Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/3362/24
Номер провадження: 2/511/1177/25
11 грудня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Короткий зміст позовної заяви.
У вересні 2024 року представник Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 січня 2022 року, станом на 16 серпня 2024 року у розмірі 45 538,63 гривень, з яких: - 26 498,17 гривень (заборгованість за кредитом); - 19 040,46 гривень (заборгованість за відсотками), та сплачений судовий збір у розмірі 3028,00грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 20 січня 2022 року Зубкова (30 серпня 2022 року змінила прізвище на ОСОБА_2 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а відповідачем АТ А-Банком ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.
Відповідачці надано кредит, відповідно до умов Договору, у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Разом з цим, відповідачка належним чином не виконала умови договору, чим порушила свої зобов'язання, зокрема, не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов Договору, в результаті чого станом на 16 серпня 2024 року у неї виникла заборгованість у розмірі 45 538,63 гривень.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Тому просять суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача суму заборгованості.
Процесуальні дії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року справу розподілено в провадження головуючого судді Ільяшук А.В.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.09.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.(а.с.40)
Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.10.2024 року Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360080, адреса: вулиця Батумська, 11, місто Дніпро) заборгованість станом на 16 серпня 2024 року за кредитним договором № б/н від 20 січня 2022 року у розмірі 45 538,63 гривень, з яких 26 498,17 гривень (заборгованість за кредитом), 19 040,46 гривень (заборгованість за відсотками). А також стягнуто судові витрати у розмірі 3 028,00 гривень. (а.с.48-50)
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 10.07.2025 року заяву представника відповідача - адвоката Сікорської І.С. про перегляд заочного рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.71-72)
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.07.2025 року поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято до розгляду заяву представника відповідача - адвоката Сікорської І.С. про перегляд заочного рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено заяву до розгляду на 21.07.2025року.( а.с.74)
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.08.2025 року заяву представника відповідача - адвоката Сікорської І.С. про перегляд заочного рішення за результатами розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено. Скасувати заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.10.2024 року та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2025 року. (а.с.88-90)
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року справу розподілено в провадження головуючого судді Гринчак С.І. (а.с.110)
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 06.10.2025 року прийнято до свого провадження справу за позовною заявою Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено до судового розгляду по суті на 11.11.2025 року (а.с.111).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.11.2025 року визнано обов'язковою явку представника позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» в судововму засіданні по розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Судове засідання відкладено на 11.12.2025 року на 11год.00хв. (а.с.115)
Заяви (клопотання) учасників справи.
07.08.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Сікорської І.С., яка діє на підставі Ордеру серії ВЕ №1159100 від 04.07.2025 року, надійшов відзив на позовну заяву (а.с.902-101).
14.11.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - Ковальчук Олександри Юріївни, діючої на підставі довіреності від 22.10.2025 року, надійшла відповідь на відзив (а.с.124-126).
Стислий виклад позиції відповідача викладеної у відзиві.
Із наданої позивачем Анкети - заяви вбачається що при укладені договору, сторони не погоджували вид платіжної картки та, як наслідок, ліміт кредиту та розмір процентів. В самій позовній заяві навіть не вказано яку саме суму заборгував (саме брав позивач, а не кредитний ліміт картки) відповідач, який борг по відсоткам, пені (окремо і конкретно) і інше, тобто взагалі не вказані будь-які суми, які складають борг і що є сумою позову.
З урахуванням викладеного відповідач не погоджується з позовною заявою та зазначає наступне.
На підтвердження своїх вимог позивач не надав витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та Правил надання банківських послуг станом на момент укладення кредитного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими витягами з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення Банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6 16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем витяги з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанком, з огляду на їх мінливий характер, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (Провадження № 14-131цс19) від 03 липня 2019 року, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (09 червня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (14 липня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви довідку та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про вид платіжної картки, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідка та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Також, підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування. Таким чином, банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Таким чином, оскільки анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем умов кредитування, які не є складовою частиною укладеного договору, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування.
Крім того, як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, судом стягнуто 19040,46 грн. процентів. З урахуванням того що розмір відсотків сторонами не узгоджувався, Позивач не має права нараховувати їх Відповідачу та стягувати.
Також з розрахунку заборгованості вбачається що позивач нараховує поточні проценти в сумі 40,8 % та прострочені проценти в сумі 82,59 %. Нарахування прострочених процентів, фактично подвійних процентів не передбачено умовами анкети - заяви.
Крім того, з виписки вбачається що позивачем було списано з відповідача 20 758,63 в рахунок оплати за процентами. Оскілки розмір процентів не погоджувався сторонами, їх списання є незаконним, а списані грошові кошти в сумі 20 758,63 грн. підлягають зарахуванню в рахунок оплати заборгованості за тілом кредиту. Відповідно заборгованість за тілом кредиту має бути зменшена на 20 758,63 грн. та складає 5729,54 грн.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц) зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Позивач дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Таким чином, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Позиція учасників справи в судовому засіданні.
В судове засідання представник позивача не з'явився, у відповіді на відзив просив справу розглянути справу без їх участі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сікорська І.С. в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про дату час та місце розгляду справи, у відзиві, крім іншого просили справу розглянути у їх відсутність.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 20 січня 2022 року відповідачка приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту Кредитна картка «Зелена». Анкета заява підписана відповідачкою на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону) (а.с. 7 - 9).
Відповідно до довідки за лімітами, відповідачці 20 січня 2022 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 34 000,00 гривень (а.с. 13).
Згідно наданого розрахунку заборгованості станом на 16 серпня 2024 року за Договором, відповідачка має заборгованість у розмірі 45 538,63 гривень, з яких 26 498,17 гривень (заборгованість за кредитом), 19 040,46 гривень (заборгованість за відсотками) (а.с. 6).
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже судом встановлено, що відповідачка приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем та отримала Кредит у виді встановленого кредитного ліміту, однак свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконала.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид Електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України').
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Щодо умов кредитування та підписання Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, слід зазначити, що відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 20.01.2022 р. в А-Банку підтвердила під підпис факт ознайомлення з такими Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєдналася до них та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку. Анкета заява підписана відповідачкою на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону).
Відповідно до Положення «Про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України 13.12.2019 № 151 (далі - Положення), терміни, що використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:
1) електронний сенсорний пристрій - електронний пристрій із сенсорним екраном, на якому особа може створити власноручний підпис;
2) клієнт банку - фізична особа, яка отримує або має намір отримати банківські та/або фінансові послуги, не пов'язані з підприємницькою діяльністю;
3) кваліфікована електронна позначка часу - електронна позначка часу, отримана від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг;
4) оброблення електронних документів - створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів;
5) цифровий власноручний підпис - власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов'язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;
6) уповноважений працівник банку - працівник банку, до повноважень якого згідно з внутрішніми положеннями банку віднесено підписання з клієнтами банку договорів та інших документів від імені банку.
Інші терміни в цьому Положенні використовуються в значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Законах України “Про банки і банківську діяльність», “Про електронні довірчі послуги», “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Норми цього Положення щодо використання цифрового власноручного підпису не можна розуміти та/або застосовувати як такі, що обмежують права банків та клієнтів банків вчиняти правочини у вигляді документів у паперовій формі (змінювати, доповнювати або припиняти дію електронних документів паперовими документами чи в іншій не забороненій законодавством України формі і навпаки).
Цифровий власноручний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та прирівнюється до власноручного підпису в разі дотримання норм цього Положення.
Використання цифрового власноручного підпису клієнтом банку не вимагає наявності попередньо укладеного договору між банком та клієнтом.
Банк самостійно визначає технологію створення електронних документів, які клієнт підписує цифровим власноручним підписом, та забезпечує дотримання вимог цього Положення.
Банк має право застосовувати процедури фото та/або відеофіксації, інші процедури з метою документування та контролю за процесом підписання документа клієнтом з використанням цифрового власноручного підпису. Застосування зазначених процедур повинно здійснюватися за умови попередньо отриманої згоди клієнта.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник - відповідачка користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 та ч. 1 ст. 642 ЦК України, Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною.
Судом встановлено, що станом на час укладання договору, Банком - позивачем, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.
Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Свою позицію щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, висловив Верховний Суд в постанові Верховного Суду від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц, постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №705/6051/15-ц та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №265/7652/15-ц.
Аналогічні висновки містяться також і в постановах ВСУ по справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18).
Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідачка підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, погодилась з інформацією, а саме: «Я згоден(-на) з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між мною і банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився(-лась) з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден(-на) з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден(-на) отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a bank.com.ua . Я зобов'язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a bank.com.ua. Також підтверджую, що ознайомлений(-на) і згоден(-на) з Умовами та Правилами надання послуги накопичення Скарбничка і згоден(-на) оформити дану послугу. Підписуючи дану заяву, я даю дозвіл на обробку банком всіх моїх персональних даних з метою та на умовах, встановлених у договорі про надання банківських послуг. Підтверджуючи, що я повідомлений(-на) про свої права, пов'язаних із зберіганням та обробкою моїх персональних даних, визначених чинним законодавством, про мету збору даних та осіб, яким передаються мої персональні дані. Я не планую здійснення угод за дорученням третіх осіб і в інтересах третіх осіб. Можливість вирішального впливу з боку інших осіб на проведення мною фінансових операцій відсутня. У разі появи такої особи (контролера) зобов'язуюсь повідомити про це банк. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту мені роз'яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування мною отриманий.»
Таким чином, відповідачка погодилася як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями. Отже наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких додана до позову та мається в матеріалах справи).
Щодо правомірності нарахованих процентів.
Згідно до ст. 1054 ч. 1 ЦК України, За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ст. 1048 ч. 1 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Суд не погоджується з доводами представника відповідачки щодо необхідності застосування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів, оскільки в даній справі розглядався інший випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником.
В даному ж випадку до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою “Кредитна картка «Зелена», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. До того ж Договір підписано за допомогою електронного підпису, який є аналогом власноручного підпису.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19 (стосовно підпису ), дана судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Також ст. 8 Закону - Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до Положення про застосування електронного підпису в банківській системі України, Постанова НБУ №78, а саме пунктів:
- 14) Використання удосконаленого ЕП, удосконаленої електронної печатки та простого ЕП здійснюється на підставі договору між банком і клієнтом, який укладається в письмовій формі (у вигляді паперового документа з власноручними підписами сторін або як електронний документ із кваліфікованим ЕП) після проведення ідентифікації та верифікації клієнта відповідно до вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
- 29) Фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право використовувати простий ЕП у разі дотримання таких вимог: 1) електронна взаємодія фізичної особи здійснюється виключно з банком і з використанням технології, визначеної банком; 2) використання простого ЕП здійснюється на підставі договору відповідно до вимог пункту 14 розділу II цього Положення.
Так у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20, визначене наступне: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування Ураховуючи викладене, суди у порушення вимог статей 81, 367, 374 ЦПК України з урахуванням повноважень суду не врахували те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.»
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Велика Палата Верховного Суду (справа №127/15672/16-ц) в постанові від 08 листопада 2019 року зазначила, що для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пункт перший частини другої вказаної статті ЦПК України визначає, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 4,18,19,48,76- 81,95,211, 223, 247,258-259, 263, 265, 273, 354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рах. НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2022 року у розмірі 45538,63грн., яка складається з: 26498,17грн. -заборгованість за кредитом; 19040,46грн. -заборгованість по відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська,11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рах. НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00грн.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 16 грудня 2025 року.
Суддя С. І. Гринчак