Справа № 463/5482/25
Провадження № 2/463/1737/25
11 грудня 2025 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Білоуса Ю.Б.,
за участю секретаря с/з Козак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про захист прав споживачів, -
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Шутко Н.І.,
Короткий зміст позовним вимог.
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про захист прав споживачів.
Просить суд:
-Визнати бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо неповідомлення побутового споживача про необхідність проведення періодичної повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лічильника гарячої води прилад марки PoWoGoz №03015009, що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , протиправною.
-Визнати дії Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо здійснення нарахування плати за неспожиті обсяги послуги з постачання гарячої води побутовому споживачу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нормативів (норм) питомого водоспоживання за період вересень, жовтень листопад 2024р.- протиправними.
-Зобов'язати Львівське міського комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» здійснити перерахунок в розмірі 13712,95грн., в який входить: перерахунок в вересня 2024р.-в розмірі 9803,48 грн., нарахування за вересень 2024р. в розмірі 1440,33грн., жовтень 2024р. в розмірі 1594,65грн., листопад 2024р.-в розмірі 874,49грн. побутовому споживачу по особовому рахунку НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 ., плати за неспожиті обсяги послуги з постачання гарячої води, обрахувавши реальну плату згідно із показниками приладу обліку лічильника гарячої води марки PoWoGoz №03015009.
-Вирішити питання про розподіл судових витрат
Позов мотивує тим, що є побутовим споживачем та отримує послугу з постачання гарячої води (далі ГВП) від ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно умов, розміщеного у вільному доступі на сайті Відповідача Публічного «Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води» від 01.12.2021р., укладеного у відповідності до постанови КМУ від 11 грудня 2019р. N?1182 « Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».
На початку жовтня 2024р. з повідомлення на оплату послуги ГВП відділу обліку та збуту теплової енергії (далі ВО та ЗТЕ) Відповідача за вересень 2024р., позивач дізналася, що у вересні 2024р. їй нараховано споживання ГВП в обсязі 15,12 м. куб. на суму 1440,33 грн. та проведено перерахунок раніше спожитого ГВП на суму 9803,48грн. Зазначає, що такої кількості ГВП у вересні 2024р. не спожила, а підстави проведення перерахунку в повідомлені не зазначені.
У зв'язку із зазначеним звернулась до ВО та ЗТЕ Відповідача за роз'ясненнями. Під час відвідання ВО та ЗТЕ в жовтні 2024р. його працівниця пояснила, що за даними обліку Відповідача вона не здійснила чергову метрологічну повірку квартирного приладу обліку гарячої води, тож у вересні 2024р. його зняли з обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго» та провели перерахунок кількості і вартості послуги з постачання гарячої води згідно з установленими нормативами питомого водоспоживання.
Пізніше, а саме 23.10.2024р. прилад обліку ГВП квартири позивача марки PoWoGoz N?03015009, пройшов чергову метрологічну повірку, яка підтвердила його справність і можливість подальшого використання за призначенням. А 18.11.2024р. він був перепломбований представником Відповідача, про що свідчать акти N?0101341 та N?0108903. При цьому, в акті N?0101341 від 18.11.2024р. зазначено, що: «По спливу місячного терміну Ваш лічильник буде знято з обліку і його показання до уваги не будуть братися...». Відтак, на думку позивача, вказаним актом, ЛМКП «Львівтеплоенерго» вперше письмово попередив її, що останнім днем зняття з обліку її лічильника ГВП, при відсутності його повірки, є 18.12.2024р. Водночас з аналізу акту N?0108903 від 18.11.2024р. можна зробити висновок, що прилад обліку ГВП її квартири з абонентського обліку Відповідачем взагалі не знімався, так як в акті його прийняття ним на абонентський облік не зазначено. Крім того, у вищезгаданих актах зафіксовано фактичний показ квартирного приладу обліку ГВП, яким доводиться, що обсяг спожитої позивачем гарячої води станом на 18.11.2024 року складає 398 м.куб.
А тому вважає, що чергова метрологічна повірка квартирного лічильника ГВП здійснена позивачем у найкоротші строки з часу усного повідомлення Відповідачем про необхідність її проведення.
В кінці листопада 2024р. начальниця ВО та ЗТЕ Відповідача п.Г.Пакулець надала позивачу відповідь від 21.11.2024 за №08-14819-11/24 на заяву від жовтня 2024р., якою повідомила, що : «За даними обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго» не була здійсненна чергова метрологічна повірка приладу обліку гарячої води, що встановлений у квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно, у вересні 2024р. засіб обліку гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , з 01.09.2024р. був знятий з обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго», квартира вважалася такою, у якій відсутній лічильник гарячої води (безобліковою). Розрахунок кількості і вартості спожитої гарячої води за вказаною адресою, у зв?язку із виходом з ладу комерційного вузла обліку( 01.05.2024р.), встановленого у вказаному житловому будинку проводиться згідно встановленими нормативами (нормами) питомого водоспоживання, затвердженими Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради (180л/добу). Окрім того, проведено перерахунок кількості та вартості послуги з постачання гарячої води згідно показів загальнобудинкового приладу обліку гарячої води за період з вересня 2023р. по квітень 2024р. За період з травня по серпень 2024р. проведено перерахунок кількості і вартості послуги постачання гарячої води згідно з установленими нормативами (нормами) питомого водоспоживання. Дане коригування у сумі 9803,48грн. відображено у повідомленні на оплату послуг за вересень 2024р., у колонці перерахунок».
Також у листопаді 2024 року у повідомленні Відповідача про оплату за жовтень 2024р позивачем встановлено нарахування неспожитої нею ГВП в обсязі 16,74м.куб на суму 1594,65 грн., а в грудні 2024р. у повідомленні про оплату за листопад 2024р. обсяг неспожитої нею ГВП склав 9,18м.куб., на суму 874,49 грн. З вказаними нарахуваннями позивач категорично не погоджується, оскільки як зазначає у позовній заяві у кінці кожного місяця подає Відповідачу і ЛМКП «Львівводоканалу» справжні, значно менші, показники спожитої нею ГВП.
Додала, що в повідомленнях про оплату послуг Відповідача до жовтня
2023р в порушення ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та
водопостачання» від 22.06.2017р. N?2119- VIII відсутня інформація про комерційний вузол обліку ГВП будинку та його покази. В повідомленнях про оплату: за жовтень 2023р. - відсутні покази комерційного вузла обліку будинку, а за листопад 2023р. вказано, що обсяг споживання будинку згідно комерційного вузла обліку ГВП у цьому місяці складає 31000 м. куб. Однак такий обсяг ГВП будинок може спожити більш ніж за три роки, а вказаний небаланс будинку у цьому місяці складає лише 530,06 м.куб. (Небаланс це різниця між показами спожитого ГВП будинку за показами вузла комерційного обліку і сумою показів квартирних лічильників будинку, тоді по розрахунку сума показів квартирних лічильників по даним Відповідача у цьому місяці складає 31000-930,06=30469,94м, але це не відповідає дійсності). Крім того у повідомленнях про оплату вересня-листопаду 2024р. немає даних про: покази комерційного вузла обліку ГВП, подачі, суми показів квартирних лічильників ГВІ і небалансу.
Разом сума безпідставного перерахунку та нарахувань Відповідача за неспожиту позивачем послугу з ГВП в отриманих нею від нього повідомленнях про оплату складає 13712,95 грн., зокрема: перерахунок ГВП у вересні 2024р.- 9803,48 грн., нарахування за вересень 2024р.- 1440,33грн, за жовтень 2024р. - 1594,65грн, за листопад 2024р.-874.49грн.
Не погоджуючись із вказаними протиправними діями відповідача позивач зверталась із відповідними скаргами на такі дії відповідача до директора ЛМКП «Львівтеплоенерго», міського голови м.Львова Андрія Садового, однак належної відповіді по суті не отримала.
Вважає, що в порушення вимог Закону України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення», Закону України «Про захист прав споживачів», «Про метрологію та метрологічну діяльність», Закону України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 7 Порядку «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт» від 8 липня 2015 р. N? 474, інформації, про необхідність проведення періодичної повірки приладу обліку ГВП її квартири, встановлену п.7 порядку N?474 і переданої їй у спосіб ним встановлений від Відповідача не отримала.
А тому категорично не погоджується із розрахунком неспожитого нею обсягу ГВП, який визначений Відповідачем не за фактичними показниками лічильника, а підставі нормативів(норм) питомого водоспоживання. Крім того, не погоджується із повідомленнями про оплату послуг Відповідача в частині ГВП, в яких його вартість розрахована ним на підставі нормативів (норми) питомого водоспоживання у загальному розмірі 13/12,95грн, замість належної суми обрахованої згідно фактичних показів лічильника.
Зважаючи на те, що без надання підтверджень належного повідомлення споживача послуги з ГВП про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, лічильника гарячої води, який встановлений у її квартирі, без повідомлення про зняття його з обліку, що є невжиттям заходів щодо його своєчасної повірки, дії Відповідача щодо нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за нормативами (нормами) питомого водоспоживання є протиправними, а доводи викладені у вищезгаданих відповідях Відповідача необґрунтованими.
Відтак, з метою захисту своїх порушених прав як споживача послуг звернулася до суду з відповідним позовом, який просить задовольнити.
30.07.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно якої просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Категорично не погоджується із викладеними відповідачем у відзиві на позов обставинами, вважає такі хибними та такими, що не відповідають дійсності.
Короткий зміст заперечень відповідача.
17.07.2025 року на адресу суду надійшов від відповідача відзив на позов, згідно якого останній просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заперечуючи проти обґрунтованості заявлених позовних вимог представник відповідача зазначив про наступне.
Будинок Шафарика АДРЕСА_3 в тому числі і квартира АДРЕСА_4 приєднано до мережі гарячого водопостачання. Позивач отримує від відповідача належної якості послугу з постачання гарячої води, користується такою, скарг щодо якості послуги від позивача не надходило, відмови від надання такої також.
А отже, відповідно до пункту 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» позивач зобов?язаний оплачувати надані йому послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Квартира АДРЕСА_2 обладнана розподільчим приладом обліку гарячої води. Проте, з вересня 2023р. вказаний вузол обліку, у зв?язку із не проходженням метрологічної повірки (чого позивач не заперечує), був знятий з абонентського обліку.
Покликавшись на положення п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023р. N? 440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану», що набрала чинності 04 червня 2023 року, представник відповідача зазначила про те, що подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
А відтак, позивач, як споживач послуг з постачання гарячої води, виконавцем яких є ЛМКП «Львівтеплоенерго», повинен був подати на повірку квартирний лічильник води строк дії свідоцтва про повірку якого закінчився у період воєнного і надзвичайного стану.
Однак, позивачка здійснила повірку лише у листопаді 2024, а отже не виконала положень постанови N? 440 від 7 квітня 2023 року. А тому, при відсутності розподільних приладів обліку гарячої води або закінченні строку повірки засобу вимірювальної техніки, квартира вважається безобліковою. Зокрема, про відсутність у квартирі засобів обліку гарячої свідчить: акт ЛМКП
«Львівтеплоенерго» про прийняття вузла розподільчого обліку гарячої води на абонентський облік від 18 листопада 2024року (який надала сама ж позивач до матеріалів позову) та свідоцтво про проходження метрологічної повірки засобу вимірювальної техніки від 23 вересня 2024 (долучено до відзиву).
Наголосила, що згідно п.4 розділу І Методики N?315 (із змінами і доповненнями), «для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу».
Покази вузлів обліку, термін чергової повірки яких вийшов, заборонено використовувати для розрахунків оплати за спожиті послуги. Згідно ст.31 Закону України «Про теплопостачання» врахування в роботі показів приладів обліку з простроченим строком метрологічної повірки вважаються порушенням і на підприємство накладається штраф.
Покликавшись на положення ч. 4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», представник відповідача зазначила про те, що Позивачка була обізнана про закінчення строку дії повірки її розподільчого приладу обліку гарячої води, проте уникала виконання свого обов?язку та не проводила повірку.
Крім того, повірка та обслуговування розподільних (квартирних) приладів обліку проводиться за рахунок власника вузла, про що вказано в статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Спростовуючи відповідні покликання сторони позивача в цій частині, представник відповідача зазначила, що п.п.1, 2, 3. Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, який затверджено Постановою КМУ N?474 від
08.07.2015 року, визначено процедуру подання на періодичну повірку,
обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду (далі - засоби вимірювальної техніки), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.
При цьому, наголосила, що дія цього Порядку поширюється на операторів зовнішніх інженерних мереж (суб?єктів господарювання), що здійснюють обслуговування засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду), суб?єктів господарювання, що надають послуги з електро- та газопостачання для побутових потреб (далі - виконавці), а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, співвласників багатоквартирного будинку, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки (далі - споживачі).
Із зазначеного випливає, що дія цього Порядку поширюється на ЛМКП
«Львівтеплоенерго» лише в частині обслуговування (в т.ч. повірки) комерційних (загальнобудинкових) вузлів обліку теплової нергії та гарячої води. Що стосується розподільних (квартирних) приладів обліку дія порядку поширюється на фізичних осіб, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки.
Враховуючи викладене, на думку представника відповідача, жодним нормативно-правовим актом не зобов'язано ЛМКП «Львівтеплоенерго» попереджати власника розподільного (квартирного) приладу обліку про необхідність проведення повірки.
Посилання ОСОБА_1 на п. 43 індивідуального договору з постачання гарячої води, як на підставу свої доводів, представник відповідача вважає надуманим, так як відповідно до даного пункту ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює лише контроль за дотриманням міжповідорних інтервалів для засобів вимірювальної техніки. Даний пункт договору не передбачає жодного зобов?язання попереджати власника квартири, де встановлено розподільчий (квартирний) прилад обліку про необхідність проведення повірки.
Надуманими вважає представник відповідача і покликання сторони позивача на п. 7 Порядку «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку та ремонт, адже відповідно до пункту 1 вказаного порядку законодавець чітко визначає процедуру подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду (далі - засоби вимірювальної техніки), відповідно даний порядок передбачає умови для проведення періодичної повірки для комерційних (будинкових) засобів вимірювальної техніки, а не розподільчих (квартирних) як це обумовлює позивач.
При цьому, частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Щомісячно ЛМКП «Львівтеплоенерго» при знятті показів здійснює огляд та перевірку комерційного вузла обліку гарячої води АДРЕСА_3 . У зв?язку з виходом з ладу комерційного вузла обліку гарячої води АДРЕСА_3 та за відсутності розподільчого приладу обліку гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не здійснила метрологічну повірку вчасно (проти чого позивачка заперечень немає) ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснювало нарахування відповідно до підпунку 4 пункту 1 розділу IX Методики розподілу зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року N?338 якою визначено, що загальний обсяг спожитої гарячої води у будинку, не оснащеного вузлом обліку загального обсягу спожитої гарячої води, розраховується за формулою 4, наведеною у п. З розділу ІІ цієї Методики.
А тому позивачці проведено нарахування вартості теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (грн/Гкал) та плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води (грн) (відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (розділ І ст. 4 п.6) та Постанови КМУ N?808 від 21.08.2019р.) за період з травня 2024р. по листопад 2024р.
Тобто, відповідне нарахування позивачу проведено виключно у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», чинної методики розподілу, згідно встановлених норм споживання та діючих тарифів.
Відтак, у зв?язку із непроходженням чергової метрологічної повірки, у вересні 2024р. засіб обліку гарячої води, встановлений у квартирі N АДРЕСА_2 , з
01.09.2023р. був знятий з обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго», квартира вважалася такою, у якій відсутній лічильник гарячої води (безобліковою), а тому відповідні нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та підстави для перерахунку відсутні.
Стороною відповідача представлено суду відповідні розрахунки, на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позов, які стороною позивача не спростовані.
Рух справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Білоуса Ю.Б.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 18.06.2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції учасників по справі .
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, та просила такі задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав його необґрунтованості та безпідставності. Як на підставу заперечень проти заявлених позовних вимог, покликалась на обставини, викладені у відзиві на позов.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , в якій і проживає.
А відтак є побутовим споживачем та отримує послугу з постачання гарячої води (далі ГВП) від ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно умов, розміщеного у вільному доступі на сайті Відповідача Публічного «Індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води» від 01.12.2021р., укладеного у відповідності до постанови КМУ від 11 грудня 2019р. N?1182 « Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води».
Будинок Шафарика 2 в тому числі і квартира АДРЕСА_4 приєднано до мережі гарячого водопостачання.
Квартира АДРЕСА_2 обладнана розподільчим приладом обліку гарячої води, що не оспорюється жодною із сторін.
Відтак, нарахування оплати, зокрема, за постачання гарячої води здійснюється на підставі показів квартирного приладу обліку.
Між сторонами виник спір стосовно неповідомлення побутового споживача про необхідність проведення періодичної повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лічильника гарячої води прилад марки PoWoGoz №03015009, що встановлений за адресою: АДРЕСА_1 , та нарахованої у зв'язку із таким несвоєчасним проведенням повірки плати за неспожиті обсяги послуги з постачання гарячої води побутовому споживачу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нормативів (норм) питомого водоспоживання за період вересень, жовтень, листопад 2024р.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.
Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями частини першої ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов'язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Згідно з визначеннями, які закріплені в статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузлом комерційного обліку визнається вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
В свою чергу, розподільним обліком комунальних послуг (далі - розподільний облік) є визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
За змістом частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» У будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
У разі якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені вузлами розподільного обліку гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами відповідно до обсягу споживання за показаннями вузлів розподільного обліку.
Якщо виникає різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика), якою встановлено порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Згідно п. 4 розділу І Методики № 315 (із змінами і доповненнями), «для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, що входить до його складу».
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Методики, загальний обсяг спожитої гарячої води у будівлі/будинку складається в т.ч. з обсягу небалансу споживання гарячої води, що є різниця між показаннями вузла комерційного обліку та обсягом гарячої води, визначеним як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, усі приміщення якої оснащені вузлами розподільного обліку.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку гарячої води здійснюється відповідно до розділу IX цієї Методики.
Згідно пункту 2 розділу IX цієї Методики, обсяги небалансу гарячої води та обсяги спожитої гарячої води, визначені як сума показань вузлів розподільного обліку у будівлі/будинку, де усі приміщення споживачів, до яких постачається гаряча вода, оснащені вузлами розподільного обліку, розподіляються пропорційно до обсягу споживання.
Також ніщо не свідчить про те, що розподіл небалансу гарячої води проведено не пропорційно обсягів споживання.
Більше того, згідно пунктів 2, 3 розділу ХІІ Методики, у разі виявлення різниці в результаті уточнення показань вузла (вузлів) комерційного обліку, що визначає/визначають загальний обсяг спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку, перерозподіл проводиться пропорційно до обсягів спожитої відповідної комунальної послуги споживачами, розподілених у розрахунковому періоді, за який здійснюється перерозподіл.
В результаті уточнення показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (на підставі звіряння їх показань, подання споживачем уточненої інформації, відновлення надання показань споживачами) визначається обсяг перерозподілу спожитої комунальної послуги між споживачами у будівлі/будинку, як різниця між сумою показань вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії до коригування та сумою показань таких засобів після коригування.
Вирахуваний таким чином обсяг коригування розподіляється між споживачами за принципом, що наведений у пункті 2 цього розділу.
Після здійснення перерозподілу розподіленого обсягу спожитої комунальної послуги виконавцем розподілу комунальної послуги проводиться перерахунок із окремим споживачем та з усіма споживачами будівлі/будинку.
Результати перерозподілу та перерахунку відображаються у рахунках споживачів у розрахунковому періоді, у якому здійснено перерозподіл.
Відповідно до пункту 15 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.
Покази вузлів обліку, термін чергової повірки яких вийшов, заборонене використовувати для розрахунків оплати за спожиті послуги. Згідно з ст.31 Закону України «Про теплопостачання» врахування в роботі показів приладів обліку з прострочених строком метрологічної повірки вважаються порушенням і на підприємства накладається штраф.
Встановлено, що Квартира АДРЕСА_2 , в якій проживає позивач ОСОБА_1 , обладнана розподільчим приладом обліку гарячої води. Проте, з вересня 2023р. вказаний вузол обліку, у зв?язку із непроходженням метрологічної повірки, був знятий з абонентського обліку. Вказаної обставини сторона позивача не спростувала.
Відповідно до положень п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023р. N? 440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану», що набрала чинності 04 червня 2023 року ", подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
А відтак, суд приходить до висновку про те, що позивач як споживач послуг з постачання гарячої води, виконавцем яких є ЛМКП «Львівтеплоенерго», повинна була подати на повірку квартирний лічильник води строк дії свідоцтва про повірку якого закінчився у період воєнного і надзвичайного стану.
Однак, позивачка здійснила повірку лише у листопаді
2024, а отже не виконала положень постанови N? 440 від 7 квітня 2023 року.
А тому, при відсутності розподільних приладів обліку гарячої води або закінченні строку повірки засобу вимірювальної техніки, квартира вважається безобліковою. Зокрема, про відсутність у квартирі засобів обліку гарячої свідчить: акт ЛМКП «Львівтеплоенерго» про прийняття вузла розподільчого обліку гарячої води на абонентський облік від 18 листопада 2024року (який надала сама ж позивач до матеріалів позову) та свідоцтво про проходження метрологічної повірки засобу вимірювальної техніки від 23 вересня 2024 (долучено до відзиву).
Судом встановлено і вказані обставини стороною позивача не спростовано. Щомісячно ЛМКП «Львівтеплоенерго» при знятті показів здійснює огляд та перевірку комерційного вузла обліку гарячої води АДРЕСА_3 . У зв?язку з виходом з ладу комерційного вузла обліку гарячої води АДРЕСА_3 та за відсутності розподільчого приладу обліку гарячої води у квартирі АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не здійснила метрологічну повірку вчасно (вказаного факту позивачка в ході розгляду справи не спростувала) ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснювало нарахування відповідно до підпунку 4 пункту 1 розділу IX Методики розподілу зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року N?338 якою визначено, що загальний обсяг спожитої гарячої води у будинку, не оснащеного вузлом обліку загального обсягу спожитої гарячої води, розраховується за формулою 4, наведеною у п. 3 розділу ІІ цієї Методики.
Згідно з підпунктом 5 п. 45 Правил надання послуги з постачання гарячої води затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 N?1182 та відповідно до п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води індивідуальний споживач зобов?язаний, відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого
водопостачання (за наявності циркуляції), а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
А тому, суд вважає обгрунтованими покликання сторони відповідача про те, що позивачці проведено нарахування вартості теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (грн/Гкал) та плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води (грн) (відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (розділ І ст. 4 п.6) та Постанови КМУ N?808 від 21.08.2019р.) за період з травня 2024р. по листопад 2024р.
Тобто, відповідне нарахування позивачу проведено виключно у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», чинної методики розподілу, згідно встановлених норм споживання та діючих тарифів.
Відтак, у зв?язку із непроходженням чергової метрологічної повірки, у вересні 2024р. засіб обліку гарячої води, встановлений у квартирі N АДРЕСА_2 , з 01.09.2023р. був знятий з обліку ЛМКП «Львівтеплоенерго», квартира вважалася такою, у якій відсутній лічильник гарячої води (безобліковою), а тому відповідні нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та підстави для перерахунку відсутні.
Правова позиція щодо правомірності нарахування комунальних послуг при безобліковому (без засобів обліку) висловлена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року за № 761/11866/19.
Позивачем з належним обґрунтуванням не спростовано нарахування та розрахунок відповідача з гарячого водопостачання, доказів його неправильності не надано. Відомості щодо ненадання чи неналежного надання житлового-комунальних послуг з гарячого водопостачання у матеріалах справи відсутні. З огляду на таке підстав сумніватися у обґрунтованості проведених відповідачем нарахувань немає.
Покликання сторони позивача на положення ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та ст. 6 Закону України «Про комерційних облік теплової енергії та водопостачання» як на підставу свої доводів та заявлених вимог є хибним та грубо порушує закон, оскільки положення вищевказаних статей поширюються лише прилади комерційного комерційного обліку (загальнобудинкові лічильники) в той час як мова позивача йде про квартирний.
Відповідно до ст. 1 Закону України «про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку - це вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом); у будинку по АДРЕСА_3 такий встановлений, однак у спірний період, за твердженням відповідача вийшов з ладу, а вузол розподільного обліку (квартирнийлічильник) - це вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Обслуговування вузлів розподільного обліку (квартирний) здійснюються відповідно до частин другої - четвертої статті 6 Закону України «Про комерційній облік теплової енергії та водопостачання» та умов договору.
Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2023р. № 440 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану», що набирала чинності 04 червня 2023 року. ", подання на повірку лічильників води, газу, електроенергії, теплолічильників на території України, крім територій, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї постанови, забезпечується протягом трьох місяців після закінчення опалювального періоду.
Тобто позивач - споживач послуг з постачання гарячої води виконавцем яких є ЛМКП «Львівтеплоенерго», повинна була подати на повірку квартирний лічильник води строк дії свідоцтва про повірку якого закінчився у період воєнного і надзвичайного стану,
Позивачка була обізнана про закінчення строку дії повірки її розподільчого приладу обліку гарячої води, проте уникала виконання свого обов'язку та не проводила повірку. Доказів протилежного судом не здобуто та стороною позивача суду не представлено. Згідно представлених та долучених до матеріалів справи документів повірку лічильника здійснено лише в листопаді 2024 року, а отже позивачка не виконала положень постанови №440 від 07 квітня 2023 року.
Одночасно, відповідно до частини першої статті 17 закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
При цьому повинні дотримуватись міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, затверджені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 зареєстрованим у Мін'юсті 01.11.2016 за № 1417/29547.
За встановлених обставин у відповідача відсутній обов'язок проведення перерахунку із споживачем, як це передбачено ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Зважаючи на вищенаведене суд приходить до висновку про те, що відповідачем відповідне нарахування позивачу проведено виключно у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», чинної методики розподілу, згідно встановлених норм споживання та діючих тарифів, та за наявності для цього відповідних правових підстав.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
В такому випадку позов в цілому слід визнати безпідставним і в його задоволенні необхідно відмовити.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що при зверненні із позовом до суду позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі положень статті 22 Закону України «Про судовий збір».
Так як в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, то судові витрати у вигляді судового збору, від сплати якого звільнена позивач, покладаються на державу.
Керуючись статтями 10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про захист прав споживачів - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 );
Відповідач: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ:05506460, місце знаходження: вул. Д. Апостола 1, м. Львів, 79040).
Суддя Юрій БІЛОУС