього додому, так як з його слів «його порубали».
Також, свідок ОСОБА_32 додав, що коли вони під'їхали до вказаного ОСОБА_54 місця, де він залишив свій автомобіль, це було приблизно о 20 год. 00 хв. Біля автомобіля, який належав ОСОБА_13 , вони побачили двох чоловіків. Коли вони під'їхали ближче до чоловіків, останні почувши, що їде автомобіль, повернулися до них обличчям. Вони бачили, що ці чоловіки відчинили задні двері в автомобілі і щось там шукали. Чоловіків він запам'ятав і на цей час категорично стверджує, що один з них був впізнаний ним ОСОБА_14 , а другий, впізнаний ним раніше, ОСОБА_11 . З автомобіля було викрадено: «Мартіні», виноград, пиво та інше. Після цього, вони пересіли в автомобіль ОСОБА_34 і поїхали до травмпункту.
Обвинувачений ОСОБА_14 під час проведення очної ставки показання свідка ОСОБА_61 підтвердив частково, стверджуючи, що ОСОБА_11 приїхав його забирати, коли вже, як він казав раніше, він відбіг з раніше незнайомим чоловіком від автомобіля ОСОБА_62 . ОСОБА_11 з ним з машини нічого не забирав, його не було в той момент. Він приїхав пізніше, після його прохання забрати його.
Разом з тим, свідок ОСОБА_32 категорично наполягав на своїх показаннях і пояснив, що він особисто бачив, що біля машини ОСОБА_18 був разом з ОСОБА_85 , а не з ким іншим. ОСОБА_18 разом з ОСОБА_85 забрали з автомобіля Федора речі (т.2 а.с.302-305).
Згідно з протоколом пред'явлення осіб для впізнання від 08 грудня 2009 року за участю свідка ОСОБА_17 , остання впізнала ОСОБА_14 , який 05 жовтня 2009 року приблизно о 20 год. 00 хв., коли вона під'їхала на автомобілі таксі разом з ОСОБА_33 і ОСОБА_13 у двір по вул. Паркова біля магазину «АТБ» до автомобіля Федора, то побачили, що впізнаний нею чоловік разом з ще одним чоловіком щось шукали в машині ОСОБА_13 . Вони шукали щось у задньому відсіку автомобіля, двері були відчинені. Коли вони зупинилися і ОСОБА_39 вийшов з машини, він крикнув їм «Стоять!» Впізнаний убіг разом з іншим чоловіком (т.2 а.с.298-301)
Під час проведення очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_14 у присутності його захисника та свідком ОСОБА_17 08.12.2009 року, остання надала аналогічні показання, які вона надавала під час її допиту від 08.12.2009 року (т.2 а.с.290-293), уточнивши, що 05.10.2009 року приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_13 поїхав до своєї дружини, з якою спільно не мешкав, щоб обговорити питання розірвання шлюбу. Через приблизно дві години вона йому зателефонувала. Він сказав, щоб вона взяла барсетку і виходила на вулицю, так як у нього пробита голова. Коли вона вийшла, ОСОБА_39 йшов на зустріч. Перше, що вона у нього спитала, побачивши рану, чи знає він, хто це зробив? Федір відповів: « ОСОБА_44 зі своїм співмешканцем». Вони піднялися у квартиру. Федір сказав їй, зібрати все цінне з квартири, оскільки у нього забрали ключі від квартири і нападники хотіли прийти до нього додому. Також у ОСОБА_34 забрали ключі від автомобіля. Вони зібралися і вийшли на вулицю.
В цей час на таксі під'їхав ОСОБА_32 , його дружина та син. ОСОБА_32 , вона і Федір поїхали на таксі до автомобіля Федора, він вказав водію куди їхати, а ОСОБА_52 та її син залишилися в їх квартирі. Водію таксі ОСОБА_13 сказав їхати до магазину «АТБ» на вул. Парковій (вище бару «Інсайд»). Там у торці будинку вони побачили у світлі фар припарковану машину ОСОБА_34 . В ній через задні двері в салоні нишпорили двоє молодих чоловіків. Коли вони під'їжджали, то у світлі фар вона побачила, що один з цих чоловіків був чоловік, який сидить зараз навпроти неї - ОСОБА_14 .
Почувши звук машини, вони повернулися і за цей час вона встигла їх добре роздивитися, оскільки їхала на передньому пасажирському сидінні. Водій зупинив машину таксі. Вони стали виходити з салону, Федір крикнув «Стоять!» Чоловіки почали тікати, тримаючи ящик з виноградом і пивом. Федір пробіг декілька метрів за ними і повернувся. Після цього, вони втрьох пересіли в автомобіль ОСОБА_34 і поїхали у травматологію.
Обвинувачений ОСОБА_14 під час проведення очної ставки показання свідка ОСОБА_17 підтвердив, однак наполягав, що ключі від контейнерів і квартири у ОСОБА_13 ніхто не забирав. Він дійсно бачив в'язку ключів у бардачку автомобіля, але їх не брав. В усьому іншому з показаннями свідка ОСОБА_17 він згоден (т.2 а.с.306-308).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що показання, які особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 , які він надавав 07 жовтня 2009 року під час допиту в якості підозрюваного за участі його захисника щодо обставин вчинення злочину 05 жовтня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_11 (т.1 а.с.242-248), є правдивими і такими що можуть бути покладені в основу вироку при встановленні вини підсудного ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Суд критично ставиться до показань особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 в частині того, що під час досудового слідства він себе обмовив, оскільки ці показання він надавав у присутності свого захисника, що виключає можливість будь-якого тиску на нього, та жодних зауважень у протоколі він не зазначав, а вказану його позицію, суд розцінює як спробу допомогти підсудному ОСОБА_86 , з яким вони разом відбували покарання і з яким у нього склалися дружні відносини, уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Аналізуючи показання підсудного ОСОБА_11 , які він надав у судовому засіданні, суд дійшов таких висновків.
Так, у судовому засіданні підсудний ОСОБА_11 стверджував, що не вчиняв інкримінований йому злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки 05 жовтня 2009 року після обіду він знаходився в іншому районі міста Краматорська. Приблизно о 18 годині він на своєму авто марки «ВАЗ 2109» буксирував інше авто марки «ВАЗ 2105» під керуванням ОСОБА_20 з гаражу, який розташований біля тролейбусного депо по вул. Кима в м. Краматорськ, до будинку № 42 по вул. Юльянівська в м. Краматорськ. По дорозі тричі рвався буксирувальний трос, тому поїздка тривала більше години. Це бачив його знайомий ОСОБА_87 , який на той час працював таксистом. До місця призначення автомобіль притягнули, коли на вулиці вже було темно. З будинку вийшов господар і він почув, що розпочалася програма «Новини», яка розпочинається по програмі о 20 годині 00 хвилин.
В це час від ОСОБА_14 на його телефон прийшло СМС-повідомлення. Він зателефонував ОСОБА_22 , той спитав його, де він знаходиться і попросив забрати його біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Він відповів ОСОБА_14 , що зможе забрати його через 30-40 хвилин. Приблизно о 20 годині 30 хвилин, коли він під'їхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », то побачив, що у ОСОБА_14 була кров на голові та шиї. Він спитав у нього: «Що трапилося?» ОСОБА_14 попросив відвезти його до гаражу. У гаражі ОСОБА_14 помився, переодягнувся, після чого приблизно о 21 годині він відвіз його додому до с.Новий світ, Донецької області.
Ці показання суперечать показанням ОСОБА_11 , які він надав під час його допиту в якості підозрюваного за участю захисника 07 жовтня 2009 року, з яких убачається, що останній по факту викрадення чужого майна, яке належало ОСОБА_13 , з автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , пояснив, що 05 жовтня 2009 року він зустрівся з ОСОБА_14 . Під час їх зустрічі ОСОБА_14 розповів йому, що в квартирі ОСОБА_19 виникла бійка з незнайомим чоловіком. ОСОБА_28 дав ОСОБА_22 ключі від машини і попросив його вийти і підігнати автомобіль цього незнайомого чоловіка, щоб кудись поїхати. І він, ОСОБА_14 , не може знайти цю машину. Він разом з ОСОБА_14 пішли на парковку до магазину «АТБ», потім повернулися і знайшли автомобіль, який стояв біля будинку. Машина була марки «Рено» і належала цьому чоловіку. ОСОБА_14 за допомогою ключа відключив сигналізацію, підійшов до машини і відкрив багажник. В багажнику лежали виноград, фрукти. В цей момент під'їхав якийсь автомобіль, з якого вийшли раніше незнайомі йому люди, які стали голосно кричати і робити їм зауваження з приводу того, що вони відкрили машину. Юдін сказав йому, що один з них це чоловік, з яким була бійка. Вони убігли в сторону «АТБ», де на стоянці стояла його машина. Там ОСОБА_14 виявив, що загубив мобільний телефон своєї доньки, який брав в цей день. Він запропонував ОСОБА_14 повернутися, той не хотів, він наполіг. Вони повернулися у двір, і на місці, де стояв автомобіль, знайшли мобільний телефон ОСОБА_14 , а також 5 банок пива «1715» і виноград, який він забрав (т.1 а.с.231-232).
Аналізуючи показання ОСОБА_11 , які він надавав 07 жовтня 2009 року під час допиту в якості підозрюваного за участі його захисника, щодо обставин вчинення злочину 05 жовтня 2009 року за попередньою змовою з ОСОБА_14 (т.1 а.с.231-232), суд визнає їх правдивими, оскільки вони є логічними, послідовними та такими, що не суперечать іншим доказам, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, а також не суперечать показанням особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 , які він надавав під час його допиту в якості підозрюваного за участю захисника 07 жовтня 2009 року (т.1 а.с.242-248).
Окрім цього, ці показання ОСОБА_11 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15 , який пояснив, що 05 жовтня 2009 року він бачив двох незнайомих чоловіків, які, щось шукали в автомобілі. Чоловік, якого він впізнав, ОСОБА_11 , схожий на того, який був біля автомобіля.
Також, ці показання ОСОБА_11 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_61 та ОСОБА_17 , які категорично стверджували, що 05 жовтня 2009 року саме ОСОБА_11 і ОСОБА_14 вчинили відкрите викрадення чужого майна, яке належало потерпілому ОСОБА_13 , з автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , а тому, на думку суду, ці показання ОСОБА_11 , які він надав під час допиту в якості підозрюваного за участі його захисника, можуть бути покладені в основу вироку при встановленні його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
З метою перевірки алібі підсудного ОСОБА_11 , за клопотанням прокурора у судове засідання викликалися свідки ОСОБА_87 та ОСОБА_20 , однак останні у судове засідання не з'явилися. Суд надавав прокурору доручення щодо забезпечення явки цих свідків у судове засідання.
Відповідно до рапорту о/у Краматорського РУП ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з моменту початку бойових дій на території України виїхав до рф, де ї знаходиться. Доставити ОСОБА_20 на даний час не можливо (т.20 а.с. 72).
Інформація про виїзд ОСОБА_20 до рф також підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_88 та ОСОБА_89 (т.20 а.с.73,74).
Згідно з інформацією начальника Костянтинівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області від 02.12.2024 № 28.17-57-18 за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян є актовий запис про смерть відносно ОСОБА_90 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (т.20 а.с.76).
У зв'язку з неможливістю допитати свідків ОСОБА_91 та ОСОБА_20 безпосередньо у судовому засіданні, суд ухвалив рішення про оголошення їх показань, які вони надавали під час досудового слідства.
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_91 від 16.01.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній пояснив, що з ОСОБА_11 він знайомий на протязі 30 років, разом навчалися у школі, але дружніх відносин з ним не підтримує. На початку жовтня 2009 року, в перших числах (більш точну дату не пам'ятає), приблизно з 18:00 до 19:00, можливо до 20:00 він знаходився біля магазину «Бриз», який розташований по вул. Бикова в м. Краматорськ, на відстані приблизно 4-5 м від проїжджій частини. В цей час він побачив, що по проїжджій частині автомобіль марки «ВАЗ» дев'ятої моделі синього кольору (державний номер він не знає) буксирує автомобіль марки «ВАЗ» сьомої моделі (автомобіль був без бамперів і, здається, після фарбування). Проїжджаючи біля нього, буксирувальний трос розірвався і він побачив, що з автомобіля марки «ВАЗ 2109» вийшов ОСОБА_11 і залишив відкритою двері. Він привітався з ОСОБА_11 і сказав, що так і двері може відірвати. ОСОБА_11 зав'язав буксирувальний трос, сів в автомобіль і поїхав. Куди, кого і у зв'язку з чим ОСОБА_11 буксирував, він не знає. До нього він не підходив. Зустріч тривала не більше 5-10 хвилин (т.4 а.с.98-100).
Згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 10.03.2010 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній повідомив, що ОСОБА_11 він знає з 1997 року, підтримує з ним нормальні відносини. ОСОБА_11 казав йому, що планує зайнятися ремонтом автомобілів. Йому відомо, що ОСОБА_11 працював сторожем на стадіоні «Прапор».
04 жовтня 2009 року йому зателефонував ОСОБА_11 і попросив відбуксирувати автомобіль марки «ВАЗ 2105» (кузов червоного кольору) з гаражів, які розташовані по вул.Кима в Краматорську (біля ПТУ) в гараж приватного домоволодіння його знайомого за адресою: м.Краматорськ, вул. Ульянівська, 42. Будинок розташований неподалік від вулиці Шкадінова. Через те, що в цей день йшов дощ, а в машині не було лобового скла, він запропонував перенести цю справу на наступний день, тобто на 05 жовтня 2009 року (він добре пам'ятає дату, так як в цей день він придбав свій автомобіль).
05 жовтня 2009 року приблизно о 14:00 він зателефонував ОСОБА_11 і вони домовилися зустрітися о 16:00 біля магазину «Арбат», який розташований по вул. Хабаровській у м. Краматорськ. У гаражі вони готували машину приблизно 1,5 години, потім почали буксировку автомобіля через балку «Кутову» в м. Краматорськ. Буксирувати автомобіль вони закінчили приблизно в 19:30-20:00. Їх зустрів ОСОБА_92 . По дорозі у них тричі рвався трос. Після цього, ОСОБА_11 довіз його до перехрестя вулиць Астраханської і Ульянівської. Більше в цей день він ОСОБА_11 не бачив (т.4 а.с.164-165).
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_91 та ОСОБА_20 , які вони надавали під час досудового слідства, суд дійшов висновку, що ці показання частково протирічать один одному, а також показанням підсудного ОСОБА_11 , які він надавав у судовому засіданні та під час його допиту в якості підозрюваного в ході досудового слідства, а саме щодо часу, коли відбувалася буксировка автомобілю.
Так, свідок ОСОБА_87 під час досудового слідства стверджував, що бачив ОСОБА_11 біля магазину ««Бриз», який розташований по вул. Бикова в м. Краматорськ, приблизно з 18:00 до 19:00, можливо до 20:00 (т.4 а.с.98-100 ). В той же час, свідок ОСОБА_20 під час допиту стверджував, що вони закінчили буксирувати автомобіль приблизно в 19:30-20:00 (т.4 а.с.164-165).
Підсудний ОСОБА_11 у судовому засіданні наполягав, що 05 жовтня 2009 року він разом з ОСОБА_20 та братом його дружини ОСОБА_23 притягнули автомобіль марки «ВАЗ 2105» к місцю призначення: м. Краматорськ, вул. Ульянівська, 42 о 20 годині 00 хвилин. Після цього, приблизно о 20 годині 15 хвилин він довіз ОСОБА_20 і ОСОБА_23 до перехрестя вулиць Астраханської і Ульянівської в м. Краматорськ, де їх висадив і поїхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де чекав його ОСОБА_14 . Приблизно о 20 годині 30 хвилин, він зустрівся біля магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з ОСОБА_14 .
Разом з тим, згідно протоколу допиту в якості підозрюваного ОСОБА_11 за участі його захисника від 07 жовтня 2009 року, який був оголошений судом у судовому засіданні, останній надав інші показання пояснивши, що 05 жовтня 2009 року він допомагав своєму знайомому ОСОБА_27 ремонтувати автомобіль «Газель», а потім, за його проханням, перегнав «Газель» на пос.Беленьке. Вже було темно, котра була година, він не знає. В цей час йому на мобільний телефон ОСОБА_14 надіслав СМС-повідомлення з проханням передзвонити. Він зателефонував ОСОБА_22 , той став говорити, що в квартирі виникла бійка, що він не знає, де він знаходиться і що йому робити. Він спитав у ОСОБА_14 , де той знаходиться, на що останній відповів, що він знаходиться біля магазину «Червона калина». Він зрозумів, що це магазин в районі перетину вулиці Паркової та бульвару Краматорського. Він сказав ОСОБА_14 , що зараз під'їде. Він під'їхав і зустрівся з ОСОБА_14 (т.1 а.с.231-232).
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що показання свідків ОСОБА_91 та ОСОБА_20 щодо часу, коли саме відбувалася буксировка автомобілю 05 жовтня 2009 року є неправдивими і розцінює їх як спробу допомогти підсудному ОСОБА_11 уникнути відповідальності за вчинений злочин, а тому алібі підсудного ОСОБА_11 є неспроможним.
Показання підсудного ОСОБА_11 , які він надав у судовому засіданні протирічать його показанням, які він надавав під час його допиту в якості підозрюваного у присутності його захисника, які визнані судом правдивими. Суд критично ставиться до показань підсудного ОСОБА_11 в частині того, що під час досудового слідства він себе обмовив у зв'язку із застосуванням до нього недозволених методів ведення слідства, оскільки ці показання він надавав у присутності свого захисника, що, на переконання суду, виключає можливість будь-якого тиску на нього, та жодних зауважень у протоколі допиту він не зазначав (т.1 а.с.231-232).
Крім того, ці показання підсудного ОСОБА_11 спростовуються показаннями особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_14 , наданим їм під час допиту в якості підозрюваного 07 жовтня 2009 року у присутності захисника, які визнані судом правдивими, згідно яких останній стверджував, що майно, яке знаходилось в автомобілі марки «Рено» він викрав разом з ОСОБА_11 , детально описавши обставини вчиненого ними злочину, вказавши, де саме знаходилось викрадене майно, що саме було ними викрадено, і як саме вони спільно розпорядились викраденим майном (т.1 а.с.242-248).
Аналіз показань підсудного ОСОБА_11 , наданих ним у судовому засіданні, їх співвідношення з його показаннями наданими ним в якості підозрюваного за участі захисника під час проведення досудового слідства 07.10.2009 року (т.1 а.с.231-232), які визнані судом правдивими, показаннями свідків ОСОБА_61 , ОСОБА_17 ,, ОСОБА_15 , а також з іншими доказами, які були досліджені судом у судовому засіданні, свідчать, на думку суду, про неправдивість його показань в частині його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину а також в частині того, що він в цей час знаходився у іншому районі м. Краматорська, а тому не міг вчинити інкримінований йому злочин з наступних підстав.
Так, свідок ОСОБА_32 та свідок ОСОБА_17 , як під час досудового слідства так і у судовому засіданні, категорично стверджували, що бачили підсудного ОСОБА_11 разом з ОСОБА_14 05 жовтня 2009 року приблизно о 20 години 00 хвилин безпосередньо біля автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 під час вчинення грабежу, спростовуючи таким чином алібі останнього.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 05 жовтня 2009 року бачив двох незнайомих чоловіків, які щось шукали в автомобілі. Чоловік, якого він впізнав - ОСОБА_11 , схожий на того, який був біля автомобіля.
Тому, враховуючи зазначене, суд критично ставиться до показань підсудного ОСОБА_11 , наданих ним у судовому засіданні, а його позицію спрямовану на невизнання своєї винуватості у вчиненні злочину, суд розглядає, як засіб захисту від пред'явленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Щодо твердження підсудного ОСОБА_11 про застосування працівниками Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області відносно нього тортур та інших заборонених методів ведення досудового слідства, в результаті чого він обмовив себе під час допиту в якості підозрюваного 07.10.2009 року, то судом перевірялись ці обставини та надавалось відповідне доручення прокурору.
На виконання цього доручення прокурором надано суду відповідь старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Краматорську від 11 грудня 2025 року та постанова про закриття кримінального провадження від 16.12.2024, згідно якої за результатами досудового розслідування, було прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 371 КК України у зв'язку з відсутністю в діях працівників Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371 КК України.
Щодо твердження підсудного ОСОБА_11 та його захисника про те, що ЕСПЛ у своєму рішенні у справі «Лутаєнко та інші проти України» від 16.09.2021 року встановив факт застосування до нього тортур та інших заборонених методів ведення досудового слідства працівниками поліції, то суд, проаналізувавши це рішення, яке знаходиться у вільному доступі за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_852#Text, встановив наступне.
Так, з рішення ЄСПЛ у справі «Лутаєнко та інші проти України» від 16.09.2021 року убачається, що підсудний ОСОБА_11 дійсно звертався до суду з заявою №4989/15, в якій скаржився на жорстоке поводження з ним працівників міліції та не проведення належного розслідування його відповідної скарги. Розглянувши заяву ОСОБА_11 , ЄСПЛ ухвалив наступне рішення:
3. Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв'язку з не проведенням національними органами влади ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження працівників міліції висунутих усіма заявниками.
5. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 5 Конвенції у зв'язку зі скаргою на незадокументоване затримання, висунутою у заяві №4989/15.
6. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку зі скаргою на тривалість кримінального провадження, висунутою у заяві №4989/15.
7. Постановляє, що немає необхідності розглядати питання прийнятності та суті інших скарг, висунутих за статтею 13 Конвенції у заявах 23274/14 та №4989/15.
Щодо скарги ОСОБА_11 за статтею 3 Конвенції на жорстоке поводження працівників міліції, то ЄСПЛ у цьому рішенні дійшов ключових висновків (п.4):
«тілесні ушкодження, як вбачається, були отримані до зустрічі з працівниками міліції; опис заявником стверджуваного жорстокого поводження та послідовності подій не узгоджуються з висновками судово-медичних експертів і показаннями його родичів; неможливо встановити точний час прибуття заявника до відділу міліції; розслідування триває».
Тобто, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Лутаєнко та інші проти України» від 16.09.2021 року встановив лише порушення ст. 3, п. 1 ст. 5 та п. 1 ст. 6 Конвенції, які пов'язані з не проведенням національними органами влади ефективного розслідування скарг на жорстоке поводження працівників міліції, незадокументованим затриманням ОСОБА_11 та тривалістю кримінального провадження відносно нього.
Таким чином, суд критично ставиться до тверджень підсудного ОСОБА_11 про застосування працівниками Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області під час проведення досудового слідства відносно нього тортур та інших недозволених методів ведення досудового слідства, в результаті чого він обмовив себе під час допиту в якості підозрюваного, оскільки вказані обставини були предметом перевірки, в результаті якої не знайшли свого підтвердження.
Суд звертає увагу, що допит ОСОБА_11 в якості підозрюваного відбувався у присутності захисника, що, на переконання суду, виключає можливість застосування будь-якого тиску на ОСОБА_11 або інших недозволених методів ведення досудового слідства, а тому розцінює цю заяву, як спробу підсудного та його захисника створити штучні підстави для визнання цього допиту недопустимим доказом, з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року наголошує, що при оцінки доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумнім сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Суд, після аналізу та оцінки всіх доказів, що містяться у кримінальному провадженні та досліджених безпосередньо у судовому засіданні, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку про те, що 05 жовтня 2009 року приблизно о 20 годині 00 хвилин (більш точний час не встановлений), в районі будинку № 93 по вул. Паркова в м. Краматорськ Донецької області підсудний ОСОБА_11 діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з особою, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 , відкрито викрали з автомобіля марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_13 заподіявши потерпілому ОСОБА_13 своїми протиправними діями матеріальну шкоду на загальну суму 1032 гривні 80 коп.
Суд уважає, що дії підсудного ОСОБА_11 вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, з таких підстав.
На вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за попередньою змовою групою осіб, вказує той факт, що підсудний ОСОБА_11 та особа, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст.121 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.4, 189 ч.4 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 , заздалегідь домовилися про спільне вчинення цього злочину, і для досягнення поставленої мети, кожен з них, діючи узгоджено, виконував певну роль, а після вчинення злочину вони спільно розпорядилися викраденим майном потерпілого на власний розсуд.
Суд уважає, що підсудний ОСОБА_11 під час вчинення цього злочину діяв з прямим умислом, оскільки він усвідомлював, що посягає на чужу власність, на яку не має ніякого права, передбачав спричинення матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_13 і бажав спричинити таку шкоду.
Мотивом кримінального правопорушення стало спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому.
Згідно ч.1 ст.32 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину), повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Суд уважає, що в діях підсудного ОСОБА_11 є кваліфікуюча ознака «повторність», оскільки останній вироком Олександрівського місцевого суду Донецької області від 19.04.2002 року був визнаний винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 187 ч. 2, 263 ч. 3, 357 ч. 3, 309 ч. 2, 70 КК України і засуджений до восьми років позбавлення волі. Звільнився 29.01.2008 року згідно з постановою Октябрського районного суду м. Харкова від 21.01.2008 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 8 днів (т.5 а.с.12-17; 18).
Ця судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена.
Разом з тим, суд уважає необхідним виключити з обвинувачення, яке пред'явлене підсудному ОСОБА_11 , перебування під час вчинення злочину 05 жовтня 2009 року особи, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст.121 ч.2, 186 ч.2, 187 ч.4, 189 ч.4 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки цей факт не знайшов свого об'єктивного підтвердження під час судового розгляду кримінальної справи.
Відповідно до положень ст. 50 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину), покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно ч.2 ст.65 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Визначаючи вид та розмір покарання підсудному ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину) відноситься до тяжкого злочину, особу винного, той факт, що він раніше судимий, в тому числі і за вчинення корисних злочинів, злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, є особою з інвалідністю, за місцем проживання характеризується посередньо, його стан здоров'я.
Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.
В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, обставин, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним призначити підсудному ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі.
На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
Вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 19 квітня 2002 року підсудний ОСОБА_11 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187 ч. 4, 263 ч. 1, 357 ч. 3, 309 ч. 2, 70 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років (т.5 а.с.12-17).
На підставі постанови Октябрського районного суду м. Харкова від 21.01.2008 року засуджений ОСОБА_11 був звільнений від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 11 місяців 8 днів (т.5 а.с.18).
Згідно з ч. 4 ст. 81 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину), у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Оскільки підсудний ОСОБА_11 протягом умовно-дострокового звільнення вчинив новий злочин, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків йому необхідно призначити за правилами, передбаченими ст.71 КК України, частково приєднавши до покарання, призначеного за новим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 19.04.2002 року.
Судом установлено, що 05 жовтня 2009 року підсудний ОСОБА_11 діючи умисно, повторно за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину), відноситься до тяжкого злочину.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Згідно з ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Таким чином, на момент винесення вироку відносно підсудного ОСОБА_11 вже минули строки давності, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину), останній не ухилявся від слідства та суду, даних про вчинення ним нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, суду не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в ред.1960р.) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Згідно з ч. 1 ст. 282 КПК України (в ред.1960р.) якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя - постановою, закриває справу.
Разом з тим, відповідно до п. 2 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» судам слід звернути увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Оскільки підсудний ОСОБА_11 не погоджується на його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (в редакції, яка була чинна на момент вчинення злочину) у зв'язку із закінченням строків давності, то суд уважає необхідним визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначити йому покарання, звільнивши від його відбуття, а кримінальну справу відносно нього закрити на підставі ч. 2 ст. 11-1 КПК України (в ред.1960р.).
Під час досудового слідства потерпілою ОСОБА_9 був заявлений цивільний позов до ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 про стягнення матеріальної шкоди, завданої вчиненим злочином у сумі 16846 грн 83 коп. та моральної шкоди, завданої вчиненим злочином у сумі 300000 грн 00 коп.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 підтримала свої позовні вимоги та пояснила, що в результаті вчинених ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 злочинів, на лікування її брата - потерпілого ОСОБА_13 , нею було витрачено 6075 грн 16 коп., на його поховання було витрачено 7708 грн 87 коп., а також було викрадено майно на загальну суму 3062 грн 80 коп. У зв'язку зі смертю її брата ОСОБА_13 їй була завдана моральна шкода, яку вона оцінює у 300000 грн 00 коп. Просить суд задовольнити її позовні вимоги.
Під час досудового слідства прокурором заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_24 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 на користь держави витрати на лікування потерпілого ОСОБА_13 в сумі 1089 грн 23 коп.
У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, оскільки розмір витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 документально підтверджений відповідними довідками.
Підсудний ОСОБА_11 у судовому засіданні позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 та прокурора не визнав і пояснив, що він жодних злочинів відносно ОСОБА_13 не вчиняв, а кримінальна справа відносно нього сфальсифікована слідчим ОСОБА_26 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 324 КПК України (в ред. 1960р.) постановляючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України (в ред. 1960р.) постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч.1 ст.275 КПК України (в ред.1960р.) розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Відповідно до обвинувального висновку в останній редакції, підсудному ОСОБА_11 було пред'явлено обвинувачення лише у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з підсудного ОСОБА_11 моральної шкоди, завданої вчиненим злочином та прокурора в частині стягнення з ОСОБА_11 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 необхідно відмовити.
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з підсудного ОСОБА_11 матеріальної шкоди завданої вчиненим злочином у сумі 16846 грн 83 коп., то суд уважає необхідним задовольнити їх частково у розмірі частини від вартості майна, яке була викрадено у результаті вчиненого 05 жовтня 2009 року грабежу підсудним ОСОБА_11 за попередньою змовою з особою, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за ст.ст. 121 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 4 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності і відносно якої кримінальна справа закрита, ОСОБА_12 , тобто у сумі 516 грн 40 коп.
Щодо позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з ОСОБА_14 та ОСОБА_24 матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненим злочином, прокурора в частині відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 , то враховуючи, що вони були звільнені від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України і кримінальна справа відносно них закрита, то суд роз'яснює право потерпілої та прокурора звернутися з відповідним позовом у порядку цивільного провадження.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 , прокурора в частині стягнення з підсудного ОСОБА_19 , який оголошений у розшук, матеріальної та моральної шкоди завданої вчиненим злочином, а також відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 , необхідно розглянути після відновлення провадження у кримінальній справі.
Під час досудового слідства постановою слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.11.2009 року в межах кримінальної справи №40-53370 був накладено арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_11 (т.5 а.с. 27).
Постановою слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.11.2009 року в межах кримінальної справи №40-53820 був накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_11 , де б воно не знаходилось (т.5 а.с.30).
Згідно зі ст. 324 КПК України (в ред.1960р.) питання зняття арешту на майно підсудного вирішується судом в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 КПК України (в ред.1960р.) при наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Враховуючи вищезазначене, суд уважає необхідним, накладений арешт слідчим СУ ГУМВС України в Донецькій області на все майно підсудного ОСОБА_11 , скасувати.
Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 04.10.2019 року підсудний ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був оголошений у розшук. Матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_19 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України виділені в окреме провадження. Провадження у справі №1/211/5/25 (ЄУН 229/6436/19) відносно ОСОБА_19 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України, зупинено.
Оскільки, місце знаходження підсудного ОСОБА_19 на цей час не встановлено, провадження у справі №1/211/5/25 (ЄУН 229/6436/19) не відновлено, то суд уважає необхідним питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України (в редакції 1960р.), а саме:
- диски з відеозаписами слідчих дій у кількості 3 штук, один диск з камери зовнішнього нагляду аптеки, 1 відеокасета, банківська карта «Дельта Банк» № НОМЕР_4 , позовна заява, повідомлення з банку, 4 фрагменти шпалер, лист паперу з рукописним текстом, 2 фрагменти плитки, металевий дріт у м'якій оплітці, 2 фрагмента наволочок, ніж, сухі зразки крові ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , 2 фрагмента скотча, брюки жіночі, кофта-пайта, футболка, кросівки ОСОБА_13 , светр ОСОБА_13 , джинсові брюки ОСОБА_13 , мобільний телефон ОСОБА_11 з сим-картою, мобільний телефон ОСОБА_24 з сим-картою, слід взуття на плітці ПХВ, блокнот ОСОБА_13 , кросівки ОСОБА_19 , сліди пальців рук, сим-карта ОСОБА_14 , які зберігаються в камері схову Краматорського ВП ГУ МВС України в Донецькій області (т.4 а.с.68, 70, 72, 74, 79, 81, 83, 85), зберігати до розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_19 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України;
- чеки на оплату лікування, ключі від автомобілю, автомобіль марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 , які були передані під розписку потерпілій ОСОБА_93 (т.4 а.с.42-42) уважати повернутими потерпілій ОСОБА_9 .
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 квітня 2014 року запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді тримання під вартою був змінений на підписку про невиїзд. ОСОБА_11 було звільнено з-під варти в залі суду негайно (т.14 а.с.152-158).
На підставі ч.1 ст. 343 КПК України (в ред.1960р.) суд уважає необхідним запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11-1, 282, 321-324, 327, 328, 330, 332-335, 339, 341, 344 КПК України (в ред.1960р.), суд
ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України, покарання за сукупністю вироків визначити шляхом часткового приєднання невідбутної частини покарання за попереднім вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 19 квітня 2002 року за ст.ст. 187 ч. 4, 263 ч. 1, 357 ч. 3, 309 ч. 2, 70 КК України, у виді 1 року 11 місяців 8 днів позбавлення волі, призначивши ОСОБА_11 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і сім місяців.
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_11 від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки і сім місяців - звільнити у зв'язку із закінченням строків давності.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Речові докази:
- диски з відеозаписами слідчих дій у кількості 3 штук, один диск з камери зовнішнього нагляду аптеки, 1 відеокасета, банківська карта «Дельта Банк» № НОМЕР_4 , позовна заява, повідомлення з банку, 4 фрагменти шпалер, лист паперу з рукописним текстом, 2 фрагменти плитки, металевий дріт у м'якій оплітці, 2 фрагмента наволочок, ніж, сухі зразки крові ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , 2 фрагмента скотча, брюки жіночі, кофта-пайта, футболка, кросівки ОСОБА_13 , светр ОСОБА_13 , джинсові брюки ОСОБА_13 , мобільний телефон ОСОБА_11 з сим-картою, мобільний телефон ОСОБА_24 з сим-картою, слід взуття на плітці ПХВ, блокнот ОСОБА_13 , кросівки ОСОБА_19 , сліди пальців рук, сим-карта ОСОБА_14 - зберігати в камері схову Краматорського ВП ГУ МВС України в Донецькій області до розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_19 №1/211/5/25 (ЄУН 229/6436/19) за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених п.п.6, 11, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ч.4 ст. 189, ч. 3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України;
- чеки на оплату лікування, ключі від автомобілю, автомобіль марки «Renault Kengoo» д.н. НОМЕР_1 - уважати повернутими потерпілій ОСОБА_9 .
У задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 в частині стягнення з підсудного ОСОБА_11 моральної шкоди, завданої вчиненим злочином, витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 , витрат на його поховання - відмовити.
У задоволенні позовних вимог прокурора в частині стягнення з підсудного ОСОБА_11 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_13 - відмовити.
Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_94 в частині стягнення з підсудного ОСОБА_11 матеріальної шкоди, завданої вчиненим злочином - задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 516 (п'ятсот шістнадцять) гривень 40 коп.
Арешт, накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.11.2009 року в межах кримінальної справи №40-53370 та постановою слідчого СУ ГУМВС України в Донецькій області від 20.11.2009 року в межах кримінальної справи №40-53820 на все майно ОСОБА_11 - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3