Справа № 522/26664/25-Е
Провадження № 2-з/522/662/25
16 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої - судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Черкасової Олени Олексіївни про забезпечення позову до подання позову,-
10 грудня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Черкасової Олени Олексіївни про забезпечення позову до подання позову, у якій заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам владних повноважень, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати реєстраційні дії, що трикімнатної квартири загальною площею 402.6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 119595451101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 розмір частки: 1/2 та ОСОБА_3 у розмір частки: 1/2.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, заяву передано на розгляд судді Косіциній В.В.
У заяві заявниця вказує, що ОСОБА_1 має намір звернутись до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позовні вимоги обґрунтовані нижченаведеними
Заява мотивована тим, що 20 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики грошових коштів №б/н, відповідно до умов якого, ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 39 101 310,50 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на день укладення договору складало 1 435 000,00 доларів США. ОСОБА_1 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер. Станом на 10 листопада 2024 року за Договором позики від 12 грудня 2021 року залишився не погашений борг у розмірі 1 435 000,00 доларів США.Як тільки ОСОБА_1 стало відомо про смерть позичальника, згідно ст. 1281 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 21.0.2025р. було заявлено вимогу до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , шляхом направлення претензії кредитора приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М.
Листом від 26.08.2025 року за вих. №155/01-16 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. повідомлено про заведення спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., якому було направлено претензію кредитора ОСОБА_1 для приєднання до матеріалів спадкової справи. В подальшому, ОСОБА_1 12 листопада 2025 року спадкоємцю було направлено вимогу про одноразовий платіж. Однак вказана вимога не була виконана, у зв'язку з чим, існують підстав для звернення до суду із позовом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
У п.п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України вказано, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчинення певних дій.
Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2023 року у справі № 916/2239/22 зазначено що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб що не є учасниками даного судового процесу.
У позовній заяві позивач буде ініціювати питання про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики у розмірі 1 435 000,00 Доларів США.
Тобто, предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, підстава позову - невиконання договору позики.
Проте, у заяві про забезпечення позову заявник просить заборонити вчиняти певні дії не щодо грошових коштів, які власне і виступають предметом спору, а застосувати такі заходи забезпечення позову щодо об'єкту нерухомого майна, що свідчить про відсутність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Тобто, приймаючи рішення про застосування заходу забезпечення позову, суд повинен переконатися, що такий захід забезпечення позову є співмірний заявленим позовним вимогам.
Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Проте, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не надав доказів того, що вартість майна, щодо якого заявник хоче застосувати захід забезпечення позову є співмірна заявленим позовним вимогам.
Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП від 16.12.2025 року №456677421, за ОСОБА_3 також зареєстровано право власності на інші об'єкта нерухомого майна.
Згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів від 11.12.2025 року №2116419, ОСОБА_3 має самостійний дохід.
Тому, підстав вважати, що виконання рішення суду у разі задоволення позову буде утруднено у зв'язку із відсутністю доходу - немає.
У заяві про забезпечення позову заявниця зазначає про те, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги кредитором спадкодавця.
До заяви додано копію претензії кредитора, яка датована 21.08.2025 року.
До заяви також додано інформаційні довідки з ДРРП, зі змісту яких вбачається, що відповідачі дійсно здійснювали відчуження об'єктів нерухомого майна. Проте, такі відчуження здійснювалися відповідачами до моменту пред'явлення претензії кредитора.
Будь-яких доказів, на підтвердження того, що відповідачі вчиняли такі дії після пред'явлення претензії заявником надано не було.
За таких обставин, суд вважає, що посилання на те, що відповідачами вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання - не підтверджується належними та допустимими доказами.
Тому, враховуючи відсутність матеріально-правового зв'язку між предметом позову та заходом забезпечення позову, беручи до уваги те, що ризик невиконання рішення суду - не доведено, оскільки відповідач має дохід, за ним зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, а доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на утруднення виконання рішення суду - надано не було, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Черкасової Олени Олексіївни про забезпечення позову до подання позову - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Суддя Косіцина В.В.
16.12.25