Номер провадження: 22-ц/813/402/25
Справа № 522/7551/19
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.
Доповідач Карташов О. Ю.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2020 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_6 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_7 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 05.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого, є Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» та ОСОБА_8 , було укладено кредитний договір № 00399/FО. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_8 було укладено договір іпотеки від 05.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хорітоновою Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 589.
В подальшому, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору з боку ОСОБА_8 , 11.02.2014 р. Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по цивільній справі № 2/1522/9232/11 за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом Матіна ОСОБА_10 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, яким було стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,973000грн за 1дол.США) станом на 29.06.2011 року становить 2 332 387,30 грн, та 70 396,69 (сімдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн 69 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 251 193,04 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 002 762,11 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом -41 342,68 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 329 625,19 грн.; заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн, заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн, заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн, а також судові витрати у розмірі 455 гривень з кожного. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору - було відмовлено у повному обсязі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер та виконавче провадження № 53817090 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/1522/9232/11 від 04.03.2014 р. також було закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку із смертю боржника (постанова державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 31.10.2017 р.).
ПАТ «МТБ БАНК» дотримано вимог ст. 1281 ЦПК України та у встановлений строк подано вимогу (претензію) до потенційних спадкоємців ОСОБА_8 , шляхом подання вимоги до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу. При цьому, банк посилається на обставини, викладені у позовній заяві й вимоги ст. 1216, 1220, 1281, ч. 1 і ч. 3 ст. 1297 ЦК України, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», правовими висновками Верховного суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16 та просить звернути стягнення на спадкове майно спадкоємців боржника ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь акціонерного товариства «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168, к/р НОМЕР_2 в НБУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, та 70 396,69 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 251 193,04 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41 342,68 доларів США; заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн, заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн., а також судові витрати у розмірі 455 гривень відповідно до часток у спадковому майні кожного з спадкоємців, а саме на квартиру під номером АДРЕСА_2 розташованому на вулиці Князівській у місті Одесі.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.10.2022 року позов Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_6 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_7 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі - задоволено.
Звернуто стягнення на спадкове майно спадкоємців боржника ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , на користь акціонерного товариства «МТБ БАНК» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168, к/р НОМЕР_2 в НБУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, та 70 396,69 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 251 193,04 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41 342,68 доларів США; заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн., заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн., а також судові витрати у розмірі 455 гривень відповідно до часток у спадковому майні кожного з спадкоємців, а саме на квартиру під номером АДРЕСА_2 розташованому на вулиці Князівській у місті Одесі.
Рішення суду вмотивовано тим, що позов є обґрунтованим, а тому наявні всі підстави для його задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_6 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 , неповнолітнього ОСОБА_7 в особі законного представника - матері ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржником зазначається, що оскаржене рішення стосується його прав та інтересів, оскільки він є поручителем по кредитному договору №00399/Р0 від 05.03.2008 (з додатковою угодою №1 від 01.10.2008 та додатковою угодою №2 від 06.04.2010), тобто є солідарним боржником банку. Зокрема, акцентує увагу, що 04.03.2014 Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист на примусове виконання рішення від 11.02.2014 по справі №2/1522/9232/11, яким стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором №00399/Е0 від 05.03.2008 з додатковою угодою №1 від 01.10.2008 та додатковою угодою №2 від 06.04.2010 у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, та 70 396,69 грн, і саме вказана заборгованість звернута на спадкове майно спадкоємців (відповідачів).
Отже, суд не залучив скаржника як солідарного боржника до участі у справі та ухвалив рішення без його повідомлення, що впливає на його права та обов'язки поручителя. А тому, скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення не передаючи справи на новий розгляд.
Також, в скарзі вказується на те, що суд вирішив даний цивільний спір без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, Великої палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20.03.2019 по справі №522/5239/17-ц за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про припинення поруки, і всупереч наведеним рішенням, звернув стягнення на іпотечне майно без зазначення способу звернення.
Отже, скаржник вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема чи наявні невиконані зобов'язання ОСОБА_8 перед позивачем, чи виконувалося рішення суду, що набрало законної сили яким стягнуто з ОСОБА_8 заборгованість. Суд звернув погашення заборгованості за кредитним договором №00399/F0 від 05.03.2008 (з додатковою угодою №1 від 01.10.2008 та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010) у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, та 70 396,69 грн, на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_3 , поряд з тим, як вказана квартира ще 14.02.2015 була придбана банком в ПОРЯДКУ статті 49 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною 2 599 477, 00 грн шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в розмірі 2 402 783, 99 грн, що підтверджується доказами: протоколом №61 про придбання предмету іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» від 14.02.2015, який підписано представником банку - іпотекодержателя; листом Державного підприємства «СЕТАМ» від 16.04.2021, яким підтверджено подання банком - іпотекодержателем заяви №448 від 02.03.2015 про придбання предмету іпотеки. Тобто, заборгованість боржника ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 402 783,99 грн перед ПАТ «Марфін банк» була погашена 14.02.2015 у повному обсязі і зобов'язання боржника перед банком припинились.
Крім того, всупереч ст. 82 ЦПК України, судом ігноровано обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 по справі №522/5239/17 за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про припинення поруки, що набрало законної сили. Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 по справі №522/5239/17 встановлено наступні обставини, що не підлягають доказуванню у даній справі: «Таким чином, у результаті придбання ПАТ «Марфін Банк» предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною 2 599 477,00 гривень шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в розмірі 2 402783,99 гривні - рішення суду виконано. Відповідно, заборгованість боржника ОСОБА_8 в розмірі - 2 402783,99 гривні ПАТ «Марфін Банк» - погашена у повному обсязі і зобов'язання боржника перед банком припинилося».
Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.10.2017 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 20.03.2019, і набрало законної сили 20.03.2019.
Також, акцентується увага на тому, що вищезазначені аналогічні обставини встановлені рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.04.2019 по справі №522/24685/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: «Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2014 року у справі №2/1522/9232/11 за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ПАТ «Марфін банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, позов ПАТ «Марфін банк» задоволено та стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00399/F0 від 05.03.2008 року з додатковою угодою №1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою №2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292535,72 дол. США. В задоволені зустрічного позову ОСОБА_8 було відмовлено.
Наголошується, що між ОСОБА_8 та Відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк» (правонаступником якого є ПАТ «Марфін банк») 05.03.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. та зареєстрована в реєстрі за №589. І твердження про виконання рішення суду ОСОБА_8 підтверджується матеріалами виконавчого провадження та, зокрема, протоколом №1 ПРО придбання предмету іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку», згідно якого покупцем 5-ти кімнатної квар¬тири під номером 3 розташована на другому поверсі двоповерхового житлового будинку під номером АДРЕСА_4 став ПАТ «Марфін банк».
Більше того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 року у справі №522/5239/17 договір поруки №03801-СО від 05.03.2008 року з додатковою угодою №1 від 06.04.2010 року, укладений між ПАТ «Марфін банк» та ОСОБА_4 визнано припиненим. І суд у справі вказав, що заборгованість боржника ОСОБА_8 в розмірі 2 402 783,99 грн ПАТ «Марфін банк» погашена у повному обсязі і зобов'язання боржника перед банком припинились. Зазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2017 року разом з ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 жовтня 2017 року залишено без змін Постановою Верховного суду від 20.03.2019 року. Таким чином, рішення про припинення поруки ОСОБА_4 набрало законної сили, та в результаті придбання ПАТ «Марфін Банк» предмета іпотеки в порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» за початковою піною 2 599 477 грн шляхом заліку своїх забезпечувальних вимог в рахунок ціни майна, в розмірі - 2 402 783.99 грн, відповідно рішення суду виконано, а борг первинного кредитора ОСОБА_8 було погашено.
Підсумовуючи викладене, скаржником зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив основні принципи цивільного судочинства - верховенства права, пропорційності, змагальності сторін, диспозитивності.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Представник ПАТ «МТБ Банк» ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подав на неї відзив.
Банк вважає рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.08.2020 року законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги скаржника не підтверджені належними доказами та не відповідають дійсності.
Щодо твердження ОСОБА_1 про незалучення його в якості сторони у цій справі як солідарного боржника по борговим зобов'язанням, Банк наголошує, що предметом розгляду цієї справи є звернення стягнення на спадкове майно, яке знаходиться в іпотеці у ПАТ «МТБ БАНК» і цей спір стосується прав саме спадкоємців власника відповідного іпотечного майна та боржника за борговим зобов'язанням, оскільки спадкоємці відповідають за зобов'язаннями спадкодавця саме в межах отриманого у спадок майна. А тому, залучення ОСОБА_1 в якості сторони у цій справі не є необхідністю.
Наголошується, що ПАТ «МТБ БАНК» дотримано вимог ст. 1281 ЦПК України та у встановлений строк подано вимогу (претензію) до потенційних спадкоємців ОСОБА_8 , шляхом подання вимоги до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу. З урахуванням листа-відповіді Другої Одеської державної нотаріальної контори від 12.07.2017 року вих. № 885/02-14 єдиними спадкоємцями за законом, які не подали заяву про відмову від спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини є в рівних долях діти ОСОБА_8 - відповідачі по цій справі, в тому числі в особі свого законного представника - ОСОБА_4 , яка обізнана про вимоги Банку. А тому, зазначені особи прийняли у спадщину майно, що перебуває в іпотеці Банку, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Рух справи
08.05.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11.08.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.05.2023, справу розподілено колегії: головуючий суддя: ОСОБА_11 , судді учасники колегії: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.05.2023 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.05.2024 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 941/0/15-23 від 28.09.2023 року суддю ОСОБА_11 звільнено з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю..
Відповідно до розпорядження № 9462 від 02.11.2023 року здійснено заміну суддів учасників колегії.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А..
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.11.2023 року колегією суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_14 , судді-учасники колегії: ОСОБА_15 , Стаховою Н.В. призначено справу до апеляційного розгляду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 року, суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Кострицького В.В.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли.
Судові повістки надіслані ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 повертались на адресу суду з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.
Додатково зроблено повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.
Адвоката Доніну Л.А. повідомлено шляхом надсилання судових повісток до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
05.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», правонаступником якого, є публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК» та ОСОБА_8 , було укладено кредитний договір № 00399/FО (надалі - кредитний договір), з послідуючими додатковими угодами. За умовами кредитного договору ОСОБА_8 було надано кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 310 525,83 доларів США, на строк користування з 05.03.2008 року по 03.03.2028 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором з додатками №№ 1,2, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 03.03.2028 року. Відповідні кредитні кошти отримувались на наступні цілі: придбання квартири - 275 360,00 доларів США, та на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених згаданим кредитним договором - 35 165,83 доларів США.
Наданий ОСОБА_8 кредит було також забезпечено порукою ОСОБА_4 , ОСОБА_1 і ОСОБА_9 , про що 05.03.2008 року між Банком і поручителем ОСОБА_4 укладено договір поруки № 03801-СО, між Банком і поручителем ОСОБА_9 укладено договір поруки № 03802-СО, та між Банком і поручителем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 03803-СО.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір від 05.03.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хорітоновою Т.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 589 (надалі - договір іпотеки). За умовами договору іпотеки забезпечується виконання зобов'язань Іпотекодавця (позичальника) за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 р. по поверненню кредиту, наданого з позичкового рахунку на поточний рахунок Іпотекодавця у Іпотекодержателя, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 310 525,83 доларів США, з 05.03.2008 року і терміном погашення по 03.03.2028 року включно на наступні цілі: придбання квартири під номером АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 1.7. договору іпотеки в іпотеку було передано нерухоме майно, яке було придбане на кредитні кошти: квартира під номером АДРЕСА_5 розташованому на вулиці Князівській у місті Одесі.
В подальшому, на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хорітоновою Т.Є. 05.03.2008 р. за реєстровим номером 589 від 01.10.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хорітоновою Т.Є. за реєстровим номером 2229, до п. 1.7. договору іпотеки були внесені зміни, згідно із якими в іпотеку було передано нерухоме майно: квартира під номером АДРЕСА_2 розташованому на вулиці Князівській у місті Одесі. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності (серія НОМЕР_3 ), виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.09.2008 р. на підставі розпорядження Районної адміністрації Одеської міської ради від 06.08.2008 р. № 1217, замість договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хорітоновою Т.Є. 05.03.2008 р. за реєстровим номером 585, зареєстрованого КП “ОМБТІ та РОН» 16.04.2008 року, номер запису 289 в книзі 625пр-179. (тобто було проведено реконструкцію).
Проте, позичальник порушив умови Кредитного договору та не сплатив належні до сплати суми, відсотків та штрафні санкції, в зв'язку із чим, через невиконання умов кредитного договору з боку ОСОБА_8 , Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника та поручителів виниклої заборгованості.
11 лютого 2014 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по цивільній справі № 2/1522/9232/11 за позовом ПАТ «Марфін Банк» до ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_17 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору, яким було стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства “Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором № 00399/FО від 05.03.2008 року з додатковою угодою № 1 від 01.10.2008 року та додатковою угодою № 2 від 06.04.2010 року у загальному розмірі 292 535,72 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ (7,973000грн. за 1дол.США) станом на 29.06.2011 року становить 2 332 387,30 грн., та 70 396,69 (сімдесят тисяч триста дев'яносто шість) грн. 69 коп., з яких: заборгованість за кредитом -251 193,04 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 002 762,11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом -41 342,68 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 329 625,19 грн.; заборгованість по несплаті штрафу - 12 253,43 грн., заборгованість за пенею за несплату основного боргу - 17 793,82 грн., заборгованість за пенею за несплату процентів - 40 349,44 грн., а також судові витрати у розмірі 455 гривень з кожного. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ПАТ «Марфін Банк» про визнання частково недійсним кредитного договору - було відмовлено у повному обсязі.
На підставі вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 04.03.2014 р. Банку було видано виконавчий лист №2/1522/9232/11. В подальшому, на виконання зазначеного рішення суду Банк звернувся до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення та Першим Приморським ВДВС м. Одеси було відкрите виконавче провадження № 53817090.
Розмір боргових зобов'язань ОСОБА_8 та поручителів за кредитним договором підтверджених та стягнутих на підставі рішення Приморським районним судом м. Одеси від 11.02.2014 р. по справі № 2/1522/9232/11, складає 292 535,72 доларів США та 70 396,69 грн. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, а ніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. (висновок щодо застосування норми права, викладений в постанові Великої палати Верховного суду від 04.07.2018 р. по справі № 761/12665/14-ц).
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
З урахуванням позиції позивача та наданих доказів, про смерть ОСОБА_8 та відкриття спадщини Банку стало відомо в ході судового засідання у справі № 522/24685/16-ц, що відбулось 29.06.2017 р.
Виконавче провадження № 53817090 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/1522/9232/11 від 04.03.2014 р. також було закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку зі смертю боржника (постанова державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 31.10.2017 р.).
Листом від 12.07.2017 року вих. № 885/02-14 Друга Одеська державна нотаріальна контора повідомила Банк, що претензія Банка до спадкоємців ОСОБА_8 була зареєстрована в Журналі реєстрації вхідних документів за № 953/02-14 від 11.07.2017 р. Крім того, було повідомлено, що 01.06.2017 р. з заявою про відмову від спадщини звернувся ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 (дружина). Свідоцтво про право на спадщину за цією спадковою справою не видано.
Випискою з домової книги про склад сім'ї та прописку підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - були зареєстровані та проживали на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем - ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_6 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з висновком оцінщиків ПАТ «МТБ БАНК» від 02.07.2018 року вартість квартири АДРЕСА_2 склала 101 850,00 доларів США, або 2 681 455 грн.
Відповідно до висновку ПП «Вітал-Профі» від 21.02.2020 року вартість квартири АДРЕСА_2 складає 2 166 325 грн.
Розмір боргових зобов'язань ОСОБА_8 та поручителів на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.02.2014 у справі № 2/1522/9232/11 складає 292 535,72 доларів США та 70 396,69 грн.
Матеріали справи доказів виконання вказаних судових рішень не містять.
Відповідно до приписів статей 572, 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 23 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час відкриття спадщини) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Таким чином правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18 вказав на те, що приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України “Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Надаючи оцінку обставинам правонаступництва у спірних правовідносинах, суд першої обґрунтовано вказав, що після смерті іпотекодавця до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов'язань переходять обов'язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки, що узгоджується із положеннями ст. 23 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її та спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиними спадкоємцями за законом, які не подали заяву про відмову від спадщини протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини є в рівних долях діти ОСОБА_8 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в особі свого законного представника - ОСОБА_4 , які на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки допускають правонаступництво і діти боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , особі свого законного представника - ОСОБА_4 є такими, що прийняли спадщину до складу якої входить предмет іпотеки, на який кредитор просить звернути стягнення.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218,1231 ЦК України), за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України.
Частиною першою статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта про те, щодо не залучення його до участі справи в якості сторони та не повідомлення його про розгляд впливає на його права та обов'язки як поручителя, не може бути підставою для скасування законного рішення.
Вибір конкретного способу пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
Крім того, предметом розгляду цієї справи є звернення стягнення на спадкове майно, яке знаходиться в іпотеці у ПАТ «МТБ БАНК», і цей спір стосується прав саме спадкоємців власника відповідного іпотечного майна та боржника за борговим зобов'язанням.
Статус майнового поручителя, який особисто не вступає у боргові зобов'язання, а гарантує належне виконання іншою особою - боржником цих зобов'язань своїм майном, яке він чітко визначає в іпотечному договорі, і звернення стягнення на це майно припиняє його подальшу участь у зазначених зобов'язаннях, а тому залучення скаржника в якості сторони у цій справі не є необхідністю.
Посилання апелянта на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2017 року у справі №522/5239/17, в якому викладено висновок про те, що заборгованості перед банком відсутня, не впливає на вирішення даного спору з огляду на наступне.
Зі змісту вказаного рішення, яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанцією, вбачається, що за результатом розгляду спору щодо припинення поруки відносно ОСОБА_4 було встановлено, що згідно з протоколом №61 про придбання предмету іпотеки в порядку статті 49 ЗУ «Про іпотеку», електронні торги, які проводилися 14.02.2015 визнані такими, що не відбулися на підставі відмови переможця від підписання протоколу. Згідно з ч.1 ст.49 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель звернувся з заявою №448 від 02.03.2015 про придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Протокол №61 про придбання предмету іпотеки за початковою ціною - 2 599 477,00 гривень без ПДВ в порядку статті 49 ЗУ «Про іпотеку» підписаний покупцем: ПАТ «Марфін Банк» через представника за довіреністю Меркушевої O.A. і організатором торгів: ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України, заступником генерального директора з загальних питань Ключка С.А.
Водночас відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення електронного аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У такому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом, сформованим за результатами електронного аукціону, що не відбувся, та актом про проведення електронного аукціону. Такий акт є підставою для видачі нотаріусом іпотекодержателю свідоцтва про залишення за собою майна з електронного аукціону, що не відбувся.
Отже, наявність лише протоколу №61 від 14.02.2015 року про придбання позивачем предмету іпотеки не є доказом реалізації іпотечного майна у відповідності до вимог закону та не свідчить про факт зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості.
Матеріали справи не містять доказів, що станом на час звернення до суду з даним позовом позивач набув право власності на спірну квартиру, а тому доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, а також не підтверджують порушення будь-яких прав скаржника.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги скаржника.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький