Номер провадження: 22-ц/813/5216/25
Справа № 947/32958/24
Головуючий у першій інстанції Скриль Ю. А.
Доповідач Громік Р. Д.
12.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог.
15 жовтня 2024 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Моnobank»від 09.03.2018 станом на 11.07.2024 у розмірі 129 993,81 гривень, який складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 09.03.2018 шляхом генерації електронного ключа. Вказаним відповідач підтвердив отримання примірника Договору в Мобільному додатку «Моnobank», ознайомлення та згоду з умовами Договору, укладання Договору, та зобов'язався виконувати умови Договору.На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідно до умов Договору, банк нараховує відсотки на суму наданого кредиту за кожен день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у Тарифах. Клієнт зобов'язується щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термінах , зазначені в Мобільному додатку. При несплаті мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату такого щомісячного платежу. Станом на 27.08.2023 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення п. 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов відбулось Істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.08.2023 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим відповідно до п. 5.18, 5.9 кредит 26.09.2023 став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами. У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог банку щодо погашення заборгованості та нарахованих і несплачених відсотків, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 09.03.2018 у розмірі 129 993,81 грн станом на 11.07.2024, з яких: 34993,60 грн. є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
20 грудня 2024 року відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого, ОСОБА_1 не згоден з позовними вимогами, заперечує проти їх задоволення, посилаючись на те, що позивач необґрунтовано включив у розмір заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) відсотки, які нараховувались внаслідок прострочення виконання ним зобов'язань щодо своєчасного погашення використаних кредитних коштів. Вважає, що позивач невірно обраховує відсотки по кредиту, у зв'язку з чим значна частина коштів враховувалась в оплату відсотків, замість в суму погашення основної заборгованості, зокрема 53 085,32 грн безпідставно враховані оплату відсотків. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу (тіла кредиту), який обліковується позивачем за період з 24.02.2019 по 11.07.2024 в сумі 53 085,32 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні позовних вимог.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 12 листопада 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування стабілізаційних графіків відключення світла, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 15 грудня 2025 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що як зазначено в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг, відповідач 09.03.2018 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Моnobank», шляхом застосування цифрового підпису. На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
В Анкеті-заяві зазначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
Відповідачем факт відкриття кредитної лінії з лімітом 100 000,00 грн, їх використання, сплату на її погашення коштів не оспорюється. Водночас вважає, що позивачем необґрунтовано в розмір основного боргу включені відсотки, які мають іншу правову природу. Також вважає, що позивач невірно здійснив розрахунок нарахованих відсотків за період з 24.02.2019 по 11.07.2024 та помилково не зарахував сплачені відповідачем грошові кошти у сумі 53 085,32 грн в рахунок погашення основного боргу (за тілом кредиту).
Детальним дослідженням матеріалів справи та наданих суду доказів, встановлено, що позивач звернувся з позовною вимогою щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання кредитних послуг від 09.03.2018, яка станом на 11.07.2024 становить 129 993,81 грн та є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Дослідженням Виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 , наданою позивачем, встановлено, що вона містить інформацію за період з 09.03.2018 по 11.07.2024. Кредитний ліміт (станом на 11.07.2024) становить 100 000,00 грн, заборгованість (станом на 11.07.2024) - 129993,81 грн, баланс на кінець періоду склав «- 29 993,81 грн». Сума витрат за період зазначена 124 153,61 грн, сума зарахувань - 88 991,08 грн. В інформації вказаної Виписки зазначено, що сума витрат за період зазначена 550 165,15 грн, сума зарахувань - 420 171,34 грн.
Згідно з наданою відповідачем Виписки про рух коштів по картці від 29.12.2024, встановлено, що згідно з інформацією по картці ОСОБА_1 за період з 05.02.2022 по 29.12.2024, кредитний ліміт (станом на 29.12.2024) становить 100 000,00 грн, заборгованість (станом на 29.12.2024) становить 133 021,81 грн, баланс на кінець періоду склав «- 33 021,81 грн». В інформації вказаної Виписки зазначено, що сума витрат за період зазначена 124 153,61 грн, сума зарахувань - 88 991,08 грн.
Ураховуючи, що сторонами надані виписки по одному й тому самому рахунку, однак інформація в яких вказана за різні періоди, судом першої інстанції досліджено надані сторонами Виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рух коштів у Виписці позивача фактично охоплює період з 11.03.2018 по 02.06.2023 (інформація про витрати та надходження зазначена за 09.03.2018 - 11.07.2024), рух коштів у Виписці відповідача охоплює період з 11.03.2018 по 11.12.2024 (інформація про витрати та надходження зазначена за 05.02.2022 - 29.12.2024).
Дослідженням наданих сторонами Виписок про рух коштів по картці встановлено, що відповідачем фактично використано коштів на різні потреби (поповнення мобільного зв'язку, послуг Apple, придбання продуктів харчування, одягу, взуття, послуги таксі тощо) за період з 11.03.2018 по 01.12.2024 (після вказаної дати відповідач карткою не користувався) у розмірі 362 227,06 грн.
Також згідно з наданою позивачем Випискою про рух коштів по картці, встановлено, що за період з 11.03.2018 по 02.06.2024 за рахунок кредитних коштів списано відсотків на суму 144 720,14 грн.
Як вбачається з «Розрахунку заборгованості за Договором б/н від 09.03.2018, укладеного між «Універсал Банк» та клієнтом - ОСОБА_1 » станом на 11.07.2024 відповідачем за період з 11.03.2018 по 11.07.2024 на погашення суми за наданим кредитом сплачені грошові кошти в розмірі 409 633,37 грн (за складанням сум у графі «сума погашення за наданим кредитом»), що також підтверджується наданими сторонами Виписками про рух коштів по картці ОСОБА_1 .
Сума нарахованих та сплачених відповідачем відсотків за договором зазначена в окремих графах наданого позивачем Розрахунку заборгованості, зокрема у графі «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом» та графі «сплачено відсотків».
Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, з урахуванням відомостей вказаних у розрахунку позивача, правильно вважав, що грошові кошти у сумі 409 633,37 грн внесені в рахунок погашення саме тіла кредиту, без врахування погашення відсотків, інформація щодо нарахування та сплати яких вказана в інших графах Розрахунку заборгованості.
Як було встановлено судом раніше, позивач звернувся саме про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), повернення якого регулюються нормами ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, при цьому вимоги щодо стягнення процентів, правова природа яких регулюються ст.ст. 1048, 1050 ЦК України, позивачем не заявлена, окремого розрахунку нарахованих та несплачених відповідачем процентів суду не надано. Натомість суму нарахованих відсотків за Договором неправомірно включено до загального розміру заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Враховуючи викладене, оскільки фактично відповідачем використано 362 227,06 грн кредитних коштів та сплачено в рахунок їх погашення 409 633,37 грн, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за наданим кредитом (тілом кредиту).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем не доведено обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда