Справа № 210/7119/25
Провадження № 2/210/2325/25
іменем України
15 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі представника Ткаченко Ю.О. звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 червня 2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір про надання коштів у кредит №8343985, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав відповідачу ОСОБА_1 строком на 360 днів грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень з обумовленою сторонами процентною ставкою - 0,95 % на день, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми кредиту. Вказаний Договір було укладено шляхом накладення електронного підпису відповідачем у вигляді одноразового ідентифікатора. На виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) здійснив перерахування кредитних коштів у розмірі 5000,00 гривень на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 . Відповідач належним чином свої зобов'язання за вищевказаним Договором не виконав, загальна заборгованість відповідачки перед позивачем становить 16926,89 грн., яка складається з: 4000,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2926,39 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією, 10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою. 16.10.2025 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8343985 від 21.02.2025 року. Таким чином, представник позивача стверджує, що до позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за Договором позики №8825123 від 04.06.2025 року, що становить 16929,89 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 03 листопада 2025 року, вказана справа надійшла до провадження суді Вікторович Н.Ю.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2025 року, відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклик з повідомленням сторін.
10 листопада 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, однак, ухвалою суду від 11 листопада 2025 року відзив ОСОБА_1 був повернутий відповідача без розгляду, у зв'язку з порушенням ч.4 ст. 178, п.2 ч.5 ст. 178 ЦПК України
24 листопада 2025 року на адресу суду від ОСОБА_1 повторно надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що вимоги позивача викладені в позовній заяві ним не визнаються. Відповідач у відзиві стверджував, що ним не укладався кредитний договір безпосередньо з ТОВ «Фінпром Маркет», про відступлення права вимоги первісним кредитором його повідомлено не було. Грошових коштів він не отримував, жодних договорів не підписував. Крім того зазначив, що у позовній заяві не вірно зазначено його ім'я, що свідчить про неналежну ідентифікацію відповідача.
27 листопада 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якому представник зазначив, що ідентифікація відповідача для підписання вказаного договору здійснена за посередництва BankID НБУ - отримавши від «a-bank» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори для підписання Договору №8343985, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Без власного волевиявлення без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, проходження ідентифікації за посередництво системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладення кредитного договору технічно неможливо, що відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Твердження відповідача стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, електронною платіжною інструкцією №dd50e995-75fl-44bb-bd01-7c99eb067ce5 від 04.06.2025 та довідкою №КД-000060011 від 13.10.2025, що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією №dd50e995-75fl-44bb-bd01-7c99eb067ce5 від 04.06.2025, листом №16/10/25-16562 від 16.10.2025 виданий «1 Безпечним агентством необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача онлайн-позики. Відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2527,00 грн, що додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладення.
Стосовно твердження відповідача про неповідомлення про відступлення права грошової вимоги за оскарженим договором позики, представник у відповіді на відзив посилаючись на постанову Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 зазначив, що боржник який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляє обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Доказів про визнання договору факторингу не дійним та виконання відповідачем перед первісним кредитором своїх зобов'язань не надано матеріали справи не містять.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 04 червня 2025 року між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір позики кредитної лінії №8343985, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується надати відповідачу ОСОБА_1 строком на 360 днів грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень з обумовленою сторонами базовою процентною ставкою - 0,95% на день; орієнтовною загальною вартістю кредиту - 22962,50 грн.; датою повернення позики (останній день) - 29.05.2026 року.
Договір позики кредитної лінії №8343985 від 04.06.2025 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 714627, номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
Відповідно до Довідки про ідентифікацію за підписом директора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Білан В.І., клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог чинного законодавства: номер договору - 8343985, одноразовий ідентифікатор - 714627, час відправки ідентифікатора позичальнику - 04.06.2025 23:42:13, номер телефону/електронна пошта, на яку було направлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_3/
Відповідно до копії платіжної інструкції від 04.06.2025 року вбачається, що 04.06.2025 року первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на виконання умов вищевказаного договору, були перераховані на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 вищезазначені кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн.
Зазначене підтверджується листом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» Вих. КД-000060011/ТНПП від 13.10.2025 року.
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір № 8343985 від 04 червня 2025 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором 714627.
Отже, судом встановлено, що посилання на обставини укладення вищезазначеного Договору між його сторонами в електронній формі відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», оскільки позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_1 ідентифікував себе шляхом заповнення заяви на отримання кредиту № 8343985 від 04.06.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції; надала відповідні дані для заповнення формуляра заяви (П.І.П, РНОКПП, місце проживання, телефон, данні паспорту та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію» погодився із запропонованими умовами договору та підписав його.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом відповідає висновкам викладених у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
У постанові Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18, вказано, що для стягнення боргу недостатньо надати кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, виписка по рахунку, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується листом Акціонерного товариства «А Банк», наданого на виконання ухвали суду від 03 грудня2025 року про витребування доказів. Відповідно до Листа вих. №20.1.0.0.0/7-20251208/0059 від 11.12.2025, повідомлено, що карта № НОМЕР_3 емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). Відповідно до наданого руху коштів, 04.06.2025 було успішно трансакція в сумі 5000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 .
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги вищезазначені досліджені судом документи, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку, уклала з первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вищевказаний Договір позики №8343985 від 04.06.2025 року, що підтверджується накладенням останнього на Договорі свого електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора.
16.10.2025 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №8343985 від 21.02.2025 року.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Щодо відсутності повідомлення про відступлення прав.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18)).
Отже, виходячи з положень статті 516 ЦК України та судової практики, за відсутності повідомлення боржника про заміну кредитора, виконання боржником своїх зобов'язань перед первісним кредитором вважається належним. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого виконання, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неотримання повідомлення про відступлення права вимоги. Така обставина не є підставою для звільнення його від виконання зобов'язання на користь позивача у справі, який належним чином підтвердив факт переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що до позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в передбаченому законом порядку, перейшло право вимоги первісного кредитора - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до відповідача ОСОБА_1 , а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на звернення до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про наявність у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за Договором позики №8343985 від 04.06.2025 року, яка складається з: 4000,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2926,39 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Приймаючи до уваги те, що штрафи та неустойка нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим позичальник звільняється від обов'язку його сплати на користь позикодавця, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, неустойки за кредитним договорами №8343985 у розмірі 10 000,00 грн не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами ч. 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за наданні послуги до суду позивачем надано витяг з Акту про отримання правової допомоги №6ФП від 23.10.2025.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.10.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновими вимогами, часткове задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті, відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 3 000 грн. 00 коп., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак позовні вимоги в частині стягнення професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про судові витрати у справі вирішено судом відповідно до положення ст.141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311345, місце знаходження: м. Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, суму заборгованості за Договором кредиту №8343985, в розмірі 6926,89 грн. (шість тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень 89 копійок), з них: 4000,50 грн. (чотири тисячі гривень 50 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2926,39 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість гривень 39 копійок) - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311345, місце знаходження: м. Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311345, місце знаходження: м. Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204, витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ: 43311345, місце знаходження: м. Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, будинок 9А, офіс 204;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович