іменем України
Справа № 171/4448/25
Провадження № 1-кп/210/768/25
15 грудня 2025 року
Металургійний районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041410000229 від 15.09.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадження судді Металургійного районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року надійшло кримінальне провадження № 12025041410000229 від 15.09.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор надав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, яке підтримав в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав обвинуваченого.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, що свідчить про сумніви у наявності соціальних зв'язків, йому інкримінується вчинення тяжкого злочину та тяжкого злочину поєднаного із застосуванням насильства, тому усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Свідки, потерпілий, які мають бути допитані під час судового розгляду кримінального провадження на даний час не допитані.
Суд, приходить до висновку, що обвинувачений може здійснити вплив на недопитаних під присягою свідків, потерпілого з метою затягування судового розгляду по суті, а так само і зміни їх показів.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення прокурором в судовому засіданні не доведений, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, отже відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інший злочин.
Враховуючи вищевикладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що явилися підставою для взяття обвинуваченого під варту на даний час не змінилися, суд вважаєза недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13 лютого 2026 року включно.
У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину поєднаного із застосуванням насильства, тому відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не обирає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 лютого 2026 року включно без визначення застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 15 грудня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1