Справа № 495/2167/25
Номер провадження 1-кп/495/572/2025
16 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі
головуючої судді ОСОБА_1
із секретарем судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Білгород-Дністровський Одеської області клопотання прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні ЄРДР 12025162240000197 від 08.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР 12025162240000197 від 08.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб який діє до 27.12.2025 включно.
15.12.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів. Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків (ризики за пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечили та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник вважав клопотання прокурора не обґрунтованим, заявлені ризики непідтвердженими. Послався на наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, відсутність судимостей, тривалість перебування під вартою до винесення вироку, неодноразові неявки потерпілої у судове засідання, недгостатність доказів його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.357 КК України, тощо. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та просив обрати йому запобіжний заід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотання та обвинувального акту, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 утримується під вартою з 10.02.2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків, наявність у підозрюваного обвинуваченого постійного місця роботи чи навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особи про підозру у вчинені іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди у завдані якої обвинувачується особа.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд враховує вимоги ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». Також Суд вказав, що п. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Крім іншого суд враховує правову позицію у рішенні ЄСПЛ по справі «Манчіні проти Італії», де зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.
Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, суд, вважає за можливе для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 та виконання завдань кримінального судочинства, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої на час судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 4 ст. 187, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, із забороною залишати місце свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 2 місяці, тобто до 16 лютого 2026 року включно, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру під час оголошення відповідної тривоги.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки строком до 16 лютого 2026 року, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора;
- не відлучатись із місця проживання, без дозволу суду, прокурора;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- заборонити спілкуватись зі свідками та потерпілою без дозволу прокурора або суду;
- здати на зберігання в Білгород-Дністровський РВ ГУНП в місті Білгород-Дністровський Одеська область свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що на підставі ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора.
Строк дії ухвали суду про тримання ОСОБА_4 під цілодобовим домашнім арештом не перевищує двох місяців, тобто до 16 лютого 2025 року.
Копію ухвали вручити учасникам справи - для відома.
Копію ухвали направити до органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 - до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6