Провадження № 3/742/1826/25
Єдиний унікальний № 742/6604/25
12 грудня 2025 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді Павлова В.Г.,
при секретарі судового засідання Сірій І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з даних протоколу - місце роботи не повідомив, фактично проживаючого: АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП -
12.11.2025 р. о 12 год. 10 хв. в с-щі Линовиця Прилуцького району по вул. Заводська-Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mustang region MT200 - без реєстрації з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення координації рухів.
Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки та оголошенням на сайті Прилуцького міськрайонного суду, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
З урахуванням положення ст.268 КУпАП, яка не містить заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також вимоги ст.277 КУпАП в частині строків розгляду, з огляду на вжиті заходи для належного інформування про час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Приписами п.2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягають: факт керування особи транспортним засобом та факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП, що тягне за собою відповідну відповідальність, про що складається протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначаються ознаки сп'яніння.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, оскільки передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час розгляду справи матеріалів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 12.11.2025 року серії ЕПР1 №510779, в якому зазначається місце, дата, час та суть адміністративного правопорушення, та відеозаписом до протоколу з нагрудної камери № g21a3141; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.11.2025 року, письмовим зобов'язанням ОСОБА_1 не керувати транспортним засобом; інформацією ТСЦ МВС № 7442 від 20.11.2025 р. про відсутність даних про видачу ОСОБА_1 посвідчення водія.
Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), ознаками наркотичного сп'яніння є: неприродня блідість обличчя, звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук.
Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп'яніння є підставою для проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння.
Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 у останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, які в подальшому вказані у протоколі, а отже такі дії працівників поліції є цілком правомірними та обґрунтованими, та відповідають положенням пункту 4 Розділу І та Розділу ІІІ Інструкції.
Згідно з п.12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був належним чином поінформований працівником поліції про порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також про правові наслідки відмови від його проходження. Ці обставини підтверджуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано детальне та зрозуміле роз'яснення поліцейським вимог пункту 2.5 ПДР та положень ст.130 КУпАП.
Незважаючи на достатній обсяг роз'яснень, водій ОСОБА_1 усвідомлено, чітко та однозначно заявив про свою відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку. Суд наголошує, що при вирішенні справи значення має не суб'єктивна мотивація такої відмови, а саме її об'єктивне існування та дотримання поліцейськими процедури документування. Відмова від проходження огляду має самостійний юридичний характер і кваліфікується законом як правопорушення, а не як процесуальна дія, спрямована на з'ясування волевиявлення водія.
У ході складення адміністративного протоколу ОСОБА_1 не висував жодних аргументів, які могли б свідчити про наявність обставин, що об'єктивно виправдовують порушення вимог пункту 2.5 ПДР чи відмову від проходження огляду. Матеріали справи таких обставин не містять, що підтверджує відсутність будь-яких перешкод, які могли б виключити або істотно обмежити можливість виконати законну вимогу працівника поліції.
Додатковим доказом обґрунтованості висновків поліцейського щодо наявності у водія зовнішніх ознак можливого наркотичного сп'яніння є факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, застосований відповідно до вимог чинного законодавства та у зв'язку з виявленими ознаками, що потенційно створювали небезпеку для дорожнього руху. Надання водієм зобов'язальної розписки про не керування транспортним засобом до проходження огляду додатково свідчить про його усвідомлення обґрунтованих підстав такого відсторонення. Вказана обставина кореспондується з іншими матеріалами справи, є логічно узгодженою із зафіксованими діями працівників поліції та підсилює достовірність установлених судом фактів.
Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.5 ПДР, скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об'єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_2 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.23, 24,33,40-1, ч.1 ст.130, ст.ст.283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 /сімнадцять тисяч/ грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 /один/ рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Роз'яснити правопорушнику, що згідно зі ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.Г. Павлов